Рішення

від 24.01.2022 по справі 237/4952/21

МАР`ЇНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи 237/4952/21

Номер провадження 2/237/557/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.22 м. Курахове

Мар`їнський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Ліпчанського С.М.,

за участю секретаря Бахтіяровій Н.В.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

за участю представника позивача ОСОБА_2 ,

за участю представника відповідача Ломаки О.С. , Шевчик Є.В. , Войцеховського В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вугледарського навчального-виховного комплексу "Мрія" загальної-освітньої школи І-ІІІ ступенів дошкільний навчальний заклад Вугледарської міської ради Донецької області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення моральної шкоди -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Вугледарського навчального-виховного комплексу "Мрія" загальної-освітньої школи І-ІІІ ступенів дошкільний навчальний заклад Вугледарської міської ради Донецької області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення моральної шкоди. В обґрунтування позову зазначила, що перебуває у трудових правовідносинах із Богоявленською філією Вугледарського навчального-виховного комплексу "Мрія" загальної-освітньої школи І-ІІІ ступенів дошкільний навчальний заклад Вугледарської міської ради Донецької області13.01.2020р. по теперішній час на посаді вчителя історії і правознавства. Наказ про прийняття на посаду № 6-к від 10.01.2020р. 01.11.2021р. завідувачем філії - відповідачем по справі мені було вручено повідомлення про відсторонення мене від роботи з 08.11.2021р. на період дії карантину встановленого КМУ, яким передбачено що щеплення проти COVID- 19 обов`язкове для працівників закладів освіти.

Дане відсторонення відбувається на підставі наказу МОЗ України Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням від 04.10.2021р. № 2153 та п.41 Постанови КМУ від 09.12.2020р. № 1236.Позивачу було рекомендовано до 05.11.2021р. надати до навчального закладу документ на підтвердження отримання мною повного курсу вакцинації або отримання однієї дози дводозної вакцини від COVID-19, включеної ВООЗ до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях; міжнародний, внутрішній сертифікат або іноземний сертифікат, що підтверджує вакцинацію від COVID-19 однією дозою дводозової вакцини (жовтий сертифікат), (зелений сертифікат), які включені ВООЗ до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях.

Також відповідно повідомлення їй була запропонована альтернатива, а саме, замість надання сертифікату, було дозволено надати довідку про абсолютні протипоказання відповідно до переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого МОЗ України від 16.09.2011р. № 595. Вона була попереджена, що в разі ненадання вказаних документів до 05.11.2021р., вона буде відсторонена від займаної посади без збереження заробітної плати на підставі ст. 46 КЗпП України, ст.12 ЗУ Про захист населення від інфекційних хвороб від 06.04.2000 р. № 1645-111.

Проінформовано, що на період відсторонення її від роботи (період не встановлений) вона буде відсторонена від роботи без збереження заробітної плати, до страхового стажу для призначення пенсії не увійде вказаний період, бо роботодавець не буде сплачувати страхові внески, цей період не увійде до стажу, що дає їй право на щорічну відпустку.

05.11.2021р. вона отримала наказ № 87 про відсторонення її від роботи, як таку, що ухиляється від обов`язкової вакцинації проти COVID-19. Час відсторонення не визначений.

Позивач вважає наказ таким, що грубо порушує його гарантоване ст. 43 Конституції України право на працю, ст. 2 Кодексу законів про працю України, ст. 23 Загальної декларації прав людини, ст. 1 Європейської соціальної хартії, ст. 6 Міжнародного пакту про економічні , соціальні і культурні права. ОСОБА_1 зазначив, що ст. 46 Кодексу законів України про працю не містить такої підстави для відсторонення від роботи, як відсутність щеплення проти COVID-19, ст. 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб також не відносить щеплення проти COVID-19 до числа обов`язкових. Відповідно, наказ про відсторонення позивача від роботи має бути визнаним судом незаконним та скасованим.

Ухвалою суду від 22 грудня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

05.01.2022 року Директор Вугледарського навчального-виховного комплексу "Мрія" загальної-освітньої школи І-ІІІ ступенів дошкільний навчальний заклад Вугледарської міської ради Донецької областіЛомака О.С. подала відзив на позов, в якому просила відмовити в задоволенні позову повністю. Свій відзив мотивувала тим, що ОСОБА_1 звернулась до Мар`їнського районного суду Донецької області із позовною заявою до Богоявленської філії Вугледарського навчального-виховного комплексу "Мрія" загальної-освітньої школи І-ІІІ ступенів дошкільний навчальний заклад Вугледарської міської ради Донецької області. Відповідно до статуту Вугледарського навчального-виховного комплексу "Мрія" загальної-освітньої школи І-ІІІ ступенів дошкільний навчальний заклад Вугледарської міської ради Донецької області, а саме відповідно до п.1.5 загальних положень є юридичною особою. Відповідно до п.1.7. Вугледарський навчального-виховний комплекс "Мрія" загальної-освітньої школи І-ІІІ ступенів дошкільний навчальний заклад Вугледарської міської ради Донецької областімає у своєму складі структурний підрозділ Богоявленська філія Вугледарського навчального-виховного комплексу "Мрія" загальної-освітньої школи І-ІІІ ступенів дошкільний навчальний заклад Вугледарської міської ради Донецької областібез статусу юридичної особи. Рішення про відсторонення позивача від роботи прийнято з врахуванням та на виконання вимог діючих нормативно-правових актів. Наказом МОЗ від 04.10.2021 року № 2153 затверджено перелік організацій, працівники яких підлягають обов`язковій вакцинації проти COVID-19, до якого також входять працівники закладів вищої, післядипломної,фахової перед вищої, професійної, загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності. Даний наказ опубліковано 07.10.2021 р., а введено в дію через 1 місць після оприлюднення - з 08.11.2021 року. 05.11.2021 року ОСОБА_1 було письмово ознайомлено з наказом № 87 Про відсторонення від роботи вчителя Богоявленської філії . Постановою КМУ від 09 грудня 2020 року № 1236 (із змінами від 20.10.2021 р.). визначено санкції для керівників, які не дотримаються вимог роботи, тому він як керівник, змушений був відсторонити від роботи невакцинованих працівників, бо в іншому разі мав відповідати за порушення зазначених вимог. Також представник відповідача зазначив, що позивач був не звільнений, а відсторонений від роботи, за час відсторонення за ним зберігається посада та місце роботи.

Таким чином, Вугледарського навчального-виховного комплексу "Мрія" загальної-освітньої школи І-ІІІ ступенів дошкільний навчальний заклад Вугледарської міської ради Донецької областіЛомака О.С. вважає, що її дії по відстороненню ОСОБА_1 є правомірним і з цих підстав в позові слід відмовити.

12.01.2022 року позивачем до суду було подано заяву про уточнення та зміну позовних вимог щодо визначення незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи вчителя ОСОБА_1 , стягнення матеріальної шкоди.

Позивач у судовому засіданні підтримала позовні вимоги повністю з підстав, викладених у позовній заяві. Подала до суду заяву про відмову від однієї з позовних вимог, а саме стягнення з відповідача відшкодування моральної шкоди.

Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримала позовні вимоги повністю з підстав, викладених у позовній заяві. Просила позов задовольнити.

Представник відповідача Ломака О.С. у судовому засіданні заперечила проти задоволення позовних вимог та просила відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позов.

Представник відповідача Шевчик Є.В. у судовому засіданні заперечила проти задоволення позовних вимог та просила відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача Войцеховський В.В. у судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог та просив відмовити в задоволенні позову.

Суд заслухавши позивача та представників відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 із 13.01.2020 року і по даний час працює вчителем історії і правознавства Богоявленської філії Вугледарського навчального-виховного комплексу "Мрія" загальної-освітньої школи І-ІІІ ступенів дошкільний навчальний заклад Вугледарської міської ради Донецької області.

Відповідно до повідомлення № 30 від 01 листопада 2021 року ОСОБА_1 було повідомлено про те, що з 08 листопада 2021 року запроваджується обов`язкове профілактичне щеплення усіх працівників закладів загальної середньої освіти проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронарівусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України. А також про те, що якщо до 05 листопада 2021 року вона не надасть одного із зазначених документів, з 08 листопада 2021 року вона буде відсторонена від роботи без збереження заробітної плати на підставі статті 46 КЗпП та статті 12 ЗУ Про захист населення від інфекційних хвороб від 06.04.2000 № 1645-ІІІ. Із даним повідомленням ОСОБА_1 ознайомлена та отримала другий примірник повідомлення.

Із копії наказу № 87 директора Вугледарського навчального-виховного комплексу "Мрія" загальної-освітньої школи І-ІІІ ступенів дошкільний навчальний заклад Вугледарської міської ради Донецької областівід 05 листопада 2021 року вбачається, що ОСОБА_1 відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати.

Згідно із ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до змісту ст.3 ЦПК України,цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України,цього Кодексу,Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України,що визначають особливості розгляду окремих категорій справ,а також міжнародних договорів,згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Конституція України є законом найвищої юридичної сили. Закони і інші нормативно-правові акти повинні відповідати Конституції.

Конституція є законом прямої дії (ст.8 Конституції України).

В зазначених тезах узагальнений зміст верховенство права, яке забезпечується шляхом встановлення юридичної сили норм Конституції, зокрема щодо прав людини і громадянина, як домінуючими над змістом інших законіві нормативно-правових актів (постанов уряду, наказів міністерств тощо). Тобто, якщо нормазаконучи нормативно-правового акту суперечить нормі Конституції України, для правильного правозастосування слід використовувати норму Конституції.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України (ст.19 Конституції України).

Відповідно до ст.22 Конституції України, Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно до ст.3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

За змістомст.28 Конституції України, ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам.

Відповідно доп.3 ст.281 Цивільного кодексу України: Медичні, наукові та інші досліди можуть проводитися лише щодо повнолітньої дієздатної фізичної особи за її вільною згодою .

Згідно з резолюцією Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) від 27.01.21р. за № 2361 (2021) Вакцини проти Covid-19: етичні, юридичні та практичні міркування ,та профільним законодавством України, щеплення проти СОVID-19 не є обов`язковим.

Так, зокрема, у даній резолюції ПАРЄ зазначено: Вакцини проти СОVID-19: етичні, правові і практичні питання : Забезпечити, щоб громадяни були проінформовані про те, що вакцинація НЕ є обов`язковою і що ніхто не піддається політичному, соціальному чи іншого тиску з метою зробити собі вакцинацію, якщо вони не хочуть робити це самі (ст. 7.3.1); Гарантувати, що ніхто не піддаватиметься дискримінації за те, що він не був вакцинований, через можливі ризики для здоров`я або небажання пройти вакцинацію (ст.7.3.2).

Відповідно до ст.12 Закону України № 1645-111від 06.04,2000р. Про захист населення від інфекційних хвороб ,та ст.ст.42,43 Закону України № 2801-ХІІ від 19,11,1992р. Основи законодавства України про охорону здоров`я , передумовою будь-якого медичного втручання є отримання відповідної на те інформованої згоди пацієнта (по дітям до 15 років законних представників (батьків)).

Статтею 46 Кодексу законів про працю України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Стаття 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб від 6 квітня 2000 року № 1645-III встановлює, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Отже, статтею 12 Закону до обов`язкових віднесено щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця та туберкульозу; щеплення від респіраторної хвороби COVID-19 за статтею 12 Закону не є обов`язковим . Нормами цієї статті також передбачено запровадженні інших обов`язкових щеплень, проте виключно в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.1-2 ст.27 Закону України Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір в Україні є обов`язковими. Обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необґрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються.

Підпунктами 1-2 пункту 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 (в редакції, чинній на 08 листопада 2021 року) Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 на керівників державних органів (державної служби), керівників підприємств, установ та організацій покладено забезпечення: 1) контролю за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153), відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу", крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

За Переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153 обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники: 1) центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; 2) місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; 3) закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Зміст права на працю, закріпленого положеннями частин першої і другої статті 43 Конституції України, крім вільного вибору праці, включає також відповідні гарантії реалізації цього права. Не може бути дискримінації у реалізації працівниками трудових прав. Порушення їх рівності у трудових правах та гарантіях є недопустимим, а будь-яке обмеження повинне мати об`єктивне та розумне обґрунтування і здійснюватись з урахуванням та дотриманням приписів Конституції України та міжнародних правових актів.

Відповідно до змісту ст.8 Закону України Про захист персональних даних , особисті немайнові права на персональні дані, які має кожна фізична особа, є невід`ємними і непорушними.

Згідно зі ст.39-1 Закону України Про основи законодавства України про охорону здоров`я , пацієнт має право на таємницю про стан свого здоров`я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при його медичному обстеженні.

Забороняється вимагати та надавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування пацієнта.

Підставою для відсторонення ОСОБА_1 від виконання роботи вказаний наказ про повідомлення працівників про обов`язкове щеплення, оскаржуваний наказ винесений директором закладу, керуючись статтею 46 Кодексу законів про працю України, частиною 2 статті 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб , наказом МОЗ Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням .

За змістом повідомлення № 30 від 01 листопада 2021 року завідувача Богоявленської філії, під загрозою відсторонення позивача від роботи без збереження оплати праці, тобто в примусовому порядку, вимагає від нього надання персональної медичної інформації у вигляді документу, який підтверджує наявність клінічного випробування у вигляді щеплення від СОVID-19, або протипоказань до його застосування. Що, в сенсі вище зазначених норм Закону є неправомірним і не може бути підставою для відсторонення від роботи здорової людини.

Порядок відмови від здійснення обов`язкових профілактичних щеплень визначений у частині 6 статті 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб , в якій вказано, що якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.

Суду не надано достатніх належних та допустимих доказів того, що роботодавцем при відстороненні позивача від роботи у зв`язку із відсутністю у неї щеплення проти COVID-19 дотримано вимог ч.6 ст. 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб в частині отримання письмового лікарського підтвердження про відмову від обов`язкового профілактичного щеплення чи акту, складеного у присутності свідків, в разі відмови дати таке підтвердження, а також вимог ч.2 ст.27 Закону України Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення щодо не допуску позивача від роботи саме на підставі подання відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби.

Натомість відповідач виніс оскаржуваний наказ про відсторонення на підставі одного лише повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення, яке саме по собі не створює жодних юридичних наслідків та не засвідчує юридичного факту відмови чи ухилення позивачки від обов`язкового профілактичного щеплення, а також факту ненадання нею медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданого закладом охорони здоров`я.

Враховуючи викладене, винесення відповідачем оскаржуваного наказу лише підставі повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення, є порушенням вимог частин другої та шостої статті 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб та частини 2 статті 27 Закону України Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення , відсторонивши позивача від роботи з порушенням вимог законодавства, відповідач порушив законне право позивача на працю.

Право на працю та право заробляти працею на життя, яке гарантоване статтею 43 Конституції, включено до розділу ІІ Конституції і належить до основних прав і свобод людини та громадянина.

У своєму рішенні від 28 серпня 2020 року Конституційний Суд України у справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень постанови Кабінету Міністрів України „Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів", положень частин першої, третьої статті 29 Закону України „Про Державний бюджет України на 2020 рік", абзацу дев`ятого пункту 2 розділу II „Прикінцеві положення" Закону України Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2020 рік" наголосив :

п. 3.2. Конституційний Суд України зазначає, що згідно зі статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України; в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень; не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 4, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції України.

Конституційний Суд України наголошує, що обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина є можливим у випадках, визначених Конституцією України. Таке обмеження може встановлюватися виключно законом - актом, ухваленим Верховною Радою України як єдиним органом законодавчої влади в Україні. Встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить статтям 1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України.

Суд констатує, що відсторонення від роботи є втручанням у право людини на працю та право заробляти працею на життя шляхом його обмеження, а тому, в силу положень пункту 1 статті 92 Конституції таке втручання дозволено виключно законами України, а не підзаконними актами, до яких належать Постанова КМУ і Наказ МОЗ.

Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України (ст. 76 Конституції).

Відповідно до пункту 2 статті 116 Конституції Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянами, втім цей орган не наділений повноваженнями ухвалювати нормативно-правові акти, спрямовані на звуження або обмеження цих прав.

Частинами другою, третьою, шостою статті 10 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України; якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує цей закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

Оскільки рішення про відсторонення працівників прийнято у формі Постанови Кабінету Міністрів України та в спосіб, що не відповідає вимогам пункту 1 статті 92 Конституції та статті 12 Закону, і поза межами конституційних повноважень Кабінету Міністрів України, суд доходить висновку про неможливість застосування до спірних правовідносин положень Постанови КМУ та необхідність вирішення спору на підставі норм статей 43, 64, 92 Конституції, з огляду на те, що в Україні відсутні закони, які передбачають право роботодавців відсторонювати від роботи працівників, що відмовилися від вакцинації проти COVID-19.

За таких обставин, вимоги позивача про визнання незаконним і скасування наказу відповідача від 05.11.2021 № 87 про відсторонення позивача від роботи без збереження заробітної плати, а також про стягнення із відповідача заробітної плати за час незаконного відсторонення підлягають задоволенню.

Ч.1 ст.141 ЦПК України передбачає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов підлягає задоволенню, то, відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 908,00 грн.

Рішення суду про поновлення на роботі незаконно відстороненого працівника підлягає негайному виконанню відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України.

На підставі ст.ст. 43, 64, 92 Конституції України, ст. 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб , ст. 27 Закону України Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення , керуючись ст. 46, 235 КЗпП України, ст. ст. 5, 10, 23, 247, 258-259, 264-265, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Вугледарського навчального -виховного комплексу "Мрія" загальної-освітньої школи І-ІІІ ступенів дошкільний навчальний заклад Вугледарської міської ради Донецької області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Прийняти відмову ОСОБА_1 в частині вимог щодо стягнення з Вугледарського навчально-виховного комплексу Мрія (загальноосвітньої школи 1-3 ступенів - дошкільного навчального закладу) Вугледарської міської ради Донецької області 20.808,00 грн. 42 коп. (двадцять тисяч вісімсот вісім грн. 42 коп.) в порядку відшкодування моральної шкоди.

Закрити провадження в частині вимог щодо стягнення з Вугледарського навчально -виховного комплексу Мрія (загальноосвітньої школи 1-3 ступенів - дошкільного навчального закладу) Вугледарської міської ради Донецької області 20.808,00 грн. 42 коп. (двадцять тисяч вісімсот вісім грн. 42 коп.) в порядку відшкодування моральної шкоди.

Визнати незаконним та скасувати наказ № 87 від 05.11.2021р. про відсторонення від роботи ОСОБА_1 , виданий Вугледарським навчально-виховним комплексом Мрія (загальноосвітньої школи 1-3 ступенів - дошкільним навчальним закладом) Вугледарської міської ради Донецької області.

Поновити на роботі в Богоявленській філії Вугледарському навчально - виховному комплексі Мрія (загальноосвітній школі 1-3 ступенів - дошкільного навчального закладу) Вугледарської міської ради Донецької області з 08.11.2021р. вчителя історії ОСОБА_1 .

Стягнути з Вугледарського навчально-виховного комплексу Мрія (загальноосвітньої школи 1-3 ступенів - дошкільного навчального закладу) Вугледарської міської ради Донецької області на користь ОСОБА_1 середньомісячну зарплату за час незаконного відсторонення від роботи (вимушеного прогулу) з відрахуванням податків та страхових внесків з 08.11.2021р. в розмірі 20.808,00 грн. 42 коп. (двадцять тисяч вісімсот вісім грн. 42 коп.)

Стягнути з Вугледарського навчально-виховного комплексу Мрія (загальноосвітньої школи 1-3 ступенів - дошкільного навчального закладу) Вугледарської міської ради Донецької області на користь ОСОБА_1 судові витрати пов`язані із розглядом справи 3000 грн. - сплата гонорару адвоката.

Стягнути з Вугледарського навчально-виховного комплексу Мрія (загальноосвітньої школи 1-3 ступенів - дошкільного навчального закладу) Вугледарської міської ради Донецької області 908,00 грн. - судовий збір;

Відповідно до ст.430 ЦПК України допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час відсторонення в межах суми платежу за один місяць в розмірі 10 404,21 грн.(десять тисяч чотириста чотири грн. 21 коп.)

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в Донецький апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складено 24.01.2022 року.

Суддя С.М.Ліпчанський