Ухвала

від 11.04.2023 по справі 761/12777/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

11 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 761/12777/21

провадження № 61-4075ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства «ВТБ Банк» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 лютого 2023 року у справі за позовом Акціонерного товариства «ВТБ Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «С.Л.В», третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «ВТБ Банк» (далі - АТ «ВТБ Банк») у квітні 2021 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «С.Л.В» (далі - ТОВ «С.Л.В»), зазначаючи, що правочин про перерахування коштів в сумі 24 700 грн є нікчемним на підставі положень статей 215, 216 та 236 ЦК України та просив суд застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину, шляхом повернення з рахунку ОСОБА_1 на рахунок ТОВ «С.Л.В.» грошових коштів в розмірі 24 700 грн, які були перераховані на поточний рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в АТ «ВТБ Банк» з поточного рахунку ТОВ «С.Л.В.» № НОМЕР_2 в АТ «ВТБ Банк».

Мотивуючи позовні вимоги позивач вказував, що 09 листопада 2018 року на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 відкритий в АТ «ВТБ Банк» було перераховано грошові кошти з рахунку ТОВ «С.Л.В.» № НОМЕР_2 , відкритого в АТ «ВТБ Банк» в розмірі 24 700 грн з призначенням платежу «Поповнення карткового рахунку (позика за 11/2018)».

На виконання своїх обов`язків, передбачених статтею 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Уповноваженою особою було здійснено перевірку операцій за правочинами вкладників та було виявлено 135 операцій які призвели до збільшення загальної гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду та відповідно мають ознаки нікчемності передбачені частиною третьою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Перерахування коштів з рахунку ТОВ «С.Л.В.» на рахунок ОСОБА_1 відкриті в АТ «ВТБ Банк» породжувало для позивача виникнення зобов`язання з повернення у позачерговому порядку коштів, які перебували на поточному рахунку ТОВ «С.Л.В.», оскільки ОСОБА_1 взяла на себе зобов`язання повернути кошти на користь ТОВ «С.Л.В.», отриманих як позика. Зазначені дії свідчать про їх спрямованість на збільшення загальної гарантованої суми відшкодування за вкладами фізичних осіб, що підлягає виплаті Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

Шевченківський районний суд м. Києва рішенням від 10 листопада 2021 року, залишеним без змін Київським апеляційним судом постановою від 15 лютого 2023 року відмовив АТ «ВТБ Банк» в задоволенні позову.

Представник АТ «ВТБ Банк» Кустова Т. В. 21 березня 2023 року звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 лютого 2023 року у вказаній вище справі, в якій просила скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Вивчивши касаційну скаргу та доповнення до касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною дев`ятою статті 19 ЦПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» передбачено, що у 2023 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2023 року (на час подання касаційної скарги) - 2 684 грн.

Ціна позову у даній справі становить 24 700 грн, що станом на 01 січня 2023 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684,00 грн х 100 = 268 400,00 грн).

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

На обґрунтування підстав перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених у малозначній справі, заявник посилається на те, що касаційна скарга стосується питання, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа становить значний суспільний інтерес та має значення для особи, яка подає касаційну скаргу. На переконання заявника судові рішення підлягають касаційному перегляду в зв`язку з тим, що суди попередніх інстанцій не врахували правові висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

Проте, такі доводи не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до обґрунтування підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Також заявником не доведено наявність суспільного інтересу, тобто не наведено мотиви того, яким чином судові рішення у цій справі можуть стосуватися невизначеного кола осіб. Стосовно винятковості справи для заявника, то слід зазначити, що таке обґрунтування зводиться до суб`єктивного відношення заявника до результату вирішення спору, що не є безумовною підставою для відкриття касаційного провадження у справі.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено передбачених законом підстав для перегляду оскаржуваного судового рішення в касаційному порядку.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу rаtione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36.

Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).

Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов`язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (п. 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Верховний Суд зауважує, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій в межах своїх повноважень, заявник не переконав у наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

З урахуванням наведеного, оскільки АТ «ВТБ Банк» подало касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, колегія суддів доходить висновку, що у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «ВТБ Банк» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 лютого 2023 року у справі за позовом Акціонерного товариства «ВТБ Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «С.Л.В», третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

А. І. Грушицький

Є. В. Петров