Постанова

від 26.01.2022 по справі 198/308/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/240/22 Справа № 198/308/20 Суддя у 1-й інстанції - Маренич С. О. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2022 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Пищиди М.М.

суддів - Ткаченко І.Ю., Макарова М.О.

за участю секретаря судового засідання - Бондаренка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2021 року у справі за позовом Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації до Павлоградської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки, визнання розпорядження та угоди про поновлення дії договору оренди земельної ділянки недійсними, повернення земельних ділянок, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до Павлоградської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки, визнання розпорядження та угоди про поновлення дії договору оренди земельної ділянки недійсними, повернення земельних ділянок.

В обґрунтування позову зазначив, що 23.05.2003 року між Юр`ївською райдержадміністрацією Дніпропетровської області та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 було укладено договір оренди земель водного фонду, який 10.06.2003 року за № 24 зареєстровано в Юр`ївському районному відділі земельних ресурсів.

Згідно вказаного договору відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 передано в тимчасове користування строком на 10 років земельні ділянки із земель водного фонду зайняті ставками загальною площею 27, 938 га та загальною площею 75 ,605 га відповідно, для виробництва товарної продукції (відновлення та вирощування товарної риби і її реалізація населенню).

В подальшому земельній ділянці загальною площею 27, 938 га було присвоєно кадастровий номер 1225955100:04:002:0456, а земельній ділянці загальною площею 75, 605 га присвоєно кадастровий номер 1225955100:04:002:0455.

Відповідно до розпорядження голови Юр`ївської райдержадміністрації № Р-308/01-08/13 від 17.10.2013 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 поновлено договір оренди земельної ділянки № 24 від 10.06.2003 року для рибогосподарських потреб загальною площею 75,605 га, розташованої на території села Івано-Межиріцьке Юр`ївської селищної ради (нині Юр`ївської об`єднаної територіальної громади) Дніпропетровської області строком на 10 років.

Пунктом 2.1 вказаного розпорядження ОСОБА_2 та ОСОБА_1 також рекомендовано укласти з Юр`ївською РДА додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 10.06.2003 року № 24 та договір оренди водного об`єкту , провівши державні реєстрації таких.

Окрім того, вищезазначене розпорядження голови Юр`ївської РДА № Р-308/01-08/13 від 17.10.2013 року стало підставою для внесення державним реєстратором Юр`ївської РДА відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про поновлення права оренди земельних ділянок державної форми власності строком на 10 років, з кадастровими номерами 1225955100:04:002:0456 та 1225955100:04:002:0455 відповідно.

В позовній заяві прокурор зазначав, що розпорядження голови Юр`ївської РДА № Р-308/01-08/13 від 17.10.2013 року, а також Додаткова угода від 11.06.2013 року про поновлення договору оренди земель водного фонду від 10.06.2003 року № 24 є незаконними та мають бути визнані недійсними з наступних підстав:

-так, розпорядженням голови Юр`ївської РДА № Р-308/01-08/13 від 17.10.2013 року надано дозвіл на поновлення права оренди на земельну ділянку державної форми власності для рибогосподарських потреб, порядок надання яких в користування та припинення права користування визначений Водним кодексом України, в редакції станом на 17.10.2013 року.

Разом з тим, призначення використання на умовах оренди земель водного фонду для рибогосподарських потреб , як визначено у розпорядженні Юр`ївської РДА № Р-308/01-08/13 від 17.10.2013 року, відповідає цільовому призначенню 10.07 класифікатора видів цільового призначення земель, затвердженого наказом Держкомзему України від 23.07.2010 року № 548 та не належить до цільового призначення для ведення водного господарства. Поняття водне господарство визначене у Концепції розвитку водного господарства України, яка затверджена постановою Верховної Ради України від 14.01.2000 року № 1390-XІV, тобто водне господарство в редакції Концепції, яка була чинною на час виникнення правовідносин, передбачає використання земельної ділянки водного фонду для забезпечення потреб населення і народного господарства у водних ресурсах; збереження, охорона та відтворення водного фонду; попередження шкідливої дії вод і ліквідація її наслідків, в зв`язку з чим необхідно відмежовувати поняття водне господарство та рибне господарство .

Рибне господарство передбачає відносини у галузі охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів, ведення рибного господарства та здійснення рибацтва.

Статтею 25 Закону України Про тваринний світ , чинною на час виникнення спірних правовідносин - 17.10.2013 року, закріплено, що добування риби та водних безхребетних вважається рибальством, а не водним господарством.

Окрім того, Юр`ївська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, приймаючи відповідне розпорядження про надання дозволу на поновлення договору оренди земельної ділянки для рибогосподарських потреб , не мала передбачених законом повноважень щодо розпорядження землями державної власності для потреб ведення рибного господарства, оскільки на час винесення спірного розпорядження, мала право розпоряджатись земельними ділянками водного фонду лише для ведення водного господарства. З урахуванням викладеного, Юр`ївська районна державна адміністрація, приймаючи розпорядження № Р-308/01-08/13 від 17.10.2013 року, яке стало підставою для поновлення договору оренди земельної ділянки площею 75,605 га, кадастровий номер 1225955100:04:002:0455, перебрала на себе повноваження Дніпропетровської обласної державної адміністрації.

Прокурор зазначав, що Додаткова угода від 11.06.2013 року про поновлення договору оренди земельної ділянки № 24 від 10.06.2003 року з кадастровим номером 1225955100:04:002:0455, укладена між Юр`ївською РДА та ОСОБА_2 і ОСОБА_1 без додержання вимог статей 116, 124 ЗК України, тобто без надання відповідного розпорядження органом виконавчої влади в межах повноважень, оскільки відповідне розпорядження про поновлення права оренди земельної ділянки на 10 років видане лише 17.10.2013 року, в той час як Додаткова угода укладена між сторонами 11.06.2013 року.

Прокурором встановлено, що підставою для державної реєстрації речового права оренди земельної ділянки загальною площею 27,938 га з кадастровим номером 1225955100:04:002:0456, розташованої на території Юр`ївської селищної ради, цільове призначення: для рибогосподарських потреб , надану в користування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, є одне і те саме оспорюване розпорядження голови Юр`ївської районної державної адміністрації № Р-308/01-08/13 від 17.10.2013 року, що підтверджується відповідним витягом з Реєстру, індексний номер: 91530025.

При цьому, земельна ділянка, загальною площею 27,938 га з кадастровим номером 1225955100:04:002:0456, а також речове право (оренда) вказаної ділянки, не є ані предметом розпорядження голови Юр`ївської РДА № Р-308/01-08/13 від 17.10.2013 року, ані предметом Додаткової угоди від 11.06.2013 року.

Так, зі змісту оспорюваного розпорядження голови Юр`ївської РДА № Р-308/01-08/13 від 17.10.2013 року вбачається, що підставою для його прийняття є заява гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка зареєстрована Юр`ївською РДА 16.10.2013 року та відповідно до якої відповідачі звернулися з проханням продовжити дію договору оренди земель водного фонду в частині лише земельної ділянки загальною площею 75, 605 га .

Отже, дія договору оренди земель водного фонду від 23.05.2003 року, укладеного між Юр`ївською РДА та гр. ОСОБА_1 і ОСОБА_2 строком на 10 років, в частині земельної ділянки загальною площею 27, 938 га, з кадастровим номером 1225955100:04:002:0456 не була поновлена або продовжена.

З огляду на дане, державним реєстратором Юр`ївської РДА запис від 04.07.2017 року № 21301208 про реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 27,938 га, внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, взагалі без будь-яких правових підстав, в порушення ст. ст. 27, 28 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Крім того, встановлено, що укладена сторонами Додаткова угода про поновлення договору оренди земельної ділянки від 11.06.2013 року, в порушення ст. 125 ЗК України, не зареєстрована у встановленому законом порядку та не відповідає вимогам ст. 13 Закону України Про оцінку землі , оскільки станом на 01.01.2020 року не проведена нормативна грошова оцінка земельних ділянок, що є основою для визначення розміру орендної плати земельних ділянок державної форми власності, при цьому така нормативна грошова оцінка земель визначалась лише із розрахунку середньої вартості 1 га ріллі по Дніпропетровській області, яка станом на 01.01.2020 року становить 30 251,00 грн.

Проте, не проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством, є підставою для визнання договору чи відповідної додаткової угоди недійсними.

Враховуючи, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є сторонами відповідного договору оренди землі, строк дії якого продовжено на підставі спірної додаткової угоди та враховуючи передбачені чинним законодавством правові наслідки недійсності правочину, останні мають повернути державі, в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації, земельні ділянки з кадастровими номерами 1225955100:04:002:0455 та 1225955100:04:002:0456 відповідно.

Щодо строків позовної давності для звернення прокурора до суду останній вважав такі не пропущеними, оскільки про існування спірної додаткової угоди до договору оренди земельних ділянок державної форми власності, спірного розпорядження голови Юр`ївської РДА отримав інформацію відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно лише у 2019 році.

З урахуванням викладеного та заяви прокурора про зміну предмету спору, в порядку ст. 49 ЦПК України від 01.10.2020 року (т.1 ас.204-209), прокурор просив:

-визнати недійсним розпорядження голови Юр`ївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області № Р-308/01-08/13 від 17.10.2013 року;

-визнати недійсною Додаткову угоду від 11.06.2013 року про поновлення договору від 10.06.2003 року № 24, укладену між Юр`ївською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 щодо оренди земельної ділянки загальною площею 75,605 га, кадастровий номер 1225955100:04:002:0455;

-скасувати державну реєстрацію права оренди, строком на 10 років, земельної ділянки площею 75,605 га, кадастровий номер 1225955100:04:002:0455, розташованої на території Юр`ївської селищної об`єднаної територіальної громади Дніпропетровської області, проведену за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на підставі рішення державного реєстратора Юр`ївської РДА Сумаренко М.А. від 04.07.2017 року, номер 36055008, з одночасним припиненням речових прав оренди ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку.

-скасувати державну реєстрацію права оренди, строком на 10 років, земельної ділянки площею 27,938 га, кадастровий номер 1225955100:04:002:0456, розташованої на території Юр`ївської селищної об`єднаної територіальної громади Дніпропетровської області, проведену за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на підставі рішення державного реєстратора Юр`ївської РДА Сумаренко М.А. від 04.07.2017 року, номер 36055998, з одночасним припиненням речових прав оренди ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку.

-зобов`язати ОСОБА_2 та ОСОБА_1 повернути Дніпропетровській обласній державній адміністрації земельну ділянку загальною площею 75,605 га з кадастровим номером 1225955100:04:002:0455, розташовану на території Юр`ївської селищної об`єднаної територіальної громади Дніпропетровської області, у стані, не гіршому у порівнянні з тим, в якому вона була надана користувачам.

-зобов`язати ОСОБА_2 та ОСОБА_1 повернути Дніпропетровській обласній державній адміністрації земельну ділянку загальною площею 27,938 га з кадастровим номером 1225955100:04:002:0456, розташовану на території Юр`ївської селищної об`єднаної територіальної громади Дніпропетровської області, у стані, не гіршому у порівнянні з тим, в якому вона була надана користувачам.

-стягнути з відповідачів на користь прокуратури Дніпропетровської області судові витрати по справі.

Рішенням Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2021 року позовну заяву Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації до Павлоградської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки, визнання розпорядження та угоди про поновлення дії договору оренди земельної ділянки недійсними, повернення земельних ділянок - задоволено у повному обсязі.

Визнано недійсним розпорядження голови Юр`ївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області № Р-308/01-08/13 від 17.10.2013 року Про поновлення договору оренди земельної ділянки громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 для рибогосподарських потреб загальною площею 75, 605 га на території Юр`ївської селищної ради .

Визнано недійсною Додаткову угоду про поновлення договору оренди земель водного фонду від 10.06.2003 року № 24, укладену між Юр`ївською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 11 червня 2013 року.

Скасовано державну реєстрацію права оренди строком на десять років земельної ділянки з кадастровим номером 1225955100:04:002:0456, площею 27, 938 га, з цільовим призначенням - для рибогосподарських потреб, проведену за орендарями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 державним реєстратором Юр`ївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Сумаренко М.А. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 36055998 від 10.07.2017 року, припинивши право оренди ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 1225955100:04:002:0456, зареєстроване 04.07.2017 року, номер запису про інше речове право 21301208.

Скасовано державну реєстрацію права оренди строком на десять років земельної ділянки з кадастровим номером 1225955100:04:002:0455, площею 75, 605 га ,з цільовим призначенням - для рибогосподарських потреб, проведену за орендарями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 державним реєстратором Юр`ївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Сумаренко М.А. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 36055008 від 10.07.2017 року, припинивши право оренди ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 1225955100:04:002:0455, зареєстроване 04.07.2017 року, номер запису про інше речове право 21300491.

Зобов`язано ОСОБА_2 та ОСОБА_1 повернути Дніпропетровській обласній державній адміністрації земельну ділянку загальною площею 75, 605 га, з кадастровим номером 1225955100:04:002:0455, розташовану на території Юр`ївської селищної об`єднаної територіальної громади Дніпропетровської області, у стані не гіршому в порівнянні з тим, в якому остання була одержана у користування.

Зобов`язано ОСОБА_2 та ОСОБА_1 повернути Дніпропетровській обласній державній адміністрації земельну ділянку загальною площею 27, 938 га, з кадастровим номером 1225955100:04:002:0456, розташовану на території Юр`ївської селищної об`єднаної територіальної громади Дніпропетровської області у стані не гіршому в порівнянні з тим, в якому остання була одержана у користування.

Стягнуто з відповідачів по справі - Павлоградської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , кожного окремо, на користь прокуратури Дніпропетровської області на відшкодування судових витрат по справі по 18 464, 40 грн з кожного.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено деякі обставини, що мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження і оцінки наданих суду доказів.

Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно прийняв до уваги позицію Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області щодо наявності в неї підстав звернення до суду.

Також, зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні заяви відповідача про застосування строків позовної давності.

Вважає, що суд першої інстанції вдався до неналежного способу захисту позивача шляхом визнання недійсним нікчемного правочину, оскільки вказана додаткова угода до нотаріально посвідченого договору має тільки просту письмову форму та не була зареєстрована у відповідних органах, з метою офіційного визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а відтак є нікчемною і не набрала чинності, що саме по собі унеможливлювало виникнення права оренди у відповідачів на спірні земельні ділянки, відповідно до розпорядження голови Юр`ївської РДА № Р/308/01-08/13.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за потрібне апеляційну скаргу задовольнити частково.

Встановлено, що 23 травня 2003 року між орендодавцем Юр`ївською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області та орендарями громадянином ОСОБА_2 , громадянином ОСОБА_1 було укладено договір оренди земель водного фонду, який 23.05.2003 року посвідчено в.о. державного нотаріуса Юр`ївської державної нотаріальної контори Білоножко А.Г. за реєстровим номером 352 та зареєстровано в Юр`ївському районному відділі земельних ресурсів 10 червня 2003 року за № 24 (т.1 ас.25-28).

Відповідно до умов укладеного договору Юр`ївська районна державна адміністрація Дніпропетровської області надає, а громадяни ОСОБА_2 та ОСОБА_1 набувають права на тимчасове користування земельними ділянками на умовах оренди, які розташовані в с. Новогригорівка та в с.Івано - Межиріцьке Юр`ївського району Дніпропетровської області. При цьому, безпосередньо в тимчасове користування передаються земельні ділянки з земель водного фонду зайняті ставками загальною площею 27, 938 га ( водне дзеркало - 17,7 га, охоронна зона - 10,238 га ) та загальною площею 75, 605 га (водне дзеркало - 53,5 га, охоронна зона - 22,105 га) (т.1 ас.25). Земельні ділянки передаються в тимчасове користування по акту прийому-передачі, який оформляється в строк не пізніше семи діб з моменту набуття чинності даним договором.

Відповідно до п.2 розділу 2 Договору Умови договору - земельні ділянки передаються в тимчасове користування з сільськогосподарського використання для виробництва товарної продукції (відновлення та вирощування товарної риби та її реалізації населенню).

Відповідно до п.2.2 розділу 2 Договору - договір укладено на 10 років, починаючи з дати його реєстрації.

Відповідно до положень розділу 4 Договору Умови зміни, припинення і розірвання договору - будь-які зміни або доповнення до цього договору здійснюються у письмовій формі та підписуються належним чином представниками обох сторін (т.1 ас.27).

Відповідно до розділу 8 Договору Заключні положення останній набуває чинності після його нотаріального оформлення та державної реєстрації в Юр`ївському районному відділі земельних ресурсів (т.1 ас.28).

В подальшому, переданим відповідачам для рибогосподарських потреб в оренду земельним ділянкам водного фонду, на підставі укладеного договору від 23.05.2003 року, присвоєно наступні кадастрові номери : земельній ділянці водного фонду площею 27, 9380 га - 1225955100:04:002:0456; земельній ділянці водного фонду площею 75,6050 га - 1225955100:04:002:0455, що підтверджено в судовому засіданні копіями витягів з Державного земельного кадастру про вищевказані земельні ділянки (т.1 ас. ас. 39-48).

В судовому засіданні сторони підтвердили виконання сторонами умов вказаного договору.

Як вбачається з матеріалів справи 11 червня 2013 року між Юр`ївською районною державною адміністрацією та громадянами ОСОБА_2 , ОСОБА_1 підписано Додаткову угоду про поновлення договору оренди земель водного фонду від 10.06.2003 року № 24 за умовами якої сторони дійшли згоди поновити договір оренди земельної ділянки, зареєстрований за № 24 від 10.06.2003 року, площею 75,605 га, розташованої на території Юр`ївської селищної ради (за межами с. Івано-Межиріцьке ) строком на 10 років, при цьому вказана Угода, відповідно до п.4 такої, є невід`ємною частиною договору оренди і набирає чинності з дати державної реєстрації (т.1 ас.29,30).

Відповідно до розпорядження голови Юр`ївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 17 жовтня 2013 року № Р-308/01-08/13 Про поновлення договору оренди земельної ділянки громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 для рибогосподарських потреб загальною площею 75,605 га на території Юр`ївської селищної ради (т.1 ас.23,24), вирішено поновити громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки від 10 червня 2003 року № 24 для рибогосподарських потреб, загальною площею 75,605 га, в тому числі водне дзеркало - 53,5 га, природоохоронна зона - 22,105 га, розташованої на території Юр`ївської селищної ради с. Івано-Межиріцьке, строком на десять років в оренду, рекомендувавши громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укласти з Юр`ївською райдержадміністрацією додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 10 червня 2003 року № 24 та провести її державну реєстрацію у Державному земельному кадастрі прав на нерухоме майно .

На підставі вищевказаного розпорядження № Р-308/01-08/123 від 17.10.2013 року, виданого Юр`ївською РДА державним реєстратором Юр`ївської РДА Сумаренко М.А. 04.07.2017 року, строком на 10 років, за індексним номером 36055008 від 10.07.2017 року, здійснено Державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 75, 605 га, з цільовим призначенням для рибогосподарських потреб , з кадастровим номером 1225955100:04:002:0455 за відповідачами по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , про що свідчить копія Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 91526676 від 10.07.2017 року ( т.1 ас.51,52).

Крім того, на підставі цього ж розпорядження державним реєстратором Юр`ївської РДА Сумаренко М.А. 04.07.2017 року, строком на 10 років, за індексним номером 36055998 від 10.07.2017 року, здійснено і Державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 27, 938 га, з цільовим призначенням для рибогосподарських потреб , з кадастровим номером 1225955100:04:002:0456 за відповідачами по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , про що свідчить копія Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 91530025 від 10.07.2017 року ( т.1 ас.49,50).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції. Однак не може погодитись з рішенням суду в частині вирішення питання щодо судового збору.

Водним кодексом України (в редакції станом на 17.10.2013) визначений порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування.

Згідно ст. ст. 19, 20 ЗК України - землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі й землі водного фонду, та віднесення їх до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно їх повноважень.

Відповідно до пункту "а" частини першої статті 58 Земельного Кодексу України та статті 4 Водного Кодексу України ( у редакціях, які були чинними на час виникнення правовідносин - 17.10.2013 року) до земель водного фонду належать землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами , не зайнятими лісами. Крім того, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча і не розташований водний фонд, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню водного фонду.

За положеннями статті 4 Водного Кодексу України, статті 58 Земельного Кодексу України до таких земель відносяться землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Отже, землі зайняті поверхневими водами: природними водоймами (озера), водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки), каналами і іншими водними об`єктами та землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на яких знаходиться водний фонд України та на який розповсюджується окремий порядок надання та використання.

Згідно із статтею 51 Водного Кодексу України (у редакції, яка була чинною на час виникнення правовідносин - 17.10.2013 року) у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища, ставки, озера та замкнені природні водойми.

Водночас, ведення водного господарства - лише один із видів цільового призначення земель водного фонду. Класифікація видів цільового призначення земель, затверджена наказом Держкомзему України від 23.07.2010 року № 548.

Встановлено, що предмет договору оренди земель водного фонду від 23.05.2003 року для рибогосподарських потреб, відповідає цільовому призначенню 10.7 класифікатора видів цільового призначення земель, затвердженого наказом Держкомзему від 23.07.2010 № 548 та не належить до цільового призначення для ведення водного господарства.

Відповідно до статті 85 Водного Кодексу України ( у редакції, яка була чинною на час виникнення правовідносин - 17.10.2013 року) порядок надання земель водного фонду у користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.

За змістом статті 59 Земельного Кодексу України ( у редакції, яка була чинною на час виникнення правовідносин - 17.10.2013 року) визначене право на землі водного фонду.

Відповідно до частини першої статті 59 ЗК України землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Згідно ч. 4 ст. 59 Земельного Кодексу України, в редакції станом на 17.10.2013 року, громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо .

Відповідно до положень частини першої статті 84 Земельного Кодексу України (у редакції, яка була чинною на час виникнення правовідносин - 17.10.2013 року) у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Згідно із частиною першою статті 93 Земельного Кодексу України (у редакції, яка була чинною на час виникнення правовідносин - 17.10.2013 року) право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно п. в ч.1 ст.95 Земельного Кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці водні об`єкти.

Статтею 116 Земельного Кодексу України (у редакції, яка була чинною на час виникнення правовідносин - 17.10.2013 року) визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Разом з тим, призначення використання на умовах оренди земель водного фонду для рибогосподарських потреб як визначено у розпорядженні Юр`ївської РДА № Р-308/01-08/13 від 17.10.2013, відповідає цільовому призначенню 10.07 класифікатора видів цільового призначення земель, затвердженого наказом Держкомзему України від 23.07.2010 року № 548 та не належить до цільового призначення для ведення водного господарства.

Поняття водне господарство визначене у Концепції розвитку водного господарства України, яка затверджена постановою Верховної Ради України від 14.01.2000 № 1390-XІV, а саме: це - галузь, завданням якої є забезпечення потреб населення і народного господарства у водних ресурсах, збереження, охорона та відтворення водного фонду, попередження шкідливої дії вод і ліквідація її наслідків.

Отже, водне господарство передбачає використання земельної ділянки водного фонду для: 1) забезпечення потреб населення і народного господарства у водних ресурсах; 2) збереження, охорона та відтворення водного фонду; 3) попередження шкідливої дії вод і ліквідація її наслідків.

У зв`язку з цим, необхідно відмежовувати поняття водне господарство та рибне господарство .

Водне господарство по суті передбачає забезпечення населення і народного господарства водою; збереження, охорону і відтворення водних об`єктів, і, звісно, попередження шкідливої дії вод і ліквідація її наслідків.

Потреба у веденні водного господарства не ототожнюється з потребами та цілями, для яких надаються у користування на умовах оренди водні об`єкти, згідно зі ст. 51 Водного Кодексу України, зокрема, для риборозведення, виробництва сільськогосподарської і промислової продукції, а також у лікувальних і оздоровчих цілях.

Поняття виду цільового використання земель водного фонду рибне господарство визначене у пункті 1 Тимчасового порядку ведення рибного господарства і здійснення рибальства, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1996 року № 1192 , відповідно до якого рибне господарство - це галузь народного господарства, завданням якої є вивчення, охорона, використання і відтворення на науковій основі водних живих ресурсів з метою одержання різноманітних видів харчової, кормової, технічної та медичної продукції.

Поняття водні живі ресурси закріплено у пункті 1.3. Інструкції про порядок здійснення штучного риборозведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах, затвердженої Наказом Державного комітету рибного господарства України від 15 січня 2008 року № 4, відповідно до якої риба та інші водні живі ресурси - це сукупність організмів, життя яких неможливе без перебування (знаходження) у воді.

Отже, рибне господарство передбачає відносини у галузі охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів, ведення рибного господарства та здійснення рибальства.

Статтею 25 Закону України " Про тваринний світ" закріплено, що добування риби та водних безхребетних вважається рибальством, а не водним господарством.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про аквакультуру" від 18 вересня 2012 року, гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми (гідротехнічні споруди) - об`єкти нерухомого майна (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірноосушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод; рибницький ставок - рибогосподарський водний об`єкт, призначений для розведення, утримання та/або вирощування об`єктів аквакультури; рибогосподарська технологічна водойма - штучно створена водойма спеціального технологічного призначення, що визначається технічним проектом та/або паспортом, яка наповнюється штучно за допомогою гідротехнічних споруд і пристроїв та призначена для створення умов існування і розвитку об`єктів аквакультури.

Статтею 21 Закону України Про місцеві державні адміністрації (у редакції станом на 17.10.2013 року) передбачені повноваження місцевої державної адміністрації, зокрема розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Відповідно пункту а ст. 17 Земельного Кодексу України (у редакції від 17.10.2013 року) до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

За змістом пункту 12 Перехідних положень ЗК України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно з ч. 3 ст. 122 ЗК України (в редакції станом на 17.10.2013 року) районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті); в) індивідуального дачного будівництва.

Відповідно до ч.5 ст. 122 ЗК України - обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Згідно ч.1 ст. 123 ЗК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення правовідносин - 17.10.2013 року) надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Отже, районні державні адміністрації мають обмежені повноваження щодо розпорядження земельними ділянками, при цьому такі обмеження встановлені виходячи з місця розташування земельної ділянки та цільового призначення їх використання. Зокрема, районні державні адміністрації мають право розпоряджатися земельними ділянками водного фонду лише для ведення водного господарства.

Враховуючи зазначене, Юр`ївська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, приймаючи відповідне розпорядження про надання дозволу на поновлення договору оренди земельної ділянки для рибогосподарських потреб , не мала передбачених законом повноважень щодо розпорядження землями державної власності для потреб ведення рибного господарства, оскільки на час винесення спірного розпорядження, мала право розпоряджатись земельними ділянками водного фонду лише для ведення водного господарства.

Таким чином, Юр`ївська районна державна адміністрація, приймаючи розпорядження № Р-308/01-08/13 від 17.10.2013 року, яке стало підставою для поновлення договору оренди земельної ділянки площею 75, 605 га, кадастровий номер 1225955100:04:002:0455, перебрала на себе повноваження Дніпропетровської обласної державної адміністрації.

Аналогічна правова позиція наведена Верховним судом у постанові від 19.09.2019 року № 615/1267/16-ц.

Згідно з ч. 3 ст. 43 Закону України Про місцеві державні адміністрації розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Відповідно до ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Якщо інше не встановлено законом, власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

Частиною 1 ст. 155 Земельного кодексу України встановлено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку щодо обґрунтованості вимог про визнання розпорядження голови Юр`ївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області № Р-308/01-08/13 від 17.10.2013 року недійсним.

Щодо визнання недійсною Додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 10.06.2003 року № 24, укладеної між Юр`ївською райдержадміністрацією Дніпропетровської області та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 11 червня 2013 року, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Зокрема, відповідно до частини першої вказаної статті зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Так, статтею 13 Закону України Про оренду землі в редакції станом як на 11.06.2013 року так і на теперішній час визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі ст. 15 Закону України Про оренду землі , в редакції станом на 11.06.2013 року, істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до вимог ст. ст. 116, 124 ЗК України ( в редакції , в тому числі і станом на 11.06.2013 року) підставою укладення договору оренди землі, в тому числі і додаткової угоди до договору оренди землі, є рішення відповідного органу виконавчої влади, яке, в свою чергу, має передувати укладенню договору оренди земельної ділянки.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 11 червня 2013 року між Юр`ївською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 була укладена (підписана) Додаткова угода про поновлення договору оренди земель водного фонду від 10.06.2003 року № 24 ( 10.06.2003 року № 24 - дата та номер реєстрації договору в Юр`ївському районному відділі земельних ресурсів (т.ас.28), сам же договір укладено 23.05.2003 року ( т.1 ас.25)), яким в свою чергу, відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були надані в користування на умовах оренди земельні ділянки з земель водного фонду зайняті ставками загальною площею 27,938 га та 75,605 га відповідно, для відновлення та вирощування товарної риби та її реалізації населенню.

За змістом вказаної Додаткової угоди сторони погодилися поновити договір оренди земельної ділянки, зареєстрований за № 24 від 10.06.2003 року, площею 75,605 га, розташованої на території Юр`ївської селищної ради (за межами с. Івано-Межиріцьке) строком на 10 років, виклавши п.2.3 Договору в наступній редакції - Плата за землю вноситься землекористувачем щорічно за календарний рік у вигляді орендної плати розміром 13 995,04 грв. від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка розраховується щорічно з урахуванням коефіцієнтів індексації (додаток № 1). Сторони визначили, що дійсна Додаткова угода є невід`ємною частиною Договору і набирає чинності з дати її державної реєстрації (т.1 ас.29,30).

Між тим, вказана Додаткова угода, якою сторони дійшли згоди про поновлення договору оренди земельної ділянки за № 24 від 10.06.2003 року строком на 10 років укладена між Юр`ївською райдержадміністрацією та ОСОБА_2 і ОСОБА_1 без додержання вищенаведених вимог ст. ст. 116, 124 ЗК України, тобто без надання відповідного розпорядження органом виконавчої влади, яке б передувало укладенню вказаної угоди.

Крім того, Додаткова угода укладена між сторонами шляхом її підписання 11.06.2013 року, в той час як відповідне розпорядження, яким поновлено право оренди земельної ділянки на 10 років, а саме № Р-308/01-08/13, видане головою Юр`ївської райдержадміністрації 17.10.2013 року.

Відповідно до вимог п. 289.1. ст. 289 Податкового кодексу України, в редакції станом на 11.06.2013 року, - для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельної ділянки.

Нормативно-грошова оцінка земельних ділянок в силу положень статті 13 Закону Про оцінку землі , в тому числі в редакції від 11.06.2013 року, обов`язково проводиться, зокрема, у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Згідно із ст. 15 ЗУ Про оцінку земель - підставою для проведення оцінки земель (бонітування грунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

З наведених вище положень вбачається, що обов`язок зі сплати орендної плати є нормативно регульованим і не може визначатися чи змінюватися та припинятися сторонами договору за власним волевиявленням з порушенням умов та порядку, передбачених чинним законодавством; дотримання порядку визначення орендної плати відповідно до проведеної нормативної грошової оцінки є чинником економічного регулювання земельних відносин, визначення економічного обґрунтованих надходжень до місцевих бюджетів та можливості подальшої індексації відповідних надходжень, виконання вимог статті 627 Цивільного кодексу України щодо справедливості укладеного договору, шляхом забезпечення застосування рівного підходу при визначенні орендної плати незалежно від особи - учасника правовідносин; порушення цього порядку суперечить частині 1 статті 13 Закону України Про оцінку земель .

Проте, як встановлено в судовому засіданні нормативна грошова оцінка, що стала основою для визначення розміру орендної плати, земельної ділянки державної форми власності, кадастровий номер: 1225955100:04:002:0455, загальною площею 75,605 га , станом на 01.01.2020 року не проведена, при цьому, така нормативна грошова оцінка визначалася лише із розрахунку середньої вартості 1 га ріллі по Дніпропетровській області, яка станом на 01.01.2020 року становить - 30 251,00 грн., що підтверджується відповіддю відділу в Юр`ївському районі міськрайонного управління у Павлоградському, Юр`ївському районах та м. Павлограді Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 0-4-0.182-54/121-20 від 28.01.2020 року (т.1 ас.53).

Відомості про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 27,938 га з кадастровим номером 1225955100:04:002:0456, право оренди на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.07.2017 року в матеріалах справи також відсутні.

При цьому, згідно додатку № 1 до спірної Додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 10.06.2003 року № 24 (т.1 ас.31), розрахунок розміру орендної плати здійснено лише за використання земельної ділянки загальною площею 75,605 га, згідно із якою також підтверджується факт не проведення відповідної нормативної грошової оцінки такої землі. Тобто, враховуючи вищевикладене, за використання земельної ділянки із кадастровим номером 1225955100:04:002:0456, загальною площею 27,938 га, взагалі відсутній розрахунок розміру орендної плати, яку необхідно сплачувати за вказану землю.

Відповідно до правової позиції висловленої у постанові Верховного суду України за № 6-824цс16 від 11 травня 2016 року - не проведення нормативної грошової оцінки в порядку встановленому законодавством, є підставою для визнання договору чи відповідної додаткової угоди недійсними.

Окрім того, вказана Додаткова угода не була зареєстрована у відповідних органах, з метою офіційного визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а відтак і не набрала чинності, що саме по собі унеможливлювало виникнення права оренди у відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на спірні земельні ділянки, відповідно до розпорядження голови Юр`ївської РДА № Р- 308/01-08/13, яким, в тому числі рекомендовано громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укласти з Юр`ївською РДА додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 10.06.2003 року та провести її державну реєстрацію , при цьому п. 4 самої Додаткової угоди визначено, що остання набуває чинності з дати її державної реєстрації.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про визнання недійсної Додаткової угода від 11.06.2013 року про поновлення договору оренди земельної ділянки від 10.06.2003 року № 24, яка укладена між Юр`ївською районною державною адміністрацією та ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , оскільки спірна додаткова угода суперечить вимогам ст. ст. 6, 15 Закону України Про оренду землі , ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст. ст. 13, 18, 23 Закону України Про оцінку земель .

Щодо вимог про скасування державної реєстрації права оренди на спірні земельні ділянки, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст. 10 ЗУ Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов`язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі;

4) під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень;

5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав;

6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна у випадках, передбачених цим Законом;

7) виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав);

8) формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав;

9) формує реєстраційні справи у паперовій формі;

9-1) надає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", інформацію органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю;

10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч.3 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

З витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, вбачається, що підставами виникнення у відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 іншого речового права, а саме права оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 1225955100:04:002:0456, площею 27,938 га та 1225955100:04:002:0455, площею 75,605 га відповідно, стали - договір оренди землі № 24 від 10.06.2003 року, витяг з Державного земельного кадастру НВ - 1203464802016 від 20.05.2016 року та витяг з Державного земельного кадастру НВ - 1203632892016 від 21.07.2016 року, а також рішення місцевого органу державної виконавчої влади, а саме Юр`ївської районної державної адміністрації № Р-308/01-08/13 від 17.10.2013 року.

Разом з тим, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи земельна ділянка загальною площею 27,938 га з кадастровим номером 1225955100:04:002:0456, а також речове право (оренда) вказаної земельної ділянки не є ані предметом розпорядження голови Юр`ївської райдержадміністрації № Р-308/01-08/13 від 17.10.2013 року, ані предметом Додаткової угоди від 11.06.2013 року, оскільки відповідно до вказаних документів йдеться лише про продовження дії договору оренди земельної ділянки водного фонду загальною площею 75,605 га.

Відтак, дія договору оренди земель водного фонду від 23.05.2003 року, укладеного між Юр`ївською райдержадміністрацією та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 строком на 10 років, в частині передання в оренду земельної ділянки площею 27,938 га з кадастровим номером 1225955100:04:002:0456 не була поновлена чи продовжена у встановленому законом порядку. Не дивлячись на це право оренди земельної ділянки площею 27,938 га з кадастровим номером 1225955100:04:002:0456 було зареєстроване державним реєстратором Юр`ївської РДА Сумаренко М.А. за відповідачами по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі договору оренди землі № 24 від 10.06.2003 року та розпорядження Юр`ївської РДА № Р-308/01-08/13 від 17.10.2013 року, яким, як зазначалося вище, оренда земельної ділянки площею 27,938 га поновлена не була.

Отже, державним реєстратором Юр`ївської РДА Сумаренко М.А. запис від 04.07.2017 року, номер 21301208 про реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки, площею 27,938 га, кадастровий номер: 1225955100:04:002:0456, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1295773812259, внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно взагалі без будь-яких правових підстав, та у порушення вимог ст. ст. 27, 28 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , а отже підлягає скасуванню з припиненням відповідного речового права.

З огляду на наявні підстави для визнання Додаткової угоди про поновлення договору оренди земель водного фонду від 10.06.2013 року за № 24 недійсною , в частині оренди земельної ділянки площею 75, 605 га, підлягає і скасуванню рішення державного реєстратора Юр`ївської РДА Сумаренко М.А. про реєстрацію іншого речового права, а саме права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1225955100:04:002:0455, площею 75, 605 га за індексним номером 36055008 від 10.07.2017 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволенні вимог щодо скасування державної реєстрації права оренди на спірні земельні ділянки.

Щодо вимог про зобов`язання відповідачів повернути спірні земельні ділянки державі, в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації, , у стані не гіршому в порівнянні з тим, в якому земельні ділянки були одержані у користування, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України права володіння, користування та розпорядження своїм майном належать власникові.

Згідно із нормою ст. 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

У відповідності до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовується також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.

Статтею 1213 ЦК України визначено, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Конструкція статті 1212 ЦК, як і загалом норм глави 83 ЦК, свідчить про необхідність установлення так званої абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Згідно положенням ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

У п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними судам роз`яснено, що реституція як спосіб захисту цивільного права (ч.1 ст. 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв`язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину. Статтею 152 Земельного кодексу України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави.

Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі. Кондиція - позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави ( правова позиція висловлена ВСУ у постанові від 02.03.2016 року № 6-3090цс15).

Враховуючи, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є сторонами відповідного Договору оренди землі, строк дії якого продовжено на підставі оспорюваної додаткової угоди, враховуючи передбачені чинним законодавством правові наслідки недійсності правочину, останні мають повернути державі, в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації, земельні ділянки державної форми власності із кадастровим номером 1225955100:04:002:0455, загальною площею 75,605 га та кадастровим номером 1225955100:04:002:0456, загальною площею 27, 938 га, які розташовані в адміністративних межах Юр`ївської селищної ради Дніпропетровської області, за межами населеного пункту та перебувають у їх користуванні без достатніх правових підстав.

Враховуючи викладене, висновки суду першої інстанції про зобов`язання відповідачів повернути спірні земельні ділянки державі, в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації, є правомірними.

Таким чином, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, місцевий суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції безпідставно прийняв до уваги позицію Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області щодо наявності в неї підстав звернення до суду є безпідставними, оскільки вони ґрунтуються на невірному та довільному тлумаченні скаржницею положень правових норм. Павлоградська місцева прокуратура Дніпропетровської області, звертаючись до суду з позовом, обґрунтувала належним чином та довела підстави для представництва інтересів держави в особі Дніпровської обласної державної адміністрації, зазначивши про бездіяльність даного компетентного органу.

Доводи апелянта щодо безпідставної відмови у задоволенні заяви відповідача про застосування строків позовної давності, колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно ч.1 ст. 263 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Прокурор, який бере участь справі, має обов`язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди, тому положення закону про початок перебігу строку позовної давності поширюється і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Так, апелянт вважає, що сплив позовної давності розпочався з дати винесення Юр`ївською РДА оскаржуваного розпорядження від 17.10.2013 року № Р-308/01-08/13 та саме з цієї дати між сторонами і виникли спірні правовідносини.

Разом з тим, з даним погодитися неможливо, оскільки розпорядження № Р-308/01-08/13 від 17.10.2013 року, яким вирішено поновити відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки від 10.06.2003 року № 24 для рибогосподарських потреб загальною площею 75,605 га, для чого рекомендовано укласти додаткову угоду, саме по собі з часу його винесення та до вчинення державної реєстрації права оренди спірних земельних ділянок 04.07.2017 року не породжувало будь-яких прав та обов`язків визначених законом щодо оренди земельних ділянок, оскільки відносини щодо оренди земельних ділянок набувають чинності після державної реєстрації права оренди, тобто після офіційного визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру прав на нерухоме майно. Відтак, право позивача, на думку суду, було порушено саме з часу здійснення державної реєстрації за відповідачами права оренди земельних ділянок без достатніх правових підстав, оскільки саме з цього часу позивач позбавився можливості розпоряджатися належним чином спірними земельними ділянками.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що перебіг строків позовної давності за спірними правовідносинами слід відраховувати саме з 04.07.2017 року - часу здійснення державної реєстрації за відповідачами права оренди на спірні земельні ділянки. Оскільки державна реєстрація права оренди здійснена 04.07.2017 року, а позов до суду надійшов 26.06.2020 року, тому прокурором не порушені строки позовної давності для звернення до суду з заявленими вимогами.

Доводи апелянта щодо неналежного способу захисту позивача шляхом визнання правочину недійсним, тоді як додаткова угода є нікчемною, колегія суддів також відхиляє, оскільки Дніпропетровською обласною державною адміністрацією рішення щодо передачі вищезазначених земельних ділянок на користь відповідачів не приймалось, акт приймання - передачі земельної ділянки не складався та не підписувався, то до спірних правовідносин, які виникли безпосередньо між власником земельної ділянки, яким, на теперішній час, є держава, в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації, і землекористувачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повинні застосовуватися саме положення щодо недійсності правочину.

Підстав вважати оспорювану Додаткову угоду нікчемною суд не вбачає. Хоча договір оренди земель водного фонду від 23.05.2003 року і є посвідченим нотаріально, однак, з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню. Натомість, договір оренди землі згідно ст.14 Закону України Про оренду землі ( в редакції станом на 11.06.2013 року), а також і додаткова угода до нього, яка є невід`ємною частиною останнього, можуть бути посвідчені нотаріально лише за бажанням однієї із сторін, тобто закон не вимагає їх обов`язкового нотаріального посвідчення. Крім того, розділом 4 Договору оренди земель водного фонду від 23.05.2003 року передбачено, що всі зміни до нього, доповнення здійснюються у письмовій формі та підписуються належним чином обома сторонами .

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Щодо вирішення судового збору , колегія суддів зазначає наступне.

Предметом позову у даній справі є вимога про визнання розпорядження та угоди про поновлення дії договору оренди земельної ділянки недійсними; про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки; повернення земельних ділянок.

Порядок сплати та розміри ставок судового збору встановлено Законом України "Про судовий збір".

Майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.

Майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.

Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову. Подібна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №907/9/17.

Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці. Подібна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі №910/13737/19.

Витребування і повернення майна може мати вартісний, грошовий вираз такої матеріально-правової вимоги, що виражається у вартості спірного майна, і носити характер майнового спору. Проте не завжди такі позовні вимоги носять майнову направленість.

Так, у справі, що розглядається, позов прокурором поданий про повернення земельної ділянки власнику майна від орендарів. За результатами вирішення спору шляхом задоволення позову в даному випадку не відбувається зміна приналежності спірного майна, а захищаються інтереси власника землі, що проявляються щодо відповідачів у зобов`язально-правовій формі, а саме у формі обов`язку орендарів повернути об`єкт оренди.

Тобто позов, поданий прокурором у даній справі, є немайновим, оскільки за своєю суттю позовна вимога прокурора не направлена на збагачення позивача, яке можна оцінити вартісно.

Така правова позиція узгоджується з висновком об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним в постанові від 02.12.2020 у справі №905/105/20.

Таким чином, суд першої інстанції невірно застосував норми права та безпідставно дійшов висновку про подання прокурором майнового позову, і відповідно не вірно вирішив питання щодо судового збору.

Враховуючи зазначене, рішення суду першої інстанції в частині вирішення питання щодо стягнення судового збору слід скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким стягнути з Павлоградської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь прокуратури Дніпропетровської області судовий збір у розмірі по 4 204 грн, з кожного.

Роз`яснити прокуратурі Дніпропетровської області її право звернутися до суду першої інстанції щодо повернення надмірно сплаченого судового збору.

Повернути ОСОБА_1 надмірно сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 64 170,28 грн, за платіжним дорученням №59026038 від 29 жовтня 2021 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2021 року в частині стягнення судового збору скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Стягнути з Павлоградської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь прокуратури Дніпропетровської області судовий збір у розмірі по 4 204 грн, з кожного.

Повернути ОСОБА_1 надмірно сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 64 170,28 грн, за платіжним дорученням №59026038 від 29 жовтня 2021 року.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства.

Судді: