Постанова

від 10.09.2020 по справі 145/1672/19

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 145/1672/19

Провадження № 22-ц/801/1293/2020

Категорія: 16

Головуючий у суді 1-ї інстанції Мазурчак А. Г.

Доповідач:Панасюк О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2020 рокуСправа № 145/1672/19м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Панасюка О. С. (суддя - доповідач),

суддів Ковальчука О. В., Шемети Т. М.,

з участю секретаря судового засідання Куленко О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Агрофірми Хлібороб у формі товариства з обмеженою відповідальністю, Тиврівської районної державної адміністрації Вінницької області, про скасування запису про державну реєстрацію права оренди землі за апеляційною скаргою представника Агрофірми Хлібороб у формі товариства з обмеженою відповідальністю - адвоката Сердюка В. О. на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області у складі судді Мазурчака А. Г. від 09 квітня 2020 року, -

встановив:

07 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Інвест Україна (далі ТОВ Агро Інвест Україна ) , за яким просила скасувати запис № 8226522 від 24 грудня 2014 року, вчинений державним реєстратором реєстраційної служби Тиврівського районного управління юстиції у Вінницькій області Магдиком О. Г. про державну реєстрацію за ТОВ Агро Інвест Україна права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 0524582800:01:002:0137, площею 4,7942 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Довгополівської сільської ради Тиврівського району Віннийцької області, яка здійснена на підставі договору оренди землі № 269 від 24 липня 2013 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ Агро Інвест Україна .

На обґрунтування доводів позовної заяви посилалась на те, що за договором міни зі ОСОБА_3 , укладеним 15 грудня 2018 року, вона набула цю земельну ділянку у власність і довідалась про наявність зареєстрованого обтяження щодо ділянки - права оренди ТОВ Агро Інвест Україна .

Вказувала, що у договорі оренди землі № 269 від 24 липня 2013 року, укладеному між ОСОБА_2 та ТОВ Агро Інвест Україна , предметом договору зазначено інший об`єкт оренди - земельну ділянку з кадастровим номер 0524585300:02:002:0093, площею 6,6969 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Довгополівської сільської ради Тиврівського району Віннийцької області , яка нібито належала ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину № 578 від 11 червня 2013 року.

Реєстрація речового права на земельну ділянку, яка не є предметом договору оренди, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ Агро Інвест Україна , порушує її право на розпорядження набутою за договором міни ділянкою.

Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 09 квітня 2020 року позов задоволено. Скасовано запис № 8226522 від 24 грудня 2014 року, вчинений державним реєстратором реєстраційної служби Тиврівського районного управління юстиції у Вінницькій області Магдиком О. Г. про державну реєстрацію за ТОВ Агро Інвест Україна права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 0524582800:01:002:0137, площею 4,7942 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Довгополівської сільської ради Тиврівського району Віннийцької області, яка здійснена на підставі договору оренди землі № 269 від 24 липня 2013 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ Агро Інвест Україна . Стягнуто в рівних частинах з ТОВ Агро Інвест Україна та Тиврівської районної державної адміністрації Вінницької області на користь ОСОБА_1 768 грн 40 к. у відшкодування судового збору, сплаченого за подання позовної заяви.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що при реєстрації права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 0524582800:01:002:0137, площею 4,7942 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Довгополівської сільської ради Тиврівського району Віннийцької області, за ТОВ Агро Інвест Україна державний реєстратор всупереч приписам частини третьої статті 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не звернув уваги на невідповідність земельної ділянки, зазначеної у договорі оренди, із витягом з державного земельного кадастру та зареєстрував право оренди на земельну ділянку, яка не була предметом договору оренди, який, у свою чергу був визнаний недійсним рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 04 березня 2020 року.

В апеляційній скарзі ТОВ Агро Інвест Україна , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просило скасувати це рішення та постановити нове - про відмову у позові.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при укладенні договору оренди землі № 269 від 24 липня 2013 року між ОСОБА_2 та ТОВ Агро Інвест Україна була допущена описка в частині зазначення об`єкта оренди. ОСОБА_2 належала лише одна земельна ділянка, а саме ділянка з кадастровим номером 0524582800:01:002:0137, площею 4,7942 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Довгополівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області, на підставі державного акту про право власності на землю ЯМ № 057709, який був приєднаний до договору оренди землі у якості додатку як невід`ємна його частина. А тому ідентифікувавши об`єкт оренди державний реєстратор не мав підстав для відмови у реєстрації права оренди.

Крім того, суд неправильно визначив початок перебігу позовної давності, про застосування якої заявив відповідач в суді першої інстанції, не врахувавши, що зміна сторони у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. Також суд послався як на приюдиційне на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 04 березня 2020 року про визнання недійсним договору оренди землі від 24 квітня 2023 року, яке станом на час розгляду цієї справи не набрало законної сили.

Представник позивачки - адвокат Киришов О. В. подав відзив на апеляційну скаргу, за яким просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як таке, що ухвалене з дотриманням норм процесуального та матеріального права відповідно до встановлених судом обставин справи .

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 14 липня 2020 року залучено Агрофірму Хлібороб у формі товариства з обмеженою відповідальністю у якості правонаступника ТОВ Агро Інвест Україна .

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги апеляційний суд прийшов до висновку, що вона підлягає задоволенню з огляду на таке.

Частинами першою - четвертою статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За змістом статті 374 ЦПК України апеляційний суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення або змінює рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права (стаття 376 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Зокрема, не підлягають доказуванню обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили (частина четверта статті 82 ЦПК України).

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цим вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає з огляду на таке.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 01 вересня 2020 року у справі №145/1669/19 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Агро Інвест Україна , правонаступником якого є Агрофірма Хлібороб у формі товариства з обмеженою відповідальністю, про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, яка набрала законної сили, скасовано рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 04 березня 2020 року, у позові ОСОБА_1 відмовлено.

Цією постановою встановлено, зокрема, таке.

Власником земельної ділянки кадастровий номер 0524582800:01:002:0137, площею 4,7942 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Довгополівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області був ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ЯМ № 057709 від 15 жовтня 2012 року. Після його смерті в порядку спадкування право власності на цю ділянку набула ОСОБА_3 , яка у свою чергу обміняла її на земельну ділянку ОСОБА_1 за договором міни від 15 грудня 2018 року, посвідченим приватним нотаріусом Тиврівського районного нотаріального округу Смоляк Л. С.

При цьому, відмовляючи у визнанні недійсним договору оренди землі № 269 від 24 липня 2013 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ Агро Інвест Україна , предметом якого зазначено земельну ділянку з кадастровим номер 0524585300:02:002:0093, площею 6,6969 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Довгополівської сільської ради Тиврівського району Віннийцької області , яка належала ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину № 578 від 11 червня 2013 року, Вінницький апеляційний суд виходив із того, що оспорюваним договором права, свободи та інтереси ОСОБА_1 не порушуються, укладаючи договір міни вона могла і повинна була переконатись у відсутності обтяжень щодо земельної ділянки, яку набула у власність.

Крім того, як видно із матеріалів справи на час укладення договору оренди та реєстрації відповідного права за ТОВ Агро Інвест Україна ОСОБА_2 належала лише земельна ділянка кадастровий номер 0524582800:01:002:0137, площею 4,7942 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Довгополівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії ЯМ №057709 від 15 жовтня 2012 року.

Згідно з актом визначення меж земельної ділянки на місцевості від 24 листопада 2013 року ОСОБА_2 та орендарем - ТОВ Агро Інвест Україна в особі директора філії Стояни ОСОБА_4 в присутності представників суміжних власників (землекористувачів) проведено встановлення в натурі меж земельної ділянки ОСОБА_2 , що розташована на території Довгополівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області, площею 4,7942 га і належала йому на підставі державного акту на право власності на землю ЯМ № 057709.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України Про оренду землі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки) є істотною умовою договору оренди землі.

Частина четверта цієї ж статті установлювала, що невід`ємною частиною договору оренди землі є:

план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду;

кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів;

акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

акт приймання-передачі об`єкта оренди;

проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

Отже, оскільки об`єкт оренди - земельна ділянка з кадастровим номером 0524582800:01:002:0137, площею 4,7942 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Довгополівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області, яка належала ОСОБА_2 відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії ЯМ №057709 від 15 жовтня 2012 року, була однозначно ідентифікована у додатку, який є невід`ємною частиною договору оренди землі, зокрема актом визначення меж земельної ділянки на місцевості від 24 листопада 2013 року, іншої земельної ділянки він у власності не мав, що підтверджується довідкою Довгопільської сільської ради Тиврівського району Вінницької області від 01 листопада 2019 року, то зазначення у преамбулі договору оренди землі кадастрового номеру земельної ділянки, що передається в оренду, 0524585300:02:002:0093, її площі 6,6969 га, а також того, що вона належала орендодавцю ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину № 578 від 11 червня 2013 року, очевидно носить характер описки і не може бути підставою для скасування державної реєстрації права оренди.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16). Іншими словами, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (пункт 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування (постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40)).

Однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Тому суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна (пункт 51 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц).

Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17).

Згідно із статтями 715, 716 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. До договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до статті 659 ЦК України продавець зобов`язаний попередити покупця про всі права третіх осіб на товар, що продається (права наймача, право застави, право довічного користування тощо). У разі невиконання цієї вимоги покупець має право вимагати зниження ціни або розірвання договору купівлі-продажу, якщо він не знав і не міг знати про права третіх осіб на товар.

Отже, набуваючи право власності ОСОБА_1 не мала перешкод довідатись про наявність обтяжень на земельну ділянку при укладенні договору міни з її попереднім власником ОСОБА_3 15 грудня 2018 року, а способом захисту у разі порушення ОСОБА_3 обов`язку про повідомлення ОСОБА_1 про права третіх осіб на земельну ділянку може бути вимога до винної у такому порушенні особи, а саме ОСОБА_3 , про розірвання договору міни чи відшкодування збитків, заподіяних внаслідок такого неповідомлення, а не вимога до третьої особи, яка правомірно заволоділа речовим правом щодо земельної ділянки, про скасування державної реєстрації цього права, тобто фактично вимога про припинення законно набутого речового права добросовісного набувача.

Крім того, хоча апеляційний суд не застосовує наслідки спливу позовної давності через необґрунтованість позовних вимог, однак звертає увагу на відсутність, всупереч приписам пункту 3 частини четвертої статті 265 ЦПК України, мотивів відхилення заяви відповідача про застосування позовної давності у рішенні суду першої інстанції, що не лише є підставою для скасування судового рішення відповідно до пункту 1 частини першої статті 376 ЦПК України, а й дисциплінарної відповідальності судді згідно з пунктом б частини першої статті 106 Закону України Про судоустрій і статус суддів .

Керуючись статтями 367, 369, 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Агрофірми Хлібороб у формі товариства з обмеженою відповідальністю задовольнити.

Рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 09 квітня 2020 року скасувати і ухвалити нове рішення.

У позові ОСОБА_1 до Агрофірми Хлібороб у формі товариства з обмеженою відповідальністю, Тиврівської районної державної адміністрації Вінницької області, про скасування запису про державну реєстрацію права оренди землі відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , на користь Агрофірми Хлібороб у формі товариства з обмеженою відповідальністю, 26512, с. Наливайка, Голованівський район, Кіровоградська область, ЄДРПОУ 30702633, 1152 (одна тисяча сто п`ятдесят дві) грн 60 к. у відшкодування судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

(Повний текст судового рішення складено 10 вересня 2020 року)

Головуючий О. С. Панасюк

Судді: О. В. Ковальчук

Т. М. Шемета