Постанова

від 24.01.2022 по справі 910/19386/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2022 р. м.Київ Справа№ 910/19386/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Тищенко О.В.

за участю секретаря судового засідання Салій І.О.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України із надзвичайних ситуацій у м. Києві

на ухвалу Господарського суду м. Києва

від 29.09.2021 (повний текст складено та підписано 05.10.2021)

у справі № 910/19386/20 (суддя Лиськов М.О.)

за позовом Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного

управління Державної служби України із надзвичайних ситуацій у м. Києві

до Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного Національної академії наук

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Національна академія наук України

про встановлення права користування чужою земельною ділянкою

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та поданої заяви

Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення ГУ ДСНС України у м. Києві (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного Національної академії наук України (далі-відповідач) про встановлення права користування чужою земельною ділянкою.

В обґрунтування позову, позивач посилається на те, що на спірній земельній ділянці, право користування якою надано Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного Національної академії наук України знаходиться адміністративна будівля, що належить Державній службі України із надзвичайних ситуацій та передана на баланс Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України із надзвичайних ситуацій у м. Києві. Позивач звернувся до відповідача із пропозицією укласти договір про встановлення сервітуту, однак відповідач безпідставно відмовив у підписанні договору про встановлення земельного сервітуту.

27.09.2021 відповідачем (Інститутом ботаніки ім. М.Г. Холодного Національної академії наук) через канцелярію Господарського суду міста Києва подано клопотання про зупинення провадження у справі.

В обґрунтування необхідності зупинення провадження відповідач вказує на ті обставини, що в межах даної справи позивач просить встановити сервітут на земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Велика Житомирська, 28 (кадастровий номер 8000000000:91; 157:0018), у той час, як обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає про передання йому на баланс ДСНС будівлі літ. "В" загальною площею 364,9 кв.м., розташованою за адресою: м. Київ, вул. Велика Житомирська, 28.

Також клопотання про зупинення провадження, мотивоване тим, що заявлений позов у справі 910/14287/21 в разі його задоволення, виключатиме існування предмету позову в даній справі, оскільки передбачатиме повернення будівлі до сфери управління НАН України та скасування тих юридичних підстав (документів), на які посилається Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України із надзвичайних ситуацій у м. Києві в позові про встановлення сервітуту.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.09.2021 у справі №910/19386/20 задоволено клопотання Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного Національної академії наук України про зупинення провадження, зупинено провадження у справі № 910/19386/20 за позовом Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України із надзвичайних ситуацій у м. Києві до Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного Національної академії наук України про встановлення права користування чужою земельною ділянкою до набрання рішенням у справі № 910/14287/21 законної сили.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що суд погоджується із твердженням відповідача, котре не спростоване позивачем, що у випадку задоволення позову Інституту, скасування державної реєстрації речових прав за ДСНС на Будівлю та повернення її в законне володіння Інституту, правові підстави з яким Аварійно-рятувальний загін звернувся з позовом припинять своє існування та підстав для задоволення позову в справі № 910/19386/20 не буде.

Також, суд першої інстанції зазначив, що встановлення та оцінка обставин (фактів), які є предметом судового розгляду у справі №910/19386/20 неможливе без урахування наявності або ж відсутності державної реєстрації прав за Державною службою України з надзвичайних ситуацій на адміністративну будівлю літ. В, загальною площею 364,9 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Велика Житомирська, 28, тобто по суті права за захистом якого позивач звернувся з даним позовом у справі №910/19386/20, що в свою чергу свідчить про неможливість розгляду даної справи, а вказані вище обставини не можуть бути встановлені судом самостійно у даній справі, з врахуванням того, що у предмет доказування при розгляді даної справи не входить оцінка судом питань щодо законності/незаконності рішення державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) Володковича В.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ДСНС України на адміністративну будівлю літ. В, загальною площею 354,9 кв.м., за адресою м. Київ, вул. Велика Житомирська, 28.

Водночас, заявлений новий позов в справі № 910/14287/21, в разі його задоволення, виключатиме існування предмету позову в даній справі, оскільки передбачатиме повернення Будівлі до законної сфери управління НАН України та скасування тих юридичних підстав (документів), на які посилається АРЗСП ГУ ДСНС України у м. Києві в позові про встановлення сервітуту.

Таким чином, у випадку задоволення позову Інституту та скасування державної реєстрації речових прав за ДСНС на будівлю з літ. В за адресою: м. Київ, вул. Велика Житомирська, 28 у справі №910/14287/21 правові підстави з яким Аварійно-рятувальний загін звернувся із цим позовом припинять своє існування та підстав для задоволення позову в справі № 910/19386/20 не буде.

З огляду на наведене, суд першої інстанції приходить до висновку про наявність об`єктивної неможливості розгляду справи №910/19386/20 по суті до вирішення справи №910/14287/21 та набрання законної сили судовим рішенням у цій справі, а вирішення спору у справі №910/19386/20 по суті до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/14287/21 може зумовити ситуацію, за якої виникне колізія судових рішень (наявність двох взаємовиключних судових рішень), що не сприятиме єдності судової практики.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з постановленою ухвалою, Аварійно-рятувальний загон спеціального призначення Головного управління Державної служби України із надзвичайних ситуацій у м. Києві (15.10.2021 згідно поштового трекеру на конверті) звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду м. Києва від 29.09.2021 у справі № 910/19386/20 скасувати та ухвалити нове рішення.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при постановленні ухвали порушено норми матеріального та процесуального права, ухвала суду першої інстанції була прийнята при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що скаржник зазначає, що предметом розгляду у справі №910/14287/21 є позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) Володковича В.В. про державну реєстрацію прав та обтяжень за ДСНС України, а позовні вимоги справи №910/19386/20 заявлені з інших підстав та обґрунтовані лише фактом встановлення земельного сервітуту.

З огляду на викладене, вказує, що у предмет доказування при розгляді справи №910/19386/20 не входить оцінка судом питань щодо законності/незаконності рішення державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) Володковича В.В. про державну реєстрацію прав та обтяжень за ДСНС України на адміністративну будівлю літ. В, загальною площею 354,9 кв.м., за адресою м. Київ, вул. Велика Житомирська, 28, а тому розгляд таких позовних вимог у справі №910/14287/21 не перешкоджає ви рішенню судом першої інстанції спору у даній справі з підстав встановлення сервітуту.

Тому, на думку позивача, необґрунтоване зупинення у справі призводить до затягування процесуальних строків розгляду спору, що свідчить про порушення положень ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що покладає на суд обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справи упродовж розумного строку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2021 для розгляду апеляційної скарги Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України із надзвичайних ситуацій у м. Києві колегію суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2021 апеляційну скаргу Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України із надзвичайних ситуацій у м. Києві на ухвалу Господарського суду м. Києва від 29.09.2021 у справі № 910/19386/20 - залишено без руху, протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали, Аварійно-рятувальний загон спеціального призначення Головного управління Державної служби України із надзвичайних ситуацій у м. Києві мав право усунути недоліки, а саме: подати до Північного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору у розмірі 2270, 00 грн.

01.11.2021 з суду першої інстанції була направлена до суду апеляційної інстанції за належністю заява Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України із надзвичайних ситуацій у м. Києві про долучення доказів до апеляційної скарги до якої долучено: платіжне доручення №774 від 13.10.2021 , як доказ сплати судового збору у розмірі 2270, 00 грн. за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду м. Києва від 29.09.2021 у справі № 910/19386/20, яка оскаржується у повному обсязі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2021 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/19386/20 за апеляційною скаргою Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України із надзвичайних ситуацій у м. Києві на ухвалу Господарського суду м. Києва від 29.09.2021, розгляд апеляційної скарги Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України із надзвичайних ситуацій у м. Києві на ухвалу Господарського суду м. Києва від 29.09.2021 ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та встановлено строк на подання відзиву. Витребувано з Господарського суду м. Києва матеріали справи № 910/19386/20 для розгляду апеляційної скарги Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України із надзвичайних ситуацій у м. Києві на ухвалу Господарського суду м. Києва від 29.09.2021.

Відповідно до частин другої, третьої статті 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2021 надіслана учасникам справи за адресами їх місцезнаходження, вказаними у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (отримана скаржником згідно рекомендованого поштового відправлення 0408200188860, відповідачем - згідно рекомендованого поштового повідомлення - 0102417978221, третьою особою - 0160143236410), у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку про повідомлення учасників справи про розгляд справи в порядку ст. 120 ГПК України.

17.11.2021 матеріали справи № 910/19386/20 на виконання ухвали надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Відповідно до п. 12 частини першої статті 255 Господарського процесуального кодексу України, окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про зупинення провадження у справі.

Частиною 2 статті 271 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Виходячи із зазначених правових норм, розгляд оскаржуваної ухвали підлягає здійсненню без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку письмового провадження.

Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи (Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного Національної академії наук та Національної академії наук України) - до суду апеляційної інстанції у встановлений строк - не надходив.

Частиною 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України визначено, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Законом України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436) викладено в такій редакції:

"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)"№ 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Закон України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" набрав чинності 17.07.2020.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що учасники спору не були обмежено у своїх процесуальних правах надати відзив на апеляційну скаргу через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач та третя особа у строк, встановлений судом апеляційної інстанції, не подали відзиви на апеляційну скаргу, суд дійшов висновку, що неподання відзивів не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

У зв`язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, колегія суддів дійшла висновку про необхідність здійснення апеляційного розгляду у розумний строк, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 ГПК України.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення ГУ ДСНС України у м. Києві (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного Національної академії наук України (далі-відповідач) про встановлення права користування чужою земельною ділянкою.

В обґрунтування позову, позивач посилається на те, що на спірній земельній ділянці, право користування якою надано Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного Національної академії наук України знаходиться адміністративна будівля, що належить Державній службі України із надзвичайних ситуацій та передана на баланс Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України із надзвичайних ситуацій у м. Києві. Позивач звернувся до відповідача із пропозицією укласти договір про встановлення сервітуту, однак відповідач безпідставно відмовив у підписанні договору про встановлення земельного сервітуту.

27.09.2021 відповідачем (Інститутом ботаніки ім. М.Г. Холодного Національної академії наук) через канцелярію Господарського суду міста Києва подано клопотання про зупинення провадження у справі.

В обґрунтування необхідності зупинення провадження відповідач вказує на ті обставини, що в межах даної справи позивач просить встановити сервітут на земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Велика Житомирська, 28 (кадастровий номер 8000000000:91; 157:0018). В той час як обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає про передання йому на баланс ДСНС будівлі літ. "В" загальною площею 364,9 кв.м., розташованою за адресою: м. Київ, вул. Велика Житомирська, 28.

Також клопотання про зупинення провадження, мотивоване тим, що заявлений позов у справі 910/14287/21 в разі його задоволення, виключатиме існування предмету позову в даній справі, оскільки передбачатиме повернення будівлі до сфери управління НАН України та скасування тих юридичних підстав (документів), на які посилається Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України із надзвичайних ситуацій у м. Києві в позові про встановлення сервітуту.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.09.2021 у справі №910/19386/20 задоволено клопотання Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного Національної академії наук України про зупинення провадження, зупинено провадження у справі № 910/19386/20 за позовом Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України із надзвичайних ситуацій у м. Києві до Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного Національної академії наук України про встановлення права користування чужою земельною ділянкою до набрання рішенням у справі № 910/14287/21 законної сили.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що суд погоджується із твердженням відповідача, котре не спростоване позивачем, що у випадку задоволення позову Інституту, скасування державної реєстрації речових прав за ДСНС на Будівлю та повернення її в законне володіння Інституту, правові підстави з яким Аварійно-рятувальний загін звернувся з позовом припинять своє існування та підстав для задоволення позову в справі № 910/19386/20 не буде.

Також суд першої інстанції зазначив, що встановлення та оцінка обставин (фактів), які є предметом судового розгляду у справі №910/19386/20 не можливе без урахування наявності або ж відсутності державної реєстрації прав за Державною службою України з надзвичайних ситуацій на адміністративну будівлю літ. В, загальною площею 364,9 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Велика Житомирська, 28, тобто по суті права за захистом якого позивач звернувся з даним позовом у справі №910/19386/20, що в свою чергу свідчить про неможливість розгляду даної справи, а вказані вище обставини не можуть бути встановлені судом самостійно у даній справі, з врахуванням того, що у предмет доказування при розгляді даної справи не входить оцінка судом питань щодо законності/незаконності рішення державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) Володковича В.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ДСНС України на адміністративну будівлю літ. В, загальною площею 354,9 кв.м., за адресою м. Київ, вул. Велика Житомирська, 28.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи, не погоджується з висновками суду першої інстанції у постановленій ухвалі, з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Пунктом 6 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України визначено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві.

Згідно з ч. 1 статті 271 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Ч. 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України визначено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема про зупинення провадження у справі (п. 12).

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульованого нормами статей 227, 228 Господарського процесуального кодексу України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов`язаний та має право зупинити провадження у справі.

За змістом пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі. При цьому суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу, - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

У разі зупинення провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України за вимогами статті 234 цього Кодексу у мотивувальній частині ухвали повинно бути зазначено, зокрема, обґрунтування висновків, яких дійшов суд при постановлені ухвали (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 08.07.2019 у справі № 904/4233/18).

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження в якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Під неможливістю розгляду зазначеної справи, слід розуміти неможливість для цього господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи цьому господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Пов`язаною із цією справою є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання та оцінку доказів у цій справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини четверта та шоста статті 75 Господарського процесуального кодексу України).

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов`язаний з`ясовувати: 1) як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлюється неможливість розгляду справи (подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 922/1962/17, від 17.12.2019 у справі № 917/131/19).

Крім того, зупинення провадження у справі, на відміну від відкладення розгляду справи, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин (до вирішення іншої справи; до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі), які зумовили зупинення провадження, тому провадження у справі, слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього (подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 904/3935/18, від 10.06.2019 у справі № 914/1983/17 від 16.01.2020 у справі № 908/1188/19).

Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи, встановив, що предметом позову у справі № 910/19386/20 є вимога Аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУ ДСНС України у м. Києві до Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного Національної академії наук України про встановлення права користування чужою земельною ділянкою: а саме шляхом встановлення за позивачем право земельного сервітуту стосовно земельної ділянки, яка належить відповідачу та знаходиться за адресою: м.Київ, вул. Велика Житомирська, 28 (площа - 0,2792 га, кадастровий номер - 8 00000000:91:157:0018). На підтвердження наявного у позивача права користування земельною ділянкою шляхом встановлення сервітуту, останнім надано до позову ряд документів, яким він обгрунтовував свої вимоги.

Натомість, у справі №910/14287/21 заявлені позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) Володковича В.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за ДСНС України на адміністративну будівлю літ. В, загальною площею 364,9 кв.м., за адресою: м.Київ, вул. Велика Житомирська, буд. 28, скасування запису в Єдиному реєстрі об`єктів державної власності (витяг з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна, серія та номер: 10-15-8234, виданий Фондом державного майна України 24.04.2017), який містить відомості про державне майно - адміністративну будівлю, за адресою: м. Київ, вул. Велика Житомирська, 28, літ. "В", усунення перешкод у здійсненні Інститутом ботаніки ім. М.Г. Холодного Національної академії наук України (ідентифікаційний код 05417199) права користування адміністративною будівлею.

Таким чином, предмети позовів у справах № 910/19386/20 та №910/14287/21 - є різними, а саме: у справі № 910/19386/20 стосується земельної ділянки, а у справі - № 910/14287/21 - дій державного реєстратора стосовно будівлі та усунення перешкод у її користуванні, а тому фактично позивач намагається обгрунтувати свої позовні вимоги у розглядуваній справі стосовно чітко визначеного об`єкту (земельної ділянки), посилаючись на результати вирішення спору у іншій справі за іншого спірного об`єкту (будівлі), що не є підставою для зупинення провадження у справі з підстав обумовлених пунктом 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України.

Також, оскаржувану ухвалу суд першої інстанції обґрунтовує посиланням на те, що встановлення та оцінка обставин (фактів), які є предметом судового розгляду у справі №910/19386/20 не можливе без урахування наявності або ж відсутності державної реєстрації прав за Державною службою України з надзвичайних ситуацій на адміністративну будівлю літ. В, загальною площею 364,9 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Велика Житомирська, 28, тобто по суті права за захистом якого позивач звернувся з даним позовом у справі №910/19386/20, що в свою чергу свідчить про неможливість розгляду даної справи, а вказані вище обставини не можуть бути встановлені судом самостійно у даній справі, з врахуванням того, що у предмет доказування при розгляді даної справи не входить оцінка судом питань щодо законності/незаконності рішення державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) Володковича В.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ДСНС України на адміністративну будівлю літ. В, загальною площею 354,9 кв.м., за адресою м. Київ, вул. Велика Житомирська, 28.

Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з вищенаведеними висновками суду першої інстанції, з огляду на те, що всупереч положенням процесуальних норм, які регулюють інститут зупинення провадження у справі, зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не навів належних мотивів, з яких він дійшов висновку саме про об`єктивну неможливість розгляду справи №910/19386/20, неможливість встановити та оцінити певні конкретні обставини (факти), що мають суттєве значення для вирішення цього спору, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що у предмет доказування у справі № 910/19386/20 входять обставини щодо наявності або відсутності у позивача обумовленого законом права користування земельною ділянкою на праві сервітуту, а оцінка дій державного реєстратора у справі № 910/14287/21 стосовно певного об`єкта нерухомості, і як наслідок - оцінка інших заявлених похідних вимог, жодним чином підтверджує неможливість розгляду даної справи стосовно прав на земельну ділянку та оцінки наявних у ній доказів, зокрема, не є і обставиною, що впливає чи може вплинути на подання та оцінку доказів у цій справі, з огляду на те, що до предмету доказування саме у даній справі входять обставини щодо наявності або відсутності у позивача обумовленого законом права користування земельною ділянкою на праві сервітуту, і відповідно, оцінка поданих учасниками справи доказів в підтвердження наявності або відсутності вказаного права з посиланням на певні документи, які мають бути оцінені судом з огляду на приписи ст. ст. 2, 14, 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі також посилався на те, що встановлення та оцінка обставин (фактів), які є предметом судового розгляду у справі №910/19386/20 не можливе без урахування наявності або ж відсутності державної реєстрації прав за Державною службою України з надзвичайних ситуацій на адміністративну будівлю літ. В, загальною площею 364,9 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Велика Житомирська, 28, тобто по суті права за захистом якого позивач звернувся з даним позовом у справі №910/19386/20, що в свою чергу свідчить про неможливість розгляду даної справи.

Проте, суд апеляційної інстанції вважає висновки суду першої інстанції у цій частині помилковими, з огляду на те, що оцінюючи підстави звернення з відповідним позовом стосовно наявності або відсутності прав позивача на встановлення земельного сервітуту, оцінці не підлягають здійснені відповідні дії державного реєстратора, а підлягають оцінці певні доводи учасників справи стосовно наявності прав на відповідну земельну ділянку через призму наданих доказів в сукупності, та їх узгодженість відповідними вимогами закону станом на момент звернення з відповідним позовом.

При цьому, встановлення у справі № 910/14287/21 правомірності дій державного реєстратора по відношенню до певного об`єкта нерухомості (будівлі)- не є об`єктивною перешкодою для здійснення розгляду справи стовно дослідження правових підстав користування земельною ділянкою на заявленому праві сервітуту, з урахуванням сукупності доказів, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення.

Крім того, дослідження питання розташування певного майна в межах відповідної земельної ділянки також здійснюється за наслідками розгляду справи, що також залишено поза увагою суду першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали, і висновків щодо відповідного питання оскаржувана ухвала не містить, і відповідно, суд апеляційної інстанції встановив, що правовий зв`язок між об`єктами спору у справах № 910/19386/20 та № 910/14287/21- також не підтверджувався наявними матеріалами справи станом на момент розгляду відповідного клопотання заявника про зупинення провадження у справі, що також виключає обумовлені пунктом 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України підстави для обов`язкового зупинення провадження у даній справі.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що оцінка змісту наявних у справі документів, як і їх оцінка як доказів в підтвердження або спростовування певних обставин, здійснюється судом першої інстанції на стадії розгляду справи по суті, і при здійсненні даного апеляційного провадження судом апеляційної інстанції не здійснювалась оцінка саме змісту поданих доказів на предмет наявності або відсутності правових підстав для задоволення або відмови у задоволенні позовних вимог, а межі апеляційного провадження стосувались саме оскаржуваної ухвали суду першої інстанції щодо процесуальних підстав зупинення провадження у дані справі з підстав, обумовлених пунктом 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Позивачем до матеріалів справи долучено докази на підтвердження підстав позову, які в силу вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України мають бути оцінені судом, а результат такої оцінки має бути викладений у мотивувальній частині рішення суду (ст. 238 Господарського процесуального кодексу України), як і надана правова оцінка заперечень відповідача щодо таких доказів.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що вимогами процесуального закону визначено чіткий алгоритм дій суду першої інстанції у випадку встановлення невідповідності поданих позивачем доказів вимогам ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, проте, вказаним висновкам передує певна визначена стадія судового процесу, в якому обидві сторони надають свої обгрунтування та заперечення щодо таких доказів. При цьому, доводи відповідача стосуються заперечення наявних у справі доказів, як належних та допустимих.

.З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку що клопотання про зупинення провадження не містить доказів неможливості розгляду цієї справи до вирішення вказаної заявником справи, та всупереч вимогам пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України не містить аргументованих та переконливих мотивів необхідності зупинення провадження у справі як у частині об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до набрання законної сили рішенням у іншій непов`язаній справі № 910/19386/20, так і стосовно того, що зібрані у справі, що розглядається, докази дійсно не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду або встановлюються чи підлягають встановленню у справі № 910/14287/21.

При цьому, посилання суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі як на підставу для необхідності зупинення провадження у справі на те, що вирішення спору у справі №910/19386/20 по суті до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/14287/21 може зумовити ситуацію, за якої виникне колізія судових рішень (наявність двох взаємовиключних судових рішень) - суд апеляційної інстанції вважає помилковими та такими, що не відповідають пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України, оскільки, як зазначалось вище, до предмету доказування саме у даній справі входять обставини щодо наявності або відсутності у позивача обумовленого законом права користування земельною ділянкою на праві сервітуту з огляду на приписи ч. 1 ст. 98 , ст. 100 Земельного кодексу України, ст. ст. 401, 403, 404 Цивільного кодексу України, а спір у справі № 910/14287/21 стосується дій реєстратора стосовно будівлі і , відповідно, похідних вимог.

Суд першої інстанції при розгляді даної справи №910/19386/20 має право та можливості встановити та дослідити всі обставини у справі, в тому числі щодо встановлення права користування чужою земельною ділянкою.

Пунктом 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов неправильних висновків про наявність підстав для обов`язкового зупинення провадження на підставі положень пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України, а доводи скаржника про те, що розгляд позовних вимог у справі №910/14287/21 не перешкоджає вирішенню судом першої інстанції спору у даній справі з підстав встановлення сервітуту, знайшли своє підтвердження матеріалами справи.

При цьому, суд апеляційної інстанції також зауважує, що необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку. При цьому порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається насамперед на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

З урахуванням наведеного, враховуючи наявні у матеріалах справи докази в сукупності, які оцінені судом першої інстанції саме в контексті оскаржуваної ухвали суду першої інстанції щодо процесуальних підстав зупинення провадження у дані справі з підстав, обумовлених пунктом 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обумовлені наведеною нормою процесуального закону обов`язкові підстави для зупинення провадження у справі № 910/19386/20 - відсутні за наведених відповідачем доводів та обґрунтувань, а тому заявлене відповідачем клопотання про зупинення провадженян у даній справі до розгляду справи № 910/14287/21 - не є законним та обґрунтованим, і задоволенню не підлягає.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що постановлена судом першої інстанції ухвала про зупинення провадження у справі підлягає скасуванню відповідно до положень статті 280 Господарського процесуального кодексу України, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Ст. 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною 3 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

З огляду на встановлене вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, а тому ухвала Господарського суду м. Києва від 29.09.2021 у справі №910/19386/20 підлягає скасуванню на підставі ст. 280 Господарського процесуального кодексу України, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Розподіл судових витрат

У зв`язку зі скасуванням ухвали місцевого господарського, розподіл сум судового збору здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 2, 240, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України із надзвичайних ситуацій у м. Києві на ухвалу Господарського суду м. Києва від 29.09.2021 у справі № 910/19386/20 - задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду м. Києва від 29.09.2021 у справі № 910/19386/20 - скасувати.

3. Матеріали справи № 910/19386/20 повернути до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Є.Ю. Шаптала

О.В. Тищенко