Ухвала

від 24.01.2022 по справі 904/5121/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

24.01.2022 м.Дніпро Справа № 904/5121/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів : Чередко А.Є., Коваль Л.А.

секретар судового засідання Кандиба Н.В.

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Центрального апеляційного господарського суду від 16.07.2020

у справі № 904/5121/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ", м.Київ

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПЕРІО-ПАРТНЕР ГРУП", м.Дніпро

відповідача:-2: ОСОБА_1 , м.Київ

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНВІНТУМ", м.Київ

про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ43-140618 від 14.06.2018, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ" (далі - ТОВ "КУА "ІЗІ ЛАЙФ") звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПЕРІО-ПАРТНЕР ГРУП" (далі - ТОВ "ІМПЕРІО-ПАРТНЕР ГРУП"), 2. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВІНТУМ" (далі - ТОВ "ІНВІНТУМ") про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів.

05 березня 2020 року рішенням Господарського суду Дніпропетровської області позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів від 14.06.2018 №БВ43-140618, укладений між ТОВ "ГРУПА "УМВБ" (перейменоване у ТОВ "ІМПЕРІО-ПАРТНЕР ГРУП", 49000, м. Дніпро, площа Героїв Майдану, 1, код ЄДРПОУ 36471995) та ОСОБА_1

16 липня 2020 року постановою Центрального апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2020 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.12.2020 касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.07.2020 у справі №904/5121/19 закрито.

До Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами" "Ізі Лайф" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Центрального апеляційного господарського суду від 16.07.2020 у справі №904/5121/19.

В обґрунтування поданої заяви зазначає, що 21.09.2021 представник ТОВ "КУА "Ізі Лайф" - адвокат Варяничко С.В. (довіреність № 1 від 11.01.2021), у ході відрядження до м. Дніпро, під час ознайомлення з матеріалами справи № 904/4727/21 отримав інформацію, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_1 , виданий Дніпровським РУ ГУ МВС України в місті Києві 04.12.2003, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , яка є керівником та учасником ТОВ "ІМПЕРІО-ПАРТНЕР ГРУП" із часткою 79%, зареєстрована як померла.

За твердженням заявника, починаючи з 05.04.2019 ТОВ "ІМПЕРІО-ПАРТНЕР ГРУП" не має керівника та інших працездатних органів управління, у тому числі не можуть бути ухвалені відповідні рішення загальним зборами учасників товариства, у зв`язку зі смертю керівника та мажоритарного учасника ТОВ "ІМПЕРІО-ПАРТНЕР ГРУП" із часткою 79% - ОСОБА_2 .

Вважає, що наведене наділяє ТОВ "КУА "Ізі Лайф" правом звернутися до Центрального апеляційного господарського суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Центрального апеляційного господарського суду від 16.07.2020 у справі №904/5121/19 в інтересах ТОВ "ІМПЕРІО-ПАРТНЕР ГРУП" з усіма процесуальними правами та обов`язками позивача.

Також, у своїй заяві просить надати ТОВ "КУА "Ізі Лайф" статус позивача.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.11.2021 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами" "Ізі Лайф" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Центрального апеляційного господарського суду від 16.07.2020 у справі №904/5121/19 залишено без руху та надано заявнику строк 10 днів з дня вручення ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду докази надіслання заяви та доданих до неї документів на адресу відповідача-1.

16.11.2021 заявником усунуто недоліки заяви про перегляд постанови за нововиявленими обставинами та надано докази надіслання заяви та доданих до неї документів на адресу відповідача-1.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.11.2021 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами" "Ізі Лайф" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Центрального апеляційного господарського суду від 16.07.2020 у справі №904/5121/19 та відкрито провадження за нововиявленими обставинами, розгляд заяви призначити у судовому засіданні з викликом сторін на 23.12.2021р. о 14 год. 30 хв.

30.11.2021 від відповідача-2 надійшов відзив на заяву про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Центрального апеляційного господарського суду від 16.07.2020 у справі №904/5121/19, в якій він просить відмовити у задоволенні заяви та залишити вказане судове рішення без змін.

Від представника ОСОБА_1 надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.12.2021 вирішено судове засідання у справі, призначене на 23.12.2021 о 14:30 год., провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із забезпеченням її проведення для представника ОСОБА_1 з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку "EasyCon" (https://vkz.court.gov.ua/).

22.12.2021 року до Центрального апеляційного господарського суду від ТОВ "КУА "Ізі Лайф" надійшло клопотання про визнання ТОВ "ІМПЕРІО-ПАРТНЕР ГРУП" неналежним відповідачем відповідно до вимог ч. 2 та 3 ст. 48, ст. 170 ГПК України).

У судовому засіданні 23.12.2021 колегія суддів, порадившись на місці, оголосила про відкладення судового засідання на 24.01.2022 на 16:30 год.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.12.2021 повідомлено учасників справи про судове засідання у справі, яке відбудеться 24.01.2022 р. о 16:30 год.

24.01.2022 до Центрального апеляційного господарського суду від ТОВ "КУА "Ізі Лайф" надійшла заява за вих.№ 74 від 12.01.2021 про розгляд справи №904/5121/19 без участі сторони, в якій заявник також підтримав подану ним заяву про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Центрального апеляційного господарського суду від 16.07.2020, наполягав на її задоволенні, а судове засідання просив проводити за відсутності його уповноваженого представника.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні 24.01.2022 року приймав участь в режимі відеоконференції. Позивач (заявник), відповідач-1 та третя особа, будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання уповноважених представників не направили.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи те, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, зважаючи на необхідність дотримання розумних строків розгляду справи та заяву ТОВ "КУА "Ізі Лайф" за вих.№ 74 від 12.01.2021, констатуючи достатність матеріалів для розгляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити розгляд заяви ТОВ "КУА "Ізі Лайф" за наявними матеріалами та без участі представників заявника (позивача), відповідача-1 та третьої особи.

Представник відповідача-2 у судовому засіданні 24.01.2022 проти задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами заперечував з підстав, викладених у відзиві, просив суд постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.07.2020 у справі №904/5121/19 залишити в силі.

Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представника відповідача-2, розглянувши наведені в заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами доводи, дослідивши обставини справи та оцінивши подані заявником докази, вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами у даній справі та підтверджено матеріалами справи, відповідно до рішень загальних зборів учасників ТОВ "ГРУПА "УМВБ" №15 від 20.09.2013 та №16 від 03.10.2013 ТОВ "КУА "ІЗІ ЛАЙФ" увійшло до складу засновників (учасників) ТОВ "ГРУПА "УМВБ" (код ЄДРПОУ 36471995) із розміром внеску до статутного капіталу - 111 701 683,00 грн, що складає 13% статутного капіталу, в результаті чого 21.10.2013 проведено державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ "ГРУПА "УМВБ".

Відповідно до пункту 7.6 статуту ТОВ "ГРУПА "УМВБ", товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного капіталу.

Пунктом 9.3.13 статуту визначено, що до компетенції зборів товариства належить надання учасникам товариства згоди на відчуження (відступлення) будь-яким чином, дарування, передачу в заставу, в управління, та/чи укладання будь-яких інших договорів, правочинів, попередніх договорів та/чи вчинення інших юридично значимих дій з належними учасникам частками у статутному капіталі товариства (корпоративними правами).

Виконавчим органом товариства є Рада директорів товариства, яку очолює генеральний директор. Вона здійснює керівництво поточною діяльністю товариства та несе відповідальність за виконання покладених на товариство задач. Рада директорів вирішує всі питання діяльності товариства, крім тих, що становлять компетенцію зборів товариства та наглядової ради. Рада директорів товариства призначається та підзвітна зборам товариства. До прийняття рішення зборами товариства про створення ради директорів (її склад), виконавчим органом управління товариства є - генеральний директор (одноособово) (пункти 10.1, 10.2 статуту).

Генеральний директор товариства здійснює керівництво діяльністю Ради директорів, несе персональну відповідальність за виконання покладених на товариство завдань, розподіляє обов`язки між членами ради директорів, керівниками структурних підрозділів та визначає їх повноваження (пункт 10.8 статуту).

Відповідно до пункту 10.9.2 статуту Рада директорів товариства без попередньої згоди наглядової ради розпоряджається майном та коштами товариства в межах наданих йому прав, представляє товариство у відносинах з будь-якими українськими та іноземними юридичними та фізичними особами, укладає в країні та за кордоном договори (контракти) та будь-які інші угоди від імені товариства на суму, що не перевищує 200 000,00 грн та видає довіреності на здійснення таких угод (дій).

Наглядова рада приймає рішення та надає згоду на вчинення дій щодо укладання товариством, його філіями, дочірніми підприємствами будь-яких правочинів, договорів (угод), в тому в числі купівлі-продажу, дарування, міни, позики, кредитних, лізингу, поруки, застави та ін. на суму, що перевищує 200 000,00 грн (п. 11.5.6 статуту).

14.06.2018 між відповідачем-1 та відповідачем-2, за представництва третьої особи, укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №БВ43-140618 (далі - договір), за умовами якого відповідач-1 продав, а відповідач-2 прийняв у власність прості іменні акції бездокументарної форми випуску, емітовані Приватним акціонерним товариством "Українська міжбанківська валютна біржа" номінальною вартістю 100 (сто) грн 00 копійок, у кількості 89 730 (вісімдесят дев`ять тисяч сімсот тридцять) штук на загальну суму 8 973 000 (вісім мільйонів дев`ятсот сімдесят три тисячі) грн 00 копійок.

Пунктом 2.1 зазначеного договору встановлено, що оплата цінних паперів здійснюється протягом 4 років з дати їх поставки.

Від імені продавця договір підписано заступником генерального директора відповідача-1 Бобишевим А.О. на підставі довіреності від 02.01.2018 №201801-01-д, від імені покупця - відповідачем-2.

За даними з картки компанії ТОВ "ІМПЕРІО-ПАРТНЕР ГРУП" у період з 18.04.2016 по 13.07.2018 відповідач-2 перебував на посаді генерального директора відповідача-1.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2020 позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів від 14.06.2018 №БВ43-140618, укладений між ТОВ "ГРУПА "УМВБ" (перейменоване у ТОВ "ІМПЕРІО-ПАРТНЕР ГРУП", 49000, м. Дніпро, площа Героїв Майдану, 1, код ЄДРПОУ 36471995) та ОСОБА_1 .

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.07.2020 року рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2020 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами (ч. 1 ст. 320 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 320 Господарського процесуального кодексу України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Колегія суддів наголошує, що в пункті 33 рішення у справі Христов проти України (заява № 24465/04) Європейський Суд з прав людини зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. рішення у справі Брумареску проти Румунії (Brumarescu v. Romania), заява N 28342/95, пункт 61, ECHR 1999-VII, у справі Желтяков проти України , заява № 4994/04, пункт 42).

Європейський суд з прав людини у рішеннях від 3 квітня 2008 року у справі Пономарьов проти України (п. 40) та від 29 жовтня 2015 року у справі Устименко проти України (п. 46) неодноразово акцентував увагу на тому, що одним із основних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішення суду, згідно з яким жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного й обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими й непереборними обставинами.

Верховним Судом під час розгляду справи № 51-517ск18 у постанові від 12.05.2020 було зроблено висновок про те, що нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду при прийнятті судового рішення, а також спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 21.10.2020 у справі № 726/938/18 (провадження № 61-14879св19).

Необхідними ознаками нововиявлених обставин є одночасна відповідність таким трьом умовам: 1) їх наявність на час розгляду справи; 2) те, що ці обставини не могли бути відомими заявникові на час розгляду справи; 3) істотність таких обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийнято).

Відповідні правові позиції щодо визначення нововиявлених обставин наведено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.01.2020 у справі № 909/1056/15, від 13.05.2021 у справі № 910/12465/18, від 07.07.2021 у справі № 904/4470/16, від 15.07.2021 у справі № 910/12490/18, від 21.07.2021 у справі № 924/1098/20, від 12.08.2021 у справі № 903/289/18.

Крім того, у від 06.02.2018 у справі № 816/4947/14, від 13.02.2018 у справі № 815/756/14 та від 12.05.2020 у справі № 51-517ск18 Верховний суд зазначив, що нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Роль суду при перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами зводиться лише до встановлення наявності таких обставин, оцінки їх з точки зору істотності для даної конкретної справи, їх дослідження та прийняття відповідного рішення.

Верховний Суд України у постанові від 20.02.2020 у справі № 815/6834/15 наголосив на важливості дотримання принципу правової визначеності під час розгляду судами заяв про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, зазначивши, що до нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору.

Виходячи з системного аналізу п. 1 ч. 2 ст. 320 ГПК України, апеляційний суд наголошує, що перший критерій для віднесення обставин до категорій нововиявлених для суду становить істотність цих обставин для вирішення справи.

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим (правова позиція Верховного Суду у постанові від 21.10.2020 у справі № 726/938/18).

Другий критерій для віднесення обставин до категорії нововиявлених для суду становить доведеність того, що такі обставини не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою.

Апеляційний суд зауважує, що правовою підставою для перегляду постанови Центрального апеляційного господарського суду від 16.07.2020 у справі №904/5121/19 за нововиявленими обставинами заявник визначив п. 1 ч. 2 ст. 320 ГПК України.

В обгрунтування поданої заяви ТОВ "КУА "Ізі Лайф" зазначає, що смерть ОСОБА_2 - керівника та учасника ТОВ "ІМПЕРІО-ПАРТНЕР ГРУП" із часткою 79% є нововиявленою обставиною, яка зумовлює можливість заявника виступати від імені та в інтересах ТОВ "ІМПЕРІО-ПАРТНЕР ГРУП" у даних спірних правовідносинах з усіма процесуальними правами та обов`язками позивача.

Згідно з положеннями статті 2 Господарського процесуального кодексу України та статей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту прав (охоронюваних законом інтересів) є його порушення, невизнання або оспорення. Зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

У розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Так, позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів 14.06.2018 №БВ43-140618 були обґрунтовані фактом порушення корпоративних прав ТОВ "КУА "ІЗІ ЛАЙФ", оскільки на час укладення спірного договору відповідач-2 був генеральним директором відповідача-1 - продавця за умовами договору та одночасно покупцем за умовами цього правочину.

Зі змісту позовної заяви слідує, що позивач вважає, що за попередньою домовленістю група службових осіб ТОВ Група УМВБ (у розумінні ст. 18 КК України) з корисливих мотивів, зловживаючи владою, службовим становищем та/або повноваженнями з метою одержання неправомірної вигоди для себе, всупереч інтересам служби, заволоділа 89 730 штуками простих іменних акцій Приватного акціонерного товариства Українська міжбанківська валютна біржа (код ЄДРПОУ 22877057) номінальною вартістю 100 грн/шт. на загальну суму 8 973 000 грн., що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам позивача, як засновника (учасника) ТОВ Група УМВБ (т. 1 а.с. 2).

Про порушення своїх саме корпоративних прав як засновника (учасника) Товариства позивач зазначав також з позиції його неповідомлення про проведення загальних зборів учасників відповідача-1 (т. 1 а.с. 4), а також вказував на те, що укладення оспорюваного правочину свідчить про порушення корпоративних прав учасника - позивача на отримання частки прибутку товариства, а в разі ліквідації товариства - на отримання частини майна. (т. 1 а.с. 7).

Незмінність позиції обгрунтування порушеного права засвідчують також й доводи касаційної скарги ТОВ "КУА "ІЗІ ЛАЙФ", в яких останній наголошував, що: в поточному спорі розглядається порушене право позивача, як учасника товариства, яке відбулось внаслідок протиправних дій відповідача-1 та його керівника. У поточному провадженні позивач жодним чином не ототожнює себе з відповідачем-1 та на даний момент не розглядає та не підіймає питання щодо прав та інтересів відповідача-1, оскільки на сьогоднішній день інтерес позивача спрямований виключно на відновлення власних порушених прав та охоронюваних законом інтересів, а тому, згідно з матеріалами справи позивачем у даній справі є саме позивач, а не відповідач-1, а позов спрямований на відновлення порушених прав та охоронюваних законом інтересів позивача (т. 2 а.с. 135 зворот.).

Водночас, необхідно зауважити, що ТОВ "КУА "ІЗІ ЛАЙФ" у позовній заяві не посилалось на порушення оспорюваним правочином прав ТОВ "ІМПЕРІО-ПАРТНЕР ГРУП", учасником якого воно є, а чітко вказувало на порушення своїх корпоративних прав.

За приписами ч. 3 ст. 167 ГК України під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Корпоративним вважається спір щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи, якщо стороною у справі є учасник (засновник, акціонер, член) такої юридичної особи.

Участь в управлінні товариством, є один з елементів змісту корпоративного права (ст. 167 ГК України), реалізація якого, відбувається через участь в роботі вищого органу товариства - загальних зборах учасників, а стороною у корпоративному спорі може бути, зокрема учасник підприємства, який обґрунтовує позовні вимоги порушенням його корпоративних прав.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах від 19.02.2020 у справі № 629/4590/17, від 23.06.2020 у справі № 689/1220/17 та від 30.06.2020 у справі № 727/2878/19, неодноразово наголошувала на тому, що під час визначення предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

За змістом положень статті 4, частини першої статті 20 ГПК України та статті 167 ГК України сторонами корпоративного спору є або юридична особа та її учасник (засновник, акціонер, член), або учасники юридичної особи, які володіють корпоративними правами, у тому числі учасник, який вибув.

Визначаючи наявність юрисдикції господарського суду на підставі пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України, слід враховувати, чи пов`язаний цей спір з корпоративними відносинами. Зазначені відносини характеризуються, зокрема, тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи, має право на участь в управлінні нею та інші правоможності, передбачені законом і статутом (правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 509/577/18, від 01.10.2019 у справі № 910/7554/18 (пункт 5.31), від 13.11.2019 у справі № 146/616/15-ц (пункти 32 - 33)).

В свою чергу, якщо учасник юридичної особи обґрунтовує позовні вимоги порушенням своїх корпоративних прав, то такий спір є спором про право управління юридичною особою, має ознаки корпоративного і належить до юрисдикції господарських судів, незалежно від того, чи є сторонами у справі фізичні особи. При цьому вирішення питання про наявність чи відсутність такого порушення та відповідно підстав для задоволення позову з`ясовується судами під час розгляду справи по суті позовних вимог (подібний правовий висновок викладено в постановах ВП ВС від 30.10.2018 у справі № 905/2445/17, від 09.04.2019 у справі № 916/1295/18, від 17.12.2019 у справі № 927/97/19, від 07.05.2020 у справі № 904/3657/18).

З огляду на обгрунтування позивачем своїх порушених прав (корпоративних прав) та позовних вимог про те, що, на думку позивача, оспорюваний правочин суперечить вимогам ч. 3 ст. 238 ЦК України, оскільки він вчинений відповідачем-2 у своїх власних інтересах та під час перебування на посаді генерального директора відповідача-1, тобто у момент коли він перебував у статусі єдиного повноважного представника відповідача-1, та з перевищенням наданих повноважень, а також за відсутності будь-яких дозволів та погоджень загальним зборами учасників товариства, вказаний спір є корпоративним.

В свою чергу, не може бути залишено поза увагою те, що заявником протягом розгляду справи №904/5121/19 на різних етапах наводилися суперечливі обставини щодо того, чиї права були порушені договором купівлі-продажу цінних паперів 14.06.2018 №БВ43-140618. Зокрема, першочергова позиція позивача полягала у порушенні саме корпоративних прав ТОВ "КУА "ІЗІ ЛАЙФ", проте наразі вона є діаметрально протилежною, оскільки доводи заявника зводяться вже до порушення прав відповідача-1. Так само у позовній заяві не зазначалось про неможливість самостійного захисту своїх прав ТОВ "ІМПЕРІО-ПАРТНЕР ГРУП".

Таким чином, вказане обґрунтування заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Центрального апеляційного господарського суду від 16.07.2020 фактично свідчить про зміну підстав позову.

В Постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 916/1764/17 визначено, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав вже поданого до суду позову не допускається. Якщо в процесі розгляду справи повністю змінюються підстави й предмет позову, то це слід розглядати як нові позовні вимоги, які мають бути оформлені письмовою заявою.

Статтею 46 Господарського процесуального кодексу України визначено процесуальні права та обов`язки сторін.

Зокрема, п. 2, 3 ч. 2 та ч. 3 останньої, передбачено, що позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу; позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі. У разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею. Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною третьою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - після початку першого судового засідання при первісному розгляді справи.

Враховуючи викладене, вчинення процесуальної дії, яка полягає у зміні підстав позову на стадії перегляду судового рішення суду апеляційної інстанції за нововиявленими обставинами, не передбачено ГПК України.

Слід наголосити, що самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці останні не доведуть, що цими діями порушуються їхні права (правова позиція Верховного Суду, викладена у постановах від 04.12.2019 у справі №910/15262/18, від 11.02.2020 у справі №922/1159/19, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17).

Тобто саме на позивача покладений обов`язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси порушуються укладанням спірного договору, а тому потребують захисту.

Отже, за змістом вищенаведених правових норм визнанню правочину недійсним має передувати встановлення судом наявності порушення прав та інтересів позивача, який не є стороною цього правочину, а в разі відсутності такого порушення в позові має бути відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та постановляючи нове - про відмову в задоволенні позовних вимог, Центральний апеляційний господарський суд виходив з того, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини акціонер (учасник) юридичної особи, навіть мажоритарний, не може розглядатись як належний заявник, якщо йдеться про порушення прав юридичної особи (див., зокрема, рішення у справі Кредитний та індустріальний банк проти Чеської Республіки (Credit and Industrial Bank v. the Czech Republic), заява № 29010/95 від 20 травня 1998 року; рішення у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України (Case of Terem LTD, Chechetkin and Olius v. Ukraine), заява № 70297/01, пункти 28-30, від 18 жовтня 2005 року; рішення у справі Фельдман та банк Слов`янський проти України , заява № 42758/05, пункт 30, від 21 грудня 2017 року).

Частиною 2 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Повноваження діяти від імені юридичної особи є можливістю створювати, змінювати, припиняти цивільні права та обов`язки юридичної особи (стаття 239 ЦК України). Таке повноваження не належить до корпоративних прав учасника юридичної особи.

Отже, за укладеним господарським товариством договором права та обов`язки набуває саме товариство як сторона договору. При цьому сукупність прав та обов`язків безпосередньо учасників цього товариства укладенням товариством договору жодним чином не змінюється.

Підписання виконавчим органом товариства договору з іншою особою без передбаченої статутом згоди учасників цього товариства може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства у його відносинах з іншою особою - стороною договору, а не корпоративних прав його учасника, оскільки директор діяв саме від імені товариства, а не його учасника.

Інтереси товариства можуть не збігатися з інтересами окремих його учасників, а інтереси учасників товариства також не завжди збігаються. Тому, вирішуючи питання щодо ефективності обраного позивачем способу захисту, суди мають враховувати баланс інтересів усіх учасників та самого товариства, уникати зайвого втручання в питання діяльності товариства, які вирішуються виключно зборами учасників товариства.

Відсутність порушення спірним договором прав та інтересів позивача є самостійною підставою для відмови у позові, тому відсутні підстави надавати оцінку дійсності спірного договору.

Наведена правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 916/2084/17 (пункти 8.2-8.4), від 15.10.2019 у справі № 905/2559/17 (пункти 6.4-6.6, 6.9, 6.10), від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16, від 21.01.2020 року у справі № 910/5676/18; постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 910/5676/18, від 21.01.2020 у справі № 924/273/18, від 04.02.2020 у справі № 910/1935/19, від 24.06.2020 у справі № 910/23635/17, від 13.11.2020 у справі № 904/920/19, від 19.11.2020 у справі № 902/753/19, від 19.11.2020 у справі № 904/3282/16, від 16.12.2020 у справі №910/14910/18, від 17.12.2020 у справі №910/18867/17, від 22.12.2020 у справі №916/1731/18, від 22.12.2020 у справі №909/260/19, від 23.12.2020 у справі №910/7579/16.

В ухвалах від 17.12.2019 у справі № 916/1731/18 та від 13.01.2020 у справі № 910/10734/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що не вбачає підстав для відступу від правового висновку щодо застосування норм права, викладеного в зазначених постановах.

Отже, підписання директором товариства договору без передбаченого статутом попереднього погодження учасниками товариства може порушувати права та інтереси товариства, а не корпоративні права позивача.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду погодився з вказаною позицією суду апеляційної інстанції, та констатував, що

- згода загальних зборів товариства на укладення договору є згодою органу управління товариства, який діє від імені товариства. Повноваження органу управління товариства (на надання зазначеної згоди), який діє від імені товариства, не можна ототожнювати з корпоративними правами його учасників, які діяти від імені товариства не мають права;

- за договором, укладеним товариством, права та обов`язки набуває таке товариство як сторона договору. При цьому правовий стан (сукупність прав та обов`язків) безпосередньо учасників цього товариства жодним чином не змінюється;

- підписання генеральним директором оспорюваних договорів без передбаченої статутом згоди загальних зборів цього товариства може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства, а не корпоративних прав його учасника, оскільки генеральний директор діяв саме від імені товариства, а не його учасників.

Зазначений висновок Великої Палати Верховного Суду має загальний характер та не залежить від виконання учасником товариства одночасно функцій його директора або розміру частки учасника у статутному капіталі товариства.

Крім того, суд касаційної інстанції в межах цієї справи наголосив, що 13.11.2020 Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду ухвалив постанову у справі №904/920/17, обставини якої є ідентичними з цією справою.

Позовні вимоги у справі №904/920/17 обґрунтовані тим, що іпотечні договори були укладені з перевищенням повноважень, всупереч ч. 3 ст. 238 ЦК України, оскільки від імені товариства вони були підписані генеральним директором Виблим О.М., який діяв в своїх особистих інтересах, так як він одночасно є іпотекодержателем.

Вирішуючи згадану справу, Верховний Суд діяв послідовно та застосував правову позицію, викладену в постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі №916/2084/17, від 15.10.2019 у справі №905/2559/17, від 07.07.2020 у справі №910/10647/18, від 03.12.2019 у справі №904/10956/16, підтвердивши її актуальність та релевантність у подібних правовідносинах.

Відтак, доводам позивача була надана вичерпна правова оцінка у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 16.07.2020 у справі №904/5121/19, яка була підтримана ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.12.2020, якою касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ" було закрито.

Принцип юридичної визначеності передбачає повагу до остаточності судових рішень та полягає у тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення Європейського суду з прав людини у справі Желтяков проти України ).

Перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою, а саме лише існування двох позицій щодо вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду. Відхилення від цього принципу допускається лише за наявності виняткових обставин (п.п. 51-52 рішення ЄСПЛ у справі Рябих проти Росії від 24.06.2003, ухвала Суду щодо прийнятності заяви № 62608/00 Агротехсервіс проти України , п.п. 42-44 рішення Суду у справі Желтяков проти України від 09.06.2011).

Передбачений главою 3 Розділу IV ГПК України перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами є окремою формою судового процесу, що має свої особливості (правова позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 14.01.2020 у справі № 909/1056/15).

Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 30.06.2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункти 7.4-7.5)).

Більше того, нововиявлені обставини відрізняються від нових обставин, обставин, що змінилися, та нових доказів за часовими ознаками, предметом доказування та істотністю впливу на судове рішення. Нова обставина, що з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ.

Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими (аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.05.2020 у справі № 802/2196/17-а; Верховним Судом у постановах від 06.03.2018 у справі № 2а-23903/09/1270 та від 03.04.2018 у справі № 477/1012/14-а, від 14.05.2019 у справі № 826/14797/15).

Не можуть вважатися нововиявленими й ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі.

Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини. Нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте, можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена, зокрема, у постанові від 29.08.2018 у справі № 552/137/15-ц.

Зазначене також відповідає правовій позиції, викладеній у рішенні Європейського суду з прав людини від 09 червня 2011 року у справі "Желтяков проти України", згідно з якою можливість втручання у рішення, яке набуло ознак остаточного, зумовлена обставинами суттєвого та неспростовного характеру, а застосування такої процедури має відбуватися у спосіб, сумісний із вимогами статті 6 Конвенції.

Не належать до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, новий доказ або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювали суди під час розгляду справи (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові у справі № 127/10129/17 від 22.01.2019 (пункт 27)) та постанові у справі № 9901/819/18 від 14.04.2021 (пункт 6.38)).

Не можуть бути визнані нововиявленими викладені в іншій справі висновки суду щодо обставин справи (оцінка доказів), юридична оцінка обставин справи в іншій справі та правові підстави рішення суду або його мотиви на предмет застосування норм права в іншій справі. Не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах (правова позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, наведена у постанові від 22.06.2020 у справі № 911/1407/15)

З приводу вказаної нововиявленої обставини, апеляційний суд також зауважує, що позивач не обгрунтовував позовні вимоги неможливістю ТОВ "ІМПЕРІО-ПАРТНЕР ГРУП" самостійно реалізовувати свої права на оскарження договору купівлі-продажу цінних паперів 14.06.2018 №БВ43-140618 внаслідок смерті ОСОБА_2 - керівника та учасника ТОВ "ІМПЕРІО-ПАРТНЕР ГРУП" із часткою 79%, а, будучи учасником Товариства, міг бути обізнаним щодо його виконавчого органу, поточного стану справ Товариства та результатів ведення ним господарської, фінансової, розпорядчої та іншої діяльності.

При цьому його заява про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Центрального апеляційного господарського суду від 16.07.2020 у справі №904/5121/19 ґрунтується на поданих до суду нових доказах, зокрема, фотокопіях: запиту Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2021 № 904/4727/21 /25951/21, здійсненого в межах іншої справи та через десять місяців після прийняття судового рішення, що переглядається за нововиявленими обставинами, й відповіді Адресно-довідкового бюро ГУ МВС України в Києві (т. 3 а.с. 15-16).

За таких умов, відсутні необхідні ознаки, визначені п. 1 ч. 2 ст. 320 ГПК України, для віднесення вказаних обставин до категорії нововиявлених.

З приводу поданих клопотань про надання ТОВ "КУА "Ізі Лайф" статусу позивача та визнання ТОВ "ІМПЕРІО-ПАРТНЕР ГРУП" неналежним відповідачем відповідно до вимог ч. 2 та 3 ст. 48, ст. 170 ГПК України, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Згідно ч. 1 та 5 ст. 41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

За приписами ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено правовий висновок про те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідача (відповідачів) й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41); постанови Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц (п. 49), від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц (п. 50), від 12.12.2018 у справі № 372/51/16-ц (п. 31.4), від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц (пункти 37, 54), від 30.01.2019 у справі № 552/6381/17 (п. 38), від 13.03.2019 у справі № 757/39920/15-ц (п. 31), від 27.03.2019 у справі № 520/17304/15-ц (п. 63), від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17).

Верховний Суд у постанові від 28.10.2020 у справі № 761/23904/19 також вказав, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.

Належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Звідси належним суб`єктним складом відповідачів є склад відповідачів, які дійсно є суб`єктами порушеного, оспорюваного чи не визнаного матеріального правовідношення (правовий висновок у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 14/325"б").

У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому (на цьому наголосив Верховний Суд у своїй постанові від 28.04.2021 у справі № 707/2-1006/2011, провадження № 61-5425св20).

Звернувшись в жовтні 2019 року до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПЕРІО-ПАРТНЕР ГРУП" та ОСОБА_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВІНТУМ", про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ" набуло статусу позивача.

При цьому визначення складу відповідачів, предмету та підстав позову є прерогативою позивача, однак вказане право може бути реалізоване лише на певній стаді судового процесу.

У випадку, коли справа переглядалася в апеляційному та касаційному порядку, а в подальшому було порушене провадження про перегляд постанови суду апеляційної інстанції за нововиявленими обставинами, зміна підстав позову та виключення одного відповідача зі складу відповідачів на цій стадії не передбачено приписами процесуального законодавства.

Реалізуючи свої права таким чином (шляхом зміни підстав позову та визначення іншого складу відповідачів), ТОВ "КУА "Ізі Лайф" фактично ініціює нове судове провадження в межах справи № 904/5121/19 (в якій вже було вирішено спір за тим позовом, що був пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому).

За таких умов, апеляційний суд відмовляє у задоволенні вказаних клопотань.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 325 ГПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;

А за приписами ч. 4 ст. 325 ГПК України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.

У зв`язку з усім вищенаведеним, враховуючи доводи заявника та межі перегляду рішення апеляційного суду за нововиявленими обставинами, суд апеляційної інстанції доходить обґрунтованого висновку, що обставини, на які посилається ТОВ "КУА "Ізі Лайф", не є нововиявленими у розумінні статті 320 ГПК України, а фактично є зміною підстав позову та обґрунтування порушеного права, відтак відмовляє у задоволенні відповідної заяви.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст.129, 233-236, 269, 275-279, 320-325 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Центрального апеляційного господарського суду від 16.07.2020 у справі № 904/5121/19 відмовити.

Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.07.2020 у справі № 904/5121/19 залишити в силі.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ".

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 28.01.2022

Головуючий суддя В.Ф. Мороз

Суддя А.Є. Чередко

Суддя Л.А. Коваль