Постанова

від 15.02.2023 по справі 761/12777/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2023 року

справа № 761/12777/21

провадження № 22-ц/824/3813/2023

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача: Музичко С.Г.,

суддів: Болотова Є.В., Кулікової С.В.,

при секретарі: Яницькій О.Л.

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство «ВТБ банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ВТБ банк»

відповідач - ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «С.Л.В.»

третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства «ВТБ Банк» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 листопада 2021 року, у справі за позовом Акціонерного товариства «ВТБ Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства «ВТБ Банк», до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «С.Л.В», третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про застосування наслідків недійсності правочинів,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів вказуючи, що правочин про перерахування коштів в сумі 24700,00 гривень є нікчемним на підставі положень ст.ст. 215, 236 та 216 ЦК України та просив суд застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10 листопада 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

В поданій апеляційній скарзі уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства «ВТБ Банк» просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що з 28 листопада 2018 року АТ «ВТБ Банк» здійснює свою діяльність на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Перерахування коштів з рахунку ТОВ «С.Л.В.» на рахунок ОСОБА_1 відкритий в АТ «ВТБ Банк», породжувало для АТ «ВТБ Банк» виникнення зобов`язання з повернення у позачерговому порядку коштів, які перебували на поточному рахунку ТОВ «С.Л.В.», оскільки ОСОБА_1 взяла на себе зобов`язання повернути кошти на користь ТОВ «С.Л.В.» отримані як позика. Зазначені дії свідчать про їх спрямованість на збільшення загальної гарантованої суми відшкодування за вкладами фізичних осіб, що підлягає виплаті ФГВФО, а також про отримання окремих переваг ТОВ «С.Л.В.», який в результаті вказаних операцій мав можливість задовольнити свої вимоги позачергово, порівняно з іншими кредиторами. На думку апелянта, правочин щодо перерахування грошових коштів в сумі 24700 грн з поточного рахунку ТОВ «С.Л.В.» відкритого в АТ «ВТБ Банк» на рахунок ОСОБА_1 є нікчемним відповідно до ст. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

В судове засідання сторони не з`явились про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що перерахування грошових коштів з рахунку на рахунок не є правочином, а є банківськими операціями, які не можуть бути визнані нікчемними.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що рішенням правління Національного банку України від 27 листопада 2018 року № 796-рш/БТ «Про віднесення Акціонерного товариства «ВТБ Банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 27 листопада 2018 року № 3180 «Про запровадження тимчасової адміністрації» та делегування повноважень тимчасовому адміністратору банку. Розпочато процедуру виведення банку з ринку.

Рішенням Правління Національного банку України від 18 грудня 2018 року № 849-рш/БТ «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «ВТБ Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 3392 «Про початок процедури ліквідації АТ «ВТБ Банк» та делегування повноважень ліквідатору банку - Шевченку О.В..

Рішенням дирекції Фонду № 2706 від 24 жовтня 2019 року змінено уповноважену особу ліквідатора на Стрюкову І.О . Рішенням виконавчої дирекції від 17.11.2020 року продовжено повноваження ліквідатора до внесення запису про припинення банку до Єдиного держаного реєстру юридичних осіб.

Згідно виписки по особовим рахункам за 09 листопада 2018 року на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , відкритий в АТ«ВТБ Банк» перераховано грошові кошти з рахунку ТОВ «С.Л.В.» № НОМЕР_2 , відкритого в АТ «ВТБ Банк» в розмірі 24 700,00 грн. Призначення платежу «Поповнення карткового рахунку (позика за 11/2018)», що підтверджується випискою по рахунку.

31 травня 2019 року уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «ВТБ Банк» Шевченко О.В. на адресу ТОВ «С.Л.В.» та ОСОБА_1 , повідомила про нікчемність транзакції (операції) від 09 листопада 2018 року, відповідно п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно дочастини першої ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних права та обов`язків.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» розрахунковими банківськими операціями є рух грошей на банківських рахунках, здійснюваний згідно з розпорядженнями клієнтів або в результаті дій, які в рамках закону призвели до зміни права власності на активи.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що за своєю правовою природою перерахування грошових коштів з рахунку на рахунок не є правочином в розумінні правових норм, а є банківськими операціями, які не можуть бути визнані нікчемними.

Проведення банківських операцій є результатом правочинів, тобто цивільно-правових угод, які в цьому випадку позивачем не оспорюються та є дійсними в силу правової презумпції, закріпленої у статті 204 ЦК України.

Правовий висновок відносно того, що банківська операція з перерахування грошових коштів не є правочином, а тому не може бути визнана недійсною (нікчемною), висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 755/7957/16-ц, провадження № 14-209цс18, який судом вірно застосовано згідно з положенням ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд застосовує до спірних правовідносин.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, другою, третьою, п`ятою та шостою статті 203 Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Такий правочин не створює ніяких юридичних наслідків крім тих, що пов`язані з його недійсністю (частина перша статті 216 ЦК України). Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору.

Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України в разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Звертаючись до суду із позовними вимогами, представник позивача, як на правову підставу нікчемності проведеної транзакції, для застосування наслідків її нікчемності посилався на положення п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

За положеннями зазначених вимог законодавства правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з підстав, зокрема, серед іншого, якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (п. 7 ч. 3 ст. 38).

Жодної угоди між банком та відповідачами укладено не було. Транзакція перерахування коштів відбулась на виконання договору позики, укладеного між відповідачами, отже не може бути визнана нікчемною на підставі даних норм діючого законодавства, тому що не розповсюджує свою дію на правовідносини між господарюючими суб`єктами та їх працівниками.

Судом, також вірно взято до уваги те, що позивачем не надано суду рішення уповноваженої особи на підставі якого затверджено висновки комісії про визнання нікчемними даної транзакції з метою дослідження відповідності її статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Частиною другою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов`язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Отже, дії Фонду по виявленню правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, мають бути вчинені виключно під час запровадження тимчасової адміністрації банку.

Проте, Наказ уповноваженої особи № 92/1-од від 30 травня 2019 року, яким затверджено результати перевірки, суду не надано. А з огляду на дату його прийняття, та з урахуванням дати, з якої розпочато процедуру ліквідації з 19 грудня 2018 року, суд дійшов обґрунтованого висновку, що проведена перевірка з метою виявлення нікчемних правочинів в період процедури ліквідації не відповідає нормам статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду: від 18 жовтня 2019 року у справі № 826/17410/16 (адміністративне провадження № К/9901/47192/18), від 26 травня 2020 року у справі № 826/17586/16 (адміністративне провадження № К/9901/48533/18).

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 374,375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства «ВТБ Банк» залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач

Судді