Ухвала

від 13.01.2022 по справі 915/666/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 січня 2022 року

м. Київ

cправа № 915/666/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання: Гогусь В. О.,

за участю представників сторін:

позивача (прокуратури) - Савицької О. В. (прокурора),

відповідача-1 - не з`явилися,

відповідача-2 - не з`явилися,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача -1 - не з`явилися,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача -2 - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кордон"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.08.2021 (колегія суддів: Головей В. М. - головуючий, Колоколов С. І., Разюк Г. П.) у справі

за позовом заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави

до 1) Миколаївської міської ради, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Кордон",

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) ОСОБА_1 , 2) Громадської організації "Громадська ініціатива "Місто Сонця",

про визнання незаконним та скасування пунктів рішення Миколаївської міської ради; визнання недійсним договору оренди; повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст обставин справи

1.1. Заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2 (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Миколаївської області в інтересах держави з позовом до Миколаївської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Кордон" (далі - ТОВ "Кордон"), в якому просив: визнати незаконним та скасувати пункти 18, 18.4 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 18.03.2015 № 46/46 (далі - Рішення № 46/46), яким ТОВ "Кордон" надано в оренду земельну ділянку загальною площею 500 м 2 з кадастровим номером 4810136900:01:018:0011 на вул. Будівельників 7-а у місті Миколаєві (далі - земельна ділянка) для закінчення будівництва магазину непродовольчих товарів, поблизу павільйону; визнати незаконним та скасувати рішення Миколаївської міської ради від 24.07.2018 № 41/29 про продовження ТОВ "Кордон" на 3 роки оренди земельної ділянки (далі - Рішення № 41/29); визнати недійсним укладений 24.06.2015 між Миколаївською міською радою та ТОВ "Кордон" договір оренди землі № 10912, зі змінами і доповненнями (далі - спірний договір оренди); зобов`язати ТОВ "Кордон" повернути територіальній громаді міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради земельну ділянку у придатному для використання стані шляхом демонтажу паркану.

1.2. Позов обґрунтований тим, що оспорювані рішення Миколаївської міської ради (Рішення № 46/46 про надання ТОВ "Кордон" в оренду спірної земельної ділянки та похідне Рішення № 41/29 про продовження оренди земельної ділянки) ухвалені всупереч вимогам чинного земельного та містобудівного законодавства, державних норм, стандартів та правил, з порушенням функціонального призначення рекреаційних територій міста Миколаєва, без проведення земельних торгів, порушують цивільні права та інтереси територіальної громади міста Миколаєва. Тому відповідно до статей 16, 21 Цивільного кодексу України , статті 152 Земельного кодексу України та статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні ", за твердженням позивача, їх належить визнати незаконними, а укладений на підставі зазначених рішень міської ради спірний договір оренди зі змінами та доповненнями - визнати недійсним відповідно до статей 16 , 203 , 215 Цивільного кодексу України , статті 20 Господарського кодексу України , та відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України зобов`язати ТОВ "Кордон" повернути отриману ним спірну земельну ділянку територіальній громаді м. Миколаєва.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 15.04.2021 в задоволенні позову прокурора до Миколаївської міської ради та ТОВ "Кордон" відмовлено.

2.2. Рішення мотивовано тим, що Рішення № 46/46 про надання ТОВ Кордон в оренду спірної земельної ділянки прийнято всупереч вимогам земельного законодавства, без проведення земельних торгів, містобудівного законодавства, державних норм, стандартів та правил, з порушенням функціонального призначення рекреаційних територій міста Миколаєва, суперечить законодавству, порушує цивільні права та інтереси громади, що згідно зі статтями 16, 21 Цивільного кодексу України, статтю 152 Земельного кодексу України та статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є підставою для визнання його незаконним у судовому порядку. Також суд визнав обґрунтованими похідні вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування Рішення № 41/29, визнання недійсним спірного договору оренди. Однак суд відмовив у задоволенні позову, застосувавши строки позовної давності. Суд першої інстанції дійшов висновку, що прокурор міг дізнатись про порушення прав територіальної громади, на захист яких подано позов, як одразу після винесення оскаржуваного рішення міської ради та передачі земельної ділянки відповідачеві, так і впродовж визначеного законом строку позовної давності.

2.3. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.08.2021 рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.04.2021 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов прокурора задоволено. Визнано незаконним та скасовано пункти 18, 18.4 розділу 1 Рішення № 46/46. Визнано незаконним та скасовано Рішення № 41/29. Визнано недійсним укладений 24.06.2015 між Миколаївською міською радою та ТОВ "Кордон" спірний договір оренди. Зобов`язано ТОВ "Кордон" повернути територіальній громаді міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради земельну ділянку у придатному для використання стані шляхом демонтажу паркану. Розподілено судові витрати за результатами розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

2.4. Суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги прокурора є обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи. Водночас, висновки господарського суду про те, що прокурором пропущено строк позовної давності є безпідставними. Суд зазначив, що визначальним для обчислення строку позовної давності є момент, коли про порушення прав територіальної громади довідався або міг довідатись саме прокурор. Суд зауважив, що, враховуючи обставини справи та пояснення прокурора, про порушення законодавства під час передачі в оренду земельної ділянки прокурору стало відомо у липні 2019 року під час опрацювання інформації, викладеної у публікації на сторінці Контакт-центру при Миколаївській міській раді у Facebook, а саме звернення користувача Mila Yurchenro до адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради щодо масової вирубки дерев та виконання будівельних робіт на вул. Будівельників у м. Миколаєві. Оскільки з позовом у цій справі прокурор звернувся до суду 14.05.2020 (майже через рік після того, як дізнався про відповідне порушення), тому позов подано в межах трирічного строку позовної давності.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.08.2021, ТОВ "Кордон" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.04.2021 залишити в силі.

3.2. Підставою касаційного оскарження ТОВ "Кордон" зазначило пункти 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції застосував норми права у подібних правовідносинах без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 19.11.2019 у справі № 911/3677/17, від 19.11.2019 у справі № 911/3680/17, від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16 (щодо застосування статті 261 Цивільного кодексу України). ТОВ "Кордон" вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування положення частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України у контексті питання: з яким саме юридичним фактом (як то поява акта органу місцевого самоврядування у публічному просторі, чи аналіз прокурором змісту та правових підстав прийняття такого акта тощо) слід пов`язувати день, коли прокурор міг довідатися про порушення інтересів держави відповідним актом органу місцевого самоврядування.

3.3. Прокурор у відзиві просить залишити касаційну скаргу ТОВ "Кордон" без задоволення, а оскаржувану постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.08.2021 - без змін. Прокурор зазначає, що скаржник не довів відповідно до вимог статей 74- 79 Господарського процесуального кодексу України можливість прокурора бути обізнаним з оскаржуваними рішеннями міської ради з моменту їх ухвалення та спірним договором оренди з дати його укладення, та не спростував тверджень прокурора про день, у який прокурор міг довідатися про порушення інтересів держави.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Суди попередніх інстанцій установили, що 08.04.2014 Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради за результатами розгляду звернення ТОВ "Кордон" погодило можливість переоформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку орієнтовною площею 500,0 м 2 для закінчення будівництва магазину непродовольчих товарів поблизу павільйону на вул. Будівельників, 7-а у м. Миколаєві (лист від 08.04.2014 № 17-3652)

4.2. 30.07.2014 ТОВ "Кордон" звернулося до Миколаївської міської ради з заявою (реєстраційний № 006816), в якій просило видати рішення міської ради про переоформлення договору оренди земельної ділянки площею 500 м 2 .

4.3. 16.09.2014 рішенням Миколаївської міської ради № 43/33 (пункт 8) вирішено надати дозвіл ТОВ "Кордон" на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку площею 500 м 2 за рахунок земельної ділянки фізичної особи-підприємця Курченко Ж. Н., яка була надана Курченко Ж. Н. рішенням міської ради від 27.06.2013 № 29/42 для закінчення будівництва магазину непродовольчих товарів, поблизу павільйону на вул. Будівельників, 7-а у м. Миколаєві.

4.4. ТОВ "Кордон" звернулося до фізичної особи-підприємця Дробот Т. В. із клопотанням про виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

4.5. 14.11.2014 Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради підготувало висновок № 17-5850, яким було погоджено надати в оренду ТОВ "Кордон" земельну ділянку загальною площею 0,0500 га, за рахунок земельної ділянки фізичної особи-підприємця Курченко Ж. Н. Зазначено, що земельна ділянка загальною площею 0,0500 га має обмеження у використанні відповідно до "Переліку обмежень щодо використання земельних ділянок" (додаток № 6 до "Порядку ведення Державного земельного кадастру", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051):

- охоронна зона навколо інженерних комунікацій (водопровід) на частину земельної ділянки площею 0,0225 га (код 01.08);

- охоронна зона навколо інженерних комунікацій (теплотраса) на частину земельної ділянки площею 0,0282 га (код 01.08).

4.6. За змістом рішення Миколаївської міської ради від 18.03.2015 № 46/46, затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку за рахунок земельної ділянки фізичної особи-підприємця Курченко Ж. Н., припинено фізичній особи-підприємцю Курченко Ж. Н. право користування земельною ділянкою, передано ТОВ "Кордон" в оренду на 3 роки земельну ділянку для закінчення будівництва магазину непродовольчих товарів, поблизу павільйону на вул. Будівельників 7-а у м. Миколаєві (пункт 18 розділу 1).

4.7. 24.06.2015 між Миколаївською міською радою (орендодавець) та ТОВ "Кордон" (орендар) укладено спірний договір оренди землі на 3 роки.

4.8. 24.07.2018 рішенням Миколаївської міської ради № 41/29 продовжено ТОВ "Кордон" строк оренди земельної ділянки на 3 роки.

4.9. Спір виник у зв`язку із наявністю/відсутністю підстав для визнання незаконними рішень Миколаївської міської ради про надання в оренду земельної ділянки та продовження строку дії договору та для визнання недійсним спірного договору оренди і повернення земельної ділянки.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Кордон" належить закрити з огляду на таке.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.2. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 19.11.2019 у справі № 911/3677/17, від 19.11.2019 у справі № 911/3680/17, від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16 (щодо застосування статті 261 Цивільного кодексу України) у подібних правовідносинах.

5.3. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскарження судових рішень з підстави, передбаченої цим пунктом, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.4. Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Такий правовий висновок викладено у пунктах 96, 97 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

5.5. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку не підтвердилися з огляду на наступне.

5.6. Предметом позову у цій справі є вимоги прокурора про незаконними рішень Миколаївської міської ради про надання в оренду земельної ділянки та продовження строку дії договору оренди, про визнання недійсним спірного договору оренди та про повернення земельної ділянки.

5.7. Спірним, за твердженням скаржника, є застосування судом апеляційної інстанції положень статті 261 Цивільного кодексу України без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 19.11.2019 у справі № 911/3677/17, від 19.11.2019 у справі № 911/3680/17, від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16 щодо застосування цієї ж норми у подібних правовідносинах.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду, зазначив, що висновки місцевого господарського суду щодо пропуску прокурором строку позовної давності є безпідставними. Суд зауважив, що визначальним для обчислення строку позовної давності є момент, коли про порушення прав територіальної громади довідався або міг довідатись саме прокурор. Суд, враховуючи обставини справи та пояснення прокурора, що про порушення законодавства під час передачі в оренду земельної ділянки прокурору стало відомо у липні 2019 року під час опрацювання інформації, викладеної у публікації на сторінці Контакт-центру при Миколаївській міській раді у Facebook, а саме звернення користувача Mila Yurchenro до адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради щодо масової вирубки дерев та виконання будівельних робіт на вул. Будівельників у м. Миколаєві, дійшов висновку, що позов подано в межах трирічного строку позовної давності.

5.8. Посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 19.11.2019 у справі № 911/3677/17, від 19.11.2019 у справі № 911/3680/17, від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16, скаржник стверджує про неправильне застосування судом апеляційної інстанції загальних положень цивільного законодавства щодо позовної давності.

Оцінюючи правовідносини на предмет подібності зі справою № 915/666/20 та у справах, про неврахування правових висновків в яких посилається скаржник, шляхом визначення, які правовідносини є спірними, застосовуючи змістовий критерій порівняння, а також суб`єктний і об`єктний критерії, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що правовідносини у справах не є подібними, тому підстави для врахування правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 19.11.2019 у справі № 911/3677/17, від 19.11.2019 у справі № 911/3680/17, від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16 відсутні з огляду на таке.

5.9. У справах № 911/3681/17, № 911/3677/17, № 911/3680/17 за позовом прокурора в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та витребування землі, суд касаційної інстанції погодився з висновками суду апеляційної інстанції щодо застосування положень статті 261 Цивільного кодексу. Суд касаційної інстанції зазначив, що суд апеляційної інстанції, встановив, що право власності держави на земельну ділянку, яка була об`єктом позовних вимог, було порушено в момент її вибуття з постійного користування держави у комунальну власність, тому початок перебігу позовної давності для позову, поданого на захист порушеного права, пов`язується з моментом, коли держава в особі уповноваженого органу довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила. У зазначених справах було встановлено, що позовна давність сплинула до звернення прокурора з позовом. Крім того, у наведених справах встановлено, що прокурор теж не довів суду того факту, що він не міг дізнатися про порушення права власності держави на спірний об`єкт позовних вимог (земельну ділянку) раніше, ніж держава в особі уповноважених органів.

5.10. Отже, у наведених справах № 911/3681/17, № 911/3677/17, № 911/3680/17, на відміну від справи № 915/666/20, яка розглядається, з позовними вимогами до суду звертався прокурор в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, тому суди за загальним правилом позовну давність обчислювали з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а не з моменту, коли прокурор довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити. Зважаючи на різні фактичні обставини, встановлені судами у справах № 911/3681/17, № 911/3677/17, 911/3680/17 та у справі № 915/666/20, яка розглядається, тому у цих справах існують відмінності щодо застосування положень статті 261 Цивільного кодексу України.

5.11. У справі № 914/3224/16 за позовом міської ради про витребування земельної ділянки, у задоволенні позовних вимог суди відмовили. Мотивуючи рішення, суди дійшли висновку про наявність підстав для витребування спірного майна на підставі статті 388 Цивільного кодексу України, проте відмовили в позові на підставі статей 256, 261 Цивільного кодексу України. Залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції, Велика Палата Верховного Суду у справі № 914/3224/16 дійшла висновків, що строк позовної давності відліковується з моменту набуття добросовісним набувачем права власності на майно, а не з моменту, коли особа дізналася про вибуття свого майна до іншої особи, яка згодом його відчужила добросовісному набувачу. Колегія суддів зазначила, що за змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а не від дня, коли власник майна, яке перебуває у володінні іншої особи, дізнався чи міг дізнатися про кожного нового набувача цього майна. Суд зазначив, що порушення права та підтвердження такого порушення судовим рішенням не є тотожними поняттями. Закон не пов`язує перебіг позовної давності з ухваленням судового рішення про порушення права особи. Тому перебіг позовної давності починається від дня, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення його права, а не від дня, коли таке порушення було підтверджене судовим рішенням. Закон також не пов`язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб.

5.12. Отже, Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові виклала висновок про початок перебігу строків позовної давності за вимогами власника земельної ділянки про витребування майна з чужого незаконного володіння, у той час як у справі № 915/666/20, яка розглядається, з позовними вимогами звернувся прокурор в інтересах держави, а не власник земельної ділянки, та предметом позовних вимог є, зокрема, вимога про повернення земельної ділянки з оренди територіальній громаді. Таким чином, правовідносини у справі № 914/3224/16 та у справі № 915/666/20 є різними за змістовим та суб`єктним критерієм, а також предметом, підставами та змістом позовних вимог, встановленими судами фактичними обставинами та матеріально-правовим регулюванням спірних правовідносин, тому підстави для застосування висновку Великої Палати Верховного Суду щодо поширення на віндикаційні позови територіальних громад загальної позовної давності, відсутні.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.13. Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

Скаржник вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування положення частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України у контексті питання: з яким саме юридичним фактом (як то поява акта органу місцевого самоврядування у публічному просторі чи аналіз прокурором змісту та правових підстав прийняття такого акта тощо) слід пов`язувати день, коли прокурор міг довідатися про порушення інтересів держави відповідним актом органу місцевого самоврядування.

5.14. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 Цивільного кодексу України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (частини четверта та п`ята статті 267 Цивільного кодексу України).

Таким чином, позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. Тому саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк було дотримано або пропущено з поважних причин. При цьому суд повинен встановити початок перебігу позовної давності, його переривання чи зупинення, суд за результатами оцінки доказів, наданих на підтвердження обставин дотримання/недотримання строків позовної давності, має зробити висновок про їх об`єктивний характер, і, відповідно, про існування поважних причин пропуску позовної давності при зверненні позивача за захистом порушеного права. При цьому саме об`єктивні причини повинні бути враховані судом, які вказують на об`єктивні перешкоди для особи своєчасно звернутися за захистом порушеного права.

Вирішуючи питання щодо поважності причин пропуску позовної давності у спірних правовідносинах, суд з огляду на положення статті 13 Цивільного кодексу України ("Межі здійснення цивільних прав") має враховувати добросовісність поведінки як позивача (заявника), так і відповідача протягом всього періоду з моменту виникнення права на захист порушеного права (права на позов) і до моменту звернення з позовом, зважаючи на характер спірних правовідносин між сторонами, особливості їх нормативного регулювання: надані сторонам права та покладені на них обов`язки тощо.

Подібна правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 10.12.2019 у справі № 910/15584/16.

5.15. Верховний Суд установив, що у постанові від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц за позовом Миколаївського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави до Миколаївської міської ради, фізичних осіб про визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки Велика Палата Верховного Суду виклала правовий висновок щодо позовної давності за позовами прокурорів, які звертаються з позовами до суду без зазначення органу в інтересах держави.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що "у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 6-1852цс16 і Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц та від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц)". При цьому у постанові від 11.09.2019 справі № 487/10132/14-ц, зокрема, Велика Палата дійшла висновку, що "висновки суду першої інстанції, з якими погодився касаційний суд, що перебіг строку позовної давності починається з часу, коли Березанська РДА здійснила незаконну передачу земель, а не з часу, коли особа, право якої порушено, або прокурор, який звертається за захистом порушеного права, дізналися про таке порушення, - є помилковим".

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 697/2751/14-ц, зважаючи на її обставини, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що для вирішення питання про дотримання строку звернення до суду за захистом прав, суд має встановити, коли прокурор довідався чи міг довідатися про порушення інтересів держави. Вказаний висновок Велика Палата Верховного Суду конкретизувала у пункті 48 постанови від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17 так: "позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів ".

5.16. Враховуючи, що у справі, що розглядається № 915/666/20, та у справі № 487/10132/14-ц з позовними вимогами до органу місцевого самоврядування звертався саме прокурор в інтересах держави (територіальної громади) спірні правовідносини щодо застосування статті 261 Цивільного кодексу України є подібними, і Верховний Суд у зазначеній справі № 487/10132/14-ц вже викладав висновок щодо застосування норм, на які посилається скаржник, а оскаржуване судове рішення ухвалене відповідно до такого висновку, касаційне провадження у справі № 915/666/20 за касаційною скаргою ТОВ "Кордон" з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, належить закрити.

5.17. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).

5.18. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

5.19. Оскільки наведені скаржником підстави касаційного оскарження після відкриття касаційного провадження не підтвердилися, колегія суддів відповідно до пунктів 4, 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Кордон" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.08.2021 у справі № 915/666/20.

Керуючись статтями 234, 235, 296, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кордон" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.08.2021 у справі № 915/666/20, з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак