Рішення

від 10.11.2021 по справі 761/12777/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/12777/21

Провадження № 2/761/7831/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарі: Бондар О.Д.,

за участі представника позивача: Самойленко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства ВТБ банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ ВТБ банк до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю С.Л.В. , третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, -

В С Т А Н О В И В:

06 квітня 2021 року до суду надійшла зазначена позовна заява.

В позовних вимогах позивач просить: застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину за рахунком ОСОБА_1 , відкритим в АТ ВТБ Банк , шляхом повернення з рахунку ОСОБА_1 на рахунок ТОВ С.Л.В. грошових коштів в розмірі 24 700,00 грн., які були перераховані на поточний рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в АТ ВТБ Банк з поточного рахунку ТОВ С.Л.В. № НОМЕР_2 в АТ ВТБ Банк .

Вимоги обгрунтовані тим, що 09.11.2018 року на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 відкритому в АТ ВТБ Банк було перераховано грошові кошти з рахунку ТОВ С.Л.В. № НОМЕР_2 , відкритого в АТ ВТБ Банк в розмірі 24 700,00 грн. з призначенням платежу Поповнення карткового рахунку (позика за 11/2018) .

На виконання своїх обов`язків, передбачених ст.38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , Уповноваженою особою було здійснено перевірку операцій за правочинами вкладників та було виявлено 135 операцій які призвели до збільшення загальної гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду та відповідно мають ознаки нікчемності передбачені ч.3 ст.38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Наказом уповноваженої особи №92/1-од від 30.05.2019 року було затверджено результати перевірки та визнано нікчемними правочини, договори, операції наведені у додатку №1 до Наказу.

Перерахування коштів з рахунку ТОВ С.Л.В. на рахунок ОСОБА_1 відкриті в АТ ВТБ Банк породжувало для позивача виникнення зобов`язання з повернення у позачерговому порядку коштів, які перебували на поточному рахунку ТОВ С.Л.В. , оскільки ОСОБА_1 взяла на себе зобов`язання повернути кошти на користь ТОВ С.Л.В. , отримані як позика.

Отже правочин щодо перерахування грошових коштів в сумі 24 700,00 грн. є нікчемним та на підставі положень ст.ст.215, 236 та 216 ЦК України позивач звернувся до суду з цим позовом.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідачі в судове засідання не з`явились, хоча належним чином були повідомлені про час та місце слухання справи, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомили.

У відзивах, які надійшли на адресу суду відповідачі зазначають, що не визнають заявлених вимог та просять відмовити в їх задоволенні з тих підстав, що Фонд не має повноважень визнавати нікчемними транзакції щодо перерахування коштів з одного рахунку на інший у порядку статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

На підставі положень статті 223 ЦПК України суд продовжив слухання справи у відсутність сторін, які не з`явились в судове засідання.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Оцінивши в сукупності надані суду докази, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог за наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається з інформації, розміщеної на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, рішенням правління Національного банку України від 27 листопада 2018 року № 796-рш/БТ Про віднесення Акціонерного товариства ВТБ Банк до категорії неплатоспроможних виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 27 листопада 2018 року № 3180 Про запровадження тимчасової адміністрації та делегування повноважень тимчасовому адміністратору банку. Розпочато процедуру виведення банку з ринку.

Рішенням Правління Національного банку України від 18 грудня 2018 року № 849-рш/БТ Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ ВТБ Банк виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 3392 Про початок процедури ліквідації АТ ВТБ Банк та делегування повноважень ліквідатору банку - Шевченку О.В..

Рішенням дирекції Фонду № 2706 від 24 жовтня 2019 року змінено уповноважену особу ліквідатора на Стрюкову І.О . Рішенням виконавчої дирекції від 17.11.2020 року продовжено повноваження ліквідатора до внесення запису про припинення банку до Єдиного держаного реєстру юридичних осіб.

Згідно виписки по особовим рахункам за 09 листопада 2018 року на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , відкритий в АТ ВТБ Банк перераховано грошові кошти з рахунку ТОВ С.Л.В. № НОМЕР_2 , відкритого в АТ ВТБ Банк в розмірі 24 700,00 грн. Призначення платежу Поповнення карткового рахунку (позика за 11/2018) , що підтверджується випискою по рахунку.

Згідно повідомлення про нікчемність правочину від 31 травня 2019 року адресованого ТОВ С.Л.В. та ОСОБА_1 , уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства ВТБ Банк Шевченко О.В. повідомляє про нікчемність транзакції (операції) від 09 листопада 2018 року, відповідно п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Спір між сторонами виник з приводу наявності правових підстав для застосування наслідків нікчемного правочину, транзакції по рахункам проведеним 09 листопада 2018 року між відповідачами на підставі п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб у вигляді повернення грошових коштів на рахунок ТОВ С.Л.В. в попередній стан.

Стаття 13 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Саме на позивача покладено процесуальний обов`язок довести заявлені позовні вимоги.

Суд не може погодитися із твердженням позивача, щодо визнання нікчемним правочину у вигляді транзакції по перерахунку грошових коштів з рахунку ТОВ С.Л.В. на рахунок ОСОБА_1 , які були відкриті в АТ ВТБ Банк , з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних права та обов`язків.

Відповідно до статті 2 Закону України Про банки і банківську діяльність розрахунковими банківськими операціями є рух грошей на банківських рахунках, здійснюваний згідно з розпорядженнями клієнтів або в результаті дій, які в рамках закону призвели до зміни права власності на активи.

Отже, за своєю правовою природою перерахування грошових коштів з рахунку на рахунок не є правочином в розумінні вищезазначених правових норм, а є банківськими операціями, які не можуть бути визнані нікчемними.

Проведення банківських операцій є результатом правочинів, тобто цивільно-правових угод, які в цьому випадку позивачем не оспорюються та є дійсними в силу правової презумпції, закріпленої у статті 204 ЦК України.

Правовий висновок відносно того, що банківська операція з перерахування грошових коштів не є правочином, а тому не може бути визнана недійсною (нікчемною), висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 755/7957/16-ц, провадження № 14-209цс18, які згідно положення ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд застосовує до спірних правовідносин.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги чинності правочину.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, другою, третьою, п`ятою та шостою статті 203 Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Такий правочин не створює ніяких юридичних наслідків крім тих, що пов`язані з його недійсністю (частина перша статті 216 ЦК України). Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору.

Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України в разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Звертаючись до суду із позовними вимогами, представник позивача, як на правову підставу нікчемності проведеної транзакції, для застосування наслідків її нікчемності посилався на положення п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Проте, згідно положення зазначених вимог законодавства правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з підстав, зокрема, серед іншого, якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (п. 7 ч. 3 ст. 38).

Однак, згідно досліджених матеріалів справи, жодної угоди між банком та відповідачами укладено не було. Транзакція перерахування коштів відбулась на виконання договору позики, укладеного між відповідачами, отже не може бути визнана нікчемною на підставі даних норм діючого законодавства, тому що не розповсюджує свою дію на правовідносини між господарюючими суб`єктами та їх працівниками.

Окрім того, суд звертає увагу, що позивачем не надано суду рішення уповноваженої особи на підставі якого затверджено висновки комісії про визнання нікчемними даної транзакції з метою дослідження відповідності її статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Частиною другою статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов`язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що дії Фонду по виявленню правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, мають бути вчинені виключно під час запровадження тимчасової адміністрації банку.

Проте, Наказ уповноваженої особи № 92/1-од від 30 травня 2019 року яким затверджено результати перевірки, на який посилається в позовній заяві позивач, суду не надано. А з огляду на дату його прийняття, та з урахуванням дати з якої розпочато процедуру ліквідації з 19 грудня 2018 року суд приходить до висновку, що проведена перевірка з метою виявлення нікчемних правочинів в період процедури ліквідації не відповідає нормам статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб . Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду: від 18 жовтня 2019 року у справі № 826/17410/16 (адміністративне провадження № К/9901/47192/18), від 26 травня 2020 року у справі № 826/17586/16 (адміністративне провадження № К/9901/48533/18), що на підставі положення ч. 4 ст. 263 ЦПК України застосовується до спірних правовідносин.

На підставі досліджених доказів суд прийшов до висновку, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів в підтвердження заявлених позовних вимог, тому в задоволенні позовних вимог уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ ВТБ Банк Стрюковій І.О. до ОСОБА_1 , ТОВ С.Л.В. про застосування наслідків недійсності правочину, слід відмовити.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 4, 77-83, 89, 95, 259, 263, 265 ЦПК України, суд

вирішив:

В позові Акціонерного товариства ВТБ банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ ВТБ банк до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю С.Л.В. , третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 17 листопада 2021 року

Суддя: Н.Г. Притула