Постанова

від 19.01.2022 по справі 404/3167/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

19 січня 2022 року

м. Київ

справа № 404/3167/18

провадження № 61-11480св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Ступак О. В., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: державний реєстратор Кіровоградської філії Державного підприємства Сетам Мірошніченко Олександр Петрович, ОСОБА_2 ,

треті особи: Кіровоградська філія Державного підприємства Сетам , фізична особа - підприємець ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 16 червня 2021 року в складі колегії суддів: Єгорової С. М., Голованя А. М., Мурашка С. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до державного реєстратора Кіровоградської філії Державного підприємства Сетам (далі - ДП Сетам ) Мірошніченка О. П., Нужної Н. С., треті особи: Кіровоградська філія ДП Сетам , фізична особа - підприємець ОСОБА_3 , про встановлення факту повного розрахунку та виконання умов договору за грошовим зобов`язанням за договором купівлі-продажу комплексу будівель та зобов`язання здійснити державну реєстрацію речових прав за цим правочином.

Позовну заяву мотивовано тим, що 12 вересня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу комплексу будівель за адресою: АДРЕСА_1 . Земельна ділянка площею 12 825,0 кв. м, на якій розташовано вказаний комплекс будівель, не приватизована.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про спільну земельну ділянку № НВ 3500452602013, виданим відділом Держземагентства у Бобринецькому районі від 11 вересня 2013 року, вказаній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 3520810100:50:029:0011. Відчужений комплекс будівель належав ОСОБА_2 на праві приватної власності, а його оціночна вартість станом на 01 липня 2013 року складала 692 000,00 грн. Продаж комплексу будівель за домовленістю сторін вчинено за 700 000,00 грн, розрахунок між сторонами здійснювався з розстроченням платежу, а саме: в день посвідчення договору покупець сплачує продавцеві 150 000,00 грн шляхом переказу коштів з поточного рахунку фізичної особи - покупця на поточний рахунок фізичної особи - продавця. Сума, що залишається, тобто 550 000,00 грн, розстрочується і сплачується наступним чином: 100 000,00 грн покупець зобов`язаний сплатити продавцю до 12 жовтня 2013 року; 450 000,00 грн покупець зобов`язаний сплачувати продавцю до 12 числа кожного місяця, починаючи з листопада 2013 року і закінчуючи серпнем 2014 року, по 45 000,00 грн. Факт проведення повного розрахунку та виконання покупцем договору засвідчується заявою продавця, що є невід`ємною частиною цього договору, справжність підпису на якій буде засвідчено нотаріально.

Позивач зазначала, що виконала вимоги договору в частині розрахунку, сплатила відповідачу достроково грошові кошти в розмірі 700 000,00 грн, після чого звернулась до ОСОБА_2 з вимогою про виконання нею зобов`язання в частині надання нотаріально засвідченої заяви щодо факту повного розрахунку, але, незважаючи на повний розрахунок за договором купівлі-продажу комплексу будівель за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на комплекс будівель зареєстровано в Державному реєстрі речових прав за ОСОБА_2 , що порушує права позивача як покупця користуватись та вільно розпоряджатись придбаним майном.

ОСОБА_1 звернулась до державного реєстратора Кіровоградської філії ДП Сетам Мірошніченка О. П. із заявою про державну реєстрацію права власності на комплекс будівель, на що отримала відмову.

Стверджувала, що, незважаючи на виконання нею вимог для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, державний реєстратор Кіровоградської філії ДП Сетам Мірошніченко О. П. фактично не вчинив дії щодо проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, відмовивши у проведенні реєстраційних дій у встановлений законом строк.

На підставі викладеного позивач просила суд встановити факт проведення повного розрахунку та виконання покупцем договору купівлі-продажу комплексу будівель та споруд від 12 вересня 2013 року у сумі 700 000,00 грн; зобов`язати ОСОБА_2 надати ОСОБА_1 нотаріально засвідчену заяву про факт проведення повного розрахунку за договором купівлі-продажу комплексу будівель та споруд від 12 вересня 2013 року в сумі 700 000,00 грн відповідно до пункту 2.6 договору; зобов`язати державного реєстратора Кіровоградської філії ДП Сетам Мірошніченка О. П. провести державну реєстрацію речових прав на комплекс будівель за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу комплексу будівель від 12 вересня 2013 року, та внести ці відомості до Державного реєстру речових прав.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15 червня 2018 року відкрито провадження у цій справі.

Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що позовну заяву подано з додержанням вимог статей 175, 177 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження, визначені статтями 185, 186 ЦПК України, відсутні.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11 жовтня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Встановлено факт проведення повного розрахунку в сумі 700 000,00 грн та виконання ОСОБА_1 договору купівлі-продажу комплексу будівель та споруд від 12 вересня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Бобринецького районного нотаріального округу Кіровоградської області Кіріченко Г. М., реєстр № 608, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Зобов`язано ОСОБА_2 надати ОСОБА_1 нотаріально засвідчену заяву про факт проведення повного розрахунку в сумі 700 000,00 грн відповідно до пункту 2.6 договору купівлі-продажу комплексу будівель та споруд від 12 вересня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Бобринецького районного нотаріального округу Кіровоградської області Кіріченко Г. М., реєстр № 608. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до державного реєстратора Кіровоградської філії ДП Сетам Мірошніченко О. П. про проведення державної реєстрації речових прав на комплекс будівель за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу комплексу будівель від 12 вересня 2013 року та внесення цих відомостей до Державного реєстру речових прав відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції вважав доведеним належними та допустимими доказами факт проведення ОСОБА_1 повного розрахунку в сумі 700 000,00 грн на виконання договору купівлі-продажу комплексу будівель та споруд від 12 вересня 2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Суд зазначив, що є підстави для задоволення вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача ОСОБА_2 надати на виконання зобов`язання, передбаченого пунктом 2.6 спірного договору купівлі-продажу, нотаріально посвідчену заяву про проведення повного розрахунку з боку покупця ОСОБА_1 .

Разом з тим суд першої інстанції відмовив у задоволенні вимоги про зобов`язання реєстратора Кіровоградської філії ДП Сетам Мірошніченко О. П. провести державну реєстрацію речових прав на комплекс будівель за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу комплексу будівель від 12 вересня 2013 року, внести відомості до державного реєстру речових прав, оскільки стороною позивача не надано доказів про порушення її прав, і взагалі ця вимога є передчасною та необґрунтованою.

Щодо дотримання правил підсудності, суд першої інстанції зазначив, що враховуючи положення частини четвертої статті 532 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), позивач є кредитором відносно вимоги щодо підтвердження факту повного розрахунку за договором відповідно до пункту 2.6 договору купівлі-продажу комплексу будівель та споруд від 12 вересня 2013 року, позовні вимоги ОСОБА_1 випливають із зобов`язальних відносин. Тому справа підсудна Кіровському районному суду м. Кіровограда.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 26 березня 2019 року апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задоволено. Ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15 червня 2018 року скасовано.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна та стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема, щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно тощо. Зі змісту позовної заяви вбачається, що спір між сторонами виник з приводу купівлі-продажу нерухомого майна, а саме комплексу будівель, що розташовані на АДРЕСА_1 .

Апеляційний суд вважав, що у такому випадку до позовних вимог необхідно застосувати правила виключної підсудності. Відповідно до статті 30 ЦПК України цей позов повинен розглядатися за місцем знаходження спірного нерухомого майна, що розташоване на АДРЕСА_1 , а саме у Бобринецькому районному суді Кіровоградської області.

Постановою Верховного Суду від 07 квітня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову Кропивницького апеляційного суду від 26 березня 2019 року скасовано, ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15 червня 2018 року залишено в силі. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Приймаючи указану постанову, суд касаційної інстанції виходив із того, що апеляційний суд необґрунтовано поновив фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 строк на апеляційне оскарження та відкрив апеляційне провадження у справі.

Разом з тим суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, щосуд апеляційної інстанції правильно зазначив про необхідність визначення територіальної підсудності цієї справи за правилами частин першої і восьмої статті 30 ЦПК України.

Також суд касаційної інстанції зазначив, що хоча районний суд відкрив провадження у справі з порушенням вимог статті 30 ЦПК України, дія ухвали суду про відкриття провадження у справі в порядку загального позовного провадження від 15 червня 2018 року вже закінчилися (вичерпана), справу розглянуто судом по суті, а отже, заперечення учасників справи щодо визначення районним судом її територіальної підсудності можуть включатися до апеляційної скарги на рішення суду відповідно до частини другої статті 353 ЦПК України.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 16 червня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11 жовтня 2018 року скасовано. Справу за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Кіровоградської філії ДП Сетам Мірошніченка О. П., ОСОБА_2 , треті особи: Кіровоградська філія ДП Сетам , фізична особа - підприємець ОСОБА_3 , про встановлення факту повного розрахунку та виконання умов договору за грошовим зобов`язанням за договором купівлі-продажу комплексу будівель від 12 вересня 2013 року, та зобов`язання провести державну реєстрацію речових прав цього правочину направлено на розгляд до Бобринецького районного суду Кіровоградської області.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції з передачею справидо іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю, апеляційний суд виходив із того, що незважаючи на те, що встановлення факту проведення ОСОБА_1 повного розрахунку та виконання зобов`язань за договором купівлі-продажу, а також надання відповідачем нотаріально засвідченої заяви про факт проведення повного розрахунку безпосередньо не стосується речових прав на нерухоме майно - комплекс будівель на АДРЕСА_1 , таке майно є предметом договору купівлі-продажу від 12 вересня 2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , і спірні правовідносини виникли між сторонами саме із приводу нерухомого майна. З урахуванням викладеного територіальна підсудність цієї справи визначається за правилами частин першої і восьмої статті 30 ЦПК України, за місцезнаходженням майна - комплексу будівель на АДРЕСА_1 .

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг, позиції інших учасників справи

У липні 2021 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Кропивницького апеляційного суду від 16 червня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду в частині передачі справи на розгляд до Бобринецького районного суду Кіровоградської області та закрити провадження у цій справі.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд:

- не врахував, що позивач просив встановити факт розрахунку за договором у розмірі 700 000,00 грн, який прямо визначено платіжними дорученнями, що долучені до матеріалів справи, а факт перерахунку покупцем на рахунок продавця 700 000,00 грн за договором купівлі-продажу встановлено рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 вересня 2016 року у справі № 22-ц/781/8/16, що має преюдиційне значення, тому є підстави для закриття провадження у справі в частині встановлення вказаного факту на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України;

- проігнорував те, що у позивача відсутні підстави для звернення до суду з цим позовом, оскільки її права не порушені;

- не звернув увагу на те, що у зв`язку із необґрунтованою відмовою суду першої інстанції в задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи, третя особа по справі - ОСОБА_3 та його представник були позбавлені можливості надати суду докази по справі, серед яких технічний паспорт та висновок оціночно-будівельної експертизи, які свідчать про те, що комплексу будівель інкубаторної станції, який зазначений в договорі купівлі-продажу за вказаною адресою, не існує. За цією адресою знаходиться комплекс будівель з вмонтованою лінією по переробці насіння соняшника, вартість якого на момент укладення договору купівлі - продажу складала більше восьми мільйонів гривень. А за таких обставин у відповідача ОСОБА_2 на даний час немає правових підстав підписати та надавати нотаріально посвідчену заяву про здійснення позивачкою ОСОБА_1 повного розрахунку;

- не врахував висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі № 522/8782/16-ц, від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18, від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19ц.

У серпні 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Кропивницького апеляційного суду від 16 червня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просить скасувати оскаржувану постанову та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд:

- не надав належної оцінки тому, що під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачами не заявлені клопотання про непідсудність цієї справи Кіровському районному суду м. Кіровограда, та не застосував положення частини другої статті 378 ЦПК України;

- не врахував висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі № 522/8782/16-ц, від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18.

Також у касаційній скарзі заявник вказав на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту п`ятого частини першої статті 374 та частини першої статті 378 ЦПК України.

У вересні 2021 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв`язку надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , в якому заявник, посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги в частині закриття провадження у справі, просила залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову скасувати та направити справу до апеляційного суду для продовження розгляду.

Також у вересні 2021 року до Верховного Суду від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 із застосуванням засобів поштового зв`язку надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому заявник, посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову скасувати в частині передачі справи на розгляд до Бобринецького районного суду Кіровоградської області та закрити провадження у цій справі.

Крім того, відзив містить клопотання представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями Верховного Суду від 12 липня 2021 року касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 16 червня 2021 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, витребувано матеріали справи № 404/3167/18 із Бобринецького районного суду Кіровоградської області та надано учасникам справи строк для подання відзивів на касаційну скаргу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями Верховного Суду від 09 серпня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 18 серпня 2021 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 з підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та надано учасникам справи строк для подання відзивів на касаційну скаргу.

У серпні 2021 року матеріали справи № 404/3167/18 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2021 рокусправу № 404/3167/18 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також указаною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скаргапредставника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 підлягає задоволенню частково, а касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню повністю з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та їх нормативно-правове обґрунтування

Щодо територіальної підсудності справи

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

За змістом частини першої статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до частин сьомої, п`ятнадцятої статті 28 ЦПК України позови, що виникають із діяльності філії або представництва юридичної особи, можуть пред`являтися також за місцем знаходження їх майна.

Позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред`являються за місцем проживання або місцем знаходження одного з відповідачів за вибором позивача.

Статтею 30 ЦПК України визначено перелік позовів, які розглядаються за правилами виключної підсудності.

Так, за змістом частин першої та восьмої статті 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій розглядаються судом, визначеним за правилами підсудності щодо розгляду спору, похідними від якого є такі вимоги.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ (абзац перший пункту 41, пункт 42), перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Правові висновки щодо застосування положень цивільного та господарського процесуального законодавства України про виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 (провадження № 12-73гс20).

З аналізу логічної послідовності змін до формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.

Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Словосполучення з приводу нерухомого майна необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Подібні правові висновки щодо застосування правила виключної підсудності спорів з приводу нерухомого майна викладено у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18.

У справі, що переглядається, предметом позову є такі три позовні вимоги:

- встановлення факту проведення повного розрахунку та виконання покупцем договору купівлі-продажу комплексу будівель та споруд від 12 вересня 2013 року у сумі 700 000,00 грн;

- зобов`язання ОСОБА_2 надати ОСОБА_1 нотаріально засвідчену заяву про факт проведення повного розрахунку за договором купівлі-продажу комплексу будівель та споруд від 12 вересня 2013 року в сумі 700 000,00 грн відповідно до пункту 2.6 договору;

- зобов`язання державного реєстратора Кіровоградської філії ДП Сетам Мірошніченка О. П. провести державну реєстрацію речових прав на комплекс будівель за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу комплексу будівель від 12 вересня 2013 року, та внести ці відомості до Державного реєстру речових прав.

Незважаючи на те, що встановлення факту проведення ОСОБА_1 повного розрахунку та виконання зобов`язань за договором купівлі-продажу, а також надання відповідачем нотаріально засвідченої заяви про факт проведення повного розрахунку безпосередньо не стосується речових прав на нерухоме майно - комплекс будівель на АДРЕСА_1 , таке майно є предметом договору купівлі-продажу від 12 вересня 2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , і спірні правовідносини виникли між сторонами саме із приводу нерухомого майна.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що територіальна підсудність цієї справи має визначається за правилами частин першої і восьмої статті 30 ЦПК України, за місцезнаходженням майна - комплексу будівель на АДРЕСА_1 .

Разом з тим Верховний Суд не може погодитись з висновками суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції і направленням справи для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю з огляду на таке.

Щодо повноважень суду апеляційної інстанції

Відповідно до норм пункту 5 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю.

Стаття 378 ЦПК України вказує на підстави для скасування судового рішення і направлення справи для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю і передбачає, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).

Разом з тим частина друга цієї статті визначає, що справа не підлягає направленню на новий розгляд у зв`язку з порушеннями правил територіальної юрисдикції (підсудності), якщо учасник справи, який подав апеляційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи.

Аналіз змісту частини другої цієї статті вказує на те, що справа підлягає направленню за встановленою законом підсудністю за одночасного існування таких умов:

- порушення правил підсудності, якщо таке є доводом апеляційної скарги;

- звернення учасника справи, який подав апеляційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції із заявою про непідсудність справи, або наявність поважних причин, що позбавили учасника справи, який подав апеляційну скаргу, повідомити про порушення правил підсудності суду першої інстанції та подання заяви щодо такого факту у суд апеляційної інстанції.

Таке правило спрямоване на забезпечення добросовісного користування учасниками справи своїми правами та унеможливлення зловживання правом у разі незгоди з рішенням суду.

Залежність наслідків розгляду справи від обставин процесуальної поведінки учасника справи, який подає скаргу, зобов`язує суд апеляційної інстанції перевірити такі обставини та навести відповідне обґрунтування.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 та фізична особа - підприємець ОСОБА_3 , як особи, що подали апеляційні скарги на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11 жовтня 2018 року, у суді першої інстанції не заявляли клопотань про непідсудність цієї справи Кіровському районному суду м. Кіровограда.

Посилання представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 у відзиві на позовну заяву (т. 1 а. с. 66-68) на те, що у даній справі позивач залучив державного реєстратора Кіровоградської філії ДП Сетам з метою змінити підсудність Бобринецього районного суду Кіровоградської області на Кіровоградський районний суд м. Кіровограда, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції та направлення справи на новий розгляд у зв`язку з порушеннями правил територіальної юрисдикції (підсудності), оскільки вони зводяться до незгоди представника відповідача зі складом сторін спору та у розмінні частини другої статті 378 ЦПК України не є клопотанням (заявою) про непідсудність цієї справи суду.

Також із матеріалів справи вбачається, що 25 травня 2021 року представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 подав до апеляційного суду клопотання про застосування виключної підсудності за правилами частин першої та восьмої статті 30 ЦПК України (т. 3 а. с. 171-172) та вказав про те, що був позбавлений можливості подати дане клопотання в суді першої інстанції, оскільки суд першої інстанції розглянув справу по суті позовних вимог без його участі.

Наведені представником відповідача ОСОБА_2 причини неподання клопотання про непідсудність справи Кіровському районному суду м. Кіровоградав суді першої інстанції не можна вважати поважними, оскільки вказаний представник був присутній у судових засіданнях суду першої інстанції підчас розгляду цієї справи 19 липня та 18 вересня 2018 року (т. 1 а. с. 121-122, 154-156), належним чином повідомлений про інші судові засідання, які відбулись в суді першої інстанції, а тому не був позбавлений можливості раніше заявити суду клопотання про непідсудність даної справи (в тому числі засобами поштового зв`язку та електронною поштою).

Таким чином, вказане клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 про застосування виключної підсудності відповідно до частини другої статті 378 ЦПК України, не підлягало прийняттю до уваги апеляційним судом, а справа підлягала розгляду по суті.

Проте суд апеляційної інстанції указаного не врахував, не вирішив справу по суті, а у порушення вимог частини другої статті 378 ЦПК України скасував рішення суду першої інстанції та направив справу на розгляд до суду першої інстанції за встановленою підсудністю.

Аргументи касаційної скарги представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 про відсутність спору в частині встановлення факту проведення повного розрахунку за договором купівлі-продажу комплексу будівель та споруд від 12 вересня 2013 року у сумі 700 000,00 грн і наявність підстав для закриття провадження у справі в цій частині на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України відхиляються Верховним Судом з огляду на таке.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд може закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред`явлення позову.

Проте поняття юридичного спору має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття спір про право (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття спору про право має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Логічно-граматичне тлумачення словосполучення відсутність предмета спору в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову.

Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що предмет спору був наявний як на час пред`явлення позову так і продовжує існувати наразі, зокрема ОСОБА_2 заперечує факт повного виконання ОСОБА_1 умов договору купівлі-продажу комплексу будівель від 12 вересня 2013 року та не виконує зобов`язання, передбачені вказаним договором, щодо надання нотаріально засвідченої заяви про підтвердження вказаного факту, що позбавляє позивача можливості зареєструвати право власності на придбане майно, тому підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України немає.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Оскільки оскаржувана постанова апеляційного суду винесена з порушенням норм процесуального права, то вона підлягає скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Під час продовження розгляду справи апеляційному суду необхідно врахувати викладене, перевірити доводи апеляційних скарг, дослідити наявні у справі докази, розглянути заявлені позивачем вимоги відповідно до норм чинного законодавства України та ухвалити законне і справедливе судове рішення.

Щодо судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема, із розподілу судових витрат.

Оскільки розгляд справи не закінчено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Кропивницького апеляційного суду від 16 червня 2021 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийО. В. Ступак Судді:І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний Г. І. Усик В. В. Яремко