Рішення

від 16.09.2021 по справі 526/2307/20

ГАДЯЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 526/2307/20

Провадження № 2/526/171/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2021 року Гадяцький районний суд Полтавської області в складі

головуючої судді Тищенко Л. І.

з участю секретаря Синепол С. А.

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Гадяч цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

у с т а н о в и в :

до суду звернулась ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

У своїй позовній заяві ОСОБА_2 вказує, що відповідачка ОСОБА_1 неодноразово зверталась до неї з проханням позичити їй грошові кошти на різні цілі і вона їй давала гроші в борг. При цьому між ними була усна домовленість про умови отримання коштів та їх повернення. Відповідачка наголошувала, що кошти в неї будуть і вона їх поверне відразу ж після оформлення спадщини, що залишилась після батька і складалась із квартири, розташованої у місті Горішні Плавні, а також стверджувала, що вона займається оформленням земельних ділянок, які також дісталися їй у спадщину, і гроші вона поверне, отримавши орендну плату за оренду земельних ділянок. Проте в обумовлені терміни відповідачка кошти не повернула. На підтвердження отримання коштів, ОСОБА_1 03 березня 2020 року власноручно написала розписку, якою підтвердила, що за період з 03 травня 2014 по 15 березня 2020 року отримала від неї 65 000,00 грн під щомісячних 7%. Заборгованість відповідачки станом на 01.03.2020 складає 233 000,00 грн, у тому числі заборгованість по відсотках 168000 грн. Вказану суму заборгованості відповідачка зобов`язалась повернути у термін до листопада 2020 року. На неодноразові звернення з вимогою повернути гроші, ОСОБА_1 не реагує, гроші не повертає. У зв`язку з простроченням відповідачем терміну виконання зобов`язання, а також уникнення мирного вирішення спору, вона вимушена звернутись до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідачки грошові кошти в сумі 273 950 грн, з яких 65 000 грн - сума основної заборгованості та 208 950 грн - сума відсотків, а також стягнути з відповідачки понесені нею судові витрати.

Відповідач ОСОБА_1 надала відзив, у якому вказує, що у зв`язку з фінансовими труднощами 03.05.2014 вона звернулась до ОСОБА_2 з метою позичити у неї гроші в сумі 3000 грн, але розписку не писала, так як вона її не вимагала. Згодом, через місяць в червні 2014 року вона позичила у ОСОБА_2 ще 2000 грн, розписку не писала, тому що ОСОБА_2 її не вимагала і ні про які проценти мови не було. У січні 2015 року вона частково віддала ОСОБА_2 борг у сумі 3000 грн, потім через місяць повернула борг у сумі 8000 грн, а через місяць повернула ще 2300 грн. У подальшому вона неодноразово позичала гроші у позивачки, але згодом віддавала, при цьому ОСОБА_2 говорила, що позичає гроші під проценти, а саме 5% чи 7% вона не з`ясовувала. Тобто всього вона взяла в борг у позивачки 65 000 грн, і таким же чином повернула 53 900 грн. 03.03.2020 її викликала ОСОБА_2 зі своїм сином ОСОБА_3 , які примусили її написати нову боргову розписку, в якій вказали зазначити борг по відсоткам - 233 000 грн, а також основний борг в сумі 65 000 грн. Під тиском, пов`язаним з її сином, вона написала розписку, але звідки взявся борг у сумі 233 000 грн, пояснити не може. З цих підстав, просить суд відмовити позивачці у задоволенні її позивних вимог.

Позивач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась, надала заяву, в якій просила її позовні вимоги задовольнити, справу розглянути без її участі.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні визнала позовні вимоги позивача частково, а саме в розмірі різниці між отриманою сумою та розміром повернутих нею позивачу коштів, який складає 11100 гривень. В іншій частині позовні вимоги не визнала та просила відмовити у їх задоволенні.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, а в даному випадку - розписки позичальника.

Статтею 1046 Цивільного Кодексу України визначено зміст договору позики. За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики .

У силу дії ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому, у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до розписки від 03.03.2020, долученої позивачкою до матеріалів справи, значиться, що відповідачка ОСОБА_1 за період з травня 2014 року до 15 березня 2020 року взяла в борг у ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 65 000 грн, щомісячна плата 7 відсотків. Заборгованість на 01 березня 2020 року складає 233 000 грн, які вона зобов`язується повернути до листопада 2020 року, про що свідчить підпис у ній.

Відповідач підтвердила факт отримання від ОСОБА_2 грошових коштів у позику у сумі 65 000 грн, зі щомісячною платою 7% та наявність її підпису у розписці.

Судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу порушеного права на належне виконання умов договору позики, внаслідок чого позикодавець позивається до суду про його відновлення, шляхом стягнення заборгованості за договором з позичальника.

Що стосується тверджень відповідачки ОСОБА_1 про те, що нею було повернуто позивачці 53 900 грн, ніякими належними та допустимими доказами не підтверджено.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги позивача ОСОБА_2 про стягнення з відповідачки ОСОБА_1 боргу в розмірі 65 000 гривень підлягають до задоволення.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 77 ЦПК України передбачено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов`язання, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що за період з 31.03.2020 по 30.11.2020 7 % щомісячних від суми основного боргу становить 40 950 грн (65000 х 7% х 9 місяців), а не 208 950 грн, як вказує позивач.

Наявність заборгованості відповідачки перед позивачкою станом на 01 березня 2020 року, яка вказується у борговій розписці і складає 233 000 грн, позивачкою ніяким чином не підтверджено, про те, що ці нарахування є нарахованими процентами у розписці не вказується, а суд позбавлений можливості перевірити розмір нарахованих позивачем відсотків.

У зв`язку з цим позовні вимоги ОСОБА_2 у частині стягнення з відповідачки суми нарахованих позивачкою відсотків у розмірі 208 950 гривень підлягають до часткового задоволення, а саме в сумі 40 950 грн.

ОСОБА_2 при подачі позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2 739 грн 50 коп., що підтверджується квитанцією про сплату судового збору від 30.12.2020.

Відповідно до п.3 ч.2, ч.13 ст.141 ЦПК України суд вирішує розподіл судових витрат. Позовні вимоги задоволені на 38,7% (із заявлених 273 950 грн стягнуто 105 950 грн), отже витрати на судовий збір мають бути стягнуті з відповідачки у розмірі 38,7% від суми сплаченого судового збору в розмірі 2 739 грн 50 коп., що становить 1060 грн 19 коп.

Керуючись статтями 526, 530, 1046, 1047, 1049-1050 ЦК України, статтями 12, 81, 141, 263-265, 279 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за борговою розпискою від 03.03.2020 у розмірі 105 950 (сто п`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят) грн, з яких: борг - 65 000 ( шістдесят п`ять тисяч) грн, відсотки - 40 950 грн та судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 1060 (одна тисяча шістдесят) грн 19 коп.

В іншій частині позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів в розмірі 168000 грн та витрат пов`язаних зі сплатою судового збору в сумі 1679 грн 31 коп. залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду через Гадяцький районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 16 вересня 2021 року.

Відомості, що не проголошуються:

Позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Головуючий Л. І. Тищенко