Рішення

від 18.01.2022 по справі 916/496/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,

e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" січня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/496/20 Господарський суд Одеської області у складі колегії суддів: головуючий суддя Д`яченко Т.Г., судді Погребна К.Ф., Смелянець Г.Є.

при секретарі судового засідання Аганін В.Ю.

розглядаючи справу №916/496/20

За позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

До відповідача: Акціонерного товариства „Перший Український Міжнародний Банк" (04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4; код ЄДРПОУ 14282829)

За участю у справі у якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма „Славутич-95" (65009, м. Одеса, площа 10 квітня буд. 1; код ЄДРПОУ 22463025)

про визнання договору поруки недійсним

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, паспорт, Маркаров І.Р., адвокат за ордером

від відповідача: Бойко О.І., самопредставництво

від третьої особи: не з`явився

Встановив: ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Акціонерного товариства „Перший Український Міжнародний Банк" про визнання недійсним Договору поруки №7.6-39/П-1 від 06.08.2008р., укладеного між Закритим акціонерним товариством „Перший Український Міжнародний Банк" (правонаступником якого є Акціонерне товариство „Перший Український Міжнародний Банк") та ОСОБА_1 , з моменту його вчинення, тобто з 06.08.2008р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.02.2020р. позовну заяву ОСОБА_1 від 24.02.2020р. вх. № ГСОО 515/20 залишено без руху. Запропоновано ОСОБА_1 надати відомості з зазначенням щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви; докази, які підтверджують належне відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів, яка подана позивачем до суду 24.02.2020р. вх. № ГСОО 515/20; усі наявні у позивача письмові докази, що підтверджують обставини, викладені в позові. Встановлено позивачу строк для усунення недоліку позовної заяви не пізніше 10 днів з дня отримання даної ухвали суду. Повідомлено ОСОБА_1 , що відповідно до вимог ч. 4 ст.174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

17.03.2020р. до господарського суду Одеської області представником позивача супровідним листом були надані документи та пояснення, в підтвердження усунення недоліків позовної заяви, які були визначені судом в ухвалі господарського суду Одеської області від 27.02.2020р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.03.2020р. прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрито провадження у справі №916/496/20. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі у справі у якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма „Славутич-95". Підготовче засідання у справі призначено на "06" квітня 2020 р. о 12:00.

17.03.2020р. до суду позивачем було подано заяву про забезпечення доказів. (а.с. 72, т.1). Надалі позивачем надавались пояснення, відповідно до яких останній просив суд не розглядати таку заяву.

02.04.2020р. до суду позивачем було подано заяву про призначення почеркознавчої експертизи. (а.с. 90, т.1).

06.04.2020р. до суду відповідачем було подано відзив на позовну заяву. (а.с. 95, т.1).

06.04.202020р. до суду відповідачем було подано заяву про повернення позову у зв`язку з зловживанням процесуальними правами. (а.с. 105, т.1). Протокольною ухвалою суду від 29.04.2020р. було відмовлено у заяві про повернення позову у зв`язку із зловживанням процесуальними правами.

06.04.2020р. до суду відповідачем було подано заяву про застосування строків позовної давності, відповідно до якої було зазначено суду, щ о судами різних інстанцій та різних юрисдикцій протягом 11 років розглядалися позовні заяви ОСОБА_1 , в т.ч. 2/1522/12352/11, №2/1522/12806/11, № 520/9510/13-ц, №520/3543/14-ц, №815/7394/13-а, №520/9366/14-ц, №520/1919/15-ц, №2-1262/11, в яких позивач наполягала, що між нею і банком було укладено спірний договір поруки ,підписаний нею особисто, та за наслідками розгляду цих позовних заяв, судами були прийняті рішення, якими було відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову або сам позивач відмовлявся від продовження участі у справах. Як стверджує відповідач, обставини справи щодо обізнаності ОСОБА_1 про наявність оспорюваного нею договору з 2008 року підтверджується доказами , наданими відповідачем. (а.с. 109, т.1).

06.04.2020р. до суду відповідачем було надано заперечення на заяву про забезпечення доказів. (а.с. 113, т.1).

06.04.2020р. до суду позивачем було надано клопотання про витребування доказів, відповідно до якого позивач просив суд витребувати у відповідача оригінал спірного договору поруки. (а.с. 190, т.1). Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.04.2021р. у задоволенні заяви ОСОБА_1 за вх.№ 8602/20 від 06.04.2020р. по справі №916/496/20 про витребування доказів відмовлено.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.04.2020р. відкладено підготовче засідання на "29" квітня 2020 р. о 14:30. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 29.04.2020р. о 14:30. Запропоновано позивачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати відповідачу відповідь на відзив, оформлену з урахуванням вимог, встановлених ст.166 ГПК України, в строк до 27.04.2020р.

15.04.2020р. до суду відповідачем було надано заперечення на заяву про забезпечення доказів. (а.с. 203, т.1).

15.04.2020р. до суду відповідачем було надано клопотання в порядку ст. 123-126 ГПК України.

15.04.2020р. до суду відповідачем було надано доповнення до відзиву. (а.с. 1, т.2).

27.04.2020 р. до суду позивачем було надано відповідь на відзив. (а.с. 59, т.2).

27.04.2020р. до суду позивачем було подано заперечення на заяву про зловживання процесуальними правами. (а.с. 66, т.2).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.04.2020р. відкладено підготовче засідання на "29" травня 2020 р. о 12:00. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 29.05.2020р. о 12:00.

28.05.2021р. до суду відповідачем було надано заперечення на відповідь на відзив, заперечення на призначення судової почеркознавчої експертизи та доповнення до клопотання щодо судових витрат з розрахунком. (а.с. 102, т.2).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.05.2020р. клопотання Акціонерного товариства „Перший Український Міжнародний Банк" в порядку ст. 123-126 ГПК України від 15.04.2020р. вх. № ГСОО 9646/20, з урахуванням доповнень до клопотання від 28.05.2020р. задоволено. Зобов`язано ОСОБА_1 внести на депозитний рахунок Господарського суду Одеської області попередньо визначену суму судових витрат, пов`язаних з розглядом господарської справи №916/496/20 у розмірі 15200,00 грн. протягом 10 днів з дня отримання ухвали суду, з урахуванням та із врахуванням Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020р. №540-ІХ. Докази внесення грошових коштів на депозитний рахунок надати суду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.05.2020р. відкладено підготовче засідання на "22" червня 2020 р. о 12:20. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 22.06.2020р. о 12:20.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.06.2020р. відкладено підготовче засідання на "03" серпня 2020 р. о 09:30. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 03.08.2020р. о 09:30.

03.08.2020р. у судовому засіданні було оголошено протокольне відкладення підготовчого засідання до "11" серпня 2020 р. о 11:30.

10.08.2020р. до суду позивачем було надано заяву на виконання ухвали суду та залучено до матеріалів справи квитанцію на суму 15200,00 грн. (а.с. 191, т.2).

10.08.2020р. до суду позивачем було надано клопотання про призначення експертизи. (а.с. 198, т.2).

10.08.2020р. до суду позивачем було надано клопотання про забезпечення доказів. (а.с. 205, т.2).

11.08.2020р. у судовому засіданні було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на "18" серпня 2020 р. о 12:00.

18.08.2020р. до суду відповідачем було подано заперечення на клопотання про забезпечення доказів. (а.с. 224, т.2).

18.08.2020р. до суду відповідачем було подано заперечення на заяву про призначення експертизи. (а.с. 234. т.2).

18.08.2020р. у судовому засіданні було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на "26" серпня 2020 р. о 15:00.

25.08.2020р. до суду позивачем було подано пояснення. (а.с. 1. т.3).

26.08.2020р. до суду відповідачем було подано заперечення на пояснення (а.с. 14. т.3).

26.08.2020р. судом було оголошено протокольну у хвалу про відмову у клопотанні представника позивача про витребування доказів.

Ухвалою господарського суду Одеської області ві д 26.08.2020р. витребувано у Акціонерного товариства „Перший Український Міжнародний Банк" оригінал Договору поруки №7.6-39/П-1 від 06.08.2008р., укладеного між Закритим акціонерним товариством „Перший Український Міжнародний банк" та ОСОБА_1 . Відкладено підготовче засідання на "11" вересня 2020 р. о 09:30. Явку ОСОБА_1 у судове засідання, призначене на 11.09.2020р. о 09:30, визнано обов`язковою задля відібрання судом експериментальних зразків підпису для проведення експертного дослідження. Зобов`язано ОСОБА_1 надати суду вільні зразки свого підпису у оригіналах різних документів, достовірно виконані нею самою (бажано з офіційних джерел), які наближені за часом до дати укладання спірного договору. Викликано представників учасників справи в підготовче засідання, призначене на 11.09.2020р. о 09:30.

08.09.2020р. до господарського суду Одеської області від Акціонерного товариства „Перший Український Міжнародний Банк" надійшла заява, відповідно до якої відповідач, посилаючись на положення ч. 1, ч. 5 ст. 161 та ст. 199 ГПК України, просив суд продовжити строк вчинення процесуальних дій учасниками господарської справи №916/496/20. (а.с. 34, т.3).

10.09.2020р. до суду позивачем було подано клопотання про залучення доказів (а.с. 71, т.3).

11.09.2020р. до суду відповідачем було подано письмові пояснення до заяви про застосування строків позовної давності. (а.с. 103, т.3).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.09.2020р. заяву Акціонерного товариства „Перший Український Міжнародний Банк" від 08.09.2020р. вх. № ГСОО 23809/20 задоволено по суті. Продовжено Акціонерному товариству „Перший Український Міжнародний Банк" строк для надання до суду оригіналу Договору поруки №7.6-39/П-1 від 06.08.2008р., укладеного між Закритим акціонерним товариством „Перший Український Міжнародний банк" та ОСОБА_1 до наступного судового засідання. Відкладено підготовче засідання на "23" вересня 2020 р. о 09:00.

22.09.2020р. до суду відповідачем було надано заперечення на клопотання про залучення документів до матеріалів справи. (а.с. 123. т.3).

22.09.2020р. до господарського суду Одеської області від відповідача - Акціонерного товариства „Перший Український Міжнародний Банк" надійшли доповнення до заяви від 07.09.2020р. (а.с. 130, т.3).

23.09.2020р. у судовому засіданні було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на "01" жовтня 2020 р. о 11:00.

01.10.2020р. від відповідача надійшли доповнення до заяви від 07.09.2020р. (а.с. 150, т.3).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.10.2020р. продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі №916/496/20 на 30 днів. Відкладено підготовче засідання на "20" жовтня 2020р. о 10:10. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 20.10.2020р. о 10:10.

20.10.2020р. до суду позивачем було надано позовну заяву в порядку ч. 3 ст. 46 ГПК України. (а.с. 167, т.3), яка 10.11.2020. була прийнята судом до розгляду.

20.10.2020р. до суду позивачем було подано заяву про вжиття заходів процесуального примусу. (а.с. 171, т.3).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.10.2020р. призначено справу №916/496/20 до колегіального розгляду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 20.10.2020р. справу №916/496/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Д`яченко Т.Г., судді Погребна К.Ф., Смелянець Г.Є.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.10.2020р. прийнято справу №916/496/20 до колегіального розгляду у складі суддів: головуючий суддя Д`яченко Т.Г., судді Погребна К.Ф., Смелянець Г.Є. Розгляд справи почато спочатку та призначено підготовче засідання на "10" листопада 2020 р. о 11:30. Викликано представників учасників справи у підготовче засідання, призначене на 10.11.2020р. о 11:30.

10.11.2020р. до суду відповідачем було подано заперечення на заяву про вжиття заходів процесуального примусу. (а.с. 203, т.3).

10.11.2020р. до суду відповідачем було надано відзив на позовну заяву. (а.с. 219, т.3).

10.11.2020р. протокольною ухвалою суду відкладено підготовче засідання на 18.11.2020р. о 15:00.

17.11.2020р. позивачем було надано клопотання про встановлення строку подачі відповіді на відзив. (а.с. 14, т.4).

18.11.2020р. протокольною ухвалою суду відкладено підготовче засідання на 26.11.2020р. о 10:30.

25.11.2020р. до суду позивачем було подано відповідь на відзив. (а.с. 26, т. 4).

26.11.2020р. до суду відповідачем було надано заяву про п риєднання доказів. (а.с. 30, т.4).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 2 6.11.2020р. відкладено підготовче засідання на "01" грудня 2020 р. о 11:00. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 01.12.2020р. о 11:00.

30.11.2020р. до суду відповідачем було надано доповнення до заперечення на заяву про призначення судової почеркознавчої експертизи. (а.с. 57, т.4).

01.12.2020р. до суду відповідачем було надано доповнення до заяви про приєднання доказів від 25.11.2020р. (а.с. 76, т.4).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.12.2020р. заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів процесуального примусу від 20.10.2020р. вх. № ГСОО 27903/20 задоволено частково. Застосовано захід процесуального примусу у вигляді тимчасового вилучення доказу для дослідження судом. Тимчасово вилучено у Акціонерного товариства „Перший Український Міжнародний Банк" оригінал Договору поруки № 7.6- 39/П-І від 06.08.2008 року, укладеного між Закритим акціонерним товариством „Перший Український Міжнародний Банк" (правонаступником якого є Акціонерне товариство „Перший Український Міжнародний Банк") та ОСОБА_1 для дослідження судом. Доручено вилучення у Акціонерного товариства „Перший Український Міжнародний Банк" оригіналу Договору поруки № 7.6- 39/П-І від 06.08.2008 року, укладеного між Закритим акціонерним товариством „Перший Український Міжнародний Банк" (правонаступником якого є Акціонерне товариство „Перший Український Міжнародний Банк") та ОСОБА_1 , Державній виконавчій службі за місцезнаходженням юридичної особи Акціонерного товариства „Перший Український Міжнародний Банк" - Подільському районному відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). В іншій частині заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів процесуального примусу від 20.10.2020р. вх. № ГСОО 27903/20 залишено без задоволення. Провадження у справі №916/496/20 зупинено до закінчення виконавчого провадження з вилучення доказів для дослідження судом.

11.01.2021р. до суду від Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) надійшла постанова від 28.12.2020р. ВП №63961108 про повернення виконавчого документа стягувачу. (а.с. 141, т.4).

Поряд з цим, Акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" звернулось з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Одеської області від 01.12.2020 у справі №916/496/20 до апеляційної інстанції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.01.2021р. апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 01.12.2020 у справі № 916/496/20 в частині застосування заходів процесуального примусу повернуто скаржнику. Матеріали справи №916/496/20 повернуто господарському суду Одеської області.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.02.2021р. поновлено провадження у справі №916/496/20. Підготовче засідання у справі призначено на "18" лютого 2021 р. о 10:00. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 18.02.2021р. о 10:00.

28.12.2020р. до суду відповідачем було надано заперечення проти відповіді на відзив. 9а.с. 177. т.4).

18.02.2021р. протокольною ухвалою суду відкладено підготовче засідання на 04.03.2021р. о 11:00.

Приймаючи до уваги, що 04 березня 2021р. з 11 год. 30 хв. до 12 год. 20 хв. всі працівники та відвідувачі суду були евакуйовані з адміністративної будівлі, у зв`язку з проведенням ГУДСНС України в Одеській області спільно з ГУНП в Одеській області оперативно-розшукових заходів з приводу анонімного повідомлення про закладення вибухового приладу в адміністративній будівлі, судове засідання, призначене на 04.03.2021р., не відбулось.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.03.2021р. продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі №916/496/20 на 30 днів до 08.04.2021р. Призначено підготовче засідання у справі на "18" березня 2021р. о 1 0:30. Викликано представників учасників справи у судове засідання, призначене на 18.03.2021р. о 10:30.

17.03.2021р. до суду відповідачем було подано заяву. (а.с. 238, т.4).

18.03.2021р. протокольною ухвалою суду відкладено підготовче засідання на 30.03.2021р. о 12:40.

29.03.2021р. до суду відповідачем було подано заяву. (а.с. 2, т.5).

Приймаючи до уваги, що 30 березня 2021р. член колегії суддів суддя Погребна К.Ф. перебувала на самоізоляції, судове засідання, призначене на 30.03.2021р. о 12:40, не відбулось.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.04.2021р. призначено підготовче засідання у справі №916/496/20 на "06" квітня 2021 р. о 10:30. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 06.04.2021р. о 10:30.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.04.2021р. заяву ОСОБА_1 від 10.08.2020р. задоволено. Призначено у справі №916/496/20 судову почеркознавчу експертизу. Проведення судової почеркознавчої експертизи доручено Національному науковому центру „Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса". На вирішення судової почеркознавчої експертизи поставлено наступне питання: Чи виконаний підпис у Договорі поруки № 7.6-39/П-1 від 06.08.2008 року, укладеному між ЗАТ „Перший Український Міжнародний Банк" та ОСОБА_1 , від імені поручителя ОСОБА_1 особисто ОСОБА_1 чи іншою особою? Витрати по оплаті проведення судової почеркознавчої експертизи покладено на позивача - ОСОБА_1 Попереджено судового експерта (експертів), який (які) безпосередньо проводитиме експертизу, про кримінальну відповідальність, передбачену ст.ст. 384, 385 Кримінального кодексу України.Експертний висновок після проведення експертного дослідження представити господарському суду Одеської області. Провадження у справі №916/496/20 зупинено до одержання результатів експертизи. Матеріали справи №916/496/20 надіслано на адресу Національного наукового центру „Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса". (61177, м. Харків, вул. Золочівська, 8а).

17.05.2021р. до господарського суду Одеської області від Національного наукового центру „Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса" надійшло клопотання судового експерта В.Г. Абросимової №10664 про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи, складене 13.05.2021р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.05.2021р. поновлено провадження у справі №916/496/20. Підготовче засідання у справі призначено на "31" травня 2021 р. о 10:30. Запропоновано учасникам справи ознайомитись з клопотанням судового експерта та надати до суду пояснення та витребувані судовим експертом документи. Викликано учасників справи у судове засідання 31.05.2021р. о 10:30.

31.05.2021р. до суду відповідачем було подано заяву. (а.с. 66. т.5).

31.05.2021р. до суду позивачем було подано заяву. (а.с. 81, т.5).

31.05.2021р. судом було оголошено перерву до 09.06.2021р. о 14:30.

08.06.2021р. до суду відповідачем було надано заперечення на заяву про залучення оригіналів документі до матеріалів справи. (а.с. 111, т.5).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.06.2021р. клопотання Національного наукового центру „Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса" №10664 про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи по справі №916/496/20 розглянуто по суті та задоволено. Залучено до матеріалів справи, в якості вільних зразків підпису оригінали: паспорту ОСОБА_1 , серія НОМЕР_2 , виданого Приморським РВ УМВС України в Одеській області 21.09.1996р., Договору банківського рахунку №257/9109 від 12.03.2004р., укладеного між Акціонерним банком „Південний" та Приватним підприємством „Федерація краси", в особі директора ОСОБА_1, Заяви про реєстрацію знака для товарів і послуг в Україні від 20.11.2003р., поданої до Українського інституту промислової власності 20 листопада 2003р., Заяви про реєстрацію знака для товарів і послуг в Україні від 20.11.2003р., поданої до Українського інституту промислової власності 20 листопада 2003р. В якості умовно-вільних документів використовувати: клопотання ОСОБА_1 про ознайомлення від 21.05.2021р. вх. № ГСОО 1285/20 (а.с. 100, т.2), розписка с/з від 18.08.2020р., де міститься підпис ОСОБА_1 (а.с. 239, т.2)., зворотня сторінка клопотання ОСОБА_1 від 09.09.2020р. вх. № ГСОО 24012/20 (а.с. 70, т.3), розписка с/з від 23.09.2020р., де міститься підпис ОСОБА_1 (а.с. 141, т.3)., розписка с/з від 01.10.2020р., де міститься підпис ОСОБА_1 (а.с. 158, т.3), клопотання ОСОБА_1 про ознайомлення від 01.10.2020р. вх.№ ГСОО 26088/20 (а.с. 159, т.3), розписка с/з від 18.11.2020р., де міститься підпис ОСОБА_1 (а.с. 23, т.4), розписка с/з від 26.11.2020р., де міститься підпис ОСОБА_1 (а.с. 52, т.4), клопотання ОСОБА_1 про ознайомлення від 26.11.2020р. вх. №ГСОО 31677/20 (а.с. 53, т.4), клопотання ОСОБА_1 про ознайомлення від 01.12.2020р. вх. № ГСОО 32067/20 (а.с. 100, т.4). Провадження у справі №916/496/20 зупинено до одержання результатів експертизи. Матеріали справи №916/496/20 надіслано на адресу Національного наукового центру „Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса". (61177, м. Харків, вул. Золочівська, 8а).

09.08.2021р. до суду від Національного наукового центру „Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса" надійшло повідомлення від 29.07.2021р. про неможливість надання висновку експерта за господарською справою №916/496/20.(а.с. 159, т.5).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.08.2021р. поновлено провадження у справі №916/496/20. Підготовче засідання у справі призначено на " 20" вересня 2021 р. о 12:30. Викликано учасників справи у судове засідання 20.09.2021р. о 12:30.

09.09.2021р. до суду відповідачем було надано додаткові пояснення у порядку ст. 42 ГПК України. (а.с. 175. т.5).

09.09.2021р. до суду відповідачем було надано заяву про приєднання доказів. (а.с. 181, т.5).

14.09.2021р. до суду відповідачем було надано письмові пояснення до заяви про застосування строків позовної давності від 02.04.2020р. (а.с. 239, т.5).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.09.2021р. закрито підготовче провадження у справі № 916/496/20. Призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на "12" жовтня 2021 р. о 12:00. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 12.10.2021р. о 12:00.

12.10.2021р. судове засідання не відбулось, у зв`язку з непрацездатністю члена колегії суддів, а саме: судді Погребної К.Ф. у період з 22.09.2021р. по 13.10.2021р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.10.2021р. призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на "04" листопада 2021 р. о 16:30. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 04.11.2021р. о 16:30.

04.11.2021р. судове засідання не відбулось, у зв`язку з непрацездатністю судді Д`яченко Т.Г. у період з 25.10.2021р. по 10.11.2021р. включно.

01.11.2021р. до суду відповідачем було подано заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката. (а.с. 24. т.6).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.11.2021р. призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на "02" грудня 2021 р. о 11:00. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 02.12.2021р. о 11:00.

30.11.2021р. до суду відповідачем було подано заяву про приєднання доказів. (а.с. 43, т.6).

02.12.2021р. у судовому засіданні було оголошено перерву до 09.12.2021р. о 10:00.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.12.2021р. викликано для допиту у судове засідання 09.12.2021р. о 10:00 в якості свідка у справі № 916/496/20: ОСОБА_2 . Зобов`язано Акціонерне товариство „Перший Український Міжнародний Банк" забезпечити явку викликаного свідка до суду. Попереджено свідка про кримінальну відповідальність, передбачену ст.ст. 384, 385 Кримінального кодексу України за завідомо неправдиві показання.

09.12.2021р. у судовому засіданні було оголошено перерву до 17.12.2021р. о 11:00.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.12.2021р. викликано для допиту у судове засідання 17.12.2021р. о 11:00 в якості свідка у справі №916/496/20: ОСОБА_2 .

17.12.2021р. у судовому засіданні було оголошено перерву до 18.01.2022р. о 14:00.

Позивач підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Відповідач заперечує проти позову та просить суд відмовити в його задоволенні. Також останнім було заявлено щодо застосування строків позовної давності.

Третьою особою письмових пояснень щодо позову за час розгляду справи надано не було.

У судовому засіданні 18.01.2022 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 20.01.2022р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та відповідача за час розгляду справи, суд встановив.

06 серпня 2008 року між Закритим акціонерним товариством „Перший Український Міжнародний Банк", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма „Славутич-95" був укладений Кредитний договір №7.6-39 з додатковими угодами до нього № 1 від 09 вересня 2008 року, № 2 від 25 вересня 2008 року, № 3 від 03 листопада 2008 року.

Відповідно умов укладеного Кредитного договору, Закрите акціонерне товариство „Перший Український Міжнародний Банк" зобов`язався надати Товариству з обмеженою відповідальністю Фірмі „Славутич-95" кредит в розмірі 2600000 доларів США, а позичальник зобов`язався повернути його у строк до 6 серпня 2010 року (поетапно, починаючи з 6 травня 2010 року до 6 серпня 2010 року), та щомісячно сплачувати проценти із розрахунку 13,2% річних, а у разі невиконання чи неналежного виконання окремих зобов`язань зі збільшеннями на 2% річних.

У цей же день, у забезпечення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма „Славутич-95" зобов`язань за Кредитним договором, між Закритим акціонерним товариством „Перший Український Міжнародний Банк" та ОСОБА_1 був підписаний договір поруки № 7.6-3 9/П-1 від 06.08.2008 року, за яким поручитель поручилась перед банком за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма „Славутич-95" усіх його зобов`язань за кредитним договором.

Посилаючись на ст. 626, 628, 627, 553, 554 Цивільного кодексу України, позивачем було зазначено суду, що зі змісту наведених норм випливає, що порука є угодою щодо прийняття перед третьою особою на себе обов`язку поручитися перед кредитором за виконання боржником свого зобов`язання та нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язання боржником шляхом відшкодування у грошовій формі того, що не було виконане боржником.

Позивач вказує, що укладати з банком оспорюваний Договір поруки № 7.6-39/П-1 та поручатися за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма „Славутич-95" взятих на себе зобов`язань, за Кредитним договором від 06.08.2008р., особисто наміру не мала, факт підписання ОСОБА_1 вищевказаного договору поруки позивач особисто заперечувала, з початку виникнення спору щодо повернення кредитних коштів.

Відповідно до Висновку почеркознавчого дослідження від 14.02.2020р., виконаного спеціалістом Косигіною П.А., зазначено, що підпис від імені ОСОБА_1 , зображення якого є у наданій на дослідження електрографічній копії Договору поруки №7,6-39/11-1 від 06 серпня 2008 року, виконаний не самою ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням підпису (підписами) ОСОБА_1 .

Позивач зазначає, що оскільки встановлено та підтверджено належним доказом - Висновком почеркознавчого дослідження від 14.02.2020 року, що вона - ОСОБА_1 не підписувала договір поруки від 06.08.2008 року, а підпис виконано іншою особою з наслідуванням справжньому її справжнього підпису, то такий договір поруки підлягає визнанню недійсним, так як у неї особисто не було волевиявлення на укладення цього правочину.

Надалі надаючи позовну заяву в порядку ч. 3 ст. 46 ГПК України, позивачем було зазначено суду, що спірний договір нею не укладався та не підписувався.

Надаючи відзив на позовну заяву відповідачем було зазначено суду, що він вважає доводи позивача такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Надаючи заперечення проти позову, відповідач посилався на ряд судових справ, якими встановлено наступне, а саме, в 2011 році ОСОБА_1 зверталась до Приморського районного суду м. Одеси (справа № 2/1522/12352/11) з позовом про визнання недійсними договорів поруки та іпотеки, посилаючись на те, що підписуючи вказані договори, вона знаходилась в стані дістресу. Обставини підписання ОСОБА_1 зазначених договорів вивчалися Приморським районним судом м. Одеси, з проведенням відповідної експертизи, викликом свідків та інш. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 06.12.2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені, і ухвалою апеляційного суду Одеської обл. від 13.03.2013 року рішення залишено без змін. Проте, рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.06.2013 року зазначені рішення були скасовані і у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.

09.12.2011 року ОСОБА_1 зверталась до Приморського районного суду м.Одеси (цивільна справа № 2/1522/12806/11) з позовною заявою, підписаною особисто ОСОБА_1 до ПАТ „ПУМБ", третя особа - приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу - Морозов Є.В. про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, в якій ОСОБА_1 зазначала: „З метою забезпечення виконання зобов`язання за вищевказаним кредитним договором було укладено договори поруки, в тому числі і договір поруки № 7.6-39/П-1 від 06 серпня 2008р.,укладений між мною, ОСОБА_1 та ЗАТ „ПУМБ". Відповідно до вказаного договору, я з метою забезпечення повного виконання зобов`язання, передаю в іпотеку нерухоме майно у вигляді домоволодіння з надвірними спорудами, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 . Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 18.12.2012 року за заявою ОСОБА_1 позовна заява була залишена без розгляду.

Також, в 2013 році ОСОБА_1 зверталась до Київського районного суду м.Одеси (цивільна справа № 520/9510/13-ц) з позовом до ПАТ „ПУМБ" про визнання недійсним договору іпотеки № 7.6-39/1 від 06,08.2008 року та договору поруки №7.6- 39/П-1 від 06.08.2008 року, з підстав укладення зазначених договорів без дозволу органу опіки та піклування. В тексті позовної заяви від 23.07.2013 року та уточненої позовної заяви від 01.10.2013 року підписаної безпосередньо ОСОБА_1 на першій сторінці в першому та другому абзаці остання зазначає наступне: 06 серпня 2008 року мною, ОСОБА_1 було оформлено договір поруки № 7.6-39/П-1 із закритим акціонерним товариством „ПУМБ", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство „ПУМБ". За договором поруки № 7.6-39/П-1 від 06 серпня 2008 року, я виступила майновим поручителем, у забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором...". На другій сторінці в другому та третьому абзаці уточненої позовної заяви позивач зазначає: „Про підвищення процентної ставки, я, ОСОБА_1 , належним чином не сповіщалась...". „Між мною та відповідачем не укладалось додаткових угод до Договору поруки № 7.6-39/П-1 від 06 серпня 2008 року, в яким я погодилась на підвищення процентної ставки за основним зобов`язанням кредитора".

Під час розгляду справи ОСОБА_1 заявила клопотання про витребування доказів та задовольнивши клопотання ОСОБА_1 , судом ухвалою від 28.10.2013 року були витребувані належним чином завірені копії в т.ч. і договору поруки № 7.6-39/П- 1 від 06 серпня 2008 року, укладеного між АТ „ПУМБ" та ОСОБА_1 , копію якого, належним чином засвідчену банком надано до суду та долучено до матеріалів справи. Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 12.03.2014 року, яка ухвалою апеляційного суду Одеської області від 13.05.2014 року залишена без змін, позовна заява ОСОБА_1 була залишена без розгляду у зв`язку з неодноразовою неявкою позивача та її представників у судові засідання.

В 2013 році ОСОБА_1 зверталась до Одеського окружного адміністративного суду (адміністративна справа № 815/7394/13-а), про скасування державної реєстрації відомостей щодо реєстрації права власності на нерухоме майно - домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 за ПАТ „ПУМБ", здійсненого на підставі іпотечного договору серія та номер 4729, посвідчений 06.08.2008р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Федорченко Т.М., в якому ОСОБА_1 зазначала, що підписувала договори, укладені між ОСОБА_1 та ПАТ „ПУМБ", а саме: договір іпотеки № 7.6-39/1 від 06.08.2008 року та договір поруки №7.6- 39/П-1 від 06.08.2008 року. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2014 року, яка ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.01.2015 року залишена без змін, в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 було відмовлено.

Також, в 2013 році ОСОБА_1 звернулась до Київського районного суду м.Одеси (цивільна справа № 520/3876/13-ц) з позовною заявою від 25.03.2013 року, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, з підстав порушення порядку вчинення виконавчого напису, яка також підписана та подана нею, і в якій вона також зазначала, що між нею та ПАТ „ПУМБ" були укладені зазначені договори і з метою забезпечення повного виконання зобов`язань за кредитним договором, нею, передано в іпотеку домоволодіння та земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 . Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 16.04.2013 року позовна заява ОСОБА_1 до ПАТ „ПУМБ", третя особа - приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу - Морозов Є.В. про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, була задоволена та ухвалою апеляційного суду Одеської області від 19.06.2013 року залишено без змін. Проте ПАТ „ПУМБ" були оскаржені вказані рішення, справа повернута до апеляційного суду Одеської області, який рішенням від 25.06.2014 року відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову.

В 2014 році ОСОБА_1 зверталась до Київського районного суду м. Одеси (цивільна справа № 520/9366/14-ц) з позовом від 24.07.2014 року, який підписаний безпосередньо ОСОБА_1 , до ПАТ ПУМБ про визнання недійсним договору іпотеки № 7.6-39/1 від 06.08.2008 року та договору поруки №7.6-39/П-1 від 06.08.2008 року, з підстав укладення їх без обов`язкової згоди органу опіки та піклування та такими, шо протирічать правам та інтересам малолітніх та неповнолітніх дітей. В позовній заяві в абз. 6 на сторінці 4 ОСОБА_1 зазначає: „І договір поруки, і договір іпотеки я підписала внаслідок зловживання довірою моїм колишнім чоловіком... , Вказані договори були підписані мною за наступних обставин . Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 04.08.2014 року було відкрите провадження по справі, проте, залишене судом без розгляду за заявою ОСОБА_1 .

В 2014 році ОСОБА_1 зверталась до Малиновського районного суду м. Одеси (цивільна справа № 521/13085/14-ц) з позовною заявою про визнання недійсним договору поруки №7.6-39/П від 06 серпня 2008 року, з підстав укладення договору без згоди органу опіки та піклування. В першому та другому абзацах на першій сторінці позовної заяви ОСОБА_1 вказує, що: 06 серпня 2008 року, мною, ОСОБА_1 було оформлено договір поруки № 7.6-39/П-1 з ЗАТ ПУМБ правонаступником якого є ПАТ ПУМБ . За договором поруки №7.6-39/П-1, я виступила майновим поручителем, у забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №7.6-39 від 06.08.2008 року, укладеним між ЗАТ ПУМБ та ТОВ Славутич-95 . Також було оформлено іпотечний договір № 7.6-394 від 06 серпня 2008 року, предметом іпотеки за яким виступило належні мені на праві власності домоволодіння з надвірними спорудами... . Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 04.08.2014 року було відкрито провадження у цивільній справі № 521/13085/14-ц, проте, ухвалою від 25.09.2014 року провадження було закрите у зв`язку з тим, що Київським районним судом м. Одеси розглядається справа між тими самими сторонами, про той же предмет та з тих же підстав.

В 2014 році ОСОБА_1 зверталась до Київського районного суду м. Одеси (цивільна справа № 520/3543/14-ц) з позовною заявою, яка безпосередньо підписана ОСОБА_1 про визнання недійсним договору поруки №7.6-39/П-1 від 06 серпня 2008 року та визнання недійсним іпотечного договору № 7.6-39/1 від 06 серпня 2008 року, з підстав укладення договорів без дозволу органу опіки і піклування. На 1 сторінці в першому абзаці ОСОБА_1 зазначає: 06 серпня 2008 року, мною, ОСОБА_1 було оформлено договір поруки № 7.6-39/П-1 із закритим акціонерним товариством ПУМБ , правонаступником якого є публічне акціонерне товариство ПУМБ . За договором поруки № 7.6-39/П-1 від 06 серпня 2008 року, я виступила майновим поручителем, у забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 7.6-39 від 06.08.2008р., укладеним між ЗАТ ПУМБ та ТОВ Славутич-95 . Також на 2 сторінці в 9 абзаці позовної заяви ОСОБА_1 стверджує: Також, мною з ЗАТ ПУМБ був укладений іпотечний договір № 7.6-39 від 06 серпня 2008р.,предметом за яким виступило належне мені на праві власності домоволодіння з надвірними спорудами, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 . Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 12.05.2014р. було відкрите провадження за позовом ОСОБА_1 до ПАТ Перший Український Міжнародний Банк , третя особа ТОВ Славутич-95 , про визнання договорів недійсними. Ухвалою від 06.08.2014 року задоволена заява представника ОСОБА_1 про залишення позовної заяви без розгляду.

В 2015р. ОСОБА_1 зверталась до Київського районного суду м. Одеси (цивільна справа № 520/1919/15-ц) з позовом до ПАТ ПУМБ про визнання правочинів недійсними, так як під час укладення іпотечного договору нотаріусу було надано недостовірну інформацію, а саме: довідка про склад сім`ї та реєстрацію в зазначеному домоволодінні не відповідала дійсності. В 6 абз. на сторінці 7 заяви про зміну підстав позову, ОСОБА_1 зазначає: І договір поруки, і договір іпотеки позивач ОСОБА_1 підписала внаслідок зловживання довірою... , Вказані договори були підписані їз за наступних обставин… Тобто в тексті заяви про зміну підстави позову від 13.07.2015 року ОСОБА_1 по тексу заяви неодноразово підтверджує підписання нею вказаних договорів поруки та іпотеки. Крім того, в останньому абзаці першої сторінки рішення Київського районного суду м. Одеси від 15.10.2015 року вказаної справи зазначено, що: Однак позивач стверджує, що при укладенні зазначеного іпотечного договору приватному нотаріусу було надано недостовірну інформацію... . Тобто суд, своїм рішенням по справі № 520/1919/15-ц вкотре підтвердив підписання нею спірного іпотечного договору та договору поруки. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 15.10.2015 року, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, ухвалою апеляційного суду Одеської області від 14.06.2017 року залишено без змін. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.12.2017 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 15.10.2015 року та ухвала апеляційного суду Одеської області від 14.06.2017 року залишені без змін.

Відповідачем було зазначено суду, що також доказами того, що ОСОБА_1 було відомо про наявність оспорюваного договору поруки № 7.6-39/П-1 від 06.08.2008 року, а також того, що вона не заперечувала факту особистого підписання оспорюваного договору також свідчить клопотання ОСОБА_1 від 02.04.2012 року про призначення судово-психологічної експертизи та Висновок №3802 від 04.09.2012 року судово-психологічної експертизи, який проводився судовим експертом-психологом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Савостіним А.П щодо психологічного стану ОСОБА_1 в момент підписання нею договору поруки №7.6-39/11-1 від 06.08.2008 року.

Приморським районним судом м. Одеси розглядалась цивільна справа №2/1522/12352/11 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ Перший Український Міжнародний Банк , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за участю третьої особи - ТОВ Фірма Славутич-95 про визнання недійсними договорів поруки № 7.6-39/П-1 від 06.08.2008 та іпотечного договору № 7.6-39/1 від 06 серпня 2008 року, і постановлено рішення, яким позовні вимоги про визнання недійсними договорів поруки та іпотеки - задоволені. Визнаний недійсним договір поруки №7.6-39/П-1 від 06.08.2008 року та іпотечний договір №7.6-39/1 від 06.08.2008 року, та вирішено виключити з реєстру іпотек та заборон відчуження запис про Іпотеку та заборону відчуження предмета іпотеки. Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 13.03.2013р. рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06.12.2012 року залишено без змін, апеляційну скаргу банку залишено без задоволення. Судами вивчались обставини, які передували укладенню зазначених договорів, які безпосередньо вплинули на волевиявлення ОСОБА_1 . Крім того, на підставі клопотання ОСОБА_1 від 02.04.2012 року судом призначалась та проводилась судово-психологічна експертиза, якою встановлювався її психологічний стан в момент підписання нею оскаржуваних угод.

Рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.06.2013 року по справі № 6-12653св13 скасовані рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06.12.2012 року та ухвала апеляційного суду Одеської області від 13.03.2013 року, якими були задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсними укладених між банком та нею іпотечного договору та договору поруки, та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено. Обґрунтовуючи рішення, Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 12.06.2013 року зазначено, що висновки судів попередніх інстанцій щодо неспроможності позивачки в повній мірі вільно і свідомо приймати рішення, адекватне ситуації, не узгоджуються з фактичними обставинами справи, так як перед укладенням зазначених договорів, ОСОБА_1 з КП Одеське міське БТІ та РОН отриманий витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно для передачі його в Іпотеку банку, з ПП Примула -Р укладений договір на проведення робіт з оцінки земельної ділянки для передачі в заставу, з суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_5 укладений договір на проведення незалежної експертної оцінки майна для визначення ринкової вартості об`єкта для подальшої передачі в заставу.

Отже, як стверджує відповідач, ОСОБА_1 протягом 12 років з моменту укладення між АТ ПУМБ та нею договору поруки № 7.6-39/П-1 від 06.08.2008 року неодноразово зверталась до різних судових інстанцій з позовними заявами з різних підстав про визнання недійсним договору поруки №7.6-39/П-1 від 06.08.2008р., що свідчить про її обізнаність про наявність оспорюваного нею договору поруки № 7.6-39/П-1 від 06.08.2008р., та не заперечувала факту особистого підписання оспорюваного договору.

Крім того, відповідачем надавались заперечення стосовно висновку почеркознавчої експертизи, як належного доказу у даній справі.

Відповідачем у поданому відзиві зазначалось щодо застосування строків позовної давності.

Надаючи відповідь на відзив позивачем було зазначено суду, що доводи відповідача є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності та матеріалам справи. Позивачем було зазначено суду, що під час апеляційного перегляду справи призначалось експертне дослідження, однак, проведено не було, оскільки не було надано оригіналу договору.

Позивач зазначає про звернення до господарського суду Одеської області про визнання недійсним договору поруки недійсним є реалізацією права позивача на судових захист зазначеним способом у розумінні ст. 124 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Надаючи заперечення на відповідь на відзив, відповідачем було зазначено суду, що ОСОБА_1 була обізнана про спірний договір поруки з 2008р., а вже з 2011р. вживала заходів щодо його оскарження, коли подавали відповідні позови до суду, отже у даній справі пропущено строк позовної давності.

Відповідно до наданого відзиву від 19.10.2020р. відповідачем надавались пояснення щодо визнання факту укладеним (підписаним) спірного договору поруки. Відповідачем було зазначено суду, що позивач виступила поручителем в забезпечення своєчасного виконання зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма „Славутич - 95", тобто виступила поручителем не за будь-кого, а за підприємство, яким володів її чоловік, та, як стверджує відповідач, про ці факти ОСОБА_1 сама зазначає у поданих до судів позовних заявах, поясненнях, доповненнях, і це відображено, у тому числі, у рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.06.2013р. №2/1522/12352/11.

Також відповідачем було зазначено суду, що під час розгляду справи №520/1919/15-ц, на яку постійно посилається позивач, нею було одночасно заявлені дві взаємовиключні правові позиції та обрані взаємовиключні способи захисту своїх порушених прав, де в позовні заяві, апеляційній та касаційних скаргах вона наполягала на підписанні нею оспорюваних іпотечного договору та договору поруки, і одночасно з цим, заявила клопотання про призначення з цього питання судової технічної експертизи щодо підпису на зазначених договорах.

Крім того, відповідачем було звернуто увагу суду та зазначено, що посилання позивача на те, що вона вперше побачила оригінал оспорюваного договору поруки в суді апеляційної інстанції в 2016 році не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки тоді було оглянуто позивачем засвідчені фотокопії, а не оригінали.

Надаючи відповідь на відзив позивачем було зазначено, що брати на себе кредитні зобов`язання та поручатися за виконання кредитних зобов`язань вона не мала наміру, юридична необізнаність, сімейні проблеми, хвороба дитини спонукали звертатись за захистом своїх прав до різних фахівців у галузі права, адвокатів та жодні спеціалісти не вказували на можливість захисту прав, з підстав особистого не підписання договору. Позивач вказує, що нею не зазначалось про факт особистого підписання спірного договору поруки та оригіналу договору не має. Також було зазначено суду, що в судах не досліджувалися підстави укладання спірного договору та жодним судовим органом, чи особисто позивачем, не заявлялось та не досліджувалось питання щодо належності та відповідності підпису у спірному договору від імені позивача.

Відповідно до поданих заперечень проти відповіді на відзив, відповідачем зазначалось щодо визнання факту укладання/підписання позивачем спірного договору поруки, щодо використання позивачем взаємовиключних способів захисту порушеного права, щодо твердження позивача про обмеження доступу до правосуддя, щодо заперечень ОСОБА_1 на заяву свідка від 06.11.2020р. та щодо спливу строків позовної давності.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та відповідача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про судоустрій та статус суддів", суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ст.4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

У розумінні зазначених приписів суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Процесуально-правовий зміст захисту права полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. (ст. 4 ГПК України).

Підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Порушення права чи охоронюваного законом інтересу повинне мати об`єктивний характер і виражатися в позбавленні або зменшенні обсягу певних благ особи, права чи інтереси якої порушено, певних благ, які вона мала до порушення або справедливо очікувала набути у майбутньому.

Суд зауважує на тому, що завданням правосуддя є захист охоронюваних законом прав та інтересів осіб.

Частиною 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Приписами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Положеннями ст. 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Надаючи оцінку доводам позивача та обґрунтуванням позовних вимог, викладеним ОСОБА_1 в позовній заяві, та направленим на визнання недійсним Договору поруки №7.6-39/П-1 від 06.08.2008р., укладеного між Закритим акціонерним товариством „Перший Український Міжнародний Банк" (правонаступником якого є Акціонерне товариство „Перший Український Міжнародний Банк") та ОСОБА_1 , з моменту його вчинення, тобто з 06.08.2008р., суд зазначає наступне.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (частина третя статті 509 ЦК України, пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідно з частинами першою та другою статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Отже, порука є спеціальним додатковим майновим заходом впливу, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника.

Обсяг зобов`язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша та друга статті 553 ЦК України).

Надаючи оцінку доводам позивача, які було покладено ним у підставу та в обґрунтування поданого позову, суд виходить із наступного.

В обґрунтування поданого позову ОСОБА_1 було зазначено суду, що Договір поруки №7.6-39/П-1 від 06.08.2008р., укладений між Закритим акціонерним товариством „Перший Український Міжнародний Банк" (правонаступником якого є Акціонерне товариство „Перший Український Міжнародний Банк") та ОСОБА_1 , наміру укладати вона не мала та такий правочин нею не підписувався.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

У статті 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно із частиною другою статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

З метою повного та всебічного розгляду справи судом було призначено експертне дослідження у справі, однак, у зв`язку з невиконанням клопотання експерта, зокрема не наданням оригіналу досліджуваного документу - Договору поруки №7.6-39/П-1 від 06.08.2008р., до суду було скеровано повідомлення про неможливість надання висновку експерта.

За час розгляду справи судом у Акціонерного товариства „Перший Український Міжнародний Банк" було витребувано оригінал договору, однак, виконати вимоги суду та надати оригінал Договору поруки №7.6-39/П-1 від 06.08.2008р. не виявилось за можливе з огляду на наступне.

Суд зазначає, що в підтвердження неможливості виконання вимог суду, відповідачем зазначено, що оригінали ви требуваних договорів знаходилися у сховищі на зберіганні в Головному офісі Акціонерного товариства „Перший Український Міжнародний Банк" у м.Донецьк по вул. Університетська, 2а, та вказано, та наразі відповідач не має доступу до приміщення Акціонерного товариства „Перший Український Міжнародний Банк" у м.Донецьк по вул. Університетська, 2а, де зберігались, в тому числі, оригінал Договору поруки № 7.6- 39/П-І від 06.08.2008 року. Також відповідачем було вказано суду, що документи, які витребуються судом знаходилися у Головному офісі у м. Донецьку і не були вивезені у сховище Акціонерного товариства „Перший Український Міжнародний Банк" у м. Вінниці, та пояснено, що Акти приймання - передачі частини матеріалів з Головного офісу Акціонерного товариства „Перший Український Міжнародний Банк" у м.Донецьк до сховища Акціонерного товариства „Перший Український Міжнародний Банк" у м. Вінниці знищені в зв`язку з за кінченням строку зберігання.

Також відповідачем були надані пояснення та зазначено, що після реєстрації права власності на житловий будинок з надвірними спорудами та земельну ділянку площею 0,1775 га, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Львівська, 2 за банком, оригінали документів, в т.ч. і Договір поруки № 7.6-39/П-1 від 06.08.2008 року з РЦ у м. Одесі АТ „ПУМБ" були передані на зберігання до Головного офісу у м. Донецьк, а документи про передачу оригіналів знищені зі спливом терміну зберігання, та зазначено, що зберігання документів в сканованому вигляді в електронному архіві внутрішніми процедурами банку не передбачено, та зазначене підтверджується Актом про знищення документів від 13.09.2019р. та Актом від 21.01.2019р. №14, в яких зазначено, що банком проведена робота по знищенню документів, створених в 2013 році, які не мають науково-практичної цінності і які втратили практичне значення.

Надалі, відповідачем стверджувалось суду, що кредит, виданий ТОВ Фірма "Славути-95" за кредитним договором, в забезпечення виконання якого було укладено спірний договір поруки з позивачкою, було визнано проблемним, та матеріали кредитної справи, в т.ч. і договірної бази для подальшої роботи з повернення простроченої заборгованості у такому разі передаються від підрозділів кредитного адміністрування Регіональних відділень, які супроводжують кредитні проекти, до структурних підрозділів Департаменту проблемних активів (надалі - ДПА). При цьому, в матеріалах кредитної справи, яку веде відповідальний співробітник, передбачене зберігання лише копій договірної бази.

Посилаючись на п. 229 Інструкції по правовому супроводу примусового стягнення проблемної заборгованості по корпоративним проектам Публічного акціонерного товариства „Перший Український Міжнародний Банк", затвердженою заступником Голови Правління Школяренко К.А. від 27.12.2012 року, відповідачем було вказано, що оригінали договірної бази по проектах в зоні відповідальності ДПА мають зберігатися в сховищі за адресою Головного офісу в м. Донецьк, а їх вилучення і повернення здійснюється під реєстрацію в книзі вихідної кореспонденції (витяг з Інструкції додається), та повідомлено суд, що наразі Книга реєстрації вихідної кореспонденції Одеського РЦ знищена у зв`язку з закінченням строків зберігання, докази чого вже раніше подавались до суду.

Також, відповідачем було залучено до матеріалів справи Витяг з протоколу Кредитного комітету Закритого акціонерного товариства „ПУМБ" від 26 лютого 2009р., за яким, зокрема, вирішено визнати проект кредитування Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма „Славутич-95" за кредитним договором №7.6-39 від 06.08.2008р. проблемним по причині фактичної відсутності перспектив по добровільному врегулюванню простроченої заборгованості та передати у повний супровід з Управління кредитного адміністрування в Управління проблемних активів матеріали кредитної справи по кредитуванню Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма „Славутич-95" за кредитним договором №7.6-39 від 06.08.2008р.

Крім того, державним виконавцем Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було винесено 28.12.2020р. постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, оскільки в ході здійснення виконавчого провадження встановлено неможливість виконання ухвали суду у встановлено ним порядку, про що складено акт державного виконавця та витребувано письмові пояснення у боржника. (а.с. 142, т.4).

Приписами ч. 4 ст. 102 ГПК України визначено, що у разі ухилення учасника справи від подання суду на його вимогу необхідних для проведення експертизи матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, що перешкоджає її проведенню, суд залежно від того, яка особа ухиляється, а також яке ця експертиза має значення, може визнати встановленою обставину, для з`ясування якої експертиза була призначена, або відмовити у її визнанні.

З урахуванням встановлених обставин за час розгляд справи, суд зазначає, що Акціонерним товариством „Перший Український Міжнародний Банк" з об`єктивних та поважних причин не було надано до суду оригінал Договору поруки № 7.6- 39/П-І від 06.08.2008 року, оскільки сукупність доказів, оцінених судом за час розгляду даної вправи, та сукупність фактів, що було досліджено та враховано судом, свідчать про об`єктивну неможливість надання відповідачем до суду оригіналу спірного правочину, тому суд не вважає за можливе визнати встановленою обставину щодо не підписання з боку ОСОБА_1 спірного Договору поруки № 7.6- 39/П-І від 06.08.2008 року.

Також, під час розгляду даної справи судом з`ясовано, що в провадженні Одеського апеляційного суду перебувала справа №2-1262/11 за позовом Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" до ОСОБА_1 за участю третьої особи: Товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич-95" про стягнення заборгованості за договорами поруки.

Постановою Одеського апеляційного суду від 30.09.2021р. по справі №2-1262/11 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 листопада 2015 року - змінено в частині стягнення заборгованості за відсотками та заборгованості по пені за порушення строків сплати кредиту. В задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" заборгованість по пені за порушення строків сплати кредиту в розмірі - 825663,00 грн. В решті рішення залишити без змін.

З тексту вказаної постанови судом з`ясовано, що ще у вересні 2009 року, Публічне акціонерне товариство Перший Український Міжнародний Банк звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договорами поруки від 06 серпня 2008 року, які були укладені для забезпечення виконання зобов`язань товариства з обмеженою відповідальністю Славутич-95 за кредитним договором від 6 серпня 2008 року № 7.6-39, у загальному розмірі 2870852,13доларів США та 1 827 877 грн. 46 коп.

Справа судами розглядалася неодноразово.

Останнім рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 04 листопада 2015 року позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" до ОСОБА_1 за участю третьої особи: товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич-95" про стягнення заборгованості за договорами поруки - задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" заборгованість за договором поруки № 7.6.-39/П-1 від 06.08.2009 року у загальному розмірі 2870852,13 дол. США та 1827 877,46 грн. Вирішено питання щодо судових витрат.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подала до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права просила суд скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 листопада 2015 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ПАТ ПУМБ до неї в повному обсязі.

Постановою апеляційного суду Одеської області від 19 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 листопада 2015 року залишено без змін.

Постановою Верховного суду від 07 серпня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником, задоволено частково. Постанову апеляційного суду Одеської області від 19 грудня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У зв`язку з чим, Одеським апеляційним судом було винесено вищевказану постанову від 30.09.2021р. по справі №2-1262/11.

Судом з`ясовано, що під час апеляційного перегляду справи №2-1262/11 у відповідній постанові суду було зазначено, що довід апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не підписувала договір поруки є неспроможним з огляду на те, що жодним чином не підтверджений, більш того, представник останньої в суді апеляційної інстанції відмовилась від розгляду поданого клопотання про призначення судом судової-почеркознавчої експертизи.

Отже, судом з`ясовано, що під час перегляду зазначеної вище справи, позивач відмовилась від свого клопотання про призначення судової експертизи, що у подальшому призвело до неможливості надання оцінки доводам ОСОБА_1 щодо не підписання договору поруки № 7.6.-39/П-1 від 06.08.2009р., визнання недійсним якого є предметом розгляду даної справи.

Також судом з`ясовано та враховано, що позивачем неодноразово подавались позови до різних судів щодо оскарження Договору поруки № 7.6- 39/П-І від 06.08.2008 року з різних підстав, однак за весь тривалий час не було вирішено питання саме в частині встановлення факту підписання чи не підписання договору з боку ОСОБА_1

ОСОБА_1 було ініційовано подання ряд позовів, зокрема, про визнання недійсним спірного у даній справі договору поруки, однак, в підставу таких позовів позивачем було покладено, зокрема, факти підписання такого договору в стані дістресу , укладення договору без дозволу органу опіки та піклування, що протиричіть правам та інтересам малолітніх та неповнолітніх дітей, укладення спірного правочину з поданням нотаріусу недостовірної інформації, однак, в жодному позові ОСОБА_1 не зазначалось про фактичне не підписання нею спірної угоди , а, навпаки, як встановлено за матеріалами даної справи, позивачка неодноразово зазначала за тестом позовів та окремих заяв саме про підписання та укладення з її боку договору, однак, визначаючи, при цьому, інші підстави позовів при його оскарженні до судів.

З урахуванням викладеного, заслуговують на увагу доводи відповідача в цій частині його заперечень, щодо обізнаності позивачки про існування договору, про укладення позивачкою договору, та суд критично ставиться до доводів ОСОБА_1 про неукладення з її боку спірного договору поруки.

Відповідно до ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Також, положеннями ст. 79 ГПК України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зазначає, що позивач, подаючи позов самостійно визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на господарський суд. При цьому, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.08.2016 у справі Дж. К. та Інші проти Швеції ( J.K. AND OTHERS v. SWEDEN ) наголошує, що у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування поза розумним сумнівом ( beyond reasonable doubt ). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей . …Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.12.2020 у справі №904/1103/20 та від 25.06.2020 у справі №924/266/18.

З урахуванням фактичних обставин справи та належності і допустимості доказів через призму рішення Європейського суду з прав людини, суд вважає, що надані позивачем докази, на підтвердження обставин та ґрунтувань, що були визначені ним у поданому позові не містять достатньої доказової цінності факту порушення відповідачем визначених ним законодавчих правил, оскільки, за переконанням суду, докази та пояснення, надані відповідачем, у сукупності засвідчують та надають суду можливість встановити протилежне.

Суд зазначає також, що ним не приймається як допустимий доказ висновок почеркознавчої експертизи, складений 14.02.2020р. спеціалістом у галузі почеркознавства Косигіною Н.А., оскільки такий висновок проведено по електрографічній копії спірного договору поруки, що не відповідає положенням Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998р. №53/5 (зі змінами).

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Приймаючи до уваги все вищевикладене, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судових засіданнях всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про недоведеність позивачем підстав його позову щодо не підписання та не укладення спірного договору, у зв`язку з чим в позові ОСОБА_1 про визнання недійсним Договору поруки №7.6-39/П-1 від 06.08.2008р., укладеного між Закритим акціонерним товариством „Перший Український Міжнародний Банк" (правонаступником якого є Акціонерне товариство „Перший Український Міжнародний Банк") та ОСОБА_1 , з моменту його вчинення, тобто з 06.08.2008р. - суд відмовляє.

Щодо вимог відповідача про застосування стоків позовної давності щодо вимог позивача про визнання недійсним договору, суд зазначає наступне.

Положеннями ст. 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно з п. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Вимога відповідача про застосування строків позовної давності не приймається судом до уваги, оскільки судом прийнято рішення про відмову у задоволенні позову не через пропуск строку позовної давності.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями ч. 1-3 ст. 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За приписами ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

В підтвердження розміру понесених судових витрат відповідачем до суду надані: Договір про надання правової допомоги від 15.01.2018р., Додаткові угоди від 02.02.2019р., від 28.12.2019р. до Договору про надання правової допомоги від 15.01.2018р та Акт приймання-передачі наданих послуг за Договором про надання правової допомоги від 15.01.2018р. з переліком наданих юридичних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, з урахуванням відмови у задоволенні позовних вимог позивача, господарський суд вважає, що грошові кошти в якості витрат на правничу допомогу підлягають стягненню у розмірі 15200,00 грн.

Поряд з цим, ухвалою суду від 29.05.2020р. було зобов`язано ОСОБА_1 внести на депозитний рахунок Господарського суду Одеської області (попередньо визначену суму судових витрат, пов`язаних з розглядом господарської справи №916/496/20 у розмірі 15200,00 грн.

Супровідним листом від 10.08.2020р. позивачем було залучено до матеріалів справи квитанцію №ПН 2644 від 05.08.2020р. на суму 15200,00 грн., як доказ внесення на депозитний рахунок суду попередньо визначеної суми витрат.

Відповідно до ч. 7 ст. 125 ГПК України, у випадку задоволення позову суд ухвалює рішення про повернення внесеної суми позивачу, а у випадку відмови у позові , закриття провадження чи залишення позову без розгляду - про відшкодування за її рахунок витрат відповідача повністю або частково в порядку, передбаченому статтями 129 , 130 цього Кодексу. Невикористана частина внесеної позивачем суми повертається позивачу не пізніше п`яти днів з дня вирішення питань, зазначених у цій частині, про що суд постановляє ухвалу.

Приймаючи до уваги відмовлення судом у задоволенні позовних вимог позивачу, на користь відповідача підлягають відшкодуванню витрати, пов`язані з розглядом справи, за рахунок суми, внесеної позивачем на депозитний рахунок Господарського суду Одеської області.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102,00 грн. та втирати за проведення експертного дослідження у розмірі 1372,88грн. покладаються на позивача, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства „Перший Український Міжнародний Банк" про визнання недійсним Договору поруки №7.6-39/П-1 від 06.08.2008р., укладеного між Закритим акціонерним товариством „Перший Український Міжнародний Банк" (правонаступником якого є Акціонерне товариство „Перший Український Міжнародний Банк") та ОСОБА_1 , з моменту його вчинення, тобто з 06.08.2008р. - відмовити в повному обсязі.

2.Витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102,00 грн. покласти на позивача.

3.Відшкодувати на користь Акціонерного товариства „Перший Український Міжнародний Банк" (04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4; код ЄДРПОУ 14282829) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 15200 (п`ятнадцять тисяч двісті) грн. 00 коп. за рахунок суми забезпечення витрат на професійну правничу допомогу, внесеної ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на депозитний рахунок Господарського суду Одеської області (отримувач коштів: Господарський суд Одеської області, код отримувача (код ЄДРПОУ) 03499997, банк отримувача: Держказначейська служба України, м.Київ, Код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA928201720355209002000005416) на виконання ухвали Господарського суду Одеської області від 29.05.2020р.

Повний текст рішення складено 20 січня 2022 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Головуючий Т.Г. Д`яченко

Суддя К.Ф. Погребна

Суддя Г.Є. Смелянець