Постанова

від 01.02.2022 по справі 569/14975/13-ц

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2022 року

м. Рівне

Справа № 569/14975/13-ц

Провадження № 22-ц/4815/241/22

Головуючий у Рівненському міському суді

Рівненської області: суддя Доля В.А.

Час, дата і місце ухвалення рішення суду першої інстанції:

16 год. 25 хв. 04 вересня 2013 року в м. Рівне

(вступна і резолютивна частини)

Повний текст складено: 06 вересня 2013 року.

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючий: суддя Хилевич С.В.

судді: Боймиструк С.В., Ковальчук Н.М.

секретар судового засідання: Пиляй І.С.

учасники справи:

позивач: Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра"(правонаступники: Товариство з обмеженою відповідальністю "Брійт Інвестмент"; Товариство з обмеженою відповідальністю "Преміум Лігал Колекшн";

відповідач1: ОСОБА_1 ;

відповідач2: ОСОБА_2 ;

відповідач3: ОСОБА_3 ;

за участі: представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Лігал Колекшн" - Кеньо Дениса Васильовича

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 04 вересня 2013 року в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" (правонаступники: Товариство з обмеженою відповідальністю "Брійт Інвестмент"; Товариство з обмеженою відповідальністю "Преміум Лігал Колекшн") до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

У серпні 2013 року в суд звернулося Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" (далі - ПАТ "КБ "Надра" або банк) з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. Мотивуючи свої вимоги, покликалось на укладений 20 березня 2008 року між ним та ОСОБА_1 кредитний договір №01/2003/08-051, згідно з умовами якого банк надав відповідачу кредит на придбання нерухомого майна в розмірі 54 000 доларів США із розрахунку 12,89 % річних строком до 17 березня 2028 року. Нарахування відсотків за користування кредитом здійснювалось за фактичну кількість днів у періоді на її залишок заборгованості. Відповідач1 зобов`язувався своєчасно повертати кредит та сплачувати нараховані відсотки щомісячно в порядку, визначеному кредитним договором, однак умови кредитного договору порушив. Сторони узгодили, що банк мав право вимагати від позичальника дострокового виконання зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків та інших платежів, передбачених кредитним договором, якщо він вніс чергові мінімально необхідні платежі у певний термі термін. Так, у разі порушення відповідачем1 строків сплати нарахованих відсотків та строків повернення кредиту він мав сплачувати позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України (далі - НБУ), що діяла на час виникнення заборгованості за кожен день прострочення. Також у разі прострочення позичальником строку повернення кредиту чи сплати відсотків за користування кредитними коштами той мав сплачувати банку штраф у розмірі 10% від суми кредиту за кожний випадок. Станом на 25 липня 2013 року за позичальником обліковувалась заборгованість за кредитним договором в сумі 93 603,58 доларів США, з яких: непогашений кредит - 54276,92 доларів США; несплачені відсотки - 32542,61 доларів США; несплачена пеня за прострочення строків виконання зобов`язань - 1286,85 доларів США; несплачений штраф за прострочення строків сплати мінімально необхідного платежу - 5497,20 доларів США. Разом з цим 20 березня 2008 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 01/2003/08-051 (2). Відповідно до п. 1.1. правочину він поручився за належне виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань. Того ж дня було укладено договір поруки № 01/2003/08-051 (1) з ОСОБА_2 . Оскільки зобов`язання не були виконані, то відповідно до умов договорів поруки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відповідають перед кредитором у повному обсязі всім належним їм на праві власності майном та грошовими коштами.

З наведених мотивів ПАТ "КБ "Надра" просило стягнути солідарно з відповідачів в т.ч. і за рахунок заставного майна на свою користь заборгованість на загальну суму 93 603,58 доларів США, що становило еквівалент 748 173,41 грн. за курсом НБУ (1 долар США=7,993 грн).

Заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 04 вересня 2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ "КБ "Надра" заборгованість в розмірі 93 603,58 доларів США, що становить станом на 25 липня 2013 року згідно офіційного курсу НБУ 748 173,41 гривень.

В задоволенні вимоги про стягнення боргу за рахунок заставного майна відмовлено.

Стягнуто солідарно з відповідачів на користь банку судові витрати в розмірі 3 441 гривні.

Роз`яснено порядок перегляду заочного рішення суду, його оскарження в апеляційному порядку, а також про строк набрання ним законної сили.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 08 вересня 2021 року поновлено ОСОБА_1 процесуальні строки на подання заяви про перегляд заочного рішення.

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 04 вересня 2013 року в цивільній справі №569/14975/13-ц за позовом ПАТ "КБ "Надра" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення основного боргу за кредитним договором, відсотків та пені за користування кредитом, в т.ч. і за рахунок заставного майна залишено без задоволення.

На заочне рішення суду ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, де покликався на його незаконність та необґрунтованість, які полягали в неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначав, що був необізнаний про розгляд справи, а тому фактично був позбавлений можливості реалізувати свої процесуальні права. Також, на переконання заявника, в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, що підтверджували б нараховану банком заборгованість. Так, вказана у позові заборгованість є суперечливою і встановлені судом обставини не узгоджуються одна з одною. На доводи позивача з того приводу, що саме з червня 2012 року відповідач розпочав порушувати умови укладеного між сторонами договору, зазначалось, що й на даний час жодних претензій, вимог тощо на його адресу не направлялося, а тому претензій у банку не було. Вимог, які містяться в матеріалах справи, позичальник не отримував, а підтверджень протилежного позивачем не надано. Зважав на те, що суд встановив розмір заборгованості за тілом кредиту в розмірі 54 000 долари США, її передбачено й самим кредитним договором, однак згодом з незрозумілих підстав тіло кредиту зросло до 54 276,92 долари США. Покликався на те, що направленням вимоги 11 червня 2012 року кредитор фактично змінив строк виконання зобов`язання, вимагаючи повернути отриманий кредит достроково, а не 17 березня 2028, як це передбачено умовами договору. Тобто після 11 червня 2012 року у банку припинилося право нараховувати проценти за кредитом. Після зміни строку виконання зобов`язання усі наступні платежі, передбачені і графіком сплати щомісячних платежів, не мають правового значення, оскільки банком відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України було змінено основний строк повернення всієї суми заборгованості. Отже, розмір непогашених відсотків у випадку, якби відповідач1 взагалі ніколи не здійснював будь-яких оплат по кредитному договору, не міг перевищувати 31322,70 доларів США станом на момент надіслання вимоги про дострокове повернення кредиту. Тобто в структурі заборгованості мала б міститися сума, що повинна була б складатися із тіла кредиту, суми відсотків, котрі мали б бути сплачені ним до липня 2012 року, пені, нарахована за аналогічний період, але саме на суму простроченого погашення тіла кредиту, а не на весь наданий банком кредит.

З викладених підстав просив заочне рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову ПАТ "КБ "Надра" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення основного боргу за кредитним договором, відсотків та пені за користування кредитом, в т.ч. і за рахунок заставного майна.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві правонаступник позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Преміум Лігал Колекшн" (далі - ТОВ ""Преміум Лігал Колекшн") просило у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а заочне рішення залишити без змін. Вказувало на те, що відповідач1 належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи по незмінюваній адресі.

На переконання товариства, ПАТ "КБ "Надра" належними та допустимими доказами обґрунтувало наявність спірної заборгованості за кредитним договором. У матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості за кредитним договором станом на 25 липня 2013 року, з якого видно, що останній платіж за кредитним договором було внесено 30 вересня 2009 року. Розрахунок заборгованості за кредитним договором відповідачем1 не спростований, власного розрахунку не надано.

Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, що з`явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.

Відповідно до укладеного кредитного договору № 01/2003/08-051 від 20 березня 2008 року відповідачу ОСОБА_1 був наданий кредит у розмірі 54000 доларів США, зі строком повернення до 17 березня 2028 року, із сплатою відсотків в розмірі 12,89 % річних.

Згідно з договорами поруки від 20 березня 2008 року № 01/2003/08-051 (1) та № 01/2003/08-051 (2), що є забезпеченням вищезазначеного кредитного договору, фінансовими поручителями за зобов`язаннями ОСОБА_1 виступали відповідач2 і відповідач3 - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які відповідно до п.1.2. та п. 1.4.1 договорів поруки відповідали перед Кредитором (Банком) у повному обсязі всім належним на праві власності майном та грошовими коштами.

Звертаючи до суду з позовом, банк покликався на те, що у порушення норм законодавства та умов кредитного договору ОСОБА_1 свої зобов`язання належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на 25 липня 2013 року має заборгованість перед банком в сумі 93603,58 доларів США (непогашений кредит - 54276,92 долари США, непогашені відсотки - 32542,61 долари США, несплачена пеня за прострочення строків виконання зобов`язань - 1286,85 доларів США, несплачений штраф за прострочення строків сплати мінімально необхідного платежу - 5497,20 доларів США), що становило станом на 25 липня 2013 року згідно офіційного курсу НБУ 748 173,41 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 1050 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки, належні йому відповідно до ст. 1048, 1056-1 цього Кодексу.

За статтями 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Частиною першою ст. 543 ЦК України визначено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом так і від будь-кого з них окремо.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

З урахуванням того, що у ОСОБА_1 перед ПАТ "КБ "Надра" існувала заборгованість, яка ним добровільно не сплачувалась, а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з солідарно з відповідачів на користь банку заборгованість за кредитом та процентами, а також неустойку, виходячи із доказів в справі, та правильно визначився із розміром зазначених складових заборгованості.

Щодо незгоди заявника з розрахунком заборгованості, то дані твердження скарги колегія судів не може прийняти до уваги, оскільки позичальником не було надано будь-яких розрахунків на підтвердження даних обставин.

У контексті одного із основоположних принципів цивільного судочинства - принципу змагальності сторін - вирішальним фактором є обов`язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів. Якщо сторона не подала доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.

За тих обставин, коли подані позивачем розрахунки та докази не спростовані апелянтом жодним чином, заперечення щодо неправильності обрахунку заборгованості є недоведеними, а відтак колегія суддів вважає, що суд попередньої інстанції правильно виходив з розрахунку, наданого банком, зробленого у відповідності до умов укладеного між сторонами договору та фактично здійснених позичальником платежів на погашення кредиту та процентів за користування ним і доводи апеляційної скарги в цій частині не можуть бути взяті до уваги.

Як видно із кредитного договору (п. 1.2), цільовим використанням кредиту було: проведення розрахунків по договору купівлі-продажу нерухомого майна № б/н від 20 березня 2008 року; витрати позичальника пов`язані з оформленням кредиту; оплата комісії за розрахунки за Кредитним договором у сумі 972 долари США.

Тому аргументи заявника з приводу неправомірного збільшення тіла кредиту на увагу не заслуговують.

Як відомо із розрахунку заборгованості, станом на час виникнення спірних правовідносин сума заборгованості за кредитом становила 54 972 долари США, тобто складалась із тіла кредиту та передбаченої п.1,2 кредитного договору комісії за розрахунки.

Відхиляються і доводи апеляційної скарги про те, що передбачені умовами кредитного договору нарахування повинні були здійснюватись до червня 2012 року, тобто до пред`явлення вимоги про необхідність погашення простроченої заборгованості за кредитним договором.

Вказана вимога (повідомлення) не є вимогою про дострокове повернення кредиту в розумінні ч.2 ст. 1050 ЦПК України, а лише доводила про необхідність погашення простроченої заборгованості.

Якщо кредитний договір має домовленість, що передбачає закінчення строку кредитування поверненням позичальником кредитних коштів і кредитор не направляв у порядку ч.2 ст. 1050 ЦК України вимогу, а вживав інші заходи досудового врегулювання, то за таких обставин слід дійти висновку про правомірність нарахування банком передбаченої саме умовами кредитного договору заборгованості.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного вкидання зобов`язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Між тим, будь-яких доказів на обґрунтоване підтвердження своїх заперечень проти позову відповідач, в т.ч. і щодо відсутності вини, не надав, матеріали справи не містять.

Як видно з наданих позивачем доказів, позичальник ознайомився та погодився з усіма істотними умовами кредитного договору шляхом його підписання, одержав кредит, частково його погашав та зауважень щодо покладення на нього таких обов`язків не висловлював.

З розрахунку заборгованості вбачається, що будь-яких неправомірних (непогоджених сторонами) нарахувань банком не проводилось, тіло кредиту не збільшувалось, розмір відсоткової ставки був незмінним

Згідно з абз. другим ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Однак будь-яких фактів про процесуально-правові порушення, що потягли би помилкове розв`язання цивільно-правового спору, відповідач не надав, а апеляційним судом здобуто не було.

Отже, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішення суду в оскаржуваній частині, позаяк зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд.

Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", п. 32).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справах Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Спонуканням для залишення оскаржуваного рішення суду без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при його ухваленні.

Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 04 вересня 2013 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено: 01.02.2022

Головуючий: С.В. Хилевич

Судді: С.В. Боймиструк

Н.М. Ковальчук