Ухвала

від 26.01.2022 по справі 766/11488/21

ХЕРСОНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 766/11488/21

н/п 2-з/766/51/22

УХВАЛА

про відмову в забезпеченні позову

26.01.2022 року м. Херсон

Суддя Херсонського міського суду Херсонської області Шестакова Я.В., розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрофінансгруп", треті особи: Державний реєстратор Станіславської сільської ради Білозерського району Херсонської області Суханов Дмитро Миколайович, Служба у справах дітей Суворовської районної у місті Херсоні ради, приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Маковецька Олена Анатоліївна про визнання недійсним договору купівлі-продажу , договору про відступлення права вимоги, скасування рішення державного реєстратора, -

ВСТАНОВИВ:

В провадження Херсонського міського суду Херсонської області знаходиться вищезазначена справи.

Ухвалою суду від 29.07.2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

24.01.2022 року представником позивача на адресу суду подано клопотання про забезпечення позову шляхом заборони власнику або уповноваженим ним особам вчиняти дії щодо виселення ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_1 та щодо вселення інших осіб у вказану квартиру до набрання рішенням у даній справі законної сили.

В обґрунтування заяви представник позивача, зазначає, що в провадженні Херсонського міського суду Херсонської області перебуває цивільна справа предметом розгляду якої є визнання недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги від 29.12.2020 року, укладеного між ТОВ ФК Дніпрофінансгруп та ОСОБА_2 ; визнання недійним договору відступлення прав вимоги за договором іпотеки № 3804/6/10/2005/804к/1090 ; визнання неправомірним та скасувати рішення державного реєстратора № 57266063 від 24.03.2021 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 поновивши реєстрацію права власності за ОСОБА_1 .

В травні за вказаною адресою прийшли невідомі особи з погрозами родині позивача виселенням у разі відмови зробити це в добровільному порядку. Разом з позивачем фактично мешкають двоє неповнолітніх дітей. Вважає необхідним забезпечення позову вказаним у заяві шляхом в даній справі до вирішення справи по суті, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення прав позивача. Порушення прав позивача у разі задоволення заяви не матиме місце, оскільки такий на момент набуття права власності на спірне майно знав про наявність зареєстрованих та проживаючих осіб у спірній квартирі.

Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Враховуючи ту обставину, що викладені в заяві обставини та надані заявником докази є достатніми для розгляду заяви про забезпечення позову, заява про забезпечення позову розглядається без повідомлення учасників справи, що відповідає вимогам ст. 153 ЦПК України.

Враховуючи, що розгляд заяви про забезпечення позову відбувався у відсутність сторін, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, перевіривши матеріали справи, вважає заяву представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.149ЦПКУкраїни суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150цьогоКодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має право звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокрема заборона вчиняти певні дії.

За змістом вказаної статті, суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову для нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності має здійснюватися судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам. Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення. Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

Заходи щодо забезпечення позову мають застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

вЂ�У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрофінансгруп", в якому просить визнати недійсним договір купівлі-продажу прав вимоги від 29.12.2020 року, укладений між ТОВ ФК Дніпрофінансгруп та ОСОБА_2 ; визнати недійним договорів відступлення прав вимоги за договором іпотеки № 3804/6/10/2005/804к/1090 ; визнати неправомірним та скасувати рішення державного реєстратора № 57266063 від 24.03.2021 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , поновивши реєстрацію права власності за ОСОБА_1 .

Отже, предметом позову у даній справі є визнання недійними договорів про відступлення прав вимоги та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру за відповідачем ОСОБА_2 .

Частиною 3ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Відповідно до ст. 178 ЦК України, об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №249684133 від 24.03.2021 , 22.03.2021 року о 17 годині 04 хвилин державним реєстратором Станіславської сільської ради Білозерського району Херсонської області Сухановим Дмитрам Миколайовичем було зареєстровано право власності за ОСОБА_2 на квартиру за адресою АДРЕСА_1 на підставі договору про відступлення права за договором іпотеки посвідченого 29.12.2020 року приватним нотаріусом ХМНО Маковецькою О.А. за реєстровим № 4737.

Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та фундаментальними правами окремої людини (наприклад, рішення у справі Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Новоселецький проти України від 11 березня 2003 року, Федоренко проти України від 01 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображена в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Необхідність застосування заходів забезпечення має визначатися фактичними обставинами справи, які свідчитимуть про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Така правова позиція щодо вирішення питання про співмірність забезпечення позову викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року в справі № (провадження № 14-729цс19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача .

Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Виходячи з наведеного, суд не вбачає необхідності у застосуванні такого виду забезпечення позову про який просить заявник у виді заборони вчиняти дії щодо виселення позивача та членів його сім`ї та дій щодо вселення інших осіб у спірну квартиру, оскільки він не направлений на забезпечення виконання рішення суду про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, в разі задоволення позову, не забезпечить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, такий захід забезпечення позову не відповідає змісту порушеного, на думку позивача, права, та не є співмірним із заявленими вимогами. Жодних доказів, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову у такий спосіб може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, заявником не надано, всі доводи останнього з цього приводу ґрунтуються лише на його припущеннях.

Враховуючи вищевикладене суд вважає за необхідне в задоволенні заяви відмовити.

Керуючись ст.ст. 149, 150, 153, 258-261, 263, 352-354 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрофінансгруп", треті особи: Державний реєстратор Станіславської сільської ради Білозерського району Херсонської області Суханов Дмитро Миколайович, Служба у справах дітей Суворовської районної у місті Херсоні ради, приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Маковецька Олена Анатоліївна про визнання недійсним договору купівлі-продажу , договору про відступлення права вимоги, скасування рішення державного реєстратора - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Херсонського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Я.В. Шестакова