Рішення

від 23.09.2024 по справі 766/11488/21

ХЕРСОНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 766/11488/21

н/п 2/766/4092/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2024 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючої судді Шестакової Я.В.,

за участі секретаря Середюк О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрофінансгруп», треті особи: Державний реєстратор Станіславської сільської ради Білозерського району Херсонської області Суханов Дмитро Миколайович, Служба у справах дітей Суворовської районної у місті Херсоні ради, приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Маковецька Олена Анатоліївна про визнання недійсним договору купівлі-продажу, договору про відступлення права вимоги, скасування рішення державного реєстратора, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача - адвокат Сергет В.В. звернувся до суду з позовом в якому просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу прав вимоги від 29.12.2020 року між ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та ОСОБА_2 ; визнати недійсним договір про відступлення прав за договором іпотеки №804/6/10/2005/840к/1090; визнати неправомірними та скасувати рішення державного реєстратора Станіславської сільської ради Білозерського району Херсонської області Суханова Д.М. №57266063; поновити реєстрацію права приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 10.11.2005 року між ОСОБА_1 та ВАТ «КБ «Надра» було укладено кредитний договір №804/6/11/2005/840к/1090 з метою придбання у власність квартири АДРЕСА_1 . 08.11.2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу вищезазначеної квартири. 10.11.2005 року між ОСОБА_1 та ВАТ «КБ «Надра» в забезпечення виконання ОСОБА_1 своїх зобов?язань за кредитним договором було укладено договір іпотеки №804/6/10/2005/840к/1090. Свої зобов`язання позивач виконував своєчасно та не мав заборгованості до початку ліквідаційної процедури ВАТ «КБ «Надра».

10.11.2005 року між ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та ОСОБА_2 було укладено договір про відступлення прав за договором іпотеки №804/6/10/2005/840к/1090 за яким останній набув прав вимоги за кредитним договором укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ «КБ «Надра». Позивачем зазначено, що у ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та у ОСОБА_2 відсутня ліцензія генеральна або індивідуальна НБУ на здійснення фінансових операцій в іноземній валюті, наявність яких є обов?язковою для здійснення юридичною особою фінансових операцій з іноземною валютою. Відтак укладений договір купівлі-продажу прав вимоги від 29.12.2020 року та договір про відступлення прав за договором іпотеки мають бути визнані судом недійсними.

Крім того, рішенням державного реєстратора від 24.03.2021 року здійснено реєстрацію права власності на вищезазначену квартиру за ОСОБА_2 , проте, між сторонами не укладалось договору про задоволення вимог іпотекодержателя, а іпотечний договір не містить відповідного застереження, іпотекодержателем не було направлено вимогу із зазначенням порушених зобов`язань, вимогу про виконання порушеного зобов`язання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки, до того ж, на день реєстрації квартири за відповідачем діяв мараторій на примусове стягнення майна громадян, яке забезпеченням за валютними кредитами розповсюджується і на позасудовий порядок такого стягнення. З огляду на зазначене, з метою захисту своїх прав позивач звернувся до суду із даним позовом.

Ухвалою суду від 16.07.2021 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків.

Ухвалою суду від 29.07.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі. Визначено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 26.01.2022 року відмовлено в забезпеченні позову.

Ухвалою суду від 08.02.2022 року витребувано докази по справі.

Ухвалою суду від 27.06.2024 року закрито підготовче судове засідання, призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, від представника позивача надійшла заява про підтримання позовних вимог та розгляд справи без його участі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з?явився, представник відповідача - адвокат Гонтаренко А.К. надіслав на підсистему «Електронний суд» заяву про розгляд справи за його відсутності, щодо задоволення позовних вимог не заперечував.

Представник відповідача ТОВ «Дніпрофінансгруп» в судове засідання не з`явився, надіслав на адресу суду витребувані ухвалою суду докази. Процесуальним правом надати відзив на позов або письмові пояснення по суті предмету спору не скористався. Також, надіслав заяву про розгляд справи без його участі, зазначив, що при винесенні рішення покладається на розсуд суду.

Треті особи в судове засідання не з`явилися, від приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Маковецької О.А. 07.12.2021 року надійшла заява про розгляд справи без її участі.

Державний реєстратор Станіславської сільської ради Білозерського району Херсонської області Суханов Д.М. про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, причини неявки суду не відомі. Клопотань на адресу суду від нього не надходило.

Представник Служби у справах дітей Суворовської районної у місті Херсоні ради в судове засідання з?явилася, надала суду заяву про розгляд справ за її відсутності за наявними у справі доказами.

Відповідно до ч.2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши письмові докази, вивчивши матеріали справи, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Суди, відповідно до ч. 1ст. 19 ЦПК України, розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Частиною 2 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За загальним правилом, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, встановлених ст. 203 ЦК України щодо обсягу дієздатності, волевиявлення та спрямованості на реальне настання наслідків.

Відповідно до ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 ЦК України)

10.11.2005 року між ОСОБА_1 та ВАТ «КБ «Надра» було укладено кредитний договір №804/6/11/2005/840к/1090. За умовами п.1.1 кредитного договору банк позивачу надав у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання кредит у розмірі 20700 доларів США. Вказані кредитні кошти були надані ОСОБА_1 для придбання у власність квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до п.1.1 кредитного договору - банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 20700, 00 доларів США в порядку і на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 2.2. кредитного договору визначено цільове використання кредиту, а саме: проведення розрахунків по договору купівлі-продажу від 08.11.2005 року, що укладений між позичальником та ОСОБА_4 згідно якого позичальник придбаває у власність нерухоме майно - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

08.11.2005 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу вищезазначеної квартири, посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Воєводіною Н.М.

Відповідно до п. З зазначеного договору - факт повного розрахунку за цим договором підтверджується особистою заявою «продавців», справжність підпису яких засвідчується нотаріально, що є невід?ємною частиною цього договору.

14.11.2005 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтвердили факт повного розрахунку з ними надавши відповідну заяву приватному нотаріусу Херсонського міського нотаріального округу Воєводіній Н.М., зареєстрованій в реєстрі за № 4754, 4755.

10.11.2005 між ОСОБА_1 та ВАТ «Комерційний банк «Надра» в забезпечення виконання ОСОБА_1 своїх зобов?язань за кредитним договором № 804/6/11/2005/840к/1090 від 10.11.2005 року було укладено договір іпотеки № 804/6/10/2005/840к/1090.

29.12.2020 року між ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та ОСОБА_2 було укладено договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки № 804/6/10/2005/840к/1090, який було посвідчено приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Маковецькою О.А. 29.12.2020 року, зареєстрованого в реєстрі за №4737.

Як вбачається із вищезазначеного договору про відступлення прав за договором іпотеки №804/6/10/2005/840к/1090 ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» відступив ОСОБА_2 всі права вимоги за кредитним договором № 804/6/11/2005/840к/1090 від 10.11.2005 року разом з усіма додатками до нього (у т.ч. графіками здійснення платежів) та додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, змінами і доповненнями та викладеними у новій редакції, що є його невід`ємною частиною укладеним між ВАТ «Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1 .

Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов?язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов?язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов?язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов?язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов?язання клієнта перед фактором. Зобов?язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов?язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Таким чином, ЦК України проводить розмежування правочинів, предметом яких с відступлення права вимоги. Це, зокрема, правочини з відступлення права вимоги (цесія) та договори факторингу.

3 аналізу статей 512-518 ЦК України можна зробити такий висновок щодо суб?єктного складу правочинів з відступлення права вимоги: відповідно до статті 2 цього Кодексу учасниками цесії може бути будь-яка фізична або юридична особа.

У постанові від 11 вересня 2018 року в справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс 18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що договір факторингу є правочином, який характеризується, зокрема, тим, що йому притаманний специфічний суб?єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб?єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором).

Вичерпний перелік осіб, які можуть бути кредитодавцями у кредитних правовідносинах, визначений у статті 1054 ЦК України. Такими є банк або інша фінансова установа.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовими установами є банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди й компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо передбачених законом, - інших послуг (операцій), пов?язаних із наданням фінансових послуг. У частинах першій, другій статті 7 цього Закону зазначено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов?язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ. У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.

Отже, фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до Державного реєстру фінансових установ.

Згідно з пунктом 1.2 Положення про порядок надання небанківським фінансовим установам, національному оператору поштового зв?язку генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 09 серпня 2002 року № 297, небанківська фінансова установа має право здійснювати операції, передбачені статтею 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», якщо вони є валютними операціями, тільки після отримання генеральної ліцензії згідно з пунктом 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Відповідно до підпункту 11 частини першої статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», факторинг належить до фінансових послуг.

Таким чином, ведення діяльності з надання послуг факторингу, який передбачає проведення валютних операцій (передача права вимоги за кредитами в іноземній валюті), потребує отримання фінансовою установою ліцензії на вчинення операцій з валютними цінностями.

ТОВ «ФК» Дніпрофінансгруп» продала, а ОСОБА_2 набув за договором купівлі-продажу прав вимоги від 29.12.2020 посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Маковецькою О.А. права вимоги по Кредитному Договору № 804/6/11/2005/840к/1090 укладеному в іноземній валюті (доларах США) 10.11.2005 між ОСОБА_1 та ВАТ «Комерційний банк «Надра». Крім того, ТОВ «ФК Дніпрофінансгруп» відступило, а ОСОБА_2 на підставі договору про відступлення прав за договором іпотеки № 804/6/10/2005/840к/1090 посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Воєводиною I.M. 10.110.2005 за реєстрованим №3937, посвідченого нотаріально приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Маковецькою О.А. 29.12.2020 , зареєстрованого в реєстрі № 4737 набув (п.1.2 договору) право замість первісного кредитора одержати переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця у порядку визначеному договором іпотеки та ЗУ «Про іпотеку» задоволення всіх своїх вимог (повернення суми основної заборгованості, сплати нарахованих процентів, комісій, можливої неустойки (штраф, пеня) відшкодування збитків, тощо), які випливають з умов кредитного договору та/або договору іпотеки за рахунок майна вказаного в п. 1.4 договору.

Оскільки ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп » не видавались генеральна та/або індивідуальна ліцензії Національного банку України на право здійснення фінансових операцій з іноземною валютою, а ОСОБА_2 взагалі не має права на набуття таких ліцензій, а також права на укладення договору факторингу, яким по своїй суті є договір купівлі-продажу прав вимоги від 29.12.2020 укладений між ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та ОСОБА_2 та ОСОБА_2 не міг набути право вимоги за валютним кредитним договором № 804/6/11/2005/840к/1090 віл 10.11.2005 укладеним між ВАТ « «КБ «Надра» та ОСОБА_1 .

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину; а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, йог моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п?ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Таким чином, договір купівлі-продажу прав вимоги від 29.12.2020 укладений між ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та ОСОБА_2 має бути визнаний судом недійсним.

В свою чергу, договір про відступлення прав за договором іпотеки № 804/6/10/2005/840к/1090 посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Воєводиною I.M. 10.11.2005 за реєстрованим № 3937, посвідченого нотаріально приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Маковецькою О.А. 29.12.2020, зареєстрованого в реєстрі № 4737 - має бути визнаний недійсним.

Статтею 12 закону «Про іпотеку» передбачено, що в разі порушення іпотекодавцем обов?язків, установлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов?язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не визначено законом.

Стаття 33 цього закону передбачає, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов?язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов?язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не визначено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених ст. 12 цього закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Тобто, законом передбачено чітко визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання.

Відповідно до ст. 37 ЗУ «Про Іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов?язання.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Судом встановлено, що між сторонами не укладалось договору про задоволення вимог іпотекодержателя, а у іпотечний договір не містить відповідного застереження.

Так, згідно п. 5.3 договору іпотеки від 10.11.2005 року звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається на підставі: рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, домовленості сторін на передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов?язання у порядку встановленому статтею 37 ЗУ «Про іпотеку», права іпотекодержателя від свого імен продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку встановленому ст. 28 3У «Про іпотеку».

Отже, договором іпотеки не конкретизовано такі істотні умови, як умови, у разі настання яких іпотекодержатель може використати своє право на позасудове стягнення; порядок визначення вартості, за якою іпотекодержатель набуває право власності на предмет іпотеки; прийнятні та належні способи обміну повідомленнями між сторонами договору. Більше того, сам договір іпотеки не містить застереження про можливість передачі права власності іпотекодержателю в порядку ст. 37 ЗУ «Про іпотеку», за відсутності відповідної домовленості сторін.

Відповідно до ст. 35 ЗУ «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов?язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов?язань, вимога про виконання порушеного зобов?язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

На момент здійснення реєстрації права власності державним реєстратором, строк виконання основного зобов`язання за кредитним договором, виконання якого було забезпечено іпотекою - не сплив.

Однак, іпотекодержателем не було направлено боржникові вимогу із зазначенням змісту порушених зобов?язань, обґрунтованого розміру заборгованості, вимогу про виконання порушеного зобов?язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку встановленому ст. 37 ЗУ «Про іпотеку», оціночну вартість предмету іпотеки.

Відтак, іпотекодержатель не набув право звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку визначеному ст. 37 ЗУ «Про іпотеку».

Відповідно до ст. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджених Постановою КМУ від 25.12.2015 року №1127 для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) засвідчена іпотекодержателем копія письмової вимоги про усунення порушення основного зобов?язання та/або умов іпотечного договору, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) засвідчена іпотекодержателем копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті І цього пункту, з відміткою про вручення адресату або засвідчена іпотекодержателем копія рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з позначкою про відмову адресата від одержання такого відправлення, або засвідчені іпотекодержателем копії рекомендованих поштових відправлень, або поштових відправлень з оголошеною цінністю (поштових конвертів), якими не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць надсилалася вимога, зазначена у підпункті 1 цього пункту, та які повернулися відправнику у зв`язку із відсутністю адресата або закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення, або засвідчені іпотекодержателем паперові копії електронного листа, яким за допомогою засобів інформаційної, телекомунікаційної або інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує обмін електронними документами, надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, та електронного службового повідомлення відповідної системи, яким підтверджується доставка відповідного електронного листа за адресою електронної пошти адресата у разі коли договором з іпотекодавцем або боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, передбачено можливість обміну електронними документами); 3) довідка іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов?язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації та відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб?єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації; 4) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

У разі подання документа, зазначеного в абзаці першому або четвертому підпункту 2 цього пункту, державна реєстрація проводиться після спливу тридцятиденного строку з моменту отримання адресатом вимоги, зазначеної у підпункті 1 цього пункту, якщо у такій вимозі не зазначений більш тривалий строк.

Протягом дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки», що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яким є нерухоме житлове майно загальною площею в межах, визначених зазначеним Законом, що виступає як забезпечення зобов?язань громадянина України за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, також подається заява, що підтверджує згоду іпотекодавця - громадянина України на набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, справжність підпису на якій засвідчується відповідно до Закону України «Про нотаріат», крім випадків встановлення державним реєстратором наявності зареєстрованого права власності іпотекодавця на інше нерухоме житлове майно (його частину) у Державному реєстрі прав чи в його невід?ємній архівній складовій частині або надання державному реєстратору документів, якими підтверджується, що відповідне нерухоме житлове майно не є місцем постійного проживання іпотекодавця.

Відповідно до Закону України 1382-IX від 13.04.2021 внесено зміни, серед іншого до Кодексу України з процедур банкрутства:

1. У Кодексі України з процедур банкрутства (Відомості Верховної Ради України, 2019

P., № 19, ст. 74): 1) пункт 4 частини сьомої статті 123 виключити; 2) у розділі «Прикінцеві та перехідні положення»: абзац четвертий пункту 2 викласти в такій редакції:

«Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., № 28, ст. 940; 2015 ., № 43, ст. 386; 2020 р. № 38, ст. 279; із змінами, внесеними Законом України від 16 вересня 2020 року № 895-1Х) втрачає чинність через двадцять місяців з дня введення в дію цього Кодексу»;

Відповідно до п. 1 «Прикінцевих та перехідних положень» КУ з процедур банкрутства - цей Кодекс набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону: 1) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов?язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об?єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об?єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку іпотечне майно - квартира АДРЕСА_1 є єдиним житлом позивача та його родини, загальна площа квартири становить 52,3 кв. м., тобто вказане майно підпадає під дію ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

В своєму рішенні по справі № 465/1310/17 від 31.10.2018 Верховний Суд зазначив: «звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку у спосіб реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, має наслідком відчуження предмету іпотеки на користь іпотекодержателя без згоди власника такого нерухомого майна.

Отже, визначальним при вирішення спору щодо можливості звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку протягом строку дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» є настання правового наслідку, що в даному конкретному випадку передбачає фактичний перехід до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, без згоди власника майна.

Отже, дія мораторію на примусове стягнення майна громадян, яке забезпеченням за валютними кредитами розповсюджується і на позасудовий порядок такого стягнення.

Таким чином, з урахуванням зазначеного, судом встановлено наявність правових підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги від 29.12.2020 року та для визнання недійсним договору про відступлення прав за договором іпотеки, також було встановлено, що у державного реєстратора булли наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на спірну квартиру, відтак позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо вимоги позивача про поновлення реєстрації права приватної власності на об`єкт нерухомого майна.

Із витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 08.11.2005 року №8879640 вбачається, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу від 08.11.2005 року посвідчений нотаріусом Воєводіною Н.М. за реєстровим номером 4667.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21) зазначено, що «з урахуванням конкретних обставин справи та положень абзаців другого та третього частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності може призвести до відновлення порушених прав особи без застосування додаткових способів захисту, таких як поновлення права власності (за умови, якщо суд, задовольнивши таку позовну вимогу, вирішить тим самим спір про право, наявний між сторонами).

На підставі викладеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 545/1883/20, про те, що задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності призведе до відновлення порушених прав позивача і не потребує для застосування додаткових способів захисту, таких як поновлення права власності».

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 25 липня 2024 року справа № 144/827/22.

Таким чином, з огляду на зазначене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про поновлення реєстрації права приватної власності на об`єкт нерухомого майна, оскільки задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності призведе до відновлення порушених прав позивача і не потребує для застосування додаткових способів захисту, таких як поновлення права власності.

Керуючись ст.ст. 2,4,5,10, 11, 12,13,76-82,89,137,141,258,263-265 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрофінансгруп», треті особи: Державний реєстратор Станіславської сільської ради Білозерського району Херсонської області Суханов Дмитро Миколайович, Служба у справах дітей Суворовської районної у місті Херсоні ради, приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Маковецька Олена Анатоліївна про визнання недійсним договору купівлі-продажу, договору про відступлення права вимоги, скасування рішення державного реєстратора - задовольнити частково.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу прав вимоги від 29.12.2020 року укладений між ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та ОСОБА_2 .

Визнати недійсним договір про відступлення прав за договором іпотеки № 804/6/10/2005/840к/1090 посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Воєводиною І.М. 10.11.2005 року за реєстровим №3937, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Маковецькою О.А. 29.12.2020 року, зареєстрованого в реєстрі за №4737.

Скасувати рішення державного реєстратора Станіславської сільської ради Білозерського району Херсонської області Суханова Дмитра Миколайовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 57266063 від 24.03.2021 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Херсонського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрований: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстрований: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрофінансгруп», юридична адреса: м. Дніпро, вул. Автотранспортна, 2, оф.205, ЄДРПОУ 40696815.

Повний текст рішення виготовлено 23.09.2024 року

Суддя Я.В. Шестакова