Ухвала

від 21.01.2022 по справі 564/3279/21

КОСТОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/3279/21

21 січня 2022 року

Костопільський районний суд Рівненської області у складі

слідчого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у судовому засіданні, у залі суду в м.Костопіль клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулась до Костопільського районного суду Рівненської області із клопотанням про скасування арешту майна в межах кримінального провадження №12021181150000264 від 07.09.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.332, ч.3 ст.358 КК, а саме: грошових коштів в загальній сумі 5000 грн.; папки з документами; три блокноти із записами; 4 банківських карти «Приватбанк»; мобільного телефону марки «Айфон XS» IMEI НОМЕР_1 , ноутбуку «Asus» модель No553M iз серійним номером E9NOWU355047396 з блоком живлення, які належать заявнику.

Клопотання обґрунтоване тим, що 21.12.2021 року ухвалою слідчого судді Костопільського районного суду Рівненської області у справі №564/3140/21 задоволено клопотання про арешт майна заступника начальника слідчого ВП№2 Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області капітана поліції ОСОБА_4 , погоджене прокурором Костопільського відділу Здолбунівської окружної прокуратури ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні №12021181150000264 від 07.09.2021 внесеному до ЄРДР за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.332, ч.3 ст.358 КК України та накладено арешт на речі вилученні в ході проведення обшуку вiд 24.11.2021, а саме на: грошові кошти в загальній сумі 5000 гри.; папку з документами; три блокноти з записами; 4 банківських карти «Приватбанк»; мобільний телефон марки «Айфон XS» IMEI НОМЕР_1 ; ноутбук «Asus» модель №553M iз серійним номером EDNOWU355047396 з блоком живлення із забороною відчуження, користування та розпорядження вказаним майном.

Вказує, що на даний час подальше застосування заходу забезпечення кримінального провадження щодо перерахованого майна, які вилучені у ФОП ОСОБА_3 не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи його власника, а саме арешт такого майна, є порушенням вимог статей 13, 41 Конституції України, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод і не відповідає принципу розумності та співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 здійснює свою підприємницьку діяльність щодо надання туристичних послуг. Для вказаних робіт необхідна техніка (ноутбук та телефон з відповідними паролями та контактами) та кошти які перебувають під арештом. Крім того, на сьогоднішній день працівниками поліції вилученні речі були оглянуті та встановлено, що майно на яке було накладено арешт належить ОСОБА_6 та жодного відношення до даного кримінального провадження не має. Вказане майно не відповідають критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України та не є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не зберегло на собі його сліди та не містить інших відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Крім цього, арешт вказаного майна є надмірним обмеженням підприємницької діяльності, що негативно впливає на роботу, сплату податків, зборів та може призвести аж до вимушеного припинення здійснення законної підприємницької діяльності.

В судове засідання ОСОБА_3 та її представник, адвокат ОСОБА_7 , не з`явились. Представником заявника подано до суду заяву про розгляд клопотання без його участі та без участі ОСОБА_3 , клопотання підтримує.

Слідчий в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд клопотання без його участі, проти задоволення клопотання не заперечує.

Враховуючи вимоги ч.1 ст.107 КПК України, слідчий суддя вважає за можливе проводити розгляд клопотання без фіксування процесуальної дії за допомогою технічних засобів.

Всебічно і об`єктивно дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя прийшов до наступного висновку.

Так клопотання ОСОБА_3 фактично мотивоване тим, що остання має потребу у користуванні вилученим та арештованим майном у своїй підприємницькій діяльності і що вказане майно було вилучене під час проведення обшуку і, як з`ясувалось, працівниками поліції вилученні речі були оглянуті та встановлено, що майно на яке було накладено арешт належить ОСОБА_6 та жодного відношення до даного кримінального провадження не має.

Відтак, суд розцінює клопотання як таке, що заявлено щодо скасування арешту на майно в частині заборони відчуження та розпорядження таким майном.

Відповідно до змісту ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Так, ухвалою слідчого судді Костопільського районного суду Рівненської області від 21.12.2021 у справі № 564/3140/21 накладено арешт шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування майном на вилучене під час обшуку 24.11.2021 майно, а саме грошові кошти в сумі 5000 гри.; папку з документами; три блокноти з записами; 4 банківських карти «Приватбанк»; мобільний телефон марки «Айфон XS» IMEI НОМЕР_1 ; ноутбук «Asus» модель №553M iз серійним номером EDNOWU355047396 з блоком живлення.

При цьому слідчий суддя враховує, що необхідністю накладення арешту, згідно ухвали слідчого судді, є також потреба у збереженні речових доказів, яким вказане майно визнано в межах даного кримінального провадження.

Відповідно до ч.3 ст.26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Окремою формою судової діяльності відповідно до КПК України судовий контроль, який реалізує слідчий суддя, за додержанням законів органами досудового розслідування та прокурором. Зміст і характер судового контролю в межах кримінального процесу пов`язаний передусім із необхідністю забезпечення прав і свобод людини як на стадії досудового розслідування кримінального провадження, так і після його закінчення.

На слідчого суддю покладена функція судового контролю за дотриманням прав і свобод осіб у кримінальному провадженні, зокрема, під час досудового розслідування, що передбачено п.18 ч.1 ст.3 КПК України і він наділений повноваженнями накладати арешт на майно та його скасовувати (ст.ст.173 і 174 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 1 ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, iх захисник, законний представник, інший власник або володiлець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу вiдпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до ч.2 ст.174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю або частково зокрема, слідчим суддею під час досудового розслідування за клопотанням власника майна, якщо буде доведено, що в подальшому застосуванні цього заходу вiдпала потреба.

Судова практика Європейського суду з прав людини орієнтує на те, що будь яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" мiж загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде поклад на дуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льон рот проти Швеції"), має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, якi застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та iншi проти Сполученого Королівства»).

Згідно із ст. 41 Конституцій України кожен має право володіти користуватися розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства держави вiд кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів часників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду.

Слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_3 зареєстрована як фізична особа-підприємець, видами діяльності останньої, зокрема, є: діяльність туристичних агентств; фотокопіювання, підготування документів та інша спеціалізована допоміжна офісна діяльність; надання послуг перекладу; надання інших послуг із бронювання та пов`язана з цим діяльність; надання інших інформаційних послуг; надання інших допоміжних комерційних послуг і вилучене та арештоване майно вочевидь остання використовувала у своїй господарській діяльності.

Враховуючи викладене та той факт, що потреба в утриманні вказаного майна відпала, але існує потреба у його збереженні, як речового доказу, що може бути забезпечено у більш комфортних та сприятливих умовах у володільця такого майна, яким на даний час є ОСОБА_3 , слідчий суддя дійшов переконливого висновку, що клопотання підлягає до задоволення частково.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.174, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна задовольнити частково.

Скасувати накладений ухвалою слідчого судді Костопільського районного суду Рівненської області від 21.12.2021 року у справі №564/3140/21 у кримінальному провадженні №12021181150000264 від 07.09.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.332, ч.3 ст.358 КК арешт на: грошові кошти в загальній сумі 5000 грн.; папки з документами; три блокноти із записами; 4 банківських карти «Приватбанк»; мобільний телефон марки «Айфон XS» IMEI НОМЕР_1 , ноутбук «Asus» модель No553M iз серійним номером E9NOWU355047396 з блоком живлення, які належать ОСОБА_3 , жительці АДРЕСА_1 , в частині відчуження та розпорядження вказаним майном та передати його на відповідальне зберігання володільцю ОСОБА_3 .

В решті клопотання залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддяОСОБА_1