Ухвала

від 25.11.2021 по справі 369/13451/21

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/13451/21

Провадження №2/369/2172/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2021 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Фінагеєвої І.О.

за участі секретаря судового засідання Бікус С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі №369/13451/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету позову: Товариство з обмеженою відповідальністю Оператор газотранспортної системи України в особі Боярського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів, Білогородська сільська рада Бучанського району Київської області про усунення порушень охоронної зони магістрального газопроводу ГРС Стоянка та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

27 вересні 2021 року позивач ОСОБА_2 звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету позову: Товариство з обмеженою відповідальністю Оператор газотранспортної системи України в особі Боярського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів, Білогородська сільська рада Бучанського району Київської області, про усунення порушень охоронної зони магістрального газопроводу ГРС Стоянка та зобов`язання вчинити певні дії.

Того ж дня позивачем було подано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 вересня 2021 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі №369/13451/21 залишено без руху у зв`язку із несплатою судового збору.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 жовтня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 у цивільній справі №369/13451/21 залишено без руху у зв`язку із несплатою судового збору.

24 листопада 2021 року представником позивача - адвокатом Кошалковською Н.В. через канцелярію суду було зареєстровано супровідний лист про усунення недоліків позовної заяви та заяви про забезпечення позову.

Вимоги заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову мотивовано тим, що в провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває цивільна справа №369/13451/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету позову: Товариство з обмеженою відповідальністю Оператор газотранспортної системи України в особі Боярського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів, Білогородська сільська рада Бучанського району Київської області, про усунення порушень охоронної зони магістрального газопроводу ГРС Стоянка та зобов`язання вчинити певні дії.

Заявниця зазначає, що є мешканкою села Стоянка у Київській області та власницею земельної ділянки за кадастровим номером 3222482004:02:001:0195 за адресою: АДРЕСА_1 , яка межує з земельною ділянкою за кадастровим номером 3222482000:02:001:0008.

Власником земельної ділянки за кадастровим номером 3222482000:02:001:0008, площею 0,2359 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) 1.8 є ОСОБА_3 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 відзначає, що на території с. Стоянка Білогородської ОТГ Бучанського району Київської області, розташована ГРС Стоянка , охоронна зона якої, згідно положень Закону України Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів , становить 150 м в кожну сторону від огорожі ГРС.

Заявниця відзначає, що виходячи з викопіювання генерального плану села Стоянка вище вказану охоронну зону позначено та чітко видно, що земельна ділянка за кадастровим номером 3222482000:02:001:0008 частково знаходиться в охоронній зоні. Проте у порушення передбачених норм Закону України Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів та Постанови КМУ №1747 від 16 листопада 2002 року на земельній ділянці за кадастровим номером 3222482000:02:001:0008 на відстані приблизно 118 м від огорожі ГРС встановлено огорожу, за якою встановлено господарчі споруди (будівельні вагончики) та ведеться будівництво.

На підтвердження чого заявницею надається Акт від 27 квітня 2020 року.

Таким чином, позивач вважає, що не дотримання Відповідачем ряду обмежень може привести до потенційної небезпеки магістральних газопроводів, з метою забезпечення належних умов їх експлуатації, безпеки населення, довкілля та збереження будівель і споруд від руйнування при можливих аваріях на газопроводах, встановлюється охоронна зона. Тим самим існують обставини, які становлять загрозу як до будівель і газопроводів, так і для життя і здоров`я фізичних осіб (мешканців села Стоянка).

ОСОБА_1 вказує, що станом на сьогодні, існує небезпека життю, здоров`ю жителів села Стоянка в тому числі і Позивачу, тим самим створюється негативний вплив на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об`єкти, а також невжиття забезпечення позову може призвести до аварії магістрального газопроводу ГРС Стоянка .

На підставі вище наведеного, ОСОБА_1 просила суд, вжити заходи забезпечення позову, шляхом встановлення заборони на здійснення будь-яких будівельних робіт на земельній ділянці з кадастровим номером 3222482000:02:001:0008, площею 0,2359 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 , яка розташована в охоронній зоні ГРС Стоянка .

Заява про забезпечення позову розглянута без повідомлення учасників справи.

Вивчивши матеріали цивільної справи та заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.150 Цивільного процесуального кодексу України позов забезпечується в тому числі забороною вчиняти певні дії.

Виходячи з зазначених норм чинного законодавства України, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 №9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до п. 6 вказаної Постанови, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких може бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вживати негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Як вбачається з поданої заяви, підставою для звернення до суду з заявою про забезпечення позову є усунення порушень охоронної зони магістрального газопроводу ГРС Стоянка та зобов`язання вчинити певні дії.

Наведені в заяві про забезпечення позову доводи про необхідність забезпечення позову шляхом встановлення заборони на здійснення будь-яких будівельних робіт на земельній ділянці з кадастровим номером 3222482000:02:001:0008, площею 0,2359 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 , яка розташована в охоронній зоні ГРС Стоянка не є безспірним свідченням реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову у даній справі. Припущення про можливе невиконання чи утруднення виконання рішення суду не є достатньо обґрунтованим, адже заява не містить відповідних доказів з цього приводу.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Відповідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Крім того судом враховується, що у відповідності до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Ст. 1 Протоколу №1 до Європейської Конвенції з прав людини встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Єропейський суд з прав людини у рішення від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі Іатрідіс проти Греції ). Поняття законність у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справах Антріш проти Франції та Кушоглу проти Болгарії ).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав конкретної особи. Про необхідність досягнення такого балансу йдеться в ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Баланс не буде забезпечений якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. рішення у справі Спорронг та Льонрот проти Швеції ). Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства ).

Враховуючи викладене, суд вважає, що з обставин справи не встановлено об`єктивну можливість вчинення дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволенні заявленого позивачем позову.

При цьому, обраний вид забезпечення позову, є передчасним та не спів мірним із заявленими вимогами, оскільки ст. 41 Конституції України гарантовано право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. При цьому, нормою ст. 321 ЦК України закріплено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За таких обставин, оскільки на даний час позивачем не обґрунтовано та не доведено того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, підстави для забезпечення позову відсутні, у зв`язку з чим у задоволенні заяви слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 149-153, 258-261, 353-354 ЦПК України, суддя, -

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі №369/13451/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету позову: Товариство з обмеженою відповідальністю Оператор газотранспортної системи України в особі Боярського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів, Білогородська сільська рада Бучанського району Київської області про усунення порушень охоронної зони магістрального газопроводу ГРС Стоянка та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити .

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя: І.О. Фінагеєва