Постанова

від 11.01.2022 по справі 669/317/18

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 669/317/18

Провадження № 22-ц/4820/52/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2022 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Гринчука Р.С., Грох Л.М., Спірідонової Т.В.,

секретар судового засідання - Чебан О.М.,

з участю представників ФГ Артем і Я ,

представника відповідача Кузьмук Л.Д.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Фермерського господарства Артем і Я на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 24 січня 2020 року, суддя Король О.В., за позовом Фермерського господарства Артем і Я до Білогірської селищної ради Білогірського району Хмельницької області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльності, визнання незаконними наказів та скасування права власності на земельні ділянки, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

У березні 2018 року Фермерське господарство Артем і Я , (далі - ФГ Артем і Я ), звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправною бездіяльність щодо нерозгляду його заяви від 06 червня 2016 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою про відведення земельної ділянки; визнати незаконними рішення селищної ради від 22 червня 2017 року № 8-17/2017 і № 9-17/2017 та скасувати право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,46 га, кадастровий номер 6820355000:01:001:0240 та право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,15 га, кадастровий номер 6820355000:01:001:0239, припинивши його; зобов`язати Білогірську селищну раду терміново розглянути його заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вирішити питання про судові витрати.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ФГ Артем і Я посилалося на те, що воно є юридичною особою, яке не має у своїй власності земель та здійснює господарську діяльність, орендуючи землю у власників земельних часток (паїв) та органів місцевого самоврядування. ФГ Артем і Я утворилося після реорганізації та припинення діяльності колишньої агрофірми імені Б. Хмельницького, смт. Білогір`я, Білогірського району, Хмельницької області, (далі - колишня агрофірма імені Б. Хмельницького), майно якої було розпайоване між її колишніми членами і виділене в натурі його пайовикам.

Частина нерухомого майна, яке знаходиться на АДРЕСА_1 , в тому числі свинарник-маточник з прибудовами та заправками ПММ, було виділено пайовикам, членам колишньої агрофірми імені Б. Хмельницького, викуплено ФГ Артем і Я та передано йому цілісним майновим комплексом на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат).

01 червня 2016 року ФГ Артем і Я звернулося до Білогірської селищної ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка знаходиться за його юридичною адресою, що була зареєстрована 06 червня 2016 року у книзі заяв селищної ради. Незважаючи на те, що селищна рада була зобов`язана розглянути цю заяву у місячний термін, у встановлений строк вона не прийняла рішення щодо цього питання.

13 березня 2018 року ФГ Артем і Я стало відомо, що рішеннями селищної ради від 22 червня 2017 року № 8-17/2017 та № 9-17/2017 затверджено технічну документацію про передання в приватну власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельних ділянок площею 0,46 га і 0,15 га відповідно, які належать до санітарної будівлі свинарника та не можуть бути виділені громадянам, яким не належить це приміщення.

На думку позивача, Білогірська селищна рада та її посадові особи при розгляді (не розгляді) його заяви порушила норми Закону України Про фермерське господарство , ЗК України, ветеринарно-санітарні вимоги та державні будівельні норми України, у зв`язку з чим просило позов задовольнити.

Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 24 січня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ФГ Артем і Я просило рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 24 січня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим внаслідок неповного та неправильного встановленням судом дійсних обставин справи, неправильного дослідження доказів та їх неправильної оцінки. Апелянт вважає доведеним факт його звернення до Білогірської селищної ради із заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується журналом реєстрації заяв громадян та юридичних осіб до сесій Білогірської селищної ради за 2015-2016 роки, поясненнями свідків тощо. Спірна земельна ділянка передана відповідачу ОСОБА_1 з порушенням вимог ст. 118 ЗК України, ст. 50 Закону України Про землеустрій , оскільки така передача у власність повинна була здійснюватися через процедуру розроблення проекту землеустрою, а не шляхом розроблення технічної документації. Крім того, земельні ділянки, надані відповідачам, призначені для обслуговування будівель, а надання їх для особистого селянського господарства вимагало зміни цільового призначення, чого зроблено не було. В результаті передачі земельних ділянок у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було порушено ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України, якими закріплено принцип переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на будівлю та споруду. Також, як зазначив апелянт, передача спірних земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 унеможливила нормальне господарське використання майна господарством, заблоковано під`їзд до окремих його будівель.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначила, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просила залишити апеляційну скаргу без задоволення.

ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу вказала на відсутність правових підстав, передбачених положеннями ст. 376 ЦПК України, для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення, просила залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Хмельницький апеляційний суд постановою від 27 липня 2020 року рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 24 січня 2020 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Білогірської селищної ради щодо розгляду заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зобов`язання розглянути таку заяву скасував і провадження в цій частині закрив. Роз`яснив ФГ Артем і Я , що розгляд справи в цій частині позовних вимог віднесено до юрисдикції адміністративного суду. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Постановою Верховного Суду від 15 вересня 2021 року касаційну скаргу ФГ Артем і Я задоволено частково. Постанову Хмельницького апеляційного суду від 27 липня 2020 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Підставою часткового задоволення касаційної скарги судом касаційної інстанції стало помилкове вирішення судом апеляційної інстанції питання щодо закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності селищної ради щодо розгляду заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зобов`язання розглянути таку заяву. Суд касаційної інстанції зауважив, що ці вимоги повинні вирішуватися спільно з вимогами про визнання протиправною бездіяльності селищної ради та зобов`язання вчинити дії.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. Висновки суду касаційної інстанції, в зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

В суді представники апелянта підтримали доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, підтримав рішення суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що 08 червня 2016 року ФГ Артем і Я звернулося до Білогірської селищної ради із заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 , що підтверджується журналом реєстрації заяв громадян і юридичних осіб до сесій Білогірської селищної ради у 2015- 2016 роках.

У зазначеному журналі реєстрації заяв громадян і юридичних осіб є ще 2 (два) записи від 08 червня 2016 року про надходження заяв від ОСОБА_3 (керівник ФГ Артем і Я ) та ОСОБА_4 (засновник ФГ Артем і Я ) про надання дозволів на виготовлення технічної документації (а.с. 20, т. 1).

Білогірська селищна рада рішенням від 22 червня 2017 року № 8-17/2017 затвердила технічні документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та згідно з додатком 1 передала ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 0,4625 га на АДРЕСА_1 .

Рішенням Білогірської селищної ради від 22 червня 2017 року № 9-17/2017 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та згідно з додатком 1 передано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 0,1500 га на АДРЕСА_2 (а.с. 96, 97, т. 1).

Згодом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували своє право власності на земельні ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (29.11.2017 року та 26.09.2017 року відповідно).

Відповідно до ст. 12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, а саме, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Частинами 1, 2 статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Приписами ч. 1 ст. 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 123 ЗК України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що подання, зокрема юридичною особою, клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності породжує у відповідного органу місцевого самоврядування обов`язок по розгляду такої заяви у місячний строк та обов`язкового прийняття відповідного рішення про надання такого дозволу або відмову у його наданні.

Позивач обґрунтовано вказував на те, що у червні 2016 року він звертався до Білогірської селищної ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , що підтверджується журналом реєстрації заяв громадян і юридичних осіб до сесій Білогірської селищної ради у 2015- 2016 роках, на що суд першої інстанції уваги не звернув, оскільки належним чином не дослідив тієї обставини, що в журналі реєстрації заяв громадян і юридичних осіб є ще 2 (два) записи від 08 червня 2016 року про надходження заяв від ОСОБА_3 (керівник ФГ Артем і Я ) та ОСОБА_4 (засновник ФГ Артем і Я ) про надання дозволів на виготовлення технічної документації.

На обґрунтування позовних вимог в частині неправомірності набуття відповідачами права власності на спірні земельні ділянки, ФГ Артем і Я зазначало про порушення його права як власника нерухомого майна, свинарника-маточника з прибудовами та заправки ПММ по АДРЕСА_1 , оскільки майно розташоване на належних відповідачам земельних ділянках, хоча ці земельні ділянки не можуть бути виділені іншим особам, крім тих, яким належить приміщення свинарника.

Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що позивачем не надано суду належних, допустимих та достатніх доказів належності йому на праві власності приміщень свинарника з прибудовами та заправки ПММ на дату звернення з даним позовом до суду, та, відповідно, порушення його прав як власника нерухомого майна, чи наявності у нього іншого речового права на земельні ділянки, яке підлягає захисту відповідно до положень ст.ст. 15, 16 ЦК України.

Надані позивачем витяг з протоколу №1 засідання комісії по врегулюванню майнових відносин від 20.03.2014 року, акт видачі майна від 25.03.2014 року, акт прийому-передачі майна від 25.03.2014 року, накладна №2 від 25.03.2014 року та технічні паспорти не є допустимими та належними доказами, за своєю правовою природою вони не є правовстановлюючими документами та не підтверджують права власності фермерського господарства на вищевказані приміщення як на момент оформлення відповідачами права власності земельних ділянок з кадастровими номерами 6820355000:01:001:0240 та 6820355000:01:001:0239, так і на дату звернення до суду з позовом (а.с. 22-30, 39-42, т. 1).

Безпідставним є посилання в апеляційній скарзі на положення ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України, якими закріплено принцип переходу права власності на земельну ділянку у разі набуття права на будівлю чи споруду, оскільки позивачем не надано суду доказів набуття ФГ Артем і Я права власності на будівлі чи споруди у встановленому законом порядку, та їх розташування на належних відповідачам земельних ділянках.

У витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності міститься запис про державну реєстрацію права власності ФГ Артем і Я на приміщення заправки ПММ та свинарника-маточника з прибудовою 04.04.2018 року, тобто після державної реєстрації за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права власності на спірні земельні ділянки, та після звернення до суду з даним позовом в березні 2018 року.

У генеральному плані смт. Білогір`я, технічній документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відсутні об`єктивні дані щодо розміщення на земельних ділянках з кадастровими номерами 6820355000:01:001:0240 та 6820355000:01:001:0239, які передані у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 будівель, зокрема, заправки ПММ та свинарника-маточника, які належать ФГ Артем і Я . Відповідна судова експертиза для вирішення цього питання в справі не проводилася, інших належних та допустимих доказів на підтвердження цієї обставин справа не містить (а.с. 102, 167-212, т. 1).

Разом з тим, що стосується обставин щодо не розгляду Білогірською селищною радою заяви фермерського господарства від 06 червня 2016 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а також зобов`язання вказаного органу відповідну заяву розглянути, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною сьомою статті 118 ЗК України, (в редакції на час подання заяви), відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до частини третьої статті 5 Закону України Про державний земельний кадастр Кабінет Міністрів України постановою від 17 жовтня 2012 року №1051 затвердив Порядок ведення Державного земельного кадастру, (далі - Порядок), згідно з пунктом 107 якого державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Відповідно до абзацу першого пункту 109 цього Порядку державна реєстрація земельної ділянки здійснюється за заявою особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки у разі її передачі у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи.

Частинами п`ятою, шостою статті 24 Закону України Про державний земельний кадастр визначено, що Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації. Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі №688/2908/16-ц (провадження №14-28цс20) зазначено, що у дозволі на виготовлення проекту землеустрою визначається лише приблизна площа земельної ділянки та орієнтовне місцезнаходження (наприклад, земельний масив, у межах якого вона буде знаходитись). Конкретизується ж земельна ділянка у проекті землеустрою. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки включає інформацію щодо меж земельної ділянки та інформацію, важливу для визначення можливості використання земельної ділянки у той чи інший спосіб, зокрема перелік обмежень у використанні земельних ділянок (меж охоронних зон (наприклад, біля ліній електропередач), зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель); матеріали погодження проекту землеустрою тощо (стаття 50 Закону України Про землеустрій ). Отже, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу в подальшому точно визначити предмет оренди. Цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати в оренду в майбутньому.

У постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №380/624/16-ц (провадження №14-301цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку.

Добросовісність та розумність належать до загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки у власність чи користування зумовлене інтересом особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для цього законних перешкод. Зазначений інтерес, у випадку формування земельної ділянки за заявою такої особи та поданими документами, підлягає правовому захисту. Погодження та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка раніше сформована на підставі проекту землеустрою іншої особи, порушує законний інтерес такої особи щодо можливості завершити розпочату ним відповідно до вимог чинного законодавства процедуру приватизації земельної ділянки та суперечить вимогам землеустрою. За наявності двох або більше бажаючих отримати земельну ділянку державної чи комунальної власності у власність при безоплатній передачі земельних ділянок в межах встановлених норм (стаття 121 ЗК України), першочергове право на таке отримання має особа, на підставі проекту землеустрою якої сформована відповідна ділянка, якщо для цього відсутні законні перешкоди.

Схожий висновок зроблений у постановах Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі №472/1286/17-ц (провадження №61-42797св18) та від 11 листопада 2020 року у справі №472/1282/17 (провадження №61-41390св18).

У пунктах 39, 40, 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі №688/2908/16-ц (провадження №14-28цс20) зроблено висновок про те, що як недобросовісна може кваліфікуватися така поведінка власника земельної ділянки (в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування), коли він необґрунтовано зволікає з наданням дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не повідомляє чи несвоєчасно повідомляє про відмову у наданні дозволу або не наводить вичерпні мотиви такої відмови, надає дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду, необґрунтовано зволікає з розглядом проекту землеустрою щодо відведення, безпідставно відмовляє у його затвердженні і у той же час надає дозвіл на розробку проекту землеустрою та затверджує цей проект щодо іншої особи; якщо особа, отримавши дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, сама зволікає з його розробкою та поданням на затвердження, вона цілком може очікувати, що земельна ділянка буде надана в користування іншій особі; виходячи з викладеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що неможливо надати єдину універсальну відповідь на питання про те, чи є поведінка органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який надав дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кільком особам, правомірною чи неправомірною. Відповідь на це питання залежить від оцінки такої поведінки як добросовісної чи недобросовісної, і така оцінка має здійснюватися у кожній справі окремо виходячи з конкретних обставин справи.

Встановивши, що ФГ Артем і Я не довело незаконності набуття ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельних ділянок площею 0,46 га і 0,15 га відповідно, відсутні докази наявності у позивача права власності на приміщення, що розміщені на вказаних ділянках, як на момент оформлення права власності відповідачами земельних ділянок так і на час подання позову, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині. Також суд правильно виходив з того, що процедура отримання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права власності на спірні земельні ділянки відбулася згідно з вимогами закону.

Твердження заявника, що дії сільської ради спрямовані на вчинення перешкод у наданні ФГ Артем і Я земельної ділянки, не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

У постанові Верховного Суду від 31 травня 2021 року у справі №450/2477/19 зроблено висновок, що ненадання відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні у встановлений строк не перешкоджає розробленню проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки особа має право замовити розроблення такого проекту самостійно. Таким чином, дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є рішенням, без якого не може бути реалізоване право на отримання земельної ділянки у власність.

У разі протиправної бездіяльності відповідного органу у вигляді ненадання дозволу у належній формі на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у встановлений строк, відповідно до абзацу другого частини сьомої статті 118 ЗК України особа має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Як встановлено в даній справі, після спливу визначеного законом строку щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою позивач не скористався своїм правом замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу та не подав проект на затвердження. Тобто, після спливу строку на надання відповіді щодо результатів розгляду заяви позивача на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки заявник не здійснив передбачених ЗК України дій для отримання земельної ділянки у власність. Враховуючи наведене, беручи до уваги, що спірні земельні ділянки перейшли у власність відповідачів в законний спосіб, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позову в частині зобов`язання органу місцевого самоврядування розглянути заяву про розробку проекту землеустрої щодо спірних земельних ділянок.

Близький за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29 серпня 2019 року у справі №420/5288/18.

Інші доводи апеляційної скарги також не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду в цій частині і могли би вплинути на їх законність, зводяться виключно до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновком суду щодо їх оцінки.

Разом з тим, оскільки суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо незаконної бездіяльності органу місцевого самоврядування через недоведеність факту звернення ФГ Артем і Я до Білогірської селищної ради, а також враховуючи встановлені вище обставини, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, судове рішення змінити з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції по суті вирішення питання не спростовують та на його законність не впливають.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства Артем і Я задовольнити частково.

Мотивувальну частину рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 24 січня 2020 року змінити з урахуванням мотивів викладених у даній постанові.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 13 січня 2022 року.

Судді: Р.С. Гринчук

Л.М. Грох

Т.В. Спірідонова