Постанова

від 19.09.2022 по справі 755/15457/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

20 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 755/15457/14-ц

провадження № 61-4842св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Осіяна О. М.,

позивач - публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський банк розвитку», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмен Ван»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Грінвіч Фіш»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_2 , на постанову Київського апеляційного суду від 26 січня 2022 року у складі колегії суддів: Голуб С. А., Писаної Т. О., Таргоній Д. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2014 року публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський банк розвитку» (далі - ПАТ «ВБР», банк) звернулося до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Грінвіч Фіш» (далі - ТОВ «Грінвіч Фіш») та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Банк обґрунтовував позовні вимоги тим, що 17 липня 2013 року між

ПАТ «ВБР» та ТОВ «Грінвіч Фіш» укладено кредитний договір, за умовами якого банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності грошові кошти на умовах, визначених договором, а саме: кредит надається в сумі 700 000 грн у вигляді непоновлюваної кредитної лінії на основні засоби, термін користування кредитом - до 16 липня 2018 року; процентна ставка за користування кредитом - 23, 0 % річних.

На забезпечення виконання зобов`язань за цим договором 17 липня 2013 року ПАТ «ВБР» та ОСОБА_1 уклали договір іпотеки, відповідно до умов якого іпотекодавцем в іпотеку банку передано нежиле приміщення № 1031 (в літ. А) першого поверху в будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 92, 00 кв. м.

Також 17 липня 2013 року між згаданими сторонами укладено договір поруки, за умовами якого ОСОБА_1 зобов`язався відповідати перед банком за виконання позичальником зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, визначених кредитним договором.

Позивач зазначив, що оскільки позичальник не в повному обсязі виконував взяті на себе зобов`язання, станом на 12 травня 2014 року виникла заборгованість на загальну суму 829 885, 22 грн, з яких: поточна заборгованість за сумою кредиту - 661 111, 00 грн, прострочена заборгованість за сумою кредиту - 38 889, 00 грн, поточна заборгованість за процентами - 17 491, 35 грн, прострочена заборгованість за процентами - 69 634, 14 грн, сума пені - 2 288, 66 грн, сума штрафу - 40 470, 71 грн, яку позивач просив стягнути з позичальника та поручителя у солідарному порядку.

Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень

Заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2014 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ТОВ «Грінвіч Фіш» та ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВБР» заборгованість за кредитним договором у розмірі 829 885, 22 грн. Здійснено розподіл судових витрат.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 12 січня 2015 року заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2014 року скасовано, справу призначено до розгляду в загальному порядку з повідомленням учасників справи.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2017 року закрито провадження в частині позовних вимог ПАТ «ВБР» до ТОВ «Грінвіч Фіш».

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 26 жовтня 2017 року ТОВ «Грінвіч Фіш» залучено до участі у справі як третю особу.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 02 квітня 2020 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмен Ван»

(далі - ТОВ «Стар Інвестмен Ван») про заміну позивача у справі його правонаступником задоволено, допущено процесуальне правонаступництво позивача ПАТ «ВБР» на його правонаступника у спірних правовідносинах ТОВ «Стар Інвестмен Ван».

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 29 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду

від 17 березня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, зазначив, що, встановивши обставини, які свідчать про належне виконання поручителем ОСОБА_1 основного зобов`язання за договором кредиту шляхом сплати основної суми кредиту первісному кредиторові ПАТ «ВБР», наявні підстави вважати припиненими зобов`язання за договором поруки, укладеним з ПАТ «ВБР», та, як наслідок, відсутність зобов`язань цивільно-правового характеру перед новим кредитором ТОВ «Стар Інвестмен Ван».

Апеляційний суд додатково зазначив, що критично ставиться до посилання заявника на те, що матеріали справи не містять документів на підтвердження внесення грошових коштів до каси банку відповідачем, оскільки згідно з листом від 11 листопада 2015 року № 8734, підписаним уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Міхном С. С., кредит, отриманий ТОВ «Грінвіч Фіш» за кредитним договором від 17 липня 2013 року № MKLNU3.143359.002, повністю та достроково погашено ОСОБА_1 згідно з договором поруки.

Постановою Верховного Суду від 03 листопада 2021 року касаційну скаргу

ТОВ «Стар Інвестмен Ван»задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 17 березня 2021 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанову суду касаційної інстанції мотивовано тим, що позивач надав до суду на підтвердження наявності заборгованості за кредитним договором, зокрема, виписку за рахунком станом на 11 листопада 2015 року, звіт за рахунками кредитних угод станом на 12 листопада 2015 року, виписку за особовим рахунком ТОВ «Грінвіч Фіш» за період з 17 липня 2013 року до 10 травня 2018 року, виписку за особовим рахунком ТОВ «Грінвіч Фіш» за період з 17 липня 2013 року до 21 лютого 2019 року, відповідно до яких станом на 11 листопада 2015 року (дата складання листа про відсутність заборгованості за кредитним договором) заборгованість у повному обсязі не погашена, проте суди першої та апеляційної інстанцій не надали оцінки цим доказам, не навели мотиви їх відхилення. Також Верховний Суд зазначив, що суди, відмовляючи у задоволенні позову у зв`язку з підтвердженням висновком експерта, що лист уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на тимчасову адміністрацію у ПАТ «ВБР» Міхна С. С. від 11 листопада 2015 року № 8734 підписаний цією особою, а відбиток печатки відповідає відбитку печатки банку, повинні були з`ясувати достатність поданих експертові об`єктів дослідження, повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним, узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи, обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи. Натомість у справі, яка переглядається, на думку Верховного Суду, такої оцінки висновки судів першої та апеляційної інстанцій не містять.

Ухвалюючи рішення про направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд врахував тривалий розгляд справи судами. Направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції також зумовлено застосуванням у цій справі принципу процесуальної економії, адже апеляційний суд наділений повноваженнями встановлювати фактичні обставини справи, досліджувати зібрані у справі докази та надавати їм відповідну оцінку.

Постановою Київського апеляційного суду від 26 січня 2022 року апеляційну скаргу ТОВ «Стар Інвестмен Ван» задоволено. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29 вересня 2020 року скасовано та ухвалено нове, яким позов ПАТ «ВБР», правонаступником якого є ТОВ «Стар Інвестмен Ван», задоволено.

Стягнутоз ОСОБА_1 на користь ТОВ «Стар Інвестмент Ван» заборгованість за кредитним договором від 17 липня 2013 року у розмірі

829 885,22 грн.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що позичальник належним чином не виконував взяті на себе обов`язки за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача, який поручився за виконання позичальником умов кредитного договору. Надані позивачем докази підтверджують наявність заборгованості за кредитним договором і ці докази суперечать наданій відповідачем довідці про відсутність заборгованості. Апеляційний суд вважав, що сама по собі довідка про відсутність заборгованості при наявності інших доказів у справі про наявність такої заборгованості, не може бути покладена судом в основу рішення і бути підставою для відмови у задоволенні позову, а тому висновки суду першої інстанції є помилковими.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції помилково вважав довідку банку про відсутність заборгованості за кредитним договором недостатнім доказом на підтвердження належного виконання зобов`язань, оскільки такі висновки суду суперечать положенню частини першої статті 545 ЦК України, за змістом якого прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Зазначає, що після видачі банком зазначеної довідки про повне погашення кредиту та звернення до нотаріусу про припинення обтяження та іпотеки майна, звернення кредитора із цим позовом про стягнення заборгованості не відповідає принципу добросовісності та чесній діловій практиці.

Відзив на касаційну скаргу

У липні 2022 року від ТОВ «Стар Інвестмент Ван» надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність прийнятої судом апеляційної інстанції постанови.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та зупинено виконання оскаржуваного судового рішення.

18 липня 2022 року справу передано судді-доповідачу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

17 липня 2013 року ПАТ «ВБР» та ТОВ «Грінвіч Фіш» уклали кредитний договір, відповідно до умов якого банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у розмірі 700 000, 00 грн з терміном користування до 16 липня 2018 року, з процентною ставкою за користування кредитом 23% річних.

На забезпечення виконання зобов`язань за цим кредитним договором 17 липня 2013 року ОСОБА_1 та ПАТ «ВБР» уклали договір іпотеки № ZXR039523.143694.002, за умовами якого іпотекодавець надав в іпотеку належне йому на праві власності таке нерухоме майно: нежиле приміщення № 1031 (в літ. А) першого поверху в будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 92,00 кв. м.

Також 17 липня 2013 року ПАТ «ВБР» та ОСОБА_1 , ТОВ «Грінвіч Фіш» уклали договір поруки № PX029031.143694.001, відповідно до умов якого поручитель поручається перед банком за виконання позичальником зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісії, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюється кредитним договором від 17 липня 2013 року № MKLNU3.143359.002 та будь-якими додатковими угодами до нього.

На підставі постанови Правління Національного Банку України від 27 листопада 2014 року № 743 «Про віднесення ПАТ «ВБР» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ухвалене рішення від 27 листопада 2014 року № 132 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «ВБР», згідно з яким з 28 листопада 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «ВБР». Відповідно до наказу від 28 листопада 2014 року № 1 до виконання повноважень уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації приступив ОСОБА_3 .

Відповідно до листа уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Міхна С. С. від 11 листопада 2015 року № 8734 ТОВ «Грінвіч Фіш» 17 липня 2013 року отримано кредит згідно з кредитним договором строком до 16 липня 2018 року, який повністю достроково погашено ОСОБА_1 згідно з договором поруки від 17 липня 2013 року. Заборгованість відсутня.

Згідно з висновком експерта за результатами проведення комплексної експертизи від 19 лютого 2020 року № 24334-24336/19-32/24337/19-33 встановлено, що:

- підпис від імені ОСОБА_3 в рядку: «Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації» у довідці від 11 листопада 2015 року № 8734 виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки та застосування технічних засобів;

- підпис від імені ОСОБА_3 в рядку: «Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації» у довідці від 11 листопада 2015 року № 8734 виконаний ОСОБА_3 ;

- відбиток печатки на довідці від 11 листопада 2015 року № 8734, де міститься підпис від імені уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «ВБР» Міхна С. С., нанесений печаткою ПАТ «ВБР», вільні та експериментальні зразки відбитків якої надані для порівняльного дослідження.

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Міхно С. С. надав свої пояснення в судовому засіданні та наголосив, що подана до суду довідка дійсно містить підпис, подібний до його особистого, та відбиток печатки банку, візуально схожий з оригіналом, однак сторона позивача має сумніви щодо достовірності цього документа за відсутності у банку офіційних документів, які б мали підтвердити внесення позичальником та/або поручителем грошових коштів до каси банку та/або в іншій спосіб.

22 лютого 2019 року ПАТ «ВБР» та ТОВ «ЕЙПІЕС Україна» уклали договір № 145 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги. За цим договором та на умовах, визначених цим договором, банк відступає шляхом продажу новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги банку до позичальників, заставодавців (іпотекодавців) та поручителів, зазначених у додатку 31 до договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржника, спадкоємців боржника, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржника, або які зобов`язані виконати обов`язки боржників, за кредитними договорами, договорами поруки, договорами іпотеки (іпотечними договорами), договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно з реєстром у додатку № 1 до цього договору.

Відповідно до Переліку договорів (додаток № 1), у зобов`язаннях за якими відступається право вимоги, міститься посилання на кредитний договір від 17 липня 2013 року, укладений між ПАТ «ВБР» та ТОВ «Грінвіч Фіш», та укладені на забезпечення зобов`язань за кредитним договором договір іпотеки від 17 липня 2013 року між ПАТ «ВБР» та ОСОБА_1 , договір поруки від 17 березня 2013 року, укладений між ПАТ «ВБР» та ОСОБА_1 .

Учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЙПІЕС Україна» 30 травня 2019 року прийнято рішення № 5 про зміну найменування товариства та визначення нового найменування, ТОВ «Стар Інвестмент Ван», та затвердження статуту товариства в новій редакції.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань проведено державну реєстрацію ТОВ «ТОВ «Стар Інвестмент Ван».

Відповідно до наданого кредитором розрахунку, станом на 12 травня 2014 року за кредитним договором від 17 березня 2013 року виникла заборгованість на загальну суму 829 885, 22 грн, з яких: поточна заборгованість за сумою кредиту - 661 111, 00 грн, прострочена заборгованість за сумою кредиту - 38 889, 00 грн, поточна заборгованість за процентами - 17 491, 35 грн, прострочена заборгованість за процентами - 69 634, 14 грн, сума пені - 2 288, 66 грн, сума штрафу - 40 470, 71 грн.

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України.

За статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків.

За правилом частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У частині другій статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За положеннями статей 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. У разі порушення такого зобов`язання боржник і поручитель відповідають як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання.

Згідно зі статтею 599 ЦПК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції, врахувавши мету правочину, відносини між сторонами, їх поведінку та обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, установивши, що

ТОВ «Грінвіч Фіш» належним чином не виконувало зобов`язань за кредитним договором від 17 березня 2013 року, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 829 885,22 грн, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення цієї заборгованості із ОСОБА_1 , який поручився за належне виконання позичальником умов кредитного договору.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Позивач надав докази на підтвердження виконання ним умов кредитного договору щодо надання кредитних коштів, однак позичальник та поручитель не надали належних та достатніх доказів про повернення кредиту у строки та розмірі, передбачених кредитним договором.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про погашення ним заборгованості за кредитним договором з посиланням на лист уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Міхна С. С. від 11 листопада 2015 року є необґрунтованими та суперечать наданим позивачем на підтвердження наявності заборгованості за кредитним договором доказам, зокрема, виписці за рахунком НОМЕР_1 станом на 11 листопада 2015 року (том 2, а. с. 219), звіту за рахунками кредитних угод станом на 12 листопада 2015 року (том 2, а. с. 220), виписці за особовим рахунком ТОВ «Грінвіч Фіш» за період з 17 липня 2013 року до 10 травня 2018 року (том 2, а. с. 221), виписці за особовим рахунком ТОВ «Грінвіч Фіш» за період з 17 липня 2013 року до 21 лютого 2019 року (том 3, а. с. 15-19), відповідно до яких станом на 11 листопада 2015 року (дата складання листа про відсутність заборгованості за кредитним договором) заборгованість у повному обсязі не погашена.

Суд апеляційної інстанції надав належну оцінку доводам позивача про те, що форма довідки, на яку посилається відповідач, відрізняється від тієї форми, яка була прийнята в банку і яка надавалась клієнтам банку. Так, в матеріалах справи містяться довідки, які видавались іншим клієнтам банку з різних питань, в тому числі і про відсутність заборгованості за кредитними договорами, однак ці довідки підписані уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «ВБР» Міхно С. С., при цьому погоджувались іншими посадовими особами банку як то начальником управління кредитних операцій, заступником виконавчої директора дирекції контролю, виконавчим директором дирекції контролю. Також містили зазначення прізвища і телефону особи, яка підготувала ці довідки. Надана ж відповідачем довідка про відсутність заборгованості містить лише підпис ОСОБА_3 (а. с. 96-100, т. 2)

Крім того, відповідно до наданої позивачем копії журналу реєстрації вихідної кореспонденції від 11 листопада 2015 року зареєстрована заява банку до Фрунзенського районного суду м. Харькова щодо ОСОБА_4 , таким чином за цим номером і в цей день не могла бути видана довідка щодо погашення кредиту за кредитним договором № MKLNU3.143359.002 (а. с. 58, т. 2)

З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що сама по собі довідка про відсутність заборгованості при наявності інших доказів у справі про наявність такої заборгованості, не може бути покладена судом в основу висновку про припинення кредитного зобов`язання внаслідок його виконання ОСОБА_1 і не може бути підставою для відмови у задоволенні позову.

Судом апеляційної інстанції враховано вказівки, що містяться у постанові Верховного Суду від 03 листопада 2021 року (частина перша статті 417 ЦПК України), стосовно дослідження усіх зібраних у справі доказів.

Доводи касаційної скарги про припинення поруки на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України є помилковими, оскільки строк кредитного договору встановлено його сторонами до 16 липня 2018 року, а із цим позовом про дострокове стягнення усієї заборгованості банк звернувся у червні 2014 року.

Вказане стосується й щомісячних платежів, оскільки відповідно до наданого банком розрахунку останній платіж перед зверненням банку із цим позовом було здійснено 01 грудня 2013 року, наступний платіж мав би бути сплачений до 20 січня 2014 року, а банк звернувся до суду із позовом 04 червня

2014 року, тобто у межах шестимісячного строку з моменту настання строку погашення чергового платежу (а. с. 213, т. 1).

Доводи касаційної скарги про неправильність розрахунку кредитної заборгованості є необґрунтованими, оскільки на його спростування

ОСОБА_1 не надав власного розрахунку та належний і допустимих доказів, що підтверджують повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Посилання у касаційній скарзі на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц,

від 08 вересня 2020 року у справі № 916/667/18, Верховного Суду

від 11 червня 2020 року у справі № 753/20532/14-ц, від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 21 січня 2021 року у справі № 761/19619/14-ц,

від 01 вересня 2021 року у справі № 461/5732/20, Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53цс14, від 06 квітня 2016 року у справі № 6-352цс16, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1451цс16, є помилковими, оскільки у справах встановлені різні фактичні обставини. Зокрема, у справі, яка переглядається, встановлено, що зобов`язання за кредитним договором виконано не було, а сама по собі довідка про відсутність заборгованості при наявності інших доказів у справі про наявність такої заборгованості, не може бути підставою для висновку про припинення зобов`язання, однак у вказаних справах таких обставин судами не встановлювалося.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України на стадії перегляду справи у касаційному порядку не допускаються.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням судами обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків суду обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 26 січня 2022 року залишити без змін.

Поновити виконання постанови Київського апеляційного суду від 26 січня 2022 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

А. С. Олійник

О. М. Осіян