Рішення

від 16.06.2021 по справі 920/143/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.06.2021 Справа № 920/143/21 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі

судді Резніченко О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання - Сидорука А.І.,

розглянув у порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом керівника Сумської місцевої прокуратури

до відповідачів: 1. Сумської міської ради;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю Фалві ;

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди землі та повернення земельної ділянки.

За участю представників сторін:

від позивача - прокурор Вортоломей І.Г.;

від відповідачів: 1. Ромась І.М.;

2. Фесенко В.П.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач 11.02.2021 звернувся до суду із позовною заявою про визнання незаконним та скасування рішення першого відповідача від 10.10.2018 № 3947-МР Про надання в оренду земельної ділянки ТОВ Фалві за адресою: м.Суми, вул. Черкаська,15/2 (далі по тексту- рішення); визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 0,2911 га з кадастровим номером 5910136300:06:020:0030, укладеного між Сумською міською радою та ТОВ Фалві (далі по тексту-договір оренди); зобов`язання ТОВ Фалві повернути Сумській міській раді земельну ділянку площею 0,2911 га з кадастровим номером 5910136300:06:020:0030 за адресою: м.Суми, вул. Черкаська,15/2. Позов обґрунтований тим, що між відповідачами на підставі рішення першого відповідача був укладений договір оренди без дотримання вимог статті 124 Земельного Кодексу України щодо передачі в оренду земельних ділянок комунальної власності за результатами проведення земельних торгів. На момент укладання договору оренди набрала чинність ухвала господарського суду Харківської області від 12.09.2017 у справі № Б-39/213-08, якою припинено право власності другого відповідача на нерухоме майно, розташоване за адресою м.Суми, вул. Черкаська,15/2. Тому застосування положень частини 2 статті 134 Земельного Кодексу України, якою встановлено винятки щодо передачі в оренду земельних ділянок комунальної власності без проведення земельних торгів, було неправомірним при укладанні спірного договору оренди.

Також прокурор, обґрунтовуючи свою участь у справі як самостійного позивача, зазначив, що Сумська міська рада як орган, що представляє інтереси територіальної громади м. Суми, допустила порушення закону, тому саме прокурор виступив позивачем у справі з метою захисту інтересів територіальної громади.

Перший відповідач 15.04.2021 подав відзив на позов, проти позову заперечує з наступних підстав: прокурор безпідставно не зазначив орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, відсутні підстави для участі прокурора у справі в якості позивача; майно на земельній ділянці, переданій в оренду за спірним договором, знаходиться і на даний момент, незважаючи на припинення судом права власності на це нерухоме майно і жодна інша особа, крім другого відповідача не зможе користуватися земельною ділянкою; земельна ділянка не вибувала із власності територіальної громади, а перший відповідач не уповноважував прокурора заявляти вимогу про її повернення.

Другий відповідач 10.03.2021 подав відзив на позов, просить суд залишити позов без розгляду та закрити провадження у справі. Також 21.04.2021 другий відповідач подав заперечення , в яких зазначає, що позов підписано особою, яка не має право його підписувати, так як станом на 11.02.2021 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні відомості про позивача-Сумська місцева прокуратура із кодом ЄДРПОУ 40177971. Крім цього, прокурор до звернення до суду зобов`язаний повідомити про це звернення суб`єкт владних повноважень, що не було зроблено.

Позивач 10.03.2021 подав відповідь на відзив другого відповідача та 05.05.2021 відповідь на відзив першого відповідача, вважає викладені відповідачами заперечення необґрунтованими та наполягає на задоволенні позову в повному обсязі. Також 05.05.2021 позивач подав письмові пояснення на заперечення другого відповідача, які залучені до матеріалів справи та досліджені судом при розгляді справи по суті.

Заяви, клопотання учасників справи, процесульні дії, які вчинялись судом.

Ухвалою суду від 15.02.2021 було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання з повідомленням сторін.

Другий відповідач 11.05.2021 подав клопотання про витребування доказів, за результатами розгляду якого суд ухвалою від 11.05.2021 відмовив в його задоволенні.

Ухвалою суду від 11.05.2021 було закрито підготовче провадження у справі та призначено судовий розгляд справи по суті. У судовому засіданні оголошувалася перерва з 03.06.2021 по 16.06.2021.

В даному судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

29.10.2014 відповідно до рішення № 3644-МР першим відповідачем було надано дозвіл другому відповідачу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під розміщеними виробничими приміщеннями по вул.Черкаська,15/2 у м. Суми.

На замовлення другого відповідача у 2018 році ТОВ Опус Ресурс було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2911 га під виробничими приміщеннями з кадастровим номером 5910136300:06:020:0030 по вул.Черкаська,15/2 у м. Суми (далі по тексту-земельна ділянка). У пояснювальній записці (аркуш справи 24) зазначено, що на земельній ділянці знаходиться нежитлове приміщення - будинок (майстерня), що належить ТОВ Фалві (витяг про державну реєстрацію № 35309001 від 28.08.2012). У матеріалах проекту землеустрою також знаходиться копія свідоцтва про право власності від 22.08.2012 серії НОМЕР_1 на нерухоме майно - будівля майстерні площею 428,0 кв. м. по вул. Черкаська, будинок 15/2, власником якого визначений другий відповідач (аркуш справи 39). 28.08.2012 право власності на нерухоме майно було зареєстровано за другим відповідачем, реєстраційний номер 37446924.

Рішенням Сумської міської ради від 10.10.2018 № 3947-МР (далі по тексту - рішення) затверджено проект землеустрою щодо відведення та передано в оренду другому відповідачу земельну ділянку комунальної власності площею 0,2911 га під виробничими приміщеннями з кадастровим номером 5910136300:06:020:0030 по вул.Черкаська,15/2 у м. Суми. На підставі зазначеного рішення 15.11.2018 між відповідачами укладено договір оренди земельної ділянки (далі по тексту - договір). Право оренди земельної ділянки зареєстровано 19.11.2018, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (аркуш справи 56). Строк дії договору до 10.10.2023.

Рішення було прийнято та договір укладено без урахування того факту, що 12.09.2017 господарській суд Харківської області у справі № Б-39/213-08 прийняв ухвалу, відповідно до якої припинено право власності , зареєстроване за другим відповідачем на вищезазначене нерухоме майно та скасовано свідоцтво про право власності від 22.08.2012 серії НОМЕР_1 . Ухвала суду набрала законної сили 12.09.2017.

Дослідивши зміст ухвали господарського суду Харківської області та письмові докази, які знаходяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що нерухоме майно, щодо якого припинено право власності другого відповідача , знаходиться на земельній ділянці , яка була передана першим відповідачем другому відповідачу на підставі спірного рішення та відповідно укладено спірний договір оренди. Рішення про передачу в оренду земельної ділянки приймалося першим відповідачем без проведення земельних торгів.

Факти прийняття рішення та укладання договору оренди без проведення земельних торгів не заперечується сторонами та підтверджується поданими суду доказами, які були дослідженні при розгляді справи по суті в судовому засіданні.

На думку прокурора прийняте рішення та укладений договір містять ознаки порушення вимог земельного законодавства, а саме - статті 124 Земельного Кодексу України, так як земельна ділянка передана в оренду без проведення земельних торгів. Тому відповідно до ч.10 ст.59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рішення повинно бути визнано незаконним в судовому порядку з мотивів його невідповідності Конституції та Законам України. Договір оренди підлягає визнанню недійсним на підставі статті 203 ЦК України, так як зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства. Також прокурор просить суд застосувати наслідки недійсності правочину, встановлені статтею 216 ЦК України, а саме зобов`язати другого відповідача повернути земельну ділянку першому відповідачу.

Зазначені порушення стали підставою для звернення прокурора із позовом до суду.

Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Відповідно до частин 1,2 статті 124 Земельного Кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Положеннями частини 2 статті 134 Земельного Кодексу України встановлено випадки продажу без проведення земельних торгів земельних ділянок комунальної власності або прав на них, у тому числі в разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Таким чином предметом позову у цій справі є дослідження наявності або відсутності підстав для передачі першим відповідачем другому відповідачу в оренду земельної ділянки не на конкурентних засадах, та в залежності від встановлених судом обставин з`ясування наявності або відсутності підстав для визнання незаконним рішення та визнання договору недійсним.

Судом встановлено, що рішення першого відповідача про передачу в оренду земельної ділянки було прийнято 10.10.2018, а договір укладено 15.11.2018. Також судом встановлено, що підставою не проведення земельних торгів першим відповідачем був факт розташування на земельній ділянці нерухомого майно - будівлі майстерні площею 428,0 кв. м. по вул. Черкаська, будинок 15/2, власником якого був другий відповідач. Однак на момент прийняття рішення та укладання договору право власності другого відповідача на нерухоме майно, розташоване на переданій в оренду земельній ділянці було припинено відповідно до ухвали господарського суду Харківської області від 12.09.2017 у справі № Б-39/213-08.

Також відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (аркуш справи 57) 26.09.2017 право власності другого відповідача на зазначене нерухоме майно було погашено.

Таким чином суд дійшов висновку, що на момент прийняття рішення та укладання договору право власності другого відповідача на нерухоме майно, розташоване на орендованій земельній ділянці було припинено. Другий відповідач належними та допустимим доказами не спростував встановлений судом факт.

Тому передача в оренду земельної ділянки площею 0,2911 га з кадастровим номером 5910136300:06:020:0030 за адресою: м.Суми, вул. Черкаська,15/2 повинна бути проведена з дотриманням вимог статті 124 ЗК України.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено обов`язок органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, а також законами України.

Відповідно до статті 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Визначальним у правовідносинах з надання земельної ділянки в оренду є волевиявлення власника землі, здійснене в формі відповідного рішення, яке в подальшому реалізується шляхом оформлення договору оренди, укладеного на підставі рішення власника землі (статті 116, 123 ЗК України). Тому в разі, якщо правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування суперечить актам цивільного законодавства та порушує цивільні права або інтереси, тобто прийнято всупереч волевиявленню власника землі, то такий акт визнається незаконним та скасовується судом на підставі частини 1 статті 21 ЦК.

Згідно з частинами 1, 3 статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частин 1, 2 статті 203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. При цьому, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання правочину недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання договорів недійсними.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) й настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про правомірність заявлених прокурором вимог та їх задоволення, з огляду на те, що прокурором доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання недійсними актів органу місцевого самоврядування та правочинів, укладених на їх підставі. Так, прокурором доведено належними та допустимими доказами і судом встановлено факт прийняття спірного рішення Сумською міською радою з порушенням вимог земельного законодавства та прав територіальної громади міста, оскільки в оренду без проведення земельних торгів передавалася земельна ділянка під розміщеними виробничими приміщеннями , право власності другого відповідача на які було припинено на момент прийняття рішення та укладання договору оренди.

Відповідно до статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Тому суд вважає також правомірними вимоги прокурора про зобов`язання повернути земельну ділянку Сумській міській раді другим відповідачем.

Суд відхиляє доводи відповідачів про недоведеність обставин порушення права місцевої територіальної громади щодо спірної земельної ділянки, здійснення Сумською міською радою владних повноважень щодо передачі земель комунальної власності в оренду з метою задоволення державного інтересу, враховуючи наступне.

Власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, застосування інших передбачених законом способів. Отже обов`язковою умовою визнання недійсним та скасування акта органу виконавчої влади та договору в судовому порядку є порушення прав особи, в даному випадку місцевої територіальної громади на мирне володіння землею.

З приводу доводів відповідачів про неможливість представництва прокуратурою інтересів територіальної громади м. Суми за обставин наявності уповноваженого на те органу, суд зауважує, що безпосередність звернення прокуратури без зазначення компетентного органу, який здійснює функції держави в спірних відносинах, цілком правомірно обґрунтовується перевищенням Сумською міською радою як органом місцевого самоврядування, що здійснює правомочності власника майна, належного територіальній громаді міста, встановлених законом меж її владних повноважень, а також необхідністю захисту інтересів держави в частині забезпечення права місцевої громади розпоряджатися землею, яка їй належить, що власне і стало підставою для звернення прокурора з цим позовом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) , який набрав чинності 30 вересня 2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурор вказав, що Сумська міська рада є одним з відповідачів, дії якого оскаржується через недотримання вимог законодавства стосовно передання спірної земельної ділянки в користування. Зазначеним прокурор обґрунтовував відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів саме у спірних правовідносинах та підстави для звернення до суду за захистом інтересів держави.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18, в якій прокурор виступав як самостійний позивач у зв`язку з тим, що ним оскаржувались рішення самого органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, погодилася з доводами касаційної скарги прокурора та визнала, що прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та обґрунтовано звернувся до суду як самостійний позивач.

Також суд зазначає, що відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури проведено реформування органів прокуратури, внаслідок чого припинено діяльність місцевих прокуратур, у тому числі Сумської місцевої прокуратури (звертається до суду 11 лютого 2021), та розпочато роботу окружних прокуратур. Наказом Генерального прокурора № 39 від 17.02.2021 затверджено перелік і територіальну юрисдикцію окружних прокуратур, в тому числі створено Окружну прокуратуру міста Суми. Згідно з наказом Генерального прокурора від 17.02.2021 № 40 Про день початку роботи окружних прокуратур днем початку роботи окружних прокуратур визначено 15.03.2021.

На підставі вищевикладеного, оцінивши надані сторонами докази з урахуванням приписів статей 74, 76, 77, 78, 79 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність порушеного права та задоволення позову в повному обсязі.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до статті 123 ГПК України позивачем заявлені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 32104,84 грн. Прокурор здійснив сплату судового збору, враховуючи, що ним заявлено дві вимоги немайнового характеру (визнання незаконним рішення та визнання недійсним договору оренди) та одна вимога майнового характеру (повернення земельної ділянки).

Однак суд вважає, що вимога про повернення земельної ділянки має немайновий характер у цьому випадку, так як правовідносини сторін врегульовані договором оренди, а судовий збір про повернення майна визначається з урахуванням вартості майна у позадоговірних зобов`язаннях. Тому розмір судового збору повинен складати 6810,00 грн.

Згідно із ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав,- на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому витрати по сплаті судового збору у розмірі 6810,00 грн покладаються на відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 185, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Визнати незаконним рішення Сумської міської ради від 10.10.2018 № 3947-МР Про надання в оренду земельної ділянки ТОВ Фалві за адресою: м. Суми, вул. Черкаська, 15/2 .

2. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 15.11.2018, площею 0,2911 га з кадастровим номером 5910136300:06:020:0030, укладений між Сумською міською радою та ТОВ Фалві .

3. Зобов`язати ТОВ Фалві повернути Сумській міській раді земельну ділянку комунальної власності з кадастровим номером 5910136300:06:020:0030, площею 0,2911 га, що знаходиться за адресою: вул. Черкаська, 15/2 у м. Суми.

4. Стягнути з Сумської міської ради (40000, м. Суми, майдан Незалежності, 2, код ЄДРПОУ 23823253) на користь Сумської обласної прокуратури (отримувач Сумська обласна прокуратура, код 03527891, UA5982017203431200001000002983 в ДКСУ у м. Київ, МФО 820172) 3405 грн витрат по сплаті судового збору.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фалві (40000, м. Суми, вул. Інтернаціоналістів, 55б, кВ. 121, код ЄДРПОУ 36550694) на користь Сумської обласної прокуратури (отримувач Сумська обласна прокуратура, код 03527891, UA5982017203431200001000002983 в ДКСУ у м. Київ, МФО 820172) 3405 грн витрат по сплаті судового збору.

6. Видати Сумській обласній прокуратурі накази після набрання рішенням законної сили.

7. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

8. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 23.06.2021.

Суддя О.Ю. Резніченко