Постанова

від 21.01.2022 по справі 922/299/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2022 року Справа № 922/299/21

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Маціщук А.В., суддя Мельник О.В. , суддя Олексюк Г.Є.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ ВОДОБУД"

на рішення Господарського суду Вінницької області від 17.06.2021 р.

ухвалене у м. Вінниці, повний текст складено 25.06.2021 р.

у справі № 922/299/21 (суддя Яремчук Ю.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МОДЕРН-XXI"

до Обслуговуючого кооперативу "ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ ВОДОБУД"

про стягнення 79707,49 грн.

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до рішення Господарського суду Вінницької області від 17.06.2021 р. у справі № 922/299/21 повністю задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МОДЕРН-XXI" про стягнення з Обслуговуючого кооперативу "ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ ВОДОБУД" 71859,00 грн. боргу, 4033,07 грн. інфляційні втрати, 3815,42 грн. 3 % річних на підставі ст.625 ЦК України та 2270,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач Обслуговуючий кооператив "ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ ВОДОБУД" звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 17.06.2021 р. у справі № 922/299/21 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Зазначає, що адана позивачем суду копія договору підписана невстановленою особою і за текстом відрізняється від справжнього договору додатком, у якому визначені кількість і якість поставки.

Доводить, що позивачем здійснено поставку товару неналежної якості, про що 16.04.2019 р. був складений відповідний акт. Посилається на п.3 ч.1 ст.678 ЦК України і доводить, що вартість усунення недоліків товару, поставленого позивачем, була вирахувана з його винагороди за договором, в межах недоплаченої суми, яка склала 80000 грн.

Вказує, що твердження позивача, що відповідачем не було сплачено за поставлений товар у встановленому договором розмірі не в повній мірі відповідає дійсності, оскільки після відкликання як помилково сплаченої суми 80000 грн. в подальшому позивач не виставляв відповідачу рахунків на суму 80000 грн., будь яким іншим способом не повідомляв відповідача про можливість повторити платіж. Отже у відповідача фактично й не було підстав проводити подальші платежі за спірним договором.

Пояснює, що додані до апеляційної скарги документи не могли бути подані в суд першої інстанції, оскільки працівники відповідача з 1 квітня по 31 липня перебували в повному складі в м. Харків у зв`язку з виконанням великого будівельного проекту, і про судове засідання, яке відбулось 17.06.2021 р., відповідачу відомо не було.

Просить на підставі викладеного скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 17.06.2021 р. у справі № 922/299/21.

ТОВ МОДЕРН-ХХІ подало до суду відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти апеляційної скарги відповідача, вважає її безпідставною та необґрунтованою.

Спростовуючи твердження скаржника щодо неналежної якості товару позивач зазначає, що наданий відповідачем суду апеляційної інстанції акт складений всупереч умовам п. 5.3 договору поставки тільки однією стороною покупцем ОК ЖБК ВОДОБУД . При цьому претензій щодо поставки неякісного товару за договором поставки відповідач позивачу ніколи не пред`являв ані усно, ані письмово, і скаржник не надав суду доказів направлення таких претензій. Вимоги про усуненням дефектів (недоліків) поставленого товару, як це передбачено п. 5.3 договору поставки, відповідач позивачу також ніколи не направляв.

Стверджує, що поставлена позивачем продукція повністю відповідає вимогам договору поставки, відповідним стандартам, які застосовуються до даного виду товару, і поставлені позивачем відповідачу вікна розміщені на об`єкті відповідача.

Крім того, відповідач, посилаючись на п.3 ч. 1 ст. 678 ЦК України, якою передбачено можливість заміни, безоплатного усунення недоліків товару, відшкодування збитків, даним правом не скористався, оскільки претензії у відповідача при прийнятті товару за видатковою накладною були відсутні.

Також звертає увагу, що в преамбулі акту зазначено дату договору поставки від 05.12.2021 р., а не 05.12.2018 р., що, на думку позивача, вказує на те, що акт складався у 2021 році.

Щодо сплати відповідачем позивачу грошових коштів у сумі 80000 грн. на виконання начебто спірного договору, які були повернуті позивачем як помилково сплачені у зв`язку із податковими ризиками зазначає, що таке твердження позивача також не відповідає дійсності та не стосується спору у даній справі.

Так, в своїй апеляційній скарзі скаржник посилається на платіжне доручення № 413 від 04.11.2019 р., на підставі якого позивачу було сплачено 80000 грн. начебто на виконання спірного договору поставки. В подальшому на підставі листа відповідача за вих. № 18/11-1210 від 12.11.2019 р. позивачем було повернуто помилково перераховані грошові кошти, що підтверджується випискою по рахунку позивача за 13.11.2019 р.

Позивач пояснює, що згідно платіжного доручення № 413 від 04.11.2019 р. ОК ЖБК ВОДОБУД перерахував грошові кошти ТОВ МОДЕРН-ХХІ згідно рахунку № 05598 від 18.10.2019 р. у сумі 80000 грн., при цьому рахунок № 05598 від 18.10.2019 р. на суму 221230 грн. стосувався оплати іншого товару (конструкцій ПВХ) за іншим право чином.

Отже, перерахування відповідачем позивачу 80000 грн. з подальшим поверненням їх як помилково сплачених на прохання відповідача - не стосується предмету спору у даній справі.

Щодо підписання договору поставки від імені керівника відповідача невстановленою особою та існування іншого договору, який за текстом відрізняється від наданого позивачем, ТОВ МОДЕРН-ХХІ пояснює, що такі твердження скаржника також не відповідають дійсності.

Доводить, що наданий позивачем договір поставки є належним доказом у справі, оскільки підписаний повноважними представниками сторін. Крім того, на кожній сторонці договору поставки, наданого позивачем, міститься печатка відповідача, що також свідчить про справжність підписів та договору поставки в цілому.

Звертає увагу, що зміст копії договору поставки, який наданий скаржником суду апеляційної інстанції, повністю відповідає змісту копії договору поставки, який наданий позивачем.

Вважає, що необґрунтованим клопотання скаржника про призначення у справі експертизи, оскільки між сторонами фактично існували правовідносини з поставки товару за договором, а саме: товар був поставлений позивачем та частково оплачений відповідачем. Тому прихзначення експертизи не спростує факту правовідносин між ТОВ МОДЕРН-ХХІ та ОК ЖБК ВОДОБУД щодо поставки товару згідно з договором поставки. Крім того, в клопотанні про призначення експертизи скаржником не визначено коло питань, які надаються на вирішення експертизи.

Вважає, що призначення експертизи у справі є затягуванням судового процесу та способом уникнення відповідальності за невиконання зобов`язання за договором поставки.

Повідомляє, що на даний час відповідачем перераховано суму заборгованості за договором поставки приватному виконавцю, які в подальшому були перераховані останнім на поточний рахунок позивача, і таким чином, відповідач визнав заборгованість за договором поставки та сплатив грошові кошти, які підлягали стягненню за рішенням суду у даній справі.

Відповідно до ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження. Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи те, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і сторони не подавали клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, розгляд апеляційної скарги відбувся в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.

05.12.2018 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «МОДЕРН-ХХІ» та Обслуговуючим кооперативом «Житлово-Будівельний Кооператив Водобуд» був укладений договір поставки № 5020, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити вікна ПВХ у кількості 81,06 м2, а покупець зобов`язуються прийняти їх і оплатити на умовах і в терміни, обумовлені сторонами в договорі /а.с.9-12 у т.1/.

Відповідно до п. 1.3. договору загальна вартість продукції що постачається за договором складає 257289,00 грн, в т. ч. ПДВ 20% - 42881,50 грн.

Згідно п. 1.5. договору термін поставки продукції складає 25 календарних днів, а конструкція № 7 (згідно листа замірів) - 40 календарних днів, з моменту отримання позивачем передоплати у розмірі 65%, згідно п.п. 2.2.1. договору. Відповідно до п. 1.6. договору датою поставки продукції вважається дата підписання уповноваженим представником покупця видаткової накладної в момент прийому-передачі продукції.

Підпунктом 2.2.1 п. 2.2. договору встановлено порядок здійснення відповідачем оплати за продукцію, а саме - протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту укладення договору покупець вносить передоплату в розмірі 65% від загальної вартості продукції (п. 1.3. договору).

Відповідно до п. 2.2.2. договору покупець здійснює оплату залишку вартості продукції в розмірі 35% від загальної вартості продукції (п. 1.3. договору) протягом 5 (п`яти) банківських днів після моменту її поставки згідно п. 1.5. договору.

Згідно з п.9.9 до договору додається додаток №1 - лист замірів, який є його невід`ємною частиною.

Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

Згідно з додатком № 1 листом замірів сторонами погоджено конкретні характеристики виробів. Додаток № 1 підписаний сторонами та скріплений їх печатками /а.с.13 у т.1/.

Матеріалами справи підтверджено, що 07.12.2018 р. відповідачем здійснено попередню оплату за продукцію у сумі 165430,00 грн. згідно з платіжним дорученням № 200 від 07.12.2018 р. /а.с.14 у т.1/.

Відповідно до видаткової накладної № 106 від 15.04.2019 р. позивач поставив відповідачеві обумовлену договором продукції на загальну суму 257289,00 грн. /а.с.15 у т.1/. накладна підписана представниками обох сторін без зауважень.

В подальшому 12.08.2019 р. згідно з платіжним дорученням № 356 від 12.08.2019 р. відповідач перерахував позивачеві 20000,00 грн.

Решта вартості поставленої продукції 71859,00 грн. не сплачена на час звернення позивачем з позовом до суду і на час вирішення спору в суді першої інстанції.

Враховуючи невиконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати вартості поставленої продукції, позивач звернувся до суду з даним позовом, також обрахувавши на підставі ст.625 ЦК України борг з урахуванням індексу інфляції 4033,07 грн. та 3 % річних 3815,42 грн.

Отже, на умовах договору поставки № 5020 від 05.12.2018 р. між сторонами відбулись правовідносини з поставки.

Згідно зі ст.ст.1-4,181 ГК України до господарських відносин застосовуються правила Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом. Статтею 175 ГК України визначено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Частиною 1 ст.265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.6 ст.265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст.712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст.530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

Згідно з підпунктом 2.2.1 п. 2.2. договору сторони погодили порядок здійснення відповідачем оплати за продукцію, а саме, протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту укладення договору покупець вносить передоплату в розмірі 65% від загальної вартості продукції (п. 1.3. договору).

Відповідно до п. 2.2.2. договору сторони погодили, що покупець здійснює оплату залишку вартості продукції в розмірі 35% від загальної вартості продукції протягом 5 (п`яти) банківських днів після моменту її поставки.

Матеріалами справи підтверджено, що за поставлену продукцію вартістю 257289 грн. відповідачем сплачено 185430,00 грн., решта суми 71859,00 грн. не сплачена в обумовлені договором строки, отже є заборгованістю і підлягає стягненню з відповідача за обґрунтованою вимогою позивача.

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки несвоєчасне виконання грошового зобов`язання має місце, є підставними та підлягають задоволенню також вимоги позивача про стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції за період прострочення з травня 2019 року по грудень 2020 року, а також - 3% річних за період з 21.04.2019 р. по 25.01.2021 р.

Колегія суддів перевірила розрахунки 3815,42 грн. 3% річних та 4033,07 грн. інфляційних втрат за визначені позивачем періоди прострочення і встановила, що періоди прострочення визначені позивачем вірно, розрахунки є арифметично правильними, відповідно, позовні вимоги підлягають задоволенню у заявлених сумах.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.

Так, відповідач в апеляційній скарзі стверджує, що додаткова угода №1 до договору від 05.12.2018 р. підписана невстановленою та неповноважною особою. Колегія суддів встановила, що підпис представника покупця у договорі та в додатковій угоді № 1 засвідчений відбитком печатки ОК ЖБК ВОДОБУД , і таким чином підтверджено повноваження особи на здійснення господарської операції від юридичної особи-відповідача, оскільки печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин.

При цьому автентичність відбитку печатки відповідачем не оспорюється, докази протиправності використання своєї печатки чи докази її втрати суду не надавались, тому колегія суддів відхиляє як безпідставні доводи відповідача, що додаткова угода №1 до договору від 05.12.2018 р. підписана невстановленою та неповноважною особою і є неналежним доказом у справі.

Колегією суддів також відхиляється як необґрунтовані посилання відповідача на неналежну якість поставленої продукції як підставу відмови від оплати.

Так, відповідно до п. 5.3 договору поставки сторони погодили, що виявлені в ході приймання продукції дефекти або недоліки підлягають обов`язковому двосторонньому актуванню з подальшим усуненням цих дефектів (недоліків) постачальником в обумовлені сторонами терміни.

Крім того, постановою Верховної Ради України від 12.09.1991 р. Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР передбачено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на її території застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України. Отже, при вирішенні спору, пов`язаного з поставкою продукції і товарів неналежної якості або некомплектних, необхідно керуватись відповідно до норм ст.271 ГК України Положеннями про поставки продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання, Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженою постановою Держжарбітража при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 р. № П-7 (з доповненнями та змінами).

За відсутності доказів виконання приймання за якістю в порядку, визначеному п.5.3 договору, п.6, 10-11, 13, 14, 19-23, 29-32 Інструкції П-7 твердження відповідача про одержання товарів неналежної якості є безпідставними, оскільки не підтверджені доказами відповідно до вимог ст.ст.74, 76-79 ГПК України.

Отже, докази на підтвердження неналежної якості продукції відсутні, тоді як товар прийнятий за видатковою накладною без застережень чи зауважень з боку ОК ЖБК ВОДОБУД щодо якості продукції під час її передачі позивачем.

Відповідачем разом з апеляційною скаргою подано до суду апеляційної інстанції копії договору поставки № 5020 від 05.12.2018 р., додаток №1 до договору поставки, акт від 16.04.2019 р. виявлення розбіжностей між замірами зазначеними у додатку №1 та фактичними розмірами, платіжні доручення № 413 від 04.11.2019 р. за вікна згідно рахунку № 05598 від 18.10.2019 р. на суму 80000 грн., № 1596 від 05.05.2020 р. за конструкції розсувні згідно договору № 03/021 від 22.01.2020 р. на суму 100000 грн. /а.с.103-110 у т.1/. Разом з тим, колегією суддів встановлено, що такі докази до суду першої інстанції не подавались.

Згідно з частиною третьою статті 269 ГПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Відповідачем не доведено винятковість випадку та причини, що об`єктивно не залежали б від нього та унеможливили подання таких доказів до суду першої інстанції, що виключає прийняття апеляційної господарським судом додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України.

Посилання скаржника на те, що працівники відповідача у повному складі з 01.04.2021 р. по 31.07.2021 р. перебували у м. Харкові відхиляються колегією суддів, оскільки дані обставини не позбавляли юридичну особу як можливості так і обов`язку отримувати поштову кореспонденцію, зокрема, за юридичною адресою.

Згідно зі статтею 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у разі, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , обов`язок щодо внесення змін про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, з поміж іншого і стосовно місцезнаходження, покладається на таку юридичну особу.

Скаржником не було зареєстровано зміну місцезнаходження юридичної особи - ОК ЖБК ВОДОБУД , у відповідності до ч. 4 ст. 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , а отже доводи скаржника про неможливість одержання кореспонденції відхиляються колегією суддів як безпідставні.

При цьому, надіслання судом процесуальних документів на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у разі відсутності повідомлення особою іншої адреси для направлення поштової кореспонденції, є належним виконанням вимог процесуального закону щодо надсилання судових рішень учасникам справи відповідно до норм ст.242 ГПК України.

Колегією суддів на підставі матеріалів справи встановлено, що ухвали суду першої інстанції були своєчасно направлені відповідачеві за адресою державної реєстрації юридичної особи і поштова кореспонденція - ухвали про призначення судових засідань у даній справі - двічі одержувалась адресатом, а отже відповідач мав можливість і процесуальний обов`язок своєчасно відреагувати та подати додаткові докази, клопотання тощо.

Крім того, скаржником до суду апеляційної інстанції подано клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, на вирішення якої просить поставити запитання: чи виготовлено рукописний текст (підпис у графі договору поставки вікон ПВЧ №5020 від 05 грудня 2018 року «Підпис» , та графі «Підпис» специфікації, що є невід`ємною частиною договору).

Клопотання про призначення почеркознавчої експертизи відхиляється колегією суддів, оскільки подано відповідачем до суду апеляційної інстанції з порушенням вимог ст.269 ГПК України та статей 80, 169, 170 ГПК України, без обґрунтованого клопотання про поновлення строку для його подачі.

Разом з цим, безпідставне призначення судової експертизи має наслідком збільшення строку розгляду справи, тобто вихід за межі розумного строку розгляду справи, що суперечитиме статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до частини 1 якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Колегія суддів суд застосовує при розгляді справи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права згідно з ч.4 ст.11 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги у справі є обґрунтованими належними та допустимими доказами і правомірно задоволені Господарським судом Вінницької області. Рішення суду першої інстанції від 17.06.2021 р. у справі № 922/299/21 ґрунтується на матеріалах справи, відповідає чинному законодавству, а тому відсутні підстави для його зміни чи скасування. Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно з ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 276, 281 - 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ ВОДОБУД" залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Вінницької області від 17.06.2021 р. у справі № 922/299/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Матеріали справи № 922/299/21 повернути Господарському суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений 21.01.2022 р.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Олексюк Г.Є.