Ухвала

від 24.01.2022 по справі 547/813/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 547/813/20 Номер провадження 11-кп/814/208/22Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

Категорія ч.2 ст. 185 КК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2022 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

із секретарем ОСОБА_5 ,

за участі прокурора ОСОБА_6 ,

захисника адвоката ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12020170320000140, 12020170320000207 за апеляційними скаргами прокурора Глобинської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_9 та захисника адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Семенівського районного суду Полтавської області від 05 серпня 2021 року,

встановила:

Цим вироком

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с.Драбинівка Новосанжарського району Полтавської області, громадянин України, не одружений, не працюючий, з неповною середньою освітою, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , неодноразово судимий, останній раз:

11.03.2016 Семенівським районним судом Полтавської області за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України, зміненого ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 06.05.2016, у виді 4 років 5 місяців позбавлення волі. Звільнений умовно-достроково 03.06.2019 на невідбутий строк покарання 1 рік 22 дні,

засуджений за:

- ч. 2 ст. 185 КК України на 1 рік 3 місяці позбавлення волі;

- ст. 395 КК України до покарання у виді арешту на 3 місяці;

- ч. 2 ст. 190 КК України на 1 рік позбавлення волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворо покарання більш суворим ОСОБА_8 визначено остаточне покарання виді 1 року 3місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 5 ст. 107, ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Семенівського районного суду Полтавської області від 11.03.20216, зміненого ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 06.05.2016, ОСОБА_8 призначено остаточне покарання у виді 1року 9 місяців позбавлення волі.

Зараховано ОСОБА_8 у строк відбування покарання період його тримання під вартою протягом 14.04.2021 09.06.2021.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Згідно звироком суду ОСОБА_8 визнаний винуватим у тому, що він вичинив злочини за таких обставин:

08.06.2020 приблизно о 16:00 год. ОСОБА_8 перебуваючи у житловому будинку ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_3 , у веранді будинку, шляхом вільного доступу, переконавшись що його ніхто не бачить, таємно викрав бензинову косу Foresta FC-4, зеленого кольору, яка належить відділу управління майном Семенівської районної ради Полтавської області. З викраденим майном з місця вчинення кримінального правопорушення зник та розпорядився ним на власний розсуд, чим заподіяв відділу управління майном Семенівської районної ради Полтавської області матеріальну шкоду на загальну суму 1300 грн.

Крім того, 24.02.2020 на підставі постанови Семенівського районного суду Полтавської області у справі № 547/159/20 ОСОБА_8 встановлено адміністративний нагляд строком на 1рік із заборонами виходу із будинку, де проживає, із 22.00 год. до 06.00 год. щодня, перебування у закладах громадського харчування тощо, де здійснюється розпивання спиртних напоїв, виїзду за межі Семенівського району Полтавської області в особистих інтересах без дозволу Семенівського ВП Хорольського ВП ГУНП в Полтавській області, а також реєструватись в Семенівському ВП Хорольського ВП ГУНП в Полтавській області в останню неділю кожного місяця.

Незважаючи на встановлені обмеження ОСОБА_8 , діючи з прямим умислом, з метою ухилення від адміністративного нагляду, без дозволу Семенівського ВП Хорольського ВП ГУНП в Полтавській області, самовільно 05.10.2020 залишив своє місце проживання за адресою АДРЕСА_3 та переховувався у невстановленому досудовим розслідування місці по 13.04.2021, чим порушив правила адміністративного нагляду, встановленні судом.

Також ОСОБА_8 11 жовтня 2020 року приблизно о 17:00 год., перебуваючи на території домогосподарства ОСОБА_11 по АДРЕСА_4 , під час спільного розпиття спиртних напоїв, шляхом обману та зловживанням довірою, взяв у останнього мобільний телефоном Samsung Galaxy A21 під приводом послухати музику, заволодів даним телефоном, після чого його не повернув та розпорядився ним на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_11 матеріальні збитки на суму 4944,19 грн.

В апеляційній скарзі прокурор, посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м`якість, просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити новий, яким ОСОБА_8 засудити за:

- ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі;

- ст. 395 КК України до покарання у виді арешту на 3 місяці;

- ч. 2 ст. 190 КК України на 1 рік позбавлення волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань, визначити ОСОБА_8 покарання у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Семенівського районного суду Полтавської області від 11.03.2016, зміненого ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 06.05.2016, ОСОБА_8 призначити остаточне покарання у виді 2років 9 місяців позбавлення волі.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Такі вимоги прокурор обгрунтував тим, що, призначаючи покарання, суд першої інстанції не врахував кількість епізодів вчинених кримінальних правопорушень, їх тяжкість, наявність 5 судимостей за вчинення корисливих злочинів, те, що новий злочин обвинувачений вчинив в період умовно-дострокового звільнення, по епізоду ОСОБА_12 обвинувачений збитки не відшкодував, хоча свою вину визнав, проте не розкаявся і не вибачився перед потерпілим, за місцем проживання характеризується негативно, зловживає спиртними напоями, не має постійного місця роботи.

В апеляційнійскарзі захисник в інтересах обвинуваченого просить вирок скасувати, виправдати ОСОБА_8 за ч.2 ст. 185 КК України та пом`якшити покарання за ст. 395, ч.2 ст. 190 КК України, призначивши покарання, не пов`язане з позбавленням волі.

Такі вимогимотивує тим,що стороноюобвинувачення небуло наданосуду доказівкрадіжки ОСОБА_8 бензинової коси Foresta FC-4, зеленого кольору, яка належить відділу управління майном Семенівської районної ради Полтавської області.

У своїх показаннях свідок ОСОБА_10 зазначав, що ОСОБА_8 попросив у нього бензинову косу на кілька днів. Оскільки ОСОБА_10 не міг її дати, так як перебував у стані алкогольного сп`яніння, ОСОБА_8 сам її взяв і відніс до свого будинку. При цьому свідок не пам`ятає, чи давав він дозвіл обвинуваченому взяти бензинову косу, чи ні, а сказав про викрадення під страхом звільнення з роботи, так як бензинова коса йому не належала.

При цьому, обвинувачений відкрито переніс бензинову косу до місця проживання і віддав її відразу ж після дзвінка працівника поліції. Тому вважає, що в діях ОСОБА_8 відсутній склад ст. 185 КК України.

Щодо покарань, призначених судом за ст. 395, ч.2 ст. 190 КК України, то вважає їх занадто суворими.

Інші учасники провадження вирок не оскаржували.

Заслухавши доповідача, обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу захисника та заперечили проти задоволення апеляційної скарги прокурора, прокурора, який просив вирок суду залишити без змін, перевіривши доводи апеляційних скарг та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.

Відповідно до ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 395 та ч.2 ст. 190 КК України, за обставин, встановлених судом, є правильним, учасниками провадження не оскаржується та судом апеляційної інстанції не перевіряється.

Щодо доводів обвинуваченого та захисника про відсутність в діях ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення за ч.2 ст. 185 КК України, необхідно зазначити таке.

Сам факт того, що ОСОБА_8 взяв у ОСОБА_10 бензинову косу, яка належить Відділу управління майном Семенівської районної ради Полтавської області, обвинувачений не заперечує. Однак, у своїх показаннях як в суді першої, так і апеляційної інстанції обвинувачений зазначав, що бензокосу взяв з дозволу ОСОБА_10 .

Проте, такі показання протирічать показанням свідка ОСОБА_10 та іншим матеріалам провадження.

Як вбачається з показань свідка ОСОБА_10 , він з дозволу керівництва Відділу управління майном Семенівської районної ради Полтавської області взяв бензинову косу додому для власних потреб. Після використання поставив її у коридорі будинку. 08.06.2020 приблизно о 16.00 год до нього приходив ОСОБА_8 попросити сигарети. Взявши сигарету обвинувачений пішов. Коли ОСОБА_8 йшов від нього, він не звернув увагу, чи була коса на місці, а 09.06.2020 о 5.00 год виявив відсутність бензокоси, про що він повідомив працівників поліції та своє керівництво.

Такі показання свідка ОСОБА_10 узгоджуються з рапортом помічника чергового Семенівського відділення поліції Хорольського ВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_13 , відповідно до якого, ОСОБА_10 09.06.2020 на телефон служби НОМЕР_1 повідомив, що в період часу з 12.00 год. 08.06.2020 до 05.00 год 09.06.2020 з його будинку було викрадено бензокосу «Фореста».

Також, начальник відділу управління майном Семенівської районної ради ОСОБА_14 звернувся 09.06.2020 до Хорольського відділу поліції ГУНП в Полтавській області із заявою про викрадення з помешкання їх працівника ОСОБА_10 бензопили, яка перебуває на балансі їх відділу.

Тобто, ОСОБА_10 відразу після виявлення відсутності бензинової коси звернувся у відділ поліції та повідомив про це керівника відділу управління майном Семенівської районної ради. При цьому, свідок заперечив щодо показань обвинуваченого про те, що він дозволив взяти ОСОБА_8 тример на кілька днів, оскільки сам взяв бензокосу на вихідні дні і мав намір повернути її відділу управління Семенівської районної ради в найближчий робочий день, про що зазначали як сам ОСОБА_10 так і представник відділу. Будь-яких підстав не довіряти таким показанням свідків колегією суддів не встановлено.

Бензокосу буловиявлено у ОСОБА_8 ,який їїдобровільно видавта підчас слідчогоексперименту 10.08.2020показав уприсутності понятихде таза якихобставин заволодівмайном.До тогож,під часслідчого експерименту ОСОБА_8 вказував,що бензиновукосу вінузяв з будинку саме з того місця, де ОСОБА_10 її залишив, і не стверджував, що він брав тример з дозволу ОСОБА_10 .

Доводи про те, що обвинувачений відразу після дзвінка працівника поліції видав бензокосу, що, на переконання сторони захисту, вказує на відсутність складу кримінального правопорушення, є неспроможними, оскільки обвинувачений вчинив всі дії, спрямовані на заволодіння майном, і мав реальну можливість розпорядитися ним на власний розсуд, тобто вчинив закінчений злочин, а добровільна видача, є обставиною, яку суд має право врахувати під час призначення покарання.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжка), а саме бензинової коси Foresta FC-4, вчинене повторно, та правильно кваліфікував дії обвинуваченого за ч.2 ст. 185 КК України за даним епізодом.

При призначенні покарання суд першої інстанції виконав вимоги закону, передбачені ст.ст. 50, 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень відповідно до ст. 12 КК України; особу обвинуваченого, те, що один із злочинів ОСОБА_8 вчинив у період іспитового строку за попереднім вироком, відсутність обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання.

Отже, судом першої інстанції враховані всі обставини, встановлені під час судового провадження.

Інших обставин, які б давали підстави для пом`якшення покарання, учасниками провадження не зазначено та колегією суддів під час перегляду вироку суду не встановлено.

Відсутні підстави і для призначення більш суворого покарання, як просить прокурор в апеляційній скарзі.

Таким чином, призначене ОСОБА_8 покарання за ч.2 ст.185,ст. 395, ч.2 ст. 190 КК України відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, за своїм видом і розміром є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.

З огляду на викладене вище підстав, передбачених ст. 409 КПК України, для зміни чи скасування ухваленого по справі судового рішення щодо ОСОБА_8 колегія суддів не вбачає. У зв`язку з цим апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги прокурора та захисника адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Семенівського районного суду Полтавської області від 05 серпня 2021 року щодо ОСОБА_8 без змін.

Початок строку відбування покарання рахувати з 24.01.2022.

У зв`язку з набранням вироком законної сили взяти ОСОБА_8 під варту в залі суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - у той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

СУДДІ:

Головуючий ОСОБА_2

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4