Рішення

від 21.12.2021 по справі 911/1861/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2021 р.

м. Київ

Справа № 911/1861/21

Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Парасочки Т.О., розглянув в порядку загального позовного провадження

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Веда-Металах" (03057, м. Київ, вул. Смоленська, буд. 31-33, код ЄДРПОУ 24935652)

до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (03115, м. Київ, вул. Серпова, буд. 3/14, код ЄДРПОУ 39817550)

за участю Державного підприємства "Вищедубечанське лісове господарство" (07342, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Пірнове, вул. Київська, код ЄДРПОУ 00992094) в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

про скасування державної реєстрації земельної ділянки, зобов`язання виключити з ДЗК інформацію щодо земельної ділянки,

за участю представників:

позивача: не з`явились;

відповідача: не з`явились;

третьої особи: не з`явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Веда-Металах" з позовом до Державного кадастрового реєстратора відділу у Вишгородському районі Головного управління Держгеокадастру в Київській області Босенко Світлани Василівни про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, скасування державної реєстрації земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що йому на підставі рішення Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області №16 від 22.03.2001 передано у користування земельну ділянку площею 1,9618 га., на території Новосілківської сільської ради Вишгородського району під існуючу базу відпочинку. На підставі даного рішення укладено Договір на право тимчасового користування землею №7 від 22.11.2001. Позивачем розроблено технічну документацію з землеустрою та подано заяву у Вишгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області з метою реєстрації земельної ділянки, проте позивачу було відмовлено, у зв`язку з тим, що вказана у заяві земельна ділянка накладається на іншу земельну ділянку з кадастровим номером 3221886400:36:065:6001. Водночас, позивач вважає, що державним кадастровим реєстратором ГУ Держгеокадастру в Київській області без належних правових підстав та в порушення норм законодавства було внесено запис про реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:36:065:6001, у зв`язку з цим позивач просить суд визнати протиправними дії Державного кадастрового реєстратора Відділу у Вишгородському районі головного управління Держгеокадастру у Київській області щодо реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:36:065:6001 та зобов`язати Державного кадастрового реєстратора Відділу у вишгородському районі головного управління Держгеокадастру у Київській області виключити з Державного земельного кадастру інформацію щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:36:065:6001.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.07.2021 вказану позовну заяву залишено без руху, запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви наступним чином: надати суду ідентифікаційний код відповідача, доплатити у Державний бюджет України 2270,00 грн судового збору.

Позивачем, на виконання ухвали Господарського суду Київської області про залишення позовної заяви без руху подано заяву про усунення недоліків, до якої позивач додав докази доплати судового збору, а також позовну заяву в новій редакції. Суд, перевіривши подані документи, встановив, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Судом прийнято до розгляду позовну заяву в новій редакції Товариства з обмеженою відповідальністю "Веда-Металах" до Головного управління Держгеокадастру у Київській області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Так ухвалою від 16.07.2021 судом відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, проведення підготовчого судового засідання у справі призначено на 23.08.2021, встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подання відповіді на відзив з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі.

04.08.2021 до суду від Головного Управління Держгеокадастру у Київській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому заявник зазначив, що він заперечує проти позову в повному обсязі, зокрема, з тих підстав що відповідач на час реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:36:065:6001 не володів будь-якими відомостями стосовно формування та передачі у тимчасове користування позивача земельної ділянки площею 1,9618 га та не мав відомостей стосовно місця знаходження такої земельної ділянки та наявності договору на постійне користування, а отже головне управління не мало можливості виявити будь-які накладення на перетин між вказаною земельною ділянкою позивача та земельною ділянкою кадастровим номером 3221886400:36:065:6001. Також позивач зазначає, що законодавство не передбачає можливості виключення з державного земельного кадастру інформації щодо земельної ділянки. Здійснюючи реєстраційні дії земельної ділянки кадастровим номером 3221886400:36:065:6001 відповідач не мав жодних правових підстав для відмови у вчиненні даної державної реєстрації стверджує відповідач.

16.08.2021 судом постановлено ухвалу, якою шляхом виправлення описки в ухвалі 16.07.2021 визначено нову дату підготовчого засідання на - 28.08.2021.

У підготовчому судовому засіданні 28.08.2021 судом встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив до наступного судового засідання, яке вирішено провести 06.09.2021.

31.08.2021 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив в якій останній зазначив, що договір про право тимчасового користування землею за № 7 від 22.11.2001 був чинним та діяв станом на момент державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:36:065:6001, при цьому наявність чи відсутність копії договору в територіальному органі Держгеокадастру та належність виконання своїх обов`язків органам місцевого самоврядування не впливає на факт чинності вищевказаного договору на право тимчасового користування землею. Також позивач наголошує на тому, що відсутність кадастрового номеру земельної ділянки позивача покликана тим, що автоматизована система введення державного земельного кадастру була запроваджена лише у 2002 році.

За наслідками підготовчого судового засідання 06.09.2021 судом встановлено відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив до наступного судового засідання та відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 20.09.2021.

У судове засідання 20.09.2021 учасники справи не з`явились про причин неявки суд не повідомили. Судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 04.10.2021.

30.09.2021 до суду від позивача надійшла заява б/н від 25.09.2021 про зміну предмету позову, в якій заявник виклав текст нових позовних вимог, а саме: скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:36:065:6001; зобов`язати Державного кадастрового реєстратора Відділу у Вишгородському районі головного управління Держгеокадастру у Київській області виключити з Державного земельного кадастру інформацію щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:36:065:6001.

04.10.2021 до суду від Головного управління Держгеокадастру у Київській області надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника Головного управління.

У судовому засіданні 04.10.2021 судом задоволено заяву позивача про зміну предмету позову від 25.09.2021 та визначено розглядати позовні вимоги в наступній редакції:

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:36:065:6001;

- зобов`язати Державного кадастрового реєстратора Відділу у Вишгородському районі головного управління Держгеокадастру у Київській області виключити з Державного земельного кадастру інформацію щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:36:065:6001.

У тому ж судовому засіданні судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.10.2021.

За наслідками судового засідання 19.10.2021 судом залучено до участі у справі третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державне підприємство "Вищедубечанське лісове господарство". Також, судом зобов`язано сторін надіслати третій особі всі документи, що стосуються справи, що були подані за час її розгляду в суді, а також запропоновано Державному підприємству "Вищедубечанське лісове господарство" надати пояснення по суті позовних вимог у справі № 911/1861/21. Розгляд справи відкладено на 25.10.2021.

У судове засідання 25.10.2021 з`явилися представники позивача та третьої особи. Судом відкрито засідання з розгляду справи по суті. Разом з тим суд відклав судове засідання у порядку статті 216 Господарського процесуального кодексу України для надання можливості третій особі підготувати письмові пояснення по суті позовних вимог з доказами, що підтверджують викладені обставини. Наступне судове засідання вирішено провести 02.11.2021.

02.11.2021 на електронну адресу суду від третьої особи надійшли пояснення по суті позовних вимог б/н від 02.11.2021, в яких останній зазначає, що не погоджується з позовними вимогами, зокрема з підстав того, що ДП Вищедубечанське ЛГ має державний акт ІІ-КВ№033308 на право постійного користування землею, який 24.09.1998 було зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №3. Вказаний акт та рішення на підставі якого було видано Державний акт на право постійного користування землею в судовому порядку не оскаржувався, недійсним не визнавався. При цьому укладений позивачем договір на право тимчасового користування землею жодним чином не припиняє права третьої особи постійного користування земельною ділянкою кадастровим номером 3221886400:36:065:6001 стверджує третя особа. Також ДП Вищедубечанське ЛГ стверджує, що земельна ділянка з кадастровим номером 3221886400:36:065:6001 відноситься до земель лісового фонду, а отже рішення про її вилучення має приймати відповідний орган державної виконавчої влади.

У судовому засіданні 02.11.2021 з розгляду справи по суті судом оголошено перерву до 23.11.2021, з огляду на те, що учасники справи виявили бажання вирішити спірні питання у позасудовому порядку.

06.12.2021 судом постановлено ухвалу з повідомленням про те, що судове засідання, яке призначалося судом на 23.11.2021 не відбулося з огляду на перебування судді Черногуза А. Ф. у вимушеній відпустці, у зв`язку із самоізоляцією. З огляду на це, судом призначено нову дату та час судового засідання - 21.12.2021.

У судове засідання 21.12.2021 з розгляду справи по суті представники сторін не з`явились, судом ухвалено рішення у справі.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Новосілківською сільською радою Вишгородського району Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Веда-Металах" (в минулому - ЗАТ "Веда-Металах" ) укладено Договір б/н від №22.11.2001, зокрема, згідно пункту 1.1. якого Новосілківська сільська рада на підставі рішення виконкому від 22.03.2001 року №16 надає, а позивач приймає у тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 1.9618 гектарів згідно з планом землекористування, що додається.

Згідно п. 1.2. Договору б/н від №22.11.2001 визначено, що земельна ділянка надається на умовах тимчасового довгокосого користування строком на 25 років.

10.12.2012 на підставі протоколу №1 загальних зборів учасників ТОВ Веда-Металах було прийнято рішення про створення ТОВ Веда-Металах згідно рішення загальних зборів акціонерів від 10.12.2012, яким також визначено, що ТОВ Веда-Металах є повним правонаступником усього майна, усіх прав та обов`язків ЗАТ Веда-Металах .

З метою присвоєння кадастрового номеру, орендовані земельній ділянці ТОВ Веда-Металах" замовлено у ТОВ Інтелектуальний геодезичний альянс 2010 виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі.

За результатами виготовлення технічної документації ТОВ Інтелектуальний геодезичний альянс 2010 08.09.2020 року подано заяву №РВ-3202500022020 до державного кадастрового реєстратора про реєстрацію оспорюваної земельної ділянки.

25.09.2020 Відділом у Вишгородському районі Голового управління Держгеокадастру у Київській області розглянуто заяву позивача про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 08.09.2020 р. (реєстраційний номер) разом з доданими до неї документами та відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру прийнято Рішення №РВ-3202500022020 про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру з підстав того, що електронний документ не відповідає установленим вимогам, про що зазначено у протоколі проведення перевірки електронного документа та того, що в межах розташування земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, перебуває інша земельна ділянка.

У зв`язку з наведеним, позивач звернувся до суду з вимогами про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:36:065:6001 та зобов`язання Державного кадастрового реєстратора Відділу у Вишгородському районі головного управління Держгеокадастру у Київській області виключити з Державного земельного кадастру інформацію щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:36:065:6001.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що державним кадастровим реєстратором ГУ Держгеокадастру в Київській області без належної на те правової підстави та в порушення норм Земельного кодексу України, Закону України Про державний кадастр та в Порядку ведення ДЗК було внесено до державного земельного кадастру запис про реєстрацію в державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:36:065:6001, оскільки: згідно з Державним Актом на право постійного користування від 24.09.1998 року №ІІ-КВ003308 у користуванні ДП Вищедубечанське ЛГ не перебуває в користуванні жодна земельна ділянка з площею 50,7131 га, на території Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області; право тимчасового користування земельною ділянкою було зареєстроване за відповідачем в державному земельному кадастрі лише в 2017 році, натомість право тимчасового користування земельними ділянками позивача виникло у 2001 році на підставі договору на право тимчасового користування землею, який був зареєстрований в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею, який був зареєстрований в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею, 22.11.2001 року за №7; відповідно до п.153 Порядку ведення ДЗК, виправлення помилок, допущених у відомостях ДЗК внаслідок помилки у документації із землеустрою та оцінки земель, здійснюються після внесення змін до такої документації, при цьому, у відповідності до інформації ДП Вищедубечанське ЛГ жодні зміни конфігурації земельних ділянок що перебувають у постійному користуванні третьої особи на підставі технічної документації ДП Вищедубечанське ЛГ не відбувались.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що він на час реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:36:065:6001 не володів будь-якими відомостями стосовно формування та передачі у тимчасове користування позивача земельної ділянки площею 1,9618 га та не мав відомостей стосовно місця знаходження такої земельної ділянки та наявності договору на постійне користування, а отже головне управління не мало можливості виявити будь-які накладення на перетин між вказаною земельною ділянкою позивача та земельною ділянкою кадастровим номером 3221886400:36:065:6001. Також позивач зазначає, що законодавство не передбачає можливості виключення з державного земельного кадастру інформації щодо земельної ділянки. Здійснюючи реєстраційні дії земельної ділянки кадастровим номером 3221886400:36:065:6001 відповідач не мав жодних правових підстав для відмови у вчиненні даної державної реєстрації стверджує відповідач.

Третя особа у свої поясненнях по суті позовних вимог зазначила, що не погоджується з позовними вимогами, зокрема з підстав того, що: ДП Вищедубечанське ЛГ має державний акт ІІ-КВ№033308 на право постійного користування землею, який 24.09.1998 було зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №3; Акт та рішення на підставі якого було видано Державний акт на право постійного користування землею в судовому порядку не оскаржувався, недійсним не визнавався укладений позивачем договір на право тимчасового користування землею жодним чином не припиняє права третьої особи постійного користування земельною ділянкою кадастровим номером 3221886400:36:065:6001 стверджує третя особа; ДП Вищедубечанське ЛГ стверджує, що земельна ділянка з кадастровим номером 3221886400:36:065:6001 відноситься до земель лісового фонду, а отже рішення про її вилучення має приймати відповідний орган державної виконавчої влади.

Суд дослідивши всі наявні в матеріалах справи докази вважає за необхідне зазначити на наступному.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 цього Кодексу.

Предметом даного позову фактично є правомірність реєстрації Державним кадастровим реєстратором Відділу у Вишгородському районі головного управління Держгеокадастру у Київській області до Державного земельного кадастру земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:36:065:6001 за відповідачем.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, Законом України «Про держаний земельний кадастр» , Порядком ведення Державного земельного кадастру, а також іншими нормативно-правовими актами, що регулюють правовідносини в сфері земельних правовідносин.

Пунктами 2, 6 ст. 1 Закону України Про державний кадастр (далі - Закон, в редакції на час реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:36:065:6001) встановлено, державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера. Заява в електронній формі - заява про внесення або отримання відомостей з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, яка формується і подається з використанням Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, у тому числі через інтегровану з ним інформаційну систему центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно ст. 6 Закону України Про державний кадастр ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Держателем Державного земельного кадастру є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Адміністратором Державного земельного кадастру є державне підприємство, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, і здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Державного земельного кадастру, відповідає за технічне і технологічне забезпечення, збереження та захист відомостей, що містяться у Державному земельному кадастрі.

Об`єктами Державного земельного кадастру є: землі в межах державного кордону України; землі в межах території адміністративно-територіальних одиниць; обмеження у використанні земель; земельна ділянка (ст. 10 Закону).

Положеннями статті 11 Закону визначено, що відомості про об`єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об`єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів. Зміна вимог державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів щодо показників точності або способів її визначення, зміна геодезичної або картографічної основи Державного земельного кадастру (у тому числі систем координат), що використовувалися для його ведення, не є підставою для визнання відомостей Державного земельного кадастру такими, що підлягають уточненню, якщо на момент їх внесення вони відповідали державним стандартам, нормам та правилам, технічним регламентам.

Земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер (ч. 1 ст. 16 Закону).

Відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 Земельного кодексу України, при їх формуванні. на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками (п. 1, 2 ч. 1 ст. 21 Закону).

З приписами положень ч. 1, 3, 4 ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою: особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи; власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи;

органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності) (ч. 1-3 ст. 24 Закону).

Водночас ч. 6 ст. 24 Закону визначає підстави для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки, а саме: розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності) (ч. 10 ст. 24 Закону в редакції на час подачі позову).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-3221960362121 від 19.02.2021 (наявний в матеріалах справи) Управлінням Держгеокадастру у Вишгородському районі Київської області зареєстровано земельну ділянку кадастровим номером 3221886400:36:065:6001, місце розташування - Київська область, Вишгородський район, Новосілківська сільська рада, форма власності - державна, користувач - ДП Вищедубечанське лісове господарство . Реєстрація проведена на підставі Рішення органу місцевого самоврядування - Новосілківська сільська рада №11 від 20.02.1998, документ що посвідчує право - Державний акт від 24.09.1998 №ІІ-КВ 003308.

З Державного акту 24.09.1998 №ІІ-КВ 003308 вбачається, що Вище-Дубечанському держлісгоспу на території Новосілківської сільської ради надано у постійне користування 2398.4 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування. Землю надано у постійне користування для ведення лісового господарства відповідно до рішення Новосілківської сільської ради народних депутатів від 20.02.1998 №11. Вказаний Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею №3.

З наведеного вбачається що у відповідача на час реєстрації земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номеру були наявні всі правові підстави для реалізації такого права.

При цьому суд зазначає на тому, що Державний акт 24.09.1998 №ІІ-КВ 003308, як основна підстава реалізації третьою особою права на належне оформлення земельної ділянки, зокрема з метою присвоєння їй кадастрового номеру, є чинним, оскільки в суду відсутня інформація щодо визнання його недійсним чи скасування.

Водночас, зазначення позивачем про те, що документи на підставі яких відповідачем здійснено реєстрацію спірної земельної ділянки мають ознаки підроблення, жодним чином не підтверджено відповідними належними та допустимими доказами.

Позивачем також не доведено наявності існування підстав для відмови Управлінням Держгеокадастру у Вишгородському районі Київської області відповідачу у реєстрації земельної ділянки та, відповідно, присвоєння їй кадастрового номеру на момент такої подачі.

Як вже зазначалось вище, Законом передбачено виключні підстави для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки, а саме: розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Водночас, позивачем не доведено чи існували вказані підстави на момент державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:36:065:6001 за наявності яких уповноважений орган мав відмовити відповідачу у такій реєстрації.

Відтак, Державне підприємство "Вищедубечанське лісове господарство", будучи титульним володільцем (постійним користувачем) земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:36:065:6001, що є складовою частиною переданих за Державним актом 24.09.1998 №ІІ-КВ 003308 земель лісового фонду, мало всі юридичні підстави для реалізації свого права на формування та реєстрацію спірної земельної ділянки з присвоєнням їй кадастрового номеру.

При цьому варто зауважити, що згідно наявних у матеріалах справи документів, право користування спірною земельною ділянкою у третьої особи виникло на три роки раніше ніж у позивача, що вказує на потенційну можливість наявності порушень передачі земельної ділянки в оренду позивачу, як другому користувачу однієї і тієї ж земельної ділянки (докзів фактичного формування земельної ділянки, про існування якої встверджує позивач, останнім суду не надано).

Отже, за відсутності доказів, які б підтверджували наявність порушень відповідачем процедури реєстрації земельної ділянки кадастровим номером 3221886400:36:065:6001, суд розцінює дану процедуру реєстрації земельної ділянки як законну.

Між тим, як вже зазначалось вище, відповідно до ч. 10 ст. 24 Закону (в редакції на час подачі позову) ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Таким чином вказана норма статті закону встановлює додаткову умову, за якою скасування державної реєстрації земельної ділянки повинно відбуватись виключно з винесенням додаткового рішення про припинення усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки, водночас суд не вбачає з поданих до суду доказів, підстав для скасування державної реєстрації земельної ділянки кадастровим номером 3221886400:36:065:6001, позаяк позивачем не доведено як порушення процедури реєстрації вказаної земельної ділянки, так і неправомірності набуття її у власність (постійного користування) третьою особою.

Окремо суд вважає за необхідне наголосити на тому, що на момент реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:36:065:6001 за третьою особою як постійним користувачем, у базі державного кадастру кадастровий номер земельної ділянки позивача не відображався, позаяк земельна ділянка позивача не була зареєстрована, а отже, відповідач не мав можливості встановити (виявити) будь-які перетини та/або накладення земельних ділянок одна на іншу.

Таким чином, у зв`язку з тим, що позивач до моменту реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:36:065:6001 не скористався своїм правом на розробку документації з виділення меж власної (орендованої) земельної ділянки та відповідно присвоєння їй власного кадастрового номеру, відповідачем здійснено реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:36:065:6001, позаяк не існувало будь-яких стримуючих (забороняючих) підстав для вчинення відповідних дій, спрямованих на реалізацію речового права, яке згідно поданих доказів виникло у третьої особи раніше ніж у позивача.

Стосовно твердження позивача про те, що під час проведення базового лісовпорядкування у 2014 році відповідачем не узгоджено межі земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:36:065:6001 з позивачем, як з суміжним землекористувачем, суд зазначає, що позивачем не надано будь-яких належних доказів, які б підтверджували дану обставину, та/або доказів, які б вказували на протилежне, а отже, в суду немає підстав вважати, що розробка документації з землеустрою земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:36:065:6001 відбувалась з тими чи іншими порушеннями такої процедури. До того ж даних, щодо конкретних меж земельної ділянки позивача у базах даних відповідача, на час реєстрації земельної 3221886400:36:065:6001, не було.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також до статність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постановах КГС ВС від 19.09.2019 року у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 року у справі № 910/8357/18).

Відтак, позивачем не доведено належними та допустимими доказами того, що на момент реєстраційної дії земельної ділянки кадастровим номером 3221886400:36:065:6001 відповідач діяв з порушенням норм чинного законодавства та мав підстави для відмови третій особі у вчиненні даної державної реєстрації земельної ділянки. Також позивачем не доведеного тих обставин за якими ДП Вищедубечанське лісове господарство нібито безпідставно набуло право постійного користування спірною земельною ділянкою.

Отже, з тих підстав, що позивачем не доведено наявності порушень у діях відповідача щодо реєстрації спірної земельної ділянки, а також враховуючи наявність у третьої особи підтвердженого належними доказами права постійного користування земельною ділянкою щодо якої були проведені реєстраційні дії з присвоєння кадастрового номеру, суд вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд бере до уваги висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:у разі задоволення позову - на відповідача;у разі відмови в позові - на позивача;у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, у зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог, судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 20.01.2022.

Суддя А.Ф. Черногуз