Постанова

від 13.01.2022 по справі 638/19135/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2022 року

м. Харків

Справа № 638/19135/19

Провадження № 22-ц/818/138/22

Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Тичкової О.Ю.

суддів - Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря судового засідання - Антонович А.А,

сторони справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - ОСОБА_2 , Харківська міська рада,

інші учасники справи:

треті особи - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Десятніченко Ірина Вікторівна, ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 9 червня 2020 року, ухвалене у складі судді Аркатової К.В.,

УСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року ОСОБА_4 , діючи в інтересах ОСОБА_5 , звернувся до суду з позовом, після зміни підстав якого 13.05.2020 (т.1 а.с. 2-8, 205-211) просив визнати недійсним договір купівлі - продажу житлового будинку та земельної ділянки від 05 вересня 2017 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Десятніченко І.В.

Позовна заява обґрунтована тим, що ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 квітня 2017 року у справі № 638/5172/17 було відкрите провадження за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості у розмірі 64 765 доларів США на підставі договору позики № 1 від 27 березня 2014 року. На час відкриття провадження у цивільній справі № 638/5172/17 ОСОБА_6 на праві власності належали житловий будинок літ. А-1 та земельна ділянка з кадастровим номером 6310136300:16:011:0011 за адресою: АДРЕСА_1 . Для забезпечення позовних вимог у цивільній справі № № 638/5172/17 ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 27.05.2017 була накладена заборона вчинення реєстраційних дій стосовно іншої нерухомості ОСОБА_6 , окрім тієї, що вказана вище. Після відкриття провадження у цивільній справі № 638/5172/17 ОСОБА_6 продав відповідно до договору купівлі-продажу від 05 вересня 2017 року ОСОБА_2 земельну ділянку та житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Станом на момент укладання зазначеного договору купівлі-продажу ОСОБА_6 мав перед позивачем зобов`язання з повернення позики у розмірі 856 990 доларів США відповідно до договору позики № 2 від 10 березня 2016 року зі строком повернення не пізніше 31 грудня 2017 року, яке ним виконано не було, внаслідок чого позивач звернувся до суду у справі № 638/5172/17 з заявою про збільшення позовних вимог. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06.12.2018 по справі № 638/5172/17 стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 25 795 510,80 гривень. Рішення набуло законної сили після його апеляційного оскарження 15 жовтня 2019 року, у справі № 638/5172/17 виданий виконавчий лист. ОСОБА_6 передбачав подальші негативні наслідки для себе у вигляді забезпечення позову, заборони відчуження та подальшого примусового виконання судового рішення у зазначеній справі, в тому числі і шляхом звернення стягнення на спірний житловий будинок та земельну ділянку, оскільки згідно з ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 27.05.2017 у справі № 638/5172/17 йому було заборонено відчуження іншої нерухомості. Відповідач знаючи про свої зобов`язання у розмірі 25 795 510,80 доларів США за договором позики № 1 від 27 березня 2014 року та 856 990 доларів США за договором позики № 2 від 10 березня 2016 року, не бажаючи їх виконувати, повів себе недобросовісно, здійснюючи продаж спірної нерухомості та земельної ділянки, що є підставою для визнання зазначеного договору недійсним. В судовому засіданні в суді першої інстанції відповідачі пояснили, що здійснили продаж спірної нерухомості, а саме будинку за 3 600 000, 00 грн. та земельної ділянки за 8 500 000, 00 грн., в той час як в п. 2.1. договорі купівлі- продажу від 05 вересня 2017 року, ціна будинку визначена в розмірі 908 950, 00 грн., а земельної ділянки у розмірі 1 594 500, 00 грн., отже, доведеним є невідповідність волевиявлення обох сторін правочину їх внутрішній волі.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 9 червня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що зі змісту ухвали суду від 27.05.2017 про забезпечення позову у справі № 638/5172/17 про стягнення суми боргу за договором позики вбачається, що ОСОБА_7 просив забезпечити позов лише шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 , що належали ОСОБА_8 . Позивач протягом тривалого часу розгляду судової справи мав право на звернення до суду із заявою про забезпечення позову в іншій спосіб, шляхом накладення арешту або заборони відчуження щодо іншого майна ОСОБА_6 , однак відомості щодо вчинення ним таких дій в матеріалах справи № 638/19135/19 відсутні, докази про такі дії не надані. На момент укладення спірного правочину від 05.09.2017 не існувало рішення суду про стягнення боргу за договором позики, останнє постановлено судом 06.12.2018 та залишено без змін апеляційною інстанцією 15.10.2019. Доводи позивача про намагання ОСОБА_6 ухилитися я від виконання рішення суду та боргових зобов`язань шляхом укладення спірного правочину є безпідставним.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_4 , діючи в інтересах ОСОБА_5 , подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду від 09.06.2020, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_5 . Посилається на порушення норм матеріального та процесуального права (т.2 а.с. 68-77).

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_6 мав невиконане зобов`язання перед позивачем, внаслідок чого позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості (справа № 638/5172/17). Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 27.05.2017 цивільний позов у справі № 638/5172/17 забезпечений шляхом заборони вчинення реєстраційних дій стосовно нерухомості ОСОБА_6 за адресою АДРЕСА_3 . Однак суд безпідставно та необґрунтовано обмежився виключно посиланням на відсутність судового рішення у справі № 638/5172/17 на момент укладання спірного договору купівлі-продажу від 05.09.2017, що, на думку суду, було достатнім для висновку про відсутність порушень законодавства при вчиненні оскаржуваного правочину . На час укладання спірного договору судове рішення у справі № 638/5172/17 не було прийнято, але провадження у справі було відкрито і відповідач ОСОБА_6 усвідомлював, що йому необхідно буде виконувати свої зобов`язання за рішенням суду, отже, на час укладення спірного договору діяв недобросовісно. Згідно з позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті З ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України. Обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_6 мав на меті уникнути примусового звернення стягнення на спірне майно. Суд першої інстанції також не надав належної оцінки невідповідності волевиявлення сторін Договору їх внутрішній волі. А саме доведеної в суді домовленості сторін Договору щодо визначення вартості спірного будинку - 3 600 000 грн та земельної ділянки - 8 500 000 грн, ціні зазначеного майна, що зафіксована в п. 2 Договору, відповідно до якого продаж будинку здійснений за 908 950 грн, а земельної ділянки - за 1 594 500 грн.

04.09.2020 ОСОБА_6 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення суду - залишити без змін (т.2 а.с. 113-123). Посилається на те, що за справою № 638/5172/17 винесено ухвалу суду, якою забезпечено позов шляхом заборони вчинення реєстраційних дій, стосовно іншої рухомості ОСОБА_6 за адресою АДРЕСА_3 , а не тієї, що стала предметом договору купівлі-продажу від 05.09.2017. Посилання на різницю між ціною продажу об`єктів нерухомого майна, зазначеною в договорі купівлі - продажу від 05.09.2017, та фактичною ціною продажу, зазначеною у розписці, безпідставні, оскільки така різниця не свідчить про невідповідність волевиявлення сторін договору їх внутрішній волі. Судом першої інстанції надана правильна оцінка вищезазначеним обставинам: суд в рішенні зазначив, що зі змісту оскаржуваного договору вбачається, що продаж будинку та земельної ділянки вчинений за 2503450 грн, а у відзиві відповідача та заяві свідка вартість проданого майна інша. Його внутрішня воля, як продавця, була направлена на продаж вільних від будь-яких обмежень і заборон житлового будинку і земельної ділянки ОСОБА_2 та отримання за них грошових коштів. Під час укладання договору 05.09.2017, ОСОБА_6 повністю усвідомлював наслідки такого правочину та бажав їх настання. ОСОБА_2 в придбаному житловому будинку після реконструкції виконала повністю оздоблювальні роботи та відремонтувала інженерні комунікації, здійснила благоустрій земельної ділянки з дерев. На теперішній час спірний будинок використовується для проживання ОСОБА_2 та членів її родини, що підтверджується довідкою про склад сім`ї від 29.08.2017 та 26.02.2020. На момент укладення договору від 05.09.2017 в ОСОБА_6 були відсутні фінансові зобов`язання за договором 10.03.2016 , оскільки строк виконання за ним ще не настав та збільшення позовних вимог ОСОБА_1 відбулося лише 29.01.2018 шляхом подання до суду уточненої позовної заяви.

05.10.2020 до Харківського апеляційного суду надійшов відзив ОСОБА_9 , поданий в інтересах ОСОБА_2 , у якому він просить апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 залишити без задоволення, рішення суду - залишити без змін (т.2 а.с. 130-134). Посилається на те, що договір купівлі-продажу від 05.09.2017 є відплатним договором, за відчужену нерухомість ОСОБА_6 отримав еквівалент - грошові кошти у сумі 12 100 000 грн. На час розгляду справи у ОСОБА_6 є нерухоме майно, на яке може бути звернено стягнення, очевидно є рухоме майно та/або грошові кошти, частки у статутному капіталі господарських товариств. Апелянтом не надано доказів неплатоспроможності ОСОБА_6 , не визначений стан виконавчого провадження, а саме, примусове стягнення (тобто вчиняються дії щодо виявлення майна боржника та звернення на нього стягнення), в матеріалах справи відсутні відомості щодо наявності/відсутності готівкових та/або безготівкових коштів боржника тощо, стан розрахунків між стягувачем та боржником станом на момент розгляду справи не зазначено. Фактично єдиним документом, який підтверджував би неплатоспроможність боржника, могла бути постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з відсутністю майна, на яке може бути звернено стягнення. Наразі твердження про неплатоспроможність ОСОБА_6 є виключно припущенням. Сторони по справі не є пов`язаними між собою, на час укладення договору не існувало перешкод для його укладення. Спірний правочин був спрямований на реальне настання наслідків обумовлених ним, а саме, ОСОБА_2 та її родина користується спірним майном, з 2017 року зареєстрована за відповідною адресою, здійснила реконструкцію спірного будинку та оздоблення земельної ділянки. Фактично після реконструкції було створено новий об`єкт нерухомості порівняно з датою продажу 05.09.2017 вартість зросла.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 11 жовтня 2021 року до участі у цивільній справі № 638/19135/19 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Десятніченко Ірина Вікторівна, про визнання договору купівлі-продажу недійсним у якості правонаступника відповідача ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , залучено Харківську міську раду та у якості третьої особи - ОСОБА_3 (т.2 а.с. 218-219).

Суд апеляційної інстанції виходив із того, що спадкоємці, які б прийняли спадщину після смерті ОСОБА_6 відсутні, спірні правовідносини допускають правонаступництво, тому Харківська міська рада є процесуальним правонаступником відповідача. ОСОБА_3 хоча й подав заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 пропустив строк для подачі такої заяви, тому не є таким, що прийняв спадщину.

Дванадцятого січня 2022 року ОСОБА_10 , діючи в інтересах ХМР, звернувся до суду з відзивом на апеляційну скаргу, у якому проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_5 заперечив. Послався на те, що під час розгляду цивільної справи № 638/5172/17 суд в ухвалі від 27.05.2017 вказав чіткий перелік майна, щодо якого ухвалою накладалася заборона здійснювати будь-які дії щодо його відчуження (перереєстрації). Земельна ділянка та житловий будинок, що стали предметом оспореного у цивільній справі 638/19135/19 договору купівлі-продажу, до вказаного у цивільній справі № 638/5172/17 не включені. Тому відсутні підстави вважати договір від 05.09.2017 недійсним.

Судова колегія, заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзивів на неї в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 слід залишити без задоволення, а рішення суду від 09.06.2020 - залишити без змін.

Згідно з частинами 1, 2 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як установлено судовим розглядом і вбачається з матеріалів справи, 05.09.2017 ОСОБА_6 уклав з ОСОБА_2 нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, за умовами якого ОСОБА_6 продав, а ОСОБА_2 придбала належні продавцю на праві власності житловий будинок та земельну ділянку, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 159-162).

ОСОБА_1 уважає вказаний договір недійсним, тому що він вчинений з порушенням принципу добросовісності: ОСОБА_6 мав перед ОСОБА_11 невиконані грошові зобов`язання у розмірі 856 990 доларів США, для спонукання виконання яких ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовною заявою до ОСОБА_6 (цивільна справа № 638/5172/17-ц). ОСОБА_6 продав житловий будинок та земельну ділянку, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 для уникнення звернення на них стягнення у цивільній справі № 638/5172/17-ц.

Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу (надалі ЦК) України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в спосіб, визначений частиною другою цієї статті.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 лютого 2021 року в справі № 754/5841/17 (провадження № 61-17966св19) зазначено, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом .

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли би порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18) зроблено висновок, що недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим .

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 755/17944/18 (провадження № 61-17511св19) зроблено висновок, що договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції фраудаторності при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника) .

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 лютого 2021 року в справі № 754/5841/17 (провадження № 61-17966св19) вказано, що приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) використовувала/використовували право на зло ; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які потерпають від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин) .

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріалами цивільної справи не доведено фраудаторності договору купівлі-продажу від 05.09.2017 з таких підстав.

З тексту рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 6 грудня 2018 року у цивільній справі № 638/5172/17, що розміщений у Єдиному державному реєстрі судових рішень, вбачається, що 04.04.2017 ОСОБА_4 , діючи в інтересах ОСОБА_5 , звернувся з позовом до ОСОБА_6 з вимогою стягнути на користь ОСОБА_5 заборгованість у розмірі 64765,00 доларів США за договором позики № 1 від 27 березня 2014 року.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 квітня 2017 року провадження у справі № 638/5172/17 було відкрите (т.1 а.с. 16).

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 травня 2017 року у справі № 638/5172/17 була частково задоволена заява ОСОБА_4 , подана в інтересах ОСОБА_5 , про забезпечення позову. А саме, ОСОБА_4 просив забезпечити позов ОСОБА_5 на суму 64 765 доларів США шляхом накладення арешту на належні ОСОБА_6 квартири АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 . Заява була задоволена шляхом накладення заборони здійснювати будь-які дії щодо відчуження (перереєстрації) зазначених квартир, що належать на праві власності ОСОБА_6 (т.1 а.с. 17-18).

Також з тексту рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 6 грудня 2018 року у цивільній справі № 638/5172/17 вбачається, що 29.01.2018 ОСОБА_4 уточнив позовну заяву і просив стягнути солідарно з ОСОБА_6 , ОСОБА_12 на користь ОСОБА_5 грошові кошти у розмірі 921755 доларів США, з яких за договором позики № 1 від 27 березня 2014 року - 64765 доларів США, за договором позики № 2 від 10 березня 2016 року - 856 990 доларів США.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 січня 2018 року у цивільній справі № 638/5172/17 позов ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_12 на суму 921 755 доларів США був забезпечений шляхом заборони здійснювати будь-які дії щодо відчуження (перереєстрації) нерухомого майна, яке зареєстровано і належить ОСОБА_12 : квартири АДРЕСА_6 , квартири АДРЕСА_7 , квартири АДРЕСА_8 ; шляхом заборони здійснювати будь-які дії щодо відчуження (перереєстрації) нерухомого майна, яке зареєстровано і належить ОСОБА_6 : земельної ділянки, кадастровий номер 6324683500:03:005:0023, за адресою: Харківська обл., Печенізький р-н, с/рада Мартівська; гаража, реєстраційний номер 17751075, за адресою: АДРЕСА_9 , гараж НОМЕР_1 ; квартири АДРЕСА_10 (т.1 а.с. 144-145).

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 січня 2018 року позов ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_12 на суму 921 755 доларів США був забезпечений також шляхом заборони здійснювати будь-які дії щодо відчуження (перереєстрації) частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Вінсето , яка належить ОСОБА_12 і дорівнює 333 900 грн (т.1 а.с. 146-147).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову належить розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Колегія суддів не може погодитися з доводами представника позивача про те, що відчуження ОСОБА_6 житлового будинку та земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , в період розгляду справи № 638/5172/17 та в період існування у ОСОБА_6 невиконаних грошових зобов`язань перед ОСОБА_11 у загальному розмірі 921 755 доларів США свідчить про фаудаторність договору купівлі-продажу від 05.09.2017.

Так у цивільній справі № 638/5172/17 на час укладення оспорюваного договору 05.09.2017 позов був пред`явлений представником ОСОБА_5 на суму 64 765 доларів США і представник ОСОБА_5 уважав, що співмірним майном, яким можливо забезпечити вимоги позивача, є квартири АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 . Вимогу про стягнення з ОСОБА_6 , ОСОБА_12 заборгованості за договором позики № 2 від 10 березня 2016 року у сумі 856 990 доларів США ОСОБА_4 , діючи в інтересах ОСОБА_5 , заявив лише 29.01.2018. Станом на дату відчуження ОСОБА_6 житлового будинку і земельної ділянки 05.09.2017 строк повернення ОСОБА_6 коштів за договором позики № 2 від 10 березня 2016 року на суму 856 900 доларів США ще не настав (т.1 а.с. 50). Отже, не можливо погодитися з доводами апелянта про те, що ОСОБА_6 відчужив нерухомість на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу 05.09.2017 на шкоду своєму кредитору ОСОБА_13 з метою невиконання рішення суду у справі № 638/5172/17.

Щодо інших обставин, що підлягають установленню при визначенні наявності підстав для визнання правочину недійсним унаслідок недобросовісності його укладення на шкоду інтересів кредитора (контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника)), то з матеріалів цивільної справи № 638/19135/19 не вбачається, що ОСОБА_6 і ОСОБА_2 є пов`язаними родинними зв`язками особами, які вступили у змову. Доводи апеляційної скарги про те, що ціна продажу, вказана у договорі купівлі-продажу від 05.09.2017, відрізняється від тієї, яку сторони договору називали суду в судовому засіданні, не може бути самостійною підставою для визнання договору недійсним. Не доведено, що вказана у договорі купівлі-продажу ціна продажу є неринковою, що ОСОБА_2 визначену в договорі суму коштів ОСОБА_6 не передавала.

Отже, у цивільній справі № 638/19135/19 відсутні доведені належними доказами обставини, які б свідчили про фраудаторність договору купівлі-продажу від 05.09.2017, укладеного між ОСОБА_6 і ОСОБА_2 .

Навпаки, ОСОБА_2 зареєструвала за собою право власності на придбані за договором від 05.09.2017 житловий будинок і земельну ділянку (т.1 а.с. 9-11), замовила проект реконструкції житлового будинку АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 103-112), виготовила технічний паспорт на житловий будинок на своє ім`я (т.1 а.с. 113-118), 27.09.2017 зареєструвала за адресою: АДРЕСА_1 своє місце проживання та місце проживання ОСОБА_14 , 2003 року нароження (т.1 а.с. 126). Тобто договір від 05.09.2017 фактично виконаний сторонами, ОСОБА_2 набула право власності на житловий будинок і земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 .

Тому колегія суддів уважає, що відсутні підстави визнавати договір купівлі-продажу житлового будинку і земельної ділянки від 05.09.2017, укладений між ОСОБА_6 і ОСОБА_2 , недійсним з підстав, викладених у позові. Доводи апеляційної скарги зазначеного висновку не спростовують.

Отже, апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 слід залишити без задоволення, рішення суду від 09.06.2020 - залишити без змін.

Відповідно до ч.9 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

В судовому засіданні, 13 січня 2022 року, ОСОБА_9 , діючи в інтересах ОСОБА_2 , звернувся до суду з клопотанням про скасування вжитих у цивільній справі № 638/19135/19 заходів забезпечення позову. Клопотання мотивоване тим, що рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 9 червня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено. У випадку залишення Харківським апеляційним судом рішення суду від 09.06.2020 без змін, заходи забезпечення позову у справі № 638/19135/19 підлягають скасуванню.

Оскільки Харківський апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 9 червня 2020 року є законним та обґрунтованим, і цим рішенням у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено, вжиті у цивільній справі № 638/19135/19 ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 03.01.2020 заходи забезпечення позову ОСОБА_5 підлягають скасуванню.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384, 390, 391 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 9 червня 2020 року залишити без змін.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 3 січня 2020 року у вигляді заборони відчуження житлового будинку та земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:16:011:0011 за адресою: АДРЕСА_1 .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 20 січня 2022 року.

Головуючий О. Ю. Тичкова

Судді О.В. Маміна

Н.П. Пилипчук