Постанова

від 15.09.2021 по справі 915/666/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2021 року

м. Київ

Справа № 915/666/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2020 (колегія суддів: Савицький Я. Ф. - головуючий, Головей В. М., Разюк Г. П. ) у справі

за позовом заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави

до 1) Миколаївської міської ради, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Кордон",

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) ОСОБА_1 , 2) Громадської організації "Громадська ініціатива "Місто Сонця",

про визнання незаконним та скасування пунктів рішення Миколаївської міської ради, визнання недійсним договору оренди, повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст обставин справи

1.1. У травні 2020 року заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2 (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Миколаївської області в інтересах держави із позовом до Миколаївської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Кордон" (далі - ТОВ "Кордон"), в якому просив суд визнати незаконними та скасувати пункти 18, 18.4 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 18.03.2015 № 46/46 (далі - Рішення № 46/46), яким надано в оренду ТОВ "Кордон" земельну ділянку загальною площею 500 м 2 з кадастровим номером 4810136900:01:018:0011 на вул. Будівельників 7-а у місті Миколаєві (далі - земельна ділянка) для закінчення будівництва магазину непродовольчих товарів, поблизу павільйону; визнати незаконним та скасувати рішення Миколаївської міської ради від 24.07.2018 № 41/29 про продовження ТОВ "Кордон" на 3 роки оренди спірної земельної ділянки (далі - Рішення № 41/29); визнати недійсним укладений 24.06.2015 між Миколаївською міською радою та ТОВ "Кордон" договір оренди землі №10912, зі змінами і доповненнями (далі - спірний договір оренди); зобов`язати ТОВ "Кордон" повернути територіальній громаді міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради земельну ділянку у придатному для використання стані шляхом демонтажу паркану.

1.2. Позов обґрунтований тим, що Рішення № 46/46 про надання ТОВ "Кордон" в оренду спірної земельної ділянки та похідне Рішення № 41/29 про продовження оренди земельної ділянки прийняті всупереч вимогам земельного та містобудівного законодавства, державних норм, стандартів та правил, з порушенням функціонального призначення рекреаційних територій міста Миколаєва, без проведення земельних торгів, порушують цивільні права та інтереси територіальної громади міста Миколаєва, тому відповідно до статей 16, 21 Цивільного кодексу України, статті 152 Земельного кодексу України та статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" існують підстави для визнання їх незаконними у судовому порядку. На підставі вказаних незаконних рішень укладено спірний договір оренди зі змінами та доповненнями, тому, як похідна вимога, відповідно до статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України спірний договір оренди слід визнати недійсним та відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України зобов`язати ТОВ "Кордон" повернути отриману ним спірну земельну ділянку територіальній громаді м. Миколаєва.

1.3. 20.05.2020 прокурор звернувся до Господарського суду Миколаївської області із заявою про забезпечення позову в порядку, передбаченому статтею 139 Господарського процесуального кодексу України, в якій заявник просив суд заборонити Управлінню державного архітектурно будівельного контролю Миколаївської міської ради (далі - УДАБК) та Управлінню державної архітектурно будівельної інспекції у Миколаївській області (далі - УДАБІ) здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва та введення в експлуатацію об`єктів нерухомості на земельній ділянці; заборонити ТОВ "Кордон", а також іншим фізичним та юридичним особам проведення на земельній ділянці будь-яких будівельних робіт; заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо новостворених об`єктів нерухомого майна, нежитлових чи інших приміщень, розташованих на земельній ділянці.

1.4. Прокурор зазначав, що земельна ділянка відповідно до чинної містобудівної документації належить до території зелених зон загального користування та перспективної зони ландшафтно-рекреаційного загальноміського значення; надання таких земельних ділянок під забудову комерційними об`єктами заборонено згідно з вимогами Земельного кодексу України, Законів України "Про регулювання містобудівної діяльності", "Про мораторій на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення в містах та інших населених пунктах", "Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів" ДБН 360-92**. Земельна ділянка належить до території скверу "Звільнення міста Миколаєва від німецько-фашистських загарбників", який рішенням Миколаївської міської ради від 04.04.2013 № 27/16 "Про затвердження переліку об`єктів зеленого господарства, віднесених до територій рекреаційного призначення в м. Миколаєві" віднесено до рекреаційних територій міста. Тому, за твердженням прокурора, будівництво об`єктів нерухомості в межах вказаної території заборонено. Разом із тим, прокурор зазначав, що ТОВ "Кордон" вживає активні заходи щодо забудови спірної земельної ділянки. На думку прокурора, будівництво комерційного об`єкта нерухомості в межах скверу "Звільнення міста Миколаєва від німецько-фашистських загарбників", надасть можливість відповідачу-2 визнати об`єкт готовим до експлуатації, зареєструвати відповідні дозвільні документи та у подальшому оформити правовстановлюючі документи на нього, що, в свою чергу, створить у орендаря можливість отримання земельної ділянки у власність у позаконкурентному порядку чи надасть переважне право на продовження дії договору. Наведене фактично призведе до неможливості реального поновлення інтересів власника земельної ділянки - Миколаївської міської ради, повернення земельної ділянки у придатному для використанні стані, а також унеможливить або ускладнить виконання рішення суду. Крім того, враховуючи, що земельна ділянка відноситься до рекреаційної території міста, початок на ній будівництва об`єктів нерухомості призведе до невідворотної втрати оздоровчих та рекреаційних функцій озелененої території міста.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 21.05.2020 (суддя Семенчук Н. О.) заяву прокурора про забезпечення позову задоволено частково; заборонено ТОВ "Кордон", а також іншим фізичним та юридичним особам, проведення на земельній ділянці будь-яких будівельних робіт; в іншій частині заяви - відмовлено.

2.2. Суд першої інстанції виходив із того, що наявні у матеріалах справи документи свідчать про те, що існує реальна можливість вчинення ТОВ "Кордон" дій, спрямованих на забудову земельної ділянки. Тому заборона ТОВ "Кордон" та іншим фізичним та юридичним особам проведення на земельній ділянці будь-яких будівельних робіт узгоджується із предметом позову, є найбільш ефективним та належним способом дотримання прав та інтересів сторін до вирішення справи по суті та спрямована на збереження земельної ділянки в тому стані, який дозволив би захистити відповідне право (у разі якщо суд дійде висновку про його порушення) у спосіб, визначений законом. Разом із тим, суд врахував, що забезпечення позову шляхом заборони УДАБК та УДАБІ здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва та введення в експлуатацію об`єктів нерухомості на земельній ділянці, а також заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо новостворених об`єктів нерухомого майна нежитлових чи інших приміщень, розташованих на земельній ділянці, є недоцільним з огляду на те, що зв`язок між запропонованими заявником заходами забезпечення позову та предметом позовної вимоги відсутній.

2.3. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2020 ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 21.05.2020 у справі №915/666/20 частково скасовано; у задоволенні заяви прокурора про забезпечення позову у справі № 915/666/20 відмовлено.

2.4. Суд апеляційної інстанції виходив із того, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача таким чином, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Однак, враховуючи правомірність видачі Містобудівних умов та обмежень від 27.07.2017 № 63/17-972, а отже чинних містобудівних документів ТОВ "Кордон", колегія суддів дійшла висновку про неможливість здійснення ТОВ "Кордон" недобросовісних дій щодо вчинення перешкод для виконання рішення у разі задоволення відповідного позову.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2020, прокурор звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2020, залишити в силі ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 21.05.2020 у частині забезпечення позову.

3.2. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував положення статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, від 15.01.2020 у справі № 915/1912/19, від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 та від 25.09.2020 у справі № 921/40/20.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Ухвалою Верховного Суду від 02.12.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2020 у справі № 915/666/20 у порядку письмового провадження, установлено строк учасникам справи для подання відзиву на касаційну скаргу до 21.12.2020 та зупинено касаційне провадження у справі № 915/666/20 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 914/1096/20.

Ухвалою Верховного Суду від 22.04.2021 поновлено касаційне провадження у справі № 915/666/20 та зупинено касаційне провадження у цій справі до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 914/1570/20.

18.05.2021 Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі № 914/1570/20, яка була оприлюднена в Єдиному Державному реєстрі судових рішень 01.07.2021.

Ухвалою Верховного Суду від 16.08.2021 поновлено касаційне провадження у справі № 915/666/20.

4.2. Переглянувши оскаржувану постанову, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

4.3. Предметом касаційного перегляду є судове рішення, ухвалене за результатами розгляду заяви прокурора про вжиття заходів для забезпечення позову шляхом, зокрема, заборони ТОВ "Кордон" та іншим особам проведення на земельній ділянці будь-яких будівельних робіт.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, прокурор посилався на незаконність спірних рішень про надання земельної ділянки для забудови комерційним об`єктом та укладення договору оренди. Також зазначав, що ТОВ "Кордон" як орендар земельної ділянки вживає активні заходи щодо її забудови, що підтверджується актом обстеження земельної ділянки та протоколом огляду місця події. Будівництво комерційного об`єкта нерухомості надасть можливість користувачу визнати об`єкт готовим до експлуатації та зареєструвати дозвільні документи, а це призведе до неможливості реального поновлення інтересів власника земельної ділянки. Прокурор наголошував, що права законного власника землі - територіальної громади міста Миколаєва вважатимуться ефективно захищеними лише тоді, коли земельна ділянка повернеться до комунальної власності у первинному вигляді.

4.4. Задовольняючи частково заяву прокурора, суд першої інстанції зазначив, що наявні у матеріалах справи документи підтверджують існування реальної загрози можливості вчинення ТОВ "Кордон" дій, спрямованих на забудову земельної ділянки. Відтак, суд дійшов висновку, що подана заява про вжиття заходів забезпечення позову містить обґрунтовані мотиви та посилання на докази, на підставі яких суд дійшов висновку щодо обґрунтованості, доцільності та необхідності забезпечення позову у визначений заявником спосіб.

4.5. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи прокурору у задоволенні заяви про забезпечення позову, виходив із того, що правомірність видачі містобудівних умов та обмежень від 27.07.2017 № 63/17-972 підтверджена судовим рішенням у справі № 400/3145/19, ТОВ "Кордон" видано дозвіл на виконання будівельних робіт № МК 112183332017 щодо будівництва магазину спортивних товарів, тому воно розпочало будівництво. Враховуючи правомірність видачі Містобудівних умов та обмежень від 27.07.2017 № 63/17-972, а отже - чинних містобудівних документів ТОВ "Кордон", колегія суддів дійшла висновку про відсутність у діях ТОВ "Кордон" недобросовісності та вчинення ним у майбутньому перешкод для виконання рішення у разі задоволення відповідного позову.

4.6. Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначені статтею 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у справі "Горнсбі проти Греції" зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

У рішенні Європейського суду від 18.05.2004 року у справі "Продан проти Молдови" Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.

4.7. Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконанню ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду зазначеним вище.

Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення.

4.8. Відповідно до частини 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

За змістом статті 136 Господарського процесуального кодексу України обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

4.9. Статтею 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачу, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту. Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Подібні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

4.10. Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Обрані заходи забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачу майна чи зниження його вартості.

4.11. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, позовним вимогам.

Таким чином, забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної осіб, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

4.12. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

4.13. Предметом позову у цій справі є вимога позивача про визнання незаконним та скасування рішень міської ради про надання в оренду ТОВ "Кордон" земельної ділянки для закінчення будівництва магазину непродовольчих товарів та про продовження строку оренди земельної ділянки; визнання недійсним укладеного між міською радою та ТОВ "Кордон" договору оренди землі; зобов`язання ТОВ "Кордон" повернути територіальній громаді міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради земельну ділянку у придатному для використання стані шляхом демонтажу паркану.

Отже, предметом позову є вимоги немайнового характеру і спір стосується перешкод у користуванні земельною ділянкою територіальною громадою міста через її надання в оренду відповідачу-2 для будівництва.

Тому у цій справі має досліджуватися, обґрунтованість і адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову, а також питання, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (подібну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).

4.14. Звертаючись із заявою про забезпечення позову, прокурор мотивував її тим, що ТОВ "Кордон" вживає активні заходи щодо забудови спірної земельної ділянки, що у разі задоволення позову ускладнить виконання рішення суду та унеможливить ефективний захист порушених прав позивача.

Як уже зазначалося, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

4.15 . Скасовуючи ухвалу про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції послався на те, що постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2020р. у справі № 400/3145/19 скасовано рішення УДАБІ у Миколаївській області від 17.09.2019 № 146-с про скасування дії містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва, виданих ТОВ "Кордон" Управлінням містобудування та архітектури Миколаївської міської ради на об`єкт "Будівництво магазину спортивних товарів з гімнастичним та тренажерним залом за адресою: вул. Будівельників, 7-а, м. Миколаїв". Містобудівні умови та обмеження від 27.07.2017 № 63/17-972, правомірність видачі яких вже підтверджена судом, є підставою для розробки проектної документації на будівництво та отримання дозволу на виконання будівельних робіт. 29.11.2018 ТОВ "Кордон" видано дозвіл на виконання будівельних робіт № МК 112183332017 щодо будівництва магазину спортивних товарів з гімнастичним та тренажерним залом на вул. Будівельників, 7-а, м. Миколаїв, на підставі чого воно розпочало будівництво.

Враховуючи, що станом на момент винесення оскаржуваної ухвали, рішенням суду була встановлена правомірність видачі Містобудівних умов та обмежень від 27.07.2017 № 63/17-972, суд дійшов висновку про недоведеність прокурором своїх доводів щодо необхідності забезпечення позову шляхом заборони відповідачу-2 та іншим особам проведення на земельній ділянці будь-яких будівельних робіт.

4.16. У зв`язку з наведеним та з урахуванням меж повноважень суду касаційної інстанції правомірним є висновок суду апеляційної інстанції про відсутність достатніх підстав для задоволення заяви про забезпечення позову. Тому доводи скаржника про неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, є необґрунтованими. Посилання скаржника у касаційній скарзі на постанови Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, від 15.01.2020 у справі № 915/1912/19, від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 та від 25.09.2020 у справі № 921/40/20 як на підставу скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, відхиляються колегією суддів, оскільки відповідна оцінка наданих заявником доказів на підтвердження наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову, здійснюється судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням обставин конкретної справи.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Відповідно до частин 3 статті 304 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

5.3. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України).

5.4. Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для її скасування немає.

6. Судові витрати

6.1. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2020 у справі № 915/666/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак