Постанова

від 19.01.2022 по справі 359/4552/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

19 січня 2022 року

м. Київ

справа № 359/4552/14-ц

провадження № 61-19491св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - керівник Бориспільської місцевої прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Державного агенства лісових ресурсів України (відповідач за зустрічним позовом) та державного підприємства Бориспільське лісове господарство (відповідач за зустрічним позовом),

відповідачі: ОСОБА_1 (третя особа за зустрічним позовом), ОСОБА_2 (позивач за зустрічним позовом), ОСОБА_3 (позивач за зустрічним позовом),

треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю Украгроінвестиції , ОСОБА_4 , товариство з обмеженою відповідальністю Бізнес-Парк 3000 , публічне акціонерне товариство Фідобанк ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області в складі судді Борця Є. О. від 26 травня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду в складі колегії суддів: Верланова С. М., Кашперської Т. Ц., Савченка С. І. від 26 листопада 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2009 року керівник Бориспільської місцевої прокуратури, діючи в інтересах держави в особі Державного агенства лісових ресурсів України та державного підприємства Бориспільський лісгосп (далі - ДП Бориспільський лісгосп ), звернувся до суду з вказаним позовом, у якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЧР № 082896, виданий 14 лютого 2007 року ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 30,0027 га з кадастровим номером 3220888000:06:001:0043, розташовану в адміністративних межах Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області; витребувати на користь держави в особі законного користувача ДП Бориспільський лісгосп з володіння ОСОБА_2 земельну ділянку площею 6,0002 га з кадастровим номером 3220888000:06:001:0048, які розташовані в адміністративних межах Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Позовна заява мотивована тим, що на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЧР № 082896 від 14 лютого 2007 року ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку площею 30,0027 га з кадастровим номером 3220888000:06:001:0043 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Щасливської сільської ради. 19 січня 2009 року ОСОБА_1 відповідно до договору купівлі-продажу частини земельної ділянки відчужив на користь товариства з обмеженою відповідальністю Украгроінвестиції (далі - ТОВ Украгроінвестиції ) земельну ділянку площею 29,3388 га, що була частиною вказаної вище земельної ділянки площею 30,0027 га. 12 березня 2009 року ТОВ Украгроінвестиції на підставі цього договору отримало державний акт на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 233284 щодо земельної ділянки площею 29,3388 га з кадастровим номером 3220888000:06:001:004 з цільовим призначенням для ведення підсобного селянського господарства, розташованої на території Щасливської сільської ради. 21 квітня 2009 року ТОВ Украгроінвестиції відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки відчужило на користь ОСОБА_2 земельну ділянку площею 6,003 га, що була частиною земельної ділянки площею 29,3388 га з кадастровим номером 3220888000:06:0044 з цільовим призначенням для ведення підсобного селянського господарства, розташованої на території Щасливської сільської ради. На підставі цього договору ОСОБА_2 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 032976 від 20 липня 2009 року щодо земельної ділянки площею 6,002 га з кадастровим номером 3220888000:06:001:0047 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Щасливської сільської ради. Також 21 квітня 2009 року ТОВ Украгроінвестиції відповідно до договору купівлі-продажу відчужило на користь ОСОБА_3 земельну ділянку площею 9,9999 га, що була частиною земельної ділянки площею 29,3388 га з кадастровим номером 3220888000:06:001:0044 з цільовим призначенням для ведення підсобного селянського господарства, розташованої на території Щасливської сільської ради. На підставі цього договору ОСОБА_3 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 032977 щодо земельної ділянки площею 9,9999 га з кадастровим номером 3220888000:06:001:0048 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Щасливської сільської ради.

Прокурор зазначав, що вказані земельні ділянки розташовувались на території 16 кварталу Вишеньківського лісництва та перебували у користуванні ДП Бориспільський лісгосп , відносились до земель лісогосподарського призначення та не могли виділятись для ведення особистого селянського господарства. ДП Бориспільський лісгосп не надавав згоду на вилучення спірних ділянок з його користування. Крім того, договір купівлі-продажу земельної ділянки, на підставі якого ОСОБА_1 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЧР № 082896 від 14 лютого 2007 року не реєструвався в Державному реєстрі правочинів, а серія договору ЧР на території Київської області ніколи не використовувалось.

У грудні 2010 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду із зустрічним позовом, у якому просили суд визнати за ними право власності на земельні ділянки площею 6,0002 га з кадастровим номером 3220888000:06:001:0047 та площею 9,9999 га з кадастровим номером 3220888000:06:001:0048 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовані на території Щасливської сільської ради.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що придбані ними земельні ділянки перебували у користуванні ДП Бориспільський лісгосп . Крім того, позивачі набули земельні ділянки за відплатними договорами та не могли знати про те, що ОСОБА_1 і ТОВ Украгроінвестиції не мали права розпоряджатись земельними ділянками, а тому є добросовісними набувачами.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 травня 2020 року позов керівника Бориспільської місцевої прокуратури задоволено. Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЧР № 082896, виданий 14 лютого 2007 року ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 30,0027 га з кадастровим номером 3220888000:06:001:0043, цільове призначення для особистого селянського господарства, розташованої на території Щасливської сільської ради Бориспільського району. Витребувано з володіння ОСОБА_2 на користь держави земельну ділянку площею 6,002 га з кадастровим номером 3220888000:06:001:0047, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Щасливської сільської ради Бориспільського району. Витребувано з володіння ОСОБА_2 на користь держави земельну ділянку площею 6,0002 га з кадастровим номером 3220888000:06:001:0047, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Щасливської сільської ради. Витребувано з володіння ОСОБА_3 земельну ділянку площею 9,9999 га з кадастровим номером 3220888000:06:001:0048, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства розташовану на території Щасливської сільської ради. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відмовлено.

Задовольняючи позов прокурора про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку й витребування земельних ділянок з володіння відповідача та, відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про визнання права власності на земельні ділянки, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки договір купівлі-продажу № 3157 від 26 листопада 2004 року є неукладеним, то ОСОБА_1 не набув право власності на земельну ділянку площею 30,0027 га з кадастровим номером 3220888000:06:001:0043 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Щасливської сільської ради, а відтак державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЧР № 082896, виданий 14 лютого 2007 року на ім`я ОСОБА_1 , суперечить вимогам земельного, лісового та цивільного законодавства.

Ураховуючи, що ОСОБА_1 не набув у встановленому порядку право власності на земельну ділянку площею 30,0027 га, то він не мав права відчужувати у власність ТОВ Украгроінвестиції земельну ділянку площею 29,3388 га, що була частиною вищевказаної земельної ділянки. ТОВ Украгроінвестиції також не набуло право власності на земельну ділянку площею 29,3388 га, а тому не мало права відчужувати у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельні ділянки площею 6,0003 га та площею 9,9999 га, що були частинами земельної ділянки площею 29,3388 га. Водночас, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 придбали ці об`єкти нерухомого майна за відплатними договорами і їм не було відомо про те, що ТОВ Украгроінвестиції не мало права розпоряджатись цими земельними ділянками, а тому вони є добросовісними набувачами. Суд зазначив, що у даному випадку належним способом захисту права держави на спірні земельні ділянки є витребування земельних ділянок, а не визнання недійсними договорів купівлі-продажу цих об`єктів нерухомого майна, у зв`язку з тим, що земельна ділянка площею 30,0027 га з кадастровим номером 3220888000:06:001:0043 не виділялась у власність ОСОБА_1 , тому вважається, що цей об`єкт нерухомого майна вибув з володіння держави поза її волевиявленням. За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для витребування з володіння ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь держави спірні земельні ділянки відповідно до частини першої статті 388 ЦК України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 травня 2020 року залишено без змін.

Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, зазначив про те, що місцевий суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для витребування з володіння ОСОБА_2 на користь держави земельної ділянки площею 6,002 га, а також з володіння ОСОБА_3 земельної ділянки площею 9,9999 га, та, відповідно, правомірно відмовив у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на спірні земельні ділянки. Витребування земельних ділянок у відповідачів без надання компенсації у зв`язку з їх витребуванням не свідчить про порушення принципу пропорційності , оскільки покупці, у яких вилучається майно, не позбавлені можливості порушувати питання про відшкодування завданих збитків на підставі статті 661 ЦК України, яка встановлю, що у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

У грудні 2020 року ОСОБА_3 звернувся через засоби поштового зв`язку до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 травня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні первісних позовних вимог, а зустрічні позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що прокурор повинен був надати, а суд в свою чергу з`ясувати на підставі якого рішення органу влади чи місцевого самоврядування відводилася спірна земельна ділянка у власність особи у якої ОСОБА_1 купив у 2004 році земельну ділянку площею 30,0027 га з кадастровим номером 3220888000:06:001:0043 з цільовим призначенням для особистого селянського господарства, розташованої на території Щасливської сільської ради Бориспільського району, виданий на яку державний акт суд визнав недійсним. Тобто, для визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, видану відповідачу ОСОБА_1 , суд мав вирішити питання про законність її отримання у власність особою, у якої ОСОБА_1 купив у 2004 році вказану земельну ділянку, а позивач при цьому взагалі не надав жодного доказу з вказаного питання. Спірна земельна ділянка ОСОБА_1 має площу 30,027 га, що в свою чергу свідчить про те, що земельною ділянкою такої площі має розпоряджатися Кабінет Міністрів України, а не особи в інтересах яких звернувся до суду прокурор, з огляду на те, що прокурор мав би звертатися до суду саме в інтересах Кабінету Міністрів України, що в свою чергу свідчить про неналежних позивачів. Судами обох інстанцій встановлено, що відповідачі є добросовісними набувачами, а відтак суди мали врахувати вищевказані правові висновки та вирішити питання про компенсацію чи інше відшкодування внаслідок позбавлення їх права власності на земельні ділянки.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19), від 04 червня 2019 року в справі № 916/3156/17-ц (провадження № 12-3-4гс18), від 14 листопада 2018 року в справі № 2-283/2010 (провадження № 14-308цс18), від 04 липня 2018 року в справі № 653/1096/16-ц, від 20 листопада 2018 року в справі № 372/2592/15-ц (провадження № 14-339цс18); постановах Верховного Суду від 28 червня 2018 року в справі № 761/1554/13-ц, від 12 червня 2019 року в справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18), від 25 квітня 2018 року в справі № 806/1000/17, від 13 червня 2018 року в справі № 687/379/17, від 31 жовтня 2018 року в справі № 911/360/17, від 12 червня 2019 в справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-437цс18) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

ОСОБА_2 судові рішення в частині первісних позовних вимог про витребування у неї земельної ділянки, та зустрічних її вимог до суду касаційної інстанції не оскаржувала, тому судові рішення в цій частині на предмет законності та обґрунтованості не перевіряються (стаття 400 ЦПК України).

Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2021 року відкрито провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № № 359/4552/14-ц з Бориспільського міськрайонного суду Київської області.

Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2022 року зазначену справу призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26 листопада 2004 року ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку площею 30,0027 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства на території Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області, що підтверджується державним актом серії ЧР № 082896 від 14 лютого 2007 року на право власності на земельну ділянку, виданого Бориспільським районним відділом земельних ресурсів Київської області, що зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.

19 січня 2009 року між ОСОБА_1 та ТОВ Украгроінвестиції укладено договір купівлі-продажу частини земельної ділянки, згідно з яким ОСОБА_1 продав, а ТОВ Украгроінвестиції придбало належну ОСОБА_1 частину земельної ділянки площею 29,3388 га, від земельної ділянки площею 30,0027 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області.

На підставі зазначеного договору купівлі-продажу ТОВ Украгроінвестиції був виданий державний акт серії ПЛ № 233284 від 12 березня 2009 року на право власності на земельну ділянку площею 29,3388 га, що розташована в адміністративних межах Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області.

21 квітня 2009 року між ТОВ Украгроінвестиції та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки , згідно з яким ТОВ Украгроінвестиції продало, а ОСОБА_2 , придбала належну товариству частину земельної ділянки площею 6,002 га, від земельної ділянки площею 29,3388 га, з цільовим призначенням для ведення підсобного селянського господарства, що розташована на території Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області.

На підставі зазначеного договору купівлі-продажу ОСОБА_3 видано державний акт серії ЯБ № 032977 від 20 липня 2009 року на право власнсоті на земельну ділянку площею 9,9999 га, що розташована в адміністративних межах Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Установлено, що 28 листопада 1975 року Бориспільському лісгоспу, правонаступником якого є ДП Бориспільський лісгосп , на підставі розпорядження Ради Міністрів УРСР від 07 лютого 1974 року № 63-р та рішення виконкому Київської обласної ради депутатів трудящих від 23 липня 1973 року № 411 із землекористування радгоспу Бортничі проведено відвід в натурі земельної ділянки в постійне користування для ведення лісового господарства площею 343,2 га.

Указана обставина, крім акта відведення, підтверджується також планом земельної ділянки, переданої в постійне користування Бортницькому лісництву Бориспільського лісгоспу за 1975 рік.

При базовому лісовпорядкуванні, яке проводилось у 1983 році, земельна ділянка № НОМЕР_1 , площею 87,6 га, була нанесена на план лісонасаджень Вишеньківського лісництва і кварталу присвоєно номер 7, що підтверджується викопіюванням із плану лісонасаджень Вишеньківського лісництва за 1983 рік та планшетом № 1 Вишеньківського лісництва (лісовпорядкування 1983 року), на якому межі земельної ділянки, в тому числі і квартал № 7, погоджені головним інженером - землевпорядником Бориспільського району.

При проведенні базового лісовпорядкування в 1993 році у зв`язку зі зміною території Вишеньківського лісництва кварталу було присвоєно номер 16, що підтверджується викопіюванням із планшета № 2 Вишеньківського лісництва та планом лісонасаджень Вишеньківського лісництва Бориспільського держлісгоспу (лісовпорядкування 2003 року).

При проведенні базового лісовпорядкування в 2003 році нумерація кварталу № 16, розташованого на території Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області, не змінилась.

Матеріали лісовпорядкування ДП Бориспільський лісгосп : проект організації та розвитку лісового господарства Бориспільського державного лісового господарства (далі - Бориспільське ДЛГ) державного лісогосподарського об`єднання Київліс , затверджені в установленому законом порядку 14 квітня 2005 року начальником управління лісового господарства за погодженням із державним управлінням екології та природних ресурсів у Київській області.

ДП Бориспільський лісгосп є державним лісогосподарським підприємством, яке на даний час використовує земельні ділянки лісового фонду на території Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а саме: плану лісонасаджень Вишеньківського лісництва Бориспільського району Київської області (лісовпорядкувальна документація) та проекту організації та розвитку лісового господарства Бориспільського ДЛГ державного лісогосподарського об`єднання Київліс , а тому володіє правами законного землекористувача.

Установлено, що спірні земельні ділянки є частиною земельної ділянки кварталу номер 16 Вишеньківського лісництва, яка знаходилась в користуванні ДП Бориспільський лісгосп .

Указана обставина підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель у Київській області від 10 вересня 2009 року, актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель У Київській області від 24 вересня 2009 року, листом Держземінспекції у Київській області від 05 жовтня 2009 року, планом лісонасаджень Вишеньківського лісництва Бориспільського держлісгоспу Київської області - лісовпорядкувальною документацією, проектом організації та розвитку лісового господарства Бориспільського ДЛГ державного лісогосподарського об`єднання Київліс , листом управління Держкомзему у Бориспільському районі Київської області від 26 березня 2012 року.

Так, відповідно до акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель у Київській області від 24 вересня 2009 року земельні ділянки виділено громадянам за рахунок лісовкритих земель, проекти із землеустрою, кадастрові плани не відповідають вимогам закону.

З листа-інформації управління Держкомзему у Бориспільському районі Київської області від 26 березня 2012 року та додатних до нього викопіювань земельних ділянок вбачається, що в Геодезичній інформаційній системі на території кварталу № 16 Вишеньківського лісництва Бориспільського держлісгоспу обліковуються архівні кадастрові номери на земельні ділянки: ОСОБА_1 , площею 0,6639 га; ОСОБА_4 , площею 3,5588 га; ОСОБА_4 , площею 9,7799 га; ОСОБА_2 , площею 6,0002 га, ОСОБА_3 , площею 9,9999 га.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України у редакції, чинній на час звернення позивача до суду, на прокуратуру покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно із пунктом 6 частини другої статті 20 Закону України Про прокуратуру від 5 листопада 1991 року, в редакції чинній на час звернення прокурора до суду з цим позовом, прокурор або його заступник у межах своєї компетенції при виявленні порушень закону має право звертатись до суду із заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Тобто, суб`єктами за захистом чиїх інтересів міг звертатися прокурор згідно з вимог чинного на момент пред`явлення позову у цій справі законодавства є: громадяни, держава, а також підприємства та юридичні особи.

Пунктом 1 Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 2008 року № 224 Державний комітет із земельних ресурсів є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністерство охорони навколишнього природного середовища.

Отже, прокурор в межах своєї компетенції, виявивши порушення закону звернувся до суду із позовом про захист прав і законних інтересів саме держави в особі Державного агенства лісових ресурсів України, яке є уповноваженим органом на здійснення відповідних функцій, та ДП Бориспільський лісгосп , у користуванні якого перебувала спірна земельна ділянка.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі землі лісогосподарського призначення (стаття 19 ЗК України).

Відповідно до частини першої, другої та четвертої статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Згідно зі статтею 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних дачних і садових ділянках.

Відповідно до статей 56, 57 ЗК України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення.

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Відповідно до статті 8 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державною в особі Кабінету Міністрів України, ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Згідно з частиною першою статті 57 ЛК України зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до ЗК України.

Згідно з частинами першою, другою, п`ятою та шостою статті 149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. Районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: сільськогосподарського використання; ведення водного господарства, крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті; будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті. Обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами 5, 9 цієї статті.

Відповідно до частини п`ятої статті 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи права користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно з частиною другою статті 149 ЗК України вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Установлено, що вищезазначена земельна ділянка з кадастровим номером 3220888000:06:001:0043, загальною площею 30,0027 га, є частиною земельної ділянки 6 кварталу Вишеньківського лісництва, яка знаходиться в користуванні ДП Бориспільський лісгосп .

ДП Бориспільський лісгосп як добросовісний та законний землекористувач у розумінні вимог статей 57, 92, 95 ЗК України, будь-якого погодження щодо вилучення із користування лісгоспу земельних ділянок, що знаходиться в адміністративних межах Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області чи добровільної відмови від неї не надавав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14 лютого 2007 року, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26 листопада 2004 року № 3157, Бориспільським районним відділом земельних ресурсів ОСОБА_1 видано державний акт серії ЧР № 082896 на право власності на земельну ділянку, площею 30 0027 га, для ведення особистого селянського господарства на території Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області.

В ході проведення прокурором перевірки та розслідування кримінальної справи № 85-1242 встановлено, що оригінал або нотаріально посвідчена копія договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26 листопада 2004 року відсутня.

Згідно витягу Державного реєстру правочинів № 7808376 від 08 жовтня 2009 року встановлено, що вищевказаний договір купівлі-продажу в Державному реєстрі правочинів не реєструвався.

Також відповідно до частини першої статті 657 ЦК України в редакції, чинній на день придбання ОСОБА_1 земельної ділянки, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладався у письмовій формі і підлягав нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Згідно з частиною четвертою статті 334, частини третьої статті 640 ЦК України договір, який підлягав нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, вважається укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації. У такому випадку право власності у набувача виникало виключно з моменту державної реєстрації договору про відчуження майна.

З урахуванням того, що в державному реєстрі правочинів відсутній запис про державну реєстрацію договору купівлі-продажу земельної ділянки, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що договір купівлі-продажу № 3157 від 26 листопада 2004 року є неукладеним відповідно до частини третьої статті 640 ЦК України, у редакції, чинній на час його укладення, а відтак ОСОБА_1 в силу частини четвертої статті 334 ЦК України не набув право власності на земельну ділянку площею 30,0027 га з кадастровим номером 3220888000:06:001:0043 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Щасливської сільської ради.

Оскільки ОСОБА_1 не набув у встановленому порядку право власності на земельну ділянку площею 30,0027 га з кадастровим номером 3220888000:06:001:0043 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Щасливської сільської ради, то суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що він не мав права відчужувати ТОВ Украгроінвестиції земельну ділянку площею 29,3388 га, що була частиною вказаної вище земельної ділянки.

ТОВ Украгроінвестиції також не набуло право власності на земельну ділянку площею 29,3388 га з кадастровим номером 3220888000:06:001:0044 з цільовим призначенням для ведення підсобного селянського господарства, розташовану на території Щасливської сільської ради, а тому не мало права відчужувати ОСОБА_3 земельну ділянку площею 9,9999 га, що була частиною земельної ділянки 29,3388 га.

Згідно зі статтею 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно з чужого незаконного володіння. Однак, якщо майно за плату придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не повинен був знати (добросовісний набувач), то власник вправі витребувати це майно від набувача лише в разі, коли майно загублене власником або особою, якій майно було передане власником у володіння, або викрадено у того чи іншого, або вибуло з їх володіння іншим шляхом поза їх волею.

Установивши, що спірні земельні ділянки вибули з володіння ДП Бориспільський лісгосп поза його волею, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій, з урахуванням того, що ОСОБА_3 зареєстрував своє право власності на спірну земельну ділянку, дійшли правильного висновку про те, що пред`явлення прокурором позову до добросовісного набувача про витребування майна на підставі статті 388 ЦК України відповідає вимогам закону.

Указані висновки узгоджуються з правовою позицією, що викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21).

Установлено, що спірні земельні ділянки, які вибули з користування ДП Бориспільський лісгосп належать до земель лісового фонду та на час прийняття рішення про її відчуження перебували у державній власності й вибули з володіння власника держави поза його волею.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для витребування з володіння ОСОБА_3 на користь держави земельної ділянки площею 9,9999 га.

Відповідно до частини першої статті 256, частини першої статті 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

На віндикаційні позови держави в особі органів державної влади поширюється загальна позовна давність (пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17, провадження № 14-183цс18).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

У разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган (пункти 46, 48, 65 - 66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц).

З огляду на положення статті 261 ЦК України суд повинен з`ясувати, з якого моменту у прокурора виникло право на звернення до суду в інтересах держави в особі Державного агенства лісових ресурсів України та ДП Бориспільське лісове господарство з вищезазначеним позовом. Це право пов`язане з моментом, коли саме повноважним органам стало відомо чи могло стати відомо про таке порушення.

Вказана позиція узгоджується із висновками висловленими Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц (провадження № 14-95цс18); від 30 травня 2018 року у справі № 359/2012/15-ц (провадження № 14-101цс18); від 05 червня 2018 року у справі № 359/2421/15-ц (провадження № 14-168цс18); від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17 (провадження № 14-183цс18); від 20 листопада 2018 року у справі № 372/2592/15-ц (провадження № 14-339цс18), а також Верховним Судом у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 369/16418/18 (провадження № 61-6364св20).

Цей позов прокурор пред`явив у листопаді 2009 року.

Установивши у справі, що переглядається, відсутність доказів того, що Державного агенства лісових ресурсів України та ДП Бориспільське лісове господарство з наявних у них відомостей могли знати про вибуття спірних земельних ділянок з державної власності на підставі договору купівлі-продажу, який не укладався, а керівник Бориспільської місцевої прокуратури та Державне агенство лісових ресурсів України і ДП Бориспільський лісгосп дізнались про незаконне заволодіння земельними ділянками лише після перевірок дотримання вимог земельного законодавства, які проводились у вересні 2009 року. Ця обставина свідчить про те, що у вересні 2009 року розпочався перебіг трирічного строку позовної давності, з цим позовом керівник Бориспільської місцевої прокуратури звернувся у листопаді 2009 року, ця обставина свідчить про те, що він не пропустив строк позовної давності.

Суди попередніх інстанцій належним чином оцінили доводи відповідача щодо позовної давності та з урахуванням установлених у цій справі обставин правильно встановив початок його перебігу та виходили з того, що цей строк прокурором не пропущено.

Колегія суддів суду касаційної інстанції не приймає до уваги доводи касаційної скарги про те, що оскільки відповідач є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки, а тому внаслідок позбавлення його права приватної власності на земельну ділянку він буде нести надмірний тягар без будь-якої компенсації за відшкодування збитків не заслуговують на увагу з огляду на таке.

У даній справі встановлено, що відповідач ОСОБА_3 прижбапв спірну земельну ділянку у ТОВ Украгроінвестиції на підставі договору купівлі-продажу від 21 квітня 2009 року.

Тому витребування земельної ділянки у ОСОБА_3 без надання компенсації у зв`язку з її витребуванням, не свідчить про порушення принципу пропорційності , оскільки покупець, у якого вилучається майно, не позбавлений можливості порушувати питання про відшкодування завданих збитків на підставі статті 661 ЦК України, яка встановлює, що у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 03 червня 2020 року в справі № 707/584/17 (провадження № 61-11651св18).

Витребування спірної земельної ділянки з володіння відповідача відповідає критерію законності: воно здійснюється на підставі норми статті 388 ЦК України у зв`язку з порушенням органом державної влади низки вимог ЛК України та ЗК України, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності.

Відповідач не мав перешкод у доступі до законодавства й у силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак спірної земельної ділянки, проявивши розумну обачність, міг і повинен був знати про те, що ділянка має ознаки земель лісового фонду, а тому вибула з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить під обґрунтований сумнів добросовісність відповідача під час набуття ним земельної ділянки у власність.

За таких обставин висновки судів попередніх інстанцій у справі, що переглядається, не суперечать загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого протоколу.

Таким чином, установлення порушення статті 1 Першого протоколу, виправданість втручання у право власності напряму корелюються із законністю набуття майна, поведінкою набувача під час його придбання та наявністю суспільного інтересу, з метою задоволення якого таке втручання здійснюється.

Аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 372/2180/15-ц.

Так, для витребування нерухомого майна оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування не є ефективним способом захисту права власника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року в справі № 183/1617/16 (провадження № 14208цс18, пункт 86). Вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97с19, пункт 39), від 11 лютого 2020 року в справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19)).

Визнання недійсним державного акта також не є необхідним для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для її витребування з чужого володіння, а тому в задоволенні цієї вимоги слід відмовити (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 94.).

Тому висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання недійсним державного акта, виданого на ім`я ОСОБА_1 є помилковим, оскільки визнання недійсним такого акта є неналежним способом захисту, та не призведе до відновлення порушених прав у судовому порядку.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій в частині позовних про визнання недійсним державного акта, виданого на ім`я ОСОБА_1 на право власності на земельну ділянку серії ЧР № 082896 від 14 лютого 2007 року підлягають скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову в позові.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 травня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року в частині позовних вимог керівника Бориспільської місцевої прокуратури, діючого в інтересах держави в особі Державного агенства лісових ресурсів України та державного підприємства Бориспільське лісове господарство , до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю Украгроінвестиції , ОСОБА_4 , товариство з обмеженою відповідальністю Бізнес-Парк 3000 , публічне акціонерне товариство Фідобанк про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку скасувати.

У задоволенні позову в частині позовних вимог керівника Бориспільської місцевої прокуратури, діючого в інтересах держави в особі Державного агенства лісових ресурсів України та державного підприємства Бориспільське лісове господарство , до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю Украгроінвестиції , ОСОБА_4 , товариство з обмеженою відповідальністю Бізнес-Парк 3000 , публічне акціонерне товариство Фідобанк про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку - відмовити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 травня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року в частині позовних вимог керівника Бориспільської місцевої прокуратури, діючого в інтересах держави в особі Державного агенства лісових ресурсів України та державного підприємства Бориспільське лісове господарство , до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю Украгроінвестиції , ОСОБА_4 , товариство з обмеженою відповідальністю Бізнес-Парк 3000 , публічне акціонерне товариство Фідобанк , про витребування земельної ділянки залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун