Постанова

від 21.01.2021 по справі 640/4987/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2021 року

м. Харків

справа № 640/4987/19

провадження № 22-ц/818/97/21

Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Тичкової О.Ю.,

суддів - Кругової С.С., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря судового засідання - Супрун Я.С.,

учасники справи:

позивач - Харківська міська рада,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Волкової Наталії Олександрівни, яка діє в інтересах Харківської міської ради, на рішення Київського районного суду м. Харкова від 5 грудня 2019 року у складі судді Губської Я.В.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2019 року Харківська міська рада (надалі ХМР) звернулася до суду із позовом, у якому просила заборонити ОСОБА_1 експлуатацію за цільовим призначення нерухомого майна квартир АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 до ведення об`єкту в експлуатацію у встановленому законом порядку та стягнути судовий збір.

Позов мотивовано тим, що інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради за зверненням ОСОБА_2 від 09.08.2018 було призначено позапланову перевірку на об`єкті: Об`єкт будівництва по АДРЕСА_3 . Під час виходу на вказаний об`єкт суб`єкт містобудування, що має відношення доданого об`єкта з відповідними підтверджуючими документами був відсутній. 05.09.2018 інспекцією сумісно з представниками адміністрації Київського району та КП Жилкомсервіс під час виходу на об`єкт встановлено факт наявності окремо розташованої будівлі у дворі житлового будинку по АДРЕСА_3 . Доступу до приміщень будівлі не було, будівельні роботи не проводились. Згідно інформації представників КП Жилкомсервіс в зазначеній будівлі розташовані квартири АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до матеріалів технічної інвентаризації КП ХМБТІ право власності на квартири АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 загальною площею 300 кв. м. виникло у гр. ОСОБА_3 на підставі рішення Київського районного суду м. Харкова від 10.04.2008 № 2-2412/08/16. Зі змісту вказаного рішення суду вбачається, що ОСОБА_3 був власником двокімнатної квартири АДРЕСА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 13.11.2007. В подальшому ОСОБА_3 власними силами та за власний рахунок здійснив реконструкцію вказаного житлового будинку та здійснив перепланування квартир, об`єднавши їх в одну та переобладнав підвал та горище. Внаслідок реконструкції за рахунок підвалу та горища площа будинку збільшилась та складає 300 кв.м. Зазначає, що ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 14.05.2009 задоволено заяву Харківської міської ради про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Київського районного суду м. Харкова від 10.04.2008, вказане рішення скасовано, а справу призначено докового розгляду. Ухвалою Київського районного суду м. Харкова за заявою ОСОБА_3 вказану позовну заяву залишено без розгляду. Станом на 05.09.2018 згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно квартири АДРЕСА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 22.08.2017 року, на праві приватної власності належать ОСОБА_1 .

Також зазначає, що опалення вказаного будинку здійснювалось автономно за допомогою газового обладнання. Проте, джерелом можливого забруднення атмосферного повітря є димохід від котла, труба якого розташована на рівні 3-го поверху, розташованого впритул житлового будинку по АДРЕСА_3 , що не відповідає вимогам п.9.3.3 ДБН В.2.5- 77:2014 Котельні , п.6.8.11 ДБН В.2.5-67:2013 Опалення, вентиляція та кондиціонування . Під час будівництва та реконструкції будівлі, розташованої поруч з житловими будинками №48 по вул. Сумській, порушено дотримання вимог п.п. 3.13,10.29,10.30 ДБН 360- 92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень , а саме, під час будівництва та реконструкції не забезпечена достатня інсоляція приміщень існуючого житлового будинку, не витримані відстані (побутові розриви) між будинками. Відповідно до технічного паспорту квартири обладнані автономним опаленням. На момент обстеження роботи по переобладнанню і реконструкції житлового будинку не проводились. Власником виконувались роботи по ремонту покрівлі з заміною дерев`яних конструкцій за власні кошти. При обстежені квартир№ 4а, 46 встановлено, що квартири обладнані двохконтурними газовими котлами. Для виводу продуктів горіння на покрівлю будинку виведені дві азбестові труби. Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкту будівництва Управлінням не надавались.

Зазначає, що дозвільних документів на право виконання будівельних робіт з будівництва об`єкту та вводу його в експлуатацію у встановленому законодавством порядку взагалі не надавалось у порушення ст. 23 Закону України Про планування та забудову території , ст.ст. 331, 376 ЦК України, Постанови Кабінету Міністрів України № 1243 Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів , ст. 39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 5 грудня 2019 року у задоволені позовних вимог відмовлено.

Судове рішення мотивоване тим, що заборона експлуатації нерухомого майна - квартир АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 є втручанням у право ОСОБА_1 на вільне володіння своїм власним майном, оскільки відповідач є власником квартир АДРЕСА_1 , АДРЕСА_6 з жовтня 2018 року і її право власності на дане нерухоме майно не скасоване та і не заперечується сторонами. Однак позивачем не доведено, що саме ОСОБА_1 проводила або проводить будь-які будівельні роботи у спірних квартирах.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ХМР посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що дозвільних документів на право виконання будівельних робіт з будівництва об`єкту та вводу його в експлуатацію у встановленому законодавством порядку не обліковується. Відповідно до ч.8 ст. 39 ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих в експлуатацію забороняється. Представник посилається на ті ж доводи, що і в позовній заяві.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Саньков Ю.В. просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з`явившихся учасників справи, дослідивши наявні у справі докази, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не здійснює та не здійснювала будівельні роботи, а тому доводи позивача про необхідність отримання дозволу на введення об`єкту в експлуатацію є безпідставними та необґрунтованими, з посиланням на необхідність введення об`єкта в експлуатацію після закінчення будівництва. З урахуванням зазначеного, суд погодився з доводами відповідача та зазначив, що заборона експлуатації нерухомого майна - квартир АДРЕСА_7 за тих підстав, які вказані у позові є втручанням у право ОСОБА_1 на вільне володіння своїм власним майном.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з такими висновками суду.

Відповідно до п.4 ч.1, ч.2 ст. 376 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст. 12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.43 ЦПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

Судовим розглядом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є власником квартир АДРЕСА_7 згідно договору купівлі-продажу від 22.08.2017 року. Право власності відповідача на дані квартири зареєстровано у Державного реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.10.2018 року. (а.с. 16-18, 95-99). Станом на теперішній час у суду відсутні дані про скасування реєстрації права власності на зазначені квартири за відповідачем.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна № 149314059 від 13.12.2018, загальна площа квартири АДРЕСА_6 становить 61, 7 кв.м, житлова площа 14.3 кв.м.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна № 149314295 від 13.12.2018, загальна площа квартири АДРЕСА_6 становить 57,1 кв.м, житлова площа 14 кв.м.

Також, судом встановлено та підтверджується інформацією Департаменту житлового господарства Харківської міської ради, що житловий будинок по АДРЕСА_3 , окремо розташований, 3/5 поверховий, 4-х під`їздний, цегловий, 1917 року побудови. Покрівля шатрова, шиферна. Будинок обладнаний централізованою системою опалення (п`ятиповерхова частина), водопостачання, електро та газопостачання. Квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_6 .

Згідно інформації Департаменту комунального господарства Харківської міської ради, у дворі житлового будинку АДРЕСА_3 розташований 3-х квартирний триповерховий житловий будинок (флігель), квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 знаходяться у цьому флігелі житлового будинку АДРЕСА_3 . Опалення вказаного будинку здійснюється автономно за допомогою газового обладнання (відповідно технічного паспорту).

В обґрунтування доводів позовної заяві в суді першої інстанції позивач посилався, що право власності на спірну квартирні квартири виникло у колишнього власника ОСОБА_3 на підставі рішення Київського районного суду м. Харкова від 10.04.2008 № 2-2412/08/16, яке скасовано на підставі заяви Харківської міської ради про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Разом з тим, будь-які докази в обґрунтування позовних вимог суду не надав ані в суді першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду справи.

В матеріалах справи взагалі відсутній технічний паспорт на спірні квартири або договір купівлі-продажу квартир на підставі якого ОСОБА_1 набула права власності. Належних, допустимих та достатніх доказів підтверджуючих, що загальна площа квартир становить 300 кв.м матеріали справи не містять.

З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 10 квітня 2008 року позовну заяву ОСОБА_3 задоволено. Визнано за ОСОБА_3 право власності на самовільно реконструйовану квартиру АДРЕСА_8 .

Рішенням суду встановлено, що ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 13.11.2007 належить двокімнатна квартира АДРЕСА_1 загальною площею 55,7 кв.м., житловою площею 27,8 кв.м., розташована на першому поверсі двоповерхового будинку (а.с.5). Крім того, позивачу по справі ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 13.11.2007р. належить двокімнатна квартира АДРЕСА_1 загальною площею 44,5 кв.м., житловою площею 37,2 кв.м., розташована на другому поверсі двоповерхового будинку.

Позивачем за власні кошти проведена реконструкція належної йому квартири, здійснивши перепланування квартир, об`їдавши їх в одну та перебудувавши підвал та горище, внаслідок чого змінилась загальна площа квартири та площа приміщень.

Згідно листа КП "ХМБТІ" №1600930 від 15.02.2008, в будинковолодінні по АДРЕСА_9 та АДРЕСА_1 б ОСОБА_3 переобладнані нежилі і жилі приміщення: підвалу №1,2,3 площею 51.5 кв.м; 1-го поверху №5 площею 1.6 кв.м; 2-го поверху №8 площею 10.6 кв.м;3-го поверху №11 площею 10.6 кв.м.

12.02.2008р. КП Харківське міське бюро технічної інвентаризації виготовлений технічний паспорт квартир АДРЕСА_1 , АДРЕСА_6 , відповідно до якого загальна площа квартири стала складати 300,0 кв.м. (житлова площа - 136,7 кв.м.), де площа 1-й кімнати складає 58,0 кв.м, площа 2-ї кімнати складає 50,5 кв.м, площа 3-ї кімнати складає 28,2 кв.м, площа кухні складає 10,3 кв.м., площа вбиральні (сполученої) складає 7,2 кв.м, 7,2 кв.м, площа коридорів складає 10,6 кв.м, 10,6 кв.м, 10,6 кв.м, 26,9 кв.м., 57,7 кв.., площа вбудованої шафи складає 7,3 кв.м, 0,6 кв.м, їдальні площею 14,3 кв.м.

В обґрунтування доводів позовної заяви представник Харківської міської ради посилався на скасування рішення Київського районного суду м. Харкова від 10.04.2008, але будь-які докази суду не надав та під час апеляційного перегляду справи не було встановлено наявність судових рішень щодо скасування рішення суду від 10.04.2008 у справі № 2-2412/08/16.

Крім того, під час перевірки доводів позивача щодо скасування судового рішення колегією суддів було встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 07 травня 2008 року визнано за ОСОБА_3 право власності на нежитлове приміщення загальною площею 300 кв.м №№4а, б-1, 4а, б-2, 4а, б-3, 4а,б-4, 4а,б-4а, 4а,б-5, 4а,б-7, 4а,б-8, 4а,б-9, 4а,б-10, 4а,б-11, 4а,б-12, 4а,б-13 в літ. А-3 , що знаходиться в будинку АДРЕСА_3 .

Судовим рішенням від 07.05.2008 встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 10.04.2008 року за позивачем визнано право власності на самовільно реконструйовану квартиру АДРЕСА_1 та АДРЕСА_10 .

Позивач за власні кошти здійснив перепланування квартир та об`єднав їх під нежитлові приміщення №№4а, б-1 площею 26.9 кв.м., 4а,б-2 площею 14.3 кв.м., 4а,б-3 площею 10.3 кв.м., 4а,б-4 площею 57.7 кв.м., 4а,б-4а площею 7.3 кв.м., 4а,б-5 площею 10.6 кв.м., 4а,б-7 площею 58.0 кв.м., 4а,б-8 площею 10.6 кв.м., 4а,б-9 площею 7.2 кв.м., 4а,б-10 площею 50.5 кв.м., 4а,б-11 площею 10.6 кв.м., 4а,б-12 площею 28.2 кв.м., 4а,б-13 площею 7.2 кв.м., загальною площею 300 кв.м. під офіс, що підтверджується Технічним паспортом на житловий будинок АДРЕСА_3 станом на 12.02.2008.

Самочинно проведена позивачем реконструкція відповідає всім будівельним та санітарно-технічним нормам та правилам і не порушує права інших осіб та використовується позивачем під офіс. Судом не встановлено, що при проведенні реконструкції були порушені будь-чиї права. З урахуванням викладеного, суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі.

Доказів оскарження рішення Київського районного суду м. Харкова від 07.05.2008 матеріали справи не містять.

Доказів того, за період з квітня 2008 року по 2011 рік не приймалось рішення про прийняття об`єкта до експлуатації, позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог суду надано не було.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Держава не втручається у здійснення власником права власності.

Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у ного здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Звертаючись з позовом до суду Харківська міська рада зазначає, що за зверненням ОСОБА_2 від 09.08.2018 щодо проведення будівельних робіт було призначено позапланову перевірку на об`єкті: Об`єкт будівництва по АДРЕСА_3 та під час виходу на вказаний об`єкт було встановлено факт наявності окремо розташованої будівлі у дворі житлового будинку по АДРЕСА_3 . Також, було з`ясовано власника квартир АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 та при обстежені квартир АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлено, що квартири обладнані двохконтурними газовими котлами. Для виводу продуктів горіння на покрівлю будинку виведені дві азбестові труби. Твердотопливний котел не виявлений. Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкту будівництва Управлінням не надавались. Вказують, що станом на теперішній час в єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів Державної архітектурно-будівельної інспекції України, розміщеному на офіційному сайті Держархбудінспекції України (діє з 2011 року), відсутня інформація щодо вищевказаного об`єкта.

Згідно актів № 25/19 та № 26/19 від 05 березня 2019 року первинної перевірки та прочистки димових і вентиляційних каналів комунально-побутових об`єктів, житлових та громадських будинків газовий котел, який має відношення до квартир АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 пройшов перевірку, придатний до експлуатації і порушень не виявлено.

Належних та допустимих доказів про невідповідність ДБН В.2.5-77:2014 «Котельні» , ДБН 67:2013 «Опалення, вентиляція та кондиціонування» з боку позивача суду на час розгляду справи надано не було.

Відповідно до ст. 41 ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності , державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Відповідно до ч. 3 ст. 41 ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності , посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, серед іншого, забороняти за вмотивованим письмовим рішенням експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих в експлуатацію.

Таким чином, діюче законодавство передбачає можливість заборонити експлуатацію за лише за вмотивованим письмовим рішенням уповноваженого органу за наявності суттєвих порушень будівельних норм, стандартів і правил.

В обґрунтування доводів позовної заяви та апеляційної скарги Харківська міська рада не надала до суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, що експлуатація вказаної будівлі є небезпечною, або порушує встановленні норми безпеки.

Згідно наявним в матеріалах справи доказів димові і вентиляційні канали за адресою АДРЕСА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідають порушенню проектному рішенню та придатні до експлуатації.

В обґрунтування позовних вимог позивачем не надано належних та допустимих доказів підтверджуючих, що відповідач перешкоджала посадовим особам органів державного архітектурно-будівельного контролю провести відповідну перевірки та при наявності відповідних підстав прийняти рішення відповідно до вимог 41 ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності .

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що саме з цих підстав позовні вимоги не підлягають задоволенню.

При цьому, відмовляючи у задоволені позовних вимог з інших підстав, колегія суддів в межах цієї справи не надає будь-яких дозволів на експлуатацію спірного нерухомого майна, а лише робить висновок про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що небезпека протиправних дій полягає насамперед у порушенні під час проведення будівельних робіт правил пожежної безпеки, санітарного благополуччя населення, державних будівельних норм та стандартів, що може призвести до загибелі чи травмування людей.

Надаючи оцінку вказаним доводам, колегія суддів враховує, що не введення до експлуатації будівлі, само по собі не означає, що цей об`єкт створює небезпеку для оточуючих, або завдає шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, чи погіршує екологічну ситуацію і природні якості землі, - заборона його подальшої експлуатації становить непропорційне втручання у право власності відповідача, яке захищене гарантіями ст. 41 Конституції України, а також ст. 1 Першого протоколу до Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод 1950р.

Так, Європейський суд з прав людини у справі Москаль проти Польщі від 15 вересня 2009 року, посилався на те, що у контексті скасування через шість років помилково наданого права на майно принцип належного урядування при виправленні своєї помилки покладає на державні органи обов`язок діяти невідкладно. Крім того, повноваження з перегляду власних рішень, включаючи випадки виявлення помилки, не обмежено жодними часовими рамками, має суттєвий негативний впливає на юридичну визначеність у сфері особистих прав і цивільних правовідносин, що шкодить принципу належного урядування та вимозі законності , закріпленому ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Посилання в апеляційних скаргах на порушення на порушення пожежних, санітарних норм і правил, не є підставою для зміни чи скасування судового рішення, а може бути підставою для звернення відповідної інспекції державного архітектурно-будівельного контролю з відповідним позовом д суду при наявності відповідних правових підстав з метою захисту законних прав та інтересів інших осіб внаслідок істотних порушень будівельних норм.

При цьому, відмова у задоволені позову також не позбавляє третю особу можливості самостійно звернутись до суду з відповідним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ)вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ у справі Проніна проти України від 18 липня 2006 року, № 63566/00Л).

Частиною 4 статті 376 ЦПК України передбачено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

За вищевказаних обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду зміні щодо мотивів відмови у задоволені позову, оскільки суд апеляційної інстанції на стадії апеляційного перегляду справи позбавлений права усунути виявлені недоліки.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Волкової Наталії Олександрівни, яка діє в інтересах Харківської міської ради, задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 05 грудня 2019 року змінити у мотивувальній частині, виклавши її у редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 1 лютого 2021 року.

Головуючий О.Ю. Тичкова

Судді С.С. Кругова

Н.П. Пилипчук