Ухвала

від 28.01.2022 по справі 920/143/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

28 січня 2022 року

м. Київ

cправа № 920/143/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Уркевича В. Ю.,

розглядаючи матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фалві" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2021 (колегія суддів: Разіна Т. І., Іоннікова І. А., Михальська Ю. Б.) і рішення Господарського суду Сумської області від 16.06.2021 (суддя Резніченко О. Ю.) у справі

за позовом керівника Сумської місцевої прокуратури до Сумської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фалві" про визнання незаконним і скасування рішення, визнання недійсним договору оренди та повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

01.12.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фалві" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2021, повний текст якої підписаний 03.11.2021, і рішення Господарського суду Сумської області від 16.06.2021.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.12.2021 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Уркевича В. Ю.

Оскільки касаційна скарга не відповідала вимогам статті 288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), то ухвалою Верховного Суду від 13.12.2021 її залишено без руху та скаржнику надано строк для усунення недоліків, зокрема, йому необхідно надати належні докази отримання оскаржуваної постанови (копію конверта суду, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення тощо).

На виконання ухвали Верховного Суду від 13.12.2021 про залишення касаційної скарги без руху, яку скаржник отримав 24.12.2021, ним 03.01.2022 надіслані документи щодо усунення недоліків, які отримані головуючим 10.01.2022, а саме обґрунтування поважності причин пропуску на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду 18.10.2021.

Залишаючи без руху касаційну скаргу, суд вказав, що оскільки оскаржувана постанова прийнята 18.10.2021, а повний її текст підписаний 03.11.2021, то останній день строку, встановленого для її оскарження в касаційному порядку, припадав на 23.11.2021, однак касаційну скаргу подано 01.12.2021, тобто скаржником пропущено строк, встановлений статтею 288 ГПК України, для її подання.

Натомість у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження скаржник послався на отримання повного тексту оскаржуваної постанови у Північному апеляційному господарському суді 11.11.2021, при цьому будь - яких доказів на підтвердження факту її отримання у зазначену дату не надав.

Обґрунтовуючи причини пропуску строку на касаційне оскарження у заяві про поновлення строку, поданої на виконання вимог ухвали від 13.12.2021, скаржник зазначив, що днем складання повного тексту судового рішення, на його думку, є 11.11.2021, з огляду на те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції 11.11.2021 оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що і є датою її складання, а не 03.11.2021 як зазначено у постанові як дата складання повного її тексту. Тому він вважає, що останнім днем на касаційне оскарження є 01.12.2021 і зазначає, що надсилання (видача) копії судового рішення відбулося у спосіб, який не відповідає установленій нормі процесуального законодавства.

При цьому скаржник зауважив на тому, що одержання представником 05.11.2021 копії постанови Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2021 не позбавляє суд обов`язку направити копії повного або скороченого тексту судового рішення у спосіб встановлений процесуальним законодавством.

Утім ці доводи скаржника не приймаються судом до уваги з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Скаржнику необхідно було надати належні докази отримання оскаржуваної постанови, однак за його твердженням надсилання (видача) копії судового рішення відбулося у спосіб, який не відповідає установленій нормі процесуального законодавства, але доказів про це він не надав.

При цьому суд звертає увагу на суперечливість тверджень скаржника щодо отримання оскаржуваної постанови, а саме в первісній касаційній скарзі він зазначає про отримання оскаржуваної постанови в Північному апеляційному господарському суді 11.11.2021, а вже у заяві, поданій на усунення недоліків касаційної скарги, зазначає, що оскаржувану постанову у паперовій формі йому не вручено, тоді як датою повного складання судового рішення слід вважати дату оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 11.11.2021.

Крім того, до первісно поданої касаційної скарги додана копія оскаржуваної постанови, виготовлена із системи "Діловодство спеціалізованого суду", що підтверджується відповідним штрих-кодом, яка завірена судом апеляційної інстанції 05.11.2021, а до заяви про усунення недоліків надана копія оскаржуваної постанови з Єдиного державного реєстру судових рішень, завірена скаржником 11.11.2021.

При цьому, отримання повного тексту постанови з Єдиного державного реєстру судових рішень не є передбачуваною процесуальним законодавством підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

Крім того, виходячи з твердження скаржника, що одержання 05.11.2021 фотокопії постанови не звільняє суд від обов`язку направлення її поштою, дає підстави суду вважати, що скаржник був обізнаний про існування повного тексту оскаржуваної постанови вже 05.11.2021.

Відповідно до частини п`ятої статті 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Згідно з частиною п`ятої статті 242 цього ж Кодексу учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Частиною шостою цієї ж статті передбачено, що днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).

Утім скаржник у касаційній скарзі не посилається на порушення судом апеляційної інстанції вказаних норм щодо несвоєчасного надсилання Товариству з обмеженою відповідальністю "Фалві" копії судового рішення.

Разом з тим, Верховний Суд звертає увагу, що відповідно до пункту першого частини першої статті 42 ГПК України учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень.

Згідно з частиною першою статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів для того, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах "Олександр Шевченко проти України", "Трух проти України").

На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).

Можливість дізнатися про стан відомого скаржнику судового провадження залежала виключно від власного волевиявлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фалві", який повинен був в розумні інтервали часу вживати всі необхідні заходи, щоби дізнатись про стан відомого йому судового провадження за його апеляційною скаргою.

Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції зазначає, що відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким він користується, виходячи з поважності причин пропуску строку. У цьому випадку обставин, які б об`єктивно перешкоджали скаржникові реалізувати своє право на подання касаційної скарги протягом законодавчо встановленого терміну, не вбачається, а підстави наведені у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження, визнаються судом неповажними.

Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків.

ЄСПЛ у своєму рішенні у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine) від 03.04.2008, зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Отже, можливість поновлення пропущеного строку судом касаційної інстанції не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується з наявністю поважних причин пропуску строку.

З викладеного вбачається, що у заявника була можливість скористатися своїм правом на звернення до суду касаційної інстанції в межах строку відповідно до вимог ГПК України, а пропуск строку на касаційне оскарження залежав не від об`єктивних причин, а від суб`єктивних чинників, які особа, що звернулась із касаційною скаргою, могла і повинна була уникнути при подачі касаційної скарги.

З огляду на наведені скаржником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, колегія суддів приходить до висновку про те, що вони не є поважними та не можуть бути взяти до уваги з метою поновлення відповідного строку, оскільки скаржник не навів будь - яких обґрунтованих доводів або об`єктивних причин, які би спричинили пропуск строку на касаційне оскарження.

При цьому легітимна мета обмеження прав дотримана, права скаржника не порушені, оскільки йому було надано право на обґрунтування пропуску строку на оскарження судового рішення про яке він був обізнаний.

Відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 292 ГПК України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини шостої статті 293 цього ж Кодексу копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 234, 292, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фалві" про поновлення строку на касаційне оскарження.

2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фалві" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2021 та рішення Господарського суду Сумської області від 16.06.2021 у справі № 920/143/21.

3. Касаційну скаргу повернути скаржнику разом з доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя В. Ю. Уркевич