Рішення

від 17.06.2021 по справі 922/299/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" червня 2021 р. Cправа № 922/299/21

за позовом :Товариства з обмеженою відповідальністю "МОДЕРН-XXI" (вул. Весніна, буд. 5, м. Харків, 61023)

до :Обслуговуючого кооперативу "ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ ВОДОБУД" (вул. Соборна, буд. 52, м. Вінниця, 21050)

про стягнення 79707,49 грн

Суддя Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання Гнатик Є.Б.

за участю представників:

позивача: Биков П.В.

відповідача: не з`явився

В С Т А Н О В И В :

02.03.2021 р. за підсудністю з Господарського суду Харківської області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МОДЕРН-XXI" до Обслуговуючого кооперативу "ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИ ВОДОБУД" про стягнення 79 707,49 грн.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали позовної заяви (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи № 922/299/21 передано на розгляд судді Яремчуку Ю.О.

Ухвалою суду від 03.03.2021 р. відкрити провадження у справі № 922/299/21. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Судове засідання у справі призначено на 01.04.2021 р.

На визначену дату судом в судове засідання з`явився представник позивача.

Представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання у справі повідомлявся ухвалою суду.

За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку про відкладення підготовчого засідання, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 01.04.2021 р. повідомлено учасників справи про підготовче засідання у справі, що відбудеться 28.04.2021 р.

На визначену дату судом в судове засідання з`явився представник позивача.

Представник відповідача не з`явився, при цьому суд зауважує, що у зв`язку із відсутністю коштів на відправлення поштової кореспонденції, ухвалу суду не було направлено на поштову адресу відповідача, а тому суд немає доказів належного повідомлення відповідача про ату, час та місце розгляду справи.

За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку про продовження строку розгляду справи на 30 днів з власної ініціативи та відкладення підготовчого засідання, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 28.04.2021 р. повідомлено учасників справи про підготовче засідання у справі, що відбудеться 24.05.2021 р.

На визначену дату судом в судове засідання з`явився представник позивача.

Представник відповідача не з`явився, при цьому суд зауважує, що про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 28.04.2021 р.

За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті та задоволено клопотання представника позивача про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 24.05.2021 р. повідомлено учасників справи про судовий розгляд справи по суті, що відбудеться 17.06.2021 р.

На визначену дату судом в судове засідання з`явився представник позивача.

Представник відповідача не з`явився, при цьому адресована відповідачу ухвала суду від 24.05.2021 р. справі, вручена останньому 31.05.2021 р., що підтверджується витягом з сервісу відстежень підприємства "Укрпошта".

Суд вважає за необхідне зазначити, що при неявці в судове засідання представника відповідача суд враховує, що відповідно до ч.4 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" обов`язок щодо внесення змін про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, з поміж іншого і стосовно місцезнаходження, покладається на останню.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Крім того, частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, ч.2 ст.178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 05.12.2018 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю МОДЕРН-ХХІ , (далі - Позивач, Постачальник), та Обслуговуючим кооперативом Житлово-Будівельний Кооператив Водобуд (далі - Відповідач, Покупець), був укладений договір поставки № 5020, (далі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити вікна ПВХ у кількості 81,06 м2 (далі- Продукція), а Покупець зобов`язуються прийняти їх і оплатити на умовах і в терміни, обумовлені Сторонами в Договорі.

Відповідно до п. 1.3. Договору, загальна вартість продукції що постачається за Договором складає 257289,00 грн, в т. ч. ПДВ 20% - 42881,50 грн.

Згідно п. 1.5. Договору, термін поставки Продукції складає 25 календарних днів, а конструкція № 7 (згідно Листа замірів) - 40 календарних днів, з моменту отримання Позивачем передоплати у розмірі 65%, згідно п.п. 2.2.1. Договору.

Підпунктом 2.2.1 п. 2.2. Договору встановлено порядок здійснення відповідачем оплати за продукцію, а саме, протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту укладення Договору Покупець вносить передоплату в розмірі 65% від загальної вартості продукції (п. 1.3. Договору).

Так, матеріалами справи стверджується, що 07.12.2018 р. відповідачем здійснено попередню оплату за продукцію у розмірі 165 430,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 200 від 07.12.2018 р.

За твердженням позивача відповідач попередню оплату зробив всупереч умовам Договору, тобто, за умовами Договору відповідач повинен був здійснити передоплату у розмірі 65% від загальної вартості Продукції, що становить 167 237,85 грн. Різниця між отриманою сумою та сумою яка повинна була перерахована відповідачем складає - 1807,85 грн. Отже, вважаємо, що внесення відповідачем попередньої оплати у неповному обсязі, не створює зобов`язання позивача щодо поставки продукції.

Згідно п. 1.6. Договору, датою поставки продукції вважається дата підписання уповноваженим представником Покупця видаткової накладної в момент прийому-передачі продукції.

Позивачем стверджується, що відповідно до видаткової накладної № 106 від 15.04.2019 р., сторонами Договору підтверджено належне виконання Постачальником взятих на себе зобов`язань по поставці Продукції на загальну суму 257 289,00 грн, узгоджено відсутність жодних претензій Покупця до Постачальника щодо продукції, та встановлено, що Покупець має сплатити Постачальнику за поставлену продукцію 257 289,00 грн.

Відповідно до п. 2.2.2. Договору, Покупець здійснює оплату залишку вартості продукції в розмірі 35% від загальної вартості продукції (п. 1.3. Договору) протягом 5 (п`яти) банківських днів після моменту її поставки згідно п. 1.5. Договору. Тобто, останнім днем для остаточного розрахунку Покупця з Постачальником є 20.04.2019 р. Наступний платіж за Договором Покупець виконав лише 12.08.2019 р. у розмірі 20 000,00 грн, що також є порушенням умов Договору щодо строків оплати за продукцію.

З врахуванням викладеного позивач стверджує, що відповідач, в порушення умов Договору, лише частково виконав взяті на себе зобов`язання по сплаті за поставлену Позивачем продукцію у розмірі 185 430,00 грн, що є порушенням Договору.

До теперішнього часу відповідач не виконав свої зобов`язання з оплати вартості поставленої продукції, у зв`язку з чим заборгованість відповідача перед Позивачем за Договором становить 71 859,00 грн, внаслідок чого позивач вимушений звернутися до суду з вимогою про її стягнення.

З урахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Частинами 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до ст. 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України). Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Згідно положень ч. 1 ст. 692 цього ж кодексу, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Матеріали справи підтверджують належне виконання позивачем зобов`язань щодо поставки товару, у встановлений договором строк.

Натомість матеріали справи не містять повних розрахунків зі сторони відповідача за поставленй товар.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 71 859,00 грн боргу за договором поставки товарів правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 815,42 3 % річних за період з 21.04.2019 р. по 25.01.2021 р., 4 033,07 грн інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з травня 2019 р. по лютий 2020 р. за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно з приписами частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді відсотків річних та відсотків за користування товарним кредитом виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Відповідно до ч. 2 статті 625 ЦКУ боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписи ст. 625 Цивільного кодексу України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, проценти, визначені ст. 536 Цивільного кодексу України є платою за користування чужими грошовими коштами, яка, за відсутності іншої домовленості сторін, сплачується боржником за весь період користування грошовими коштами, у тому числі після настання терміну їх повернення.

Поряд з цим, за порушення виконання грошового зобов`язання на боржника покладається відповідальність відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проценти за користування грошовими коштами на умовах товарного кредиту та відсотки річні мають різну правову природу, оскільки їх сплата передбачена різними пунктами Договору, ґрунтується на різних нормах законодавства, проценти є компенсацією за користування чужими коштами, а відсотки в розумінні ст. 625 ЦК України - відповідальністю за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України є правомірними та обґрунтованими, оскільки відповідають вимогам чинного законодавства України.

Здійснивши за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора обрахунок штрафу та пені судом не виявлено помилок, тому позов в цій частині підлягає задоволенню, а саме до стягнення підлягає 3 815,42 грн 3 % річних за період з 21.04.2019 р. по 25.01.2021 р., 4 033,07 грн інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з травня 2019 р. по лютий 2020 р.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду належних доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, 3 % річних та інфляційних втрат у тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі. Судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 129, 226, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу "ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ ВОДОБУД" (вул. Соборна, буд. 52, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 41813733) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МОДЕРН-XXI" (вул. Весніна, буд. 5, м. Харків, 61023, код ЄДРПОУ 33478156) 71 859,00 грн сума основного боргу; 4 033,07 грн інфляційні втрати, 3815,42 грн 3 % річних та 2 270,00 грн витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та на електронну адресу позивача: modern@okna-modern.com.ua.

Повне рішення складено 25 червня 2021 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Весніна, буд. 5, м. Харків, 61023)

3 - відповідачу (вул. Соборна, буд. 52, м. Вінниця, 21050)