Рішення

від 12.01.2022 по справі 911/2809/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2022 р. м. Київ

Справа № 911/2809/21

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.,

за участі секретаря судового засідання Калиновського Ю.С., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Войтовське до Товариства з обмеженою відповідальністю Платон.003 про стягнення 2 636710,23грн, за участю представників від:

позивача - Ковальчук А.С. (ордер СА №1016550 від 22.09.2021);

відповідача - Невмержицький С.І. (ордер АА №1149704 від 20.10.2021)

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Войтовське (далі - СТОВ Войтовське ) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Платон.003 (далі - ТОВ Платон.003 ) про стягнення 1 013 460,23грн, що складається з: 974 250грн - основний борг; 32 964,35грн - пеня та 6 245,88грн - 3% річних, які нараховані за період з 02.07.2021 по 17.09.2021.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором №30/12-1 від 30.12.2020 суборенди землі в частині сплати орендних платежів у встановлений договором строк (т.1 а.с.1-3).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.09.2021: відкрито провадження у справі за відповідним позовом; вирішено розглядати дану справу за правилами загального позовного провадження; призначено проведення підготовчого засідання на 14:40 03.11.2021; встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позов - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (т.1 а.с.20-21).

Копія відповідної ухвали отримана позивачем 04.10.2021 №0103279542057 (т.1 а.с.23).

Поштове відправлення №0103279542049, у якому відповідачу направлено копію зазначеної ухвали, повернуто відділенням поштового зв`язку з довідкою від 25.10.2021, у якій причиною повернення вказано: адресат відсутній за вказаною адресою (т.1 а.с.118-121). Поряд з тим, адреса, за якою направлено відповідне відправлення, відповідає адресі відповідача з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.1 а.с.103).

В силу п.5 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки, зокрема, про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Ухвала суду, як вбачається із змісту п.1 ч.1 ст.232 ГПК України, є видом судового рішення.

Отже, відповідна ухвала суду вважається врученою відповідачу 25.10.2021.

03.11.2021 відповідачем подано заяву про відкладення підготовчого засідання з посиланням на не отримання ухвали суду про відкриття провадження у справі, ознайомлення з матеріалами справи лише 29.10.2021 та необхідністю підготувати відзив на позов (а.с.124).

03.11.2021 позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 2 636710,23грн, фактично збільшуючи заявлені вимоги в частині основного боргу до 2 595 500грн та не змінюючи розмір вимог в частині пені та 3% річних (т.1 а.с.126-127).

03.11.2021 судом прийнято заяву про збільшення позовних вимог, встановлено строки для подання заяв по суті - відповіді на відзив та заперечення, а у підготовчому засіданні оголошено перерву до 11:15 26.11.2021, про що прийнято ухвали, занесені до протоколу підготовчого засідання (т.1 а.с.134-136).

Приймаючи заяву про збільшення позовних вимог суд виходив з того, що позивач в силу ст.46 ГПК України має право збільшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання, що ним реалізовано з дотриманням встановленого такою нормою строку, а також надано докази доплати судового збору та направлення копії відповідної заяви відповідачу (а.с.218-131).

У встановлений судом строк - 09.11.2021 відповідачем подано відзив на позов, у якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити повністю та покласти на позивача вже понесені витрати на оплату правничої допомоги у розмірі 63417,60грн.

Відхиляючи заявлені вимоги відповідач посилається на те, що позивачем не надано переліку земельних ділянок, які орендуються за договором суборенди землі №30/12-1, який у зв`язку з цим не був зареєстрований і не набрав чинності, тому зобов`язання за таким договором перед позивачем у відповідача не виникли. При цьому, як стверджує відповідач більша частина врожаю вже зібрана позивачем з відповідної земельної ділянки (т.1 а.с.139-142).

25.11.2021 до суду електронною поштою, а у подальшому - у паперовому вигляді надійшла відповідь на відзив, яка подана позивачем у встановлений судом строк, відповідно до якої позивач спростовує твердження відповідача про те, що відповідний договір не є укладеним, вказуючи на виконання зобов`язань за таким договором відповідачем - здійснення оплати 650 000грн, а також передачу йому відповідних земельних ділянок у користування, з яких відповідачем зібрано врожай (т.1 а.с.152-157, 195-200).

26.11.2021 відповідачем подано клопотання про продовження строку підготовчого провадження та відкладення розгляду справи з посиланням на не отримання відповіді на відзив та намір скористатись правом на подання заперечень (т.1 а.с.175).

Також, 26.11.2021 позивачем подано клопотання про зменшення витрат відповідача на оплату правничої допомоги адвоката з посиланням на їх неспівмірність (т.1 а.с. 178-179).

26.11.2021 директором СТОВ Войтовське Стригун С. подано заяву свідка щодо питань, поставлених відповідачем у відзиві на позов (т.1 а.с.183-188).

26.11.2021 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву у підготовчому засіданні на 15:10 15.12.2021, про що прийнято ухвалу, занесену до протоколу підготовчого засідання (т.1 а.с.192-193).

Строк підготовчого провадження судом продовжено на підставі ч.3 ст.177 ГПК України, оскільки це необхідно для забезпечення учасникам справи реалізації їх процесуальних прав та вирішенні всіх питань, визначених ч.2 ст.182 ГПК України, які необхідні для повного та об`єктивного вирішення спору.

Так, у даній справі позивач реалізував своє право на подання відповіді на відзив, з моменту отримання якої відповідач у встановлений судом строк має право скористатись правом на подання заперечення, копію якого позивач має отримати, як визначено ч.4 ст.167 ГПК України, завчасно до податку розгляду справи по суті. Однак, оскільки строк підготовчого провадження спливає 29.11.2021 (так як 27.11 та 28.11 - вихідні дні), а до 26.11.2021 відповідач ще не отримав копію відповіді на відзив, завершити всі необхідні підготовчі дії до закінчення строку підготовчого провадження неможливо.

06.12.2021, з дотриманням встановленого судом строку, позивачем подано заперечення у якому відповідач вказує, що акт приймання-передачі об`єктів оренди сторонами не підписано, а перший платіж здійснено в очікуванні додатку до договору, який мав містити перелік земельних ділянок, що передаються в оренду відповідно до договору. Окрім того, відповідач у запереченні стверджує, що йому стало відомо про підписання аналогічного договору суборенди із третіми особами щодо земельних ділянок та вказує, що перелічені у заяві свідка земельні ділянки передані в оренди йому на підставі інших договорів суборенди. Також, відповідач посилається на те, що договір суборенди є нечинним, оскільки він укладений під відкладальною умовою, яка не настала, - набрання чинності таким договором після його державної реєстрації (т.2 а.с.1-10).

15.12.2021 відповідачем подані заперечення на клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги з посиланням на безпідставність відповідного клопотання (т.3 а.с.3-5).

15.12.2021 судом встановлено сторонам строк для подання пояснення щодо укладення договорів, на які посилається у запереченні відповідач, а відповідачу - заперечень щодо таких пояснень, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.01.2022 о 15:45 (т.3 а.с.9-11).

Додаткові пояснення щодо окремого питання суд дозволив надати сторонам на підставі ч.5 ст.161 ГПК України, оскільки визнав це необхідним для повного та об`єктивного вирішення спору у даній справі.

Позивач скористався правом подати пояснення з окремого питання у встановлений строк - відповідні пояснення надійшли до суду 22.12.2021 (т.3 а.с.13-15). У відповідних поясненнях позивач вказує, що позивач як орендар земельних ділянок мав отримати свою винагороду за договором суборенди, а підписавши договори суборенди від 03, 08, 09, 11.02.2021, відповідач тим самим взяв на себе зобов`язання з компенсації орендної плати орендодавцям земельних ділянок (т.3 а.с.13-15).

Відповідач своїм правом подати заперечення не скористався, водночас подав докази оплати орендної плати за договорами суборенди землі від 03, 08, 09, 11.02.2021 із додатковими поясненнями.

На підставі ч. 9 ст.80 ГПК України суд ухвалив не брати до уваги відповідні докази, враховуючи, що відповідачем не надано доказів направлення їх копій заздалегідь позивачу, а позивач в судовому засіданні зазначив про відсутність у нього відповідних доказів. Прийнята ухвала занесена до протоколу судового засідання від 12.01.2022.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити, представник відповідача проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши зібрані у справі докази, судом встановлені наступні обставини.

30.12.2020 сторонами у справі - СТОВ Войтовське (орендар) та ТОВ Платон.003 (суборендар) підписано договір суборенди землі №30/12-1 (т.1 а.с.10-12, далі - договір суборенди).

За умовами відповідного договору орендар надає, а суборендар приймає в строкове платне користування (суборенду) земельні ділянки загальною площею 500га, що використовуються орендарем згідно договорів оренди земельної частки (паю) з громадянами, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться на території Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області (п.1.1 договору суборенди).

Як визначено п.2.1 такого договору, в суборенду передаються земельні ділянки, визначені в п.1.1 відповідного договору та вказані у додатку до договору №1.

Сторонами узгоджено, що земельна ділянка передається в суборенду у триденний строк після підписання даного договору та акту приймання-передачі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без розроблення проекту її відведення; цільове призначення такої земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення (п.п.5.1, 5.2 договору суборенди).

Строк дії такого договору визначено його п.3.1 - до 31.12.2021.

Відповідно до п.4.1 договору суборенди орендна плата за земельну ділянку вноситься суборендарем у грошовій формі в безготівковому порядку у розмірі 6 495грн з ПДВ за 1 гектар, що на дату укладення договору еквівалентно 229,83доларів США згідно курсу НБУ 28,26грн за 1 долар США. Загальна сума договору визначена його сторонами у розмірі 3247500грн з ПДВ, що на день підписання договору еквівалентно 114 915,07доларів США.

Як узгоджено сторонами п.4.2 договору суборенди, оплата орендної плати здійснюється суборендарем орендарю в національній валюті в гривнях на його банківський рахунок в три етапи:

- 650 000грн - до 01.04.2021;

- 974250грн - до 01.07.2021;

- 1 623 250грн - до 01.11.2021.

Також, п.4.4 договору суборенди передбачено, що у разі певних змін законодавства, зокрема щодо земельних відносин в Україні та (або) у разі збільшення офіційного курсу долара США по відношенню до гривні більше ніж на 3% з дня одержання оплати від суборендаря, орендар має право збільшити оренду плату та здійснити її перерахунок у зв`язку зі зміною валютного курсу, та з інших причин, про що сторони підписують додаткову угоду до договору.

За не виконання зобов`язань у встановлений строк в частині сплати орендної плати, п.4.3 договору суборенди встановлена відповідальність у вигляді пені у розмірі 0.1% несплаченої суми за кожний день прострочення.

Як визначено сторонами п.10.3 договору суборенди, такий договір набирає чинності після підписання його сторонами та державної реєстрації права оренди земельної ділянки.

02.02.2021 позивачем виставлено рахунок №3 від 02.02.2021 на підставі відповідного договору суборенди на оплату 650 000грн (т.1 а.с.158).

03.02.2021 платіжним дорученням №72 відповідачем перераховано позивачу 650 000грн з призначенням платежу: за оренду земельної ділянки по рах.3 від 02.02.2021 у сумі 541666,67, ПДВ - 20% - 108333,33грн (т.1 а.с.159).

Посилаючись на не виконання відповідачем зобов`язань за відповідним договором суборенди в частині оплати орендної плати, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем зобов`язань за відповідним договором суборенди в частині оплати орендних платежів з строком оплати до 01.07.2021 та 01.11.2021, а також застосування до відповідача відповідальності, встановленої договором та чинним законодавством за порушення відповідних зобов`язань.

Заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

Однак, вищевказаний договір суборенди, що підписано сторонами, не можна вважати укладеним з наступних підстав.

Як визначено ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч.1 ст.180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

В силу ч.2 ст.180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов; істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При цьому, при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору, що передбачено ч.3 ст.180 ГК України.

Згідно ст.181 ГК України господарський договір укладається в порядку, встановленому ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як визначено ч.1 ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. При цьому, в силу ч.3 ст.774 ЦК України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Частиною 2 ст.759 ЦК України визначено, що законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Зокрема, відносини найму (оренди) таких об`єктів як земельні ділянки врегульовані нормами ЗК України та Закону України Про оренду землі (далі - Закон), які є спеціальними та підлягають застосуванню до відносин сторін, враховуючи, що за умовами договору, об`єктом оренди, який мав бути переданий у користування за договором суборенди, є земельні ділянки.

Так, відповідно до ст.1 Закону, орендна землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Об`єктами оренди, що визначено ст.3 такого Закону, є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Як установлено ст.4 такого Закону, орендодавцями земельних ділянок є, зокрема, громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Орендарями земельних ділянок є, зокрема, юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою, що визначено ст.5 Закону. При цьому, як визначено ст.8 Закону, орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом).

Відповідно до ст.8 Закону: умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому; строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі; у разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється; право суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

У даній справі позивачем не надано для дослідження договорів оренди, на підставі яких у позивача виникло право оренди земельних ділянок, які, як вказує позивач, є об`єктами суборенди за договором (вказані у заяві свідка, т.1 а.с.183-188), та право передачі їх в суборенду відповідачу.

Як визначено ст.13 Закону, договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально, що унормовано ст.14 Закону.

Істотними умовами договору оренди землі згідно із ст.15 Закону є:

- об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);

- дата укладення та строк дії договору оренди;

- орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За згодою сторін, як вказано у відповідній нормі, у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови і договір може передбачати надання в оренду декількох земельних ділянок, що, зокрема, перебувають у власності одного орендодавця.

З урахуванням положень відповідної норми, досягнення згоди щодо об`єкту оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки), є обов`язковою умовою для укладення договору оренди, а отже, і договору суборенди.

Однак, під час розгляду даної справи судом не встановлено, що сторонами в установленій формі - письмовій досягнуто такої згоди.

Так, певні земельні ділянки, загальна площа яких становить 50га (п.1.1 договору суборенди), які мали передаватись в суборенду за відповідним договором мали визначатись додатком №1 до нього. Між тим, під час розгляду даної справи судом не встановлено, що сторонами підписано відповідний додаток до договору, яким би було індивідуалізовано земельні ділянки, що передаються в суборенду за відповідним договором із зазначенням їх кадастрового номеру та площі. Поряд з цим, сторонами також не надано акту прийому-передачі таких земельних ділянок, який би міг свідчити, що сторонами у подальшому шляхом передачі відповідачу індивідуалізовано земельні ділянки, які передаються в суборенду за відповідним договором. Отже, суд вважає недоведеним факт досягнення згоди сторонами щодо об`єктів суборенди за відповідним договором - наявності волі у обох сторін щодо передачі та прийняття конкретних земельних ділянок в суборенду. При цьому, посилання позивача на те, що відповідач, оплативши орендний платіж у розмірі 650 000грн, тобто виконавши частину зобов`язань за договором, підтвердив згоду на укладення такого договору щодо суборенди земельних ділянок, які вказані у заяві свідка - директора СТОВ Войтовське ОСОБА_1 (т.1 а.с.183-188), суд вважає хибним, оскільки договір суборенди, у разі його укладення, є підставою для виникнення зобов`язань у обох сторін, у т.ч. зобов`язання з передачі у володіння та користування об`єктів суборенди, доказів виконання якого - передачі відповідних земельних ділянок і прийняття їх кредитором у такому зобов`язанні (відповідачем) не надано, щоб могло свідчити про досягнення згоди щодо такої істотної умови договору як об`єкт суборенди шляхом індивідуалізації відповідних земельних ділянок під час передачі-приймання.

У даній справі відповідач заперечував факт передачі у володіння та користування за договором суборенди земельних ділянок, вказаних у заяві свідка, та посилався на оренду відповідних земельних ділянок на підставі інших договорів.

Досліджуючи відповідне питання, на підставі витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, долучених до заперечення відповідача (т.2 а.с.89-368), судом встановлено що право суборенди відповідних земельних ділянок (за виключенням земельних ділянок з кадастровими номерами 3221281200:08:004:0044, 3221281200:08:010:0012) зареєстровано за відповідачем на підставі інших договорів суборенди, а саме:

- від 03.02.2021 щодо земельних ділянок з кадастровими номерами:

3221281200:08:008:0008, 3221281200:08:011:0037, 3221281200:08:008:0023, 3221281200:08:008:0022, 3221281200:08:007:0013, 3221281200:08:011:0052, 3221281200:08:008:0024, 3221281200:08:011:0021, 3221281200:08:007:0002, 3221281200:08:007:0003, 3221281200:08:008:0016, 3221281200:08:008:0007, 3221281200:08:008:0015, 3221281200:08:008:0006, 3221281200:08:007:0008, 3221281200:08:007:0005, 3221281200:08:008:0019, 3221281200:08:007:0006, 3221281200:08:011:0022, 3221281200:08:011:0020, 3221281200:08:007:0015, 3221281200:08:011:0043, 3221281200:08:006:0018, 3221281200:08:008:0018, 3221281200:08:008:0017, 3221281200:08:008:0014, 3221281200:08:007:0011, 3221281200:08:011:0010, 3221281200:08:008:0001, 3221281200:08:008:0002, 3221281200:08:011:0023, 3221281200:08:008:0013, 3221281200:08:008:0004, 3221281200:08:008:0010, 3221281200:08:007:0010, 3221281200:08:007:0007, 3221281200:08:007:0004, 3221281200:08:008:0012, 3221281200:08:011:0060, 3221281200:08:008:0003, 3221281200:08:011:0054, 3221281200:08:008:0011, 3221281200:08:008:0020, 3221281200:08:003:0007;

- від 08.02.2021 щодо земельних ділянок з кадастровими номерами:

3221281200:08:004:0008, 3221281200:08:004:0013, 3221281200:08:004:0007, 3221281200:08:004:0009, 3221281200:08:004:0010, 3221281200:08:004:0001, 3221281200:08:004:0039, 3221281200:08:011:0016, 3221281200:08:004:0038, 3221281200:08:004:0036, 3221281200:08:011:0013, 3221281200:08:004:0041, 3221281200:08:004:0033, 3221281200:08:011:0017, 3221281200:08:011:0003, 3221281200:08:011:0040, 3221281200:08:011:0015, 3221281200:08:004:0005, 3221281200:08:004:0045, 3221281200:08:004:0034, 3221281200:08:004:0012, 3221281200:08:004:0014, 3221281200:08:004:0029, 3221281200:08:004:0043, 3221281200:08:011:0014;

- від 09.02.2021 щодо земельних ділянок з кадастровими номерами:

3221281200:08:003:0013, 3221281200:08:003:0037, 3221281200:08:003:0019, 3221281200:08:003:0020, 3221281200:08:003:0018, 3221281200:08:003:0039, 3221281200:08:003:0026, 3221281200:08:006:0024, 3221281200:08:006:0036, 3221281200:08:004:0016, 3221281200:07:006:0006, 3221281200:08:006:0034, 3221281200:08:006:0025, 3221281200:08:003:0014, 3221281200:08:003:0008, 3221281200:08:006:0019, 3221281200:08:003:0033, 3221281200:08:003:0032, 3221281200:08:011:0006, 3221281200:08:006:0031, 3221281200:08:003:0038, 3221281200:08:006:0032, 3221281200:08:003:0035, 3221281200:08:003:0023, 3221281200:08:003:0022, 3221281200:08:003:0027, 3221281200:08:003:0024, 3221281200:08:006:0016, 3221281200:08:003:0029, 3221281200:08:003:0012, 3221281200:08:003:0015, 3221281200:08:003:0025, 3221281200:08:006:0027, 3221281200:08:006:0020, 3221281200:08:006:0021, 3221281200:08:006:0026, 3221281200:08:003:0031, 3221281200:08:003:0009, 3221281200:08:006:0015, 3221281200:08:006:0035;

- від 11.02.2021 щодо земельних ділянок з кадастровими номерами:

3221281200:08:011:0024, 3221281200:07:012:0011, 3221281200:08:011:0059, 3221281200:07:012:0043, 3221281200:08:011:0033, 3221281200:08:011:0057, 3221281200:08:011:0058, 3221281200:08:011:0056, 3221281200:07:012:0009, 3221281200:08:011:0055, 3221281200:08:011:0002, 3221281200:07:012:0010, 3221281200:08:011:0048, 3221281200:08:011:0049, 3221281200:08:011:0029, 3221281200:08:011:0034, 3221281200:07:012:0013, 3221281200:08:006:0033, 3221281200:08:011:0047, 3221281200:08:011:0042, 3221281200:08:011:0019, 3221281200:08:010:0024, 3221281200:08:006:0030, 3221281200:08:011:0008, 3221281200:08:006:0029, 3221281200:08:006:0028, 3221281200:07:012:0015, 3221281200:08:011:0005, 3221281200:08:011:0032, 3221281200:08:011:0031, 3221281200:07:012:0031, 3221281200:07:012:0017, 3221281200:07:012:0014, 3221281200:08:011:0031, 3221281200:08:011:0030 (у заяві свідка описка в останніх цифрах номеру, а саме замість: :0030 вказано: 60030 , 3221281200:07:012:0016, 3221281200:08:011:0044, 3221281200:08:011:0027, 3221281200:08:011:0041, 3221281200:08:011:0004, 3221281200:08:011:0001, 3221281200:08:011:0026, 3221281200:08:011:0036, 3221281200:08:011:0025, 3221281200:07:012:0033, 3221281200:08:011:0028, 3221281200:07:012:0012, 3221281200:08:011:0053, 3221281200:08:011:0050, 3221281200:08:011:0051, 3221281200:07:012:0007, 3221281200:08:011:0039.

Відповідні договори, як свідчить інформація з відповідного реєстру, укладені між позивачем та відповідачем.

Отже, вищевказані земельні ділянки є об`єктами суборенди за іншими договорами, на підставі яких між сторонами виникли відповідні права та обов`язки.

З урахуванням зазначеного, у даній справі позивачем не доведено факту передачі у володіння та користування відповідачу та прийняття ним певних земельних ділянок, тому договір суборенди землі №30/12-1 від 30.12.2020 не можна вважати укладеним, зважаючи на відсутність доказів досягнення згоди його сторонами щодо об`єктів суборенди за таким договором, що є істотною його умовою.

За таких обставин, суд вважає заявлені вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Витрати по оплати позову судовим збором, понесені позивачем у загальному розмірі 39 550,65грн (т.1 а.с.4, 128), суд покладає на позивача відповідно до ст.129 ГПК України.

Відповідно до ч.1 ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Як визначено ч.3 такої норми, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Порядок розподілу судових витрат визначений ст.129 ГПК України, в силу ч.8 якої розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази, що встановлено ч.8 ст.129 ГПК України, подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У відповідності до ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог; для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання.

Таким чином, ГПК України визначає послідовність та час вчинення дій учасниками з метою реалізації права на відшкодування судових витрат, що відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Відповідний порядок застосування визначений постановою Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постановами Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2021 у справі №910/18250/16, 19.08.2021 у справі №910/11547/19.

В силу ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ч.2 ст.124 ГПК України у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Отже, наведена норма процесуального закону надає суду право в разі невиконання стороною обов`язку подати попередній розрахунок судових витрат відмовити у їх відшкодуванні, за винятком суми сплаченого стороною судового збору (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №922/2821/18).

Верховний Суд у постанові від 21.08.2019 у справі №922/2821/18 звернув увагу, що неповідомлення учасником справи іншого учасника справи про попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, а також не виконання обов`язку щодо направлення на його адресу документів на підтвердження відповідних вимог позбавляє іншого учасника справи можливості подати до суду клопотання про зменшення розміру таких витрат відповідно до ч.ч.5,6 ст. 126 ГПК України.

Судом встановлено, що позивач у першій заяві по суті - позові повідомив, що очікує понести витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 50000грн та до позову долучив договір №01-06202023 від 23.06.2020 про надання правової допомоги, укладений між ним та адвокатом Ковальчук А.С.(а.с.15-17). На підставі відповідного договору видано ордер серії СА №1016550 від 22.09.2021 щодо надання правничої допомоги позивачу адвокатом Ковальчук А.С. (т.1 а.с.14).

Відповідач у першій заяві по суті - відзиві повідомив про те, що вже поніс витрати на оплату правничої допомоги у розмірі 63 417,60грн (т.1 а.с.139-142), на підтвердження чого надав виписку з рахунку (т.1 а.с.145) щодо платежу від 07.10.2021 на зазначену суму, здійсненого ним на користь Адвокатського об`єднання Авер Лєкс (далі - АО) платіжним дорученням №362 (т.1 а.с.145) з посиланням у призначенні такого платежу на додаткову угоду №1 від 06.10.2021 (т.1 а.с.143), відповідно до якої АО за дорученням відповідача (клієнта) зобов`язується здійснювати захист, представництво та/або інші види правової допомоги у справі №911/2809/21. Вартість професійної правничої допомоги (гонорар) визначений сторонами відповідної додаткової угоди, що укладена до договору про надання правової допомоги від 29.09.2021, - АО та відповідачем рівним 63 417,60грн (п.2 додаткової угоди). Також, до відзиву на позов долучено ордер серії АА №1154810, виданий АО на підставі договору про надання правової допомоги №184 від 20.09.2021, адвокату Осколкову І.Л, на надання правничої (правової) допомоги (т.1 а.с.146) та ордер серії АА №1152430 виданий на підставі відповідного договору, адвокату Невмержицькому С.І. (т.1 а.с.123,125).

Відзив на позов також містить вимогу про покладення відповідних витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 63 417,60грн на позивача (п.2 відзиву).

Позивач не подавав заяв про розподіл судових витрат ( в частині витрати на професійну правничу допомогу) та не повідомив суд про їх остаточний розмір, а також не надав доказів їх фактичного понесення або виникнення обов`язку понести витрати у певному розмірі у майбутньому, а лише у позові просив покласти всі судові витрати на відповідача (п.3 позову).

Позивач заперечував щодо співмірності витрат відповідача на оплату правничої допомоги, про що подав клопотання (т.1 а.с.178-179), заперечуючи щодо якого відповідач разом із відповідною письмовою заявою - запереченням щодо клопотання позивача (т.3 а.с.3-5) подав договір №184 від 29.06.2021, укладений між АО та ТОВ Платон.003 (т.3 а.с.6-8), що передбачає здійснення захисту, представництво або надання інших видів правової допомоги відповідачу на підстав додаткових угод, що укладаються сторонами відповідного договору в межах такого договору або за письмовим завданням (дорученням, заявкою) клієнта (п.4.1 договору).

Відповідно до ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як визначено ч. 5 ст.126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони , зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч.4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 07.08.2018 у справі №916/1283/17, від 30.07.2019 у справі № 902/519/18, додатковій постанові від 05.03.2020 у справі № 911/471/19).

У клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, позивач зазначив в обгрунтування необхідності зменшення, що справа не є складною, не потребує вивчення великої кількості нормативно-правових актів, має невелику кількість документів. Окрім того, позивач посилався на не подання договору про надання правничої допомоги, який у подальшому надано відповідачем разом із запереченнями щодо відповідного клопотання, не надання відповідачем детального опису робіт вартістю 63 417,60грн, що унеможливлює перевірку їх доцільності, необхідності, розумності відповідних послуг відповідної вартості. Також, позивач вказав на те, що результат вирішення справи не вплине на репутацію відповідача.

Заперечуючи щодо зменшення відповідних витрат, відповідач вказав про надання доказів понесення відповідних витрат, посилався на те, що відносин сторін врегульовані не одним ЦК України, а і іншими законодавчими та підзаконними актами, вказав на необхідність вивчення значного обсягу матеріалів та судової практики, а також зазначив про неможливість подати детальний опис робіт, які будуть проведені адвокатом, оскільки розгляд справи не завершено.

До закінчення судових дебатів відповідач не повідомив суд про неможливість подати докази з поважних причин та намір подати інші докази, аніж ті, що вже долучені до матеріалів справи, тому суд не призначав окреме засідання для вирішення питання про судові витрати у відповідності з ст.221 ГПК України, в силу ч.1 якої, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Досліджуючи співмірність понесених відповідачем судових витрат у розмірі 63 417,60грн на оплату правничої допомоги у даній справі, суд з`ясував, що у відповідності з укладеною між відповідачем та АО додатковою угодою до договору від 29.09.2021 №184 про надання правничої допомоги, розмір гонорару, узгодженого сторонами такого договору, фактично не залежить від обсягу правової допомоги, який буде надано відповідачу під час розгляду даної справи, оскільки становить тверду величину.

Проте суд не вважає, що відповідні витрати, які вже поніс відповідач, повністю мають бути покладені на позивача з наступних підстав.

Так, положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу; кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Як визначено ст.30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність : гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту; порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги; при встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини; гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У п.п.19,20 постанови від 07.07.2021 №910/12876/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини, разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Зокрема, відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України визначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

В силу ч.9 ст.129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.08.2021 у справі №910/11547/19 звернуто увагу на те, що ч.4 ст.129 ГПК України є загальною та повинна застосовуватись у системно-логічному зв`язку із ч.ч.5-7,9 ст. 129 ГПК України.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 ГПК України, однак, ч. 5 наведеної норми визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

У відповідній постанові зазначено, що на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.4 ст.129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч.6,7,9 ГПК України.

Як роз`яснено у відповідній постанові, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст.126 ГПК України). Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст.129 ГПК України може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, як вказано у вищезгаданій постанові, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст.129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Так, при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 28); у рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір; заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, справа "Баришевський проти України" від 26.02.2015).

У даній справі суд вважає обґрунтованим посилання позивача на те, що витрати, які понесені відповідачем на оплату правничої допомоги не є співмірними. Так, справа не є складною, містить середній обсяг матеріалів, які підлягають дослідженню. З матеріалів справи вбачається, що у даній справі проведено 4 засідання, загальна тривалість яких складає всього 2 год. 31хв: 03.11.2021 - з 15:00 по 15:14 (15 хв); 26.11.2021 - з 11:20 по 11:33 (13хв); 15.12.20201 з 15:10 по 15:42 (32хв); 12.01.2022 - з 15:45 по 17:16 (1год 31хв). При цьому, у даній справі не надано опису робіт (послуг) наданих адвокатом для здійснення представництва інтересів відповідача інших, аніж результатом яких є складання заяв, долучених до справи, або надання яких вбачається з матеріалів такої справи.

З урахуванням необхідності та розумності відповідних витрат, співмірності їх розміру із складністю справи та фактичним обсягом виконаних та підтверджених доказами робіт, часом, необхідним для виконання відповідних робіт (надання послуг), значення для сторін, ціною позову, враховуючи середню вартість аналогічних послуг у схожих за обсягом та складністю справах, враховуючи, що витрати у визначеному відповідачем розмірі не є у повній мірі розумними, а також неминучими, суд вважає, за необхідне зменшити їх розмір до 17000грн, поклавши інші витрати, понесені відповідачем на оплату відповідних послуг на відповідача.

Так, інші витрати на оплату правничої допомоги - у розмірі 46 417,60гн, які понесені відповідачем, суд покладає на відповідача, який взяв на себе відповідні зобов`язання в силу договору, укладеного з АО, оскільки суд не має повноважень втручатись у відповідні відносини відповідача та адвокатського об`єднання.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232-233, 237-238, 240, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Відмовити повністю у задоволенні позову Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Войтовське (ідентифікаційний код 30839560; 07452, Київська область, Броварський район, с. Зоря, вул. Гагаріна,1) до Товариства з обмеженою відповідальністю Платон.003 (ідентифікаційний код 43475129; 02140, м. Київ, вул.Бориса Гмирі, 6, офіс 211) про стягнення 2 636 710,23грн, що складається з: 2597500грн - основний борг; 6 245,88грн - 3% річні, 32964,35грн - пеня.

2.Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Войтовське (ідентифікаційний код 30839560; 07452, Київська область, Броварський район, с. Зоря, вул. Гагаріна,1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Платон.003 (ідентифікаційний код 43475129; 02140, м. Київ, вул.Бориса Гмирі, 6, офіс 211) 17 000грн в рахунок відшкодування витрат на оплату правничої допомоги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.

Повний текст рішення складно 24.01.2022.

Суддя А.Р. Ейвазова