Рішення

від 27.05.2024 по справі 369/13451/21

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/13451/21

Провадження № 2/369/345/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2024 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Фінагеєвої І. О.,

при секретарі Херенковій К. К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 369/13451/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Оператор газотранспортної системи України в особі Боярського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів, Білогородська сільська рада Бучанського району Київської області, про усунення порушень охоронної зони магістрального газопроводу газорозподільної системи Стоянка та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2021 року Кочкова Карін І. К. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення порушень охоронної зони магістрального газопроводу газорозподільної системи Стоянка та зобов`язання вчинити певні дії,

Обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на те, що на праві приватної власності володіє земельною ділянкою з кадастровим номером 3222482004:02:001:0195, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана земельна ділянка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3222482000:02:001:0008, яка належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2 . Цільове призначення належно відповідачу земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

На території с. Стоянка Білогородської ОТГ Бучанського району Київської області розташована ГРС Стоянка, охоронна зона якої становить по 150 м в кожну сторону від газопроводу.

Позивач зауважує, що належна відповідачу земельна ділянка частково знаходиться в охоронній зоні. Так на відстані близько 118 м від огорожі ГРС відповідач встановила огорожу, за якою розташувала господарчі споруди (будівельні вагончики) та здійснює будівництво.

Позивач вважає, що такі дії відповідача створюють загрозу як до будівель газопроводів, так і для життя і здоров`я мешканців села Стоянка, на підставі чого просить суд:

1.зобов`язати ОСОБА_2 виконати дії з усунення порушень охоронної зони магістрального газопроводу ГРС Стоянка шляхом невідкладного знесення огорожі та господарчих споруд (вагончиків) на земельній ділянці з кадастровим номером 3222482000:02:001:0008, площею 0,2359 га, що розташована за адресою:

АДРЕСА_2 .вирішити питання про розподіл судових витрат.

Києво-Святошинський районний суд Київської області ухвалою від 10 грудня 2021 року відкрив провадження у справі, призначив підготовче судове засідання.

У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_2 посилається на те, що позовні вимоги необґрунтовані та задоволенню не підлягають. Відповідач зауважує, що відомості про обмеження у використанні земельної ділянки у встановленому законом порядку не зареєстровані. Крім того, між нею та ДК Укртрансгаз укладений договір № 36 від 14 жовтня 2003 року про встановлення сервітуту частини земельної ділянки, яка знаходиться в охоронній зоні ГРС Стоянка. Враховуючи зазначене, відповідач вважає, що діє добросовісно та в дозволених законом межах використовує земельну ділянку. Подані позивачем докази відповідач вважає неналежними та недопустимими.

У поясненнях до позовної заяви третя особа ТОВ ОГС України посилається на те, що обмеження у користуванні земельною ділянкою в межах охоронної зони встановлені законом, а отже не підлягають державній реєстрації. Крім того, третя особа зауважує, що об`єкти на земельній ділянці відповідача знаходяться на відстані 118,5 м від газопроводу. Крім того, третя особа зауважує про безпідставність посилань відповідача на договір сервітуту, оскільки зазначений документ не містить чітких характеристик, за якими можливо ідентифікувати земельну ділянку як предмет договору.

В судовому засіданні позивач підтримує позовні вимоги та просить їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні вважає позовні вимоги необґрунтованими та заперечує проти задоволення позовних вимог.

Третя особа в судовому засіданні позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити.

В подальшому в судове засідання, призначене на 02 травня 2024 року сторони не з`явилися, про дату, час та місце слухання справи сповіщені належним чином, представник позивача надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав, просив задовольнити, представник відповідача подав до суду заяву, в якій проти задоволення позову заперечував в повному обсязі.

Відповідно довимог частинипершої,третьої статті223ЦПК Українинеявка усудове засіданнябудь-якогоучасника справиза умови,що йогоналежним чиномповідомлено продату,час імісце цьогозасідання,не перешкоджаєрозгляду справипо суті.Якщо учасниксправи абойого представникбули належнимчином повідомленіпро судовезасідання,суд розглядаєсправу завідсутності такогоучасника справиу разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2ст. 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно з частини п`ятої статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, доводи сторін, викладені в заявах по суті спору, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов такого висновку.

Відповідно до вимог частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд встановив, що відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку від 30 грудня 2003 року (№ 1961 в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю) ОСОБА_2 є власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 . Право власності на земельну ділянку зареєстроване 16 вересня 2015 року.

Згідно з копією акту від 27 квітня 2020 року, складеного представником Боярського ЛВУМГ Бондарчуком Р. Г. та заступником сільського голови ОСОБА_3 в охоронній зоні ГРС Стоянка в межах с. Стоянка Києво-Святошинського району Київської області на земельній ділянці з кадастровим номером 3222482000:02:001:0008 на відстані близько 118 метрів від огорожі ГРС Стоянка було розпочато будівництво огорожі земельної ділянки.

За змістом відповіді ГУ Держгеокадастру у Київській області від 21 вересня 2021 року № 29-10-0.9-11019/2-21 власником земельної ділянки з кадастровим номером 3222482000:02:001:0008 є ОСОБА_2 . Відомості про обмеження у використанні земельної ділянки не зареєстровані.

Згідно зі змістом відповіді ГУ Держгеокадастру у Київській області від 21 вересня 2021 року № 29-10-0.331-11012/2-21 власником земельної ділянки з кадастровим номером 3222482000:02:001:0008 є ОСОБА_2 . Документація із землеустрою у місцевому фонді документації не обліковується.

29 вересня 2021 року інженер групи з ОЗ МГ ЛЕС ОСОБА_4 , інженер групи з ОЗ МГ ЛЕС ОСОБА_5 , спеціаліст відділу земельних відносин комунальної власності та екології Білогородської сільської ради ОСОБА_6 склали акт про результати обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 3222482000:02:001:0008, власником якої є ОСОБА_2 . Зазначені особи встановили наявність огорожі на відстані близько 118 м від ГРС Стоянка та встановлення господарчих споруд, тобто порушення вимог чинного законодавства щодо правового режиму земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів та Правил охорони магістральних трубопроводів.

В листі від 11 жовтня 2021 року № 7305ВИХ-21-1812 Боярське ЛВУМГ повідомило представнику позивача про вжиті заходи, пов`язані з перевіркою земельної ділянки 3222482000:02:001:0008, власником якої є ОСОБА_2 , встановлених порушень та повідомлення про них власника земельної ділянки та компетентних органів державної влади.

За змістом листа від 25 січня 2023 року Боярське ЛВУМГ повідомило ОСОБА_2 про виявлені порушення охоронюваної зони та просило вжити заходів для ліквідації цього порушення.

Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно зі статтею 16ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистогонемайнового або майнового права та інтересу. Наведеною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення / захисту в обраний спосіб.

Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права йохоронювані законом інтереси.

Згідно з положеннями статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Частиною другою статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності в такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 наполягає на тому, що внаслідок порушення відповідачем режиму експлуатації земельної ділянки на тій частині, яка знаходиться в межах охоронної зони магістрального газопроводу (на відстані до 150 м від газопроводу), то існує ризик виникнення різного роду негативних ситуації, пов`язаних з неналежною експлуатацією газопроводу, що може призвести до завдання шкоди життю, здоров`я населення села в цілому, їх майну тощо.

За таких обставин суду належить з`ясувати, які дії вчинені відповідачем на належній їй земельній ділянці, які забудови здійснено, в якій частині земельна ділянка накладається на охоронну територію магістрального газопроводу та відповідність дій відповідача правилам експлуатації земельної ділянки в межах охоронюваної території.

На підтвердження своїх доводів позивач надала до суду роздруківку кадастрової карти за кадастровим номером земельної ділянки 3222482000:02:001:0006, з якої неможливо встановити відомості, які стосуються предмету спору. Викопіювання з генерального плану АДРЕСА_3 для електрифікації теж не містить необхідних даних для доведення позовних вимог,

Суд надає оцінку наданим копії акта Гореницької сільської ради від 27 квітня 2020 року, копії акта с. Стоянка від 29 вересня 2021 року, фотознімкам невстановленої земельної ділянки зі встановленим парканом, копії схематичного зображення згідно з підписом Земельної ділянки з кадастровим номером 3222482000:02:001:0006, яка належить ОСОБА_2 ... з нерозшифрованими координатами Балтійської системи висот, проте не бере такі докази до уваги з огляду на те, що докази не є достатніми в розумінні статті 80 ЦПК України.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Так подані позивачем та третьою особою докази не містять необхідної інформації щодо режиму використання відповідачем земельною ділянкою, її розташування відносно охоронюваних земель та магістрального газопроводу.

Суд наголошує на тому, що в матеріалах справи відсутні докази того, що особи, які склали акт та формували схему розташування земельної ділянки, тобто посвідчували наявність порушення режиму використання охоронюваних земель, є мають відповідний кваліфікаційний рівень, а їх повноваження охоплюють право на посвідчення такого роду фактів.

Суд звертає увагу учасників справи на те, що Міністерство юстиції України наказом від 08 жовтня 1998 року № 53/5 затвердило Інструкцію про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень.

Згідно з пунктом 6.1 Розділу ІІ цієї Інструкції основними завданнями земельно-технічної експертизи є:

1.визначення фактичного землекористування земельними ділянками, а саме фізичних характеристик земельних ділянок (конфігурації, площі, промірів тощо);

2.визначення відповідності фактичного розташування будівель, споруд та інших об`єктів відносно меж земельних ділянок їх розташуванню у відповідній технічній документації;

3.визначення відповідності фактичного землекористування в частині порушення меж та накладання земельних ділянок відповідно до правовстановлювальних документів та документації із землеустрою на ці земельні ділянки;

4.визначення можливості розподілу (порядку користування) земельними ділянками, розробка варіантів їх розподілу (порядку користування);

5.визначення можливих варіантів підходу та проїзду до земельних ділянок, встановлення земельного сервітуту.

Пункти 6.1.1.-6.1.3 Розділу ІІ визначають, зокрема, орієнтовний перелік вирішуваних питань:

1.Який фактичний порядок користування земельною ділянкою? Яка конфігурація, проміри та площа земельної ділянки, що перебуває у користуванні співвласника (співвласників)?

2.Чи відповідає фактичне розташування будівель, споруд та інших об`єктів відносно меж земельних ділянок технічній документації?

3.Чи є порушення меж (або накладання) земельних ділянок відповідно до правовстановлювальних документів та документації із землеустрою на ці земельні ділянки?

4.Чи є технічна можливість відповідно до вимог нормативно-правових актів розділити земельну ділянку (встановити порядок її користування) відповідно до часток співвласників (зазначити частки)?

5.Які варіанти розподілу земельної ділянки (порядку її користування) можливі відповідно до часток співвласників (зазначити частки) та вимог нормативно-правових актів?

6.Які варіанти технічно можливі для влаштування проїзду (проходу) на земельну ділянку?

7.Чи є технічна можливість встановлення земельного сервітуту на ділянці? Якщо так, то надати варіанти встановлення земельного сервітуту.

Зазначені питанняземельно-технічноїекспертизи вирішуютьсяза наявностівідповідної правовстановлювальноїта технічноїдокументації,зокрема результатіввиконання топографо-геодезичнихробіт,які проводятьсявідповідними фахівцямиз використаннямвідповідного обладнаннята базиданих. Для вирішення питань земельно-технічної експертизи експерту необхідно надати оригінали або завірені якісні копії відповідної правовстановлювальної та технічної документації із землеустрою на земельну ділянку.

Отже, для точного встановлення місця розташування спірної земельної ділянки, встановлення режиму її експлуатації, встановлення наявності чи відсутності порушень, на які посилається позивач, необхідним є виконання компетентною особою відповідних топографо-геодезичних робіт.

Крім того, відповідно до пункту 2.4 Інструкції за надання завідомо неправдивого висновку, за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків, а також за розголошення даних, що стали йому відомі під час проведення експертизи, експерт несе кримінальну відповідальність згідно з чинним законодавством.

Така вимога є превентивною для запобігання наданню завідомо неправдивого висновку.

У ційсправі особине заявляликлопотання пропроведення земельно-технічноїекспертизи,висновків зарезультатами проведеннятакої експертизикомпетентними особами,попередженими прокримінальну відповідальність,до судутакож наданоне було.Подані позивачем та третьою особою докази суд не визнає достатніми, а отже позовні вимоги Кочковою ОСОБА_7 не доведені, не мотивовано належним чином факт порушення її права діями відповідача.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, а отже у їх задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 48, 51, 76, 81, 141, 258, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Оператор газотранспортної системи України в особі Боярського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів, Білогородська сільська рада Бучанського району Київської області, про усунення порушень охоронної зони магістрального газопроводу газорозподільної системи Стоянка та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: І. О. Фінагеєва