Постанова

від 18.01.2021 по справі 182/6521/16-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-з/803/76/21 Справа № 182/6521/16-ц Суддя у 1-й інстанції - Багрова А.Г. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2021 року м.Кривий Ріг

Справа № 182/6521/16-ц

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Барильської А.П.

суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П.

сторони:

позивач: ОСОБА_1 , яка є правонаступником ОСОБА_2 ,

відповідач: ОСОБА_3

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Іопель С.О. про визнання спадкового договору, заповіту недійсними та зняття заборони відчуження, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2020 року відмовлено в задоволені позовних вимог ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Іопель С.О. про визнання спадкового договору, заповіту недійсними та зняття заборони відчуження.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 , яка є правонаступником ОСОБА_2 , подала апеляційну скаргу.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка є правонаступником ОСОБА_2 , задоволено.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Іопель Сергій Олександрович, про визнання спадкового договору, заповіту недійсними та зняття заборони відчуження задоволено.

Визнано недійсним спадковий договір, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , посвідчений 04.08.2016 року приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Іопелем Сергієм Олександровичем, зареєстрований в реєстрі за № 3105.

Скасовано заборону відчуження майна - 12/19 частин у праві спільної часткової власності на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_4 , зареєстровану в реєстрі за № 3106.

Скасовано заборону відчуження майна - приватизованої земельної ділянки, площею 0,0666 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_4 , зареєстровану в реєстрі за № 3107.

Визнано недійсним заповіт, складений ОСОБА_4 , 30.06.2016 року на користь ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Іопелем Сергієм Олександровичем.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , яка є правонаступником ОСОБА_2 , витрати на правничу допомогу в сумі 2700 грн. та судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 826 грн. 80 коп.

29 грудня 2020 року ОСОБА_1 , яка є правонаступником ОСОБА_2 , звернувся до Дніпровського апеляційного суду з заявою про ухвалення у справі додаткового рішення, в якій зазначено, що ухвалюючи 23 грудня 2020 року нове рішення у справі, задовольняючи апеляційну скаргу позивача, апеляційний суду не вирішив питання про відшкодування позивачу понесених судових витрат по сплаті судового збору в розмірі 551,20 грн., в розмірі 352,40 грн. та в розмірі 826,80 грн., а разом - 1730,40 грн., витрат пов`язаних з проведенням посмертної судово-психіатричної амбулаторної експертизи в розмірі 5629 грн. 50 коп., витрат пов`язаних з проведенням перекладу довідки про народження № 267 в розмірі 430 грн., витрат, пов`язаних з направленням сторонам по справі поштових відправлень в сумі 138 грн., витрат, понесених на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн. та 6000 грн., а разом таких витрат на суму 16897 грн. 50 коп.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що заява ОСОБА_1 , яка є правонаступником ОСОБА_2 , підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно вимог п. 3 ч.1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Як вбачається з матеріалів справи, апеляційний суд при прийнятті постанови від 23 грудня 2020 року не вирішив питання щодо розподілу понесених судових витрат по справі, в саме витрат по сплаті судового збору в розмірі 551,20 грн., в розмірі 352,40 грн. та в розмірі 826,80 грн., витрат пов`язаних з проведенням посмертної судово-психіатричної амбулаторної експертизи в розмірі 5629 грн. 50 коп., витрат пов`язаних з проведенням перекладу довідки про народження № 267 в розмірі 430 грн., витрат, пов`язаних з направленням сторонам по справі поштових відправлень в сумі 138 грн. та витрат, понесених на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн. та 6000 грн.

Статтею 141 ЦПК України закріплено порядок розподілу судових витрат між сторонами.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

Відповідно до ч. 6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, розподіл судових витрат здійснюється за результатом розгляду справи по суті позовних вимог.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , при подачі позову було сплачено судовий збір в розмірі 551,20 грн. (том 1 а.с.1) та ОСОБА_1 , яка є правонаступником ОСОБА_2 , було сплачено судовий збір за подачу апеляційної скарги на ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2018 року, яка скасована постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року, в розмірі 352,40 грн. (том а.с.187,217), тому, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , яка є правонаступником ОСОБА_2 , підлягає стягненню сплачений судовий збір в сумі 903 грн. 60 коп.

При цьому питання щодо судового збору, сплаченого ОСОБА_1 за подачу апеляційної скарги на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2020 року в розмірі 826 грн. 80 коп. вирішено постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року.

Крім того, з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , яка є правонаступником ОСОБА_2 , підлягають стягненню витрати, понесені нею у зв`язку з розглядом справи, а саме витрати пов`язані з проведенням посмертної судово-психіатричної амбулаторної експертизи в розмірі 5629 грн. 50 коп. (том 2 а.с.71) витрати, пов`язані з проведенням перекладу довідки про народження № 267 в розмірі 430 грн. (том 2 а.с.77) та витрати, пов`язані з направленням сторонам по справі поштових відправлень в сумі 138 грн. (том 2 а.с.53-54,76,79-80,105), що разом становить 6197 грн. 50 коп.

Також з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , яка є правонаступником ОСОБА_2 , підлягають стягненню понесені нею витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 грн., з огляду на наступне.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Відповідно до п.6 ч. 1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", видами адвокатської діяльності, зокрема, є:надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Верховний Суд у своїй Постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц дійшов висновку, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно договору про надання правничої допомоги від 07.07.2020 року, акту виконаних робіт від 17.07.2020 року та довідкою адвоката Перевертайло Л.Т. від 17.07.2020 року ОСОБА_1 17.07.2020 року сплачено адвокату Перевертайло Л.Т. 2000 грн. (том 2 а.с.233-235), таким чином, на підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , яка є правонаступником ОСОБА_2 , підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в сумі 2000 грн., які понесені при розгляді справи судом апеляційної інстанції, які підтвердженні належними та допустимим доказами.

При цьому довідка адвоката Перевертайло Л.Т. про те, що остання здійснювала представництво інтересів ОСОБА_2 у Нікопольському міськрайонному суді Дніпропетровської області у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Іопель С.О., про визнання спадкового договору, заповіту недійсними та зняття заборони відчуження та в період з 22.02.2017 року по 04.11.2018 року отримала від ОСОБА_2 за отримані ним послуги з правничої допомоги в розмірі 6000 грн. не є належним та допустимим доказом на підтвердження понесення ОСОБА_2 таких витат на правову допомогу, з огляду на наступне.

Так, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), акт приймання-передачі наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Витрати на правничу допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Отже, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

Натомість, надана адвокатом Перевертайло Л.Т. довідка про те, що в період з 22.02.2017 року по 04.11.2018 року вона отримала від ОСОБА_2 за отримані ним послуги з правничої допомоги 6000 грн. не є належним та допустимим доказом на підтвердження понесення таких витрат, оскільки в матеріалах справи відсутні докази надання таких послуг, які можуть бути підтверджені актом виконаних робіт, відсутні квитанції до прибуткового касового ордера, платіжні доручення з відміткою банку або інший банківський документ бабо ж касові чеки, у звязку з км колегія суддів приходить до висновку про відмову у стягненні з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 6000 грн.

При цьому колегія суддів зауважує на тому, що питання щодо витрат на правничу допомогу в розмірі 2700 грн., які були понесені ОСОБА_1 при розгляді справи судом першої інстанції вирішено постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року.

З урахуванням того, що суд апеляційної інстанції задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка є правонаступником ОСОБА_2 , однак не вирішив питання про розподіл вищезазначених судових витрат, понесених при розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Іопель С.О. про визнання спадкового договору, заповіту недійсними та зняття заборони відчуження, колегія суддів вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення по справі, яким стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , яка є правонаступником ОСОБА_2 , витрати, понесені нею у зв`язку з розглядом справи в сумі 6197 грн. 50 коп., витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 903 грн. 60 коп. та витрати на правничу допомогу в сумі 2000 грн.

Керуючись ст. ст. 141, 270 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалити по справі за позовом ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Іопель С.О. про визнання спадкового договору, заповіту недійсними та зняття заборони відчуження додаткове рішення.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , яка є правонаступником ОСОБА_2 , витрати по сплаті судового збору в сумі 903 (дев`ятсот три) грн. 80 коп., витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи в сумі 6197 (шість тисяч сто дев`яноста сім) грн. 50 коп. та витрати на правничу допомогу в сумі 2000 (дві тисячі) грн.

Додаткове рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст додаткового рішення складено 18 січня 2021 року.

Головуючий:

Судді: