Постанова

від 04.04.2023 по справі 237/4952/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1746/23 Справа № 237/4952/21 Суддя у 1-й інстанції - Ліпчанський С.М. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2023 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Бондар Я.М.,

суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О.

секретар судового засідання Гладиш К.І.

сторони справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач-Вугледарський навчально-виховний комплекс "Мрія" загальної-освітньої школи І-ІІІ ступенів дошкільний навчальний заклад Вугледарської міської ради Донецької області,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні,відповіднодо ч.2ст.247ЦПК України,без фіксаціїсудового засіданняза допомогоюзвукозаписувального технічногозасобу,без участіучасників справи, впорядку спрощеногопозовного провадження цивільнусправу за апеляційною скаргою відповідача Вугледарського навчального-виховного комплексу "Мрія" загальної-освітньої школи І-ІІІ ступенів дошкільний навчальний заклад Вугледарської міської ради Донецької області на рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 12 січня 2022року, ухваленого суддею Ліпчанським С.М. у м.Курахове Донецької області, повний текст судового рішення складено 24 січня 2022 року,

ВСТАНОВИВ

У грудні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Вугледарського навчального-виховного комплексу "Мрія" загальної-освітньої школи І-ІІІ ступенів дошкільний навчальний заклад Вугледарської міської ради Донецької області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначила, що перебуває у трудових правовідносинах із Богоявленською філією Вугледарського навчального-виховногокомплексу "Мрія"загальної-освітньоїшколи І-ІІІступенів дошкільнийнавчальний закладВугледарської міськоїради Донецькоїобласті з 13.01.2020р. по теперішній час на посаді вчителя історії і правознавства. Наказ про прийняття на посаду №6-к від 10.01.2020р.

01.11.2021р. завідувачем філії - відповідачем по справі позивачу було вручено повідомлення про відсторонення від роботи з 08.11.2021р. на період дії карантину встановленого КМУ, яким передбачено, що щеплення проти COVID- 19 обов`язкове для працівників закладів освіти.

Дане відсторонення відбувається на підставі наказу МОЗ України «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021р. №2153 та п.41 Постанови КМУ від 09.12.2020р. №1236.

Позивачу було рекомендовано до 05.11.2021р. надати до навчального закладу документ на підтвердження отримання повного курсу вакцинації або отримання однієї дози дводозної вакцини від COVID-19, включеної ВООЗ до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях; міжнародний, внутрішній сертифікат або іноземний сертифікат, що підтверджує вакцинацію від COVID-19 однією дозою дводозової вакцини (жовтий сертифікат), (зелений сертифікат), які включені ВООЗ до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях.

Також відповідно повідомлення їй була запропонована альтернатива, а саме, замість надання сертифікату, було дозволено надати довідку про абсолютні протипоказання відповідно до переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого МОЗ України від 16.09.2011р. №595. Вона була попереджена, що в разі ненадання вказаних документів до 05.11.2021р., вона буде відсторонена від займаної посади без збереження заробітної плати на підставі ст.46 КЗпП України, ст.12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 р. №1645-111.

Проінформовано, що на період відсторонення її від роботи (період не встановлений) вона буде відсторонена від роботи без збереження заробітної плати, до страхового стажу для призначення пенсії не увійде вказаний період, бо роботодавець не буде сплачувати страхові внески, цей період не увійде до стажу, що дає їй право на щорічну відпустку.

05.11.2021р. вона отримала наказ №87 про відсторонення її від роботи, як таку, що ухиляється від обов`язкової вакцинації проти COVID-19. Час відсторонення не визначений.

Позивач вважає наказ таким, що грубо порушує її гарантоване ст.43 Конституції України право на працю, ст.2 Кодексу законів про працю України, ст.23 Загальної декларації прав людини, ст.1 Європейської соціальної хартії, ст.6 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права. ОСОБА_1 зазначив, що ст.46 Кодексу законів України про працю не містить такої підстави для відсторонення від роботи, як відсутність щеплення проти COVID-19, ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» також не відносить щеплення проти COVID-19 до числа обов`язкових. Відповідно, наказ про відсторонення позивача від роботи має бути визнаним судом незаконним та скасованим.

Рішенням Мар`їнськогорайонного судуДонецької областівід 12січня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Вугледарського навчального -виховного комплексу "Мрія" загальної-освітньої школи І-ІІІ ступенів дошкільний навчальний заклад Вугледарської міської ради Донецької області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення моральної шкоди задоволені частково.

Прийнято відмову ОСОБА_1 в частині вимог щодо стягнення з Вугледарського навчально-виховного комплексу «Мрія» (загальноосвітньої школи 1-3 ступенів - дошкільного навчального закладу) Вугледарської міської ради Донецької області 20 808,00 грн. 42 коп. (двадцять тисяч вісімсот вісім грн. 42 коп.) в порядку відшкодування моральної шкоди.

Закрито провадження в частині вимог щодо стягнення з Вугледарського навчально -виховного комплексу «Мрія» (загальноосвітньої школи 1-3 ступенів - дошкільного навчального закладу) Вугледарської міської ради Донецької області 20.808,00 грн. 42 коп. (двадцять тисяч вісімсот вісім грн. 42 коп.) в порядку відшкодування моральної шкоди.

Визнано незаконним та скасовано наказ №87 від 05.11.2021р. про відсторонення від роботи ОСОБА_2 , виданий Вугледарським навчально-виховним комплексом «Мрія» (загальноосвітньої школи 1-3 ступенів - дошкільним навчальним закладом) Вугледарської міської ради Донецької області.

Поновлено на роботі в Богоявленській філії Вугледарському навчально - виховному комплексі «Мрія» (загальноосвітній школі 1-3 ступенів - дошкільного навчального закладу) Вугледарської міської ради Донецької області з 08.11.2021р. вчителя історії ОСОБА_1 .

Стягнуто з Вугледарського навчально-виховного комплексу «Мрія» (загальноосвітньої школи 1-3 ступенів - дошкільного навчального закладу) Вугледарської міської ради Донецької області на користь ОСОБА_2 середньомісячну зарплату за час незаконного відсторонення від роботи (вимушеного прогулу) з відрахуванням податків та страхових внесків з 08.11.2021р. в розмірі 20 808,00 грн. 42 коп. (двадцять тисяч вісімсот вісім грн. 42 коп.)

Стягнуто з Вугледарського навчально-виховного комплексу «Мрія» (загальноосвітньої школи 1-3 ступенів - дошкільного навчального закладу) Вугледарської міської ради Донецької області на користь ОСОБА_2 судові витрати пов`язані із розглядом справи 3000 грн. - сплата гонорару адвоката.

Стягнуто з Вугледарського навчально-виховного комплексу «Мрія» (загальноосвітньої школи 1-3 ступенів - дошкільного навчального закладу) Вугледарської міської ради Донецької області 908,00 грн. - судовий збір.

Відповідно до ст.430 ЦПК України допущене негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час відсторонення в межах суми платежу за один місяць в розмірі 10 404,21 грн. (десять тисяч чотириста чотири грн. 21 коп.).

Відповідач Вугледарськийнавчально-виховнийкомплекс «Мрія» (загальноосвітньої школи 1-3 ступенів - дошкільного навчального закладу) Вугледарської міської ради Донецької області, будучи незгодним з ухваленим судовим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність і необгрунтованість судового рішення, просить його скасувати, ухвалити нове судове ріше про повну відмову ОСОБА_1 в задоволенні її позовних вимог.

При цьому, скаржник зазначає, що Рішення про відсторонення позивача від роботи прийнято з врахуванням та на виконання вимог діючих нормативно-правових актів. Зокрема, Наказом МОЗ від 04.10.2021 року №2153 затверджено перелік організацій, працівники яких підлягають обов`язковій вакцинації проти COVID-19, до якого також входять працівники закладів вищої, післядипломної, фахової перед вищої, професійної, загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності. Даний наказ опубліковано 07.10.2021 р., а введено в дію через 1 місць після оприлюднення - з 08.11.2021 року.

Вказує, що 05.11.2021 року ОСОБА_1 було письмово ознайомлено з наказом №87 «Про відсторонення від роботи вчителя Богоявленської філії».

Відповідач наголошує на тому, що відсторонюючи позивача від роботи, рободавець діяв у межах наданих йому повноважень і на підставі положень, визначених законом та нормативними актами, вважає, що відсторонення позивача від роботи без збереження заробітної плати до усунення причин, що зумовили таке відсторонення, є законним і правомірним. Будь-яких порушень вимог закону або порушення процедури відстронення позивача від роботи судом не встановлено, тому відсутні підстави для задоволення позову. Вказує, що в період відсторонення працівника від роботи, такому працівникову заробітна плата не виплачується.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Виходячи з вимог п.11 частини 3 статті 2ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на вимоги ч.2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку сторін в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду підлягає зміні в частині мотивів у задоволенні позову, з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 із 13.01.2020 року і по даний час працює вчителем історії і правознавства Богоявленської філії Вугледарського навчального-виховного комплексу "Мрія" загальної-освітньої школи І-ІІІ ступенів дошкільний навчальний заклад Вугледарської міської ради Донецької області.

Відповідно до повідомлення №30 від 01 листопада 2021 року ОСОБА_1 було повідомлено про те, що з 08 листопада 2021 року запроваджується обов`язкове профілактичне щеплення усіх працівників закладів загальної середньої освіти проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронарівусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України. А також про те, що якщо до 05 листопада 2021 року вона не надасть одного із зазначених документів, з 08 листопада 2021 року вона буде відсторонена від роботи без збереження заробітної плати на підставі статті 46 КЗпП та статті 12 ЗУ « Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 №1645-ІІІ. Із даним повідомленням ОСОБА_1 ознайомлена та отримала другий примірник повідомлення.

Із копії наказу №87 директора Вугледарського навчального-виховногокомплексу "Мрія"загальної-освітньоїшколи І-ІІІступенів дошкільнийнавчальний закладВугледарської міськоїради Донецькоїобласті від 05 листопада 2021 року вбачається, що ОСОБА_1 відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , виходив з того, що, оскільки рішення про відсторонення працівників прийнято у формі Постанови Кабінету Міністрів України та в спосіб, що не відповідає вимогам пункту 1 статті 92 Конституції та статті 12 Закону, і поза межами конституційних повноважень Кабінету Міністрів України до спірних правовідносин неможливо застосовувати положення Постанови КМУ та необхідність вирішення спору на підставі норм статей 43, 64, 92 Конституції, з огляду на те, що в Україні відсутні закони, які передбачають право роботодавців відсторонювати від роботи працівників, що відмовилися від вакцинації проти COVID-19, вимоги позивача про визнання незаконним і скасування наказу відповідача від 05.11.2021 № 87 про відсторонення позивача від роботи без збереження заробітної плати, а також про стягнення із відповідача заробітної плати за час незаконного відсторонення підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з остаточним висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , однак не може погодитись з мотивами задоволення позову, з огляду на наступне.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю (стаття 43 Конституції України).

Відповідно до ст.21 КЗпП України забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання.

Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (ст. 51 КЗпП України).

Відповідно до ч.1 ст.46 КЗпП України, відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» протиепідемічні заходи це комплекс організаційних, медико-санітарних, ветеринарних, інженерно-технічних, адміністративних та інших заходів, що здійснюються з метою запобіганню інфекційних хвороб, локалізації та ліквідації їх осередків, спалахів та епідемій.

Відповідно до ч.1, 2, 6 ст.12 цього Закону профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разівідмовиабоухилення від обов`язкових профілактичних щепленьу порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.Профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19» №211 від 11 березня 2020 рокуна всій території України з 12 березня 2020 року запроваджено карантин, який згодом неодноразово продовжено.

Згідно із Положенням про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №267, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року№90, Міністерство охорони здоров`я України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, а також захисту населення від інфекційних хвороб, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням, попередження та профілактики неінфекційних захворювань.

Наказом Міністерство охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року №2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, який надалі було доповнено (далі - Перелік №2153).

За змістом Переліку №2153 обов`язковим профілактичним щепленням протиCOVID-19, спричиненої коронавірусомSARS-CoV-2, підлягають усі працівники визначених цим документом органів, закладів, підприємств, установ, організацій у разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року №595. Отже, Перелік №2153 передбачав низку винятків, пов`язаних зі станом здоров`я конкретної людини, із загального правила про обов`язкову вакцинацію зазначених груп працівників незалежно від того, чи є в них об`єктивна необхідність контактувати на роботі з іншими людьми та з якою саме їх кількістю, тобто чи мають підвищений ризик інфікуватися коронавірусомSARS-CoV-2 та/або сприяти його подальшому поширенню.Критеріїв вибору підприємств, установ та організацій для включення до Переліку № 2153 останній не містить.

Сторони не заперечують, що посада позивача наявна у Переліку №2153.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року №1096постанову Кабінету Міністрів України №1236 доповнено пунктом 41-6, відповідно до якого керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій доручено забезпечити: 1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень протиCOVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153; 2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень протиCOVID-19 яких визначена переліком та яківідмовляютьсяабо ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень протиCOVID-19 відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень протиCOVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації протиCOVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

Згідно зч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від14 грудня 2022 року у справі №130/3548/21 відсторонення від роботи (виконання робіт) певних категорій працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень протиCOVID-19, було передбачене законом.Приписи законів України з приводу такого відсторонення є чіткими, зрозумілими та за дотримання визначеної в них процедури дозволяють працівникові розуміти наслідки його відмови або ухилення від такого щеплення за відсутності медичних протипоказань, виявленої за наслідками медичного огляду, проведеного до моменту відсторонення, а роботодавцеві дозволяють визначити порядок його дій щодо такого працівника.Проте, слід з`ясувати, чи було нагально необхідним відсторонення працівника від роботи та наскільки саме таке відсторонення сприяло досягненню зазначеної легітимної мети.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що відсторонення особи від роботи, що може мати наслідком позбавлення її в такий спосіб заробітку без індивідуальної оцінки поведінки цієї особи, лише на тій підставі, що вона працює на певному підприємстві, у закладі, установі, іншій організації, може бути виправданим за наявності дуже переконливих підстав. У кожному випадку слід перевіряти, чи була можливість досягнути поставленої легітимної мети шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів після проведення індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема, оцінки об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливості організації дистанційної чи надомної роботи тощо.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що в кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов`язкового щеплення працівника проти COVID-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи, слід виходити не тільки з Переліку №2153, але й оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник. Зокрема, слід враховувати і такі обставини, як:кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих);форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим;умови праці,вяких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження;контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням.

На підставі наведеного вище, при розгляді даної категорії справ, судами, визначаючи об`єктивну необхідність щеплення працівника і перевіряючи законність його відсторонення від роботи для протидії зараженню COVID-19, необхідно з`ясовувати наявність наведених вище та інших факторів.

У справі що переглядається при зверненні із позовом ОСОБА_1 посилалася на те, її відсторонення від роботи на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати є незаконним та таким, що порушує його право на працю.

При цьому колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про те, що в Україні відсутні закони, які передбачають право роботодавців відсторонювати від роботи працівників, які відмовились від вакцинації проти COVID-19, є помилковими, оскільки відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від14 грудня 2022 року у справі №130/3548/21, приписи законів України з приводу відсторонення працівника без обов`язкового щеплення працівника проти COVID-19, є чіткими, зрозумілими та за дотримання визначеної в них процедури дозволяють працівникові розуміти наслідки його відмови або ухилення від такого щеплення за відсутності медичних протипоказань, виявленої за наслідками медичного огляду, проведеного до моменту відсторонення, а роботодавцеві дозволяють визначити порядок його дій щодо такого працівника, тому задоволення позовних вимог позивача з підстав того, що в Україні відсутні закони, які передбачають право роботодавців відсторонювати від роботи працівників, які відмовились від вакцинації проти COVID-19, є неможливим.

Суд першої інстанції не міг враховувати вказані висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду, проте такі висновки існують на час апеляційного перегляду справи, а тому вони підлягають врахуванню.

Колегія суддів вважає, що відсторонення особи від роботи, що може мати наслідком позбавлення її в такий спосіб заробітку без індивідуальної оцінки поведінки цієї особи, лише на тій підставі, що вона працює на певному підприємстві, у закладі, установі, іншій організації, може бути виправданим за наявності дуже переконливих підстав. У кожному випадку слід перевіряти, чи була можливість досягнути поставленої легітимної мети шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів після проведення індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема, оцінки об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливості організації дистанційної чи надомної роботи тощо.

У даному випадку судом встановлено, що позивач є працівником Богоявленської філії Вугледарського навчально-виховного комплексу «Мрія» загальної-освітньої школи І-ІІІ ступенів дошкільний навчальний заклад Вугледарської міської ради Донецької області, якапрацюєна посаді вчителя історії і правознавства.

Застосування до позивача таких заходів, як відсторонення від роботи, не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних нею трудових обов`язків, зокрема об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми. Судом не встановлено жодних фактів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивача від роботи, з наявних у матеріалах справи документів убачається, що вона була відсторонена від роботи та позбавлена заробітку,лише тому, що вона на той час працювала вчителем історії і правознавства у навчальному закладі відповідача, всі працівники якого підлягали обов`язковому щепленню проти COVID-19 (тоді як для працівників підприємств багатьох інших галузей економіки України таке щеплення було добровільним).

При цьому колегія суддів також ураховує, що існувала практика переведенняпрацівників освіти, зокрема і вчителів на дистанційну форму роботи з урахуванням запровадження дистанційної форми навчання.

Отже, таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самої позивачки.

Таким чином, усправі, що переглядається, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для визнання незаконним та скасування наказу №87 «Про відсторонення від роботи» позивача від 05 листопада 2021 року з огляду на те, що ОСОБА_1 з 08 листопада 2021 року була неправомірно відсторонена від виконання її посадових обов`язків із зупиненням виплати їй заробітної плати, проте помилився щодо мотивів незаконності такого відсторонення, тому судове рішення підлягає зміні в частині мотивів задоволення позовних вимог позивача, а саме з підстав того, що дії роботодавця в даному випадку були непропорційними переслідуваній легітимній меті, для досягнення якої держава передбачила можливість відсторонення працівника від роботи.

Крім того підлягає закриттю і провадження у справі в частині позовних вимог про поновленні позивача на роботі з 08.11.2021 року з наступних підстав.

Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, зокрема, якщо відсутній предмет спору (пункт 2 частини першої статті 255 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року у справі №638/3792/20 (провадження №61-3438сво21) зазначено, що предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №13/51-04, провадження №12-67гс19, прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

З матеріалів справи вбачається, що позивач була відсторонена від роботи, а не звільнена, тому рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовної вимоги про поновлення ОСОБА_1 вчителя історії на роботі слід скасувати та провадження у справі в цій частині закрити, оскільки відсутній предмет спору.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні із викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови та скасуванню в частині задоволених позовних вимог про поновлення на роботі із закриттям у цій частині провадження по справі.

В іншій частині рішення суду має бути залишено без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргуВугледарського навчально-виховногокомплексу «Мрія» (загальноосвітньої школи 1-3 ступенів - дошкільного навчального закладу) Вугледарської міської ради Донецької області задовольнити частково.

Рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 12 січня 2022 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 12 січня 2022 року в частині задоволення позовних вимог про поновленні на роботі скасувати, провадження у справі у цій частині закрити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 04 квітня 2023 року

Головуючий:

Судді: