Ухвала

від 24.01.2022 по справі 910/1347/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 січня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/1347/21

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Малашенкової Т.М. ,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-Інвест" (далі - ТОВ "ЗТ-Інвест", позивач, скаржник)

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2021 та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2021

у справі № 910/1347/21

за позовом ТОВ "ЗТ-Інвест"

до Державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності" (далі - ДП "Український інститут інтелектуальної власності", відповідач),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Т-Рент"; ОСОБА_1 ; Товариство з обмеженою відповідальністю "Е-Тікетс Сервіс Україна"

про захист прав інтелектуальної власності на торговельні марки,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "ЗТ-Інвест" 11.01.2022 (згідно з поштовими відмітками на конверті) звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема скасувати повністю рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2021 у справі № 910/1347/21; ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 12.01.2021 для розгляду касаційної скарги у справі № 910/4842/20 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючий, Бенедисюка І.М., Колос І.Б.

Перевіривши дотримання форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 ГПК України, а також щодо сплати судового збору в порядку і розмірі передбаченому Законом України "Про судовий збір", Верховний Суд встановив таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах , викладеного у постанові Верховного Суду , крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах , викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах ;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу .

Приписами частини 3 статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду , в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах , що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Касаційний господарський суд звертає увагу скаржника, що в разі оскарження судового рішення суду на підставі пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник має зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; та/або зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України.

Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно , а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи , або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів , та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.

З урахуванням змін до ГПК України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження , а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях, або наявність пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

У поданій касаційній скарзі ТОВ "ЗТ-Інвест" зазначає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема пункти 1, 3 та 10 частини другої статті 16, статі 494, 495, частину другу статті 1114 Цивільного кодексу України та порушено норм процесуального права, зокрема частину другу статті 76 ГПК України (зокрема: пункти 7, 25 - 29, тощо касаційної скарги).

Також у касаційній скарзі скаржник вказує на порушення судами попередніх інстанцій приписів частини другої статті 76 ГПК України (Належність доказів), посилається на частину першу та другу статті 86 ГПК України (Оцінка доказів), зазначає, що в матеріалах даної справи наявні докази волевиявлення ТОВ "ЗТ-Інвест" та докази, що свідчить про сумнівність Договору № 31/07-17 від 31.07.2017 та незаконність дій Укрпатенту у вигляді повернення листом № Вих-703/2021 від 06.01.2021 поданих на реєстрацію прав власності документів. Також скаржник посилається на значну кількість доказів в матеріалах справи, що протирічать один одному та неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Згідно з пунктами 1, 4 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі , що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема якщо суд не дослідив зібрані у справі докази , за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Крім того, скаржник вказує, що позиція суддів попередніх інстанцій про те, що лист Укрпатенту № вих-703/2021 від 06.01.2021 не є рішенням, то такий висновок протирічить судовій практиці щодо застосування норм права у подібних відносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/23000/17 (пункт 23 касаційної скарги).

Також, на обґрунтування своєї правової позиції у поданій касаційній скарзі ТОВ "ЗТ-Інвест" вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 5 касаційної скарги). Проте, на порушення вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України скаржником у касаційній скарзі не визначено відповідну підставу касаційного оскарження судового рішення, передбачену частиною другою статті 287 цього Кодексу з підстав відсутності висновку Верховного Суду, а також касаційна скарга не міститься посилання на норму (норми) права щодо якої (яких) відсутній висновок Верховного Суду саме у подібних правовідносинах.

Системний аналіз вище наведених положень Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини 2 статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

З огляду на принципи диспозитивності, рівності, змагальності та межі касаційного перегляду закріплені у статті 300 ГПК України, Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати конкретну підставу.

Суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги , які стали підставою для відкриття касаційного провадження , та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 300 ГПК України).

Таким чином, враховуючи доводи касаційної скарги стосовно того, що: висновок суддів попередніх інстанцій суперечить судовій практиці щодо застосування норм права у подібних відносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/23000/17 (пункт 23 касаційної скарги) ; відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 5 касаційної скарги) ; не досліджено подані ТОВ "ЗТ-Інвест" у даній справі докази; наявність в матеріалах справи значну кількість доказів, що протирічать один одному та неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права, зокрема частину другу статті 76 ГПК України (зокрема пункти 7, 25 - 29 тощо касаційної скарги), скаржнику слід виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та чітко визначити відповідну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачених) статтею 287 цього Кодексу .

Окрім цього, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно із частиною другою статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" № 3674 - VI.

За приписами статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на час подання позовної заяви у цій справі ) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з положеннями пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на час подання позовної заяви у цій справі ), за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На час подання позовної заяви, приписами статті 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2021" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2021 року визначений у розмірі 2 270,00 грн.

Відповідно до підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги ), за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду розмір ставки судового збору складає 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Предметом позову у цій справі є дві вимоги немайнового характеру , а саме: 1) визнання незаконним та скасування рішення відповідача про відмову №703/2021 від 06.01.2021 щодо передачі прав по свідоцтвам №81885; №81886; №99614; №99615; №171614; №177210; 216562; 217278; 218377; 22849; 2) зобов`язання відповідача внести до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки відомості про передачу права власності на торговельні марки: "ЦИТРУС дискаунт" за свідоцтвом України №81885 від 10.09.2007 (заявка №m200601806 від 09.02.2006); "CITRUS discount" за свідоцтвом України №81886 від 10.09.2007 (заявка №m200601808 від 09.02.2006); "ЦИТРУС" за свідоцтвом України №99614 від 25.11.2008 (заявка №m200620346 від 22.12.2006); "CITRUS" за свідоцтвом України №99615 від 25.11.2008 (заявка №m200620348 від 22.12.2006); "ЦИТРУС гаджети та аксесуари" за свідоцтвом України №171614 від 10.06.2013 (заявка №m201207532 від 28.04.2021); "eton" за свідоцтвом України №177210 від 25.10.2013 (заявка №m201111467 від 21.07.2011); "like.bike" за свідоцтвом України №216562 від 12.09.2016 (заявка №m201602991 від 17.02.2016); "AIR MUSIC" за свідоцтвом України №217278 від 26.09.2016 (заявка №m201607671 від 08.04.2016); "L.A.P.T.I" за свідоцтвом України №218377 від 25.10.2016 (заявка №m201604812 від 10.03.2016) та "CITRUS" за свідоцтвом України №228492 (заявка №m201627870 від 13.12.2016) повністю від ТОВ "ЗТ-Інвест" до ТОВ "Т-Рент" та опублікувати відомості про це у офіційному електронному бюлетені Національного органу інтелектуальної власності.

Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру; у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Як зазначено вище, ТОВ "ЗТ-Інвест" в прохальній частині касаційної скарги просить суд: скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2021 у справі № 910/1347/21; ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, тобто судові рішення у даній справі оскаржуються повністю.

З врахуванням наведених вище приписів Закону України "Про судовий збір", на час подання касаційної скарги скаржник повинен був сплатити судовий збір виходячи з двох вимог немайнового характеру в сумі 9 080,00 грн (2270,00 грн х 2 немайнових вимог = 4 540,00 грн х 200% = 9 080,00 грн)

Натомість до касаційної скарги ТОВ "ЗТ-Інвест" додано оригінал квитанції від 11.01.2022 № 1323/з2, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 2 481,00 грн , тобто в меншому, ніж передбачено Законом України "Про судовий збір".

У зв`язку з цим, з метою усунення допущених недоліків оформлення касаційної скарги скаржнику слід надати документ на підтвердження сплати (доплати) судового збору у розмірі 6 599,00 грн , який має бути перерахований за такими реквізитами: ГУК у м.Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету: 22030102; найменування податку, збору, платежу Судовий збір (Верховний Суд, 055) .

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене, касаційна скарга ТОВ "ЗТ-Інвест" підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначених вище недоліків, шляхом надання:

1) касаційної скарги в новій редакції із зазначенням підстави (підстав) касаційного оскарження судового рішення, визначену (визначені) у конкретному пункті (пунктах) частини другої статті 287 ГПК України з належним обґрунтуванням того, у чому полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи/або порушення норм процесуального права під час прийняття оскаржуваних судових рішень у даній справі.

2) документа на підтвердження сплати судового збору в розмірі 9 080,00 грн , який має бути перерахований за реквізитами рахунку для зарахування до Державного бюджету України судового збору за розгляд справ Верховним Судом.

Матеріали з усуненням недоліків касаційної скарги слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення названих недоліків протягом установленого строку матиме наслідком повернення касаційної скарги на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України.

Керуючись статтями 123, 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, статтями 4, 6 Закону України "Про судовий збір", Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-Інвест" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2021 у справі № 910/1347/21 - залишити без руху.

2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "ЗТ-Інвест" строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали. Документи про усунення недоліків направляти до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка,6.

3. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "ЗТ-Інвест", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова