Ухвала

від 11.01.2022 по справі 461/9273/21

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 461/9273/21

Провадження № 1-кс/461/40/22

УХВАЛА

Іменем України

11.01.2022 року м. Львів

Слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова Радченко В.Є.

з участю:

секретаря судового засідання Бобика Д.

слідчого Дениса В.М.

захисника Галушки В.В.

власника майна ОСОБА_1

розглянувши погоджене з прокурором клопотання слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області Вигінного І.Р., про арешт майна у кримінальному провадженні № 42021140000000188 від 22.09.2021 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України ,-

ВСТАНОВИВ:

До Галицького районного суду м.Львова надійшло клопотання слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області Вигінного І.Р., в якому просить слідчого суддю накласти арешт на речі (предмети) з метою збереження речових доказів, які вилучені за результатом проведення обшуку у автомобілі «Volkswagen Golf», 2003 року випуску, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , згідно ухвали слідчого судді Радченко В.Є. у справі 461/9273/21 від 23.11.2021:

-трос оранжевого кольору призначеного для стягування деревини;

-свідоцтво про реєстрацію т/з НОМЕР_2 ;

-один ключ від автомобіля;

-автомобіль Volkswagen Golf 2003 р.в. днз НОМЕР_1

В обґрунтування внесеного клопотання покликається на те, що слідчим управлінням ГУ НП у Львівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному Єдиного реєстру досудових розслідувань за №4202114000000188, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України.

Слідчим управлінням ГУ НП у Львівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №4202114000000188 відомості про яке 22.09.2021 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України.

Згідно відомостей внесених до ЄРДР, встановлено, що група осіб на території Львівської області здійснює систематичні незаконні рубки дерев з подальшим незаконним перевезенням, зберіганням та збутом деревини, що спричинило тяжкі наслідки.

Як вбачається з матеріалів, що стали підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, в ході виконання завдань, покладених на органи СБ України з протидії корупції та організованій злочинній діяльності, одержано інформацію щодо організації мешканцями Львівської та Волинської областей, механізму систематичних незаконних рубок, незаконного перевезення, зберігання та збуту лісу. За отриманими даними, на території ввіреній ДП «Радехівське ЛМГ» відбуваються систематичні незаконні порубки з подальшим незаконним перевезенням, зберіганням та збутом лісу (сосна, дуб), який в подальшому без відповідних дозвільних документів реалізовується фізичним особам на території Львівської та Волинської областей.

В ході досудового розслідування встановлено, що громадянин України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , організував механізм систематичних незаконних порубок деревини (сосна, дуб), до яких безпосередньо залучив гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який здійснює незаконну порубку деревини. В подальшому, для транспортування незаконно зрубаних дерев до місця тимчасового зберігання ОСОБА_2 залучив ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . За оперативними даними, незаконно зрубану деревину ОСОБА_2 реалізовує фізичним особам за готівкові кошти. Незаконно зрубана деревина збувається гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який являється фізичною особою-підприємцем (КВЕД 46.73 оптова торгівля деревиною) та одночасно засновником ПП «АНТАР-ЛІС», основним видом економічної діяльності якого є лісопильне та стругальне виробництво.

Свою підприємницьку діяльність із придбання, обробки, збуту необлікованої та незаконно зрубаної деревини, ОСОБА_5 здійснює на огородженій території, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (об`єкт нерухомості корівник). Вказана огороджена територія охоплює земельні ділянки із наступними кадастровими номерами:

- 0720888600:00:001:0430;

- 0720888600:00:001:0234;

- 0720888600:01:001:2828;

- 0720888600:00:001:0386;

- 0720888600:00:001:0432;

Разом з тим, 17.12.2021 на підставі ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова Радченко В.Є. від 23.11.2021 у справі 461/9273/21, проведено обшук у автомобілі «Volkswagen Golf», 2003 року випуску, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який зареєстрований за гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою виявлення, фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення та вилучення речей і документів, які мають значення у розслідуванні кримінального провадження. Так, в ході проведення обшуку за вказаною адресою було вилучено наступні речі та документи, які були описані, опечатані:

- трос оранжевого кольору призначеного для стягування деревини;

- свідоцтво про реєстрацію т/з НОМЕР_2 ;

- один ключ від автомобіля;

- автомобіль Volkswagen Golf 2003 р.в. днз НОМЕР_1

Приймаючи до уваги, що вилучені під час обшуку речі можуть бути доказами вчинення кримінального правопорушення, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин кримінального правопорушення, при співставленні з іншими доказами у кримінальному провадженні, можуть мати істотне значення для встановлення обставин у кримінальному провадженні, що надасть можливість встановити інформацію, яка має значення у розслідуванні кримінального провадження та мають у провадженні значення речового доказу, слідчий просить клопотання задоволити.

Слідчий в судовому засіданні підтримав дане клопотання. Просив задоволити його. Надав аналогічні викладеним в клопотанні пояснення.

Адвокат Галушки В.В. в судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання. Зазначив, що клопотання є безпідставним та немотивованим. В даному кримінальному провадженні нікому не повідомлено про підозру. Крім цього, слідчий не довів, що на вищевказаних речах збереглися сліди злочину і дане майно має доказове значення у даному кримінальному провадженні. Просив відмовити у задоволенні клопотання.

Власник майна ОСОБА_1 в судовому засіданні надав аналогічні пояснення адвоката Галушки В.В. Зазначив, що являвся водієм автомобіля, в якому знайдено вищевказані речі. Даний автомобіль необхідний для вирішення побутових питань. Просив відмовити у задоволенні клопотання.

Заслухавши пояснення слідчого, адвоката Галушки В.В., власника майна ОСОБА_1 , перевіривши наданні матеріали та дослідивши докази по цих матеріалах, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

22.09.2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42021140000000188 внесено відомості вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.246 КК України.

Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності у підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб, а також які перебувають у власності юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову.

Відповідно до ч.2 ст.167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:

1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;

2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;

3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом;

4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Ч.2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Постановою слідчого від 17.12.2021 року речі, які вилучені 17.12.2021 під час проведення обшуку у автомобілі «Volkswagen Golf», 2003 року випуску, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , а саме:

- трос оранжевого кольору призначеного для стягування деревини;

- свідоцтво про реєстрацію т/з НОМЕР_2 ;

- один ключ від автомобіля;

- автомобіль Volkswagen Golf 2003 р.в. днз НОМЕР_1 , визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №42021140000000188.

Як визначено у ч.1ст.318 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зКонституцією УкраїнитаЗаконом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особамаєправомирноволодіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна,інакше як в інтересах суспільства іна умовах,передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу доЄвропейської конвенції з прав людинизабороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

За змістом ст.170 КПКарештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно.

Разом з тим, під час розгляду вказаного клопотання про накладення арешту майна, слідчому судді не надано доказів на підтвердження того, що дане майно набуте в результаті вчинення кримінального правопорушення або є предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч.4ст.246 КК України, тобто відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України.

У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (відповідно до рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льоннрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Тобто, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.

Частина 1 ст.173 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Слідчий всупереч ч.1 ст.173 КПК України не довів необхідності застосування арешту та наявність ризиків, передбачених абз.2 ч.1 ст.170 КПК України.

Слідчий всупереч ч.2 ст.170 КПК України не довів мету арешту та всупереч ч.3 ст.170 КПК України не довів, що майно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України. Тобто не довів, що це майно було знаряддям злочину, зберегло сліди, або містить інші відомості, які можуть бути використанні як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Також, слідчим не було зазначено та належним чином обґрунтовано, яке саме доказове значення в рамках вказаного кримінального провадження мають вищевказані речі та предмети до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.246 КК України.

Всупереч ч.3 ст.132 КПК України слідчий не довів, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого і може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий звертається із даним клопотанням.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність відмовити в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту.

Керуючись ст.ст. 107, 131, 132, 168, 170- 173, 309, 392 -395 КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні клопотання слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області Вигінного І.Р., про арешт майна у кримінальному провадженні № 42021140000000188 від 22.09.2021 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особами, які не викликались до суду протягом п`яти днів з дня її отримання.

Слідчий суддя Радченко В.Є.