Ухвала

від 19.01.2022 по справі 182/6521/16-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-з/803/34/22 Справа № 182/6521/16-ц Суддя у 1-й інстанції - Багрова А.Г. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2022 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів: Лаченкової О.В., Петешенкової М.Ю.,

при секретарі - Панасенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , до ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Іопель С.О. про визнання спадкового договору, заповіту недійсними та зняття заборони відчуження, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2016 року ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , звернувся з позовом до ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Іопель С.О., про визнання спадкового договору, заповіту недійсними та зняття заборони відчуження.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2020 року скасовано та ухвалено нове, яким позов ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , задоволено. Визнано недійсним спадковий договір, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , посвідчений 04 серпня 2016 року приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Іопелем С.О. Скасовано заборону відчуження майна - 12/19 частин у праві спільної часткової власності на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_4 . Визнано недійсним заповіт, складений 30 червня 2016 року ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Іопелем С.О.

Додатковою постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 січня 2021 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , яка є правонаступником ОСОБА_2 , витрати по сплаті судового збору у розмірі 903,80 грн, витрати у зв`язку з розглядом справи у розмірі 6 197,50 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 2 000 грн.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 жовтня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року - без змін. Водночас, касаційну скаргу ОСОБА_3 на додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 січня 2021 року задоволено частково. Скасовано додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 січня 2021 року, а справу у частині вирішення заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Дослідивши матеріали справи, заявлені вимоги та розглянувши вищевказану заяву, з урахуванням рекомендацій, викладених у постанові Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року, колегія суддів приходить до висновку про залишення цієї заяви без розгляду, з огляду на таке.

Судом встановлено, що позивачем ОСОБА_2 при подачі позову було сплачено судовий збір в розмірі 551,20 грн. ОСОБА_1 , яка є правонаступником ОСОБА_2 , було сплачено судовий збір за подачу апеляційної скарги на ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2018 року, яка скасована постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року, в розмірі 352,40 грн.

При цьому, питання щодо судового збору, сплаченого ОСОБА_1 за подачу апеляційної скарги на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2020 року в розмірі 826,80 грн вирішено постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року.

Крім того, ОСОБА_1 , понесені витрати, пов`язані з проведенням посмертної судово-психіатричної амбулаторної експертизи в розмірі 5 629,50 грн; витрати, пов`язані з проведенням перекладу довідки про народження № 267 в розмірі 430 грн та витрати, пов`язані з направленням сторонам по справі поштових відправлень в сумі 138 грн, що разом становить 6 197, 50 грн.

Згідно із договором про надання правничої допомоги від 07 липня 2020 року, актом виконаних робіт від 17 липня 2020 року та довідкою адвоката Перевертайло Л.Т. від 17 липня 2020 року ОСОБА_1 17 липня 2020 року сплачено адвокату Перевертайло Л.Т. 2 000 грн.

Так, відповідно до статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

У частині восьмій статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 була присутня в судовому засіданні під час проголошення вступної та резолютивної частини постанови Дніпровського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року, проте не заявляла про стягнення витрат на правову допомогу.

Із відповідною заявою вона звернулась до суду 29 грудня 2020 року, тобто, поза межами встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України процесуального строку, а заяву про обґрунтування розміру витрат на правову допомогу подала до суду лише 06 січня 2021 року, яку доповнила 15 січня 2021 року. При цьому, ОСОБА_1 не просила поновити пропущений процесуальний строк на подання вказаної заяви.

Велика Палата Верховного Суду, приймаючи додаткову постанову від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), залишила без розгляду заяву відповідача про стягнення понесених нею витрат на професійну правничу допомогу з огляду на пропуск нею строку для подання доказів понесених витрат. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у своєму клопотанні відповідач не просила поновити пропущений процесуальний строк та не вказала про поважність причин його пропуску, що є підставою для застосування частини восьмої статті 141 ЦПК України (див. пункти 53, 57 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (стаття 126, частина перша статті 127 ЦПК України).

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у даній цивільній справі слід залишити без розгляду.

Керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 270 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , до ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Іопель С.О. про визнання спадкового договору, заповіту недійсними та зняття заборони відчуження - залишити без розгляду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: О.В. Лаченкова

М.Ю. Петешенкова