Постанова

від 15.06.2022 по справі 910/1347/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/1347/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.

за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,

представників учасників справи:

позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-Інвест" (далі - ТОВ "ЗТ-Інвест", позивач, скаржник) - не з`явився,

відповідача - Державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності" (далі - Інститут, відповідач) - не з`явився,

третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Т-Рент" (далі - ТОВ "Т-Рент") - не з`явився,

2) ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) - не з`явився,

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Е-Тікетс Сервіс Україна" (далі - ТОВ "Е-Тікетс Сервіс Україна") - Краснова І.В. (адвокат), Борисової Т.М. (адвокат),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "ЗТ-Інвест"

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2021 (головуючий - суддя Босий В.П.) та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2021 (головуючий - суддя Доманська М.Л., судді: Пантелієнко В.О., Отрюх Б.В.)

у справі №910/1347/21

за позовом ТОВ "ЗТ-Інвест"

до Інституту,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ТОВ "Т-Рент"; ОСОБА_1 ; ТОВ "Е-Тікетс Сервіс Україна",

про захист прав інтелектуальної власності на торговельні марки.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Вступ

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання незаконним та скасування рішення відповідача про відмову щодо передачі прав за свідоцтвами та зобов`язання вчинити дії.

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. ТОВ "ЗТ-Інвест" звернулось до суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішення відповідача №703/2021 від 06.01.2021 про відмову щодо передачі прав за свідоцтвами №№81885; 81886; 99614; 99615; 171614; 177210; 216562; 217278; 218377; 228492; зобов`язання відповідача внести до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки відомості про передачу права власності на ці торговельні марки повністю від ТОВ "ЗТ-Інвест" до ТОВ "Т-Рент" та опублікувати відомості про це у офіційному електронному бюлетені Національного органу інтелектуальної власності.

1.1.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, як власником торговельних марок, укладено договори про передачу права власності на них на користь ТОВ "Т-Рент", у зв`язку з чим позивачем до відповідача подані відповідні заяви про реєстрацію факту передачі майнових прав. Проте, відповідач відмовив у здійсненні такої реєстрації.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.08.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2021, в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. ТОВ "ЗТ-Інвест" звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2021 у справі № 910/1347/21; ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржник вказує, що суди попередніх інстанцій застосували норму права, без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, а саме:

4.1.1. щодо статей 494, 495, частини другої статті 1114 ЦК України, викладеного у пункті 67 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності" та постанові Вищого господарського суду України від 26.03.2016 у справі №910/20736/15;

4.1.2. щодо пунктів 1, 3 та 10 частини другої статті 16 ЦК України, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/23000/17;

4.1.3. щодо статей 58, 59, 179 Цивільного процесуального кодексу України, викладеного у абзаці 2 пункту 20 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 10 від 14.06.2012 "Про судову практику розгляду цивільних справ у касаційному порядку".

4.2. із посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. У відзиві на касаційну скаргу, поданому до Верховного Суду 25.05.2022, ТОВ "Е-Тікетс Сервіс Україна" заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх незаконність та необґрунтованість, і просить Суд залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Крім того, ТОВ "Е-Тікетс Сервіс Україна" просить Суд визнати поважними причини пропуску строку (до 03.03.2022) для подачі відзиву на касаційну скаргу, зважаючи на введення воєнного стану на всій території України, та поновити строк для подання відзиву.

5.1.1. Протокольною ухвалою Верховного Суду від 16.06.2022 документ під назвою "відзив на касаційну скаргу" за клопотанням адвоката Борисової Т.М, підтримане адвокатом Красновим І.В., вирішено вважати письмовими поясненнями та долучено до матеріалів справи, які будуть оцінюватись Судом у порядку статей 42, 300 ГПК України.

5.2. Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надходили.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. ТОВ "ЗТ-Інвест" відповідно до відомостей, що містяться у Державному реєстрі свідоцтв України на торговельні марки, є власником виключних майнових прав інтелектуальної власності на торгівельні марки "ЦИТРУС дискаунт" за свідоцтвом України №81885 від 10.09.2007; "CITRUS discount" за свідоцтвом України №81886 від 10.09.2007; "ЦИТРУС" за свідоцтвом України №99614 від 25.11.2008; "CITRUS" за свідоцтвом України №99615 від 25.11.2008; "ЦИТРУС гаджети та аксесуари" за свідоцтвом України №171614 від 10.06.2013; "eton" за свідоцтвом України №177210 від 25.10.2013; "like.bike" за свідоцтвом України №216562 від 12.09.2016; "AIR MUSIC" за свідоцтвом України №217278 від 26.09.2016; "L.A.P.T.I" за свідоцтвом України №218377 від 25.10.2016 та "CITRUS" за свідоцтвом України №228492.

6.2. Позивач через патентного повіреного звернувся до ДП"Укрпатент" із заявами про публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність" та внесення до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки відомостей про передачу виключних майнових прав інтелектуальної власності на торгівельні марки від позивача до ТОВ "Т-Рент":

- вих. №ТЗ-99614 від 05.11.2020 щодо Договору від 24.07.2020 про передачу права власності на знак для товарів і послуг, що охороняється за свідоцтвом №99614, заява зареєстрована ДП "Укрпатент" за №вх.-24994/2020 від 10.11.2020;

- вих. №ТЗ-99615 від 05.11.2020 щодо Договору від 24.07.2020 про передачу права власності на знак для товарів і послуг, що охороняється за свідоцтвом №99615, заява зареєстрована ДП "Укрпатент" за №вх.-24995/2020 від 10.11.2020;

- вих. №ТЗ-316562 від 05.11.2020 щодо Договору від 24.07.2020 про передачу права власності на знак для товарів і послуг, що охороняється за свідоцтвом №216562, заява зареєстрована ДП "Укрпатент" за №вх.-24989/2020 від 10.11.2020;

- вих. №ТЗ-218377 від 30.11.2020 щодо Договору від 18.09.2020 про передачу права власності на знак для товарів і послуг, що охороняється за свідоцтвом №218377, заява зареєстрована ДП "Укрпатент" за №вх.-27931/2020 від 02.12.2020;

- вих. №ТЗ-177210 від 01.12.2020 щодо Договору від 24.07.2020 про передачу права власності на знак для товарів і послуг, що охороняється за свідоцтвом №218377, заява зареєстрована ДП "Укрпатент" за №вх.-28090/2020 від 03.12.2020;

- вих. №ТЗ-217278 від 01.12.2020 щодо Договору від 24.07.2020 про передачу права власності на знак для товарів і послуг, що охороняється за свідоцтвом №217278, заява зареєстрована ДП "Укрпатент" за №вх.-28095/2020 від 03.12.2020;

- вих. №ТЗ-228492 від 01.12.2020 щодо Договору від 24.07.2020 про передачу права власності на знак для товарів і послуг, що охороняється за свідоцтвом №228492, заява зареєстрована ДП "Укрпатент" за №вх.-27931/2020 від 03.12.2020;

- вих. №ТЗ-81885 від 09.12.2020 щодо Договору від 08.12.2020 про передачу права власності на знак для товарів і послуг, що охороняється за свідоцтвом №81885, заява зареєстрована ДП "Укрпатент" за №вх.-29113/2020 від 11.12.2020;

- вих. №ТЗ-81886 від 09.12.2020 щодо Договору від 08.12.2020 про передачу права власності на знак для товарів і послуг, що охороняється за свідоцтвом №81886, заява зареєстрована ДП "Укрпатент" за №вх.-29115/2020 від 11.12.2020;

- вих. №ТЗ-171614 від 09.12.2020 щодо Договору від 08.12.2020 про передачу права власності на знак для товарів і послуг, що охороняється за свідоцтвом №171614, заява зареєстрована ДП "Укрпатент" за №вх.-24116/2020 від 11.12.2020, додавши до кожної з вказаних заяв, крім іншого, відповідний договір про передачу права власності на торгівельні марки з ТОВ "Т-Рент", зокрема:

- договір від 08.12.2020, предметом якого є передача прав власності на Знак, які випливають зі Свідоцтва №81886;

- договір від 08.12.2020, предметом якого є передача прав власності на Знак, які випливають зі Свідоцтва № 171614 ;

- договір від 08.12.2020, предметом якого є передача прав власності на Знак, які випливають зі Свідоцтва № 81885 ;

- договір від 24.07.2020, предметом якого є передача прав власності на Знак, які випливають зі Свідоцтва № 228492 ;

- договір від 24.07.2020, предметом якого є передача прав власності на Знак, які випливають зі Свідоцтва № 217278 ;

- договір від 24.07.2020, предметом якого є передача прав власності на Знак, які випливають зі Свідоцтва № 177210 ;

- договір від 18.09.2020, предметом якого є передача прав власності на Знак, які випливають зі Свідоцтва № 218377 ;

- договір від 24.07.2020, предметом якого є передача прав власності на Знак, які випливають зі Свідоцтва № 216562 ;

- договір від 24.07.2020, предметом якого є передача прав власності на Знак, які випливають зі Свідоцтва № 99614 ;

- договір від 24.07.2020, предметом якого є передача прав власності на Знак, які випливають зі Свідоцтва № 99615 .

6.3. Позивачем 18.01.2021 отримано лист від 06.01.2021 №Вих-703/2021, яким ДП "Укрпатент" повернув позивачеві подані документи як такі, що не відповідають вимогам Інструкції про подання, розгляд, публікацію та внесення до реєстрів відомостей про передачу права власності на знак для товарів і послуг та видачу ліцензії на використання знака (міжнародного знака) для товарів і послуг, затвердженої наказом Міністерства освіти і науки України від 03.08.2001 №576. У цьому листі відповідач зазначив, що аналізом поданих ТОВ "ЗТ-Інвест" документів для публікації в бюлетені "Промислова власність" та внесення до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки відомостей про передачу виключних майнових прав інтелектуальної власності по свідоцтвам України №81885, №81886, №99614, №99615, №171614, №177210, №216562, №217278, №218377, №228492 від власника свідоцтв ТОВ "ЗТ-Інвест" до правонаступника - ТОВ "Т-Рент", встановлено, що договори про передачу виключних майнових прав інтелектуальної власності на торговельні марки по зазначеним вище свідоцтвам підписано директором ТОВ "ЗТ-Інвест" - Сівченко С.В.

Крім того, відповідачем повідомлено про те, що 18.11.2020 до нього надійшли документи для публікації в бюлетені "Промислова власність" та внесення до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки відомостей про передачу виключних майнових прав інтелектуальної власності на торговельні марки по свідоцтвам України №81885, №81886, №99614, №99615, №171614, №177210, №216562, №217278, №218377, №228492 від ТОВ "ЗТ-Інвест" до ТОВ "Е-Тікетс Сервіс Україна" на підставі нотаріально засвідченої виписки з Договору від 31.07.2017, який від імені ТОВ "ЗТ-Інвест" підписаний директором - Зінченком Дмитром Олександровичем.

Також у листі відповідач зазначив, що зважаючи на наявність двох комплектів документів від ТОВ "ЗТ-Інвест" щодо здійснення публікації в бюлетені "Промислова власність" та внесення до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки відомостей про передачу виключних майнових прав інтелектуальної власності на торговельні марки по свідоцтвам України №81885, №81886, №99614, №99615, №171614, №177210, №216562, №217278, №218377, №228492 до різних правонаступників - ТОВ "Т-Рент" та ТОВ "Е-Тікетс Сервіс Україна", наявність різних осіб, які виступають від імені ТОВ "ЗТ-Інвест", неможливо прийняти рішення про публікацію в бюлетені та внесення до Реєстру відповідних відомостей.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Порядок розгляду клопотань.

7.1. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 12.01.2021 для розгляду касаційної скарги у справі №910/1347/21 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючий, Бенедисюка І.М., Колос І.Б.

7.2. Ухвалою Верховного Суду від 16.02.2022 відкрито касаційне провадження у справі №910/1347/21 за касаційною скаргою ТОВ "ЗТ-Інвест" на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України та призначено до розгляду на 10.03.2022 на 14:00 годину.

7.3. З урахуванням режиму воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022 (із внесеними в подальшому змінами), затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, та можливості повітряної тривоги в місті Києві, у Верховному Суді встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи.

Отже, судове засідання у справі №910/1347/21, призначене на 10.03.2022 не відбулося з причин незалежних від Суду та учасників справи.

7.4. Ухвалою Верховного Суду від 12.04.2022 розгляд касаційної скарги ТОВ "ЗТ-Інвест" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2021 у справі №910/1347/21 призначено на 26.05.2022 о 15:00.

7.5. Ухвалою Верховного Суду від 26.05.2022 розгляд справи відкладено на 16.06.2022 за клопотанням адвоката Бондаренка О.М.

Враховуючи зазначені факти та обставини, справу розглянуто Судом у розумні строки.

7.6. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.7. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. В якості однієї з підстав для подання касаційної скарги ТОВ "ЗТ-Інвест" визначило пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій застосували вказані ним норми права, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а саме: у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/23000/17; у постанові Вищого господарського суду України від 26.03.2016 у справі №910/20736/15; у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності" та у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 10 від 14.06.2012 "Про судову практику розгляду цивільних справ у касаційному порядку".

8.2. Відповідно до положень норм ГПК України (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України) касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

8.3. Для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

8.4. Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, де Велика Палата конкретизувала свої висновки щодо тлумачення змісту поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціяхсуб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

8.5. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

8.6. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

8.7. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

8.8. Спірні правовідносини у справі № 910/1347/21, яка переглядається, стосуються питання наявності чи відсутності підстав для визнання незаконним та скасування рішення відповідача про відмову передачі прав за свідоцтвами №81885, №81886, №99614, №99615, №171614, №177210, №216562, №217278, №218377, №228492 та зобов`язання відповідача внести до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки відомості про передачу на них права власності.

8.9. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що лист відповідача від 06.01.2021 №вих-703/2021, яким були повернуті документи про реєстрацію договорів про передачу прав та торговельні марки, не є рішенням про відмову у реєстрації. Суд зазначив, що всупереч доводам ТОВ "ЗТ-Інвест", зі змісту листа від 06.01.2021 №вих-703/202 вбачається, що відповідач не відмовляв позивачу у реєстрації договорів про передачу прав та торговельні марки, оскільки Інструкцією від 03.08.2001 №576 не визначено такого права ДП "Укрпатент". Зважаючи на наявність в ДП "Укрпатент" двох аналогічних комплектів документів, що суперечать один одному, із заявами про публікацію в бюлетені "Промислова власність" та внесення до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки відомостей про передачу виключних майнових прав інтелектуальної власності на торговельні марки по свідоцтвам України №81885, №81886, №99614, №99615, №171614, №177210, №216562, №217278, №218377, №228492 від позивача до двох різних правонаступників - ТОВ "Т-Рент" та ТОВ "Е-Тікетс Сервіс Україна", та, зважаючи на підписання договорів про передачу цих прав від імені позивача в різний час двома різними директорами, суд першої інстанції зазначив, що погоджується з доводами ДП "Укрпатент" про неможливість прийняти рішення про здійснення публікації в бюлетені та внесення до реєстру відповідних відомостей за вказаних обставин, та з правомірністю та обґрунтованістю дій ДП "Укрпатент" щодо повернення позивачеві вищевказаних документів, як таких, що не відповідають вимогам Інструкції про подання, розгляд, публікацію та внесення до реєстрів відомостей про передачу права власності на знак для товарів і послуг та видачу ліцензії на використання знака (міжнародного знака) для товарів і послуг, затвердженої наказом Міністерства освіти і науки України від 03.08.2001 №576, яке оформлено листом від 06.01.2021 №вих-703/202.

8.10. Апеляційний господарський суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, погодився з такими висновками суду та зазначив, що останній правомірно вказав, що лист відповідача від 06.01.2021 №вих-703/2021, яким були повернуті вищевказані документи, подані позивачем для реєстрації договорів про передачу прав та торговельні марки, не є рішенням про відмову у здійсненні відповідних публікацій та у внесенні відповідних відомостей до Державного реєстру. Також зазначив, що суд першої інстанції вірно вказав, що Інструкцією не визначено повноважень ДП "Укрпатент" та спосіб, у який останній може перевіряти дійсність договорів щодо передачі виключних майнових прав інтелектуальної власності на торговельні марки, визначати наявність та/або відсутність повноважень у директорів, якими від імені юридичної особи - власника торговельних марок підписані правочини. Водночас, Інструкцією чітко визначено право ДП "Укрпатент" повернути вказані документи позивачеві, у разі виникнення обґрунтованих сумнівів щодо вірогідності інформації, що містять подані позивачем до ДП "Укрпатент" документи, що саме і мало місце в даному випадку. Крім того зазначив, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем було правомірно, із зазначенням вмотивованих підстав повернуто відповідні документи позивачу за листом від 06.01.2021 №вих-703/2021. Відтак, за вказаних вище умов щодо подання до ДП "Укрпатент" двох пакетів документів, які, крім іншого, містили вищевказані витяг з договору та договір, що підписані від імені позивача різними фізичними особами в якості його директорів на користь двох різних правонаступників, ДП "Укрпатент" об`єктивно неможливо було визначити, які з цих договорів відповідають справжньому волевиявленню учасників відповідних правочинів та спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Зважаючи на вказані обставини, суд апеляційної інстанції погодився з місцевим господарським судом відносно того, що ДП "Укрпатент" неможливо було прийняти об`єктивне рішення щодо публікації в бюлетені та внесення до реєстру відповідних відомостей, сумніви ДП "Укрпатент" щодо вірогідності інформації, щомістять подані позивачем до ДП "Укрпатент" документи, є дійсно обґрунтованими.

Тобто, суди дійшли висновку про те, що рішення про повернення документів про реєстрацію договорів про передачу прав та торговельні марки не є тотожним рішенню про відмову реєстрації цих документів.

8.11. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/23000/17, на яку посилається скаржник, про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України про відмову в розгляді справи міститься такий висновок: "Виходячи із системного тлумачення положень статті 7, 16 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", статті 36 Закону України "Про захист економічної конкуренції» та пункту 20 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правил розгляду справ), Велика Палата Верховного Суду вважає, що відмова Комітету в розгляді справи є рішенням Комітету, оформленим не розпорядженням, а листом-повідомленням. Отже, таке рішення може бути оскаржене заявником у господарському суді".

8.12. Проаналізувавши зміст постанови Великої Палати Верховного Суду у наведеній вище судовій справі за критеріями подібності, ураховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, з огляду на предмет спору, підстави, правове регулювання та фактичні обставини справ, які встановлені судами та доказами на їх підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про неподібність цієї справи за наведеними правовими ознаками у справі, що розглядається, і тому застосування норм матеріального права за неподібності правовідносин у цих справах не може бути аналогічним, а вказане для порівняння судове рішення Великої Палати Верховного Суду - релевантним до обставин цієї справи.

8.13. Таким чином Верховний Суд відхиляє як помилкові доводи скаржника про те, що оскаржувані судові рішення прийняті без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/23000/17, оскільки оскільки зміст правовідносин, їх предмет, підстави та правове регулювання, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин у зазначеній справі і у справі, яка переглядається, є різними, що виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах.

8.14. Колегія суддів також вважає помилковим посилання скаржника на обґрунтування своїх доводів на викладену в постанові Вищого господарського суду України від 26.03.2016 у справі №910/20736/15 правову позицію, оскільки за змістом частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені саме в постановах Верховного Суду, тоді як постанови Вищого господарського суду України не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні цієї правової норми (схожий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 03.03.2020 у справі №916/806/19, від 10.06.2020 у справі №914/2259/17, від 18.06.2020 у справі №910/7707/19).

8.15. З наведених вище міркувань відхиляються і посилання скаржника на постанову Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності" та постанову Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 10 від 14.06.2012 "Про судову практику розгляду цивільних справ у касаційному порядку".

8.16. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

8.17. Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження у цій частині касаційної скарги ТОВ "ЗТ-Інвест".

8.18. Верховний Суд зазначає, що підставою касаційного оскарження у даній справі є також пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

8.19. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

8.20. Із аналізу пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України вбачається, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник повинен чітко зазначити норму права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.

8.21. Оскаржуючи судові рішення попередніх інстанцій з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржником взагалі не зазначено норму права щодо якої відсутній висновок Верховного Суду і не наведено правової норми, єдину практику застосування якої необхідно сформувати.

8.22. Наведені ж у касаційній скарзі доводи фактично стосуються необхідності переоцінки доказів з урахуванням правових висновків у справах, які не є подібними з правовідносинами до цієї справи, яка розглядається, тобто зводяться до заперечення вже здійсненої оцінки доказів у справі.

8.23. Саме лише прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень попередніх інстанцій, оскільки згідно з імперативними приписами статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти докази.

8.24. З урахуванням наведеного, Верховний Суд відхиляє зазначений довід касаційної скарги.

8.25. Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

8.26. Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

8.27. Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

8.28. Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

8.29. Разом з тим Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

8.30. У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

8.31. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі і визначальні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

9.2. Зважаючи на те, що наведені скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "ЗТ-Інвест" в цій частині.

9.3. Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ТОВ "ЗТ-Інвест" в частині оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2021 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2021 у справі №910/1347/21 з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, без задоволення, а оскаржувані рішення суду - без змін через відсутність передбачених процесуальним законом підстав для їх скасування.

10. Судові витрати

10.1. Оскільки з підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження, а з підстави, визначеної пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, - про залишення оскаржуваних судових рішень без змін, то судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-Інвест" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2021 у справі №910/1347/21, відкрите на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-Інвест" у частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2021 у справі №910/1347/21 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос