Рішення

від 27.02.2007 по справі 2-96/2007р.

БАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-96/2007р

Справа №2-96/2007р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2007 р    Барський

районний суд Вінницької області

в складі:   головуючого, судді Хитрука В.М.

при

секретарі Чепельській Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні   в м. Бар Вінницької області цивільну справу

за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про встановлення факту прийняття спадщини,

визнання договору дарування будинку недійсним, визнання права власності на спадкове

майно, -

ВСТАНОВИВ:

В заяві до суду позивачі вказали,

що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_5 на день смерті якого відкрилася спадщина.

Відповідач ОСОБА_4 успадкував будинок

АДРЕСА_1, який подарував сину ОСОБА_3. Про оформлення відповідачем спадщини позивачі не знали, а тому просять суд встановити

факт прийняття ними спадщини, визнати договір дарування будинку недійсним,

визнати за ними право власності на спадкове майно. В судовому засіданні позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх представник ОСОБА_6

свої позовні вимоги підтримали повністю. ОСОБА_1 суду пояснила, що після смерті

чоловіка вона від спадщини не відмовлялася, до сільської ради не ходила та

заяви про відмову від прийняття спадщини не писала. Про оформлення

спадщини сином ОСОБА_4 вона дізналася на початку 2006 року. Позивач ОСОБА_2 суду пояснив, що після смерті

батька він не претендував на спадщину та не подавав заяви про прийняття

спадщини, оскільки думав, що її прийняла мати ОСОБА_1 Строк для прийняття

спадщини пропустив. В спадковому будинку не проживав та не був зареєстрований.

В судовому засіданні відповідачі ОСОБА_4,

ОСОБА_3 та їх представник ОСОБА_7 позов не визнали. ОСОБА_4 суду пояснив, що ще при житті батька

ОСОБА_5 існувала домовленість про те, що після його смерті спірний будинок

перейде у власність відповідача,

оскільки в 2000 році тітка ОСОБА_8 продала свою 4-х кімнатну квартиру в м.

Коростені, а гроші віддала позивачу ОСОБА_2. Тому, після смерті батька в 2001

році він та мати ОСОБА_1 відмовилися від прийняття спадщини. Вона особисто

ходила до Войнашівської сільської ради де посвідчила власноручно написану заяву

про відмову від прийняття спадщини. Про оформлення спадщини на відповідача

ОСОБА_1 знала та до початку 2006 року претензій не пред'являла. Відповідач ОСОБА_3 суду пояснив, що він особисто

був присутнім при домовленості, відповідно до якої після смерті ОСОБА_5 спірний

будинок мав перейти у власність

ОСОБА_4, оскільки в 2000 році ОСОБА_8 продала свою квартиру, а гроші віддала

позивачу ОСОБА_2. Позивачі знали про

оформлення спадщини ОСОБА_4, не раз про це говорили між собою, однак претензій

не пред'являли. 29.12.2005 року ОСОБА_4 подарував йому будинок. Свідок по справі ОСОБА_9 в судовому засіданні

пояснила, що вона працювала секретарем Войнашівської сільської ради в 2003

році. ОСОБА_1 дійсно приходила до

сільської ради, написала відмову від прийняття спадщини після смерті свого

чоловіка. Свідок посвідчила та зареєструвала заяву, як того вимагає законодавство.

Підпис належить позивачці. Свідок по справі

ОСОБА_10 суду пояснила, що вона бачила як ОСОБА_2 після смерті батька працював

на городі та проводив ремонтні роботи у спірному будинку. Коли і ким

оформлена спадщина та хто на неї претендував, свідку невідомо. Свідок по справі ОСОБА_11 пояснив, що він працював

з 2002 р. по 2006 р. сільським головою Войнашівської сільської ради. ОСОБА_1

часто приходила до сільської ради робити та міняти заповітні розпорядження та

посвідчувати заяви. Жодна заява не могла посвідчуватися та реєструватися без

присутності особи та її підпису. Суд,

заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та оцінивши

докази, вважає, що позов не доведений та не обгрунтований і в його задоволенні

необхідно відмовити. До такого висновку суд дійшов з слідуючого. Так, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що

підтверджується свідоцтвом про його смерть\а.с.134\. Останнім місцем його

проживання та місцем смерті було АДРЕСА_1, про що зазначається в довідці

виконкому Войнашівської сільської ради НОМЕР_1 від 03.03.2003 р. \а.с.133\.

Відповідно до свідоцтва про право приватної

власності НОМЕР_2 від 28.05.2002 року \а.с.139\ померлий мав у власності

житловий будинок, який увійшов до спадкової

маси. Належність ОСОБА_5 земельної ділянки підтверджується державним актом про

право приватної власності на землю НОМЕР_3 \а.с.142\. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за

законом від 06.03.2003 року\а.с.9\ виданого державним нотаріусом Барської

державної нотаріальної контори та

зареєстрованого в реєстрі НОМЕР_3, ОСОБА_4 успадкував спірний будинок та

земельну ділянку, які знаходяться АДРЕСА_1, на підставі ст.. 529 ЦК України (в

редакції 1963 року) як спадкоємець першої черги за законом. Вимога про скасування зазначеного свідоцтва

позивачами не ставилася. З оглянутої

в судовому засіданні спадкової справи № 174\2003 вбачається, що ОСОБА_4 прийняв

спадщину на підставі ст.. 549 ЦК України ( в редакції 1963 року)

шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном. ОСОБА_1, яка також являлася спадкоємицею першої

черги майна померлого, в заяві до Барської нотаріальної контори зазначила, що

спадщину в установлений строк після

смерті її чоловіка вона не прийняла і не претендує на неї, за продовженням

цього строку до суду звертатися не буде, і претензій до того, щоб свідоцтво на

право на спадщину було видане на ім'я ОСОБА_4, вона не має, на виділення частки

дружини у спільному майні подружжя не претендує\а.с.132\. Із змісту заяви

вбачається, що вимоги ст.. 550 ЦК України ( в редакції 1963 року) та ст.. 22 КпШС України (щодо виділення

частки дружини у спільному майні подружжя), ОСОБА_1 роз'яснено. Зазначена заява підписна позивачкою, посвідчена

секретарем Войнашівської сільської ради Барського району 24.02.2003 року та зареєстрована

в книзі для запису нотаріальних дій за № 72. З

оглянутого в судовому засіданні журналу для запису нотаріальних дій за 2003

року Войнашівської сільської ради вбачається, що під № 72 була зареєстрована зазначена вище заява ОСОБА_1 від

24.02.2003р.\а.с.129\. Крім того, факт написання та підписання власноручно

заяви про відмову від прийняття спадщини у сільській ради підтвердила в

судовому засіданні свідок ОСОБА_9 Від призначення по справі судової

почеркознавчої експертизи для підтвердження вірності підпису на заяві

позивачка ОСОБА_1 відмовилася. Суд вважає,

що за таких обставин, ОСОБА_4 отримав у спадщину будинок та земельну ділянку в

АДРЕСА_1 на законних підставах. Статтею

12 Закону України „Про власність" від 07.02.1991 року встановлено, що

громадянин набуває права приватної власності на майно (жилі будинки, тощо)

одержане внаслідок успадкування та укладення угод, не заборонених законом. В свою чергу, відповідач ОСОБА_4, як законний

власник спірного будинку, 29.12.2005 року подарував його ОСОБА_3., що підтверджується договором

дарування, посвідченим приватним нотаріусом Барського районного нотаріального

округу ОСОБА_12, зареєстрованим в реєстрі № 3169 \а.с.31\, як того вимагає ст.. 4 Закону України „Про

власність", у якій зазначено, що власник на свій розсуд володіє,

користується і розпоряджається належним йому майном. Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму ВСУ «Про

практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності

громадян на жилий будинок», у

приватній власності громадян можуть перебувати жилі будинки, придбані на

законних підставах, зокрема за договором дарування. Вимога позивачів визнати договір дарування

недійсним та скасувати його не знайшла законних підстав, оскільки відповідно до

ст.. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для

приховання іншого правочинну, який вони на справді вчинили. Судом не

встановлено дій відповідачів направлених на приховування іншого правочину. Він був спрямований на реальне настання

правових наслідків, що обумовлені ним, як вимагає ст. 203 п. З ЦК України. Така цивільно-правова угода є

дійсною, тобто такою, що має юридичну силу, за формою, змістом, складом сторін

відповідає вимогам закону. Вимога позивачів

про встановлення факту прийняття ними спадщини після смерті ОСОБА_5 задоволенню

не підлягає, оскільки ОСОБА_1

офіційно відмовилася від прийняття спадщини, про що свідчить зазначена вище

заява, підписана нею та посвідчена секретарем Войнашівської сільської ради, а ОСОБА_2 після смерті батька спадщину не

прийняв ні шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном, ні шляхом

подачі заяви до нотаріальної контори

про прийняття спадщини, як того вимагає ст.. 549 ЦК України ( в редакції 1963 року), що особисто підтвердив в

судовому засіданні. Згідно довідки виконкому

Войнашівської сільської ради № 1940 від 05.05.06 р.\а.с.18\ ОСОБА_2 проживає та

зареєстрований в АДРЕСА_2. Як було з'ясовано в

судовому засіданні, ОСОБА_2 обробляв земельну ділянку в спірному домогосподарстві

після смерті батька з метою допомогти матері, а не прийняти спадщину. Тому

довідка виконкому Войнашівської сільської ради № 27-160 від 03.07.06 р.\а.с.57\

та покази свідка ОСОБА_10 не можуть бути підставою для прийняття позивачем

спадщини. За таких обставин суд, керуючись

ст.ст. 5, 10, 60, 212, 213 ЦПК України, ст.. 529, ст.. 549, 550 ЦК України ( в редакції 1963 року), ст. ст.. 235, 627,628, 203 ЦК України -

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1, ОСОБА_2 до

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про встановлення факту

прийняття спадщини, визнання договору дарування будинку недійсним, визнання

права власності на спадкове майно відмовити. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може

бути подано протягом 10 днів з дня його проголошення.