Постанова

від 26.01.2022 по справі 755/15457/14-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №755/15457/14 Головуючий у І інстанції Савлук Т.В.

Провадження №22-ц/824/101/ 2022 Головуючий у 2 інстанції Голуб С.А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

судді-доповідача Голуб С.А.,

суддів: Писаної Т.О., Таргоній Д.О.,

за участі секретаря судового засідання Сакалоша Б.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Стар Інвестмен Ван на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29 вересня 2020 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський банк розвитку правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю Стар Інвестмен Ван до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Грінвіч Фіш , про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2014 року Публічне акціонерне товариство Всеукраїнський банк розвитку звернулось до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Грінвіч Фіш , ОСОБА_1 про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Грінвіч Фіш та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський банк розвитку заборгованість за кредитним договором № MKLNU3.143359.002 від 17 липня 2013 року у розмірі 829 885 грн. 22 коп.; стягнення з відповідачів судового збору у розмірі 3 654 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 17 липня 2013 року між ПАТ ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ та ТОВ Грінвіч Фіш укладено кредитний договір № MKLNU3.143359.002 за умовами якого банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності грошові кошти, на умовах визначених договором: кредит надається в сумі 700 000 грн. у вигляді не відновлюваної кредитної лінії на основні засоби; термін користування кредитом - до 16 липня 2018 року; процентна ставка за користування кредитом 23,0 % річних.

В забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним договором, 17 липня 2013 року між ПАТ ВБР та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки № ZXR039523.143694.002 відповідності до умов якого, іпотекодавцем в іпотеку банку було передано наступне майно: нежиле приміщення № 1031 (в літ. А) першого поверху в будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 92,00 кв.м.

Крім того, 17 липня 2013 року між вказаними сторонами було укладено договір поруки № PX029031.143694.001, за умовами якого, ОСОБА_1 зобов`язався відповідати перед позивачем за виконання позичальником зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати процентів, за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, визначним кредитним договором.

Позивач зазначає, що оскільки позичальник не в повному обсязі виконував взяті на себе зобов`язання, станом на 12 травня 2014 року виникла заборгованість на загальну суму 829 885,22 грн. з яких: поточна заборгованість по тілу кредиту - 661 111 грн., прострочена заборгованість по тілу кредиту - 38 889 грн., поточна заборгованість за процентами - 17 491 грн. 35 коп., прострочена заборгованість за процентами - 69 634 грн. 14 коп., сума пені - 2 288 грн. 66 коп., та сума штрафу - 40 470 грн. 71 коп.

Заочним рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2014 року (том I а.с. 67-72) позов Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський банк розвитку до Товариства з обмеженою відповідальністю Грінвіч Фіш , ОСОБА_1 задоволено; стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Грінвіч Фіш та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський банк розвитку заборгованість за кредитним договором № MKLNU3.143359.002 від 17 липня 2013 року у розмірі 829 885 грн. 22 коп.; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Грінвіч Фіш на користь Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський банк розвитку судовий збір у розмірі 1827 грн.; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський банк розвитку судовий збір у розмірі 1827 грн.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 12 січня 2015 року (том I а.с. 108-109) заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2014 року, задоволено, заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2014 року скасовано та призначено справу до розгляду в загальному порядку з повідомленням учасників справи.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2017 року (том I а.с. 156-158) закрито провадження в частині позовних вимог, які пред`явлено до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Грінвіч Фіш .

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 26 жовтня 2017 року (том I а.с. 168-169) Товариство з обмеженою відповідальністю Грінвіч Фіш залучено до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 02 квітня 2020 року (том II а.с. 194-197) заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Стар Інвестмент ВАН про заміну позивача у цивільній справі його правонаступником задоволено; допущено процесуальне правонаступництво позивача Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський банк розвитку на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю Стар Інвестмент ВАН .

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 29 вересня 2020 року (том III а.с.83-93) у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський банк розвитку , правонаступником якого виступає Товариство з обмеженою відповідальністю Стар Інвестмент ВАН , до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Грінвіч Фіш про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовлено.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, 18 січня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю Стар Інвестмент ВАН направило апеляційну скаргу у якій, посилаючись на його невідповідність нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, просило рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 29 вересня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 , як поручителя, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Стар Інвестмент ВАН заборгованість за кредитним договором на загальну суму 829 885 грн. 22 коп. з яких: поточна заборгованість по тілу кредиту - 661 111 грн., прострочена заборгованість по тілу кредиту - 38 889 грн., поточна заборгованість за процентами - 17 491 грн. 35 коп., прострочена заборгованість за процентами - 69 634 грн. 14 коп., сума пені - 2 288 грн. 66 коп., та сума штрафу - 40 470 грн. 71 коп.; стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Стар Інвестмент ВАН судовий збір у розмірі 1 827 грн.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що 17 липня 2013 року в забезпечення виконання умов за кредитним договором № MKLNU3.143359.002 укладеним між ПАТ Всеукраїнський банк розвитку та ТОВ Грінвіч Фіш , між ПАТ Всеукраїнський банк розвитку та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки та договір поруки.

22 лютого 2019 року між ПАТ Всеукраїнський банк розвитку та ТОВ Ейпіес Україна , назва якого була змінена на ТОВ Стар Інвестмент ВАН укладено договір № 415 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги.

12 листопада 2015 року приватним нотаріусом КМНО Чигріним А.О. прийняті рішення про реєстрацію припинення іпотеки та обтяження (вид обтяження - заборона на нерухоме майно) щодо нежитлового приміщення (в літ. А) першого поверху за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення № 1031 на підставі листів № 8734 та № 8733 від 11 листопада 2015 року за підписом Уповноваженої особи ФГВФО ОСОБА_2 З вказаних листів вбачається, що ОСОБА_1 достроково погашено заборгованість по кредитному договору в повному обсязі.

Разом з тим, вказані листи ОСОБА_2 не підписував, а з його заяви та пояснень наданих суду вбачається, що погашення заборгованості за кредитним договором № MKLNU3.143359.002 в достроковому порядку здійснена не була.

Скаржник зазначає, що документів на підтвердження внесення грошових коштів до каси банку відповідачем надано не було, натомість наявні в матеріалах справи банківські виписки по рахунку та розрахунок заборгованості підтверджують наявність заборгованості за кредитним договором.

На думку скаржника, судом першої інстанції не надано належним чином оцінку висновку експерта та безпідставно взято його до уваги, як належний, допустимий та беззаперечний доказ.

10 березня 2021 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив від відповідача з відповідними підтвердженнями про направлення його всім учасникам справи.

З вказаного відзиву вбачається, що відповідач не погоджується з доводами апеляційної скарги та просить відмови у її задоволенні.

Відповідач зазначає, що на виконання умов кредитного договору, 11 листопада 2015 року ним були сплачені грошові кошти та отримано довідку № 8734 про повне дострокове погашення кредиту та відсутність заборгованості.

Відповідач зазначає, що під час розгляду справи Господарським судом міста Києва було встановлено, що листи № 8734 та № 8733 від 11 листопада 2015 року підписані ОСОБА_2 . Крім того, висновком експертизи підтверджено справжність підпису та печатки на довідці № 8734 від 11 листопада 2015 року.

Відповідач зазначає, що в матеріалах справи відсутні відомості про державну реєстрацію відступлення прав за іпотечним договором, а наявний в матеріалах справи договір про відступлення права вимоги є недійсним (нікчемним).

Постановою Київського апеляційного суду від 17 березня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН залишено без задоволення, рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 29 вересня 2020 року залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що, встановивши обставини, які свідчать про належне виконання поручителем ОСОБА_1 основного зобов`язання за договором кредиту шляхом сплати основної суми кредиту первісному кредиторові ПАТ ВБР , наявні підстави вважати припиненими зобов`язання за договором поруки, укладеним з ПАТ ВБР , та, як наслідок, відсутність зобов`язань цивільно-правового характеру перед новим кредитором ТОВ СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН .

Апеляційний суд погодившись із висновком суду першої інстанції у своїй постанові від 17 березня 2021 року додатково зазначив, що критично ставиться до посилання апелянта на те, що матеріали справи не містять документів на підтвердження внесення грошових коштів до каси банку відповідачем, у матеріалах справи наявні банківські виписки за рахунком та розрахунок заборгованості, які підтверджують наявність заборгованості за кредитним договором, оскільки згідно з листом від 11 листопада 2015 року № 8734, підписаним уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ОСОБА_2, кредит, отриманий ТОВ Грінвіч Фіш за кредитним договором від 17 липня 2013 року № MKLNU3.143359.002, повністю та достроково погашено ОСОБА_1 згідно з договором поруки.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН задоволена частково.

Постанова Київського апеляційного суду від 17 березня 2021 року скасована і справа направлена на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Скасовуючи постанову Київського апеляційного суду , Верховний Суд виходив з того, що як рішення суду першої інстанції, так і постанова апеляційного суду не містять висновків щодо дослідження оцінки усіх наявних доказів у справі, не наведено висновків щодо перевірки та оцінки експертного висновку, що дало підстави суду касаційної інстанції встановити порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, які призвели до передчасних висновків про відмову у задоволенні позову ТОВ СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН .

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 22 листопада 2021 року суддею доповідачем визначено Голуб С.А., склад колегії Писана Т.О., Таргоній Д.О.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року справа призначена до судового розгляду на 26 січня 2022 року.

У судовому засіданні представник скаржника - адвокат Бурносов Є.В. підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити з підстав, зазначених у ній.

Відповідач та його представник - адвокат Лавренюк А. С. заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Представник третьої особи до суду апеляційної інстанції не з`явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, у зв`язку з чим, колегія суддів вважала за можливе розпочати та завершити розгляд справи за відсутності останнього.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши доводи та заперечення учасників справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 17 липня 2013 року між Публічним акціонерним товариством ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ та Товариством з обмеженою відповідальністю Грінвіч Фіш укладено кредитний договір № MKLNU3.143359.002, відповідно до якого банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у розмірі 700 000 грн. з терміном користування до 16 липня 2018 року, з процентною ставкою за користування кредитом 23,00% річних (т. І а.с. 07-11).

В забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним кредитним договором, 17 липня 2013 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ укладено договір іпотеки № ZXR039523.143694.002, за умовами якого, іпотекодавець надав в іпотеку належне йому на праві власності наступне нерухоме майно: нежиле приміщення № 1031 (в літ А) першого поверху, в будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 92,00 кв.м. (т. І а.с. 12-14)

17 липня 2013 року між ПАТ ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ та ОСОБА_1 , Товариством з обмеженою відповідальністю Грінвіч Фіш укладено договір поруки № PX029031.143694.001 відповідно до умов якого, поручитель поручається перед банком за виконання позичальником зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісії, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюється кредитним договором № MKLNU3.143359.002 від 17 липня 2013 року та будь-якими додатковими угодами до нього (т. І а.с. 16).

З листа № 8734 від 11 листопада 2015 року, підписаного Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ОСОБА_2 вбачається, що 17 липня 2013 року ТОВ Грінвіч Фіш отримано кредит згідно кредитного договору № MKLNU3.143359.002 строком до 16 липня 2018 року, який повністю достроково погашено ОСОБА_1 , згідно договору поруки № PX029031.143694.001 від 17 липня 2013 року. Заборгованість відсутня (т. І а.с. 198).

З висновку експерта за результатами проведення комплексної експертизи № 24334-24336/19-32/24337/19-33 від 19 лютого 2020 року вбачається, що:

- підпис від імені ОСОБА_2 в рядку: Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у довідці №8734 від 11 листопада 2015 року виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки та застосування технічних засобів;

- підпис від імені ОСОБА_2 в рядку: Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у довідці №8734 від 11 листопада 2015 року виконаний ОСОБА_2 ;

- відтиск печатки на довідці №8734 від 11 листопада 2015 року, де міститься підпис від імені уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський банк розвитку ОСОБА_2, нанесений печаткою Публічного акціонерного товариства ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ , вільні та експериментальні зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження (т. ІІ а.с. 156-161).

Проаналізувавши зібрані у справі докази у їх сукупності , суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем доведено факт належного виконання зобов`язань за Договором кредиту №MKLNU3.143359.002 від 17 липня 2013 року, укладений між ПАТ ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ та ТОВ Грінвіч Фіш , що підтверджується Довідкою № 8734 видана 11 листопада 2015 року Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ОСОБА_2, яка в оригіналі зберігається у відповідача, достовірність наданого суду документа та автентичність основних реквізитів ділового документа (підпис уповноваженої особи, відтиск печатки юридичної особи) встановлено Висновком експерта за результатами проведення комплексної експертизи № 24334-24336/19-32/24337/19-33 від 19 лютого 2020 року, а тому суд вважав позов недоведеним.

Проте із таким висновком суду колегія суддів не погоджується з таких підстав.

Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. За статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків.

За правилом частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У частині другій статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За положеннями статей 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. У разі порушення такого зобов`язання боржник і поручитель відповідають як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання.

Згідно зі статтею 599 ЦПК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Звертаючись до суду з позовом, банк обґрунтовував свої вимоги наявністю заборгованості за кредитним договором, що заперечував відповідач у справі.

Тож на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність заборгованості, яка підлягає стягненню з поручителя на користь банку, а відповідач має довести відсутність у нього такого обов`язку у зв`язку з відсутністю заборгованості, яка підлягає стягненню.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (частини друга, четверта статті 77 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Для встановлення дійсних фактичних обставин справи сторони мають надати до суду належні, допустимі, достатні та достовірні докази, які підлягають оцінці судом.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (частини перша, третя статті 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

Відповідно до статті 79 ЦПК України докази мають бути достовірними, тобто такими, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша - третя статті 89 ЦПК України).

Зробивши висновок про недоведеність позовних вимог, суд першої інстанції, дослідивши лист уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ ВБР ОСОБА_2. від 11 листопада 2015 року № 8734, вважав встановленими обставини погашення поручителем заборгованості за кредитним договором.

При цьому, суд першої інстанції не врахував правову позицію Верховного Суду щодо доказів, якими підтверджується наявність/відсутність заборгованості за кредитним договором.

Так, у постанові від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц (провадження № 61-517св18) Верховний Суд зазначив, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність . Згідно з цією статтею Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту .

Як вбачається із матеріалів справи, позивач надав до суду на підтвердження наявності заборгованості за кредитним договором, зокрема, виписку за рахунком НОМЕР_1 станом на 11 листопада 2015 року (том 2, а.с. 219), звіт за рахунками кредитних угод станом на 12 листопада 2015 року (том 2, а.с. 220), виписку за особовим рахунком ТОВ Грінвіч Фіш за період з 17 липня 2013 року до 10 травня 2018 року (том 2, а.с. 221), виписку за особовим рахунком ТОВ Грінвіч Фіш за період з 17 липня 2013 року до 21 лютого 2019 року (том 3, а.с. 15-19), відповідно до яких станом на 11 листопада 2015 року (дата складання листа про відсутність заборгованості за кредитним договором) заборгованість у повному обсязі не погашена, проте суд першої інстанції не надав оцінки цим доказам, не навів мотиви їх відхилення.

Надані позивачем докази підтверджують наявність заборгованості за кредитним договором і ці докази суперечать наданій відповідачем довідці про відсутність заборгованості

Оцінюючи надану довідку, колегія суддів виходить з того, що в ній не вказано коли і в якому розмірі була погашена заборгованість за кредитним договором.

Колегія суддів також перевірила доводи позивача про те, що форма довідки, на яку посилається відповідач, відрізняється від тієї форми, яка була прийнята в банку і яка надавалась клієнтам банку. Так в матеріалах справи містяться довідки, які видавались іншим клієнтам Банку з різних питань, в тому числі і про відсутність заборгованості за кредитними договорами, однак ці довідки підписані Уповноваженою особою ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ ВБР ОСОБА_2, при цьому погоджувались іншими посадовими особами Банку як то начальником Управління кредитних операцій, заступником виконавчої директора дирекції контролю, виконавчим директором Дирекції контролю. Також містили зазначення прізвища і телефону особи, яка підготувала ці довідки. Надана ж відповідачем довідка про відсутність заборгованості містить лише підпис ОСОБА_2 (а.с.96-100, т.2)

Крім того, відповідно до наданої позивачем копії журналу реєстрації вихідної кореспонденції за № 8734 від 11.11.2015 р. зареєстрована заява Банку до Фрунзенського районного суду м.Харькова щодо ОСОБА_3 , таким чином за цим номером і в цей день не могла бути видана довідка за № 8734 щодо погашення кредиту за кредитним договором №№ MKLNU3.143359.002 (а.с.58 т.2)

Також колегія суддів оцінила надані відповідачем пояснення у справі, які містяться в протоколах судових засідань в який він не вказував в якому розмірі він вносив кошти на погашення заборгованості, він не вказував прізвищ працівників банку, з якими він спілкувався. Також відповідач наголошував на тому, що до нього звернулись представники Банку у 2015 році із вимогою погасити заборгованість,оскільки боржник її не повертає. Такі пояснення викликають сумнів в їх правдивості, оскільки станом на 11.11.2015 року, коли, як стверджує відповідач він погашав заборгованість, йому було відомо, що судом розглядається дана справа про стягнення з нього кредитної заборгованості, отже його твердження про те, що він від працівників Банку дізнався про заборгованість ТОВ Грінвіч Фіш за кредитним договором є неправдивими. Відповідач, будучи відповідачем у даній справі і достовірно знаючи про це провадження, оскільки за його заявою вже було скасоване заочне рішення в цій справі, був прямо зацікавлений не лише в погашенні заборгованості за кредитним договором, а і в отриманні фінансового документа про внесення коштів в касу банку для пред`явлення цього документа до суду. Однак, після отримання довідки про відсутність заборгованості, наступного дня відповідач зняв усі арешти із іпотечного майна, при цьому до суду документи, які на його думку підтверджують відсутність спору, надав лише у 2017 році.

Також є сумнівними пояснення відповідача про домовленість із представниками банку про сплату ним лише тіла кредиту, оскільки така домовленість не могла бути досягнута в передбачений законом спосіб, в силу вимог ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , оскільки ПАТ Всеукраїнський банк розвитку станом на листопад 2015 року вже був віднесений до неплатоспроможних і в ньому була введена тимчасова адміністрація.

З врахуванням встановленого, колегія суддів вважає, що сама по собі довідка про відсутність заборгованості при наявності інших доказів у справі про наявність такої заборгованості, не може бути покладена судом в основу рішення і бути підставою для відмови у задоволенні позову, а тому висновки суду першої інстанції є помилковими.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявним в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи викладені норми права та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що оскаржуване рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню судом апеляційної інстанції з підстав, що зазначені в апеляційній скарзі, таким чином апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем під час розгляду справи було сплачено судовий збір за звернення до суду з позовом у розмірі 3654 грн., за звернення до суду з апеляційною скаргою у розмірі 5481 грн. та за звернення до суду з касаційною скаргою у розмірі 7308 грн., який підлягає стягненню з відповідача.

Так, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 16443 грн., оскільки позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Стар Інвестмен Ван задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29 вересня 2020 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський банк розвитку правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю Стар Інвестмен Ван до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Грінвіч Фіш , про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати та ухвалити нове судове рішення .

Позов Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський банк розвитку правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю Стар Інвестмен Ван до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Грінвіч Фіш , про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Стар Інвестмент ВАН заборгованість за кредитним договором № MKLNU3.143359.002 від 17 липня 2013 року у розмірі 829 885 грн. 22 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Стар Інвестмент ВАН судовий збір у розмірі 16443 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28 січня 2022 року.

Реквізити сторін:

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН , зареєстроване місце знаходження: пл. Спортивна, 1, корп.. А, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 42682150.

Відповідач:ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя-доповідач

Судді: