Ухвала

від 24.01.2022 по справі 2-911/11

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/819/281/22

Єдиний унікальний номер справи: 2-911/11

У Х В А Л А

про відмову у відкритті апеляційного провадження

24 січня 2022 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Майданіка В.В.,

суддів: Орловської Н.В . ,

Радченка С.В.,

вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргоюХерсонського державного університету на заочне рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 22 серпня 2011 року та додаткове рішення цього ж суду від 22 серпня 2011 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства закритого типу "Експериментальний механічний завод" про визнання права власності,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2011 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Акціонерного товариства закритого типу "Експериментальний механічний завод" , правонаступником якого є ПАТ "Експериментальний механічний завод", про визнання права власності.

Позов обґрунтований наступним.

08 серпня 2011 року він (позивач) згідно протоколу загальних зборів АОЗТ "Експериментальний механічний завод" № 15 від 01 липня 2011 року та наказу № 31 від 08 серпня 2011 року придбав у власність три будинки латвійського типу, тринадцять будинків вагонного типу, склад, дві душові, три навіси, дитячу гральню та спортмайданчик, які знаходяться у відповідача на балансі й розташовані на території СОТ "Буревісник" по АДРЕСА_1 .

За домовленістю між сторонами правочин мав бути посвідчений нотаріально після того, як позивач повністю розрахується за вказане майно.

Згідно накладної № 22 від 08 серпня 2011 року він ( ОСОБА_1 ) сплатив на рахунок відповідача 111 000 грн, проте вказане майно не було переоформлене на нього.

У зв`язку з наведеним позивач просив визнати за ним право власності на будинки латвійського типу літ. "Б, В, Г", будинки вагонного типу літ. "Д, Ж, З, Е, І, Л, М, О, П, Р, С, У, Т", склад літ. "Н", душові літ. "К, Ш", навіси літ. "Ф, Х, Ч", дитячу гральню та спортивний майданчик лат. циф. "1", що знаходиться на території СОТ "Буревісник" по АДРЕСА_1 .

Заочним рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 22 серпня 2011 року позов ОСОБА_1 був задоволений. Суд вирішив визнати за ОСОБА_1 право власності на вказане майно.

Додатковим рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 22 серпня 2011 року доповнено резолютивну частину заочного рішення в частині визнання права власності на майно, виклавши її в такій редакції: Визнати за ОСОБА_1 право власності на три будинки латвійського типу, зазначених в технічному паспорті літерами "Б", "В", "Г", тринадцять будинків вагонного типу, зазначених в технічному паспорті літерами "Д", "Ж", "З", "Е", "І", "Л", "М", "О", "П", "Р", "С", "Т", "У", склад літ. "Н"; двох душових, зазначених літерами "К", "Ш", три навіси, зазначених літерами "Ф", "Х", "И"; дитячу гральню та спортивний майданчик, зазначених в технічному паспорті літ. "1", що знаходиться на території СОТ "Буревісник" по АДРЕСА_1 .

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивач виконав вимоги правочину та сплатив на користь відповідача визначену вартість майна, а тому вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на вказане нерухоме майно підлягають задоволенню.

На зазначені заочне рішення та додаткове рішення Херсонським державним університетом подана 07 червня 2016 року апеляційна скарга,в якій скаржник просить їх скасувати й постановити нове рішення про відмову в позові. При цьому скаржник просить поновити строк на апеляційне оскарження вказаних заочного рішення та додаткового рішення, мотивуючи своє прохання наступним. Предметом розгляду є визнання права власності на майно, яке розташоване на земельній ділянці, що знаходиться у постійному користуванні університету, якого не було залучено до участі у справі у якості сторони. А тому університет не мав можливості у відповідності до ст.27 ЦПК України реалізувати свої права та обов`язки при судовому розгляді справи. Будь-яких обґрунтувань, коли університету стало відомо про оскаржувані рішення суду першої інстанції, апеляційна скарга не містить.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 22.06.2016 року було поновлено Херсонському державному університету строк на апеляційне оскарження зазначених заочного рішення та додаткового рішення та відкрито апеляційне провадження за його вказаною апеляційною скаргою на зазначені заочне рішення та додаткове рішення (а.с.43 т.1).

Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 11 грудня 2017 року апеляційну скаргу Херсонського державного університету як особи, яка не брала участі у справі, було задоволено, заочне рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 22 серпня 2011 року та додаткове рішення цього ж суду від 22 серпня 2011 року було скасовано й ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до АОЗТ "Експериментальний механічний завод" про визнання права власності було відмовлено (а.с.336-339 т.1).

Апеляційний суд установив, що рішенням суду першої інстанції вирішено питання про права та обов`язки Херсонського державного університету, оскільки Херсонський державний університет є власником спортивно-оздоровчого табору ІНФОРМАЦІЯ_1 , розташованого по АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 10 від 30 січня 2008 року, під розміщення якого відповідно до рішень виконавчого комітету Херсонської обласної ради депутатів трудящих № 232 від 06 квітня 1965 року та № 124 від 26 лютого 1966 року, розпорядження Ради Міністрів УРСР № 22-р від 01 лютого 1991 року було виділено земельну ділянку площею 5,25 га та видано Херсонському педагогічному інституту ім. Н.К. Крупської, правонаступником якого є Херсонський державний університет, в 1996 році Державний акт на право користування нею.

У зв`язку з правонаступництвом та необхідністю приведення у відповідність права користування земельною ділянкою рішенням Лазурненської сільської ради Скадовського району Херсонської області від 24 жовтня 2006 року Херсонському державному університету надано в постійне користування земельну ділянку площею 5,1188 га під розміщення існуючого спортивно-оздоровчого табору ІНФОРМАЦІЯ_1 із земель запасу селищної ради, розташованої по АДРЕСА_1 та видано на підставі цього рішення державний акт на право постійного користування землею.

Апеляційний суд вважав, що вказані обставини дають підстави вважати, що ОСОБА_1 заявив вимоги про право власності на майно, розташоване на земельній ділянці, з приводу права користування якою існує спір між університетом і особами, майно яких розташоване на цій земельній ділянці, яка не виділялася їм у встановленому законом порядку в користування, а тому зазначеним рішенням суду вирішено питання про майнові права та інтереси Херсонського державного університету на спірну земельну ділянку.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання права власності на майно, апеляційний суд виходив із того, що правочин відносно вказаного нерухомого майна між ОСОБА_1 та АОЗТ "Експериментальний механічний завод" від 08 серпня 2011 року згідно наказу № 31 від 08 серпня 2011 року був укладений в усній формі, нотаріально не посвідчений та не зареєстрований у встановленому законом порядку, а тому відповідно до статей 640, 657 ЦК України такий договір не може вважатися укладеним, у зв`язку з чим вимога про визнання за позивачем права власності не підлягає задоволенню.

Вказане рішення суду апеляційної інстанції було оскаржено позивачем ОСОБА_1 у касаційному порядку.

Постановою Верховного Суду від 17.03.2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково. Суд касаційної інстанції постановив:

--- ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 22 червня 2016 року та рішення Апеляційного суду Херсонської області від 11 грудня 2017 року скасувати;

--- передати справу до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження (а.с.121-125 т.2).

Зазначена постанова Верховного Суду обґрунтована наступним.

З апеляційною скаргою на вказане рішення Херсонський державний університет звернувся 07 червня 2016 року. Посилався на те, що про рішення суду першої інстанції йому не було відомо, і що він не був залучений до участі у справі, будь-яких обґрунтувань, коли університету стало відомо про рішення суду першої інстанції, апеляційна скарга не містить.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 22 червня 2016 року поновлено Херсонському державному університету строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції від 22 серпня 2011 року та відкрито апеляційне провадження.

Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції від 22 серпня 2011 року в цій справі, апеляційний суд не навів мотивів, за яких уважав обставини поважними причинами пропуску строку, не встановив коли саме університет дізнався про оскаржуване рішення суду першої інстанції. Сама по собі вказівка про наявність поважних причин для поновлення строку не є належним мотивуванням для поновлення такого строку.

Верховний Суд вважав, що вказані обставини є підставою для скасування як оскарженого рішення апеляційного суду Херсонської області від 11 грудня 2017 року, так і ухвали апеляційного суду Херсонської області від 22 червня 2016 року про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та відкриття апеляційного провадження у цій справі.

Верховний Суд зазначив, що доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що апеляційний суд вирішив питання про поновлення строку на апеляційне оскарження з порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржена постанова апеляційного суду та ухвала про поновлення строку на апеляційне оскарження скасуванню з передачею справи для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

При повторному вирішенні судом апеляційної інстанції питання про відкриття апеляційного провадження ухвалою Херсонського апеляційного суду від 30.04.2021 року було відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Херсонського державного університету на заочне рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 22 серпня 2011 року та додаткове рішення цього ж суду від 22 серпня 2011 року у вказаній цивільній справі (а.с.167 т.2).

Прийшовши до такого свого висновку, суд апеляційної інстанції виходив з такого.

Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 07 квітня 2021 року вказана апеляційна скарга була залишена без руху, оскільки у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження скаржник не зазначив, коли саме йому стало відомо про постановлення оскаржуваних судових рішень та не навів поважних причин, які об`єктивно унеможливили для нього з часу прийняття рішень судом на протязі 4 років та 10 місяців звернутися до суду з метою їх оскарження, з огляду на те, що майно, право власності на яке визнано за позивачем та яким володіє й користується останній, розташоване на земельній ділянці наданій Університету.

У зв`язку з зазначеним скаржнику було надано строк у 10 днів для звернення із заявою про поновлення строку апеляційного оскарження рішень суду, із зазначенням інших поважних підстав для його поновлення, часу, коли заявнику стало відомо про оскаржувані рішення суду першої інстанції.

Також скаржнику було роз`яснено, якщо заяву не буде подано в зазначений строк або вказані підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.

На виконання вимог ч.4 ст.272 ЦПК України на офіційну електронну адресу скаржника було направлено копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, яку, відповідно до звіту про направлення електронного листа, університет отримав 12 квітня 2021 року (а.с.164), однак у визначений судом строк вимоги ухвали виконані не були, недоліки скарги не усунуті.

Пославшись на положення ч.4 ст.357, п.4 ч.1 ст.358 ЦПК України, суд апеляційної інстанції ухвалив відмовити у відкритті апеляційного провадження.

Однак, постановою Верховного Суду від 24.11.2021 року касаційну скаргу Херсонського державного університету було задоволено. Суд касаційної інстанції постановив:

--- ухвалу Херсонського апеляційного суду від 30 квітня 2021 року скасувати;

--- справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження (а.с.55-58 т.3).

Зазначена постанова Верховного Суду обґрунтована тим, що, оскільки станом на 30 квітня 2021 року Херсонському державному університету не було вручено ухвалу суду про залишення його апеляційної скарги без руху, то передчасним є висновок суду апеляційної інстанції про невиконання ним вимог цієї ухвали й, відповідно, про відмову у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою.

При вирішенні втретє питання про відкриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 10.12.2021 року, в якій ухвалою від 13.12.2021 року виправлено описку, зазначену апеляційну скаргу Херсонського державного університету на заочне рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 22 серпня 2011 року та додаткове рішення цього ж суду від 22 серпня 2011 року було залишено без руху, оскільки у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження скаржник не зазначив, коли саме йому стало відомо про постановлення оскаржуваних судових рішень та не навів поважних причин, які об`єктивно унеможливили для нього з часу прийняття рішень судом на протязі 4 років та 10 місяців звернутися до суду з метою їх оскарження, з огляду на те, що майно, право власності на яке визнано за позивачем та яким володіє й користується останній, розташоване на земельній ділянці наданій Університету. Апеляційний суд визнав неповажними підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження вказаних заочного рішення та додаткового рішення.

У зв`язку з зазначеним скаржнику було надано строк у 30 днів для звернення із заявою про поновлення строку апеляційного оскарження рішень суду, із зазначенням інших поважних підстав для його поновлення, часу, коли заявнику стало відомо про оскаржувані рішення суду першої інстанції.

Також скаржнику було роз`яснено, якщо заяву не буде подано в зазначений строк або вказані підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено .

Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення копії вказаних ухвал від 10.12.2021 року та від 13.12.2021 року скаржнику вручено 21.12.2021 року.

У відповідь на зазначену ухвалу апеляційного суду від 10.12.2021 року, в якій ухвалою від 13.12.2021 року виправлено описку, скаржником Херсонським державним університетом подано 20 січня 2022 року заяву з наведенням підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження вказаних судових рішень. В обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду скаржник послався на наступне.

Університет не був стороною у справі, а відтак саме ця обставина свідчить про те, що він не був обізнаний про існування цієї справи та судового рішення. Вказав, що в матеріалах справи не існує жодного доказу про належне та законне повідомлення ХДУ (як сторони) про прийняте 22.08.2011 року рішення.

Зазначив, що він пропустив строк на подання апеляційної скарги на рішення від 22.08.2011 року з поважних причин, обумовлених тим, що повний текст рішення отримано значно пізніше початку перебігу встановленого строку на апеляційне оскарження та безпосередньо перед подачею цієї апеляційної скарги.

Вказав, що університет дізнався про рішення 29.04.2016 року, коли ним було подано заяву про отримання рішення (а.с.28). До цього часу відомості про рішення суду були невідомі ректору університету - суб`єкту, що наділений МОН України, статутом правом на звернення до суду та правами на підписання будь-яких договорів, актів, листів тощо, що стосуються діяльності університету. Повний текст рішення вперше отримано 13.05.2016 року нарочно у суді представником університету (а.с.28). Інших відомостей про отримання університетом рішення матеріали справи не містять.

Зазначив також, що державна реєстрація права на нерухоме майно в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно із зазначенням підстави (рішення суду від 22.08.2011 року номер 2-911/11) відбулась 08.02.2016 року і саме з цієї дати можна було дізнатись про рішення суду.

Також вказав, що університет не повинен був протягом 2 місяців платно отримувати витяги, аби дізнаватись про право власності на майно, яке не належить йому на праві власності.

Зазначив, що подача апеляційної скарги була неможлива і тому, що досить тривалий час в інших судових провадженнях ОСОБА_1 не було залучено оскаржуване рішення від 22.08.2011 року по справі № 2-911/11 у якості доказів, а тому університет вважає, що необізнаність про існування такого рішення порушує майнові права університету на спірну земельну ділянку.

Оскільки ОСОБА_1 заявив вимоги про право власності на майно, розташоване на земельній ділянці, з приводу права користування якого існує спір між університетом і особами, майно яких розташоване на цій земельній ділянці, яка не виділялася їм у встановленому законом порядку у користування, то саме цей позов ОСОБА_1 про визнання права власності істотно впливає на врегулювання спорів щодо земельної ділянки державної форми власності. яка знаходиться у користуванні ХДУ.

Існування таких обставин свідчать про завідомо незаконне рішення, яке підлягає скасуванню, а оскільки університету про рішення стало відомо значно пізніше, то існування факту порушеного майнового права університету на спірну земельну ділянку є поважною причиною пропущення строку на апеляційне оскарження.

Зазначив, пославшись на правову позицію Верховного Суду у постанові від 10.08.2020 року у справі № 921/86/18, що наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, є підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин.

Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що у відкритті апеляційного провадження слід відмовити з огляду на таке.

Відповідно до ч.ч.1 і 3 ст.294 ЦПК України в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних судових рішень (серпень 2011 року), апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Згідно ч.1 ст.292 ЦПК України в зазначеній редакції, а також в редакції, чинній на час подання апеляційної скарги (червень 2016 року), сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч.1 ст.294 ЦПК України в редакції, чинній на час подання апеляційної скарги (червень 2016 року) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Згідно з абзацами 1 і 2 ч.3 ст.297 ЦПК України в редакції, чинній на час подання апеляційної скарги (червень 2016 року), апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 294 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом 30 днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

За положеннями ст.127 ЦПК України:

--- суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина 1);

--- встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (частина 2).

У постанові Верховного Суду від 30 березня 2020 року у справі № 826/10808/18 (пункти 22, 23) суд касаційної інстанції зазначив наступне: "Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки (пункт 22).

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо" (пункт 23).

Як було зазначено, увідповідь на ухвалу апеляційного суду від 10.12.2021 року, в якій ухвалою від 13.12.2021 року виправлено описку, про залишення скарги без руху скаржник у заяві в обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень зазначив, що він не був стороною у справі, що в матеріалах справи не існує доказів про належне та законне повідомлення ХДУ (як сторони) про прийняте 22.08.2011 року рішення, що він дізнався про рішення лише 29.04.2016 року, коли ним було подано заяву про отримання рішення (а.с.28 т.1), що повний текст рішення вперше отримано 13.05.2016 року нарочно у суді представником університету (а.с.28 т.1), а інших відомостей про отримання університетом рішення матеріали справи не містять, а також що державна реєстрація права на нерухоме майно в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно із зазначенням підстави (рішення суду від 22.08.2011 року номер 2-911/11) відбулась 08.02.2016 року і саме з цієї дати можна було дізнатись про рішення суду.

Суд апеляційної інстанції вважає такими, що не заслуговують на увагу, посилання скаржника на необізнаність його про ухвалення оскаржуваних заочного рішення від 22.08.2011 року та додаткового рішення від 22.08.2011 року, адже аналіз матеріалів справи свідчить про протилежне.

Так, у зв`язку з продажем майна ОСОБА_1 . Акціонерним товариством закритого типу "Експериментальний механічний завод" було надіслано Херсонському державному університету листа № 97 від 10.11.2011 року з проханням припинити дію Договору № 01-18 від 16.05.2007 року про організацію оздоровлення у СОТ "Буревісник" та укласти такий договір з новим власником - ОСОБА_1 (а.с.140 т.2).

28 листопада 2011 року між Херсонським державним університетом в особі в.о. ректора О.В. Співаковського, АТЗТ "Експериментальний механічний завод" та Спортивно-оздоровчим табором "Буревісник" ХДУ (структурним підрозділом скаржника) було підписано Договір про розірвання договірних зобов`язань за Договором про організацію оздоровлення у СОТ "Буревісник" № 01-18 від 16.05.2007 року (а.с.141 т.2).

У пункті 1 вказаного Договору зазначено причину розірвання Договору - зміна власника майна, що належить АТЗТ "Експериментальний механічний завод", яке знаходиться на земельній ділянці, виділеній ХДУ під розміщення існуючого СОТ "Буревісник" за адресою: АДРЕСА_1 - продаж ОСОБА_1 .

Отже, вказане свідчить про те, що скаржник ще у листопаді 2011 року знав або повинен був знати про те, що ОСОБА_1 є новим власником вказаного нерухомого майна, яке раніше належало заводу, і що власником він став на підставі оскаржуваних заочного рішення від 22.08.2011 року та додаткового рішення від 22.08.2011 року . Адже, укладаючи вказаний договір, університет, як відповідальна особа, повинен був ретельно ознайомитися з підставами набуття ОСОБА_1 права власності на вказане нерухоме майно, відповідними правовстановлюючими документами, що, у свою чергу, з неминучістю доводить той факт, що скаржник ще у листопаді 2011 року знав або повинен був знати про те, що ОСОБА_1 є новим власником вказаного нерухомого майна.

Крім того, протягом кількох років після розірвання договірних відносин між АТЗТ "Експериментальний механічний завод" та скаржником Херсонським державним університетом останній укладав з новим власником ОСОБА_1 договори про співпрацю та відшкодування витрат.

Так, 20 січня 2012 року між скаржником Херсонським державним університетом в особі в.о. ректора О.В. Співаковського і СОТ "Буревісник", з одного боку, та ОСОБА_1 , з іншого боку, було укладено Договір про співпрацю та відшкодування витрат, що підтверджується Додатком до договору від 20.01.2012 року (а.с.142 т.2).

У ньому зазначено, що майно Приватного підприємця ОСОБА_1 згідно Витягу про державну реєстрацію прав № 3225616 від 30.11.2011 року, що знаходиться на земельній ділянці скаржника, яка виділена під розміщення існуючого СОТ "Буревісник", складається із споруд: будинки прибалтійського типу (2-поверхові) 3 шт.; металеві вагончики 13 шт., та ін.

При цьому згідно вказаному Витягу про державну реєстрацію прав № 3225616 від 30.11.2011 року підставою виникнення права власності є рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 22 серпня 2011 року та додаткове рішення цього ж суду від 22 серпня 2011 року (а.с.143 т.2).

Тобто, скаржник знав або повинен був знати, укладаючи вказаний Договір про співпрацю та відшкодування витрат, що підставою виникнення права власності ОСОБА_1 на вказане нерухоме майно є оскаржувані рішення. Адже, діючи у звичайному режимі, він перед підписанням вказаного Договору ознайомився або повинен був ознайомитися з вказаним Витягом про державну реєстрацію прав № 3225616 від 30.11.2011 року.

Також, у наступному році, а саме 25 червня 2013 року між Спортивно-оздоровчим табором "Буревісник" Херсонського державного університету, з одного боку, та фізичною особою ОСОБА_1 був укладений договір про співпрацю та відшкодування витрат, за умовами якого СОТ надає ОСОБА_1 можливість для підключення його об`єктів нерухомого майна до технічних мереж інфраструктури табору. Строк дії договору - з 25.06.2013 року по 15.09.2013 року (а.с.144-146 т.2).

Отже, вказані докази свідчать про те, що на протязі 2012-2013 років скаржник знав або повинен був знати про право власності ОСОБА_1 на вказане нерухоме майно та про підстави виникнення права власності (оскаржувані судові рішення). Тобто про даний факт він був обізнаний в той час.

Крім того, відповідно до Договору №1 про оперативне управління майном від 27.06.2014 року у сезоні 2014 року ОСОБА_1 взагалі передав своє вказане нерухоме майно (3 будинки латвійського типу та 13 будинків вагонного типу), яке належить йому на підставі Свідоцтва про право власності реєстраційний № 34583358 від 30.11.2011 року та Акту приймання-передачі (Додаток № 1 до даного Договору), який є невід`ємною частиною даного Договору, у користування структурного підрозділу скаржника - СОТ "Буревісник" Херсонського державного університету, за Актом приймання-передачі майна від 27.06.2014 року. Після закінчення оздоровчого сезону 2014 року вказане майно було повернуто ОСОБА_1 , згідно Акту приймання-передачі майна від 01.09.2014 року (а.с.147-149, 150, 151 т.2).

Дані обставини в черговий раз підтверджують той обізнаність у 2014 році скаржника про право власності ОСОБА_1 на вказане нерухоме майно на підставі Свідоцтва про право власності та про підстави виникнення права власності (оскаржувані судові рішення), оскільки таке свідоцтво містить посилання на них. Скаржник навіть погодив, щоб його структурний підрозділ (СОТ "Буревісник" ХДУ) на праві оперативного управління користувався вказаним майном, належним позивачу ОСОБА_1 .

Також про обізнаність скаржника з оскаржуваними ним судовими рішеннями ще у 2013 році свідчить і поданий у березні 2013 року в порядку цивільного судочинства до Скадовського районного суду Херсонської області позов скаржника у цій справі ХДУ до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування земельною ділянкою та приведення її у попередній стан.

Законом України "Про доступ до судових рішень" встановлений порядок доступу до судових рішень з метою забезпечення відкритості діяльності судів загальної юрисдикції, прогнозованості судових рішень та сприяння однаковому застосуванню законодавства.

Відповідно до ч.5 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Реєстру, в тому числі до інформації, визначеної статтею 7 цього Закону, зокрема до відомостей, які дають можливість ідентифікувати фізичну особу.

У Єдиному державному реєстрі судових рішень оприлюднені судові рішення у справі № 663/711/13-ц.

У своєму зазначеному позові позивач Херсонський державний університет, між іншим, зазначав про те, що його користуванні на підставі державного акту на постійне користування земельною ділянкою від 14 листопада 2006 року знаходиться земельна ділянка площею 5,1188 га, яка розташована по АДРЕСА_1 . На вказаній земельній ділянці на підставі договору про співпрацю та відшкодування витрат від 20 січня 2012 року, укладеного між позивачем та ПП ОСОБА_1 розташовані, зокрема, належні відповідачу 13 будинків вагонного типу, 2 душові, три навіси, склад, дитячий ігровий майданчик та спортивний майданчик. Строк дії договору з 01 січня 2012 року до 31 грудня 2012 року. Рішенням суду першої інстанції від 16.07.2014 року, залишеним без змін судом апеляційної інстанції, позов було задоволено. Однак, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.02.2015 року (реєстровий номер судового рішення 42948840) судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій були скасовані, а провадження у справі - закрито. Суд касаційної інстанції виходив з того, що, враховуючи положення чинного законодавства, зміст правовідносин та суб`єктний склад учасників цих правовідносин, спір, що виник між сторонами, не підлягав розгляду в порядку цивільного судочинства, він мав вирішуватись господарським судом.

Отже, зазначене безперечно свідчить про те, що скаржник ще у листопаді 2011 року знав або повинен був знати про те, що ОСОБА_1 є новим власником вказаного нерухомого майна, яке раніше належало заводу, і що власником його він став на підставі оскаржуваних заочного рішення від 22.08.2011 року та додаткового рішення від 22.08.2011 року.

Про це також зазначено і у листі Приватного акціонерного товариства "Експериментальний механічний завод" (код ЄДРПОУ 03576249), поданому до Херсонського апеляційного суду 08.04.2021 року, в якому підтверджено, що 28.11.2011 року при підписанні Договору про розірвання договірних зобов`язань за Договором про організацію оздоровлення у СОТ "Буревісник" № 01-18 від 16.05.2007 року завод надав скаржнику ХДУ всі документи, що підтверджують зміну власника, зокрема, заочне рішення від 22.08.2011 року та додаткове рішення від 22.08.2011 року у цій справі (а.с.161 т.2).

Вказані факти скаржником належними доказами не спростовані. У свою чергу зазначені факти спростовують посилання скаржника Херсонського державного університету на відсутність в матеріалах справи доказів про належне та законне повідомлення ХДУ (як сторони) про прийняте 22.08.2011 року рішення та про дізнання ним про рішення лише 29.04.2016 року .

Посилання університету на те, що він у цій справі не був стороною, як окремо само по собі, так і у сукупності з іншими обставинами, також не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження вказаних рішень, адже відповідно до процесуального закону в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних судових рішень (серпень 2011 року), та в редакції, чинній на час подання апеляційної скарги (червень 2016 року), апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення; особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційний суд вважає, що скаржник Херсонський державний університет мав усі можливості для отримання копії оскаржуваних рішень з часу (листопад 2011 року), коли йому про них стало відомо, та їх оскарження у визначений законом строк. При цьому він мав у розумні інтервали вживати заходів для захисту своїх прав.

Також не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження вказаних рішень посилання на те, що державна реєстрація права на нерухоме майно в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно із зазначенням підстави (рішення суду від 22.08.2011 року номер 2-911/11) відбулась 08.02.2016 року і саме з цієї дати можна було дізнатись про рішення суду. При цьому суд апеляційної інстанції враховує обставини справи, те, що скаржник з листопада 2011 року, а також у 2012-2013 роках знав або повинен був знати про право власності ОСОБА_1 на вказане нерухоме майно та про підстави виникнення права власності (оскаржувані судові рішення).

Безпідставними є й посилання скаржника на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 10.08.2020 року у справі № 921/86/18, оскільки, з одного боку, є різними обставини справи, а, з іншого боку, у зазначеній справі Верховний Суд встановив, що доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції його права на перегляд справи в апеляційному порядку, як і аргументи щодо порушення судом частини другої статті 32, статті 119 ГПК України не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (з урахуванням практики її застосування Європейським судом з прав людини) передбачено обов`язок мотивувати судове рішення про поновлення пропущених строків на оскарження. Зокрема, Європейський суд з прав людини спеціально і однозначно висловився стосовно того, що національний суд зобов`язаний мотивувати поновлення строку на оскарження і пересвідчитись, що підстави для поновлення строку виправдовують втручання у принцип res judicata (параграф 47 рішення у справі "Устименко проти України", параграф 41 рішення у справі "Пономарьов проти України").

Крім того, відповідно до параграфа 48 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Устименко проти України" національне законодавство на час подій не обмежувало дискреційні повноваження судів щодо часу або підстав для поновлення пропущеного строку. Сама концепція "поважних причин", згідно з якою національні суди виправдали відновлення провадження у справі заявника, не є чіткою. За таких обставин для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.

У параграфі 41 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував на порушення, які допускали українські суди внаслідок необґрунтованості причин втручання у принцип res judicata. Як зазначено вище, окрему увагу ним було приділено випадкам, коли судді поновлювали строк без надання будь-яких додаткових пояснень про "поважні причини".

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у своїй постанові від 13 червня 2018 року у справі № 2-24/10 (провадження № 61-7640св18).

Не даючи оцінку оскаржуваним рішенням на предмет їх законності і обґрунтованості, апеляційний суд зважає на досить тривалий період (4 роки і 10 місяців), який минув з часу їх ухвалення до подання скарги, такий же тривалий період (понад 4 роки і 6 місяців), який минув з часу, коли скаржнику стало відомо про ухвалення вказаних оскаржуваних рішень (листопад 2011 року) й до подання скарги (07 червня 2016 року). Апеляційний суд враховує, що скаржник Херсонський державний університет мав усі можливості для оскарження вказаних судових рішень, при цьому ним не доведено наявність факторів (крім власної недбалості, легковажності, неорганізованості тощо), які завадили б вчасно звернутися до суду зі своєю апеляційною скаргою.

Поновлення строку на апеляційне оскарження в такому випадку несе ризики непропорційного втручання у право на мирне володіння майном позивача, тобто недотримання розумного співвідношення між метою (досягнення суспільного інтересу) та використаними засобами (скасування судових рішень, на підставі яких ОСОБА_1 набув право власності на вказане майно), призведе до покладання на позивача надмірного тягаря, що свідчитиме про недотримання балансу. Саме з метою унеможливлення таких випадків Європейський Суд з прав людини у своїх справах за ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначив положення можливого втручання в право особи на мирне володіння майном у світлі наявних гарантій ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року в справі № 521/2816/15-ц вказано таке: "тлумачення норм національного законодавства, з урахуванням усталеної практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні, не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження".

Подібні висновки зроблені в постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 754/9100/14-ц, від 27 лютого 2019 року у справі № 175/1057/17-ц.

Таким чином, узагальнюючи викладене, слід дійти висновку, що посилання скаржника на підтвердження поважності підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження вказаних судових рішень не можуть бути визнані достатніми, адже в такому випадку інша сторона може мати обґрунтовані сумніви у безсторонності та неупередженості суду, а тому суд апеляційної інстанції вважає, що вказані скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження вказаних судових рішень є неповажними.

За положеннями ст.357 ЦПК України: апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст.354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом 10 днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку (ч.3); якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому ст.358 цього Кодексу (ч.4).

Відповідно до п.4 ч.1 ст.358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою, оскільки підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження вказаних судових рішень є неповажними, такими, поважність яких не підтверджена відповідними доказами, та порушують принцип res judicata.

Керуючись ст.ст.354, 357, 358 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Херсонського державного університету на заочне рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 22 серпня 2011 року та додаткове рішення цього ж суду від 22 серпня 2011 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства закритого типу "Експериментальний механічний завод" про визнання права власності .

Копію ухвали разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику. Іншим учасникам справи надіслати копію ухвали.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повного тексту ухвали - 24 січня 2022 року .

Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ В.В. Майданік

Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ Н.В. Орловська

_ _ _ _ _ _ _ _ _ С.В. Радченко