Ухвала

від 12.01.2021 по справі 359/4552/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 січня 2021 року

м. Київ

справа № 359/4552/14-ц

провадження № 61-19491ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Червинської М. Є. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області

від 26 травня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду

від 26 листопада 2020 року в справі за позовом керівника Бориспільської місцевої прокуратури, діючого в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України та державного підприємства Бориспільське лісове господарство , до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю Украгроінвестиції , ОСОБА_4 , товариство з обмеженою відповідальністю Бізнес-Парк 3000 , публічне акціонерне товариство Фідобанк , про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування земельних ділянок з володіння відповідачів; за зустрічним позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до Державного агентства лісових ресурсів України та державного підприємства Бориспільське лісове господарство , треті особи: ОСОБА_2 , товариство з обмеженою відповідальністю Украгроінвестиції , про визнання права власності на земельні ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2009 року керівник Бориспільської місцевої прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України та державного підприємства Бориспільський лісгосп (далі -

ДП Бориспільський лісгосп ), звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий 14 лютого 2007 року ОСОБА_2 на земельну ділянку та витребувати на користь держави в особі законного користувача ДП Бориспільський лісгосп з володіння ОСОБА_3 земельну ділянку площею 6,0002 га та з володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 9,9999 га, які розташовані в адміністративних межах Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області.

У грудні 2010 року ОСОБА_3 , ОСОБА_1 звернулися до суду із зустрічним позовом, у якому просили суд визнати за ними право власності на земельні ділянки площею 6,0002 га та площею 9,9999 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області

від 26 травня 2020 року позов керівника Бориспільської місцевої прокуратури задоволено.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЧР № 082896, виданий 14 лютого 2007 року ОСОБА_2 щодо земельної ділянки площею 30,0027 га з кадастровим номером 3220888000:06:001:0043, цільове призначення для особистого селянського господарства, розташованої на території Щасливської сільської ради Бориспільського району.

Витребувано з володіння ОСОБА_3 на користь держави земельну ділянку площею 6,0002 га з кадастровим номером 3220888000:06:001:0047, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Щасливської сільської ради.

Витребувано з володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 9,9999 га з кадастровим номером 3220888000:06:001:0048, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Щасливської сільської ради.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 , ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області

від 26 травня 2020 року залишено без змін.

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся через засоби поштового зв`язку до Верховного Суду із касаційною скаргою на

рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області

від 26 травня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду

від 26 листопада 2020 року, яка не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з наступних підстав.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою , третьою статті 411 цього Кодексу.

Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Як на підставу касаційного оскарження заявник узагальнено посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.

За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та надіслати копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

У порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у повному обсязі.

У прохальній частині касаційної скарги ОСОБА_1 просить рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області

від 26 травня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду

від 26 листопада 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Бориспільської місцевої прокуратури та задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3 ,

ОСОБА_1 . Тобто заявником оскаржуються судові рішення як в частині первісного прозову, так і в частині зустрічного позову.

До касаційної скарги заявником додано фіскальний чек АТ Укрпошта

від 23 грудня 2020 року про сплату судового збору у розмірі 6 834,00 грн, тобто заявником сплачено судовий збір за подання касаційної скарги в частині оскарження судових рішень за первісним позовом.

Отже, заявнику необхідно сплатити судовий збір в порядку та розмірі, який визначений Законом України Про судовий збір , в частині оскарження судових рішень щодо зустрічного позову.

Зустрічний позов у справі пред`явлено у 2010 році та містить дві вимоги майнового характеру.

Суд враховує, що на момент подання зустрічної позовної заяви розмір державного мита за звернення з позовами та іншими заявами до суду встановлювався відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України Про державне мито від 21 січня 1993 року № 7-93. З набранням 01 листопада 2011 року чинності Законом України Про судовий збір стягнення державного мита за звернення до суду з позовами та іншими заявами у відповідних нормативно-правових актах змінено на стягнення судового збору.

Відповідно до пункту а частини першої статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України Про державне мито від 21 січня 1993 року № 7-93 (в редакції, чинній на момент подання зустрічного позову) ставка державного мита за подання позовної заяви складала 1 відсоток від ціни позову, але не менше

3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір за подання касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду судовий збір підлягає сплаті в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюванної суми.

З урахуванням наведеного та виходячи із того, що зустрічний позов було пред`явлено до суду в 2010 році, за подання касаційної скарги необхідно доплатити судовий збір у розмірі 6 800,00 грн (із розрахунку (((17,00 грн х 100) х 2) 200%), де 17,00 грн - розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян у 2010 році.

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду

у складі Верховного Суду з 01 січня 2021 року має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 379937837, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування платежу: Судовий збір (Верховний Суд, 055) .

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України

Про судовий збір . На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 травня

2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 листопада

2020 року залишити без руху.

Надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 12 лютого

2021 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга буде повернута заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя М. Є. Червинська