Ухвала

від 24.01.2022 по справі 496/4925/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/97/22

Номер справи місцевого суду: 496/4925/21 1-кс/496/2027/21

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря с/з ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

підозрюваного ОСОБА_7 ,

прокурора ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 03 грудня 2021 року про відмову у задоволення скарги на повідомлення про підозру ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 12021162250000803 від 28 вересня 2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.191; ч.1 ст.366 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Зміст оскарженого судового рішення

Ухвалою слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 03 грудня 2021 року було відмовлено у задоволення скарги захисника ОСОБА_6 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на повідомлення про підозру ОСОБА_7 від 30 вересня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12021162250000803 від 28 вересня 2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.191; ч.1 ст.366 КК України.

Слідчий суддя мотивував своє рішення тим, що підстав для скасування повідомлення про підозру не встановлено, оскільки доводи скарги захисника не знайшли свого підтвердження під час розгляду скарги сторони захисту слідчим суддею.

Зокрема, слідчий суддя дійшов висновку про правомірність виділення матеріалів кримінального провадження та про дотримання органом досудового розслідування порядку вручення повідомлення про підозру.

Також слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для перевірки недопустимості доказів винуватості ОСОБА_7 за повідомленою йому підозрою.

Зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з зазначеною ухвалою слідчого судді захисник ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржену ухвалу та повідомлення про підозру ОСОБА_7 .

Доводи апеляційної скарги обґрунтувала тим, що оскаржена ухвала є необґрунтованою, невмотивованою та постановленою з істотним порушення вимог кримінального процесуального закону.

Захисник стверджує, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021162250000803 від 28 вересня 2021 року розпочалось у непередбачений законом спосіб, оскільки вказані матеріали було виділено з іншого кримінального провадження та внесено до ЄРДР як на підставі постанови прокурора, так і на підставі рапорту органу досудового розслідування.

Також захисник ставить під сумнів законність отримання доказів у цьому кримінальному провадженні, зважаючи на те, що орган досудового розслідування та прокурор не звертались до слідчого судді із клопотанням про тимчасовий доступ до матеріалів кримінального провадження, з якого було виділено дане кримінальне провадження.

Таким чином, захисник вказує на недопустимість усіх доказів, наявних у матеріалах кримінального провадження № 12021162250000803 від 28 вересня 2021 року, а також на те, що при внесені відомостей до ЄРДР не враховано положення ч.7 ст.217 КПК України, а саме дату початку досудового розслідування.

Крім того, на думку захисника, матеріалами кримінального провадження не підтверджується факт виклику ОСОБА_9 до органу досудового розслідування для вручення йому повідомлення про підозру, оскільки наявні листи-повідомлення не відповідають вимогам ст.111, 137 КПК України.

Також захисник стверджує, що повідомлена ОСОБА_9 підозра не відповідає критерію «обґрунтованої» та «розумної» підозри, проте слідчий суддя безпідставно не перевірив вказані обставини всупереч вимогам ст.94 КПК України.

За таких обставин, захисник вважає, що сукупність вказаних істотних порушень вимог кримінального процесуального закону є безумовною підставою для скасування повідомлення про підозру.

Позиції учасників апеляційного провадження

Захисник ОСОБА_6 та підозрюваний ОСОБА_7 підтримали апеляційну скаргу захисника та просили задовольнити таку скаргу в повному обсязі.

Прокурор ОСОБА_8 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити оскаржену ухвалу без змін.

Мотиви апеляційного суду

Заслухавши доповідь головуючого судді, учасників апеляційного розгляду, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов висновку про таке.

Відповідно до положень статей 7, 9 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження. Під час кримінального провадження суд зобов`язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу. У ньому мають бути наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення. Тобто, рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до положень ст.409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є:

1)неповнота судового розгляду;

2)невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження;

3)істотне порушення вимог кримінального процесуального закону;

4)неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Згідно із п.10) ч.1 ст.303 КПК України, повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру може бути оскаржено підозрюваним, його захисником чи законним представником, після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом.

Положеннями ч.1 ст.404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Так, доводами апеляційної скарги захисника є те, що: стороною обвинувачення не дотримано процесуальний порядок вручення повідомлення про підозру ОСОБА_7 ; повідомлення останньому про підозру не відповідає стандарту «обґрунтована підозра»; досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні розпочалось у спосіб, непередбачений кримінальним процесуальним законом, тому всі здобутті докази є недопустимими; порушено строки досудового розслідування у кримінальному провадженні, з якого виділено кримінальне провадження № 12021162250000803 від 28 вересня 2021 року.

Апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги захисника в частині неналежного врученням повідомлення ОСОБА_7 про підозру, з огляду на таке.

Положеннями ст.42КПК Українирегламентовано,що підозрюванимє особа,якій упорядку,передбаченому статтями276-279цього Кодексу,повідомлено пропідозру,особа,яка затриманаза підозроюу вчиненнікримінального правопорушення,або особа,щодо якоїскладено повідомленняпро підозру,однак йогоне врученоїй внаслідокневстановлення місцезнаходженняособи,проте вжитозаходів длявручення успосіб,передбачений цимКодексом длявручення повідомлень та встановлено вичерпний перелік прав та обов`язків підозрюваного, обвинуваченого.

Згідно із ч.1ст.278 КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором,а увипадку неможливостітакого вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Відповідно дост.111КПК України,повідомлення укримінальному провадженні є процесуальною дією,за допомогою якої слідчий, прокурор,слідчий суддячи судповідомляє певногоучасника кримінальногопровадження продату,час тамісце проведеннявідповідної процесуальноїдії абопро прийнятепроцесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію. Повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених КПК України,у порядку,передбаченому главою11цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.

Відповідно до ч.1,2 ст.135 КПК України, особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.

У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

Апеляційний суд дослідив матеріали кримінального провадження та встановив, що 30 вересня 2021 року у кримінальному провадженні № 12021162250000803 від 28 вересня 2021 року складено повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.191; ч.1 ст.366 КК України.

Надалі, цього ж дня, листами за № 61/9883, 61/9884 та 61/9885 на адреси: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 , слідчий СВ ОРУП № 2 ОСОБА_10 направив ОСОБА_7 повідомлення про підозру. (а.к.п.37)

Крім того, повідомлення про підозру було направлено засобами електронного зв`язку за допомогою мобільного застосунку «WhatsApp» на номер телефону НОМЕР_1 . (а.к.п.37)

Зазначене також підтверджується трьома фіскальними чеками ПАТ «Укрпошта» від 30 вересня 2021 року та відповідними номерами для відстеження поштових відправлень (трек-номерами). (а.к.п.36, 39-42)

При цьому, апеляційний суд ураховує, що сторона захисту не заперечує факт того, що у день складання повідомлення про підозру ОСОБА_7 , останній перебував за межами м. Одеси та Одеської області, а саме у м. Києві, що вказує на неможливість вручення йому повідомлення про підозру особисто у день прийняття такого процесуального рішення.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_7 був повідомлений про підозру саме 30 вересня 2021 року шляхом надіслання даного повідомлення за адресами його реєстрації та проживання, відомим стороні обвинувачення, тобто у передбачений кримінальним процесуальним законом спосіб.

Таким чином, доводи апеляційної скарги захисник в цій частині є необґрунтованими.

Крім того, апеляційний суд дійшов висновку про неспроможність доводів апеляційної скарги захисника про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри, враховуючи наступне.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно із ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.

Аналіз норм КПК України дає підстави дійти до висновку про те, що КПК України оперує поняттям доказування, яке у даному випадку втілюється у понятті «обґрунтованість підозри», а також у стандарті «достатніх підстав».

Разом з тим, чинним КПК України не визначено саме поняття «обґрунтованість підозри».

Відповідно до п.3) ч.1 ст.276 КПК України, повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Таким чином, при повідомлені особі про підозру при вказаних обставинах, КПК України передбачає дотримання стандарту «достатніх підстав».

Стандарт «достатніх підстав (доказів)» передбачає наявність доказів, які лише об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням і є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри (рішення ЄСПЛ у справах «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року та «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

Аналогічно, в п.175 рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» наведено поняття «обґрунтована підозра», яке означає, що існують факти й інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Крім того, відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, розумна підозра у вчиненні кримінального правопорушення, про яку йдеться у статті 5 (підпункт с) пункту 1) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин (зокрема, п.73 рішення «Степуляк проти Молдови» (Stepuleac v. Moldova), 8207/06, від 06 листопада 2007 року).

Також ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення, черга яких надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.

Таким чином, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення, відповідно обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Між тим, ураховуючи положення п.14) ч.1 ст.3 КПК України, відповідно до якої повідомлення про підозру є лише початковою стадією притягнення особи до кримінальної відповідальності, оцінка обґрунтованості підозри не повинна пред`являти до наданих доказів у кримінальному провадженні таких же високих вимог, як під час прийняття рішення про висунення обвинувачення чи прийняття рішення судом по суті.

Апеляційний суд, дослідивши наявні матеріали кримінального провадження, дійшов до висновку, що у даному випадку зібрані докази відповідають мінімальному стандарту «достатніх підстав», передбаченого п.3) ч.1 ст.276 КПК України, що у свою чергу вказує на обґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.191; ч.1 ст.366 КК України.

Таким чином, апеляційний суд погоджується із висновком слідчого судді в оскарженій ухвалі про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри, відтак, доводи апеляційної скарги захисника не знайшли свого підтвердження в цій частині.

Також не знайшли свого підтвердження доводи апеляційної скарги про неналежний початок досудового розслідування у даному кримінальному провадженні №12021162250000803, з огляду на таке.

Відповідно до ч.3 ст.217 КПК України, у разі необхідності матеріали досудового розслідування щодо одного або кількох кримінальних правопорушень можуть бути виділені в окреме провадження, якщо одна особа підозрюється у вчиненні кількох кримінальних правопорушень або дві чи більше особи підозрюються у вчиненні одного чи більше кримінальних правопорушень.

Апеляційний суд дослідив матеріали кримінального провадження та встановив, що постановою від 28 вересня 2021 року про виділення матеріалів досудового розслідування прокурор Біляївської окружної прокуратури ОСОБА_11 постановив виділити з кримінального провадження № 42020161160000046 від 24 червня 2020 матеріали досудового розслідування відносно службових осіб ТОВ «Регіонбуд-2005» щодо вчинення останніми кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.191 КК України. (а.к.п.66-68)

Також прокурор склав опис речей та документів, які виділяються із вказаного кримінального провадження. (а.к.п.69-73)

Надалі, 28 вересня 2021 року, зазначену постанову надіслано до СВ ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області та на підставі рапорту слідчого ОСОБА_12 до ЄРДР за

№ 12021162250000803 внесено відомості про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.191; ч.1 ст.366 КК України, які були виділені із кримінального провадження № 42020161160000046 від 24 червня 2020. (а.к.п.61-65)

При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що рішення прокурора про виділення або об`єднання матеріалів кримінального провадження є виключним правом процесуального керівника у кримінальному провадженні, яке останній приймає у зв`язку із певною необхідністю і з метою повноти, всебічності та ефективності досудового розслідування. (ч.5 ст.217 КПК України)

Між тим, таке рішення прокурора оскарженню не підлягає, згідно із ч.6 ст.217 та ст.303 КПК України, проте заперечення на нього можуть бути подані під час підготовчого судового засідання, у порядку ст.314 КПК України.

Крім того, доводи апеляційної скарги про те, що слідчий та/або прокурор повинні були звернутись до слідчого судді із клопотанням про тимчасовий доступ до матеріалів кримінального провадження № 42020161160000046 від 24 червня 2020, з якого було виділено дане кримінальне провадження, не відповідають положенням кримінального процесуального закону, оскільки ст.217 КПК України, яка регулює вказане питання, не містить жодних посилань на необхідність звернення до слідчого судді з метою отримання доступу до матеріалів, які виділяються із іншого кримінального провадження на підставі постанови прокурора.

Водночас, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги про те, що дане кримінальне провадження № 12021162250000803 повинно було бути внесено до ЄРДР саме прокурором, а не слідчим на підставі рапорту, вже після отримання постанови прокурора, оскільки кримінальний процесуальний законом не визначено порядок реєстрації нового кримінального провадження у Єдиному реєстру досудових розслідувань після виділення матеріалів кримінального провадження.

Разом з цим, ураховуючи, що дане кримінальне провадження підслідне саме слідчим органам Національної поліції, апеляційний суд дійшов висновку про дотримання вимог ст.216 КПК України та відсутність процесуальних порушень під час реєстрації цього кримінального провадження до ЄРДР.

Також не знайшли свого підтвердження доводи апеляційної скарги захисника про те, що у кримінальному провадженні № 42020161160000046 від 24 червня 2020 року, з якого виділено дане кримінальне провадження, закінчився строк досудового розслідування.

Так, у судовому засіданні апеляційного суду прокурор Біляївської окружної прокуратури ОСОБА_8 надав апеляційну суду ухвалу слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 14 вересня 2021 року, якою було задоволено клопотання заступника начальника СВ ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_13 та продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42020161160000046 від 24 червня 2020 року до 30 березня 2022 року.

Між тим, захисник стверджувала, що відповідно до наданого прокурором витягу відомостей з ЄРДР про рух кримінального провадження, кримінальне провадження № 42020161160000046 від 24 червня 2020 року було закрито 01 червня 2021 року, проте відомості про таке рішення внесено до ЄРДР тільки 22 липня 2021 року, тобто поза межами строку досудового розслідування цього кримінальне провадження, який закінчувався 25 червня 2021 року.

Водночас, апеляційний суд погоджується із доводами прокурора ОСОБА_8 про те, що кримінальний процесуальний закон вимагає невідкладного внесення до ЄРДР лише відомостей про вчинене кримінальне правопорушення, у порядку ст.214 КПК України, та про повідомлення особі про підозру.

Відтак, внесення самої постанови про закриття кримінального провадження до ЄРДР лише 22 липня 2021 року не впливає на факт того, що кримінальне провадження

№ 42020161160000046 від 24 червня 2020 року було закрито 01 червня 2021 року, відповідно, строк досудового розслідування у закритому кримінальному провадженні не враховувався у загальні строки досудового розслідування.

Таким чином, доводами апеляційної скарги захисника не знайшли свого підтвердження в цій частині.

Крім того, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги про те, що докази у даному кримінальному провадженні є недопустимими.

Так, апеляційний суд звертає увагу, що на етапі досудового розслідування слідчий суддя неуповноважений вирішувати питання, які підлягають вирішенню судом під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, з`ясовувати наявність складу кримінального правопорушення в діях підозрюваної особи, правильність кваліфікації цих дій, оцінювати докази у справі з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину.

Відповідно, вказані обмеження також розповсюджують свою дію на суд апеляційної інстанції під час розгляду відповідних скарг на ухвали слідчого судді.

Інших доводів апеляційному суду не надано.

Відповідно до п.1) ч.3 ст.407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , слід залишити без задоволення, оскаржену ухвалу слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 03 грудня 2021 року без змін.

Керуючись статтями 111, 135, 277-279, 303, 309, 370, 376, 405, 407, 409, 418, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 03 грудня 2021 року, якою було відмовлено у задоволення скарги захисника ОСОБА_6 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на повідомлення про підозру ОСОБА_7 від 30 вересня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12021162250000803 від 28 вересня 2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбаченого ч.2 ст.191; ч.1 ст.366 КК України, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4