Ухвала

від 20.01.2022 по справі 526/2307/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

20 січня 2022 року

м. Київ

справа № 526/2307/20

провадження № 61-21271ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 15 вересня 2021 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів.

Позов обґрунтовано тим, що 03 березня 2020 року ОСОБА_2 власноручно написала розписку, якою підтвердила, що за період з 03 травня 2014 року по 15 березня 2020 року отримала від ОСОБА_1 65 000,00 грн під щомісячних 7 %. Заборгованість ОСОБА_2 станом на 01 березня 2020 рік складає 233 000,00 грн, у тому числі заборгованість по відсотках 168 000,00 грн. Указану суму заборгованості відповідачка зобов`язалась повернути у термін до листопада 2020 року. На неодноразові звернення з вимогою повернути гроші, ОСОБА_2 не реагує, гроші не повертає. У зв`язку з простроченням відповідачем терміну виконання зобов`язання, позивачка просить стягнути з відповідачки грошові кошти у розмірі 273 950,00 грн, з яких 65 000,00 грн - сума основної заборгованості та 208 950,00 грн - сума відсотків, а також стягнути з відповідачки понесені нею судові витрати.

Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 15 вересня 2021 року,залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за борговою розпискою від 03 березня 2020 року у розмірі 105 950, 00 грн, з яких борг - 65 000,00 грн, відсотки - 40 950,00 грн. В іншій частині позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що у ОСОБА_2 наявний обов`язок згідно боргової розписки сплатити суму позики у розмірі 65 000,00 грн та відсотки у розмірі 40 950,00 грн, які розраховані за 9 місяців користування коштами у період з березня по листопад 2020 року, у розмірі 7 % щомісяця. Проте, позивачкою не доведено обов`язок відповідачки сплатити відсотки за користування її коштами у розмірі 168 000,00 грн.

У грудні 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 15 вересня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року , в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просить їх скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення коштів та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити її позов у зазначеній частині.

Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову у позовах про стягнення грошових коштів визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Таким чином, ціна позову у цій справі (273 950,00 грн) не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270,00 грн х 250 = 567 500,00 грн), а тому рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 15 вересня 2021 року та постанова Полтавського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року, відповідно до вимог ЦПК України, не підлягають касаційному оскарженню.

Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.

Касаційна скарга не містить посилання на підстави, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Посилання заявника на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу касаційного оскарження не заслуговують на увагу, оскільки з указаних підстав підлягають оскарженню рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанова суду апеляційної інстанції крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, зокрема, у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тобто такі доводи є виконанням вимог процесуального закону щодо змісту будь-якої касаційної скарги, а тому самі по собі не вказують на фундаментальність порушених у скарзі питань для формування єдиної правозастосовчої практики, та не свідчить про наявність інших випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню.

Верховний Суд зауважує, що обґрунтування касаційної скарги підставами, передбаченими частиною другою статті 389 ЦПК України, не звільняє заявника від обов`язку, у відповідності до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, обґрунтувати підстави перегляду в касаційному порядку судових рішень у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову у цій справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень про відмову у відкритті касаційного провадження.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

З урахуванням наведеного, оскільки заявником подано касаційну скаргу на судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягає касаційному оскарженню, а обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не наведені, то відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 15 вересня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний О. В. Ступак