Постанова

від 18.01.2022 по справі 466/10562/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2022 року

м. Київ

cправа № 466/10562/16-ц

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Губенко Н.М., Стратієнко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання - Коровай Л.В.;

за участю представників учасників справи:

позивача - Дмитренка В.П. (адвокат);

відповідача - Домашовця В.С. (адвокат)

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Західного апеляційного господарського суду

(головуючий - Кордюк Г.Т., судді - Кравчук Н.М., Мирутенко О.Л.)

від 30.06.2021

у справі за позовом ОСОБА_1

до 1. ОСОБА_2 ;

2. ОСОБА_3 ;

3. Обслуговуючого кооперативу Житлового кварталу села Раковець

за участю третіх осіб без самостійних вимог щодо предмета спору:

1. Пустомитівської районної державної адміністрації;

2. Головного управління регіональної статистики у Львівській області;

3. Головного управління ДФС у Львівській області

про визнання недійсним рішення установчих зборів, скасування та вилучення із Єдиного державного реєстру юридичних осіб записів,

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У грудні 2016 року ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивачка, скаржниця) звернулась до Шевченківського районного суду м. Львова з позовом до відповідачів - ОСОБА_2 (надалі - ОСОБА_2 , відповідачка 1), ОСОБА_3 (надалі - ОСОБА_3 , відповідачка 2) та Обслуговуючого кооперативу Житлового кварталу села Раковець (надалі - ОК Житлового кварталу села Раковець , відповідач 3) про:

- визнання недійсним рішення установчих зборів ОК Житлового кварталу села Раковець від 26.09.2016 (до проведення державної реєстрації), оформлене громадянами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 протоколом від 26.09.2016 №01/2016 (далі - рішення №01/2016);

- скасування та вилучення із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань записів щодо ОК Житлового кварталу села Раковець : від 30.09.2016 за номером 1404 102 0000 003556 про проведення державної реєстрації кооперативу як юридичної особи; від 03.10.2016 про взяття кооперативу на облік Головним управлінням регіональної статистики у Львівській області; від 30.09.2016 про взяття кооперативу на облік Галицькою об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області (Пустомитівське відділення) за номером 132516190197 - як платника податків, за номером 10000000733144 - як платника єдиного внеску.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення установчих зборів суперечить вимогам частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), абзацу 3 частини 1 статті 2, статті 4, частини 1 статті 7 Закону України Про кооперацію , прийняте з порушенням принципу добровільності створення кооперативу, оскільки позивачка не запрошувалась на збори засновників кооперативу, такі збори фактично не проводились, позивачка не була присутньою на установчих зборах при вирішенні питання створення кооперативу та не підписувала жодних документів, пов`язаних із створенням кооперативу.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. Відповідно до рішення №01/2016 громадянами ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_3 вирішено створити обслуговуючий кооператив з найменуванням Обслуговуючого кооперативу Житлового кварталу села Раковець .

2.2. Вказане рішення оформлене протоколом №01/2016 від 26.09.2016, який підписаний ОСОБА_3 (голова зборів) та ОСОБА_2 (секретар зборів).

2.3. На підставі цього рішення відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) було вчинено наступні дії щодо новоствореного ОК Житлового кварталу села Раковець :

- Пустомитівською районною державною адміністрацією Львівської області 30.09.2016 у ЄДР вчинено запис за номером 1404 102 0000 003556 про проведення державної реєстрації кооперативу як юридичної особи;

- Головним управлінням регіональної статистики 03.10.2016 взято кооператив на облік;

- Галицькою об`єднаною державною податковою iнспекцiєю Головного управлiння ДФС у Львiвськiй областi (Пустомитiвське вiддiлення) 30.09.2016 взято кооператив на облік за номером 132516190197 як платника податків, за номером НОМЕР_1 як платника єдиного внеску.

2.4. Відповідно до висновку експерта від 14 вересня 2018 року №3743 криміналістичної експертизи з дослідження підписів за матеріалами цивільної справи №466/10562/16-ц, підписи від імені ОСОБА_1 , розташовані в графах Присутні , 14. Інші питання після запису ОСОБА_1 в реєстрі присутніх на установчих зборах обслуговуючого кооперативу Житлового кварталу села Раковець від 26.09.2016, Статуті ОК Житлового кварталу села Раковець , виконані не ОСОБА_9 , а іншою особою з наслідуванням справжніх підписів ОСОБА_9 .

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 06.12.2018 у цій справі позов задоволено повністю.

3.2. Постановою Львівського апеляційного суду від 25.06.2020 рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 06.12.2018 скасовано, провадження у справі закрито.

3.3. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 03.07.2020 справу № 466/10562/16-ц передано на розгляд Господарському суду Львівської області.

3.4. Рішенням Господарського суду Львівської області від 15.12.2020 позов задоволено повністю:

- визнано недійсним рішення № 01/2016 (до проведення державної реєстрації);

- скасовано та вилучено із ЄДР записи щодо ОК Житлового кварталу села Раковець : від 30.09.2016 за номером 1404 102 0000 003556 про проведення державної реєстрації кооперативу як юридичної особи; від 03.10.2016 про взяття кооперативу на облік Головним управлінням регіональної статистики у Львівській області; від 30.09.2016 про взяття кооперативу на облік Галицькою об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області (Пустомитівське відділення) за номером 132516190197 - як платника податків, за номером НОМЕР_1 - як платника єдиного внеску.

3.5. Суд першої інстанції виходив з того, що рішення № 01/2016, в порушення вимог частини 1 статті 203 ЦК України, суперечить абзацу третьому частини 1 статті 2, абзацу другому статті 4, частині 1 статті 7 Закону України Про кооперацію , оскільки прийняте без дотримання принципу добровільності створення ОК Житлового кварталу села Раковець , так як матеріалами справи не доведено, що позивачка запрошувалась на збори засновників кооперативу чи була присутньою на установчих зборах при вирішенні питання створення кооперативу та підписувала будь - які документи (спростовується висновком експертизи), пов`язані із створенням ОК Житлового кварталу села Раковець , а також суперечить частині 6 статті 7 Закону України Про кооперацію , оскільки при створенні обслуговуючого кооперативу не було складено список членів та асоційованих членів кооперативу із затвердженням відповідного списку загальними зборами.

3.6. Також суд встановив, що в порушення вимог частини 2 статті 203 ЦК України, особа, що поставила від імені позивачки підпис на документах, які містяться в реєстраційній справі ОК Житлового кварталу села Раковець , зокрема в Реєстрі від 26.09.2016, Статуті, не мала всього обсягу цивільної дієздатності на вчинення такої дії від імені ОСОБА_1 , оскільки матеріали реєстраційної справи ОК Житлового кварталу села Раковець не містять довіреності, якою б позивачка наділяла повноваженнями інших осіб вчиняти підписи у вказаних документах. Зі змісту Реєстру від 26.09.2016 і Статуту не вбачається, що від імені ОСОБА_1 при підписанні цих документів діяв представник.

3.7. Крім того, суд встановив, що в порушення вимог частини 3 статті 203 ЦК України, волевиявлення на прийняття рішення №01/2016, пов`язаного із створенням кооперативу, в ОСОБА_1 не було, оскільки вона не вчиняла для цього жодних дій.

3.8. 30.06.2021 Західний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнив частково. Змінив мотивувальну частину рішення суду першої інстанції та виклав її в новій редакції. Суд апеляційної інстанції змінив резолютивну частину рішення, задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення установчих зборів ОК Житлового кварталу села Раковець від 26.09.2016, скасування та вилучення із Єдиного державного реєстру юридичних осіб записів лише до ОК Житлового кварталу села Раковець . В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було відмовлено.

3.9. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що рішення установчих зборів ОК Житлового кварталу села Раковець суперечить абзацу 3 частини 1 статті 2, абзацу 2 статті 4, частини 1 статті 7 Закону України Про кооперацію , оскільки було прийнято без дотримання принципу добровільності створення обслуговуючого кооперативу. Цим рішенням порушено права позивачки, оскільки включено до складу засновників/членів обслуговуючого кооперативу без її волевиявлення.

3.10. Разом з тим, суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуване рішення № 01/2016 відноситься до багатосторонніх правочинів та, як наслідок, про застосування до спірних правовідносин положень статей 203, 204, 215, 216 ЦК України, оскільки рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні статті 202 ЦК України. Керуючись правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 30.04.2020 у справі № 924/497/19 суд виходив з того, що до цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину і відповідно, правові наслідки недійсності правочину за статтею 216 ЦК України. Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин, що є підставою для зміни мотивувальної частини рішення суду першої інстанції у цій справі.

3.11. Також суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для скасування та вилучення з ЄДР записів щодо ОК Житлового кварталу села Раковець , оскільки такі вимоги є наслідком порушення вимог законодавства при прийнятті оспорюваного рішення №01/2016 та є похідними вимогами від вимоги про визнання такого рішення недійсним.

3.12. Натомість, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем у спорах про визнання недійсним рішення установчих або загальних зборів юридичної особи виступає сама юридична особа, тому ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є неналежними відповідачами у цій справі.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу. Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження

4.1. 09.09.2021 позивачка звернулася з касаційною скаргою, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та направити справу на новий розгляд до Західного апеляційного господарського суду.

4.2. У касаційній скарзі скаржниця визначає підставами касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції:

1) пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України, оскільки суд неправильно застосував статтю 15 ЦК України та не врахував висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 13.10.2020 у справі № 447/455/17, від 16.06.2021 у справі № 303/6582/19, від 17.06.2021 у справі № 361/4396/16-ц (визнання відповідачем особи, поведінка якої викликала звернення позивача до суду), статтю 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 та не врахував висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 13.11.2018 у справі № 910/605/18, від 19.05.2020 у справі № 910/9167/19, від 08.10.2020 у справі № 922/2439/18 (ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам);

2) пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України у поєднанні з пунктом 1 частини 3 статті 310 ГПК України, з огляду на те, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази, зокрема, рішення установчих зборів ОК Житлового кварталу села Раковець , оформлене протоколом № 01/2016 від 26.09.2016, який підписаний ОСОБА_3 , як головою зборів та ОСОБА_2 , як секретарем зборів, і реєстр присутніх на установчих зборах ОК Житлового кварталу села Раковець від 26.09.2016.

4.3. 29.09.2021 відповідачка 2 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки суд апеляційної інстанції обрав спосіб захисту, що відповідає вимогам закону та правомірно і обґрунтовано визначив суб`єкта відповідальності. Також відповідачка вказала, що наведена скаржником у касаційній скарзі судова практика є недоречною при розгляді цього спору, оскільки не може бути оцінена як така, що містить висновки про застосування норми права у подібних правовідносинах.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. У статті 287 ГПК України, якою регламентоване право касаційного оскарження, визначено перелік судових рішень, які підлягають касаційному оскарженню у господарському процесі, а також визначені підстави та випадки, коли касаційне оскарження допускається.

5.2. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовуються правила статті 300 ГПК України, відповідно до якої переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1).

5.3. Тобто суд касаційної інстанції розглядає справу в межах відкритого касаційного провадження в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, і не має право здійснювати додаткову перевірку доказів.

5.4. Як вже зазначалось, касаційне провадження у справі відкрито відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, яка визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

5.5. Наведене узгоджується із ч. 4 ст. 236 ГПК України, яка визначає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

5.6. Отже, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) відсутня постанова Верховного Суду про відступлення від такого висновку; (3) висновок стосується правовідносин, які є подібними.

5.7. Водночас, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі п.1 ч. 2 ст. 287 ГПК України судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними, то у такому разі суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 296 цього Кодексу.

5.8. Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття подібні правовідносини , а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду.

5.9. Так, у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду визначила наступні критерії подібності правовідносин у розумінні норм процесуального законодавства:

- термін подібні правовідносини може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші (п. 24);

- для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін подібні правовідносини , зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями (п. 25);

- подібність спірних правовідносин, виявлена одночасно за трьома критеріями, означатиме тотожність цих відносин (однакового виду суб`єкти, однаковий вид об`єкта й однакові права та обов`язки щодо нього). Але процесуальний закон не вимагає встановлювати тотожність. З огляду на значення слова подібний не завжди означає тотожність (п. 28);

- у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин (п. 31).

5.10. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини) (п. 32 постанови ВП ВС від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).

5.11. Здійснена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 конкретизація полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (п. 39).

5.12. Проаналізувавши висновки, що викладені у постановах Верховного Суду у справі, на які посилався скаржник у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції вважає, що вони стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі, що переглядається, з огляду на таке.

5.13. У справі, що переглядається, предметом спору є визнання недійсним рішення установчих зборів, скасування та вилучення із Єдиного державного реєстру юридичних осіб записів.

5.14. Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги до відповідача 3, погодився з висновком суду першої інстанції про те, що рішення установчих зборів ОК Житлового кварталу села Раковець суперечить абзацу 3 частини 1 статті 2, абзацу 2 статті 4, частини 1 статті 7 Закону України Про кооперацію , оскільки воно було прийнято без дотримання принципу добровільності створення обслуговуючого кооперативу. Цим рішенням порушено права позивачки, оскільки включено до складу засновників/членів обслуговуючого кооперативу без її волевиявлення на це.

5.15. Також суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для скасування та вилучення з ЄДР записів щодо ОК Житлового кварталу села Раковець , оскільки такі вимоги є наслідком порушення вимог законодавства при прийнятті оспорюваного рішення №01/2016 та є похідними вимогами від вимоги про визнання такого рішення недійсним.

5.16. Проте суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем у спорах про визнання недійсним рішення установчих або загальних зборів юридичної особи виступає сама юридична особа, тому ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є неналежними відповідачами у цій справі.

5.17. У справі № 910/605/18 предметом спору є визнання права власності на частку в статутному капіталі товариства. У постанові від 13.11.2018 у справі № 910/605/18 викладено правовий висновок щодо визначення об`єкта правовідносин, пов`язаних з купівлею - продажем частки у статутному капіталі ТОВ або ТДВ. У вказаній постанові суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав визнання права власності на частку з огляду на неефективно обраний спосіб захисту у зв`язку з скасуванням реєстраційних дій та наявністю судового провадження, в якому визнано недійсним договір купівлі - продажу часток, на підставі якого позивач хоче визнати право власності.

5.18. У справі № 910/9167/19 предметом спору була вимога зобов`язати відповідача надати повний обсяг послуг у порядку та на умовах договору про закупівлю послуг від 25.07.2016 № 1607000751 за етапом 1 Виготовлення технічної документації із землеустрою, що посвідчує право обмеженого користування земельними ділянками (право земельного сервітуту) та виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування та за етапом 2 Виготовлення робочого проєкту землеустрою щодо технічної та біологічної рекультивації земель , передбачених у технічному завданні (додаток № 1) і календарному плані (додаток № 2) договору від 25.07.2016.

5.19. Верховний Суд у постанові від 19.05.2020 у справі № 910/9167/19 вказав, що зважаючи на загальні засади цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, способи захисту цивільних прав та інтересів, меж здійснення особою цивільних прав і виконання цивільних обов`язків (статті 3, 6, 12 - 15, 20 Цивільного кодексу України), у разі коли особа, перебуваючи у зобов`язальних правовідносинах, зобов`язана вчинити певні дії щодо позивача, але відмовляється від виконання цього обов`язку чи уникає його (як у спірних правовідносинах), право позивача підлягає захисту судом на підставі пункту 5 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України шляхом примусового виконання обов`язку в натурі. Примусове виконання обов`язку в натурі, наслідком чого є імперативне присудження за рішенням суду невиконаного, дає змогу особі, права якої порушені, повністю або частково поновити свої порушені права та отримати той результат, заради якого й укладався договір; у такий спосіб досягається мета позивача - виконання зобов`язання в натурі (у цьому випадку надання спірних послуг) і захист його майнових прав.

5.20. Тобто висновки, які викладено у справах № 910/605/18 та № 910/9167/19 суд касаційної інстанції зробив з огляду на інші встановлені судами фактичні обставини. Суд касаційної інстанції зауважує, що не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

5.21. У справах № 922/2439/18, № 447/455/17, № 303/6582/19 та № 361/4396/16-ц Верховний Суд не викладав жодних висновків щодо застосування статей 15, 16 ЦК України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, він лише цитував норми вказаних статей.

5.22. Верховний Суд зауважує, що належність способу захисту вирішується в конкретній справі, і у жодній зі справ, на які посилається скаржник, не вирішувалось питання щодо належності такого способу захисту як визнання недійсним рішення установчих зборів, скасування та вилучення із Єдиного державного реєстру юридичних осіб записів.

5.23. При цьому, суд касаційної інстанції зазначає, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

5.24. Крім того, у постанові від 17.07.2018 у справі № 916/2386/17 Верховний Суд вказав, що відповідачем у спорах про визнання недійсним рішення загальних зборів та інших керівних органів юридичної особи виступає сама юридична особа.

5.25. Також у постанові від 11.08.2020 у справі № 904/1966/19 Верховний Суд зазначив, що в силу положень статей 15, 16 ЦК України, статті 20 ГК України, статті 2 ГПК України кожна особа має право на захист свого права (охоронюваного законом інтересу) у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Однак задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем відповідно до вимог процесуального законодавства обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права саме відповідачем, з урахуванням належності обраного способу судового захисту. Врахувавши, що позовні вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю заявлені позивачем до осіб, які були учасниками цього товариства та приймали участь у таких зборах, Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції про те, що у вирішенні спорів, пов`язаних з визнанням недійсними рішень керівних органів товариства, відповідачем виступає саме товариство, як юридична особа, рішення керівних органів якої оскаржується, а не члени (акціонери) цього товариства, як учасники загальних зборів. Учасники господарського товариства не є належними відповідачами у справах про визнання недійсним рішення загальних зборів, оскільки відповідне рішення є результатом волевиявлення не окремого учасника, а загальних зборів учасників як органу товариства.

5.26. З огляду на те, що наведений у постановах Верховного Суду висновок щодо належного відповідача у справах за позовами про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників поширюється на всі юридичні особи і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає за доцільне закрити касаційне провадження також на підставі пункту 4 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України.

5.27. У касаційні скарзі скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції в порушення вимог частини 4 статті 236 ГПК України не дослідив зібрані у справі докази, зокрема, рішення установчих зборів ОК Житлового кварталу села Раковець , оформлене протоколом № 01/2016 від 26.09.2016, який підписаний ОСОБА_3 , як головою зборів та ОСОБА_2 , як секретарем зборів та реєстр присутніх на установчих зборах ОК Житлового кварталу села Раковець від 26.09.2016, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема того, що звернення позивача з цим позовом було викликане саме поведінкою відповідачок 1 та 2, у зв`язку із внесення ними до вказаних документів завідомо неправдивих відомостей щодо позивача.

5.28. Верховний Суд, розглянувши вказані доводи, вважає їх необґрунтованими, оскільки суд апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної постанови дослідив і рішення установчих зборів, і реєстр присутніх, проте неправомірна поведінка відповідачів 1 та 2, виходячи з предмету позову, не є предметом доказування у цій справі, а тому немає необхідності встановлення вказаних скаржником обставин в межах заявлених вимог.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

6.2. Відповідно до частини 1 статті 309 зазначеного Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.3. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена із додержанням норм процесуального та матеріального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

6.4. Водночас, як уже зазначалося, оскільки підстава для касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі у цій частині.

7. Розподіл судових витрат

7.1 . З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з статтею 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктами 4, 5 частини 1 статті 296, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Закрити касаційне провадження у справі № 466/10562/16-ц за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в частині підстави, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення, а постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.06.2021 у справі № 466/10562/16-ц залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кондратова

Судді Н. Губенко

Л. Стратієнко