Постанова

від 17.01.2022 по справі 641/2689/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

17 січня 2022 року

м. Харків

справа № 641/2689/18

провадження 22ц/818/424/22

Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Котелевець А.В.,

суддів - Тичкової О.Ю., Маміної О.В.,

за участю секретаря - Гришиної А.О.,

імена (найменування) сторін:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи - Приватне підприємство Торгово-комерційна фірма Дана , Товариство з обмеженою відповідальністю Салтівський м`ясокомбінат ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 05 квітня 2021 року в складі судді Фанда О.А.,

у с т а н о в и в:

В квітні 2018 року Приватне підприємство Торгово-комерційна фірма Дана (далі - ПП Торгово-комерційна фірма Дана ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю Салтівський м`ясокомбінат (далі - ТОВ Салтівський м`ясокомбінат ), про витребування майна та визнання права власності.

Позовна заява мотивована тим, що позивач є власником нежитлових приміщень № № 10-39, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договорів купівлі-продажу від 22 березня 1997 року. У період з 2012 року по 30 січня 2015 року була здійснена підготовка для проведення робіт з реконструкції приміщень цокольного поверху літ. А-5 по АДРЕСА_1 . 28 травня 2015 року після завершення реконструкції приміщень отримано свідоцтво про право власності на реконструйовані приміщення за вказаною адресою, а саме: приміщення цокольного поверху № № 1-22, 4а, 26-31, 33, 35, 39, 73-88, загальною площею 607,8 кв. м, літ. А-5 по АДРЕСА_1 . Позивач зазначив, що через деякий час стало відомо, що додатковим рішенням Московського районного суду м. Харкова від 31 серпня 2012 року у справі № 2027/10520/2012 за ОСОБА_2 визнано право власності на нежитлову будівлю літ. Ж , загальною площею 28,4 кв. м, по АДРЕСА_1 . Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 17 листопада 2015 року зазначене додаткове рішення суду скасовано і прийнято нове, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог, при цьому встановлено, що спірна нежитлова будівля знаходиться у складі нежитлових приміщень, що належать позивачу. Вказував, що 18 березня 2015 року ОСОБА_3 продав нежитлову будівлю частинами по Ѕ частині на користь ТОВ Салтівський м`ясокомбінат . У 2015 році позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ Салтівський м`ясокомбінат про витребування майна. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05 лютого 2018 року у справі № 922/6287/15 рішення господарського суду Харківської області від 14 грудня 2017 року скасовано, позов задоволено, витребувано у ТОВ Салтівський м`ясокомбінат на користь ПП Торгово-комерційна фірма Дана нежитлові приміщення № № 83, 84 в цокольному поверсі літ. А-5 по АДРЕСА_1 , які зареєстровані як нежитлова будівля літ. Ж по АДРЕСА_1 . Проте 08 лютого 2018 року ТОВ Салтівський м`ясокомбінат продало вказані нежитлові приміщення ОСОБА_1 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд витребувати у ОСОБА_1 на користь ПП Торгово-комерційна фірма Дана нежитлові приміщення № № 83, 84 на цокольному поверсі літ. А-5 по АДРЕСА_1 , загальною площею 26,1 кв. м, які зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно як нежитлова будівля літ. Ж по АДРЕСА_1 , та визнати за ПП Торгово-комерційна фірма Дана право власності на зазначені нежитлові приміщення.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2018 року позов ПП Торгово-комерційна фірма Дана задоволено. Витребувано з володіння ОСОБА_1 на користь ПП Торгово-комерційна фірма Дана нежитлові приміщення № № 83, 84 на цокольному поверсі приміщення літ. А-5 по АДРЕСА_1 , загальною площею 26,1 кв. м, які зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно як нежитлова будівля літ. Ж по АДРЕСА_1 . Визнано за ПП Торгово-комерційна фірма Дана право власності на нежитлові приміщення № № 83, 84 на цокольному поверсі приміщення літ. А-5 по АДРЕСА_1 , загальною площею 26, 1 кв. м, які зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно як нежитлова будівля літ. Ж по АДРЕСА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05 лютого 2018 року у справі № 922/6287/15 задоволено позов ПП Торгово-комерційна фірма Дана та витребувано у ТОВ Салтівський м`ясокомбінат на користь ПП Торгово-комерційна фірма Дана нежитлові приміщення № № 83, 84 в цокольному поверсі літ. А-5 по АДРЕСА_1 , загальною площею 26,1 кв. м, які зареєстровані як нежитлова будівля літ. Ж по АДРЕСА_1 . Судом встановлено, що ПП Торгово-комерційна фірма Дана є єдиним законним власником спірних нежитлових приміщень. Отже, встановивши, що спірні нежитлові приміщення вибули з володіння власника поза його волею, що підтверджено судовими рішеннями, які набрали законної сили, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 12 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ПП Торгово-комерційна фірма Дана відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що дійсно позивач є власником нежитлових приміщень № № 1-39 літ. А-5 , загальною площею 453,1 кв. м, по АДРЕСА_1 . Спірні приміщення № № 83, 84 літ. Ж , площею 26,1 кв. м, належать відповідачу, відокремлені від інших приміщень, мають окремий вхід, розташовані на першому поверсі та не входять до складу нежитлових приміщень літ. А-5 , що розташовані в цокольному поверсі. Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно свідоцтво про право власності на спірні приміщення позивачем отримано тільки 28 травня 2015 року, а дата реєстрації відбулась майже на два тижня раніше 15 травня 2015 року фактично без підстави виникнення права власності. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно не є безумовною підставою для визнання права власності без підстави його виникнення, тому вважати, що позивач є власником спірного майна, немає підстав. Висновок судової будівельно-технічної експертизи, який проведено при розгляді господарської справи і який покладено в основу рішення суду першої інстанції щодо тотожності площі та літер спірних нежитлових приміщень, на який посилався і суд першої інстанції, суперечить матеріалам справи, зокрема, відомостям Комунального підприємства Харківське бюро технічної інвентаризації , відповідно до яких при проведенні інвентаризації нежитлової будівлі літ. Ж помилково вказано, що приміщення № № 83, 84, площею 26,4 кв. м, розташовані в цокольному поверсі житлового будинку літ. А-5 , оскільки обстеженням від 25 січня 2016 року встановлено, що приміщення, якими користується ТОВ Салтівський м`ясокомбінат , відокремлені від інших приміщень, мають окремий вхід, розташовані на першому поверсі. Позивач не заявляв клопотання про призначення судової експертизи. Земельна ділянка, на якій розташовані спірні приміщення, знаходиться в оренді ТОВ Салтівський м`ясокомбінат до 2020 року, Харківська міська рада як власник земельної ділянки до участі у справі не залучалась.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2019 року касаційну скаргу ПП Торгово-комерційна фірма Дана задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного суду від 12 березня 2019 року у частині вирішення позовних вимог про витребування з володіння ОСОБА_1 на користь ПП Торгово-комерційна фірма Дана нежитлових приміщень № № 83, 84 на цокольному поверсі приміщення літ. А-1 по АДРЕСА_1 , загальною площею 26,1 кв. м, які зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно як нежитлова будівля літ. Ж по АДРЕСА_1 скасовано. Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2018 року у вказаній частині залишено без змін. В іншій частині постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що суд апеляційної інстанції помилково не взяв до уваги те, що судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено тотожність спірних нежитлових приміщень та незаконність їх вибуття з володіння власника - ПП Торгово-комерційна фірма Дана . Також поза увагою суду апеляційної інстанції залишилась та обставина, що укладення договору про відчуження нежитлових приміщень ТОВ Салтівський м`ясокомбінат з відповідачем відбулося через три дні після набрання законної сили постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05 лютого 2018 року у справі № 922/6287/15.

Суд першої інстанції, врахувавши обставини, встановлені судовими рішеннями у справах № 2027/10520/2012, № 922/6287/15, які набрали законної сили, про незаконність вибуття з володіння позивача спірних нежитлових приміщень, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позовних вимог у частині витребування спірних нежитлових приміщень на користь власника. Відповідач не спростував встановлені судом першої інстанції обставини справи.

Позовні вимоги у частині визнання права власності на спірні нежитлові приміщення суд касаційної інстанції вважав таким, що не підлягають задоволенню, оскільки задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України , є неефективними (пункт 85 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, провадження № 14-208цс18).

08 лютого 2021 року ОСОБА_4 - представник ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.

Заява, з урахуванням уточнень, мотивована тим, що з грудня 2019 року нежитлові приміщення № № 83, 84 на цокольному поверсі приміщення літ. А-1 по АДРЕСА_1 , загальною площею 26,1 кв. м, не перебували у користуванні ОСОБА_1 09 лютого 2018 року між Фізичною особою-підприємцем (далі ФОП) ОСОБА_1 та ОСОБА_5 був укладений договір оренди № 09-02/18, відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_1 передав ФОП ОСОБА_5 в платне користування нежитлову будівлю літ. Ж , площею 26,1 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1 строком до 31 грудня 2020 року включно. На даний час власником вказаних нежитлових приміщень є ОСОБА_6 на підставі свідоцтва, виданого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Трофименко Є.В. 11 грудня 2020 року за реєстровим № 1829. Ці обставини свідчать про неможливість виконання боржником рішення суду. Крім того, виконавчий лист пред`явлено для примусового виконання за завою стягувача ОСОБА_7 від 21 січня 2020 року, до якої не додано належним чином посвідчена довіреність чи інший документ на підтвердження відповідних повноважень. При цьому посилався на практику Єваропейського суду з прав людини.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_4 - представник ОСОБА_1 просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист, виданий 17 грудня 2019 року Комінтернівським районним судом м. Харкова по справі № 641/2689/18.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 05 квітня 2021 року заява ОСОБА_4 - представника ОСОБА_1 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, залишена без задоволення.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що обставини, на які посилається ОСОБА_1 не свідчать про наявність підстав, передбачених статтею 432 ЦПК України для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Фактично доводи заявника зводяться до незгоди з діями приватного виконавця, що не позбавляє його можливості оскаржити дії приватного виконавця в порядку, передбаченому розділом УП ЦПК України.

21 квітня 2021 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нову постанову про задоволення заяви.

Апеляційна скарга містить доводи, які є аналогічними доводам заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Інші учасники справи ухвалу суду першої інстанції не оскаржили, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг має право залишити рішення суду без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів і вимог апеляційної скарги - судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Матеріали справи свідчать, що рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2018 року позов ПП Торгово-комерційна фірма Дана задоволено. Витребувано з володіння ОСОБА_1 на користь ПП Торгово-комерційна фірма Дана нежитлові приміщення № № 83, 84 на цокольному поверсі приміщення літ. А-5 по АДРЕСА_1 , загальною площею 26,1 кв. м, які зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно як нежитлова будівля літ. Ж по АДРЕСА_1 . Визнано за ПП Торгово-комерційна фірма Дана право власності на нежитлові приміщення № № 83, 84 на цокольному поверсі приміщення літ. А-5 по АДРЕСА_1 , загальною площею 26, 1 кв. м, які зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно як нежитлова будівля літ. Ж по АДРЕСА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 12 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ПП Торгово-комерційна фірма Дана відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2019 року касаційну скаргу ПП Торгово-комерційна фірма Дана задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного суду від 12 березня 2019 року у частині вирішення позовних вимог про витребування з володіння ОСОБА_1 на користь ПП Торгово-комерційна фірма Дана нежитлових приміщень № № 83, 84 на цокольному поверсі приміщення літ. А-1 по АДРЕСА_1 , загальною площею 26,1 кв. м, які зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно як нежитлова будівля літ. Ж по АДРЕСА_1 скасовано. Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2018 року у вказаній частині залишено без змін. В іншій частині постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

На виконання вказаного рішення 14 січня 2020 року Комінтернівським районним судом м. Харкова було видано виконавчий лист № 641/2689/18, який було пред`явлено для примусового виконання приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Цимбалом С.В.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Цимбал С.В. від 21 січня 2020 року відкрито виконавче провадження.

Згідно з відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником нежитлової будівлі літ. Ж , загальною площею 26,1 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_6 на підставі свідоцтва, виданого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Трофименко Є.В. 11 грудня 2020 року за реєстровим № 1829 (запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 55656464 від 11 грудня 2020 року; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 558139863101; номер запису про право власності/довірчої власності: 39663029).

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 18 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Частиною першою статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

Європейський суд наголосив, що пункт 1 статті 6 вказаної Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд , одним з аспектів якого є право на доступ, тобто подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (рішення у справі Шмалько проти України , від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00).

За положеннями статей 1 та 2 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження здійснюється з дотриманням серед інших таких засад як верховенства права, диспозитивності, справедливості, неупередженості та об`єктивності.

Згідно з частиною другою статті 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

На суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові, зокрема, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань, переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання, та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання тощо.

Обґрунтовуючи свої вимоги, боржник вказував, що на даний час він не є власником нежитлових приміщень № № 83, 84 на цокольному поверсі приміщення літ. А-1 по АДРЕСА_1 , загальною площею 26,1 кв. м, які були зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно як нежитлова будівля літ. Ж по АДРЕСА_1 .

За правилами частини першої статті 12 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, що діяла на час винесення державним виконавцем постанови від 21 січня 2020 року року) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з дня закінчення строку дії відповідної заборони (частина 5 статті 12 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, що діяла на час винесення державним виконавцем постанови від 21 січня 2020 року).

Згідно з пунктом 5 Розділу ХШ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1404-УШ виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Тлумачення пункту 5 Розділу ХШ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1404-УШ свідчить, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання яких не сплив на час набрання чинності Законом № 1404-УШ. Для пункту 5 Розділу ХШ Прикінцеві та перехідні положення не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм Закону № 1404-УШ до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання яких сплив на час набрання ним чинності.

Вказаний правовий висновок наведений Верховним Судом у постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 553/1951/14-ц (провадження № 61-20552св18).

Оскільки на даний час здійснюються заходи щодо примусового виконання виконавчого листа № 641/2689/18 про витребування з володіння ОСОБА_1 на користь ПП Торгово-комерційна фірма Дана нежитлових приміщення № № 83, 84 на цокольному поверсі приміщення літ. А-5 по АДРЕСА_1 , загальною площею 26,1 кв. м, які були зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно як нежитлова будівля літ. Ж по АДРЕСА_1 , на підставі постанови приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Цимбал С.В. від 21 січня 2020 року, яка боржником не оскаржується, правові підстави для визнання цього виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, відсутні.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, зводяться до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надана належна оцінка.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі Проніна проти України , № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 05 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 18 січня 2022 року.

Головуючий А.В.Котелевець

Судді О.В.Маміна

О.Ю.Тичкова