Постанова

від 12.01.2022 по справі 922/1915/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2022 року

м. Київ

cправа № 922/1915/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Уркевича В. Ю., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Астапова Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Наука-М" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.10.2021 (колегія суддів: Россолов В. В. - головуючий, Шутенко І. А. , Склярук О. І.)

у справі за позовом Харківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Наука-М" про зобов`язання вчинити певні дії,

про час і місце розгляду касаційної скарги сторони повідомлені належним чином, але не скористалися правом направити для участі у справі своїх повноважних представників,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Харківська міська рада (далі - Рада) звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Наука-М" (далі - ТОВ "Наука-М") про зобов`язання останнього здійснити за власний рахунок знесення самочинних прибудов, улаштованих до фасаду нежитлових будівель літ. "А-2" та літ. "Б-2" на вул. Аравійській, 24 у м. Харкові, та привести їх у стан, що існував до здійснення самочинного будівництва, а саме відповідно до інвентаризаційної справи № 82282 Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" та наявних у справі поверхових планів та експлікацій на цей об`єкт нерухомого майна.

2. На обґрунтування своїх вимог Рада послалася на те, що виконані роботи з влаштування одноповерхових прибудов до нежитлових будівель літ. "А-2" (орієнтовними розмірами 4х5 м) та літ. "Б-2" (орієнтованими розмірами 17х30 м) на вул. Аравійській, 24 у м. Харкові без декларативно-дозвільних документів є самочинним будівництвом без документів дозвільного характеру на їх проведення, про що Радою складено припис з вимогою про усунення порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів (далі - Припис), Правил благоустрою територій міста Харкова від 16.10.2020 № 37-П та акт перевірки благоустрою міста Харкова від 22.10.2020 про порушення пункту 1 частини першої статті 16 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" (на об`єктах благоустрою забороняється виконувати роботи без дозволу в разі, якщо обов`язковість його отримання передбачена законом); пункту 1 частини другої статті 18 цього ж Закону (підприємства, установи та організації у сфері благоустрою населених пунктів зобов`язані утримувати в належному стані об`єкти благоустрою (їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою території населеного пункту прилеглу до цих об`єктів територію); пункту 4.2.2. (здійснювати благоустрій території житлової та громадської забудови з урахуванням вимог використання цієї території відповідно до затвердженої містобудівної документації, а також встановлених державних стандартів, норм і правил) та пункту 5.7.1.1. (на об`єктах благоустрою забороняється виконувати роботи без дозволу в разі, якщо обов`язковість його отримання передбачена законом) Правил благоустрою територій міста Харкова.

Короткий зміст судових рішень

3. 05.08.2021 Господарський суд Харківської області постановив ухвалу про закриття провадження у справі на тій підставі, що цей спір має бути вирішено у порядку адміністративного судочинства.

4. Суд першої інстанції зробив висновок, що підставою для звернення Ради з цим позовом є саме невиконання відповідачем вимог вищевказаного Припису, і вона звернулася з цим позовом як контролюючий орган у межах повноважень, наданих їй Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", стосовно здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності. Оскільки саме невиконання ТОВ "Наука-М" вимог Припису зумовило звернення Ради до суду з цим позовом, то правовідносини у цій справі обумовлені реалізацією позивачем передбачених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" повноважень щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності і цей позов належить до розгляду судами адміністративної юрисдикції.

5. 04.10.2021 Східний апеляційний господарський суд прийняв постанову, якою скасував цю ухвалу та направив справу для подальшого розгляду до місцевого господарського суду.

6. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що земельна ділянка (кадастровий номер 6310138800:05:042:0040), на якій розташовані нежитлові будівлі літ. "А-2" та літ. "Б-2" на вул. Аравійській, 24 у м. Харкові, до яких влаштовано прибудови, є комунальною власністю та належить Раді. Поряд з цим орган місцевого самоврядування, реалізуючи право розпорядження земельною ділянкою, наділений повноваженнями звернутися до суду за захистом своїх порушених прав як власник земельної ділянки, тобто за захистом майнових прав у межах приватноправових відносин.

7. Указав на помилковість висновку суду першої інстанції стосовно того, що правовідносини у цій справі обумовлені реалізацією позивачем передбачених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" повноважень щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, та невиконання відповідачем вимог припису зумовило звернення Ради до суду з цим позовом, оскільки позивач звернувся саме як власник земельної ділянки, а не з вимогою виконання цього Припису, що зумовлює необхідність його розгляду саме в порядку господарського судочинства.

Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

8. ТОВ "Наука-М" у касаційній скарзі просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

9. Касаційна скарга подана на підставі абзацу 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки, як стверджує скаржник, правовідносини у цій справі обумовлені реалізацією Радою передбачених їй Законом України "Про місцеве самоврядування в України" повноважень щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, на підтвердження чого видано вищевказаний Припис, що свідчить про здійснення Радою управлінської функції, а невиконання цього Припису має наслідком виникнення публічно-правового спору між сторонами.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

10. 30.12.2021 Рада подала відзив на касаційну скаргу, тоді як ухвалою суду касаційної інстанції від 13.12.2021 встановлений строк його подання до 29.12.2021. Оскільки такий відзив поданий поза межами строку, а в клопотанні про поновлення такого строку взагалі не зазначено жодних причин його пропуску, то суд касаційної інстанції залишає такий відзив без розгляду на підставі частини другої статті 118 ГПК України.

Позиція Верховного Суду

11. Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатися ця справа, колегія суддів виходить з таких міркувань.

12. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

13. Державне регулювання та управління у сфері містобудування здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою та Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами в порядку, встановленому законодавством (стаття 7 Закону України Про основи містобудування , стаття 6 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності ).

14. За змістом положень статті 31 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження щодо здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об`єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу.

15. Виконавчими органами міських рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи міських рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади (стаття 11 цього ж Закону).

16. Аналіз положень частини першої статті 38 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності у взаємозв`язку з нормами частини першої статті 41 цього ж Закону дає підстави для висновку про те, що в разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, орган державного архітектурно-будівельного контролю уповноважений видати припис про усунення порушень.

17. Цей припис є обов`язковою передумовою для можливості контролюючого органу звернутися до суду на підставі частини першої статті 38 цього Закону у зв`язку з його невиконанням.

18. Орган державного архітектурно-будівельного контролю діє як суб`єкт владних повноважень послідовно, в чітко визначеному порядку. Зокрема, такий орган наділений контролюючими функціями, видає припис, який є обов`язковим до виконання і може бути оскаржений до суду. Оскільки дії щодо видання припису є публічно-правовими, то й подальше звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта зумовлене правовідносинами публічно-правового характеру.

19. Звертаючись до суду з позовом про знесення об`єкта самочинного будівництва і мотивуючи такий позов порушеннями архітектурних, містобудівних, пожежних, санітарних або інших подібних норм і правил, суб`єкт владних повноважень діє з метою захисту не своїх приватних прав та інтересів, а прав та інтересів громади або невизначеного кола осіб від можливих порушень їхніх прав, а також з метою запобігти можливим суспільно значимим несприятливим наслідкам порушення відповідних норм і правил.

20. У постанові від 10.04.2019 у справі № 826/8743/15 (провадження № 11-1520апп18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про публічно-правовий характер спору, оскільки він виник за участю суб`єкта владних повноважень, який реалізовує у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції стосовно виявлення факту самочинного будівництва та усунення порушень шляхом знесення самочинно збудованого об`єкта містобудування; справа за позовом такого суб`єкта владних повноважень, який звернувся до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта на підставі частини першої статті 38 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності належить до юрисдикції адміністративних судів. Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 та 11.04.2018 у справах № 1519/2-787/11 (провадження № 14-48цс18) та № 161/14920/16-а (провадження № 11-251апп18) відповідно, а також від 16.10.2018 у справі № 826/12543/16 (провадження № 11-520апп18).

21. Разом з тим у справі, що розглядається, позов пред`явлено Радою з підстав порушення ТОВ "Наука-М" права комунальної власності територіальної громади на земельну ділянку, оскільки, на думку позивача, дії відповідача із самовільного її зайняття порушують право територіальної громади як її власника на її самостійне володіння, користування та розпорядження. Право комунальної власності цієї земельної ділянки, що належить Раді, підтверджено витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

22. Тобто цей позов про зобов`язання відповідача здійснити за власний рахунок знесення самочинних прибудов, улаштованих до фасаду нежитлових будівель, та привести їх у стан, що існував до здійснення самочинного будівництва, обумовлений не реалізацією передбачених законами України повноважень суб`єкта владних повноважень щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, а захистом права комунальної власності. Це свідчить про приватноправовий характер спірних відносин.

Подібна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13.

23. Крім того, відповідно до частин четвертої, сьомої статті 376 Цивільного кодексу України якщо власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

24. Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано всі передбачені законодавством України заходи реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

25. Отже, об`єкти самочинного будівництва - це вид нерухомого майна, з притаманними йому фізичними ознаками, але з особливим правовим режимом.

26. Об`єкти самочинного будівництва з урахуванням того, що вони є проміжним результатом будівельної діяльності та мають тимчасовий характер, є об`єктами цивільних прав: або у вигляді речей, тобто будівельних матеріалів, або у вигляді повноцінного об`єкта нерухомого майна в разі набуття права власності на об`єкт самочинного будівництва. Тому спори за позовами органів державного архітектурно-будівельного контролю та/або органів місцевого самоврядування про зобов`язання знесення самочинного будівництва є такими, що пов`язані з вирішенням питань щодо речових прав.

27. Аналіз зазначених вище правових норм свідчить про те, що цей спір за позовом Ради про зобов`язання ТОВ "Наука-М" здійснити за власний рахунок знесення самочинних прибудов, улаштованих до фасаду нежитлових будівель, та привести їх у стан, що існував до здійснення самочинного будівництва, підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки в такому випадку позивач звертається до суду за захистом порушеного цивільного права, цей спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов`язаний з вирішенням питання щодо права власності на земельну ділянку. Заявлені вимоги є приватноправовим способом захисту права і їх розгляд не передбачений за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

28. Таким чином, за встановлених обставин та з урахуванням суб`єктного складу сторін, цей спір за позовом про зобов`язання знесення самочинного будівництва підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки він не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов`язаний з вирішенням питання щодо речового права і його розгляд не належить до юрисдикції адміністративних судів.

29. До того ж апеляційним господарським судом обґрунтовано спростовані доводи ТОВ "Наука-М", що посилалося на Припис та акт перевірки з посиланням на те, що ці документи є доказовою складовою сторони на підтвердження обставини реалізації відповідачем роботи з влаштування одноповерхових прибудов до нежитлових будівель без декларативно-дозвільних документів, а не доказом невиконання відповідачем владно-управлінської вимоги.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

30. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 та частиною першою статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

31. За вказаних обставин Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ТОВ "Наука-М" без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції - без змін через відсутність підстав для її скасування.

Судові витрати

32. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Наука-М" залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.10.2021 у справі № 922/1915/21 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя В. Ю. Уркевич

Суддя Ю. Я. Чумак