Постанова

від 20.01.2022 по справі 640/4987/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

20 січня 2022 року

м. Київ

справа № 640/4987/19

провадження № 61-3980св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - Харківська міська рада,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Харківської міської ради, яка підписана представником Волковою Наталією Олександрівною, на рішення Київського районного суду м. Харкова від 05 грудня 2019 року у складі судді Губської Я. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 21 січня 2021 року у складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Кругової С. С., Пилипчук Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року Харківська міська рада звернулася з позовом до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії.

Позов мотивований тим, що інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради за зверненням ОСОБА_2 призначено позапланову перевірку на об`єкті: Об`єкт будівництва по АДРЕСА_1 .

05 вересня 2018 року інспекцією сумісно з представниками адміністрації Київського району та КП Жилкомсервіс під час виходу на об`єкт встановлено факт наявності окремо розташованої будівлі у дворі житлового будинку по АДРЕСА_1 . Доступу до приміщень будівлі не було, будівельні роботи не проводились. Згідно інформації представників КП Жилкомсервіс в зазначеній будівлі розташовані квартири АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 .

Відповідно до матеріалів технічної інвентаризації КП ХМБТІ право власності на квартири АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 загальною площею 300 кв. м виникло у гр. ОСОБА_3 на підставі рішення Київського районного суду м. Харкова від 10 квітня 2008 року № 2-2412/08/16. Зі змісту вказаного рішення суду вбачається, що ОСОБА_3 був власником двокімнатної квартири АДРЕСА_4 , 7 кв.м та квартири АДРЕСА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 13 листопада 2007 року.

В подальшому ОСОБА_3 власними силами та за власний рахунок здійснив реконструкцію вказаного житлового будинку та здійснив перепланування квартир, об`єднавши їх в одну, та переобладнав підвал та горище. Внаслідок реконструкції за рахунок підвалу та горища площа будинку збільшилась та складає 300 кв.м.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 14 травня 2009 року задоволено заяву Харківської міської ради про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Київського районного суду м. Харкова від 10 квітня 2008 року, вказане рішення скасовано, а справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова за заявою ОСОБА_3 вказану позовну заяву залишено без розгляду.

Станом на 05 вересня 2018 року згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно квартири АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 22 серпня 2017 року на праві приватної власності належать ОСОБА_1 .

Опалення вказаного будинку здійснювалось автономно за допомогою газового обладнання. Проте, джерелом можливого забруднення атмосферного повітря є димохід від котла, труба якого розташована на рівні 3-го поверху впритул до житлового будинку по АДРЕСА_1 , що не відповідає вимогам п.9.3.3 ДБН В.2.5-77:2014 Котельні , п.6.8.11 ДБН В.2.5-67:2013 Опалення, вентиляція та кондиціонування . Під час будівництва та реконструкції будівлі, розташованої поруч з будинком АДРЕСА_1 , порушено дотримання вимог п.п. 3.13,10.29,10.30 ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень , а саме, під час будівництва та реконструкції не забезпечена достатня інсоляція приміщень існуючого житлового будинку, не витримані відстані (побутові розриви) між будинками.

Відповідно технічного паспорту квартири обладнані автономним опаленням. На момент обстеження роботи по переобладнанню і реконструкції житлового будинку не проводились. Власником виконувались роботи по ремонту покрівлі з заміною дерев`яних конструкцій за власні кошти. При обстежені квартир АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 встановлено, що квартири обладнані двохконтурними газовими котлами. Для виводу продуктів горіння на покрівлю будинку виведені дві азбестові труби. Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкту будівництва Управлінням не надавались.

Дозвільних документів на право виконання будівельних робіт з будівництва об`єкту та вводу його в експлуатацію у встановленому законодавством порядку взагалі не надавалось у порушення статті 23 Закону України Про планування та забудову території , статей 331, 376 ЦК України, Постанови Кабінету Міністрів України № 1243 Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів , статті 39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Позивач просив заборонити ОСОБА_1 експлуатацію за цільовим призначення нерухомого майна квартир АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 до ведення об`єкту в експлуатацію у встановленому законом порядку та стягнути судовий збір.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 05 грудня 2019 року в задоволенні позовних вимог Харківської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 про заборону ОСОБА_1 експлуатації за цільовим призначенням нерухомого майна квартир АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , до введення об`єкта в експлуатацію у встановленому законом порядку, відшкодування судових витрат відмовлено.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не здійснює та не здійснювала будівельні роботи, а тому доводи позивача про необхідність отримання дозволу на введення об`єкта в експлуатацію є безпідставними та необґрунтованими, з посиланням на необхідність введення об`єкта в експлуатацію після закінчення будівництва.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що доводи позивача щодо димоходу від котла, труба якого розташована на рівні 3 поверху, впритул до будинку АДРЕСА_1 , не знайшли свого підтвердження, оскільки суду не представлені докази на підтвердження того, що цей димохід має будь-яке відношення до квартир АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , власником яких є відповідач.

За наданими представником відповідача доказами газовий котел, який має відношення до квартир АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , пройшов перевірку, придатний до експлуатації і порушень не виявлено. Будь-якихось інших доказів про невідповідність ДБН В.2.5-77:2014 Котельні , ДБН 67:2013 Опалення, вентиляція та кондиціонування відповідачем суду не надано.

Суд першої інстанції звернув увагу на те, що за поясненнями сторін в судовому засіданні не всі квартири у флігелі за адресою: АДРЕСА_1 належать відповідачу ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції зробив висновок, що заборона експлуатації нерухомого майна - квартир АДРЕСА_6 за тих підстав, які вказані у позові, є втручанням у право ОСОБА_1 на вільне володіння своїм власним майном.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 21 січня 2021 року апеляційну скаргу Волкової Н. О. , яка діє в інтересах Харківської міської ради, задоволено частково.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 05 грудня 2019 року змінено у мотивувальній частині, викладено її у редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідно до частини третьої статті 41 ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, серед іншого, забороняти за вмотивованим письмовим рішенням експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих в експлуатацію. Таким чином, діюче законодавство передбачає можливість заборонити експлуатацію лише за вмотивованим письмовим рішенням уповноваженого органу за наявності суттєвих порушень будівельних норм, стандартів і правил.

В обґрунтування доводів позовної заяви та апеляційної скарги Харківська міська рада не надала суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, що експлуатація вказаної будівлі є небезпечною або порушує встановленні норми безпеки.

Згідно наявних у матеріалах справи доказів димові і вентиляційні канали за адресою АДРЕСА_7 , АДРЕСА_2 відповідають проектному рішенню та придатні до експлуатації.

В обґрунтування позовних вимог позивачем не надано належних та допустимих доказів, підтверджуючих, що відповідач перешкоджала посадовим особам органів державного архітектурно-будівельного контролю провести відповідну перевірку та за наявності відповідних підстав прийняти рішення відповідно до вимог статті 41 ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності .

Відмовляючи у задоволені позовних вимог з інших підстав, суд апеляційної інстанції зазначив, що в межах цієї справи суд не надає будь-яких дозволів на експлуатацію спірного нерухомого майна, а лише робить висновок про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог.

Надаючи оцінку вказаним доводам, суд апеляційної інстанції зазначив, що не введення в експлуатацію будівлі само по собі не означає, що цей об`єкт створює небезпеку для оточуючих, або завдає шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, чи погіршує екологічну ситуацію і природні якості землі, - заборона його подальшої експлуатації становить непропорційне втручання у право власності відповідача, яке захищене гарантіями статті 41 Конституції України, а також статті 1 Першого протоколу до Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У березні 2021 року Харківська міська рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником Волковою Н. О., у якій просить скасувати рішення Київського районного суду м. Харкова від 05 грудня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 21 січня 2021 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. ОСОБА_1 є власником квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 загальною площею 300 кв.м, житловою площею 136,7 кв.м. Рішення Харківської міської ради про надання дозволу на розробку проектів землеустрою, стосовно надання дозволу на розробку проекту відведення або оренду земельної ділянки, надання земельної ділянки для розміщення, здійснення будівництва, збереження вказаного об`єкта не приймалися. Містобудівні умови та обстеження для проектування об`єкту будівництва Управлінням не надавались. Станом на час подачі касаційної скарги в єдиному державному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів Державною архітектурно-будівельної інспекції України, розміщеному на офіційному сайті Держархбудінспекції України, відсутня інформація щодо вищевказаного об`єкта. Експлуатація вказаних будівель порушує визначений законодавством порядок будівництва об`єктів нерухомості та фактично нівелює роль цілої системи органів державної влади та контролю, які здійснюють повноваження у цій сфері, покликані забезпечувати відповідність забудови вимогам закону, посягає на основні засади регулювання містобудівної діяльності та забезпечення безпеки сторонніх осіб у процесі до дезорганізації нормальної діяльності та виконання наданих законом повноважень органу Державного архітектурно-будівельного контролю, порушують громадські інтереси, інтереси громадян тощо. Суспільна небезпека зазначених протиправних дій полягає насамперед у порушенні під час проведення будівельних робіт правил пожежної безпеки, санітарного благополуччя населення, державних будівельних норм та стандартів, що може призвести до тяжких та непередбачуваних наслідків, у зв`язку з чим можуть виникнути надзвичайні та аварійні ситуації, руйнування несучих конструкцій споруди, призвести до загрози загибелі чи травмування людей.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2021 року поновлено Харківській міській раді строк на касаційне оскарження рішення Київського районного суду м. Харкова від 05 грудня 2019 року та постанови Харківського апеляційного суду від 21 січня 2021 року, відкрито касаційне провадження у справі № 640/4987/19, витребувано справу з суду першої інстанції.

У червні 2021 року справа № № 640/4987/19 надійшла до Верховного Суду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 16 квітня 2021 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).

Фактичні обставини

Суди встановили, що відповідач ОСОБА_1 є власником квартир АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 згідно договору купівлі-продажу від 22 серпня 2017 року. Право власності відповідача на вказані квартири зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25 жовтня 2018 року. Станом на час розгляду справи у суду відсутні дані про скасування реєстрації права власності на зазначені квартири за відповідачем.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна № 149314059 від 13 грудня 2018 року, загальна площа квартири АДРЕСА_3 становить 61,7 кв. м, житлова площа 14.3 кв. м.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна № 149314295 від 13 грудня 2018 року, загальна площа квартири АДРЕСА_3 становить 57,1 кв. м, житлова площа 14 кв. м.

Згідно інформації Департаменту житлового господарства Харківської міської ради житловий будинок по АДРЕСА_1 , окремо розташований, 3/5 поверховий, 4-х під`їзний, цегловий, 1917 року побудови. Покрівля шатрова, шиферна. Будинок обладнаний централізованою системою опалення (п`ятиповерхова частина), водопостачання, електро та газопостачання. Квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_2 знаходяться в окремо розташованому триповерховому флігелі житлового будинку АДРЕСА_1 .

Згідно інформації Департаменту комунального господарства Харківської міської ради у дворі житлового будинку АДРЕСА_1 розташований 3-х квартирний триповерховий житловий будинок (флігель), квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_2 знаходяться у цьому флігелі житлового будинку АДРЕСА_1 . Опалення вказаного будинку здійснюється автономно за допомогою газового обладнання (відповідно технічного паспорту).

З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 10 квітня 2008 року позовну заяву ОСОБА_3 задоволено. Визнано за ОСОБА_3 право власності на самовільно реконструйовану квартиру АДРЕСА_2 , АДРЕСА_8 .

Рішенням суду встановлено, що ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 13 листопада 2007 року належить двокімнатна квартира АДРЕСА_2 загальною площею 55,7 кв. м, житловою площею 27,8 кв. м, розташована на першому поверсі двоповерхового будинку. Крім того, позивачу по справі ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 13 листопада 2007 року належить двокімнатна квартира АДРЕСА_2 загальною площею 44,5 кв. м, житловою площею 37,2 кв. м, розташована на другому поверсі двоповерхового будинку.

Позивач за власні кошти провів реконструкцію належної йому квартири, здійснивши перепланування квартир, об`їдавши їх в одну та перебудувавши підвал та горище, внаслідок чого змінилась загальна площа квартири та площа приміщень.

Згідно листа КП Харківське міське бюро технічної інвентаризації № 1600930 від 15 лютого 2008 року, в будинковолодінні по АДРЕСА_7 та АДРЕСА_2 ОСОБА_3 переобладнані нежилі і жилі приміщення: підвалу № 1, 2, 3 площею 51,5 кв. м; 1-го поверху № 5 площею 1,6 кв. м; 2-го поверху № 8 площею 10,6 кв. м; 3-го поверху № 11 площею 10,6 кв. м.

12 лютого 2008 року КП Харківське міське бюро технічної інвентаризації виготовлений технічний паспорт квартир АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , відповідно до якого загальна площа квартири стала складати 300,0 кв. м (житлова площа - 136,7 кв. м), де площа 1-й кімнати - 58,0 кв. м, площа 2-ї кімнати - 50,5 кв. м, площа 3-ї кімнати - 28,2 кв. м, площа кухні - 10,3 кв. м, площа вбиральні (сполученої) - 7,2 кв. м, площа коридорів - 10,6 кв. м, 10,6 кв. м, 10,6 кв. м, 26,9 кв. м, 57,7 кв. м, площа вбудованої шафи - 7,3 кв. м, 0,6 кв. м, їдальні площею 14,3 кв. м.

В обґрунтування доводів позовної заяви представник Харківської міської ради посилався на скасування рішення Київського районного суду м. Харкова від 10 квітня 2008 року, але будь-які докази суду не надав та під час апеляційного перегляду справи не було встановлено наявність судових рішень щодо скасування рішення суду від 10 квітня 2008 року у справі № 2-2412/08/16.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 07 травня 2008 року визнано за ОСОБА_3 право власності на нежитлове приміщення загальною площею 300 кв.м НОМЕР_1 в літ. А-3 , що знаходиться в будинку АДРЕСА_1 .

Судовим рішенням від 07 травня 2008 року встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 10 квітня 2008 року за позивачем визнано право власності на самовільно реконструйовану квартиру АДРЕСА_2 та АДРЕСА_8 .

Позивач за власні кошти здійснив перепланування квартир та об`єднав їх під нежитлові приміщення № № НОМЕР_2 площею 26,9 кв. м, НОМЕР_3 площею 14,3 кв. м, НОМЕР_4 площею 10,3 кв. м, НОМЕР_5 площею 57,7 кв. м, НОМЕР_6 площею 7,3 кв. м, НОМЕР_7 площею 10,6 кв. м, НОМЕР_8 площею 58,0 кв. м, НОМЕР_9 площею 10,6 кв. м, НОМЕР_10 площею 7,2 кв. м, НОМЕР_11 площею 50,5 кв .м, НОМЕР_12 площею 10,6 кв. м, НОМЕР_13 площею 28,2 кв. м, НОМЕР_14 площею 7,2 кв. м, загальною площею 300 кв. м під офіс, що підтверджується технічним паспортом на житловий будинок АДРЕСА_1 станом на 12 лютого 2008 року.

Самочинно проведена позивачем реконструкція відповідає всім будівельним та санітарно-технічним нормам та правилам і не порушує права інших осіб та використовується позивачем під офіс.

Згідно актів № 25/19 та № 26/19 від 05 березня 2019 року первинної перевірки та прочистки димових і вентиляційних каналів комунально-побутових об`єктів, житлових та громадських будинків газовий котел, який має відношення до квартир АДРЕСА_9 , пройшов перевірку, придатний до експлуатації і порушень не виявлено.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

За приписами частин другої, четвертої, п`ятої, сьомої статті 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відносини у сфері містобудівної діяльності регулюються Конституцією України, Цивільним, Господарським і Земельним кодексами України, законами України Про регулювання містобудівної діяльності , Про Генеральну схему планування території України , Про основи містобудування , Про архітектурну діяльність , Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду , Про землеустрій , іншими нормативно-правовими актами

Відповідно до положень Закону України Про архітектурну діяльність держава забезпечує умови для здійснення архітектурної діяльності шляхом забезпечення безпеки будівництва, довговічності будинків та споруд, стимулювання заходів щодо заощадження енергії, захисту навколишнього природного середовища, створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення, а також забезпечення економічних та інших аспектів, важливих з погляду задоволення

інтересів суспільства.

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності до органів державного архітектурно-будівельного контролю належать: структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій; виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.

Органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Статтею 7 цього ж Закону врегульовано зміст управління у сфері містобудівної діяльності, державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, зокрема й здійснення контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування (надалі - вихідні дані), проектної документації.

Згідно частини першої статті 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Згідно пункту 9 частини третьої статті 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право забороняти за вмотивованим письмовим рішенням експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих в експлуатацію.

Суд апеляційної інстанції зробив вірний висновок, що діюче законодавство передбачає можливість заборонити експлуатацію об`єктів нерухомості, які не прийняті в експлуатацію, лише за вмотивованим письмовим рішенням уповноваженого органу за наявності суттєвих порушень будівельних норм, стандартів і правил.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Встановивши, що позивачем не надано будь-яких належних і допустимих доказів на підтвердження того, що експлуатація нерухомого майна, а саме, квартир АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , є небезпечною або порушує встановлені норми безпеки, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин і вимог, зробили правильний висновок про недоведеність заявлених позивачем позовних вимог.

В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Відповідно до частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Висновки Верховного Суду

Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржені судові рішення залишити без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416, 419 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Харківської міської ради, яка підписана представником Волковою Наталією Олександрівною, залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 05 грудня 2019 року в незміненій частині та постанову Харківського апеляційного суду від 21 січня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. О. Дундар

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук