Рішення

від 21.08.2024 по справі 369/13451/21

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/13451/21

Провадження № 2-др/369/84/24

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.2024 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Фінагеєвої І.О.,

за участю секретаря судового засідання: Херенкової К.К.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

представника третьої особи ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за заявою представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Токара А.В. про ухвалення додаткового рішення у справі №369/13451/21 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Оператор газотранспортної системи України в особі Боярського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів, Білогородська сільська рада Бучанського району Київської області, про усунення порушень охоронної зони магістрального газопроводу газорозподільної системи Стоянка та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2021 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення порушень охоронної зони магістрального газопроводу газорозподільної системи Стоянка та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 травня 2024 року ухвалено відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Оператор газотранспортної системи України в особі Боярського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів, Білогородська сільська рада Бучанського району Київської області, про усунення порушень охоронної зони магістрального газопроводу газорозподільної системи Стоянка та зобов`язання вчинити певні дії.

04 червня 2024 року представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Токар А.В. звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення у справі №369/13451/21 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Оператор газотранспортної системи України в особі Боярського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів, Білогородська сільська рада Бучанського району Київської області, про усунення порушень охоронної зони магістрального газопроводу газорозподільної системи Стоянка та зобов`язання вчинити певні дії.

Представник відповідача просив суд стягнути з позивача ОСОБА_4 на користь відповідача ОСОБА_3 судові витрати, а саме витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 27 200, 00 грн.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Токар А.В. заяву про ухвалення додаткового рішення підтримав та просив її задовольнити.

В судовому засіданні представник третьої особи ОСОБА_2 просив розглянути на підставі документів наявних у справі.

Інші учасники в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 травня 2024 року ухвалено відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Оператор газотранспортної системи України в особі Боярського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів, Білогородська сільська рада Бучанського району Київської області, про усунення порушень охоронної зони магістрального газопроводу газорозподільної системи Стоянка та зобов`язання вчинити певні дії.

У відзиві від 26 серпня 2022 року представником відповідача ОСОБА_3 - адвокатом Токарем А.В. було зроблено заяву про попередній орієнтовний розрахунок сум судових витрат, які на той час складали 13200,00 грн.

У судовому засіданні від 06 березня 2024 року представником відповідача ОСОБА_3 - адвокатом Токарем А.В. було зроблено заяву відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, та представник відповідача зазначив, що докази будуть надані суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

Відповідно дост. 141 ЦПК Українисудовий збірпокладається насторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог. Іншісудові витрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються: 1)у разізадоволення позову-на відповідача; 2)у разівідмови впозові -на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до ч. 8ст. 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі доказиподаються дозакінчення судовихдебатів усправі абопротягом п`ятиднів післяухвалення рішеннясуду заумови,що дозакінчення судовихдебатів усправі стороназробила проце відповіднузаяву (ч.8ст.141ЦПК України).

Відповідно до п. 3 ч.1ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ст. 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

18 липня 2022 року між ОСОБА_3 та адвокатом Токарем Андрієм Васильовичем укладено Договір про надання правової допомоги, предметом якого є надання адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів.

Відповідно до розділу 6 Договору клієнт зобов`язався сплатити адвокатові гонорар, розмір якого буде визначатися в Акті наданих послуг.

Відповідно до Акту №2/2 наданих послуг до вищезазначеного Договору від 03 травня 2024 року, вартість наданих послуг становила 27200,00 грн.

Згідно розрахунку витрат робочого часу адвоката та обчислення вартості наданих послуг адвокат надав клієнтові наступні правничі послуги: юридична консультація, правовий аналіз та збір документів, опрацювання матеріалів, підготовка відзиву, виїзд на судові засідання та представництво клієнта в суді.

Відповідно до ч. 1ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч. 3ст. 133 ЦПК Українивизначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Згідно з частинами першою-шостоюстатті 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Положення частини п`ятої статті 137 ЦПК України свідчить про те, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Від представника позивача ОСОБА_4 адвоката Кошалковської Наталії Володимирівни 21 червня 2024 року до суду надано клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката та заперечення стосовно неспівмірності заявлених відповідачем витрат на правничу допомогу, понесених у зв`язку із судовим розглядом справи №369/13451/21, в якому вона просила суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу з 27200,00 грн до 3000,00 грн.

Суд зазначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 137 ЦПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У встановлений ЦПК України строк, на підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду надано укладений 08 жовтня 2019 року між АО «В. Тетерський і Партнери» та ОСОБА_5 договір про надання правової допомоги, акт про надання послуг (правової допомоги) від 27 грудня 2019 року до договору про надання правової допомоги від 08 жовтня 2019 року, дублікат квитанції №0.0.1514054862.1 від 05 листопада 2019 року.

Таким чином, є документально підтвердженими витрати на правничу допомогу.

Однак, суд при визначенні суми відшкодування має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Саме такий висновок випливає з правової позиції ВС/КГС у справі №922/1163/18 від 06 березня 2019 року.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вищевказане в повній мірі відповідає правовій позиції ВС/КГС викладеній в додатковій постанові від 24 січня 2019 року у справі №922/15944/17.

У відповідності до висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Дослідивши Акт приймання передачі наданих послуг №2/2 від 03 травня 2024 року у суду не виникає сумнівів у реальності наданих адвокатом послуг, часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг).

Разом з цим, суд при визначені розміру судових витрат, враховує також чи є розмір таких витрат пропорційним до предмета спору, в також значення справи для сторін. При визначенні суми відшкодування суд має виходити також з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

За таких підстав, з урахуванням принципу справедливості та розумності, а також складності справи та значення даної справи для сторін, суд приходить до висновку про необхідність зменшення розміру витрат відповідача на правничу допомогу до 14000,00 грн, та стягнути такі витрати з позивача.

Керуючись ст.ст. 1-19, 137-141, 263-265, 268, 270, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.

Ухвалити додаткове рішення в цивільній справі №369/13451/21 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Оператор газотранспортної системи України в особі Боярського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів, Білогородська сільська рада Бучанського району Київської області, про усунення порушень охоронної зони магістрального газопроводу газорозподільної системи Стоянка та зобов`язання вчинити певні дії.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14000 (чотирнадцять тисяч) грн. 00 коп.

В іншій частині - відмовити.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено удень його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій ст. 358 ЦПК України.

Повний текст рішення виготовлено 28 серпня 2024 року.

Суддя: Інна ФІНАГЕЄВА