Постанова

від 19.01.2022 по справі 914/2519/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2022 р. Справа №914/2519/19

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді: Плотніцького Б.Д.

Суддів: Кордюк Г.Т.

Кравчук Н.М.

за участю секретаря судового засідання Бондар Н.С.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Житлово-будівельного кооперативу "Успіх" б/н від 05.04.2021 (вх..№01-05/1295/21 від 13.04.2021)

на рішення Господарського суду Львівської області від 03.11.2020, суддя Горецька З.В.

у справі №914/2519/19

за позовом: ОСОБА_1 , м. Стрий Львівської області

до відповідача: Житлово-будівельного кооперативу "Успіх", м. Стрий Львівської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача: ОСОБА_2 , м. Стрий Львівської області

про визнання недійсним рішень Загальних зборів членів ЖБК "Успіх", оформлених протоколом № 7 від 17.09.2016 та протоколом № 8 від 10.12.2016.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Оприско М.В. - адвокат (ордер серія ВС №1068639 від 01.04.2021);

від третьої особи: ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.11.2020 у справі № 914/2519/19 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 14.12.2020) позов задоволено. Визнано недійсним рішення позачергових загальних зборів членів ЖБК "Успіх", оформлених протоколом № 7 від 17.09.2016; скасовано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про внесення змін до відомостей про юридичну особу (Житлово-будівельний Кооперативу "Успіх", ЄДРПОУ - 37043055), що не пов`язані зі змінами в установчих документах від 26.09.2016 № 14171070012000865, здійснений державним реєстратором Миколаївської районної державної адміністрації Львівської області Лукомською Вірою Григорівною; визнано недійсним рішення загальних зборів членів ЖБК "Успіх", оформлених протоколом № 8 від 10.12.2016; скасовано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про Державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи (Житлово-будівельний Кооперативу "Успіх", ЄДРПОУ - 37043055) від 19.12.2016 № 14171050013000865, здійснений державним реєстратором Виконавчого комітету Стрийської міської ради Гук Мирославою Василівною. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 7 684,00 грн судового збору.

При ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про порушення норм чинного законодавства при оформленні протоколу №7 від 17.09.2016 року та протоколу №8 від 10.12.2016 року в частині неналежного повідомлення про проведення зборів, прийняття рішень за відсутності кворуму та прийняття таких особами, які не є членами ЖБК Успіх , а тому, суд першої інстанції вирішив, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з постановленим рішенням ЖБК "Успіх" (відповідач) подав апеляційну скаргу б/н від 05.04.2021 (вх..№01-05/1295/21 від 13.04.2021), в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 17.12.2021 розгляд справи призначено на 19.01.2022 на 10 год 40 хв.

В судове засідання 19.01.2022 з`явилися представник відповідача та третя особа, від позивача та її представника надійшло клопотання про розгляд справи у їх відсутності.

Судове засідання фіксувалось за допомогою технічних засобів звукозапису, згідно з ст. 222 ГПК України.

Під час розгляду справи відводів суддям та секретарю судового засідання в порядку ст. 35, 36, 37 ГПК України від учасників судового процесу не надходило.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що рішення Господарського суду Львівської області від 03.11.2020 незаконне, необґрунтоване та таке, що підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про повну відмову у задоволенні позову. Апелянт переконаний, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права, а його висновки не відповідають обставинам справи.

На думку апелянта, ОСОБА_1 є неналежним позивачем у справі. Судом першої інстанції не враховано, що згідно п. 5.5. чинного на час існування спірних правовідносин Статуту кооперативу установчими документами ЖБК Успіх особа стає членом кооперативу тільки за умови сплати вступного внеску. Жодного вступного внеску ОСОБА_1 не сплачувалося. Також позивачка не сплачувала і пайових внесків, а право власності на квартири було оформлено нею на підставі фіктивно виданих ОСОБА_2 документів. Тому позивачка ніколи не набувала статусу члена кооперативу і саме тому було прийняте відповідне рішення загальних зборів про те, що вона не є членом кооперативу.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_1 претендує на статус асоційованого члена кооперативу. Однак, асоційований член кооперативу має лише право дорадчого голову, а тому участь в загальних зборах не вплинула б на прийняте цими зборами рішення.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що при прийнятті оскаржуваних рішень був відсутній кворум для проведення загальних зборів. При цьому суд врахував, що із числа 16-ти осіб, присутніх 17.09.2016 та 10.12.2012 на зборах ЖБК Успіх , що приймали участь в головуванні, 12 осіб припинили своє членство ЖБК Успіх на підставі договорів про пайову участь у кооперативі, у зв`язку з досягненням поставленої мети та отриманням від ЖБК Успіх у власність нерухомого майна (квартири) в рахунок свого паю. Однак, при цьому суд не врахував, що, застосовуючи вказане положення установчих документів, ОСОБА_1 також припинила своє асоційоване членство у кооперативі, оскільки також зареєструвала право власності на квартири, а тому не може йти мова про порушення будь-якого права позивачки оскаржуваними нею рішеннями.

Крім того, апелянт заявляє, що у зв`язку з тим, що про розгляд справи ЖБК Успіх не був повідомлений належним чином, а про наявність справи у провадженні суду дізнався вже із копії оскаржуваного рішення, відповідач був позбавлений можливості подати заяву про застосування позовної давності.

Апелянт вважає, що оскільки з часу прийняття оскаржуваних позивачем рішень загальних зборів кооперативу пройшло більше ніж 3 роки, то спливла позовна давність, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Відтак, апелянт просить вважати в цій частині апеляційну скаргу одночасно заявою про застосування позовної давності.

У поясненнях на апеляційну скаргу, щодо строку позовної давності, позивач зазначає, що 31.01.2019 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільно звернулись до Стрийського міськрайонного суду з позовною заявою про визнання недійсними рішень зборів членів ЖБК Успіх , оформлених протоколом №7 від 17.09.2016 та протоколом №8 від 10.12.2016.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду від 26.02.2019 відкрито провадження по справі №456/390/19, але тільки за вимогами ОСОБА_2

15.04.2019, ОСОБА_1 як третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору по справі №456/390/19, було подано свою позовну заяву про визнання недійсним рішень зборів ЖБК Успіх , оформлених протоколом №7 від 17.09.2016 та протоколом №8 від 10.12.2016.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду від 29.10.2019 закрито провадження у справі 456/390/19 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

І вже 03.12.2019 до Господарського суду Львівської області було подано нову позовну заяву ОСОБА_1 про визнання недійсними рішень зборів членів ЖБК Успіх , оформлених протоколом №7 від 17.09.2016 та протоколом №8 від 10.12.2016.

Відтак, позивач вважає, що строк позовної давності нею не пропущено, адже такий було перервано.

Щодо порушення прав позивача, ОСОБА_1 зазначає, що оскаржуваними рішеннями кооперативу порушено її права, оскільки, на підставі оскаржуваних рішень ЖБК Успіх було подано позови до ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів на квартири за в„–1 та за в„–35 , а також про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на ці квартири.

Відтак, позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 03.11.2020 у справі №914/2519/19 залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції.

25.08.2015 року, між ОСОБА_1 та ЖБК Успіх ЄДРПОУ - 37043055, який зареєстровано по вулиці Ленкавського, будинок 1, корпус Б у м. Стрий, Львівської області, укладено кооперативний договір на квартиру в„–1 .

29.08.2015 року рішенням Загальних зборів ЖБК Успіх , оформленим протоколом № 8 від 29.08.2015 року, ОСОБА_1 , прийнято в Житлово-будівельний кооператив Успіх та затверджено як асоційованого члена цього кооперативу.

19.05.2016 року, між ОСОБА_1 та ЖБК Успіх укладено ще один кооперативний договір на квартиру в„–35 .

В подальшому ОСОБА_1 зареєструвала право власності на квартири АДРЕСА_3 .

17.09.2016 року позачерговими загальними зборами членів Житлово-будівельного Кооперативу Успіх прийнято рішення, оформлене протоколом № 7 від 17.09.2016 року, відповідно до якого вирішено:

1. Зобов`язати оплатити усіх власників квартир послуги на підключення мереж та здійснити заходи, необхідні для підключення газу - встановити котли, індикатори задимленості газом, провітрювачі у вікнах, акти обстежень димоходів та укласти договори на гарантійне обслуговування котлів. Не підключати електрику, воду і газ тим власникам квартир, які не здійснили проплати до 30.09.2016 року.

2. Доручити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 представляти інтереси ЖБК "Успіх" у всіх судових процесах, які можуть впливати на законні права та інтереси кооперативу.

Встановити факт того, що жодні збори за час існування ЖБК "Успіх" не скликалися шляхом проголошення в ЗМІ, їх завжди проголошував ОСОБА_2 поки був головою кооперативу. Така вимога публікації в ЗМІ є нікчемною та такою, що умисно записана ОСОБА_2 в Статут для маніпуляцій та мала бути змінена ще 08.04.2015 в результаті проголосованих змін до Статуту кооперативу, які ОСОБА_2 всупереч волі кооперативу не зареєстрував.

Збори 03.06.2019 року були скликані правомірно, на вимогу ревізійної комісії правлінням кооперативу, для вирішення спірної ситуації з самоуправними діями ОСОБА_2 .

Доручити ОСОБА_3 звернутися в суд із позовною заявою про скасування реєстрації права власності на квартири, зареєстровані за ОСОБА_1 оскільки вони отримані на підставі підроблених протоколів, а ОСОБА_1 ніколи не приймалась в члени кооперативу.

Визнати протокол загальних зборів кооперативу № 1 від 29.02.2016 року недійсним, оскільки загальні збори фактично не відбулися. Звернутися до слідчих органів з метою надати оцінку діям ОСОБА_2 .

3. Висловити недовіру ОСОБА_2 як особі, що працювала головою кооперативу та підтвердити припинення його повноважень 03.06.2016 і звільнення в зв`язку з цим з займаної посади голови ЖБК "Успіх".

4. Організувати чергування для забезпечення охорони будинку з числа членів кооперативу (власників квартир) та їх представників.

Рішення з інших питань порядку денного не приймалося.

10.12.2016 року Загальними зборами членів Житлово-будівельного Кооперативу Успіх прийнято рішення, оформлене протоколом № 8 від 10.12.2016 року відповідно до якого вирішено:

1. Затвердити звіт голови правління кооперативу ОСОБА_4 . Переобрати на посаду голови кооперативу ОСОБА_4 .. Вважати ОСОБА_4 обраним головою ЖБК "Успіх".

Зобов`язати ОСОБА_4 надати усі протоколи державному реєстратору для внесення відповідних змін у державний реєстр для відображення ОСОБА_4 головою кооперативу.

Переобрати членами Правління Кооперативу ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_4 як голову кооперативу і голову правління.

Переобрати ревізійну комісію у складі голови комісії ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 .

2. Уповноважити голову загальних зборів ОСОБА_4 та секретаря зборів ОСОБА_7 підписати нову редакцію Статуту ЖБК "Успіх" для подачі на державну реєстрацію. Уповноважити голову кооперативу ОСОБА_4 подати Статут та необхідні документи. Підписати необхідні заяви для проведення їх державної реєстрації у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

3. Затвердити список дійсних членів ЖБК "Успіх" у кількості 21 особи та Затвердити список дійсних членів ЖБК "Успіх" у кількості 36 осіб.

Погодити прийняття асоційованими членами ЖБК "Успіх" ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 у зв`язку зі сплатою ними внесків на квартиру.

Вважати такими, що не набули членства в кооперативі та не мали права на майнові паї (квартири) ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ТзОВ "Лідер", ОСОБА_1 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 .

4.Затвердити розмір квартирної плати.

Рішення з інших питань порядку денного не приймалося.

Норми права та висновки, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи і заперечення, які наведені в апеляційній скарзі, у поясненнях на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника відповідача та третьої особи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України Про кооперацію , до основних прав члена кооперативу відносяться, зокрема, право на участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління кооперативом.

Законами, що регулюють діяльність окремих типів кооперативів або кооперативів за напрямами їх діяльності, та статутом кооперативу можуть бути передбачені додаткові права та обов`язки його членів (частина 3 статті 12 Закону України "Про кооперацію" ).

Згідно з частиною третьою статті 41 Закону України "Про кооперацію" до приведення статутів у відповідність із цим Законом кооперативи та кооперативні об`єднання керуються положеннями діючих статутів у частині, що не суперечить цьому Закону.

Статтею 15 Закону України "Про кооперацію" та статутом кооперативу передбачено, що здійснення членом кооперативу права на участь у діяльності й управлінні кооперативом, в тому числі при прийнятті рішень органом управління кооперативу забезпечується, в першу чергу, порядком скликання і проведення загальних зборів членів кооперативу.

Так, статтею 15 Закону України "Про кооперацію" передбачено, що про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів члени кооперативу повинні бути повідомлені не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення. Кожний член кооперативу чи уповноважений кооперативу має один голос, і це право не може бути передано іншій особі. Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу про прийняття, внесення змін до статуту, вступ до кооперативного об`єднання або вихід з нього та про реорганізацію або ліквідацію кооперативу вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як 75 відсотків членів кооперативу, присутніх на загальних зборах кооперативу. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів членів (уповноважених) кооперативу, присутніх на його загальних зборах.

За положеннями пункту 8.4 статуту кооперативу в редакції, яка була чинною на день проведення зборів, зазначено наступне:

про дату, місце, час проведення та порядок денний Зборів члени кооперативу повинні бути повідомлені не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення шляхом публікації оголошення про це в місцевому друкованому засобі інформації .

Відтак, за змістом статті 15 Закону України "Про кооперацію" і статуту кооперативу, для проведення загальних зборів членів кооперативу і прийняття цими зборами правомочних рішень необхідно дотриматися процедури і строків скликання загальних зборів, забезпечити особисту присутність на зборах більшості від загальної кількості членів кооперативу та особисте голосування більшості (простої чи кваліфікованої) присутніх на зборах членів кооперативу при прийнятті рішення.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, при проведенні зборів членів ЖБК Успіх , оформлених як протоколом №7 від 17.09.2016 року, так і протоколом № 8 від 10.12.2016 року, повідомлення про скликання зборів у передбачений статтею 15 Закону України "Про кооперацію" та пунктом 8.4 статуту кооперативу строк, позивачу не надходило.

Відповідно до ст. ст. 6 , 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України , договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 3 статті 6 ЦК України , сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або з суті відносин між сторонами.

Пунктом 2 питання 3 порядку денного позачергових Загальних зборів членів ЖБК Успіх , оформленого Протоколом № 3 від 27.02.2015 року було прийнято рішення про те, що:

членство чи/або асоційоване членство заявників в ЖБК Успіх наступає з моменту набрання законної сили укладеного з кожним із них кооперативного договору та автоматично припиняється у випадку припинення його дії .

Виходячи із всього вищенаведеного, не порушуючи імперативних приписів чинного законодавства, в силу наявності укладених та виконаних кооперативних договорів, в пункті 8.3 якого сторони добровільно врегулювали правові наслідки на власний розсуд та визначили умови в договорі стосовно того, що після отримання своїх квартир в рахунок свого паю, їхнє членство в кооперативі автоматично припиняється.

Громадяни, які були присутні 17.09.2016 року та 10.12.2016 року на зборах ЖБК Успіх , припинили своє членство (асоційоване членство) в ЖБК Успіх на підставі договорів про пайову участь у кооперативі у зв`язку з досягненням поставленої мети та отриманням від ЖБК Успіх у власність нерухомого майна (квартири) в рахунок свого паю. В ЖБК Успіх залишилось тільки 6 осіб - засновники кооперативу.

Наведене вище підтверджується долученими до матеріалів справи актами прийому-передачі квартир в будинку та наявністю зареєстрованого права власності на всі квартири в будинку.

Крім того, розпорядженням Голови правління ЖБК Успіх (про приведення у відповідність реєстру пайовиків ЖБК Успіх ) від 07.04.2016 року, визначено, що у зв`язку з досягненням поставленої мети та отриманням 73-ма пайовиками ЖБК Успіх нерухомого майна в рахунок свого паю, припинено їхнє членство (асоційоване членство) в ЖБК Успіх , що виникло на підставі договорів про пайову участь у кооперативі.

Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої прийшов до вірного висновку, що із числа 16-ти осіб, присутніх 17.09.2016 року та 10.12.2016 року на зборах ЖБК Успіх , що приймали участь у голосуванні, 12 осіб припинили своє членство в ЖБК Успіх .

Також суд першої інстанції вірно зазначив, що перелічені в протоколах від 17.09.2016 року та 10.12.2016 року асоційовані члени, присутні на зборах, також припинили своє членство в ЖБК Успіх на підставі договорів про пайову участь у кооперативі у зв`язку з досягненням поставленої мети та отриманням від ЖБК Успіх у власність нерухомого майна ( квартири ) в рахунок свого паю.

З наведеного вище вбачається, що на оскаржуваних зборах приймали участь в обговореннях, формували думку та були внесені в список присутніх членів (чи/або асоційованих членів) особи, які не є членами ЖБК Успіх .

У відповідності до п. 5.3. діючого на той час Статуту ЖБК Успіх : Засновники є членами Кооперативу у формі постійної участі і не можуть бути асоційованими членами . У відповідності до п. 8.3. діючого на той час Статуту ЖБК Успіх :

Чергові Збори скликаються головою правління Кооперативу у разі потреби, але не рідше одного разу на рік, та вважаються повноважними, якщо на них присутні постійні члени (або їхні представники), що володіють в сукупності більш як 60% голосів (паїв), а з питань зазначених п.8.9. - кваліфікованою більшістю тобто ѕ існуючих у постійних членів Кооперативу голосів .

У відповідності до п. 8.9. діючого на той час Статуту ЖБК Успіх : Рішення Зборів про прийняття, внесення змін до статуту, вступ до кооперативного об`єднання або вихід з нього та про реорганізацію або ліквідацію Кооперативу вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як 75 відсотків існуючих у Кооператива голосів (паїв) постійних членів Кооперативу. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів членів Кооперативу, присутніх на Зборах .

Таким чином для проведення зборів ЖБК Успіх , в т.ч. і рішення яких оформлено Протоколом № 8 від 10.12.2016 року (для того, щоб збори були повноважними), на них повинні бути присутніми четверо (більш як 60% голосів) із шести засновників, а для того, щоб внести зміни до Статуту, за ці зміни повинні проголосувати не менше 5-ти засновників (існуючих у кооперативу постійних членів голосів (не менш як 75 відсотків існуючих у Кооперативу голосів постійних членів Кооперативу), а не присутніх на зборах.

Як убачається із Протоколу № 8 від 10.12.2016 року, відсутній кворум, а тому прийняте загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення - є безумовною підставою для визнання недійсними таких рішень.

Відповідно до Реєстраційного листка (додатку до Протоколу № 8 від 10.12.2016 року ( Додаток № 30) на цих зборах присутні тільки 13 асоційованих членів, хоча в графі разом присутніх числиться вже не 13, а 15 асоційованих членів, також присутня відмінність в прізвищах та наявність нових асоційованих членів.

Тобто, присутність осіб на цих зборах в протоколі і додатку до нього є різними.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо: визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу; визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи; скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі.

Оскільки на підставі рішення зборів членів Житлово-будівельного Кооперативу Успіх , оформлених протоколом №7 від 17.09.2016 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державним реєстратором Миколаївської районної державної адміністрації Львівської області Лукомською Вірою Григорівною 26.09.2016 за № 14171070012000865 внесено запис про внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах; зміна додаткової інформації, зміна керівника юридичної особи, зміна складу підписантів та на підставі рішення зборів членів Житлово-будівельного Кооперативу Успіх , оформлених протоколом № 8 від 10.12.2016 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державним реєстратором Стрийської міської ради Львівської області Гук Мирославою Василівною 19.12.2016 за № 14171050013000865 внесено запис про Державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи; інші зміни, то такі записи підлягають скасуванню.

На переконання колегії суддів, позивачем обрано належний спосіб захисту порушеного права, а саме визнання недійсними оскаржуваних рішень загальних зборів юридичної особи та як наслідок скасування відповідних записів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно зазначив про порушення норм чинного законодавства при оформленні протоколу №7 від 17.09.2016 року та протоколу №8 від 10.12.2016 року в частині неналежного повідомлення про проведення зборів, прийняття рішень за відсутності кворуму та прийняття таких особами, які не є членами ЖБК Успіх .

З огляду на встановлені в судах першої та апеляційної інстанції обставини, колегія суддів вважає вірним рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Щодо клопотання представника відповідача про застосування строку позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статей 56 , 257 Цивільного кодексу України , позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з приписами частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України , сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом цієї норми, положення якої сформульовано із застосуванням слова "лише" (аналог "тільки", "виключно"), та відсутність будь-якого іншого нормативно-правового акта, який би встановлював інше правило застосування позовної давності, дає підстави для твердження про те, що із цього положення випливає безумовний висновок, відповідно до якого за відсутності заяви сторони у спорі, позовна давність судом не застосовується. Тобто цією нормою встановлені суб`єктивні межі застосування позовної давності, а саме передбачені випадки, до яких позовна давність не застосовується судом у зв`язку з відсутністю відповідної заяви сторони у спорі. Таким чином, позовна давність, як загальна, так і спеціальна є диспозитивною, а не імперативною в застосуванні. При цьому норма частини третьої статті 267 Цивільного кодексу України поширюється як на загальну, так і спеціальну позовну давність

Отже, без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов`язана лише з наявністю про це заяви сторони. При цьому суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність.

Дана правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 19.09.2018 у справі №906/373/17.

За умовами частини першої статті 261 Цивільного кодексу України , позовна давність застосовується лише за наявності встановлення судом факту доведеності порушення права особи, яка звернулася до суду з позовом.

Право на задоволення позову або право на позов у матеріальному розумінні - це право позивача вимагати від суду задоволення позову. Зі спливом позовної давності особа втрачає право на позов саме в матеріальному розумінні. Отже, сплив позовної давності є підставою для відмови у позові. Однак, правила про позовну давність відповідно до статті 267 вказаного Кодексу мають застосовуватися лише тоді, коли буде доведено існування самого суб`єктивного права. У випадках відсутності такого права або коли воно не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а у зв`язку з необґрунтованістю самої вимоги.

З огляду на прийняття оспорюваного рішення загальними зборами кооперативу 17.09.2016 та 10.12.2016, останнім днем для звернення позивача до суду було - відповідно, 17.09.2019 та 10.12.2019.

31.01.2019 з відповідною позовною про визнання недійсними рішень зборів членів ЖБК Успіх , оформлених протоколом №7 від 17.09.2016 та протоколом №8 від 10.12.2016 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільно звернулись до Стрийського міськрайонного суду Львівської області.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26.02.2019 відкрито провадження по справі №456/390/19, але тільки за вимогами ОСОБА_2

15.04.2019, ОСОБА_1 як третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору по справі №456/390/19, було подано свою позовну заяву до Стрийського міськрайонного суду Львівської області про визнання недійсними рішень зборів ЖБК Успіх , оформлених протоколом №7 від 17.09.2016 та протоколом №8 від 10.12.2016, про що відомості в Єдиному державному реєстрі судових рішень за номером справи №456/390/19, тобто в межах строку позовної давності.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 29.10.2019, з посиланням на позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №509/577/18, закрито провадження у справі 456/390/19 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

І вже 03.12.2019 до Господарського суду Львівської області було подано нову позовну заяву ОСОБА_1 про визнання недійсними рішень зборів членів ЖБК Успіх , оформлених протоколом №7 від 17.09.2016 та протоколом №8 від 10.12.2016.

У частині 1 статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до статті 264 Цивільного кодексу України , перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Частиною 1 статті 265 Цивільного кодексу України визначено, що залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.

Відповідно до частин 3, 4, 5 статті 267 Цивільного кодексу України , позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), неодноразово наголошував, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (§ 51 рішення Європейського суду з прав людини від 22 жовтня 1996 року у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства", заяви № 22083/93, 22095/93; § 570 рішення Європейського суду з прав людини від 20 вересня 2011 року у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Таким чином, позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб`єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов`язаної особи.

Пред`явлення позову до суду - це реалізація позивачем права на звернення до суду. Саме з цією процесуальною дією пов`язується початок процесу у справі.

Відповідно до вимог процесуального законодавства, суддя відкриває провадження у справі не інакше, як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому процесуальним кодексом.

Виходячи з аналізу наведених норм права, перебіг позовної давності шляхом пред`явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі, й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або повернув її, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підвідомчості, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами.

Отже, подання позову з недодержанням правил підвідомчості/підсудності (навіть у разі наступного закриття провадження у справі, а не відмови в позові або повернення позову), не перериває перебігу позовної давності.

Аналогічний висновок щодо застосування частини 2 статті 264 Цивільного кодексу України викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19, від 07.09.2020 у справі № 904/1080/19, від 17.06.2020 у справі № 916/1689/17.

Відповідно до частини 5 статті 267 Цивільного кодексу України , якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог.

До висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. При цьому, поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим.

При цьому, очевидно, що перебування справи у провадженні судових органів, вчинення в ній передбачених законом дій, на думку добросовісного розсудливого спостерігача, виключає необхідність вчинення процесуальних дій, спрямованих на припинення цього процесу, а саме: подачі заяв про закриття провадження у справі, подачі позовів в порядку іншого судочинства тощо. За таких обставин, є неправильним та несправедливим покладення виключно на позивача відповідальності за помилку у визначенні підвідомчості відповідної справи і позбавлення його права на захист у спірних правовідносинах.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини" зазначено, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16.12.1992).

Аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що подання позову з недодержанням правил підвідомчості/підсудності не перериває перебігу позовної давності, але, разом з тим, з урахуванням конкретних обставин справи, може бути поважною причиною для поновлення строку позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права.

Суд зауважує, що провадження у справі №456/390/19 було відкрито ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26.02.2019 та ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 16.05.2019 прийнято до спільного розгляду позовну заяву третьої особи Дирик Р.М.

За приписами ч.1 ст.3 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції станом на дату відкриття провадження у справі №456/390/19), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до п.п.1, 3 ч.1 ст.15 ЦПК України (у відповідній редакції), суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно ч.1, п.1 ч.2, ч.4 ст.122 ЦПК України (у відповідній редакції), суддя відкриває провадження у цивільній справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому цим Кодексом. Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства. Питання про відкриття провадження у справі або про відмову у відкритті провадження у справі суддя вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження заяви до суду або закінчення строку, встановленого для усунення недоліків, та не пізніше наступного дня після отримання судом у порядку, передбаченому частиною третьою цієї статті, інформації про місце проживання (перебування) фізичної особи.

За умовами п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України (у відповідній редакції), суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно ст.157 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції станом на дату відкриття провадження у справі №456/390/19), суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів - одного місяця. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду справи, суд ухвалою може подовжити розгляд справи, але не більш як на п`ятнадцять днів.

Суд зауважує, що при відкритті провадження у справі №456/390/19 місцевим загальним судом не ставилось питання про те, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільної юрисдикції.

Справа №456/390/19 розглядалась поза межами встановленого процесуальним законом строку.

Як слідує з судових рішень у справі №456/309/19, оприлюднених в Єдиному державному реєстрі судових рішень, справа перебувала в провадженні протягом восьми місяців. Ні суддями місцевого суду, ні сторонами не ставилося під сумнів питання щодо можливості розгляду даної справи судом цивільної юрисдикції.

Отже, для захисту своїх порушених прав позивач звернувся до Стрийського міськрайонного суду Львівської області в межах строку позовної давності, в свою чергу, місцевим судом не було відмовлено у відкритті провадження у справі, також позовну заяву не було повернуто заявнику. До Господарського суду Львівської області позивач звернувся з даним позовом через півтора місяця після закриття провадження у справі №456/309/19, тобто майже одразу після того, як дізнався, що даний спір підвідомчий Господарському суду Львівської області.

У сукупності наведених обставин, враховуючи факт відкриття провадження у справі Стрийським міськрайонним судом Львівської області та тривалий час розгляду справи, вчинення відповідних процесуальних дій, як-то прийняття позовної заяви третьої особи до спільного розгляду, як наслідок - наявність підстав для позивача вважати, що його права будуть відновлені та захищені в судовому порядку, звернення позивача до Господарського суду Львівської області з даною позовною заявою через півтора місяця після того, як позивач дізнався, що даний спір відноситься до господарської юрисдикції, суд приходить до висновку, що строк позивачем пропущено з поважних причин.

Частиною 5 ст. 267 ЦК України передбачено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

З огляду на викладене, з метою недопущення порушення права особи на доступ до правосуддя, визначених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , та застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, а також принципи справедливості, добросовісності і розумності, виходячи з фактичних обставин справи, суд приходить до висновку про необхідність захисту порушеного права позивача та поновлення строку позовної давності.

З огляду на вищенаведене, матеріали справи свідчать про те, що, приймаючи рішення про задоволення позову, місцевий господарський суд всебічно, повно і об`єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення, яке відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшло свого підтвердження, в зв`язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення відсутні.

Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України , в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

У відповідності до ст. 276 ГПК України , суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновок місцевого господарського суду, тому підстав для її задоволення не має, оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на вищенаведене, Західний апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Житлово-будівельного кооперативу Успіх , зміни чи скасування рішення Господарського суду Львівської області від 03.11.2021 у справі №914/2519/19. Порушень норм процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції у даній справі, судовою колегією не встановлено.

У зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Успіх" б/н від 05.04.2021 (вх..№01-05/1295/21 від 13.04.2021) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 03.11.2020 у справі №914/2519/19 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 28.01.2022

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий -суддя Плотніцький Б.Д.

Суддя Кордюк Г.Т.

Суддя Кравчук Н.М.