Рішення

від 08.12.2021 по справі 910/13056/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.12.2021Справа № 910/13056/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., при секретарі судового засідання Стеренчук М.О., розглянувши матеріали

заяви стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "ЕКОФАРМ"

про ухвалення додаткового рішення

у справі № 910/13056/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "ЕКОФАРМ "

до Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним рішення

Представники учасників справи:

від позивача: Галицький І.В. - ордер № 1013581 від 15.07.2021 року;

від відповідача: Чернюшок М.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Екофарм" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення №430-р від 10.07.2020 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.12.2020 року у справі №910/13056/20 позов задоволено повністю. Визнано недійсним та скасовано: рішення Антимонопольного комітету України №430-р від 10 липня 2020 року в частині визнання, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Екофарм" вчинило порушення, передбачене статтею 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", у вигляді повідомлення неправдивих відомостей на вебсайтах в мережі інтернет за посиланнями https://ecophami.ua/ та https://proteflazid.com.ua/ про лікарський засіб "Протефлазід", зміст яких стосується лікування та/або профілактики гострої респіраторної хвороби COVID-19, викликаної коронавірусом SARS-CoV-2, без належного обґрунтування відповідно до чинного законодавства, зокрема без наявності офіційних рекомендацій Міністерства охорони здоров`я України щодо його застосування для лікування та/або профілактики гострої респіраторної хвороби COVID-19; п. 2 рішення Антимонопольного комітету України №430-р від 10 липня 2020 року в частині накладення штрафу за порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини Рішення у розмірі 3 210 464,00 грн.

Також вказаним рішенням стягнуто з Антимонопольного комітету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "ЕКОФАРМ" 6 306,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2020 року у справі № 910/13056/20 видано відповідний наказ від 13.01.2021 року

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 29.12.2020 року надійшла заява стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Екофарм" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/13056/20 про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в сумі 80790,00 грн., витрат на проведення лінгвістичної (семантико - текстуальної) експертизи в сумі 49000,00 грн. та витрат на нотаріальні послуги із засвідчення справжності підписів на заявах свідків у розмірі 22650,00 грн.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.12.2020 року у зв`язку з відпусткою судді Зеленіної Н.І. вищевказана заява була передана на розгляд судді Селівону А.М.

Враховуючи направлення матеріалів справи № 910/13056/20 до Північного апеляційного господарського суду у зв`язку з розглядом апеляційної скарги Антимонопольного комітету України, ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2021 року вирішення питання щодо прийняття до розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового рішення у справі відкладено до повернення матеріалів справи № 910/13056//20 до Господарського суду міста Києва.

Постановою Верховного Суду від 10.08.2021 року касаційну скаргу Антимонопольного комітету України залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2020 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2021 року у справі № 910/13056/20 - залишено без змін.

Верховним Судом 16.08.2021 року справа № 910/13056/20 була повернута до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2021 року заяву стягувача -Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Екофарм" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/13056/20 залишено без руху згідно ч. 1 ст. 174 ГПК України та встановлено заявнику строк для усунення недоліків заяви.

Через відділ діловодства суду 01.09.2021 року від позивача на виконання вимог ухвали суду від 25.08.2021 року надійшло клопотання б/н від 31.08.2021 року про поновлення розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, за результатами розгляду якого суд встановив, що недоліки заяви, які зумовили залишення її без руху, заявником усунено.

Також 01.09.2021 року позивачем подана заява б/н від 31.08.2021 року про доповнення та збільшення вимог заяви про ухвалення додаткового рішення від 29.12.2020 року, в якій заявник зазначає про збільшення витрат на правову допомогу за результатами перегляду рішення в апеляційній та касаційній інстанціях та просить суд ухвалити додаткове рішення у справі № 910/13056/20, стягнути з Антимонопольного комітету України витрати на професійну правничу допомогу в сумі 83 906,40 грн. за представництво інтересів ТОВ "НВК "ЕКОФАРМ" в суді першої та апеляційної інстанції, витрати в сумі 136 497,00 грн. за представництво інтересів в касаційній інстанції, витрати на проведення лінгвістичної (семантико - текстуальної) експертизи в сумі 49000,00 грн. та витрати на нотаріальні послуги із засвідчення справжності підписів на заявах свідків у розмірі 22650,00 грн. Заява долучена судом до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2021 року розгляд заяви призначено на 03.11.2021 року.

Проте, у зв`язку з тим, що судове засідання призначене на 03.11.2021 року не відбудеться, ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 року судове засідання призначено на 18.11.2021 року.

Судом доведено до відома, що до початку судового засідання 02.11.2021 року від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру судових витрат № 399-20.3/02-15399 від 28.10.2021 року разом з доказами направлення на адресу позивача, в якому відповідач заперечує проти розміру витрат на правову допомогу, заявлених до стягнення позивачем, посилаючись на їх завищення і невідповідність критеріям неминучості та необхідності, та просить суд зменшити розмір витрат позивача до розміру сплаченого судового збору. Клопотання судом долучене до матеріалів справи.

Від позивача 15.11.2021 року надійшло клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку з перебуванням уповноваженого представника у щорічній відпустці. Подані клопотання долучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2021 року за клопотанням позивача розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення відкладено на 08.12.2021 року.

Від позивача до початку судового засідання 07.12.2021 року надійшли заперечення б/н від 02.12.2021 року на клопотання відповідача щодо зменшення судових витрат, в яких позивач підтримав подану заяву про ухвалення додаткового рішення та заяву про її доповнення, зазначивши про обґрунтованість заявлених до стягнення витрат. Заперечення судом долучені до матеріалів справи.

Будь - яких інших заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами на час проведення судового засідання 08.12.2021 року суду не надано.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Наразі, від відповідача станом на час ухвалення додаткового рішення до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання відповіді на заперечення позивача та/або про намір вчинення відповідних дій та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.

З огляду на вищевикладене, дійшов висновку про можливість розгляду даної заяви виключно за наявними матеріалами.

У судове засідання 08.12.2022 року з`явилися уповноважені представники позивача (заявника) та відповідача.

У судовому засіданні з розгляду заяви позивача по суті 08.12.2021 року представник заявника (позивача) підтримав подану заяву про стягнення витрат на правову допомогу та просив задовольнити її в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 08.12.2021 року проти задоволення заяви про стягнення витрат заперечував в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши надані сторонами суду докази, які мають значення для розгляду заяви, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013).

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Стаття 16 ГПК України закріплює за учасниками справи право на користування правничою допомогою.

За приписами ст.ст. 123, 126 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат.

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських об`єднань та бюро, з надання правничої допомоги щодо ведення справи в суді розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ст.ст. 129, 130 ГПК України.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Зокрема, позивачем у поданій до суду 31.08.2020 року позовній заяві до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення викладено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, до складу яких окрім судового збору в сумі 6306,00 грн. включено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 80790,00 грн. та витрати на проведення лінгвістичної (семантико - текстуальної) експертизи у розмірі 49000,00 грн.

Окрім цього в поданій до 05.11.2020 року заяві про уточнення позовних вимог додатково позивачем заявлено до стягнення з відповідача додатково витрати на нотаріальні послуги із засвідчення справжності підписів на заявах свідків у розмірі 22650,00 грн.

В свою чергу, з аналізу вищенаведеної норми законодавства вбачається, що витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: не надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку тим доказами і доводам, що наводяться сторонами у справі, тобто суд не може діяти на корить будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам господарського судочинства.

Таким чином суд може зменшити розмір витрат на правову допомогу, що підлягають розподілу, за клопотанням іншої сторони, яка і зобов`язана довести не співмірність заявлених опонентом витрат.

Як свідчать матеріали справи, відповідач у поданому клопотанні про зменшення розміру судових витрат заперечує щодо розміру заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на те, що заявлений розмір витрат є неспівмірним та необґрунтованим, зазначаючи про відсутність підстав для залучення адвокатського об`єднання в якості представника ТОВ НВК Екофарм , позаяк представництво інтересів юридичної особи може здійснюватись штатними працівниками позивача, та наголошуючи, що понесені позивачем витрати не відповідають критеріями неминучості та необхідності. Окрім цього, як зазначено відповідачем, позивачем помилково застосовано приписи Закону України № 731-ІХ від 18.06.2020 року Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19) в частині автоматичного продовження процесуальних строків та подано додаткові докази на підтвердження понесених витрат на правову допомогу з порушенням строків.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст.ст. 16, 126 ГПК України).

Згідно п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 1 Закону Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017 року, передбачено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За результатами розгляду заяви позивача про відшкодування витрат на оплату правничої допомоги в порядку ст. 130 ГПК України судом встановлено, що позивачем під час розгляду в суді першої інстанції долучено до матеріалів справи докази на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу, а саме: копію договору про надання правової допомоги № 200504 від 04.02.2020 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково - виробнича компанія Екофарм (клієнт за договором) та Адвокатським об`єднанням ОМП (адвокатське об`єднання за договором); копію додаткової угоди № 1 від 10.07.2020 року до вказаного договору, на суму 80790,00 грн., що є еквівалентом 3000,00 доларів США на дату даної угоди; копію свідоцтва на право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧК № 000640 від 07.06.2016 року на ім`я адвоката Галицького І.В.; ордер серії СА № 1005198 від 27.08.2020 року.

Також разом із заявою від 31.08.2021 року про доповнення та збільшення вимог про ухвалення додаткового рішення позивачем подані додаткові докази на підтвердження понесених витрат на правову допомогу: копія додаткової угоди № 2 від 08.07.2021 року до Договору про надання правової допомоги № 200504 від 04.05.2020 року на суму 136 496,50 грн., що є еквівалентом 5000,00 доларів США на дату підписання додаткової угоди; копії платіжних доручень № 469 від 28.07.2020 року на суму 41820,00 грн., № 26 від 28.04.2021 року на суму 42086,40 грн.; копії рахунків - фактур № 07.20-087 від 24.07.2020 року на суму 41820,00 грн., № 04.21-064 від 22.04.2021 року на суму 42086,40 грн.; копія акту приймання - передачі наданих послуг (правової допомоги) № 1 від 29.04.2021 року згідно із Додатковою угодою № 1 від 10.07.2020 року до Договору про надання правової допомоги №200504 від 04.05.2020 року; копія акту приймання - передачі наданих послуг (правової допомоги) № 2 від 25.08.2021 року згідно із Додатковою угодою № 2 від 08.07.2021 року до Договору про надання правової допомоги №200504 від 04.05.2020 року; копії платіжних доручень № 298 від 15.07.2021 року на суму 68248,25 грн. та № 48 від 30.08.2021 року на суму 68248,25 грн.; копії рахунків - фактур № 06.21.-044 від 08.07.2021 року на суму 68248,25 грн. та №08.21-045 від 10.08.2021 року на суму 68248,25 грн..

За твердженням позивача, загальна сума нарахованих останнім до стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи № 910/13056/20, склала 220403,40 грн., в тому числі 83906,40 грн. за представництво прав та інтересів ТОВ НВК Екофарм в Господарському суді міста Києва та Північному апеляційному господарському суді, та 136 497,00 грн. за ведення судової справи в Верховному Суді (Касаційному господарському суді).

За приписами п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).

В статті 19 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність наведені види адвокатської діяльності, а також роз`яснено, що адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Як встановлено судом, за умовами Договору № 200504 про надання правової допомоги від 04.05.2020 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково - виробнича компанія Екофарм (клієнт за договором, позивач у справі) та Адвокатським об`єднанням ОМП (адвокатське об`єднання за договором), клієнт доручає, а адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надати правову допомогу з усіх питань, зокрема, представництва прав та інтересів клієнта в судах усіх спеціалізацій та інстанцій, Конституційному суді України, в державних установах України, зокрема в підрозділах Державної фіскальної служби України, в органах Прокуратури України, в Службі безпеки України, в підрозділах Державної прикордонної служби України, в Національному антикорупційному бюро України, в Національної поліції, в податковій міліції, Державному бюро розслідувань, інших правоохоронних органах, в тому числі і шляхом участі адвоката адвокатського об`єднання при відібранні пояснень, здійсненні допиту клієнта чи здійсненні інших слідчих дій, з усіма правами, що надані законодавством України заявнику, скаржнику, позивачу, відповідачу, захиснику, в тому числі з правом подання заяви про злочин; підписання і подання та відмови від позову, доповнень та уточнень до позову; укладення мирової угоди; ознайомлення з матеріалами справи, отримання копій судових рішень та виконавчих листів і наказів; отримання інформації про рух справ; підписання та подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора чи іншої посадової особи державної установи України; оскарження ухвали слідчого судді під час досудового розслідування; засвідчення копій документів, підписання та подання заяв, клопотань тощо; підписання та подання апеляційної та касаційної скарги на рішення судів, тощо.

Ціна Договору визначається сторонами у додаткових угодах.

Крім того клієнт зобов`язується сплатити адвокатському об`єднанню фактичні витрати, пов`язані з виконанням цього договору (оплата роботи фахівців, оплата судових витрат, обов`язкових платежів транспортні витрати, зв`язок, технічні витрати тощо).

Цей договір діє до 31.12.2020 року і може бути розірваний сторонами в порядку ст. 29 Закону України Про адвокатурута адвокатську діяльність , в тому числі клієнтом в односторонньому порядку, адвокатським об`єднанням до завершення виконання цього договору (за умов, передбачених ст. 41 Правил адвокатської етики), за взаємною згодою сторін, про що робляться відповідні відмітки в Договорі або додатку до нього.

Згідно Додаткової угоди № 1 від 10.07.2020 року до Договору про надання правової допомоги № 200504 від 04.05.2020 року АДВОКАТСЬКЕ ОБ`ЄДНАННЯ надає КЛІЄНТУ правову допомогу з питань, пов`язаних з представництвом прав та інтересів клієнта в Господарському суді міста Києва та Північному апеляційному господарському суді щодо визнання протиправним та скасування рішення Антимонопольного комітету України Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу від 10 липня 2020 року №430-р.

Відповідно до п.п. 1, 2 вказаної Додаткової угоди ціна (вартість) правової допомоги адвокатського об`єднання складає 80 790,00 грн., що с еквівалентом 3 000,00 (трьох тисяч) доларів США, 00 центів на дату даної Додаткової угоди.

Всі розрахунки за даним Договором здійснюються у гривні відповідно до курсу НБУ на дату виставлення рахунку-фактури. Кожний рахунок-фактура, що виставляється за цим Договором, має містити посилання на реквізити Договору та будь - якої додаткової угоди до нього (за наявності).

Згідно Додаткової угоди № 2 від 08.07.2021 року до Договору про надання правової допомоги № 200504 від 04.05.2020 року адвокатське об`єднання надає клієнту правову допомогу із ведення судової справи № 910/13056/20 у Верховному Суд (Касаційному господарському суді) за касаційною скаргою Антимонопольного комітету України на постанову північного Апеляційного господарського суду від 21.04.2021 року та рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2020 року у справі № 910/130526/20.

Відповідно до п.п. 1, 2 вказаної Додаткової угоди ціна (вартість) правової допомоги адвокатського об`єднання складає 136 496,50 грн., що є еквівалентом 5 000,00 (п`яти тисяч) доларів США, 00 центів на дату даної Додаткової угоди.

Всі розрахунки за даним Договором здійснюються у гривні відповідно до курсу НБУ на дату виставлення рахунку-фактури. Кожний рахунок-фактура, що виставляється за цим Договором, має містити посилання на реквізити Договору та будь - якої додаткової угоди до нього (за наявності).

Як встановлено судом, на підтвердження обсягу понесених витрат на правову допомогу позивачем надано копії Актів приймання - передачі наданих послуг (правової допомоги) за Договором, підписаних обома сторонами без зауважень щодо вартості, строків та якості послуг, а саме:

- № 1 від 29.04.2021 року, згідно якого адвокатським об`єднанням надані послуги на суму 83 906,40 грн., в тому числі з питань захисту в Господарському суді міста Києва - 41820,00 грн.: складання та подання позовної заяви, збір доказів, додатків до позовної зави, складання заяви про забезпечення позову, надання клієнту поточних юридичних консультацій щодо питань, які стосуються розгляду даної справи; складання та подання процесуальних документів; складання та подання клопотання про долучення до матеріалів справи заяв свідків від 15.10.2020 року; збір, підготовка та оформлення письмових заяв свідків, посвідчених нотаріально у кількості 8 одиниць; складання та подання пояснень по суті справи щодо належності та допустимості доказів, поданих у встановлений строк, та х інших питань вимог до профілактики та лікування ГРВІ від 18.11.2020 року; участь в судових засіданнях адвоката; та в Північному апеляційному господарському суді - 42086,40 грн.: складання та подання відзиву на апеляційну скаргу, процесуальних документів; участь в судових засіданнях адвоката.

Факт оплати позивачем наданих згідно вказаного акту послуг підтверджується копіями платіжних дорученнь № 469 від 28.07.2020 року на суму 41820,00 грн. (авансовий платіж) та № 26 від 28.04.2021 року на суму 42086,40 грн. (оплата за надання правової допомоги).

- № 2 від 25.08.2021 року, згідно якого адвокатським об`єднанням надані послуги на суму 136 496,50 грн. за представництво інтересів у Верховному Суді: правовий аналіз касаційної скарги, матеріалів справи, положень законодавства України, національної та міжнародної практики; складання та подання відзиву на касаційну скаргу; участь в судових засіданнях адвоката; надання клієнту поточних юридичних консультацій.

Факт оплати позивачем наданих згідно вказаного акту послуг підтверджується платіжними дорученнями № 298 від 15.07.2021 року на суму 68248,25 грн. (авансовий платіж) та № 48 від 30.08.2021 року на суму 68248,25 грн. (оплата за надання правової допомоги), копії яких надані позивачем.

Суд зазначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону Про адвокатуру та адвокатську діяльність ).

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "East/WestAllianceLimited" проти України (заява № 19336/04, п. 269) визначено, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Така ж правова позиція випливає з інших рішень Європейського суду з прав людини, зокрема, у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015 року, п. п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009 року, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006 року, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 року.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з гонораром успіху . ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є, зокрема, рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Так, принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Окрім цього чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити реальність їх оплати. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів.

Водночас, як зазначено в постанові Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

В свою чергу, як свідчать матеріали справи та зазначалось вище, відповідачем в клопотанні про зменшення розміру витрат на оплату правової допомоги викладені заперечення щодо не співмірності розміру заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу та їх невідповідність критерію необхідності та неминучості, оскільки понесення таких витрат є виключно ініціативою сторони, та, на переконання відповідача, залучення до участі у справі адвокатського об`єднання не є необхідним.

Отже, виходячи з наданих позивачем доказів на підтвердження понесених витрат під час розгляду даної справи суд виходить із загальних критеріїв оцінки послуг з надання правничої допомоги з урахуванням обсягу та змісту підготованих адвокатом документів, а також його фактичної участі в судових засіданнях по розгляду справи.

Наразі, господарський суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем - ТОВ НВК Екофарм на професійну правничу допомогу зазначає, що за приписами ч. 1 ст. 282 ГПК України за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційна інстанція визначає новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції - у випадку скасування або зміни судового рішення, та здійснює розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Аналогічні приписи щодо розподілу судових витрат за наслідками розгляду касаційної скарги судом касаційної інстанції наведені в ч. 2 ст. 315 ЦК України.

Як зазначалось судом вище, рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2020 року у справі № 910/13056/20, яким задоволено позовні вимоги позивача, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2021 року та постановою Верховного Суду від 10.08.2021 року.

Проте, враховуючи факт залишення в силі рішення суду рішення Господарського суду міста Києва та виходячи з приписів ст.ст. 282, 315 ГПК України щодо здійснення розподілу судових витрат за наслідками апеляційного та касаційного перегляду рішень першої інстанції суд зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу в сумі 42086,40 грн. та 136 496,00 грн., які включені позивачем до складу заявлених до стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, не стосуються представництва інтересів позивача при розгляді справи судом першої інстанції, а відтак не підлягають розподілу судом першої інстанції під час ухвалення додаткового рішення у справі № 910/13056/20, у зв`язку з чим заяви позивача щодо стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу під час представництва в Північному апеляційному господарському суді та Верховному Суді по вказаній справі, у відповідній частині задоволенню не підлягають.

За результатами здійсненого судом аналізу наданих позивачем доказів в частині решти заявлених останнім, а саме витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з представництвом інтересів ТОВ НВК Екофарм в суді першої інстанції, судом встановлено, що їх вартість останнім визначено з урахуванням обсягу наданих адвокатським об`єднанням послуг та їх вартості, визначеної додатковими угодами № 1 та № 2 до Договору про надання правової допомоги № 200504 від 04.05.2020 року (гонорару).

В той же час вказані акти та заява позивача не містять деталізації вартості включених до їх складу послуг в розрізі окремих послуг (складання документів, участь в судових засіданнях, консультації тощо), наданих адвокатом, позаяк в їх змісті наведено виключно загальний перелік послуг/дій та підготованих документів, а також загальну вартість таких послуг.

Так, як зазначено в Акті приймання - передачі наданих послуг (правової допомоги) № 1 від 29.04.2021 року, вартість послуг з надання правової допомоги під час розгляду справи в Господарському суді міста Києва позивачем визначена з урахуванням складання та подання адвокатом процесуальних документів, проте частина їх є наслідком саме дій позивача та його представника, зокрема, повідомлення про надіслання копії доказів відповідачу, пояснення по суті справи щодо належності та допустимості доказів, поданих позивачем, що мало наслідком відкладення підготовчого засідання.

При цьому клопотання від 25.11.2020 року про відкладення судового засідання у зв`язку з погіршенням стану здоров`я адвоката - представника позивача судом не приймається до уваги як таке, послуги зі складання та подання якого суду мають бути судом покладені на відповідача.

Судом також враховано, що за наслідками розгляду заяви позивача про забезпечення позову від 10.09.2020 року ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 року в її задоволенні було відмовлено, оскільки подана позивачем заява не містила обґрунтованих мотивів, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності забезпечення позову, отже підстави для покладання на відповідача витрат за підготовку та подання такої процесуальної заяви позивача є безпідставним.

Також судом прийнята до уваги участь адвоката в трьох судових засіданнях по даній справі, загальна тривалість яких складає приблизно одну годину, та, як вбачається зі змісту протоколів судових засідань, фактична одночасна участь в судових засіданнях 23.09.2020 року, 11.11.2020 року та 08.12.2020 року окрім адвоката Галицького І.В. інших представників позивача, які приймали активну участь в судовому процесі.

Щодо наданих адвокатом послуг зі складання та подання клопотання про долучення до матеріалів справи заяв свідків від 15.10.2020 року, збору, підготовки та оформлення письмових заяв свідків, посвідчених нотаріально у кількості 8 одиниць, вартість яких також включена до загальної вартості послуг представництва в суді першої інстанції в розмірі 41 820,00 грн., суд, виходячи зі змісту мотивувальної частини рішення у справі № 910/13056/20 від 08.12.2020 року зазначає, що такі докази не були враховані та покладені судом в основу рішення, а відтак, за висновками суду, підстави для покладення на відповідача витрат з надання адвокатом послуг щодо їх складання, підготовки та долучення відсутні.

Поряд із цим з урахуванням вищевикладених висновків про неврахування судом під час ухвалення рішення від 08.12.2020 року заяв свідків як доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, суд також не вбачає підстав для стягнення з відповідача витрат на нотаріальні послуги приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Куксової М.С. із засвідчення справжності підписів на заявах свідків у розмірі 22650,00 грн.

В контексті понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з позиції обґрунтованості, співрозмірності витрат із складністю справи, відповідності критерію реальності таких витрат та обсягом наданих послуг, а також розумності їхнього розміру.

Беручи до уваги те, що суду необхідно надати оцінку розміру витрат сторони на правничу допомогу з урахуванням всіх аспектів і категорії складності справи, враховуючи предмет спору, приймаючи до уваги відсутність деталізації окремих послуг та зважаючи на обсяг і зміст наданих позивачем процесуальних документів, а також з урахуванням заперечень відповідача щодо розміру заявлених позивачем до стягнення витрат на правничу допомогу, суд доходить висновку, що зменшення розміру витрат ТОВ НВФ Екофарм на професійну правничу допомогу під час розгляд у справи в Господарському суді міста Києва до 34500,00 грн. від попередньо заявленої суми (41820,00 грн.), які є завищеними, відповідатиме критерію пропорційності і розумності.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши надані позивачем докази, зважаючи на заперечення відповідача щодо розміру заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, приймаючи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, ціну позову, рівень складності, характер спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, а також їх значення для спору, суд приходить до висновку, що заява позивача про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню в сумі 34500,00 грн.

Також щодо викладених позивачем у поданих заявах вимог про стягнення з відповідача витрат на проведення лінгвістичної (семантико - текстуальної експертизи) в розмірі 49000,00 грн. (висновок № 2998 від 10.08.2020 року) та витрат на оплату нотаріальних послуг приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Куксової М.С. із засвідчення справжності підписів на заявах свідків у розмірі 22650,00 грн. суд зазначає, що відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

При цьому склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України учасник справи має право подати суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Згідно рішення суду від 08.12.2020 року встановлено, що позивачем долучено до матеріалів справи висновок семантико-текстуальної (лінгвістичної) експертизи №2998 від 10.08.2020 року, предметом експертного дослідження був лист за вих. №1/107 від 19.02.2020, адресований Міністру пані Скалецькій Зоряні.

Вказаний висновок було надано згідно Договору № 24/06-1 від 24.06.2020 року, укладеного між ПП ОМП та ТОВ Київська незалежна судово - експертна установа , предметом якого є надання послуг щодо проведення семантико - текстуальної (лінгвістичної) експертизи вартістю 49000,00 грн.

Факт оплати вартості проведення експертизи підтверджується платіжними дорученнями № 462 від 30.06.2020 року на суму 19000,00 грн. та № 461 від 25.06.2020 року на суму 30000,00 грн.

В свою чергу зазначений висновок експерта судом визнано допустимим доказом та за висновками суду, у даному випадку зазначений експертний висновок розцінено та прийнято до уваги як належний доказ на спростування тверджень відповідача.

Приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмові в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, враховуючи задоволення заявлених позивачем в даній справі позовних вимог та наявність в матеріалах справи належних доказів понесення витрат з оплати експертизи, відповідно такі витрати згідно приписів ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача у справі - Антимонопольний комітет України.

Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Заяву стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "ЕКОФАРМ" про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/13056/20 задовольнити частково.

2. Стягнути з Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 45, код ЄДРПОУ 00032767) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "ЕКОФАРМ" (04210, м. Київ, вул. Оболонська Набережна, буд. 19, корпус 1, код ЄДРПОУ 25589583) 34500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 49000,00 грн. витрат на проведення лігвістичної (семантико - текстуальної) експертизи.

3. В іншій частині в задоволенні заяви стягувача відмовити.

4. Після набрання додатковим рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 02 лютого 2022 року.

Суддя А.М.Селівон